Бадзюх, С. В.     Роль системи плазміноген/плазмін у загоєнні ран [] / С. В. Бадзюх // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 18-22 MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия) РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (лекарственная терапия) РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов) ПЛАЗМИНОГЕН -- PLASMINOGEN (диагностическое применение) Аннотация: Загоєння ран це багатоетапний процес, який залежить від злагодженої роботи складних бімолекулярних механізмів. Порушення регуляції загоєння, на одному з етапів, призводить до переходу рани від гострої до хронічної. Дисбаланс активаторно-інгібіторних протеолітичних систем вважається однією з найголовніших причин пролонгування загоєння. Здатність системи плазміноген/плазміну (Pg/Pm) проявляти низку плейотропних ефектів в ході процесів, які лежать в основі репарації тканин, характеризує її як головний регулятор загоєння (“master regulator of wound healing”). Дослідження показали, що плазміноген (Pg) накопичується в місці пошкодження тканин та перетворюється в плазмін (Pm) за допомогою протеази тканинного типу (tPA) або протеази урокіназного типу (uPA). Після активації Pm, забезпечує очищення рани від фібрину, нейтрофілів, залучається до активації факторів росту та матриксних металопротеїназ (ММР), і ремоделювання та формування нової сполучної тканини. Плазмін індукує мітоз фібробластів та безпосередньо впливає на кератиноцити активуючи їхню міграцію. Після введення Pg мутантним мишам з дефіцитом цього протеїну прискорюється загоєння гострих ран, та хронічних ран у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом. Нанесення фібринового каркасу, наповненого плазміногеном, на всю товщину пошкодження у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом значно підвищило швидкість закриття ран, ніж каркас, який використовується як еталонний матеріал. Введення плазміногену підсилює загоєння променевих ран, цей ефект реалізується за рахунок плейотропної дії на експресію генів. Лікування хронічних ран є тривалим, фінансова затратним, і часто безуспішним, незважаючи на розвиток хірургічних та медикаментозних інновацій. Захворюваність трофічних виразок різного ґенезу становить 0,1- 1,5%, у 24% хворих рани не загоюються більше року. Виявлені властивості системи Pg/Pm активувати та регулювати репаративні процеси свідчать про великий терапевтичний потенціал під час лікування ран. Pg може бути використаний як нова терапевтична стратегія для лікування хронічних ран різного патогенезу. Экз-ры: