Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Delva I. I. Заглавие : Vestibular paroxysmia (case report, discussion) Параллельн. заглавия :Вестибулярна пароксизмія (клінічний випадок, обговорення) Место публикации : Вісн. пробл. біол. і медицини. - Полтава, 2023. - № 1. - С. 171-175 (Шифр ВУ12/2023/1) MeSH-главная: ПРИПАДКИ -- SEIZURES ГОЛОВОКРУЖЕНИЕ -- DIZZINESS Аннотация: Мета. Описати клінічний випадок вестибулярної пароксизмії (ВП) і таким чином продемонструвати важливість знання неврологами діагностичних критеріїв цього захворювання. Результати. Чоловік 58 років звернувся зі скаргами на напади раптового, інтенсивного головокружіння тривалістю 15-20 секунд з відчуттям обертання предметів проти годинникової стрілки. Під час нападів хворий відмічає тріск у правому вусі, відчуття нестійкості, профузний піт, нудоту. У наступні 10-15 хвилин після закінчення нападів хворого турбують відчуття легкості в голові та жару в тілі, серцебиття. Напади виникають спонтанно, без будь-яких тригерів, 5-7 разів на місяць. Перший напад стався 5 місяців тому під час їзди автомобілем в місті, через що хворий ледь не потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Відтоді хворий боїться сідати за кермо. Пацієнт панічно боїться нападів, оскільки вони супроводжуються вкрай неприємним відчуттям головокружіння. Крім того, хворий хвилюється, що ці напади можуть бути симптомом якогось важкого, доcі нерозпізнаного захворювання. Окрім вищенаведених скарг пацієнт відмічає постійний шум в обох вухах, що посилюється в тиші. Хворий звертався до невролога, було діагностоване доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення. За призначенням невролога пацієнт приймав бетагістин по 24 мг 2 рази на добу протягом 1 місяця, фенібут по 25 мг 3 рази на добу протягом 1 місяця. Лікування ніяк не вплинуло на частоту та інтенсивність нападів головокружіння. 7 років тому був струс головного мозку внаслідок падіння на льоді. Останні 3 роки страждає на артеріальну гіпертензію, приймає бісопролол по 2,5 мг на добу. При неврологічному огляді відхилень не виявлено. Спонтанний та індукований ністагм відсутній. Тест поштовху голови – негативний. Рівновага і координація – непорушені. Тест Дікса-Холпайка не викликав позиційного ністагму. Пацієнт заповнив госпітальну шкалу тривоги та депресії: субшкала тривоги – 18 балів, субшкала депресії – 10 балів. МРТ головного мозку – перивентрикулярний лейкоареоз 1 ступіня за шкалою Фазекас. При аудіометрії діагностована двобічна нейросенсорна недостатність. Електроенцефалографія: епілептиформної активності не виявлено. Консультація отоларинголога: незначна двобічна сенсоневральна приглухуватість. Отримані клінічні дані повністю відповідають діагнозу ВП: A) Принаймні 10 нападів спонтанного системного або несистемного головокружіння. B) Тривалість нападів менше 1 хвилини. В) Стереотипна феноменологія нападів. D) Ефективність лікування карбамазепіном/оксарбазепіном. E) Стан пацієнта не може бути пояснений будь-яким іншим діагнозом. Пацієнту було призначено карбамазепін (200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім – 200 мг 2 рази на добу протягом 1 місяця) як патогенетичне лікування ВП та етіфоксину гідрохлорид (50 мг 3 рази на добу протягом 1 місяця) як анксіолітичний препарат. Через 1 місяць, під час візиту пацієнт повідомив про відсутність нападів головокружіння протягом усього періоду приймання медикаментів. Госпітальна шкала тривоги та депресії: субшкала тривоги – 10 балів, субшкала депресії – 8 балів. Пацієнту рекомендовано приймати карбамазепін по 100 мг двічі на добу протягом наступних 3 місяців. Через 3 місяці, під час контрольного огляду пацієнт повідомив лише про один напад легкого головокружіння з моменту попереднього візиту. Було рекомендовано продовжувати прийом карбамазепіну по 100 мг двічі на день протягом 6 місяців з подальшим плановим візитом. Висновки. Неврологам необхідно знати та активно використовувати у своїй практиці діагностичні критерії ВП.