Перепека, Є. О.     Порівняльний аналіз віддалених результатів застосування стимуляції провідної системи серця та правошлуночкової міокардіальної стимуляції у пацієнтів з брадиаритміями [] / Є. О. Перепека, В. В. Лазоришинець // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2023. - Т. 23, № 3. - С. 31-36 MeSH-головна: АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC БРАДИКАРДИЯ -- BRADYCARDIA СЕРДЦА СТИМУЛЯЦИЯ ИСКУССТВЕННАЯ -- CARDIAC PACING, ARTIFICIAL МИОКАРДА РЕПЕРФУЗИЯ -- MYOCARDIAL REPERFUSION Анотація: Правошлуночкова міокардіальна стимуляція провокує асинхронне скорочення шлуночків, пов’язана із розвитком стимуляційно-індукованої кардіомопатії та може призводити до негативних клінічних наслідків у віддаленому періоді. Стимуляція провідної системи є фізіологічною альтернативою правошлуночковій міокардіальній стимуляції. Мета. Проаналізувати віддалені результати застосування стимуляції провідної системи серця у порівнянні із правошлуночковою міокардіальною стимуляцією у пацієнтів з постійним штучним ритмоведенням шлуночків та збереженою вихідною фракцією викиду лівого шлуночка (? 50%). Матеріали і методи. В дане дослідження для порівняльного аналізу було відібрано 48 пацієнтів із показами до постійного штучного ритмоведення шлунчоків. З них 18 пацієнтів було із стимуляцією провідної системи серця та 30 пацієнтів із правошлуночковою міокардіальною стимуляцією. Період від імплантації штучного водія ритму серця до контрольного спостереження в обидвох групах склав 35,3 ± 37 та 46 ± 28,7 міс. (p =.091) відповідно. Імплантація штучного водія ритму серця у пацієнтів із досліджуваних груп проводилась з 2012 по 2022 рік. Результати. Стимуляційно-індукована кардіоміопатія виникла у 7 (23%) пацієнтів із групи правошлуночкової стимуляції і у жодного пацієнта із групи стимуляції провідної системи серця. Середня фракція викиду лівого шлуночка на момент контрольного огляду в групі стимуляції провідної системи серця була значно більшою (58,64 ± 4,58 vs. 51,59 ± 8,55 %, p =.004). Відмічались менші показники кінцево-діастолічного об’єму лівого шлуночка лівого шлуночка у групі стимуляції провідної системи серця відносно групи правошлуночкової стимуляції (107,93 ± 20,33 vs. 138,75 ± 35,3 мл, p =.003), кінцево-систолічного об’єму лівого шлуночка (44,45 ± 11,06 vs. 68,92 ± 26,98 мл), та діаметру лівого передсердя (38,29 ± 6,82 vs. 43,56 ± 5,07 мм, p =.006) на момент контрольного огляду. Відмічалось значне зниження глобального поздовжнього стрейну у групі правошлуночкової стимуляції (14,22 ± 3,66 vs. 18,49 ± 2,5 %, p .001). Ширина стимульованого QRS була значно меншою у групі стимуляції провідної системи серця (119,12 ± 8,8 мс vs. 152,32 ± 18 мс, p .001). Висновки. Застосування нових фізіологічних методів кардіостимуляції дозволяє уникнути негативних наслідків асинхронного патерну активації шлуночків при традиційній правошлуночковій стимуляції. Дод.точки доступу: Лазоришинець, В. В. Экз-ры: