Піотрович, С. М.     Базові принципи хірургічного лікування рецидиву післяопераційної грижі живота після алопластики / С. М. Піотрович, О. В. Васильчук, В. С. Андрієць // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 72-76 MeSH-головна: ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ -- HERNIA, VENTRAL (хирургия) ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование) РЕЦИДИВ -- RECURRENCE Анотація: За період з 2004 до 2019 рр. у Київському міському центрі хірургії гриж живота з приводу рецидивної ПГЖ після алогерніопластики прооперовано 133 пацієнти: чоловіків – 23 (17,3 %), жінок – 110 (82,7 %). Причинами рецидиву гриж були: діастаз прямих м ̓язів живота, який не ліквідували при виконанні попередньої операції, малий розмір імплантанту відносно грижового дефекту, технічні похибки при його фіксації, “прорізання” фіксуючих швів з утворенням дефектів в опорних тканинах передньої черевної стінки (ПЧС), відрив сітки від дистрофічно змінених опорних тканин ПЧС, тяжкий перебіг раннього післяопераційного періоду з тривалим підвищенням внутрішньочеревного тиску та запальні ускладнення в післяопераційному періоді з секвестрацією сітки, утворенням лігатурних нориць, відривом та “скручуванням” сітки. При виборі способу повторної реконструкції ПЧС ми враховували морфо-функціональні зміни тканин передньої черевної стінки, наявність діастазу прямих м ̓язів живота, розміри і правильність розміщення раніше вшитого імплантату, розмір грижового дефекту та об’єм грижового випину. У післяопераційному періоді у 3 (2,25 %) пацієнтів спостерігались клінічні ознаки серцево-легеневої недостатності, які виникли на 2–3 добу після операції і були ліквідовані стандартними консервативними заходами. Ускладнення запального характеру мали місце у 6 (4,5 %). Віддалені результати лікування рецидивних ПГЖ вивчені шляхом повторних оглядів у 102 пацієнтів у строки від 1 до 10 років, рецидиву грижі не виявлено. За период с 2004 по 2019 гг. в Киевском городском центре хирургии грыж живота по поводу рецидивной ПГЖ после аллогерниопластики было прооперировано 133 пациента: мужчин – 23 (17,3 %), женщин – 110 (82,7 %). Причинами рецидива грыж были: диастаз прямых мышц живота, не ликвидированный при выполнении предыдущей операции, малый размер имплантата относительно грыжевого дефекта, технические погрешности при его фиксации, “прорезывание” фиксирующих швов с образованием дефектов в опорных тканях передней брюшной стенки (ПБС), отрыв сетки от дистрофически измененных опорных тканей ПБС, тяжелое течение раннего послеоперационного периода с длительным повышением ВБД и воспалительные осложнения в послеоперационном периоде с отторжением сетки, образованием лигатурных свищей, отрывом и “скручивания” сетки. При выборе способа повторной реконструкции ПБС мы учитывали морфо-функциональные изменения тканей передней брюшной стенки, наличие диастаза прямых мышц живота, размеры и правильность размещения ранее вшитого импланта, размер грыжевого дефекта и объем грыжевого выпячивания. В послеоперационном периоде у 3 (2,25 %) пациентов наблюдались клинические признаки сердечно-легочной недостаточности, возникшие на 2–3 сутки после операции и были ликвидированы стандартными консервативными мерами. Осложнения воспалительного характера имели место у 6 (4,5 %). Отдаленные результаты лечения рецидивирующих ПГЖ изучены путем повторных осмотров у 102 пациентов в сроки от 1 до 10 лет. Рецидивов грыж не выявлено. Дод.точки доступу: Васильчук, О. В.; Андрієць, В. С. Экз-ры: