Управління ризиками ускладнень хірургічного лікування колоректального раку шляхом корекції системи гемостазу [] / О. Л. Аппельханс [та ін.] // Світ медицини та біології. - 2021. - № 3(77). - С. 21-27. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-главная: ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (хирургия) ТРОМБОЭЛАСТОГРАФИЯ -- THROMBELASTOGRAPHY ПЕЧЕНИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LIVER NEOPLASMS ГЕМОСТАЗ -- HEMOSTASIS Аннотация: У 72 хворих з верифікованим колоректальним раком (Т2-4N0-2М0-1), яким планувалося і було проведено хірургічне втручання, з метою прогнозування ризиків та попередження тромбогеморагічних ускладнень, визначено коморбідну обтяженість за опитувальником Сharlson і за результатами дослідження гемостатичного потенціалу крові (з використанням низькочастотної п’єзотромбоеластографії) після функціональної проби з подвійною локальною ішемією верхньої кінцівки. При додатковому використанні результатів дослідження гемостатичного потенціалу крові показник відносного ризику тромбогеморагічних ускладнень був достовірно вищим (з 1,3 до 3,2; р = 0,017). За загальними результатами хворих розділено на дві групи: середній вік хворих І групи (24 особи), у яких встановлено «компенсований», або «субкомпенсований» тип відповіді на ішемічну пробу, склав 55,1 років (ДІ: 51,4-58,8), ІІ групи (48 осіб), у яких встановлено «декомпенсований» та «виснажений» тип реакції, становив 66,1 років (ДІ: 63,8-68,3; p = 0,042). У 4 хворих встановлено І стадію хвороби (І група), у 26 – ІІ (20 осіб з І групи та 6 осіб з ІІ групи), у 22 – ІІІ стадію (ІІ група), та у 20 – IV стадію (ІІ група). У цьому дослідженні ми показали, що з віком (r = 0,72; p = 0,042) та по мірі прогресування основного захворювання (r = 0,56; p = 0,049), у пацієнтів збільшується ризик розвитку тромбогеморагічних ускладнень. У 66,7 % хворих, що склали ІІ групу дослідження, виявлено «виснаження» резервних можливостей системи гемостазу. За результатами дослідження гемостатичного потенціалу крові у осіб ІІ групи у порівнянні з референтними значеннями встановлено вірогідне збільшення рівня показників: початкової в’язкості (з 222,25 до 391,77 у.о.; p ? 0,0001), зменшення часу контактної фази коагуляції (з 2,36 до 1,46 хв.; p ? 0,0001), зріст інтенсивності контактної фази коагуляції (з 84,49 до 133,29 у.о.; p ? 0,0001), зріст інтенсивності коагуляційного драйву (з 21,15 до 45,74 у.о.; p ? 0,0001), скорочення часу згортання крові (з 8,42 до 2,78 хв.; p ? 0,0001), збільшення інтенсивності полімеризації згустку (з 14,46 до 23,02 у.о.; p ? 0,0001), зменшення загальної літичної і антитромбінової активності (з 16,46 до 5,02 у.о.; p ? 0,0001). Вказані зміни вказують на високий ризик тромбозів у хворих на рак з боку усіх ланок системи гемостазу: судинно-тромбоцитарної, коагуляційної та фібринолітичної. Доведено, що в умовах прогресування основного захворювання розвивається недостатність антикоагулянтних механізмів крові, що збільшує ризик тромбозів у пацієнта. Для попередження тромбогеморагічних ускладнень використовували низькомолекулярний гепарин (беміпарин), підбір інших препаратів здійснювали в залежності від результатів динаміки показників гемостатичного потенціалу, які контролювалися повторними дослідженнями в ранньому післяопераційному періоді і на 3-ю добу після операції. В залежності від виявлених порушень системи гемостазу при хірургічному лікуванні хворих у якості корекції застосовували: антиагреганти, антикоагулянти прямої дії, біофлавіноїди, кофактор компонентів системи згортання, антифібринолітичні препарати, як у вигляді монотерапії, так і за комплексними схемами. Завдяки цьому загальна питома вага післяопераційних тромбогеморагічних ускладнень склала 4,2 %: у 1 випадку виникла тромбоемболія мілкої гілки легеневої артерії (1,4%) і в 2 - геморагічні ускладнення (2,8%), що були пов’язані з коагулопатичною кровотечею у хворих з метастазами в печінку, яким виконували резекцію уражених сегментів. Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация) Доп.точки доступа: Аппельханс, О. Л.; Дузенко, О. О.; Тарабрін, О. О.; Запорожченко, М. Б. Экз-ры: