Юрик, Я. І.     Особливості антиоксидантного захисту в тканині серця та крові щурів у посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення [] / Я. І. Юрик // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 4. - С. 214-217 : табл. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: АНТИОКСИДАНТНОЙ РЕАКЦИИ ЭЛЕМЕНТЫ -- ANTIOXIDANT RESPONSE ELEMENTS СДАВЛЕНИЯ СИНДРОМЫ -- COMPARTMENT SYNDROMES КАТАЛАЗА -- CATALASE СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗА -- SUPEROXIDE DISMUTASE ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM Аннотация: Компресійний стрес за умов синдрому тривалого стиснення проявляється активацією пероксидного окиснення ліпідів що є проявом ендогенної інтоксикації Відповідно можна припустити, що у відповідь на це активується система антиоксидантного захисту, але зазначене гіпотетичне твердження потребує уточнення. Метою роботи було з’ясувати особливості антиоксидантного захисту в тканині серця та крові за умов ендогенної інтоксикації у посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проведено на 60 білих лабораторних щурах. Експериментальну групу складали 48 тварини, які було поділено на чотири підгрупи по 12 особин у кожній, яких виводили з експерименту через 24 години, 3 ,7 та 14 діб після моделювання СТС. Контрольну групу становили 12 інтактних щурів. СТС моделювали шляхом стискання м’яких тканин стегна правої тазової кінцівки за умов знеболенням шляхом внутрішньо-очеревинного введення кетаміну гідрохлориду (100 мг/кг маси тіла) у сконструйованому нами пристрої, сила компресії становила 7 кг/см2 на 5 см2 протягом 6 годин без ушкодження магістральних судин та кісток Активність каталази сироватки крові та гомогенату серця досліджували спектрофотометричним методом. У гомогенаті серця визначали активність супероксиддисмутази. У сироватцкрові визначали концентрацію церулоплазміну. Достовірність отриманих цифрових даних оцінювали за допомогою непараметричного критерію Краскела-Уолліса. Результати. Компресійний стрес за умов синдрому тривалого стиснення зумовлює активацію системи антиоксидантного захисту, яка проявляється максимальним зростанням активності каталази, супероксиддисмутази та концентрацїї церулоплазміну в ранньому посткомпресійному періоді СТС. Активність супероксиддисмутази в тканині серця через 3 доби дослідження зросла на 58%, а концентраці церулоплазміну в сироватці крові – на 67% порівняно з аналогічними показниками у інтактних щурів. Порівнюючи активність каталази в сироватці крові та гомогенаті серця у інтактних та експериментальних тварин нами встановлено максимальне зростання останньої в сироватці крові через 3 доби дослідження у 4,1 рази, а у тканині серця цей показник зріс через1 добу у 3,7 рази, а через 3 доби статистично недостовірно знизився на 2,3%, тобто практично не змінився. Починаючи з 7 доби експерименту активність каталази, супероксидисмутази та концентрація церулоплазміну односпрямовано знижувалися. Экз-ры: