Аналіз напружено-деформованого стану моделі великогомілкової кістки при її переломі в середній третині з різними варіантами остеосинтезу в умовах зростаючого згинального навантаження [] / М. Ю. Строєв [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 228-236 MeSH-главная: НОГА -- LEG (патология) ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование) Аннотация: Вступ. В даний час спостерігається зростання переломів кісток нижньої кінцівки (47,3%), серед яких 45-56% становлять діафізарні переломи кісток гомілки. Згідно з даними медико-соціальної експертної комісії м. Харкова, більше 50% ускладнень були пов’язані з лікуванням переломів кісток гомілки, що спричинило 27,9% інвалідності. Мета. Провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей великогомілкової кістки при її переломі в середній третині з різними варіантами остеосинтезу під впливом згинального навантаження залежно від ваги пацієнта. Об’єкт і методи дослідження. Базова модель імітувала перелом великогомілкової кістки в середній третині та три типи остеосинтезу з використанням апарату зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини та інтрамедулярного стрижня. Моделі досліджувалися під впливом згинального навантаження 700 Н та 1200 Н. Результати. У нормі при згинальному навантаженні максимальні напруження величиною 9,6 МПа визначаються в дистальному відділі великогомілкової кістки. При використанні остеосинтезу АЗФ максимальний рівень напружень 5,7 МПа спостерігається в дистальному фрагменті великогомілкової кістки. При остеосинтезі накістковою пластиною зона максимальних напружень зміщується в зону перелому, де напруги сягають 34,6 МПа. Остеосинтез інтрамедулярним стрижнем забезпечує найнижчий рівень напружень 0,2 МПа в зоні перелому, а також у проксимальному фрагменті великогомілкової кістки – 0,8 МПа. Підвищення величини навантаження до 1200 Н призводить до підвищення величин напружень у всіх елементах моделі. При використанні остеосинтезу АЗФ збільшення навантаження до 1200 Н викликає підвищення максимального рівня напруги до 9,8 МПа в дистальному фрагменті великогомілкової кістки. Аналогічні зміни відбуваються і в моделі з остеосинтезом накістковою пластиною. Зона найбільшої напруги 59,3 МПа залишається на ділянці перелому. При остеосинтезі інтрамедулярним стрижнем напруження в дистальному та проксимальному фрагментах кістки збільшуються до 22,5 МПа та 1,4 МПа відповідно. Висновки. Найгірші показники рівня напружень в зоні перелому (від 34,6 до 59,3 МПа) та металевої конструкції (від 220,2 до 377,4 МПа) визначені при використанні накісткової пластини. Ранні навантаження, в даному випадку, можуть стати причиною вигину пластин, і, як наслідок, неправильного зрощення фрагментів великогомілкової кістки. Остеосинтез за допомогою АЗФ забезпечує досить низький рівень напружень (від 0,3 до 0,5 МПа) в зоні перелому, варто відзначити і найнижчий рівень напружень на самому апарату (від 89,3 до 153,1 МПа). Найнижчі показники напружень в зоні перелому (від 0,2 до 0,3 МПа) і в проксимальному фрагменті великогомілкової кістки (від 0,8 до 1,4 МПа) визначаються при використанні остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем, недоліком даного виду остеосинтезу можна вважати досить високий рівень напружень на самому стрижні (від 181,4 до 310,9 МПа) і на фіксуючих гвинтах (від 18,2 до 31,2 МПа). Доп.точки доступа: Строєв, М. Ю.; Березка, М. І.; Григорук, В. В.; Карпінський, М. Ю.; Яресько, О. В.; Суббота, І. А. Экз-ры: