Общие тактические принципы лечения переломов дистальных метаэпифизов длинных костей [] / Г. В. Бэц [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - N 1. - С. 109-114 MeSH-главная: ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (классификация, хирургия) ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (хирургия) ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (методы) ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ ПРИСПОСОБЛЕНИЯ -- ORTHOPEDIC FIXATION DEVICES (использование) ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА НАРУЖНЫЕ -- EXTERNAL FIXATORS (использование) ВЫТЯЖЕНИЕ -- TRACTION (методы) КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME Аннотация: Переломи дистальних метаепіфізів довгих кісток (ДМЕДК) мають багато спільного з огляду на механізми травми та класифікаційні ознаки. Це дає підстави розглянути їх у складі обєднаної групи та дослідити тенденції щодо тактики їх лікування. Протягом останніх 10 років у зв’язку з домінуванням технологій АО деякі вітчизняні травматології стали розглядати інші методи лікування внутрішньосуглобових ушкоджень як архаїчні. Безсумнівно, класифікація АО є найсучаснішою і вдалою, спрямованою на обгрунтований вибір лікувальної тактики, але він обмежується лише технологіями АО. Водночас власний клінічний досвід свідчить про деяку сумнівність показань до накісткового остеосинтезу в разі відкритих переломів та переломів з тяжкими ушкодженнями м’яких тканин, внутрішньосуглобовими переломами типу С. Мета: проаналізувати накопичений клінічний досвід і визначити загальні тактичні тенденції використання різних технологій у лікуванні внутрішньосуглобових переломів дистальних метаепіфізів довгих кісток. Методи: у групу дослідження увійшло 115 пацієнтів з внутрішньосуглобовими ушкодженнями дистальних метаепіфізів плечової та стегнової кісток, кісток передпліччя та гомілки. Результати: встановлено, що тактика лікування переломів ДМЕДК з використанням методів фіксації та скелетного витягнення застосована в 31 % випадків, апаратів зовнішньої фіксації — в 30 %, технологій комбінованого остеосинтезу — в 11 %, відкритого ремоделювання з накістковим остеосинтезом — у 28 %. Застосування цих технологій загалом забезпечило 60 % хороших, 31 % задовільних та 9 % незадовільних результатів, що приблизно співпадає з показниками якості лікування внутрішньосуглобових ушкоджень за інформацією профільних наукових видань. Також доведено, що одним із результатів пріоритетного використання малотравматичних технологій є практична відсутність тяжких незворотних гнійно-некротичних ускладнень. Для остаточного вирішення питань тактики лікування ДМЕДК необхідні поглиблені наукові дослідження. Доп.точки доступа: Бэц, Г.В.; Черепов, Д.В.; Бэц, И.Г.; Стойко, И.В. Экз-ры: