Лікування хворих із донорськими ранами, що тривалий час не загоюються / В. І. Нагайчук [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 5-13 MeSH-главная: РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов, физиология) ДОНОРЫ ТКАНЕЙ -- TISSUE DONORS Аннотация: Мета роботи: обґрунтувати ефективність ін’єкційного застосування плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні ран донорської поверхні, що тривалий час не загоюються у хворих із глибокими термічними опіками. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів з опіками полум’ям ІІб–ІІІ ступеня, площею 10–15 % поверхні тіла. Від початку з (27,3±0,1) доби після отримання травми залежно від обраного місцевого лікування пацієнтів поділили на дві групи. У 5 пацієнтів основної групи перев’язки, окрім обробки ранової поверхні 0,02 % розчином декаметоксину, передбачали щоденне впродовж 6–7 діб ін’єкційне введення автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, по периферії та безпосередньо в ділянку донорських ран. Залишок препарату аплікаційно наносили на рановий дефект, який покривали двошаровою марлевою серветкою, просякнутою однойменним антисептиком і полівінілхлоридною плівкою з фіксацією лейкопластерними стрічками, марлевою пов’язкою. У 10 пацієнтів групи порівняння місцеве лікування донорських ран обмежувалось перев’язками з використанням цього ж антисептичного розчину. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, визначення площі ранового дефекту, мікробіологічне та цитологічне дослідження ранового вмісту. Результати дослідження показали позитивний ефект застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, уже на 3 добу спостереження, що проявлялось зміною кольору, структури грануляційної тканини в кращий бік, активним перебігом процесів епітелізації у вигляді появи острівців на поверхні рани та росту з країв, наближенням цитологічної картини до запально­регенераторного типу. В подальшому в пацієнтів основної групи визначали стрімке зменшення розмірів ранового дефекту, поява юних клітинних форм із майже повним його загоєнням на (9,3±1,2) добу після початку введення плазми. Лікування хворих групи порівняння традиційним способом завершувалось виконанням автодермопластики. Цель работы: обосновать эффективность инъекционного применения плазмы, обогащенной тромбоцитами, при лечении ран донорской поверхности, которые длительное время не заживают у больных с глубокими термическими ожогами. В исследовании приняло участие 15 больных с ожогами пламенем IIб–III степени, площадью 10–15 % поверхности тела. Начиная с (27,3 ± 0,1) суток после получения травмы в зависимости от выбранного местного лечения пациенты были разделены на две группы. У 5 пациентов основной группы перевязки, кроме обработки раневой поверхности 0,02 % раствором декаметоксина, предусматривали ежедневное в течение 6–7 суток инъекционное введение аутологичной плазмы, обогащенной тромбоцитами, по периферии и непосредственно в область донорских ран. Остаток препарата аппликационно наносился на раневой дефект, который покрывался двухслойной марлевой салфеткой, пропитанной одноименным антисептиком и поливинилхлоридной пленкой с фиксацией лейкопластерными лентами, марлевой повязкой. У 10 пациентов группы сравнения местное лечение донорских ран ограничивалось перевязками с использованием этого же антисептического раствора. Обследование больных предусматривало визуальный осмотр поврежденного участка, определения площади раневого дефекта, микробиологическое и цитологическое исследование раневого содержимого. Результаты исследования позволили установить положительный эффект от введения аутологичной плазмы, обогащенной тромбоцитами, уже на 3 сутки наблюдения, что проявлялось изменением цвета, структуры грануляционной ткани в лучшую сторону, активным течением процессов эпителизации в виде появления островков на поверхности раны и роста с краев, приближением цитологической картины до воспалительно­регенераторного типа. В дальнейшем у пациентов основной группы определялось стремительное уменьшение размеров раневого дефекта, появление юных клеточных форм с почти полным его заживлением на (9,3 ± 1,2) сутки после начала введения плазмы. Лечение больных группы сравнения традиционным способом завершалось выполнением аутодермопластики. Доп.точки доступа: Нагайчук, В. І.; Чорнопищук, Р. М.; Хіміч, C. Д.; Назарчук, О. А. Экз-ры: