Імуногістохімічна оцінка остеокондуктивних властивостей волокнистого полімерного матриксу при заміщенні кісткового дефекту на різних термінах в експерименті [] / А. В. Пантус [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2020. - № 4. - С. 281-284 : іл. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: КЛЕТКИ ПРОЛИФЕРАЦИЯ -- CELL PROLIFERATION БИОПОЛИМЕРЫ -- BIOPOLYMERS КОСТИ МАТРИКС -- BONE MATRIX ОСТЕОПОНТИН -- OSTEOPONTIN ОСТЕОКАЛЬЦИН -- OSTEOCALCIN ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION Аннотация: Завданням реконструктивної хірургії та тканинної інженерії є виділення, проліферація та диференціації клітин, побудова матриць або систем доставки, підтримка, координація, регенерація тканин у трьох вимірах. На сьогодні в хірургічній стоматологічній практиці роль матриксів виконують гранульовані каркаси на основі трикальцій-фосфату та гідроксиапатиту, проте все ж залишається істотною проблемою відновлення повноцінної структури кісткової тканини. Одним із перспективних напрямків є застосування мікроволокнистих каркасів як підложки для регенерації кісткової тканини. Мета дослідження – експериментально оцінити характер регенерації дефекту кісткової тканини при імплантації біополімерного нетканного мікроволокнистого матриксу. Для проведення досліджень було використано розроблений за нашою методикою волокнистий матрикс із гранул 100% чистого полікапролактону. Діаметр волокон становив від 0,7 мкм до 10 мкм. Дані матрикси піддавались гамма стерилізації. Дослідження проводилось на 50-ти кролях, які були поділені на 2 групи. Першій групі порівняння (25-тьом тваринам) проводилось оперативне втручання, яке включало формування дефекту в кістковій тканині. Другій групі (25-тьом тваринам) формувався дефект із наступною імплантацією в нього біополімерного матриксу. Забір матеріалу проводили на 1-й, 2-й, 3-й, 4-й та 5-й місяці. Зрізи були інкубовані з первинними антитілами впродовж 12 годин при температурі 4?С з титром 1:800 для остеокальцину та 1:400 для остеопонтину. На основі імуногістохімічних досліджень встановлено посилення репаративного остеогенезу уже на ранніх стадіях (2-3 місяці) формування кісткової тканини, про що свідчило збільшення денситометричної оптичної щільності остеоіндуктивних маркерів. Показники експериментальної групи перевищували контрольні дані, що вказувало на збільшення міцності репаративної тканини в зоні дефекту та на прискорення процесів компактизації кістки. Це, в свою чергу, свідчить про виражену каркасну функцію синтезованого нами полімерного мікроволокнистого матриксу. Таким чином, група полімерних волокон створює своєрідний субстрат для побудови на ньому тканин, зокрема кісткової тканини. Доп.точки доступа: Пантус, А. В.; Рожко, М. М.; Ковальчук, Н. Є.; Пантус, П. В. Экз-ры: