Вид документа : Статья из журнала Шифр издания : Автор(ы) : Тімченко Є. Є., Любінець О. В., Олійник П. В., Чаплик В. В., Олійник С. П. Заглавие : Посттравматичний стресовий розлад у медичних працівників: ознаки, причини, профілактика та лікування (огляд літератури) Место публикации : Запоріз. мед. журн. - Запоріжжя, 2022. - Т. 24, N 3. - С. 343-353 (Шифр ЗУ40/2022/24/3) MeSH-главная: СТРЕССОВЫЕ РАССТРОЙСТВА ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- STRESS DISORDERS, POST-TRAUMATIC СТРЕСС ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- STRESS DISORDERS, TRAUMATIC МЕДИКО-САНИТАРНЫЙ ПЕРСОНАЛ -- HEALTH PERSONNEL ВРАЧИ -- PHYSICIANS Аннотация: Мета роботи – аналіз наявної наукової інформації та узагальнення основних результатів сучасних досліджень щодо симптомів, причин виникнення, клінічних наслідків, методів профілактики та лікування посттравматичного стресового розладу в медичних працівників. Матеріали та методи. Для систематизації даних щодо симптомів, причин виникнення, клінічних наслідків, методів профілактики та лікування посттравматичного стресового розладу в медичних працівників проаналізували опубліковані повнотекстові статті в базах даних PubMed, Web of Science, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus. В аналіз включали й більш ранні публікації, що мають історичний інтерес. Результати. Здійснили аналіз основних симптомів і чинників посттравматичного стресового розладу медичних працівників. З’ясували, що від 15 % до 43 % лікарів страждають від депресії, тривоги та інших симптомів посттравматичного стресового розладу. Його виникнення в медичних працівників пов’язане з низкою факторів ризику: трудових, соціальних, психологічних. Найбільше значення у виникненні синдрому мають робочі фактори. Незважаючи на те, що розроблено цілий ряд програм психологічної та фармакологічної допомоги, спрямованих на профілактику і лікування посттравматичного стресового розладу, нині жодна з них не має доказів ефективності. Не розроблено методи клінічного прогнозування, що ідентифікували б медичних працівників із високим ризиком розвитку посттравматичного стресового розладу. Ризик травматичного впливу особливо виражений для лікарів-ординаторів, котрим, як правило, бракує підготовки та досвіду, що притаманні досвідченішим лікарям. Висновки. Необхідне фінансування методологічно обґрунтованих досліджень і здійснення на їхній основі ефективних заходів для усунення посттравматичного стресового розладу в медичних працівників. Якщо питання профілактики посттравматичного стресового розладу не вирішуватиметься на державному рівні, це поставить під загрозу стійкість функціонування всієї системи охорони здоров’я. Доп.точки доступа: Тімченко, Є. Є.; Любінець, О. В.; Олійник, П. В.; Чаплик, В. В.; Олійник, С. П.