Венгер, І. К.     Предиктори реперфузійно-реоксигенаційного синдрому в пацієнтів з атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнового басейну / І. К. Венгер, І. В. Фарина // Шпит. хірургія. - 2022. - N 4. - С. 62-68 MeSH-главная: АРТЕРИЙ ОККЛЮЗИРУЮЩИЕ БОЛЕЗНИ -- ARTERIAL OCCLUSIVE DISEASES (осложнения, хирургия) КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патофизиология, хирургия) ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология) РЕПЕРФУЗИОННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- REPERFUSION INJURY (этиология) Аннотация: Мета роботи: визначити основні фактори ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому для покращення результатів лікування пацієнтів з атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнового басейну. У 172 пацієнтів проведено визначення величини ризику розвитку післяопераційних ускладнень. Базуючись на отриманих розрахунках, середній вік пацієнтів у 57,4 року можна віднести до предикторів ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Хронічна критична ішемія в пацієнтів виділеної групи розвинулася в період від 5 до 3 тижнів до госпіталізації. Короткий анамнез в середньому у 8,8 року можна віднести до предикторів ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому в пацієнтів при атеросклеротичній оклюзії аорто-стегнового басейну. Із 172 пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнового басейну у 92 виявили стенотичне атеросклеротичне ураження екстракраніальних артерій. Стенотичний атеросклеротичний процес екстракраніальних артерій діагностували у 52 хворих із атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнового басейну і у 40 пацієнтів із ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Серед лабораторних показників слід зазначити, що у 31 (77,50 %) пацієнтів із ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому виявлено підвищений рівень лейкоцитозу в крові, збільшений показник вмісту моноцитів та незрілих нейтрофілів, підвищений рівень СРБ, прогресуючий некорегований атеросклеротичний процес, який зумовлений високим рівнем атерогенних ліпопротеїдів, а також вміст в крові показників, що вказує на активацію синдрому запальної відповіді. Сукупність представлених показників можна об’єднати у предиктори ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Доп.точки доступа: Фарина, І. В. Экз-ры: