Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Макаренко О. Л., Ющенко Я. О., Білаш С. М., Проніна О. М., Коптев М. М., Винник Н. І. Заглавие : Морфологічне обгрунтування використання моделі іммобілізаційного стресу у щурів шляхом фіксації за шийну складку Место публикации : Вісн. пробл. біол. і медицини. - Полтава ; Київ, 2020. - № 4. - С. 235-239: іл. (Шифр ВУ12/2020/4) Примечания : Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: СТРЕСС ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- STRESS DISORDERS, TRAUMATIC ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- IMMOBILIZATION КРЫСЫ -- RATS Аннотация: Вивчення механізмів гострого стресу, пошук нових шляхів підвищення стійкості до нього, профілактики та лікування патологічних процесів, викликаних стресовими реакціями, на сьогодні залишаються актуальними напрямками медико-біологічних досліджень. Вивчення проблеми стресу неможливе без виконання експериментальних досліджень із використанням різних моделей стресового впливу.Метою дослідження було довести на підставі морфологічних досліджень органів-мішеней ефективність відтворення експериментальної моделі гострого іммобілізайного стресу у щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин. Робота, із урахуванням міжнародних норм проведення біологічних досліджень, виконана на 20 білих щурах-самцях з масою тіла 240-260 грамів, віком 8-10 місяців. Першу, контрольну, склали 10 інтактних тварин, які утримувались у стандартних умовах віварію. Другу, експериментальну, групу склали 10 щурів, які зазнали впливу гострого іммобілізаційного стресу. Забій тварин проводився шляхом декапітації під внутрішньоочеревинним наркозом. Після розкриття грудної клітки та черевної порожнини проводився огляд внутрішніх органів із забором органів-мішеней: тимусу, надниркових залоз та шлунка. Отримані результати свідчать, що іммобілізація щурів шляхом атравматичного підвішування за шийну складку протягом 6-ти годин викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка. У тварин експериментальної групи у слизовій оболонці шлунка незмінені ділянки перемежовувалися із гіперемійованими набряклими осередками, що надавало їй строкатого мозаїчного вигляду; відмічалися численні поліморфні крововиливи та поодинокі ерозії; виразок виявлено не було. Візуально тимус у щурів, що зазнали впливу іммобілізаційного стресу, мав менші розміри, інших змін не відмічалося. Маса вилочкової залози у тварин експериментальної групи, порівняно з інтактними, знижується на 44,5% із 306,5±17,62 до 166,8±41,69 мг (р0,01). Відмінності надниркових залоз у щурів контрольної та експериментальної групи полягали у збільшенні їх маси та розміру у тих тварин, що зазнали впливу стресу. У експериментальної групи спостерігалося збільшення наднирникової залози із 38,8±4,34 до 65,1±9,13 мг, тобто на 67,8% (р0,01). Проведене дослідження свідчить про дієвість експериментальної моделі гострого іммобілізаційного стресу у щурів шляхом атравматичної фіксації за шкірну складку протягом 6-ти годин, оскільки вона викликає прояви стресової тріади Сельє: гостру інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз, а також гіперемію слизової оболонки шлунка. Доп.точки доступа: Макаренко, О. Л.; Ющенко, Я. О.; Білаш, С. М.; Проніна, О. М.; Коптев, М. М.; Винник, Н. І.