Валковская, Т. Л. Применение цинакальцета в коррекции вторичного гиперпаратиреоза у пациентов на заместительной почечной терапии [] / Т. Л. Валковская> // Медицина сьогодні і завтра = Медицина сегодня и завтра. - 2018. - N 2. - С. 76-82 MeSH-главная: ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (диагностика, патофизиология, терапия) РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (диагностика, патофизиология, терапия) ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ, ХРОНИЧЕСКАЯ -- KIDNEY FAILURE, CHRONIC (диагностика, патофизиология, терапия) ГЕМОДИАЛИЗ -- RENAL DIALYSIS (методы) ПОЧКИ ИСКУССТВЕННЫЕ -- KIDNEYS, ARTIFICIAL (использование) ПОЧЕЧНАЯ ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ -- RENAL REPLACEMENT THERAPY (методы) ПАРАЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГОРМОН -- PARATHYROID HORMONE (анализ) ФОСФОРНОГО ОБМЕНА НАРУШЕНИЯ -- PHOSPHORUS METABOLISM DISORDERS (лекарственная терапия, метаболизм) КАЛЬЦИЕВОГО ОБМЕНА НАРУШЕНИЯ -- CALCIUM METABOLISM DISORDERS (лекарственная терапия, метаболизм) Аннотация: Оценивали эффективность применения препарата «Цинакальцета гидрохлорид» для лечения вторичного гиперпаратиреоза, а также его влияние на состояние фосфорно-кальциевого гомеостаза у пациентов, получающих заместительную почечную терапию методом гемодиализа. Выявлено, что распространённость вторичного гиперпаратиреоза у пациентов на заместительной почечной терапии методом гемодиализа составила 66 %. Применение цинакальцета на протяжении 6 мес позволило достичь достоверного снижения сывороточного уровня паратиреоидного гормона у большинства больных, в том числе и с выраженным гиперпаратиреозом, а также способствовало нормализации фосфорно-кальциевого обмена. Эффект от влияния терапии цинакальцетом на секрецию паратиреоидного гормона зависел от назначаемой дозы и степени выраженности гиперпаратиреоза. Наиболее эффективным было лечение больных с умеренно выраженным гиперпаратиреозом. Вивчали частоту розвитку ВК-поліомавірусної інфекції на першому році післятрансплантаційного періоду з урахуванням нозологічних форм і впливу імуносупресорів. Обстежено 46 реципієнтів ниркового трансплантата, виявлено 7 (15,21 %) випадків вірусурії та 5 (10,86 %) випадків вірусемії ВК-поліомавірусу. У пацієнтів, які отримували такролімус, вірусемія й вірусурія були достовірно вище, ніж у тих пацієнтів, у схему імуносупресії яких уходить циклоспорин А. Виявлено достовірне підвищення частоти розвитку вірусурії у трансплантованих хворих з цукровим діабетом протягом першого року після операції. З метою поліпшення виживання трансплантата в післятрансплантаційному періоді можна рекомендувати конверсію імуносупресивної терапії з циклоспорину на такролімус. Экз-ры: |