Волотовська, Н. В. Особливості відповіді імунної системи в ранньому періоді після масивної крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки [] / Н. В. Волотовська // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 4. - С. 109-113 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: КРОВОПОТЕРЯ ХИРУРГИЧЕСКАЯ -- BLOOD LOSS, SURGICAL КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения) ИММУНОГЛОБУЛИНЫ -- IMMUNOGLOBULINS РЕПЕРФУЗИЯ -- REPERFUSION ИММУНОГЛОБУЛИНЫ -- IMMUNOGLOBULINS ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA РЕПЕРФУЗИЯ -- REPERFUSION РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES Аннотация: За різних впливів зовнішнього середовища імунна система організму чутливо реагує. Виконуюючи протекторну функцію вона, однак, може стати також і причиною аутоімунних процесів, які тільки поглиблять основне захворювання, особливо в умовах вже активованої системної відповіді на запалення. Таким чином порушення дисбаланс в імунній системі може стати одним із чинників «хибного кола», яке виникає на тлі крововтрати,а циркулюючі імунні комплекси можуть сприяти розвитку гепато-ренального синдрому. Однак, недостатньо вивченими залишаються ці поняття за умов поєднгання масивної крововтрати з ішемієюреперфузією. Мета дослідження – встановлення динаміки концентрації циркулюючих імунних комплексів, а також закономірності порушень гуморального імунітету внаслідок системного впливу ішемії-реперфузії кінцівки, а також масивної крововтрати. Обєкт і методи дослідження. Робота виконана на білих нелінійних щурах-самцях, а об’єктом вивчення став перебіг масивної крововтрати за умов ішемії-реперфузії кінцівки. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кніцівки з допомогою накладання еластичного джгута на верхню третину стегна за встановленою методикою, також моделювали масивну крововтрату зі стегнової вени шляхом пункції стегнової вени, а в третій групі ці два втручання були поєднані. Результати. Модельовані втручання характеризуються вираженими порушеннями гуморального імунітету, які супроводжуються накопиченням у сироватці крові ЦІК та розвитком дизімуноглобулінемії. Вміст Ig A за умов додаткового моделювання ішемії-реперфузії кінцівки (ЕГ-3) характеризувався двома періодами зростання на 1 та 7 доби після втручання і був вищий, порівняно з іншими дослідними групами. Вміст Ig M у ЕГ-3 зростав вже через 1 год після реперфузії (на 53,3 % порівняно з контролем), проте у подальшому залишався на найнижчому рівні. Вміст Ig G збільшувався в усіх досліджуваних групах в основному до 3 доби з подальшим зниженням. У ЕГ-3 показник на 14 добу ставав істотно меншим від контролю (р0,05). Висновки. На усіх етапах ровитку травматичної хвороби відбувається суттєве зростання титру імуноглобулінів A, M, G з перевагою в першу годину після реінфузії, а також зростанням на 7 добу експерименту, що підтверджує виражене антигенне навантаження з залученням як ланки первинної, так і вторинної імунної відповіді в патогенезі посттравматичних змін. Особливістю стало те, що поєднання ішемії-реперфузії кінцівки з крововтратою здатне пригнічувати утворення іміноглобулінів в більш пізніх термінах дослідження. Экз-ры: |