Опарін, О. А.     Роль вегетативной нервной системы в механизме формирования коморбидности гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и бронхиальной астмы [] = The role of the vegetative nervous system in the mechanism of the formation of the gastroesophageal reflux disease and bronchial asthma comorbidity / О. А. Опарін, А. Г. Опарін, Г. Г. Ахвледіані // Сучасна гастроентерологія. - 2017. - № 5. - С. 43-47. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (патофизиология, этиология) АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (патофизиология, этиология) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции) НЕРВНАЯ СИСТЕМА ВЕГЕТАТИВНАЯ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM (иммунология, патология, повреждения) Анотація: Мета — вивчити у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) без поєднаної патології і з коморбідною бронхіальною астмою (БА) стан вегетативної нервової системи. Матеріали та методи. Дослідження проведене у 90 хворих на ГЕРХ без поєднаної патології і з коморбідною БА. Пацієнтів розподілили на дві групи. До першої групи було залучено 38 (23 (60,5 %) чоловіки та 15 (39,5 %) жінок) хворих на ГЕРХ віком від 20 до 45 років (середній вік — (32,4 ± 3,4) року), до другої — 52 (32 (61,5 %) чоловіки та 20 (38,5 %) жінок) хворих на ГЕРХ у поєднанні з БА легкої та середньої тяжкості віком від 20 до 45 років (середній вік — (33,1 ± 8,1) року). Групи були порівнянними за співвідношенням статей і віком. До контрольної групи залучено 20 практично здорових осіб. Діагноз ГЕРХ установлювали згідно з Монреальським конcенcусом (2006). Верифікацію діагнозу БА, визначення її форми та ступеня тяжкості здійснювали відповідно до рекомендацій ВООЗ (GJNA) і наказу МОЗ України (2013). Оцінку стану вегетативної нервової системи проводили з використанням опитувальника А. М. Вейна (2003). Характер вегетативної дистонії оцінювали за величиною вегетативного індексу Кердо. Результати. Встановлено, що у хворих обох груп мав місце виражений синдром вегетативної дисфункції, оскільки загальна сума балів за опитувальником А. М. Вейна становила в середньому у хворих 1-ї групи 29,4 ± 3,5, а у хворих 2-ї групи — 38,6 ± 4,2. Відмінність від норми ((12,1 ± 1,2) бала) в обох групах була статистично значущою (p 0,001). Величина вегетативного індексу свідчила про підвищення у більшості хворих 1-ї групи тонусу симпатичної нервової системи, а у хворих 2-ї групи — парасимпатичного тонусу. При фіброгастроскопії у 36 хворих 1-ї групи було діагностовано неерозійну форму ГЕРХ, у 2 — ерозію стравоходу. Кислотність шлункового соку була підвищеною в усіх хворих. У 17 хворих 2-ї групи виявлено ерозивну форму ГЕРХ, у 35 — неерозивну. Кислотність шлункового соку у цих хворих була вищою, ніж у пацієнтів 1-ї групи. У них періодично виникав кашель (у 76,9 %), уночі посилювалася задишка (у 65,3 %), виникало відчуття нестачі повітря (у 48,1 %) і обмеження дихальних екскурсій (у 30,7 %). Що більше у цих хворих підвищувався тонус парасимпатичної нервової системи, то яскравішими були клінічні вияви не лише ГЕРХ, а і супутньої БА. Висновки. Дисбаланс у вегетативній нервовій системі з переважним переважанням тонусу парасимпатичного відділу може бути одним із чинників формування коморбідності ГЕРХ і БА Дод.точки доступу: Опарін, А. Г.; Ахвледіані, Г. Г. Экз-ры: