Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Пянтковський О.С. Заглавие : Дослідження ролі дисплазії сполучної тканини в перебігу вертеброгенного синдрому попереково-крижового відділу хребта Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2016. - N 4. - С. 38-43 (Шифр УУ43/2016/4) MeSH-главная: СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS НЕВРОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- NEUROLOGIC EXAMINATION ПОЗВОНОЧНИКА БОЛЕЗНИ -- SPINAL DISEASES ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES Аннотация: Проведено клініко-неврологічне обстеження 120 хворих із неврологічними виявами вертеброгенного синдрому попереково-крижового відділу хребта. Тривалість лікування становила 10 діб. Хворим призначали нестероїдні протизапальні препарати, міорелаксанти, вітаміни групи В. Разом із традиційною терапією хворі отримали курс рефлексотерапії. Всім хворим виконано клініко-неврологічне обстеження, магнітно-резонансну томографію попереково-крижового відділу хребта, електрокардіографію, лабораторне дослідження (загальноприйняті аналізи крові і сечі), тестування за критеріями Бейтона і ступеня вираженості ДСТ за ТЮ. Смольновою (2003). Установлено, що у хворих на вертеброгенний синдром попереково-крижового відділу хребта на тлі виявів дисплазії сполучної тканини статистично значущо (р ‹ 0,05) частіше трапляються протрузії міжхребцевого диска, патологія суглобів та варикозна хвороба нижніх кінцівок, більше виражені зміни жовтої зв'язки у вигляді її потовщення. Вияви ДСТ (сколіоз, кіфоз, кіфосколіоз, гіперрухливість суглобів, схильність до вивихів, розтягування зв'язкового апарату суглобів) статистично значущо (р ‹ 0,05) збільшують тривалість лікування та вираженість больового синдрому. У хворих з вертеброгенним синдромом попереково-крижового відділу хребта на тлі виявів дисплазії сполучної тканини статистично значущо (р ‹ 0,05) частіше виникають анатомічні зміни у попереково-крижовому відділі хребта, ніж у хворих без цих виявів.