Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Kiriya D. G. Заглавие : The role of epithelial-mesenchymal transformation in infertility caused by chronic endometritis Место публикации : Вісн. пробл. біол. і медицини. - Полтава, 2023. - № 1. - С. 343-346 (Шифр ВУ12/2023/1) MeSH-главная: ЭНДОМЕТРИТ -- ENDOMETRITIS БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE ЭПИТЕЛИАЛЬНО-МЕЗЕНХИМНЫЙ ПЕРЕХОД -- EPITHELIAL-MESENCHYMAL TRANSITION Аннотация: Хронічний ендометрит (ХЕ) є досить розповсюдженою патологією серед жінок, які страждають на безпліддя та становить 10-25% від усіх випадків інфертильності. Епітеліально-мезенхімальна трансформація (ЕМТ) при ХЕ займає провідну роль у неможливості зародка імплантуватися в ендометрій. Мета дослідження – вдосконалення морфологічних критеріїв діагностики та прогнозування перебігу ХЕ. Об’єкт і методи дослідження. Для проведення дослідження ролі ЕМТ у інфертильності при ХЕ сформовано 2 групи дослідження: жінки до проведеної терапії (І група) та після лікування з послідуючим настанням вагітності та народженням (ІІ група). Імуногістохімічне дослідження проводилося з використанням моноклональних антитіл до Е-кадгерину, Віментину та CD138. Результати. В групі жінок, які пройшли лікування, встановлено достовірне зменшення (р менше 0,0001) експресії СD138 в порівнянні з результатами до проведеної терапії. Феномен ЕМТ спостерігався в усіх випадках хронічного ендометриту до лікування. Після терапії спостерігався зворотній процес – мезенхімально-епітеліальний перехід. Рівень Е-кадгеріну після лікування спостерігався в межах 51-100% (? 2 =4,29, р=0,04) та Віментину менше 10% (? 2 =100, р менше 0,0001). Такі рівні експр5есії обох маркерів були сприятливими для настання вагітності. Зворотній кореляційний зв’язок між експресією CD138 та Е-кадгеріном виявлений у I досліджуваній групі (p=0,011), в ІІ групі такого зв’язку не виявлено (р=0,65). Висновки. Констатувати успішність лікування ХЕ за ІГХ-дослідженням можна, коли рівень Е-кадгерину складає 51-100% (р=0,04), а Віментину менше 10% (р менше 0,0001), а також суттєве зниження кількості CD138+ клітин (р менше 0,0001) в порівнянні з первинним зразком пайпель біопсії ендометрію. В подальших дослідженнях також слід дослідити абсолютне число клітин CD138+, що є допустимими після проведеного лікування.