Телегань, В. О. Клініко-лабораторні предиктори персистенції больового синдрому в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого і старечого віку [] / В. О. Телегань // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2021. - Т. 21, № 4. - С. 68-72 MeSH-главная: ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS Аннотация: У пацієнтів похилого та старечого віку зміни нейрогуморальної регуляції та емоційного сприйняття ноцицептивних імпульсів спричиняють особливості клінічного перебігу больового синдрому. Останні дослідження свідчать, що більше 10% геріартричних хворих відчувають біль не лише як подразнюючий агент, а і як психосоматичний стан. Персистенція больового синдрому в післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку може призводити до його катастрофізації та хронізації в подальшому, що знижує якість життя пацієнтів та підвищує витрати на систему охорони здоров’я внаслідок витрат на забезпечення менеджменту хронічного болю. Тому метою нашого дослідження стало визначити основні предиктори персистування болю в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку. У дослідження було включено 201 пацієнта чоловічої та жіночої статі, яким було проведено оперативне втручання незалежно від хірургічного профілю. Усі обстежені пацієнти були розподілені на 3 групи відповідно до віку: група 1 (n=82) – особи похилого віку, група 2 (n=21) – особи старечого віку, контрольна група (n=98) – особи молодого віку. Для оцінки наявності та вираженості больового синдрому проводили вимірювання за 100бальною візуально-аналоговою шкалою на 1 та 7 добу. Детальне вивчення сприйняття післяопераційного болю проводили за опитувальником Мак-Ґілла, який використовували лише на 7 добу, оскільки у 1 добу пацієнти могли бути ослабленими після оперативного втручання, а результати спотвореними дією медикаментозних препаратів. Всім обстежуваним пацієнтам проводили вимірювання рівня кортизолу в крові зранку натщесерце на 1 та 7 добу. Процедура забору крові була виконана згідно загальних вимог для проведення медико-біологічних досліджень. Забір крові з вени здійснювався медичною сестрою за безпосередньої присутності лікаря. Концентрацію кортизолу визначали в сироватці крові з застосуванням набору реагентів для кількісного імуноферментного аналізу. Нами визначено, що прогностичне значення щодо ризику персистенції післяопераційного больового синдрому мають вік, бал за шкалою візуально-аналоговою шкалою та евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу, а також концентрація кортизолу в крові у 1 добу після оперативного втручання. При цьому шанс персистування післяопераційного больового синдрому зростає у 1,1 разів на кожен рік більш старшого віку, у 1,3 разів на кожен бал за візуальноаналоговою шкалою на 7 добу, у 11,4 разів на кожен бал за евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла та в 2,4 рази на кожен нмоль/л концентрації кортизолу у 1 добу після оперативного втручання. Таким чином факторами ризику персистенції післяопераційного больового синдрому визначено вік хворого, оцінку вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою й евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу та концентрацію кортизолу в крові на 1 добу. Экз-ры: |