Повторні операції у дітей з вродженими діафрагмальними грижами з групи високого ризику [] / Д. Ю. Кривченя [и др.] // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2015. - Т. 5, № 3. - С. 67-71. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ГРЫЖА ДИАФРАГМАЛЬНАЯ ВРОЖДЕННАЯ -- HERNIAS, DIAPHRAGMATIC, CONGENITAL (хирургия) ДЕТИ -- CHILD Аннотация: Протягом останніх десятиліть збільшилося виживання новонароджених дітей з вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ), тому передбачуваним є зростанням хронічних захворювань та хірургічних ускладнень. Мета дослідження. Визначення структури та частоти повторних операцій у дітей з ВДГ з групи високого ризику, ретроспективна оцінка перинатальних клінічних та інтраопераційних факторів ризику повторних оперативних втручань. Матеріали і методи. Проспективно створена група пацієнтів з 68 дітей з ВДГ високого ризику, які були оперовані і вижили у період 2000-2014 років. Переважали грижі лівобічної локалізації (82%), правобічну ВДГ діагностовано у 18% новонароджених. Корекція лівобічної ВДГ проведена через лапаротомний доступ у 51 пацієнтів (88%), серед яких верхньосерединну лапаротомію застосовано у 43 випадках, у 8 пацієнтів була проведена верхня поперечна лапаротомія. Торакотомія виконана у 19 пацієнтів. При правобічній ВДГ перевагу надано торакотомії (66,7%). Пластика діафрагми при лівобічній ВДГ проведена власними тканинами у 50 пацієнтів (73,5%). Пластика з використанням синтетичних матеріалів виконана 17 пацієнтів (26,5%): медичний тефлон еРTFE (n=8), латка у формі "сендвіча" ("Тутопласт-перикард" і сітка) у чотирьох пацієнтів, Gor-Tex (n=3) і з допомогою "Тутопласт-перикарду" у двох пацієнтів. Результати дослідження. Виконано 23 операції у 20 із 68 пацієнтів (29,4%). Хірургічні захворювання, з приводу яких виконано операційні втручання: злукова кишкова непрохідність - 8 (40%), у т.ч., странгуляційна з некрозом - 2 (10%), рецидив грижі - 6 (30%), шлунково-стравохідний рефлюкс - 5 (25%), непрохідність, спричинена мальротацією - 1 (5%), перекрут селезінки - 1 (5%), лійкоподібна деформація грудної клітки - 1 (5%). У пацієнта з агенезією лівого купола діафрагми та первинною пластикою з використанням синтетичної латки еРТFЕ оперативне лікування з приводу рецидиву виконано двічі - у віці 6 місяців та 1 рік. Антирефлюксна операція виконана у ранньому післяопераційному періоді у двох дітей, у трьох - у віці старше 5 років. У всіх дітей виконана антирефлюксна операція за Nissen. Корекція лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss виконана у пацієнта після пластики ВДГ власними тканинами, в поєднанні з рецидивом грижі. Причиною післяопераційної кишкової непрохідності у більшості пацієнтів були злуки (n=8) та в одному випадку мальротація. Злукова кишкова непрохідність виникла у 6 пацієнтів після використання лапаромного доступу, у тому числі, у двох з них з некрозом і резекцією кишечника. У двох пацієнтів злукова кишкова непрохідність виникла після використання торакотомного доступу, причиною непрохідності була солітарна шнуровидна злука. Висновки. У пацієнтів з групи високого ризику, які вижили після корекції ВДГ, існує висока імовірність хірургічних ускладнень та повторних оперативних втручань. Основними чинниками, що визначають ризик рецидиву ВДГ, є розмір грижового дефекту та спосіб пластики діафрагми. Лапаротомний операційний доступ збільшує ризик післяопераційної злукової кишкової непрохідності. Необхідним є тривале спостереження цих дітей, щоб вияснити фактори ризику специфічних хірургічних ускладнень. Доп.точки доступа: Кривченя, Д.Ю.; Бензар, І.М.; Руденко, Є.О.; Шульжик, І.І. Экз-ры: