Мавропуло, Т. К.     Фактори ризику низької ефективності терапевтичної гіпотермії у доношених новонароджених з асфіксією [] / Т. К. Мавропуло, К. Ю. Соколова // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2019. - Т. 9, № 4. - С. 60-65. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ГИПОТЕРМИЯ ИСКУССТВЕННАЯ -- HYPOTHERMIA, INDUCED (использование) АСФИКСИЯ НОВОРОЖДЕННОГО -- ASPHYXIA NEONATORUM (терапия) Анотація: Терапевтична гіпотермія на теперішній час є стандартом медичної допомоги новонародженим дітям з помірною та важкою асфіксією при народженні. Але вона не в змозі остаточно запобігти несприятливим наслідкам важкої асфіксії. Можливість прогнозування ефективності терапевтичної гіпотермії, а саме раннього визначення пацієнтів з найбільшим ризиком тяжких неврологічних порушень і смерті, є практично важливою. Метою роботи було дослідження факторів ризику низької ефективності терапевтичної гіпотермії, розпочатої в перші три години життя, у доношених новонароджених з асфіксією при народженні. Матеріали і методи. Були ретроспективно проаналізовані дані 83 доношених новонароджених дітей, які мали важку асфіксію при народженні і яким терапевтична гіпотермія була розпочата протягом перших трьох годин життя. 56 дітей мали стриятливий перебіг постішемічного ураження ЦНС. 27 дітей мали несприятливий перебіг патології (померли протягом першого місяця життя або мали ознаки незворотніх деструктивних уражень ЦНС). Вивчались фактори ризику вагітності, пологів, особливості оцінки клінічного стану дітей протягом першої доби життя. Результати. Група новонароджених дітей з несприятливим перебігом постішемічного ураження ЦНС (в порівнянні з групою зі сприятливим перебігом) характеризувалась частішою потребою проведення непрямого масажу серця під час первинної реанімації (13 (48,1%) дітей проти 8 (14,3%), р=0,001), нижчими оцінками шкали Апґар на 10-й хвилині життя (3,50±0,67 проти 5,68±0,25, р=0,005), нижчими показниками рН на момент госпіталізації (7,26±0,03 проти 7,33±0,01, р=0,037), частішою реєстрацією ознак поліорганної недостатності (13 (48,1%) проти 7 (12,5%), р=0,007) та важкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (12 (44,4%) дітей проти 6 (10,7%), р=0,001), нижчими значеннями індексу резистентності передньої мозкової артерії (0,64±0,04 проти 0,71±0,02, p=0,041) в першу добу життя. Також відмічались слабкі достовірні взаємозв’язки між фактом несприятливого перебігу патології та прееклампсією під час вагітності (R=0,315) і ознаками дистресу плода (R=0,267). Висновки. Прогнозування наслідків лікування новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією за допомогою терапевтичної гіпотермії може бути здійснене на підставі аналізу анамнестичних даних та оцінки динаміки клінічних ознак протягом першої доби життя. Дод.точки доступу: Соколова, К. Ю. Экз-ры: