Степаненко, Т. І. Критерії тривалості проведення протизапальної терапії в дітей, які хворі на бронхолегеневу дисплазію [] / Т. І. Степаненко, І. М. Христосова, Г. В. Рукавиця // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 2. - С. 214-218 MeSH-головна: БРОНХОЛЕГОЧНАЯ ДИСПЛАЗИЯ -- BRONCHOPULMONARY DYSPLASIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология) МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ -- INFANT, PREMATURE (рост и развитие, физиология) ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ИНГАЛЯЦИОННОЕ -- ADMINISTRATION, INHALATION ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS (терапевтическое применение) ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES Анотація: Мета роботи – розроблення критеріїв для визначення тривалості протизапальної терапії та показань для скасування інгаляційних кортикостероїдів (ІКС) у дітей, які хворі на бронхолегеневу дисплазію. Матеріали та методи. Обстежили 56 недоношених дітей першого року життя з середньоважкою (1 група) та важкою (2 група) «класичною» бронхолегеневою дисплазією (БЛД), які інгаляційно отримували будесонід. Групи дітей зіставні за гестаційним віком, масою тіла при народженні, статтю. Ефективність терапії оцінювали за динамікою клінічних проявів, моніторуванням насичення крові киснем (SаO2) у спокої та при навантаженні, капнографічним моніторингом, змінами на рентгенограмах грудної клітини. Результати. Щомісячне спостереження протягом року за дітьми з БЛД показало, що під час протизапальної терапії ІКС у всіх дітей спочатку регресували клінічні прояви (в середньому протягом 2,5 місяця в дітей 1 групи та 4,5 місяця в дітей 2 групи), потім нормалізувалася насиченість киснем крові (в середньому протягом 3,0 та 5,5 місяця відповідно). Триваліше зберігалися зміни капнографічних показників (від 3 до 12 міс.). Зміни на рентгенограмах органів грудної клітки зберігалися від 9 до 12 місяців відповідно і не завжди відповідали регресу клінічних проявів. Факторний аналіз дав змогу виділити критерії для скасування протизапальної терапії. Найбільш значущими були нормалізація частоти дихання та зменшення задишки, зниження SаО2 при навантаженні не більше ніж на 10 %, зменшення нерівномірності вентиляційно-перфузійних відносин і тривалості часу видиху за даними Тіn/Теx. Зміни на рентгенограмах органів грудної клітки не мали істотного впливу на тривалість протизапальної терапії у дітей із БЛД. Висновки. Тривалість терапії ІКС має бути індивідуалізована, враховуючи важкість БЛД, динаміку клінічних проявів, показники пульсоксиметрії у спокої та при навантаженні. Капнографічний моніторинг у дітей із БЛД дає змогу об’єктивно оцінити динаміку регресу обструкції бронхів і визначити індивідуальні терміни скасування ІКС. Постійний рентгенологічний контроль на амбулаторному етапі лікування дітей із БЛД не обов’язковий, оскільки регрес рентгенологічних проявів має повільний перебіг, не впливає на вибір і тривалість протизапальної терапії. Дод.точки доступу: Христосова, І. М. ; Рукавиця, Г. В. Экз-ры: |