Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Serebrovska Т.V., Serebrovska Z.O., Egorov E. Заглавие : Fitness and therapeutic potential of intermittent hypoxia training: a matter of dose Место публикации : Фізіологічний журнал. - К., 2016. - Том 62, N 3. - С. 78-91 (Шифр ФУ6/2016/62/3) MeSH-главная: ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА -- EXERCISE ДЕТИ, ВОЗРАСТ 6-12 ЛЕТ -- CHILD, 6-12 YEARS OLD МОЛОДЫЕ -- YOUNG ADULT ВЫНОСЛИВОСТИ ТРЕНИРОВКА -- RESISTANCE TRAINING АНОКСИЯ -- ANOXIA ГИПЕРБАРИЧЕСКАЯ ОКСИГЕНАЦИЯ -- HYPERBARIC OXYGENATION ГИПЕРОКСИЯ -- HYPEROXIA КИСЛОРОДА ПОГЛОЩЕНИЕ -- OXYGEN CONSUMPTION КИСЛОРОД -- OXYGEN Аннотация: The introduction of different methods of intermittent hypoxic training (IHT) into fitness, sports, military and medical practice has raised a lot of questions about the most beneficial regimens of such treatment and their optimal instrumental implementation. Low doses of hypoxia might not be sufficient stimuli to mobilize adaptive mechanisms, while severe or prolonged hypoxia may provoke dangerous pathological processes. In this review, we pay attention to narrow practical question of the most effective and convenient technology of IHT implementation, notably the inhalation of hypoxic gas mixtures. Data strongly suggest that in humans the training with 15-13% inhaled oxygen (FiO[[d]]2[[/d]]) at various time characteristics does not provide marked positive changes. Short-term daily sessions consisting 3-4 bouts of 5-7 min exposures to 12-10% FiO[[d]]2[[/d]] alternating with equal durations of normoxia for 2-3 weeks have been shown as a most beneficial without maladaptive consequences for fitness and treatment of some diseases. More severe or longer intermittent hypoxia protocols must be accompanied by strict monitoring of blood oxygen saturation (SpO[[d]]2[[/d]]) electrocardiogram, breathing pattern and arterial blood pressure in order to avoid unexpected undesirable individual reactions. For sports purposes, the reduction of oxygen content to individually tolerable level for some minutes is justified as far as it maximizes benefits. However, such regimen requires preliminary diagnostics of individual hypoxic tolerance and cardio-respiratory reactivity as well as rigorous monitoring of vital functions during IHT and good feedback device. The use of oxygen concentrations below 12% for treatment of diseases, especially in children and the elderly, are required substantial additional research. Recently, a new mode of adaptive training was explored, which combines periods of hypoxia (12-10% FiO[[d]]2[[/d]]) and hyperoxia (30-35% FiO[[d]]2[[/d]]). Limited evidences suggest that such regime can reduce the time of recovery periods, that is shorten the duration of sessions. However, there is still no strong comparative evidence for humans that this method is much more efficient than hypoxic-normoxic mode. We appeal to all scientists working in the field of IHT not to hide their negative results but publish all observations in the open press. It will make a significant contribution in developing of common guidelines for IHT implementation to improve public health of our Planet. Поширення в останнє десятиліття методів інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ) у фітнесі, спорті, військовій та медичній практиці викликало дискусію про найбільш ефективні режими гіпоксичного тренування і методи їх інструментальної реалізації. Низькі дози гіпоксії можуть бути недостатнім стимулом для мобілізації адаптивних механізмів, у той час як глибока або тривала гіпоксія здатна провокувати небезпечні патологічні процеси. У цьому огляді ми торкаємося вузького практичного питання про найбільш ефективну і зручну технологію реалізації ІГТ, а саме методів, заснованих на вдиханні людиною гіпоксичних газових сумішей. Дані, отримані при дослідженні людей, переконливо свідчать про те, що використання сумішей з 15-13% кисню у вдихуваному повітрі (FiО[[d]]2[[/d]]) при різних часових характеристиках не викликає виражених позитивних змін. Короткочасні щоденні сеанси, що складаються з 5-7-хвилинних вдихань 12-10% О[[d]]2[[/d]], що чергуються з рівними інтервалами нормоксіі, протягом 2-3 тиж, вважаються найбільш ефективними і нешкідливими як для фітнесу, так і лікування деяких захворювань. Протоколи з жорсткішою або більш тривалою гіпоксією повинні супроводжуватися суворим моніторингом життєво важливих функцій для уникнення побічних ефектів. Зниження на кілька хвилин вмісту кисню до межі, яка індивідуально переноситься, виправдано в спортивній практиці, оскільки це максимізує позитивний ефект. Тим не менше такий режим вимагає попередньої діагностики індивідуальної переносимості гіпоксії і реактивності респіраторно-гемодинамічної системи, а також суворого контролю життєво важливих функцій і хорошого зворотного зв’язку пацієнта з приладом. Використання концентрації кисню нижче за 12% для лікування захворювань, особливо у дітей і літніх людей, вимагає серйозних додаткових досліджень. Нещодавно був запропонований новий метод гіпоксично-гіпероксичного тренування, що поєднує в собі періоди дихання гіпоксичною (12-10% FiО[[d]]2[[/d]]) і гіпероксичною (30-35% FiО[[d]]2[[/d]]) сумішшю. Обмежені дані свідчать, що такий режим може скоротити час реоксигенації, тобто зменшити тривалість тренувальних сесій. Проте, до цих пір немає достатньої порівняльної бази для доказу, що цей метод є більш ефективним, ніж гіпоксично-нормоксичні режими. Ми звертаємося до всіх вченим, які працюють в галузі ГГТ, не приховувати свої негативні результати, а публікувати всі спостереження у відкритій пресі. Це зробить значний внесок у розробку загальних методичних принципів здійснення ІГТ для поліпшення здоров’я населення нашої планети. Доп.точки доступа: Serebrovska, Z.O.; Egorov, E.