Марчук, М.     Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту [] / М. Марчук // НейроNEWS. - 2019. - № 8. - С. 24-26 Рубрики: Сатрализумаб MeSH-главная: НЕЙРОМИЕЛИТ ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА -- NEUROMYELITIS OPTICA (диагностика, осложнения, патофизиология, терапия, этиология) СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ -- MULTIPLE SCLEROSIS (патофизиология, этиология) НЕЙРОРЕНТГЕНОГРАФИЯ -- NEURORADIOGRAPHY (методы, тенденции) МИЕЛОГРАФИЯ -- MYELOGRAPHY (методы, оборудование, тенденции) Аннотация: Розлад спектра оптиконейромієліту — рідкісне захворювання центральної нервової системи (ЦНС), опосередковане аутоантитілами, у разі якого рання діагностика та терапія мають ключове значення для зменшення ризику втрати працездатності та смерті. Термін «оптичний нейромієліт», або «оптиконейромієліт», започаткували ще 1894 р. E. Devic і його учень F. Gault. Донедавна ще не було відомо, чи хвороба Девіка є окремою нозологією, чи тяжчою формою «оптико­спінального» розсіяного склерозу. Лише 2004 р. було виявлено специфічну мішень ауто­агресії — протеїн водного каналу аквапорин-4 (AQP4), внаслідок чого два захворювання можливо розрізнити через виявлення антитіл до аквопорину-4 — AQP4-антитіл — при розладі спектра оптикомієліту. У пацієнтів із таким розладом установлено антитіла до мієлінового олігодендроцитарного гліко­протеїну (MOG-антитіла) (Huda et al., 2019) Отримано переконливі дані на користь ефективності сатралізумабу щодо зниження ризику рецидивів у пацієнтів із розладами спектра оптиконейромієліту. Засіб продемонстрував сприятливий профіль безпеки як при монотерапії, так і в комбінованій із базовою терапією імуносупресантами. Надалі вчені планують продовжувати дослідження сатралізумабу, що ґрунтуються на біології нервової системи. Проведення досліджень у цій галузі та застосування інноваційних препаратів у клінічній практиці допоможуть подовжити період працездатності пацієнтів із хронічними та потенційно інвалідизуючими захворюваннями нервової системи, а також поліпшити якість їхнього життя Экз-ры: