Порівняння впливу двох комбінацій (препарат Лоріста HD та бісопролол + гідрохлортіазид) на пружно-еластичні властивості артерій та центральний артеріальний тиск у пацієнтів із помірною та тяжкою артеріальною гіпертензією: результати дослідження ЕЛІЗА [] / Г.Д. Радченко, К.В. Міхєєва, С.М. Кушнір, Сіренко Ю.М. // Артериальная гипертензия : специализированный науч.-практ. журн. - 2011. - N2. - С. 7-28 Рубрики: ГИПЕРТЕНЗИЯ    АРТЕРИИ    ЭЛАСТИЧНОСТЬ    АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА    БИСОПРОЛОЛ    ЛОЗАРТАН    ДИХЛОТИАЗИД    ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ    КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ Анотація: У даній статті наведено результати дослідження ЕЛІЗА, метою якого було порівняти антигіпертензивну ефективність, вплив на біохімічні показники та пружно-еластичні властивості артерій двох схем лікування: на основі препарату Лоріста HD (лозартан 100 мг + гідрохлортіазид (ГХТ) 25 мг) та комбінації бісопролол 10 мг + ГХТ 25 мг. Особливу увагу у даній статті було приділено вивченню впливу обраних високодозових комбінацій на центральний систолічний артеріальний тиск (цСАТ) та пружно-еластичні властивості артерій. ?? У дослідження було включено 60 пацієнтів із помірною та тяжкою АГ (середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) АТ — 173,3 ± 1,7/98,4 ± 1,2 мм рт.ст.). Усім пацієнтам на початку дослідження та на етапах лікування проводили наступні дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, офісного САТ, ДАТ та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ (ДМАТ), визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового (ШППХм) типу, визначення цСАТ, індексу приросту (АІх), біохімічне дослідження крові, електрокардіографію. Пацієнти були рандомізовані отримувати або Лорісту HD (n = 32), або комбінацію бісопролол 10 мг + ГХТ 25 мг (n = 27). Якщо призначена комбінація не призводила до досягнення цільового АТ через місяць, то до лікування додавали, поступово збільшуючи дози, амлодипін та на етапі 3 місяці — доксазозин. За даними і офісного вимірювання АТ, і ДМАТ комбіноване лікування на основі препарату Лоріста HD було таке ж ефективне, як і лікування на основі комбінації бісопролол + ГХТ: офісний цільовий АТ було досягнуто у 96,9 та 92,6 % та цільовий середньодобовий АТ у 75 та 66,7 % (Р = НД) на 6-му місяці відповідно у групах Лорісти HD та бісопролол + ГХТ. Але лише під впливом лікування на основі Лорісти HD спостерігалося достовірне зменшення добового пульсового АТ (дПАТ) і варіабельності дСАТ, що при подальшому лікуванні може мати позитивне прогностичне значення. Будь-яке ефективне за даними вимірювання АТ на плечовій артерії лікування АГ супроводжувалося достовірним зниженням цСАТ. При цьому при однаковому зниженні АТ на плечовій артерії лікування на базі препарату Лоріста HD забезпечувало достовірно більший ступінь зниження цСАТ (23,0 ± 2,3 мм рт.ст. проти 15,4 ± 2,9 мм рт.ст., Р 0,05) та досягнення на 6,5 мм рт.ст. меншого рівня цСАТ, ніж терапія на базі комбінації бісопролол + ГХТ. ЦСАТ пов’язаний із віком, статтю, рівнем АТ, а особливо САТ і ПАТ, що виміряні при ДМАТ, Вар.дСАТ та із показниками, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій. У різних групах лікування спостерігалися різні фактори, що достовірно корелювали з кінцевим цСАТ та ступенем його зниження. У групі Лорісти HD кінцевий цСАТ був пов’язаний із рівнем кінцевих дПАТ та нічного пульсового АТ, Вар.дСАТ, які достовірно зменшувалися на фоні лише даного лікування. У групі бісопролол + ГХТ кінцевий цСАТ достовірно зворотно був пов’язаний із досягнутою на фоні лікування ЧСС, яка більш виражено, особливо за даними ДМАТ, зменшувалася при даній терапії. Ступінь зниження цСАТ у групі Лорісти HD достовірно був пов’язаний із рівнем цСАТ на початку та в кінці лікування, а у групі бісопролол + ГХТ, окрім рівня цСАТ на початку, із Вар.дСАТ у кінці, що не змінювалася достовірно на відміну від групи Лорісти HD, із добовим індексом ДАТ та рівнем глюкози на початку. Індекс маси тіла та рівень глюкози прямо корелювали з рівнем досягнутого цСАТ у групі Лорісти HD та зворотно — зі ступенем зниження цСАТ у групі бісопролол + ГХТ. Лоріста HD достовірно не впливала на середні величини показників, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій, тоді як комбінація бісопролол + ГХТ достовірно збільшувала АІх, що свідчить про збільшення частки саме додаткового компонента навантаження на серце при застосуванні комбінації бета-блокатор + діуретик. На фоні лікування комбінацією Лоріста HD ступінь зменшення ШПРХe, ШППХм та АІх був достовірно більшим, ніж на фоні лікування комбінацією бісопролол + ГХТ. Більш низька ЧСС на фоні лікування асоціювалася з вищим цСАТ та більшим додатковим навантаженням (АІх) лише у групі бісопролол + ГХТ. У групі Лорісти HD зменшення ЧСС призводило до деякого нівелювання позитивної дії даної комбінації на еластичні властивості артерій великого калібру (менше зниження ШППХе), але не викликало достовірного збільшення цСАТ. Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация) Дод.точки доступу: Радченко, Г.Д.; Міхєєва, К.В.; Кушнір, С.М.; Сіренко, Ю.М. Экз-ры: