Гриценко, К. С.     Аденовірусна інфекція, як етіологічний чинник гострої діареї [] / К. С. Гриценко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 2. - С. 19-25. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: АДЕНОВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ ЧЕЛОВЕКА -- ADENOVIRUS INFECTIONS, HUMAN ДИАРЕЯ -- DIARRHEA ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- GASTROINTESTINAL DISEASES Аннотация: Мета. Вивчення проявів епідемічного процесу аденовірусної інфекції у світі у сучасний період. Об’єкт і методи дослідження. Об’єкт – епідемічний процес аденовірусної інфекції на різних територіях. Методи дослідження: описово-аналітичний, бібліографічний. Матеріали дослідження: інформаційні електронні бази SCOPUS, WEB of Sience.Результати та обговорення. Хвороба, викликана HAdV має тенденцію до спорадичних випадків, без прояву сезонності. Спалахи HAdV реєструють у різних країнах світу в організованих колективах, серед осіб, що довгий час знаходяться у закритих, або переповнених приміщеннях: гуртожитках, медичних установах. У розвинених країнах випадки захворювань, викликаних HAdV-F 40 і 41 серотипів були описані, як у вигляді спорадичних випадків, так і – спалахів захворювання у пацієнтів, що лікувались у стаціонарних і амбулаторних умовах, особливо у дітей до 5 років, що призводили до тяжкого перебігу хвороби та, у ряді випадків, до смерті. Високочутливі, специфічні методи молекулярної діагностики, що використовуються на сьогодні продемонстрували високий внесок HAdV 40/41 типів у виникненні дитячих діарейних захворювань. Інші типи HAdV також причетні до виникнення гострих кишкових інфекцій у дітей, але реєстрація цих захворювань обмежена, тому у повній мірі з’ясувати їх епідеміологічну роль неможливо. Висновки. Аденовіруси кишкового та не кишкового типів мають суттєве значення у якості етіологічних чинників діарейних захворювань, особливо у дитячого населення молодших вікових груп. За результатами досліджень, проведених у багатьох країнах з різним рівнем економічного розвитку, встановлено досить широке поширення HAdV. Так, при дослідженні клінічних зразків фекалій осіб контрольних груп різними дослідниками носійство HAdV виявлено у 2,5-17,6% випадків. У хворих на ГКІ з клінічно вираженими формами захворювання, що потребували стаціонарного лікування HAdV виявляли у 3,5-50,3%, в середньому у (15,77±7,92)%, в залежності від економічного статусу країни: чим вищий рівень розвитку, тим рідше HAdV виявляли у якості збудника. Частота виявлення залежала від віку захворілих: серед дітей до 12 місяців вірогідно частіше та у вигляді моноінфекції виявляли HAdV, ніж серед дітей старших вікових груп. Часто виявляли інфікування кількома видами HAdV, або в асоціації з іншими збудниками у вигляді коінфекції (норовіруси, ротавіруси та ін.). Встановлено важливе епідеміологічне значення HAdV у якості етіологічного чинника гострих кишкових інфекцій, що потребує подальшого вивчення цієї проблеми, розробки вакцинних препаратів, особливо для дітей до 5 років, що проживають у країнах з низьким рівнем економічного розвитку. Экз-ры: