Амосова, К. М.     Застосування уніфікованого алгоритму антигіпертензивної терапії для зниження ризику інсульту у хворих віком понад 55 років з імовірно резистентною артеріальною гіпертензією [] / К. М. Амосова, Ю. В. Руденко // Український неврологічний журнал. - 2016. - N 2. - С. 27-35 MeSH-главная: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения, терапия) АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение) ВОЗРАСТ НАЧАЛА БОЛЕЗНИ -- AGE OF ONSET ИНСУЛЬТ -- STROKE (профилактика и контроль) АМЛОДИПИН -- AMLODIPINE (прием и дозировка, терапевтическое применение) ПЕРИНДОПРИЛ -- PERINDOPRIL (прием и дозировка, терапевтическое применение) ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов) СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (действие лекарственных препаратов) ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ БОЛЬНОГО К ЛЕЧЕНИЮ, ОЦЕНКА -- PROPENSITY SCORE ГИПЕРТЕНЗИЯ "БЕЛОГО ХАЛАТА" -- WHITE COAT HYPERTENSION Аннотация: Мета — визначити ефективність спрощеного покрокового алгоритму антигіпертензивного лікування щодо досягнення цільового офісного і «нормального» (‹ 135/85 мм рт. ст.) домашнього артеріального тиску (AT), зниження ризику розвитку інсульту і підвищення прихильності до лікування хворих віком понад 55 років з імовірно резистентною до лікування артеріальною гіпертензією (АГ) порівняно із пацієнтами з неконтрольованим AT, попри призначення 1—2 антигіпертензивних засобів, у загальній амбулаторній практиці лікаря-кардіолога. Матеріали і методи. Кількість осіб віком понад 55 років із 407 пацієнтів, залучених у дослідження, становила 284 (69,8%). Пацієнтів розподілили на дві групи. У 1-шу залучено 84 (29,6%) особи з імовірно резистентною до лікування АГ, тобто таких, у кого офісний AT перевищував цільовий рівень попри призначення 3 препаратів та більше, у 2-гу — 200 (70,4%) хворих, в яких він не був досягнутий при лікуванні 1—2 антигіпертензивними засобами. Підчас 1-го візиту хворим призначали фіксовану комбінацію периндоприлу та амлодипіну в дозі 5/5, 5/10, 10/5 або 10/10 мг за вибором лікаря (1-й крок). Офісний та домашній AT визначали за допомогою осцилометричних автоматичних приладів. Перед кожним наступним візитом (через 7 днів, 1, 2, 3, та 6 міс) хворий 7 днів двічі на добу самостійно вимірював AT. У разі недосягнення цільового офісного AT під час подальших візитів підвищували дозу фіксованої комбінації периндоприлу та амлодипіну до максимально переносної (2-й крок) і послідовно призначали індапамід-ретард у дозі 1,5 мг 1 раз на добу (3-й крок), спіронолактон у дозі 50 мг/добу (4-й крок), моксонідин у дозі 0,2—0,6 мг/добу або доксазозин у дозі 4—8 мг/добу (5-й крок). На початковому та завершальному етапі дослідження визначали ризик розвитку інсульту упродовж наступних 10 років за Фремінгемською шкалою. Результати. Через 6 міс середній офісний систолічний AT знизився у 1-й та 2-й групах з (166,7 ± 15,1) та (166,7 ± 415,2) до (132,8 ± 9,4) та (131,2 ± 9,7) мм рт.ст., діастолічний — з (97,0 ± 11,3) та (94,9 ± 10,2) до (79,3 ± 7,3) та (79,8 ± 7,0) мм рт. ст. (усі р ‹ 0,0001). Офісного AT ‹ 140/90 мм рт.ст. досягнуто у 74,7 та 82,5% хворих відповідно, що супроводжувалося нормалізацією домашнього AT — в 68 та 69,4% випадків відповідно (усі р › 0,05). Призначення З препаратів та більше потребували 46,7 та 29,5%, максимальної дози фіксованої комбінації периндоприлу та амлодипіну — 57,4 та 39,3% хворих відповідно (р0,01). Десятирічний ризик розвитку інсульту зменшився з 34,3 ± 17,6 до 20,9 ± 12,2 (р ‹ 0,01) та з 26,9 ± 16,1 до 16,7 ± 11,3 (р ‹ 0,001). Висновки. Застосування покрокового алгоритму лікування у хворих з неускладненою неконтрольованою АГ віком понад 55 років дало змогу досягти через 6 міс цільового офісного AT у 74,7% пацієнтів з імовірно резистентною АГ та 82,5% пацієнтів з порівнянним вихідним рівнем AT, антигіпертензивна терапія в яких до початку алгоритмізованого лікування передбачала застосування 1—2 медикаментозних засобів, та знизити середній 10-річний ризик розвитку інсульту за Фремінгемською шкалою на 39,1 та 37,9% відповідно, а частку хворих з високим рівнем ризику — на 32,5 і 32,6%. Через 6 міс уніфікованого покрокового алгоритмізованого лікування пацієнтів віком понад 55 років ймовірно резистентна до лікування АГ асоціювалася з вищим на 18,7% ризиком розвитку інсульту впродовж наступних 10 років за Фремінгемською шкалою порівняно з пацієнтами, котрим початково було призначено 1—2 антигіпертензивних засоби. Доп.точки доступа: Руденко, Ю.В. Экз-ры: