Пангелова, Н.     Соціально-економічні умови розвитку форм активного дозвілля в країнах Сходу в епоху Середньовіччя [] / Н. Пангелова, Т. Круцевич // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : Збірник наукових праць Східноєвропейського національного університету ім.Лесі Українки. - 2019. - N 3. - С. 29-35 MeSH-главная: СПОРТ -- SPORTS (история) ДОСУГ -- LEISURE ACTIVITIES ДВИГАТЕЛЬНАЯ АКТИВНОСТЬ -- MOTOR ACTIVITY ФИЗИЧЕСКАЯ ВЫНОСЛИВОСТЬ -- PHYSICAL ENDURANCE ИСТОРИЯ СРЕДНЕВЕКОВЬЯ -- HISTORY, MEDIEVAL АЗИЯ -- ASIA Аннотация: Усебічний аналіз наукової й науково-методичної літератури вітчизняних та зарубіжних авторів дає підстави стверджувати, що проблеми фізичної рекреації й оздоровчої фізичної культури були предметом значної кількості досліджень. Визначено, що фізична рекреація є частиною фізичної культури суспільства, може розглядатися як окремий напрям фізкультурної діяльності й водночас як складова частина системи фізичного виховання різних груп населення. Фізична рекреація має специфічні функції, мету, завдання, основні ознаки, чинники розвитку, засоби та організаційні форми. Водночас, що стосується досліджень проблеми історичного розвитку фізичної рекреації, а саме визначення передумов її виникнення й закономірностей розвитку як сегменту активного дозвілля людини в різні суспільно-економічні формації (у тому числі феодальної), то такі дослідження практично відсутні. Мета - визначити та розкрити чинники впливу на розвиток рекреаційних форм фізичної культури в країнах Сходу в середні віки (середина V - середина XVII ст.). У процесі дослідження використано такі методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; метод системного аналізу; хронологічний, історико-логічний, описовий; компаративний методи. Рекреаційні форми фізичної культури в епоху феодалізму розвивалися під впливом релігійних, політичних, соціально-економічних чинників. У найбільш розвинених народів середньовічної Азії (Індія, Китай, Японія) елементи феодального суспільства виникли раніше, ніж у Європі, та мали певні відмінності. На відміну від християнства, релігії, які панували в цих регіонах, не заперечували фізичної культури, а навіть активно впливали на її практичні оздоровчі системи (буддизм сприяв розвитку хатха-йоги). Історичне значення форм активного дозвілля в Азії полягає в тому, що їх раціональна сутність відігравала роль суспільного саморегулювання, що відрізняло їх від європейської фізичної культури рекреативного спрямування. Різноманітні суспільні потреби цього періоду, умови, місцеві традиції сприяли різноманітності форм дозвілля й фізичної культури, які диференціюються за соціальними ознаками Доп.точки доступа: Круцевич, Т. Экз-ры: