Пономаренко, В. М.     Етапи та напрямки психологічної роботи з сім'ями дітей, що мають тяжкі вроджені вади розвитку [] / В. М. Пономаренко, Є. М. Гриценко, М. І. Гриценко // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2015. - Т. 5, № 4. - С. 5-11. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: АНОМАЛИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- CONGENITAL ABNORMALITIES (психология) ДЕТИ -- CHILD Аннотация: У нових умовах проблема спадкової та вродженої патології, насамперед вроджених вад розвитку і хромосомних хвороб, є надзвичайно актуальною. За останні десятиліття вона набула серйозного медичного та соціально-економічного значення. Тривале і складне лікування хворих із вродженою патологією розвитку, необхідна медико-педагогічна корекція дефектів, а також соціальна адаптація та допомога дітям-інвалідам вимагають значного часу, фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Одним з основних напрямків сучасної неонатології є вивчення хірургічної патології новонароджених, зокрема, вроджених вад розвитку, які є однією з основних причин перинатальної та малюкової смертності. Вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту і передньої черевної стінки зустрічаються з частотою 13-26,4 на 10000 живонароджених дітей, діафрагмальна грижа з частотою 2,5-5,0 на 10000 живонароджених дітей, діафрагмальна грижа з частотою 2,5-5,0 на 10000 живонароджених дітей. У структурі всіх вроджених аномалій вони досягають 29,1% посідаючи третє місце. Одним з ефективних методів, що дозволяє в період вагітності встановити вади розвитку, є ультразвукове дослідження плоду. Оптимальні терміни для виявлення вроджених вад розвитку травного тракту - 12 - 23 тижні терміну гестації. Крім суто медичних аспектів при діагностиці вроджених вад розвитку, які поддаються хірургічній корекції, існує і інший - психологічний аспект. Не викликає сумнівів необхідність психолого-корекційної роботи з батьками та членами родини в пренатальному періоді (від встановлення діагнозу до пологів), на всіх етапах хірургічного лікування та післяопераційного періоду, незалежно від їх тривалості. При виявленні ускладнень медико-психологічний супровід має включати максимально точне встановлення діагнозу експертною комісією, детальне інформування батьків про діагноз та всі сучасні методи лікування цього захворювання, консультації з фахівцями, які мають досвід в лікуванні саме цієї вади. Виділяють декілька типів (схем) поведінки батьків при діагностиці в їхньої дитини вродженої вади розвитку: компенсовані сім'ї, де приймається дитина та її дефект (23%), сім'ї з реакціями заперечення своєї дитини (25%), сім'ї з синдромом "равлика" (26%), неблагополучні сім'ї, сім'ї з досить низьким, незадовільним соціокультурним статусом (26%). Реалізація психологічного типу сім'ї починається з моменту встановлення діагнозу. Вся психолого корекційна робота є багатоаспектною, комплексною і у своїй основі має ряд принципів, дотримання яких забезпечує ефективність результату впливу: принципи гуманізації та емпатичного відношення, єдності діагностики та корекції, гармонізації внутрішньородинних відносин, формування позитивного мислення по відношенню до дитини, надання особистісно-орієнтованої допомоги, оптимізації виховних прийомів, створення позитивного план-проекту, єдності у роботі медичного персоналу, психолого-педагогічної групи та родини. Психолого-корекційна робота проводиться у трьох основних векторах (напрямках): психологічне вивчення проблеми, психологічне консультування родин та психолого-педагогічна і психолого-корекційна робота з членами родини. Пренатальне встановлення діагнозу вродженої вади розвитку викликає у батьків емоційний шок, стан психологічного дискомфорту, у деяких випадках, психологічний стрес з елементами емоційного відторгнення дитини. Реакція батьків на звістку, що їх дитина має ваду розвитку, характеризується наступною фазністю: фаза шоку, реактивності, адаптивна фаза, фаза орієнтування. Після народження дитини основним психотравмуючим фактором є перебування в атмосфері невизначенності, очікування хірургічного лікування та його результатів. Психологічна робота, спрямована на формування позитивного мислення, вирішує наступні задачі:корекція неконструктивних форм поведінки батьків, раціональне усвідомлення батьками проблем їх дитини, корекція внутрішньородинних взаємин до оптимальних. У подальшому, цілями психологічної реабілітації сімей, де виховується дитина з вадою розвитку, є реконструкція ієрархії життєвих цінностей батьків хворої дитини, здійснення особистісного зростання батьків у процесі взаємодії зі своєю дитиною. Доп.точки доступа: Гриценко, Є.М.; Гриценко, М.І. Экз-ры: