Валковская, Т. Л.
    Применение цинакальцета в коррекции вторичного гиперпаратиреоза у пациентов на заместительной почечной терапии [] / Т. Л. Валковская // Медицина сьогодні і завтра = Медицина сегодня и завтра. - 2018. - N 2. - С. 76-82
MeSH-главная:
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ВТОРИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, SECONDARY (диагностика, патофизиология, терапия)
РЕНАЛЬНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ХРОНИЧЕСКАЯ -- RENAL INSUFFICIENCY, CHRONIC (диагностика, патофизиология, терапия)
ПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ, ХРОНИЧЕСКАЯ -- KIDNEY FAILURE, CHRONIC (диагностика, патофизиология, терапия)
ГЕМОДИАЛИЗ -- RENAL DIALYSIS (методы)
ПОЧКИ ИСКУССТВЕННЫЕ -- KIDNEYS, ARTIFICIAL (использование)
ПОЧЕЧНАЯ ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ -- RENAL REPLACEMENT THERAPY (методы)
ПАРАЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГОРМОН -- PARATHYROID HORMONE (анализ)
ФОСФОРНОГО ОБМЕНА НАРУШЕНИЯ -- PHOSPHORUS METABOLISM DISORDERS (лекарственная терапия, метаболизм)
КАЛЬЦИЕВОГО ОБМЕНА НАРУШЕНИЯ -- CALCIUM METABOLISM DISORDERS (лекарственная терапия, метаболизм)
Аннотация: Оценивали эффективность применения препарата «Цинакальцета гидрохлорид» для лечения вторичного гиперпаратиреоза, а также его влияние на состояние фосфорно-кальциевого гомеостаза у пациентов, получающих заместительную почечную терапию методом гемодиализа. Выявлено, что распространённость вторичного гиперпаратиреоза у пациентов на заместительной почечной терапии методом гемодиализа составила 66 %. Применение цинакальцета на протяжении 6 мес позволило достичь достоверного снижения сывороточного уровня паратиреоидного гормона у большинства больных, в том числе и с выраженным гиперпаратиреозом, а также способствовало нормализации фосфорно-кальциевого обмена. Эффект от влияния терапии цинакальцетом на секрецию паратиреоидного гормона зависел от назначаемой дозы и степени выраженности гиперпаратиреоза. Наиболее эффективным было лечение больных с умеренно выраженным гиперпаратиреозом. Вивчали частоту розвитку ВК-поліомавірусної інфекції на першому році післятрансплантаційного періоду з урахуванням нозологічних форм і впливу імуносупресорів. Обстежено 46 реципієнтів ниркового трансплантата, виявлено 7 (15,21 %) випадків вірусурії та 5 (10,86 %) випадків вірусемії ВК-поліомавірусу. У пацієнтів, які отримували такролімус, вірусемія й вірусурія були достовірно вище, ніж у тих пацієнтів, у схему імуносупресії яких уходить циклоспорин А. Виявлено достовірне підвищення частоти розвитку вірусурії у трансплантованих хворих з цукровим діабетом протягом першого року після операції. З метою поліпшення виживання трансплантата в післятрансплантаційному періоді можна рекомендувати конверсію імуносупресивної терапії з циклоспорину на такролімус.

Экз-ры: