Haidarzhi, Ye. I.     Dynamics of prostaglandin E[[d]]2[[/d]] in the surgical treatment of gastroesophageal reflux disease [] / Ye. I. Haidarzhi // Патологія. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 58-62 MeSH-главная: ЭЗОФАГИТ ПЕПТИЧЕСКИЙ -- ESOPHAGITIS, PEPTIC (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология) ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология) ПРОСТАГЛАНДИНЫ E -- PROSTAGLANDINS E (анализ) Аннотация: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань. Тому питання щодо діагностики та найбільш ефективного лікування ГЕРХ мають неабияку актуальність. Досягнення стійкого позитивного результату лікування не можливе без урахування патогенетичних механізмів виникнення ГЕРХ. Особливо актуальними є недостатньо вивчені питання щодо впливу гуморальних факторів на виникнення ГЕРХ у процесі лікування. Одна з цікавих біологічно активних речовин – простагландин Е2, можлива участь якого в механізмах виникнення ГЕРХ досліджена недостатньо. Мета роботи – оцінити вплив антирефлюксної операції на рівень простагландину Е2 в сироватці крові та переконатися, що його зміни після хірургічного лікування пов’язані зі зменшенням гастроезофагеального рефлюксу та запалення стравоходу. Матеріали та методи. Обстежили 35 пацієнтів із ГЕРХ, яким виконали лапароскопічну тотальну антирефлюксну фундоплікацію (26 (74,3 %) жінок, 9 (25,7 %) чоловіків). Вік пацієнтів становив 55,3 ± 11,3 року. В контрольну групу залучили 20 практично здорових осіб (14 (70,0 %) жінок, 6 (30,0 %) чоловіків), середній вік – 56,7 ± 10,6 року. Імуноферментне дослідження простагландину Е2 здійснили в плазмі крові, яку одержали за стандартною методикою. Простагландин E2 (Prostaglandin E2 ELISA, KGE004B, RnD Systems) визначили імуноферментним методом, що базується на використанні «сендвіч»-варіанта твердофазного імуноферментного аналізу. Процедуру здійснили на імуноферментному комплекcі ImmunoChem-2100 (США) на кафедрі клінічної лабораторної діагностики Запорізького державного медичного університету. Дослідження рівня простагландину Е2 в основній групі здійснили до оперативного лікування та через 2–3 місяці після операції шляхом забору венозної крові та використання названих тест-систем. Статистично результати дослідження оцінили, застосувавши програмний пакет Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. У практично здорових осіб рівень простагландину Е2 у крові становив 16,7 ± 6,1 пг/мл. В основній групі значення простагландину Е2 до хірургічного лікування дорівнювали 25,8 ± 5,7 пг/мл, після нього знизилися до 13,5 ± 5,3 пг/мл. Детальний аналіз структури основної групи показав, що рівень простагландину Е2 статистично не відрізнявся в пацієнтів із різними ерозивними формами езофагіту, CLE і неерозивною рефлюксною хворобою. Статистично вірогідну різницю визначили щодо рівня простагландину Е2 у практично здорових осіб контрольної групи. Кореляційний аналіз показав, що рівень простагландину Е2 не залежить від тривалості кислотної експозиції в стравоході, а також від ступеня тяжкості езофагіту чи наявності CLE. Висновки. У разі ефективного хірургічного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігали зниження рівня простагландину Е2 після операції порівняно з доопераційними даними до рівня, що встановили в групі практично здорових пацієнтів. Така динаміка рівня простагландину Е2 вказує на можливий вплив цього гормона на тонус нижнього стравохідного сфінктера й активну участь у патогенезі ГЕРХ. Отже, можливе його використання як додаткового діагностичного маркера запалення в стравоході та маркера ефективності хірургічного лікування. Экз-ры: