Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Бази даних

Періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (112)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВУ12/2022/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 112
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-112

Прийменко, Д. С.
Цитологічні зміни перебігу ранового процесу у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи при використанні засобів розвантаження нижньої кінцівки [] / Д. С. Прийменко, Р. С. Шевченко, С. І. Шевченко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 232-235
MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT
НЕКРОЗ -- NECROSIS
НАГНОЕНИЕ -- SUPPURATION
Анотація: Оцінка ефективності засобів розвантаження нижньої кінцівки у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи (СДС) залишається актуальним завданням. Цитологічний метод є одним з показників, що визначає об’єктивний перебіг патологічного процесу у вказаних пацієнтів. Нашою метою є проведення порівняльного аналізу динаміки цитологічної картини ранового процесу у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями СДС під час використання напівчеревика і пристрою для розвантаження стопи на етапі стаціонарного лікування. В першу групу були включені 33 хворих, які використовували для розвантаження стопи напівчеревик. У цій групі жінок було 18 (54,5%), чоловіків – 15 (45,5%). Середній вік пацієнтів склав 63,8±2,3 років. Друга група складалася з 41 хворого, які використовували пристрій для розвантаження стопи. Серед них було 23 (56,1%) жінки і 18 (43,9%) чоловіків. Середній вік пацієнтів другої групи – 62,3±2,4 років. Оцінка цитограм відбувалася шляхом дослідження на 1, 5, 10, 15 і 20 добу. Також на 1 і 10 добу визначали загальний індекс гнійно-некротичного запалення ран (ЗІГЗР). Якщо показник ЗІГЗР9,5 на 10 добу, то динаміка перебігу післяопераційного ранового процесу оцінювалася як недостатньо позитивно. У випадку коли ЗІГЗР9,5, то визначалась позитивна динаміка перебігу патологічного процесу. Усі обстежені хворі мали 3 або 4 стадію патологічного процесу на стопі згідно з класифікацією MeggittWagner, нейроішемічну форму СДС. Статистично значущих відмінностей за віком, статтю та характером патологічного процесу на стопі у двох групах не виявлено.За результатами порівняння цитограм у двох групах на 1 і 5 добу післяопераційного періоду значущих відмінностей не визначено, оскільки в двох групах хворих переважав відповідно дегенеративно-запальний і запальний типи. З 10 доби починає простежуватися різниця в типах цитограм між двома групами хворих. У другій групі на 10 добу ЗІГЗР 9,5 у 81,8% хворих, в першій групі у 50% відповідно. На 15 добу в другій групі переважав регенераторно-запальний тип цитограми, в першій групі – запально-регенераторний. На 20 добу у 51,2% пацієнтів другої групи відзначено регенераторний тип цитограм, у 43,9% – регенераторно-запальний, лише у 4,9% – запально-регенераторний тип. Натомість у першій групі переважає регенераторно-запальний тип цитограм. Він зафіксований у 72,7% хворих. Отже, динаміка перебігу цитологічних змін засвідчує більш високу ефективність пристрою для розвантаження стопи.

Дод.точки доступу:
Шевченко, Р. С.; Шевченко, С. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

Хвороба Вільсона та складність діагностичного пошуку: клінічний випадок [] / В. М. Ждан [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 189-193
MeSH-головна:
ГЕПАТОЛЕНТИКУЛЯРНАЯ ДЕГЕНЕРАЦИЯ -- HEPATOLENTICULAR DEGENERATION (диагностика, осложнения)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ -- GENETIC VARIATION
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: У статті наведено приклад рідкісного генетичного захворювання – хвороби Вільсона. Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування та привертає значну увагу науковців, що обумовлено ураженням багатьох органів і систем людини при даному захворюванні та можливістю дебюту хвороби як в дитячому так і в дорослому віці. Хвороба Вільсона, що зустрічається з однаковою частотою у всьому світі, зумовлена мутаціями в гені ATP7B, який ідентифікований на довгому плечі 13-й хромосоми людини (13q14.3- q21.1) та впливом гетерозиготного носійства. Порушення обміну міді, які детерміновані генетичними змінами, відіграють головну роль у розвитку хвороби Вільсона, обумовлюють її накопичення у паренхімі печінки, нервовій тканині та периферійних відділах рогівки ока (формування кілець Кайзера-Флейшера) з послідуючим пошкодженням міддю відповідних органів та систем. Відсутність єдиного обстеження, яке могло б однозначно виключити або підтвердити хворобу Вільсона, потребує глибоких знань лікарів, щодо проявів даного спадкового захворювання. Тому своєчасне виявлення характерних симптомів та проведення діагностичних досліджень для підтвердження діагнозу, може покращити подальший прогноз перебігу хвороби. Метою нашого дослідження стало визначення дебюту хвороби Вільсона, що виникла у хворої 39 років на фоні коморбідної патології та аналіз складності ведення таких пацієнтів на прикладі даного клінічного випадку, із урахуванням механізмів розвитку різноманітних ознак захворювання та особливостей діагностичного пошуку при нетипових проявах хвороби, із використанням міжнародних рекомендацій та протоколів. Складність даного клінічного випадку полягала у нетиповому початку захворювання на фоні коморбідності, початковій відсутності ураження нервової системи, характерних офтальмологічних ознак та змін у вмісті «вільної» міді, церулоплазміну сироватки крові та рівня міді у добовій сечі. Доведена важливість визначення даних біохімічних показників у крові та сечі, при виключенні хвороби Вільсона у хворого з цирозом печінки, навіть при відсутності ураження інших органів – мішеней, які зазнають патологічного впливу із боку міді. Своєчасне призначення діагностичних маркерів хвороби Вільсона та відповідного специфічного лікування може допомогти попередити подальше прогресування хвороби та появу ускладнень у таких хворих. Представлені дані дослідження можуть зацікавити гастроентерологів, невропатологів, сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей.

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.; Кир'ян, О. А.; Бабаніна, М. Ю.; Кітура, Є. М.; Ткаченко, М. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

Піонтковський, В. К.
Хірургічне лікування сколіотичної деформації хребта з використанням транспедикулярної фіксації та остеотомії Ponte [] / В. К. Піонтковський, Н. І. Столярський, Б. М. Мироник // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 224-227
MeSH-головна:
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
СКОЛИОЗ -- SCOLIOSIS
ПОЗВОНОЧНИКА ИСКРИВЛЕНИЯ -- SPINAL CURVATURES
Анотація: Аналіз матеріалу базується на вивченні 25 історій хвороб хворих з різними ступенями фронтальної та сагітальної деформації грудо-поперекового відділу хребта, які лікувалися в Обласному центрі ортопедії, травматології та вертебрології КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» з серпня 2016 року по серпень 2022 року. Актуальним методом хірургічного лікування сколіотичної деформації хребта є дорзальна корекція та транспедикулярна фіксація. Всі деформації більше 40° повинні бути кореговані хірургічним шляхом, менші деформації лікуються консервативно. Даний метод лікування спрямований на корекцію деформації хребта у трьох площинах, припинення прогресування викривлення, нормалізація зовнішнього вигляду, досягнення балансу тулуба у фронтальній та сагітальній площинах. Фіксація хребта проводилася за допомогою транспедикулярних гвинтів, та двохстрижневої конструкції. Додатково проводилася остеотомія Ponte на вершині деформації. Показники фронтальної та сагітальної вісі хребта оцінювались проведенням рентгензнімків наЕОПі з наступним перенесенням даних у комп’ютер в програму обрахунків (CobbAngleApp). Проводився докладний аналіз рентгенографічних даних з обчисленням показників, грудного кіфозу та ступеня основної дуги деформації (по Cobb). Також проводилася докладна оцінка ускладнень у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Наявність або відсутність кісткового зрощення та цілісність металоконструкції оцінювалися за рентгенограмами. Практичний досвід показав, що хірург може зустрітися зі значними технічними труднощами при проведенні педикулярних гвинтів у верхньо-грудному відділі хребта в зоні дисплазії фасеткових суглобів. Однак, при наявності показів, ця методика залишається актуальним та ефективним способом хірургічного лікування сколіотичних деформацій грудного та поперекового відділів хребта.

Дод.точки доступу:
Столярський, Н. І.; Мироник, Б. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

Функціональний стан статевих органів жінок різного віку, які перенесли COVID-19 [] / Н. З. Степанова [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 254-257
MeSH-головна:
ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ ЖЕНСКИЕ -- GENITALIA, FEMALE
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
Анотація: Інфекція SARS-CoV-2 призводить до серйозних гострих респіраторних захворювань та поліорганної недостатності. Пандемія COVID-19 значно вплинула на репродуктивне та перинатальне здоров’я жінок, що завдає їм великих душевних і фізичних страждань. Мета дослідження – оцінити особливості проявів порушень з боку функції статевих органів у жінок різних вікових груп, які перехворіли на COVID-19. Об’єкт і методи дослідження. Авторами проведено комплексне гінекологічне обстеження 100 жінок, які перенесли COVID-19. Обстежений контингент жінок був розділений за віком на три групи: 1 група – жінки молодше за 20 років, 2 група – жінки у віці від 20 до 50 років. 3 група – жінки старше 50 років. Кожній жінці проводили збір анамнезу, звичайний гінекологічний огляд в дзеркалах слизової оболонки піхви та шийки матки, бактеріологічне дослідження слизової оболонки піхви, визначалася кислотність вагінального середовища. Також проводилось ультразвукове дослідження органів малого тазу. Результати. Встановлено, що перенесення COVID-19 викликає порушення в стані статевих органів жінок у вигляді зміни кількості та погіршення якості вагінальних виділень; відчуття сухості та свербіжу в зоні зовнішніх статевих органів; болючості при статевих контактах. Об’єктивно спостерігалось зниження еластичності стінок піхви, мало місце стоншування епітеліального шару. За даними цитологічних досліджень мали місце прояв естрогенної недостатності та збільшення кількості випадків грибкових уражень. Частота перелічених змін була вища у осіб старше 50 років. Визначено, що, незалежно від тяжкості перенесеної інфекції COVID-19, не всі жінки різних вікових груп пред’являли скарги на порушення з боку органів малого тазу. В першій групі у 100% встановлено порушення складу мікробіоти піхви (дисбіоз) та у однієї з них – аномальні маткові кровотечі. У другій групі лише у 31% жінок визначено порушення складу мікробіоти та у 33% визначено порушення оваріально-менструального циклу з ановуляцією та формуванням фолікулярних кист. У третій віковій групі у 76% встановлено посилення явищ геніто-уринарного синдрому. Висновки. Таким чином, порушення стану статевих органів у жінок, що перенесли COVID-19, пов’язано з ендокринними розладами, порушенням місцевого імунітету, наслідками дистресу. Вочевидь, патогенетичні механізми хвороби (ендотеліальні розлади, ураження імунної системи) обумовлюють ці розлади, а оскільки у жінок старше 50 років стан цих механізмів має недоліки, клінічні прояви у них будуть більше вираженими.

Дод.точки доступу:
Степанова, Н. З.; Насібуллін, Б. А.; Степанова, В. С.; Гуща, С. Г.
Экз-ры:
Знайти схожі

Пастухова, В. А.
Сучасні принципи нейром’язової стоматології та їх прикладне застосування в спорті [] / В. А. Пастухова, С. В. Зінченко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 74-79
MeSH-головна:
СТОМАТОЛОГИЯ -- DENTISTRY
ЗУБОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- TOOTH INJURIES
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES
СПОРТ -- SPORTS
НЕРВНОМЫШЕЧНОЕ СОЕДИНЕНИЕ -- NEUROMUSCULAR JUNCTION
Анотація: Відповідно до сучасної концепції нейрофізіології, зубна капа – протективне пристосування для профілактики травм лицевої ділянки та зубів, сьогодні пропонується як спосіб підвищення результативності в спорті шляхом поліпшення силових, швидкісних показників, витривалості, точності та балансу. Однак водночас з впровадженням цього винаходу виявлено багато протиріч, таких, як негативний ефект на аеробну витривалість і споживання кисню. Так, потрібна ретельна ревізія поточних і вже минулих публікацій для встановлення правди і вимислу щодо застосування нейром’язової капи в спорті. Метою роботи було провести огляд літератури щодо питань нейром’язової концептології в сучасній одонтологічній практиці, оцінити позитивних і негативних ефектів від застосування нейром’язової капи у спортсменів й знайти перспективи розробки даної теми для вітчизняних лікарів і фізіологів. Проведено огляд більш ніж двадцяти наукових робіт зарубіжних та вітчизняних авторів, що стосуються даних, які висвітлюють нейром’язові підходи у стоматології, сучасних інструментальних досліджень і фактів використання нейром’язової капи у спортсменів різної професійної спрямованості. Більшість робіт було висвітлено зарубіжними дослідники щодо взаємозв’язку носіння кап для покращення результативності під час фізичного навантаження. В статті описані сучасні методи нейром’язової стоматології. Висновки. Концепція нейром’язового оклюзійного балансу та його різноманітний системний влив на стан організму є на сьогодні обґрунтованою, в той же час відсутні відомості доказової ефективності впливу кап на спортивні результати атлетів. Після проведеного огляду літератури, можна сказати, що нейром’язова капа може бути рекомендована тим атлетам, від яких потрібна вибухова сила і баланс, пікові, короткі за часом навантаження в анаеробно-силовому режимі. У тих же видах спорту, де для підтримки адекватної вентиляції потрібно дихання ротом, внутрішньооральні пристрої тільки завадять досягати пікової результативності. В подальшій роботі планується дослідження впливу інтраоральних девайсів на морфо-функціональний стан висококваліфікованих спортсменів.

Дод.точки доступу:
Зінченко, С. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

Субмікроскопічні зміни сенсомоторної ділянки кори великого мозку за умов експериментальної гіпергомоцистеїнемії, гіпер- та гіпотиреозу і їх поєднаному впливі [] / В. М. Нечипорук [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 409-420
MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM
ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM
СЕНСОМОТОРНАЯ КОРА МОЗГА -- SENSORIMOTOR CORTEX
МОЗГА ГОЛОВНОГО КОРА -- CEREBRAL CORTEX
ТИРЕОИДНЫЕ ГОРМОНЫ -- THYROID HORMONES
Анотація: Гормони щитовидної залози відіграють важливу роль у розвитку мозку та забезпечують його функціонування протягом усього життя як у людей, так і у тварин. Встановлено, що ГГЦ сприяє посиленню окисного стресу, пошкодженню ДНК, ініціації апоптозу та ексайтотоксичності, усім важливим механізмам нейродегенерації. ГЦ також є протромботичним і проатерогенним і викликає пошкодження судинної стінки, хворобу Альцгеймера та судинну деменцію. Мета – встановити субмікроскопічні зміни сенсомоторної ділянки кори великого мозку за умов змодельованої ГГЦ на фоні гіпер- та гіпотиреозу. Об’єкт і методи. Тіолактонову ГГЦ моделювали введенням тваринам екзогенного ГЦ у вигляді тіолактону в дозі 100 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-го дня, гіпотиреоз – щоденного введення мерказолілу в дозі 10 мг/кг протягом 21-го дня. Окремим групам тварин вводили L-тироксин і мерказоліл паралельно з ГЦ. Результати дослідження. ГГЦ супроводжувалась деструктивно зміненими органелами, субмікроскопічними змінами астроцитарної глії та кровоносних капілярах. В свою чергу гіпертиреоз викликав гіпертрофію мітохондрій, зменшенням числа рибосом та деструктивними змінами в гемокапілях. Встановлені найбільш значні альтеративні та дегенеративні зміни в нейроцитах кори великих півкуль за умов гіпертиреозу та ГГЦ. Субмікроскопічно в нейронах тварин, яким моделювали ГГЦ і гіпотиреоз встановлено найбільш глибокі порушення їх ультраструктури порівняно із всіма попередніми групами спостереження. Висновки. Проведені субмікроскопічні дослідження сенсомоторної ділянки кори півкуль головного мозку дослідних груп за умов змодельованих ГГЦ, гіпо- та гіпертиреозу та особливо за умов їх поєднаного впливу, встановили глибокі субмікроскопічні нейродегенеративні зміни в корі мозку. Встановлені нейроденеративні зміни нейроцитів кори відбуваються на тлі нейроваскулярних розладів та альтерації нейроглії.

Дод.точки доступу:
Нечипорук, В. М.; Пентюк, Л. О.; Шушковська, Ю. Ю.; Нюшко, Т. Ю.; Корда, М. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

Структурно-функціональні зміни в передміхуровій залозі, зумовлені пієлонефритом [] / Б. В. Грицуляк [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 374-376
MeSH-головна:
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS
ПРЕДСТАТЕЛЬНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PROSTATE (иннервация, кровоснабжение, метаболизм, патология, секреция)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS

Дод.точки доступу:
Грицуляк, Б. В.; Грицуляк, В. Б.; Глодан, О. Я.; Івасюк, І. Й.; Случик, І. Й.; Халло, О. Є.
Экз-ры:
Знайти схожі

Робота на кафедрах закладів вищої освіти в умовах воєнного стану: цілі, завдання, заходи безпеки [] / О. О. Нефьодова [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 315-319
MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ -- EDUCATION
ВОЙНА -- WAR
БЕЗОПАСНОСТИ МЕРЫ -- SECURITY MEASURES
Анотація: З початком повномасштабного воєнного вторгнення російських військ на територію незалежної України змінилися умови і можливості надання освітніх послуг закладами вищої освіти у різних регіонах країни. Ведення бойових дії, тимчасова окупація окремих регіонів, руйнація інфраструктури у містах та селах України, необхідність перебування в укриттях, відсутність електропостачання та інтернет зв’язку унеможливлюють повноцінне, якісне забезпечення освіти. Відповідно до Закону України «Про освіту» статті 571 щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану, зазначено, що здобувачам освіти, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників. Дистанційна форма навчання набуває пріоритету як у школах, так і у закладах вищої освіти. Але для надання масових якісних освітніх послуг треба розглядати особливості регіону, в якому розташований ЗВО. Центральні, західні, північно-західні області мають змогу більш менш спокійно проводити навчальний процес. Тому, на нашу думку, в таких містах ЗВО можуть комбінувати форми навчання: он-лайн проводити лекції, а очно працювати із слухачами на практичних заняттях. Обирати, які предмети та заняття будуть проводитись дистанційно або очно, кожен ЗВО може самостійно, керуючись Законом України «Про вищу освіту» та враховуючи специфіку підготовки відповідних фахівців. Але, окрім надання якісних освітніх послуг, що є першочерговим завданням ЗВО в будь який час, на перший план виступає безпека учасників освітнього процесу: як здобувачів освіти, так і співробітників ЗВО. Наявність та забезпечення роботи бомбосховищ, укриттів, надання медичної та психологічної допомоги студентам з боку викладачів – усі ці питання надважливі для забезпечення масового якісного і безпечного освітнього процесу у ЗВО.

Дод.точки доступу:
Нефьодова, О. О.; Крамар, С. Б.; Жаріков, М. Ю.; Кушнарьова, К. А.; Рутгайзер, В. Г.; Грузд, В. В.; Бурега, І. Ю.
Экз-ры:
Знайти схожі

Каськова, Л. Ф.
Резистентність емалі тимчасових зубів у дітей 3-6 років та вплив на неї ротової рідини [] / Л. Ф. Каськова, М. О. Садовські // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 543-547
MeSH-головна:
ЗУБ МОЛОЧНЫЙ -- TOOTH, DECIDUOUS
ЗУБНАЯ ЭМАЛЬ -- DENTAL ENAMEL
СЛЮНА -- SALIVA
КРИСТАЛЛИЗАЦИЯ -- CRYSTALLIZATION
ДЕТИ -- CHILD
ДОШКОЛЬНИКИ
Анотація: Карієс є найбільш поширеною стоматологічною хворобою серед дитячого населення. Його розвиток пов’язаний з демінералізацією емалі, що є результатом дії на поверхню зуба кислот, які продукують мікроорганізми зубної бляшки. Саме сукупність місцевих, загальних факторів та низької резистентності емалі призводить до розвитку каріозного процесу. Кислотостійкість емалі зубів у дітей відіграє важливу роль, що пов’язано з процесами де- та ремінералізації, які відбуваються протягом всього життя. Метою нашого дослідження було вивчити показники ротової рідини в дітей 3-6 років (водневий показник (рН) і мінералізуючий потенціал ротової рідини) та їх вплив на кислотостійкість емалі з урахуванням стоматологічного статусу. Стійкість емалі до карієсу обумовлена властивостями ротової рідини. Мікрокристалізація ротової рідини носить індивідуальний характер і змінюється з віком, що обумовлено, з однієї сторони, зміною складу та її функціональної здатності в різні вікові періоди, а з другої – різним рівнем інтенсивності карієсу. Мінералізуючі властивості ротової рідини обумовлені кислотно-лужною рівновагою. Тверді тканини зубів дітей 3-6 років без карієсу знаходяться в більш сприятливому середовищі для підтримання їхньої карієсрезистентності, що обумовлене кращими показниками ротової рідини, такими як мінералізуючі властивості та водневий показник, в порівнянні з дітьми з ураженими карієсом зубами. Результати обстеження показали, що резистентність емалі знижується у дітей, які мають значну кількість уражених карієсом зубів, що обумовлено погіршенням мінералізуючих властивостей ротової рідини, зниженням її рН. Досліджувані показники завжди мали найгірші значення у дітей з декомпенсованим ступенем активності карієсу не залежно від віку, що обумовлює наявність карієсогенної ситуації в порожнині рота цих дітей, яка сприяє подальшому зниженню резистентності емалі та можливостям виникнення карієсу. Зважаючи на багатофакторність етіології карієсу, необхідним є продовження дослідження взаємозв’язку виникнення карієсу у дітей, впливу ротової рідини та морфологічних особливостей жувальної поверхні.

Дод.точки доступу:
Садовські, М. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.

Семкович, Я. В.
Регіонарна анестезія як інструмент профілактики розвитку хронічного больового синдрому у дітей при операціях на передній черевній стінці [] / Я. В. Семкович // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 240-245
MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL (хирургия)
АНЕСТЕЗИЯ МЕСТНАЯ -- ANESTHESIA, LOCAL
КОМПЛЕКСНЫЕ РЕГИОНАРНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROMES
БОЛИ ВОСПРИЯТИЕ -- PAIN PERCEPTION
Анотація: Відсутність адекватної оцінки гострого болю, що виник вперше у дитячому віці та вчасної реакції для його зменшення може призвести до негативних наслідків, таких як хронічний біль і страждання, що зберігаються протягом усього дорослого життя. Регіональна анестезія (РА) в педіатричній практиці одна з найбільш цінних і безпечних засобів для лікування периопераційного болю, профілактики хронічного больового синдрому і є важливою частиною сучасної анестезіологічної практики Метою цього дослідження було оцінити поширеність хронічного післяопераційного болю у дітей через 3 та 6 місяців після операцій на передній черевній стінці та використання різних підходів анестезіологічного знеболення для його профілактики. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилось на базі КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня ІФ ОР». Під спостереженням знаходилось 60 (35 дівчат, 25 хлопчиків)дітей віком від 7 до 18 років, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні з приводу операції на передній черевній стінці. Діти були розподілені на дві групи: 1 група – 30 дітей, оперованих під загальним наркозом із застосуванням міофасціальної блокади поперечної фасції в комбінації з блокадою квадратного м’язу попереку внутрішньом’язево (із одного уколу. 2 групу склали 30 дітей, оперованих під загальним наркозом із застосуванням опіоїдів. Результати дослідження та їх обговорення. Нами встановлено, що поширеність хронічного больового синдрому у дітей 1 групи складає 9,24±0,35%, 2 групи – 19,81±0,21%, і він переважає у хлопчиків. Аналіз тривалості перебування дітей у хірургічному відділенні встановив, що діти 2 групи перебували в стаціонарі значно довше ніж пацієнти 1 групи (3,28±0,24 дні в 2 групі проти 2,1±0,16 днів у 1 групі відповідно, р0,05). Показники шкал для оцінки гострого болю у дітей 2 групи мають достовірно вищі показники FLACC та ВАШ в порівнянні із дітьми 1 групи. Проте, на другу та третю доби перебування у стаціонарі інтенсивність болю вища в 2 групі (FLACC – 4,52±0,14; 4,0±0,16, ВАШ – 4,48±0,16; 3,95±0,11 відповідно) порівняно із 1 групою (FLACC – 3,91±0,28; 3,22±0,22, ВАШ – 3,58±0,28; 3,2±0,36, відповідно). Висновки. В ході даного дослідження встановлено, що використання методик регіонарної анальгезії супроводжується зменшенням розвитку хронічного болю у дітей на противагу методиці традиційної анестезії. Переваги блокади простору поперечної фасції живота та блоку квадратного м’язу попереку внутрішньом’язовим доступом з одного уколу (QLB+TFPB): простота виконання, адекватне периопераційне знеболення, зниження периопераційного використання опіоїдних анальгетиків та нестероїдних протизапальних засобів, скорочення тривалості перебування в стаціонарі.

Экз-ры:
Знайти схожі

11.

Ковальчук, О. І.
Професор Черкасов Віктор Гаврилович (до 70-річчя від дня народження) [] / О. І. Ковальчук, І. В. Дзевульська, О. В. Маліков // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 10-11
MeSH-головна:
ПРЕПОДАВАТЕЛЬСКИЙ СОСТАВ МЕДИЦИНСКИХ УЧЕБНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ -- FACULTY, MEDICAL
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS

Дод.точки доступу:
Дзевульська, І. В.; Маліков, О. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

12.

Бігуляк, Г. Т.
Показники системи протеїнази/інгібітори протеїназ при гострому експериментальному пародонтиті та після проведеної корекції стовбуровими клітинами [] / Г. Т. Бігуляк, І. М. Кліщ // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 505-509
MeSH-головна:
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ РЕАБИЛИТАЦИЯ -- MOUTH REHABILITATION
СТОМАТОЛОГИЯ -- DENTISTRY
СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- STEM CELL TRANSPLANTATION
ЭНДОПЕПТИДАЗЫ -- ENDOPEPTIDASES
Анотація: Метою нашого дослідження було дослідження впливу стовбурових клітин на активність процесів протеолізуу щурів з гостим пародонтитом та за корекції стовбуровими клітинами. Проаналізовано результати дослідження системи протеїнази/інгібітори протеїназ у тварин з гострим експериментальним пародонтитом, який коригували за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин людини. Залежно від лікування піддослідних тварин було поділено на такі групи: 1 група – тварини без патології (інтактні); 2-га – тварини з модельованим гострим пародонтитом; 3-я – тварини з пародонтитом, коригованим мезенхімальними стовбуровими клітинами. Терміни спостереження встановили на 1-шу, 7-му, 14-ту та 21-шу доби після виведення тварин з експерименту. Визначали показники, що характеризують активність процесів протеолізу (за лізисом азоальбуміну, азоказеїну й азоколу, використовуючи набір реактивів “SimkoLtd” (Україна) та інгібіторів протеолізу (?2-МГ, ?1 –ІП), а також розраховували індекс протеолізу. За результатами дослідження встановлено, що при експериментальному моделюванні гострого пародонтиту відбувалась виразна активація протеолізу з максимумом на 1-шу добу спостереження та незначне зростання рівня інгібіторів протеаз. Менш виразне зростання інгібіторного потенціалу, поряд із суттєвим зростання протеолітичної активності, відобразилося на достовірному зростанні значення індексу протеолізу. Застосування мезенхімальних стовбурових клітин зменшує дисбаланс системи протеази/антипротеази, що супроводжується зниженням індексу протеолізу особливо у більш пізні терміни після нанесення травми.

Дод.точки доступу:
Кліщ, І. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

13.

Подагрична нефропатія: вибір стартової терапії у коморбідного пацієнта [] / В. М. Ждан [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 199-205
MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT
АРТРИТ ПОДАГРИЧЕСКИЙ -- ARTHRITIS, GOUTY
НЕФРОЗ -- NEPHROSIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Подагра – одне із найпоширеніших запальних захворювань суглобів, яке нерідко супроводжується коморбідною патологією, найчастіше захворюваннями серцево-судинної системи та метаболічними розладами. Цей факт відображає вплив гіперурикемії та відсутність компенсації порушення пуринового обміну. Більшість дослідників пояснюють відсутність ефективного контролю пуринового обміну при подагрі низькою прихильністю пацієнтів до лікування. Ця ідея призвела до формування концепції недостатнього використання гіпоурикемічної терапії і, як наслідок, до відсутності контролю за перебігом захворювання і можливості запобігти погіршенню загального стану здоров’я пацієнта, що багато в чому обумовлене прогресуванням супутньої патології. Багато ретроспективних досліджень демонструють низьку частоту своєчасного призначення гіпоурікемічної терапії, неефективне дозування, що не дозволяє досягати цільових рівней СК в сироватці крові і ефективно контролювати захворювання. Фебуксостат є ефективним засобом для зниження рівня СК у сироватці крові при цьому захворюванні. У літературі наводяться дані про серйозні переваги фебуксостату над іншими гіпоурикемічними засобами. Метою цієї роботи було визначення можливості отримання клінічного та лабораторного ефекту в короткі терміни після початку терапії фебуксостатом (до 3 місяців) у пацієнтів з подагричною нефропатією, які мають супутню патологію. Проведено дослідження ефективності та безпеки фебуксостату (таблетки по 80 або 120 мг) у хворих на подагру із супутніми захворюваннями. Період спостереження становив 3 місяці, протягом цього часу оцінювали можливість досягнення пацієнтами цільового рівня СК (?360 мкмоль/л). Цільового рівня СК протягом 1,5 місяця лікування досягли 6 пацієнтів. У 19 (30%) пацієнта рівень СК знизився до ?360 мкмоль/л через 3 місяці терапії. Загострення подагри відзначені в перші 2 місяці терапії у поодиноких пацієнтів і характеризувалися меншою активністю суглобового синдрому. Відомо, що гіперурикемія – один із основних факторів ризику виникнення ендотеліальної дисфункції, яка, у свою чергу, сприяє розвитку артеріальної гіпертензії та пошкодженню органів-мішеней. Незалежно від АГ, підвищення рівня СК у сироватці крові впливає на клітини ендотелію та гладкої мускулатури судин, призводячи до формування мікросудинного ушкодження нирок. За нашими даними наявність ХХН, ЦД та/або АГ значно знижує швидкість досягнення цільових рівней СК та збільшує частоту нових випадків подагричних атак, кожна з яких посилює вираженість запалення, а також ризик серцево-судинних катастроф та смерті. Досягнення цільового рівня СК у 6 пацієнтів через 1,5 місяці після початку прийому фебуксостату і у чверті хворих після 3 міс. терапії демонструє його потужний гіпоурікемічний ефект, що забезпечує ранню відповідь на лікування.

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.; Ткаченко, М. В.; Бабаніна, М. Ю.; Волченко, Г. В.; Кітура, Є. М.; Кир’ян, О. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

14.

Подагра і гіперурикемія як додаткові фактори погіршення перебігу кардіальної та ренальної патологій [] / І. О. Снігурська [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 93-99
MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- PATHOLOGIC PROCESSES
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID
Анотація: Порушення обміну пуринів (гіперурикемію та подагру) зараз називають одним з факторів ризику розвитку таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія, метаболічний синдром, патології нирок. У статті показано основні принципи лікування порушень пуринового обміну з урахуванням дієти та медикаментозної терапії. Наведено схеми призначення основних антиподагричних препаратів з дозами, які рекомендуються. Підкреслено, що основними засобами для лікування гострого подагричного артриту залишаються колхіцин, нестероїдні протизапальні засоби та глюкокортикоїди, а при їх неефективності – інгібітори інтерлейкіну-1. Наведено основні принципи дієтичного харчування даної категорії хворих. Звернено увагу на проведення диференційованого підходу до лікування подагри/гіперурикемії з урахуванням коморбідних кардіальних та ренальних патологій. Показано, що важливим кроком на шляху підвищення ефективності лікування гіперурикемії/подагри у клінічній практиці є покращення прихильності пацієнтів до даних лікарем рекомендацій. Наведено, що препаратами першої лінії щодо лікування порушень пуринового обміну залишаються інгібітори ксантиноксидази. Перевага цих препаратів над засобами, що впливають на виведення сечової кислоти, зумовлена їх антиоксидантним ефектом, що особливо важливо у хворих з коморбідною кардіальною патологією. При непереносимості інгібіторів ксантиноксидази показані урикозуричні препарати. При гіпоекскреторному типі подагри можливо застосування комбінованих засобів. Пацієнтам з важкою подагрою, у яких цільовий сироватковий рівень сечової кислоти не може бути досягнутий при застосуванні будьяких інших доступних лікарських препаратів у максимальній дозі показані препарат, які каталізують окислення сечової кислоти в алантоїн. Перспективним є нові урикозуретики, які пригнічують реабсорбцію сечової кислоти нирками шляхом блокади її переносників. З’являються роботи щодо ефективності застосування про-, пре-, та синбіотиків у даних хворих.

Дод.точки доступу:
Снігурська, І. О.; Божко, В. В.; Милославський, Д. К.; Старченко, Т. Г.
Экз-ры:
Знайти схожі

15.

Лінько, Я. В.
Переваги мінімальних спилів при тотальному ендопротезуванню колінного суглоба [] / Я. В. Лінько, Т. Г. Рокита, В. Г. Рокита // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 328-331
MeSH-головна:
ВАЛЬГУСНАЯ ДЕФОРМАЦИЯ КОЛЕННЫХ СУСТАВОВ -- GENU VALGUM (хирургия)
ВАРУСНАЯ ДЕФОРМАЦИЯ КОЛЕННЫХ СУСТАВОВ -- GENU VARUM (хирургия)
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология, хирургия)
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE
КОЛЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- KNEE PROSTHESIS
Анотація: Тотальне ендопротезування колінного суглоба (ТЕКС) є одним з найбільш успішних та ефективних хірургічних варіантів зменшення болю та відновлення функції у пацієнтів з тяжким остеоартрозом. Задоволення пацієнтів є одним із багатьох показників результатів, про які повідомляють пацієнти. Мета дослідження. Клінічно дослідити ефективність проведення тотального ендопротезування колінного суглобу (ТЕКС) в лікуванні деформуючих захворювань колінного суглобу (КС), а також продемонструвати високий рівень ефективності застосування мінімальних кісткових спилів при ТЕКС. Об’єкт і методи досілдження. Задоволеність пацієнтів можна оцінити за двома категоріями: детермінантами задоволеності та компонентами задоволеності. Перші були описані як всі фактори, пов’язані з пацієнтом, включаючи вік, стать, особистість, очікування пацієнта, супутню медичну та психіатричну патологію, діагноз пацієнта, що веде до виконання ТЕКС, та тяжкість артропатії. До останніх відносяться всі процеси та технічні аспекти у виконанні ТЕКС, починаючи від анестезіологічних та хірургічних факторів, типу імплантатів та післяопераційної реабілітації. Результати дослідження та їх обговорення. За період з 2015-2018 роки на базі ортопедичного відділення КМКЛ№7 та ЛШМД міста Львова було прооперовано 1250 пацієнтів з приводу артрозу колінного суглоба. Тотальне цементне ендопротезування проводилось авторами статті з використанням ендопротезів NexGen (Zimmer, США) та Sigma (DePuy, Johnson&Johnson, США). Використовувались моделі як зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки (75%) так і без збереження задньої хрестоподібної зв’язки (25%). В обох випадках застосовувалась тільки фіксована платформа. Артроз з варусною деформацією колінного суглоба спостерігався у 82% випадків, вальгусна деформація коліна відповідно була у 18% пацієнтів. Серед пацієнтів переважали жінки (72%), вік пацієнтів був від 42 до 86 років, в середньому 69 років. Висновки. Таким чином, хоч тотальне ендопротезування колінного суглоба є досить ефективним методом лікування пізніх стадій артрозу коліна, процент незадоволених пацієнтів сягає до 30% (3,4,5). На основі наших досліджень число «задоволених» результатами операції пацієнтів переважно спостерігалось в групі де проводились мінімальні кісткові спили та «розумний» баланс м’яких тканин. Особливо доцільним такий підхід видається в світлі майбутніх ревізійних протезувань.

Дод.точки доступу:
Рокита, Т. Г.; Рокита, В. Г.
Экз-ры:
Знайти схожі

16.

Паліативна допомога коморбідним пацієнтам в ревматології [] / В. М. Ждан [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 29-35
MeSH-головна:
РЕВМАТОЛОГИЯ -- RHEUMATOLOGY
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПРЕСТАРЕЛЫЕ ОСЛАБЛЕННЫЕ -- FRAIL ELDERLY
ХОСПИСНАЯ И ПАЛЛИАТИВНАЯ МЕДСЕСТРИНСКАЯ ПОМОЩЬ -- HOSPICE AND PALLIATIVE CARE NURSING
Анотація: В результаті аналізу встановлено, що демографічні тенденції і зрушення в бік старіння населення, сприяють зростанню розповсюдженості в суспільстві дегенеративних захворювань суглобів (остеоартроз) і хребта (спондилоартроз, остеохондроз). Залишається актуальною проблема постменопаузального і сенильного остеопорозу, як причини перелому шийки стегна, хребців і нижньої третини передпліччя. Значна частина цих осіб потребує професійної паліативної допомоги в спеціалізованих відділеннях онкологічних та багатопрофільних лікарень, окремих хоспісах та в інтернатах для людей похилого віку або вдома, у сім’ї, за участі професійних виїзних бригад лікарів, медичних сестер та психологів, як це робиться в багатьох країнах Заходу. Паліативні пацієнти та члени їх родин потребують адекватного знеболювання й симптоматичного лікування, професійного догляду, морально-психологічної та духовної підтримки, а часом просто людського співчуття та уваги. Відповідно до реального стану організації паліативної медицини в Україні доцільно вважати, що хоспісна медицина займається комплексом питань, пов’язаних із допомогою паліативним пацієнтам у термінальний період життя у спеціальних медико-соціальних установах – хоспісах або відділеннях паліативної та хоспісної допомоги лікувальних закладів. Запровадження паліативної допомоги повинно бути на ранньому етапі. Допомогу слід вводити після встановлення діагнозу. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Посилювати біль може малорухливий спосіб життя, що спричинює скутість м’язів, погіршення рухомості суглобів, посилення остеопорозу. У людей літнього віку спостерігають поєднання м’язово-скелетного болю, закрепів, інфекцій, нейропатії периферичних нервів, емоційних порушень, великих і малих травм та ін. Протибольову терапію слід розпочинати в разі появи перших ознак болю. Анальгетики призначають через однакові проміжки часу, не чекаючи відновлення болю, з метою забезпечити постійне знеболювання. Ад’ювантні і симптоматичні препарати необхідно призначати суворо за показаннями. За пацієнтами встановлюють постійний контроль, особливо на початку лікування. Надалі також потрібне ретельне спостереження для корекції лікування і профілактики можливих ускладнень. У паліативній медицині існують медикаментозні (фармакологічні) та немедикаментозні консервативні (застосовуються переважно при слабкому або помірному болю) й агресивні (нейрохірургічні, застосовуються при сильному та нестерпному болю) методи контролю хронічного больового синдрому. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, існують три основних рівні знеболювання при хронічному больовому синдромі у паліативних хворих. У ревматологічних хворих виникнення болю зумовлене патологічними змінами в периферичних структурах (шкіра, м’язи, сухожилля, зв’язки, синовіальна оболонка, капсула суглоба, хрящ, кістки). Під час оцінки особливостей больового синдрому слід враховувати анамнестичні дані, коморбідні стани, результати клініколабораторних методів обстеження та індивідуальні особливості пацієнта. Тільки такий комплексний підхід дозволяє розробити ефективний план лікувально-реабілітаційних заходів. Найпопулярнішим інструментом аналгетичної терапії в медичній практиці завдяки поєднанню ефективності, безпеки, доступності та зручності застосування є НПЗП. При хронічному болю середнього ступеня тяжкості або тяжкому в пацієнта з невиліковною формою захворювання застосовують опіоїди. Тобто медицина в силах позбавити пацієнта болісних страждань і дати йому можливість пройти свій останній шлях з гідністю. Для паліативного пацієнта важливо сформулювати зі своїм лікарем чіткий план дій. Впоратися із цим допоможе своєчасне звернення до свого сімейного лікаря.

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.; Бабаніна, М. Ю.; Кітура, Є. М.; Кир’ян, О. А.; Ткаченко, М. В.; Волченко, Г. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

17.

Оцінка радіаційно-індукованої шкоди для населення Запорізької області за рахунок медичного опромінення [] / А. І. Севальнєв [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 132-136
MeSH-головна:
ЛУЧЕВОЙ ТЕРАПИИ ДОЗА -- RADIOTHERAPY DOSAGE
ЛУЧЕВЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- RADIATION INJURIES
ИЗЛУЧЕНИЯ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- RADIATION EFFECTS
РАДИАЦИОННАЯ ОНКОЛОГИЯ -- RADIATION ONCOLOGY
РАДИАЦИОННАЯ ЗАЩИТА -- RADIATION PROTECTION
ЗДОРОВЬЯ ИЗМЕНЕНИЯ ПРИ ВОЗДЕЙСТВИИ ИЗЛУЧЕНИЙ -- RADIOLOGIC HEALTH
Анотація: Стаття присвячена оцінці стану дозового навантаження населення від медичного опромінення та розрахунку шкоди від радіаційного впливу. Це питання відзначається особливою актуальністю і має достатньо високий як науковий, так і практичний інтерес. Мета дослідження. З метою оцінки стану променевого навантаження населення Запорізької області нами було проведено радіаційно-гігієнічний аналіз рентгенологічних методів дослідження населення Запорізької області за 2016-2020 роки. Зокрема, проаналізовано в динаміці структура та частота рентгенологічних досліджень, а також індивідуальні та колективні дози опромінення населення. за рахунок медичного опромінення і розрахунок шкоди від радіаційного впливу. Об’єкт та методи дослідження. Об’єктом дослідження було населення Запорізької області. При проведенні роботи використовувались аналітичні, статистичні та розрахункові методи дослідження. При розрахунку ефективних доз опромінення пацієнтів були використані результати досліджень фахівців ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України». Статистичні дані з кількості досліджень отримані з річних звітів лікувальних закладів області, форма № 20. Результати дослідження та їх обговорення. Визначено, що сумарна частота рентгенологічних досліджень за 5 років знизилась з 1,29 у 2016 році до 1,08 у 2020 році. Найбільшу частоту рентгенологічних досліджень на одну людину складають рентгенографія (0,60-0,72) і флюорографія (0,26-0,43). Встановлено, що колективна ефективна доза населення Запорізької області за рахунок рентгенологічних досліджень знизилась з 2754,6 люд.-Зв у 2016 році до 2180,3 люд.-Зв у 2020 році, що відповідає загальноукраїнським тенденціям. Розрахунковий ризик негативних наслідків для населення Запорізької області (тобто кількість можливих онкологічних та генетичних захворювань) від рентгенологічних досліджень знизився з 157,0 випадків у 2016 році до 124,3 випадків у 2020 році.

Дод.точки доступу:
Севальнєв, А. І.; Куцак, А. В.; Костенецький, М. І.; Лемешко, Л. Т.
Экз-ры:
Знайти схожі

18.

Білинський, О. Я.
Оцінка рівнів конкордатності змін пародонтологічного статусу та стану гігієни ротової порожнини серед пар монозиготних та дизиготних близнюків [] / О. Я. Білинський, Є. Я. Костенко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 514-519
MeSH-головна:
БЛИЗНЕЦЫ ДВУЯЙЦОВЫЕ -- TWINS, DIZYGOTIC
БЛИЗНЕЦЫ ОДНОЯЙЦОВЫЕ -- TWINS, MONOZYGOTIC
ИССЛЕДОВАНИЕ С ПРИВЛЕЧЕНИЕМ БЛИЗНЕЦОВ -- TWIN STUDY
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ СОСТОЯНИЕ ЗДОРОВЬЯ -- ORAL HEALTH
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- ORAL MANIFESTATIONS
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ГИГИЕНИЧЕСКИЙ ИНДЕКС -- ORAL HYGIENE INDEX
Анотація: Захворювання тканин пародонту, так само як і карієс є розповсюдженою проблемою серед пацієнтів. Причиною розвитку пародонтологічних уражень є комплексна взаємодія між факторами зовнішнього середовища та спадкової схильності. Встановлено, що вплив факторів навколишнього середовища в наукових джерелах висвітлена достатньо, в той же час роль генетичних чинників у виникненні захворювань пародонту досліджено замало. Одним із методів дослідження впливу генетичного фактору є використання близнюкового методу. Метою роботи було дослідити роль генетичних факторів у формуванні та розвитку захворювань пародонту шляхом аналізу пародонтального статусу однояйцевих та різнояйцевих близнюків з використанням близнюкового методу. Дослідження проводили з використанням комплексного пародонтального індексу та гігієнічного індексу Green-Vermillion (OHI-S). Після статистичної обробки результатів було встановлено показники конкордатності відповідних змін та особливостей стоматологічного статусу серед монозиготних та дизиготних близнюків різної статі, що були представлені наступним чином: рівень конкордатності пародонтальних уражень серед монозиготних близнюків чоловічої статі складав – 69,19±2,79%, серед монозиготних близнюків жіночої статі – 71,25±3,07%, серед дизиготних близнюків чоловічої статі – 28,74±2,94%, серед дизиготних близнюків жіночої статі – 26,02±3,73%. Рівень конкордатності зареєстрованих індексних показників стану гігієни ротової порожнини серед монозиготних близнюків чоловічої статі складав – 27,70±1,64%, серед монозиготних близнюків жіночої статі – 25,28±1,78%, серед дизиготних близнюків чоловічої статі – 24,21±2,27%, серед дизиготних близнюків жіночої статі – 25,09±1,56%. Отримані результати в подальшому можуть бути використанні для дослідження генетичної складової виникнення карієсу та пародонтальних уражень.

Дод.точки доступу:
Костенко, Є. Я.
Экз-ры:
Знайти схожі

19.

Дундюк-Березіна, С. І.
Особливості щільності кісткової тканини дрібних кісток лицевого відділу черепа в перинатальному періоді [] / С. І. Дундюк-Березіна // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 381-384
MeSH-головна:
ЛИЦЕВОГО ЧЕРЕПА РАЗВИТИЕ -- MAXILLOFACIAL DEVELOPMENT
ЛИЦА КОСТИ -- FACIAL BONES
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ПЕРИНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД, НАБЛЮДЕНИЕ -- PERINATAL CARE
Анотація: Нині вагома частка належить сучасним методам діагностики, які мають прикладне значення в оцінці морфологічних перетворень у ембріональних структурах. Мета дослідження. З’ясувати особливості щільності кісткової тканини дрібних кісток лицевого відділу черепа (виличної, носової, сльозової кісток, леміша) у плодів та новонароджених. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проведено на 32 препаратах плодів людини 4-10 місяців (від 150,0 мм до 500,0 мм тім’яно-п’яткової довжини (ТПД)) та 7 новонароджених (зокрема, 5 ізольованих органокомплексів) за допомогою методів макроскопії, морфометрії, комп’ютерної томографії та статистичного аналізу. Визначення кісткової тканини дрібних кісток лицевого відділу черепавиконували на томографі GX CB-500 (powered by i-CAT) № NU011250-CША. Використання програмного розширення 140х140х85 мм та товщину зрізів зображень комп’ютерної томографії 0,125 мм3 -0,2 мм3 . Аналіз щільності кісткової тканини виконували за допомогою програмного забезпечення i-CATVision у Мо (міжнародних одиницях) Hu (Хаунсфільда). Результати. У ранніх плодів (4-5-місячних) під час аналізу аксіальних зрізів КТ-зображень права і ліва виличні та носові кістки вже є рентгенконтрастні, починаючи з 5-місячних плодів віалізується леміш, а з 6-місячних – сльозові кістки. Упродовж перинатального періоду онтогенезу щільність кісткової тканини збільшується у правій виличній кістці на 34,2%, у лівій – 42,4%. Порівнюючи щільність кісткової тканини інших дрібних кісток лицевого відділу черепа, то вони зазнають суттєвих перетворень, їх щільність значно збільшується (до 100 % і більше). Висновки. 1. Для дрібних кісток лицевого відділу черепа у перинатальному періоді характерна асинхронність збільшення щільності їх кісткової тканини. 2. Упродовж перинатального періоду щільність кісткової тканини виличних кісток збільшується на 34,2% (правої) та 42,4% (лівої), правої і лівої носової кістки – до 90%, леміша – до 100%, а правої і лівої сльозової кістки приріст щільності становить 118,5% та 121% відповідно. 3. Виличні, носові кістки рентгенконтрастні з 4-місячних, леміш – з 5-місячних, сльозові кістки – з 6-місячних плодів.

Экз-ры:
Знайти схожі

20.

Камінська, М. В.
Особливості формування основних принципів медичної етики та деонтології у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу [] / М. В. Камінська // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 3. - С. 305-309
MeSH-головна:
ОБРАЗОВАНИЕ -- EDUCATION
СТУДЕНТЫ МЕДИЦИНСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ -- STUDENTS, HEALTH OCCUPATIONS
ЭТИКА МЕДИЦИНСКАЯ -- ETHICS, MEDICAL
Анотація: В процесі професійної підготовки майбутніх лікарів проблеми медичної етики і деонтології не займають належного місця у навчальній програмі і часто посідають другорядне місце. Проте, вимоги сьогодення до якості медичних послуг можуть бути задоволені лише за умови формування у майбутніх лікарів предметних компетентностей з медичної етики та деонтології, оскільки це значною мірою сприяє перетворенню здобувачів медичної освіти на висококваліфікованих спеціалістів. Метою статті є вирішення проблеми, сутність якої полягає в пошуку навчально-виховних та теоретикометодичних підходів до формування системи знань, практичних навичок та професійних умінь щодо етичних норм та приципів, які використовуються в спілкуванні з пацієнтом, колегами, медичним персоналом, а також виховання висококваліфікованого сучасного фахівця в галузі медицини. У статті наведено особливості медичної етики і деонтології, а також принципи, які необхідно знати і дотримуватися лікарям-інтернам у своїй професійній діяльності, щоб стати висококваліфікованими спеціалістами. Розглянуто педагогічні підходи до розвитку моральної культури молодих лікарів у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу. Для сучасного лікаря найвищими мають бути загальнолюдські цінності, тому в процесі ухвалення рішення він мусить керуватися поняттями морального й етичного характеру. Лікарська етика є теоретичною основою лікарської деонтології. Враховуючи покликання лікаря, деонтологія є необхідною і невід’ємною складовою діяльності медика. Важливим у практичній діяльності лікаря є розуміння питання співвідношень норм права і моралі у взаємовідносинах лікаря та пацієнта. Викладач повинен навчати лікарів-інтернів не тільки навичкам практичної діяльності, а й формувати у них світогляд, притаманний всебічно освіченій, гармонійно розвинутій особистості з високим рівнем загальнолюдських цінностей. На заняттях з лікарями-інтернами звертають увагу молодих спеціалістів на правила етики і деонтології, взаємоповаги, виховання поваги та співчуття до пацієнтів, готовність завжди прийти на допомогу та надати пацієнту якісну медичну допомогу, що відповідає принципам гуманності, професійним стандартам, і нести моральну відповідальність за свою діяльність перед пацієнтом, колегами і суспільством. Необхідною умовою навчально-виховного процесу є формування рис психоемоційної стійкості, гуманного ставлення до пацієнтів, людяності, милосердя, співчуття, доброти, витримки, відчуття високого рівня відповідальності. Науково-педагогічні працівники вищого медичного навчального закладу використовуючи знання медичної етики і деонтології у стосунках між лікарем і пацієнтом, сприяють формуванню довіри пацієнта до лікарів-інтернів. Викладач пояснює пацієнту необхідність залучення лікарів-інтернів до лікувального процесу, з метою передачі досвіду. Переслідуючи мету вдосконалення лікарської майстерності інтернів проводять обговорення зі більш досвідченими лікарями складних ситуацій, клінічні розбори, практикують проведення клінічних конференцій. Лікарі-інтерни навчаються застосовувати диференційований та індивідуалізований підхід до кожного пацієнта. Один з основних етичних і моральних принципів в лікарській діяльності є збереження лікарської таємниці. Повсякденне застосування принципів медичної етики і деонтології в сьогоденні є актуальним і для формування особистості лікаря, і для виховання в молодих лікарів прагнення відповідати рівню висококваліфікованого спеціаліста. Відповідальність за пацієнта і його здоров’я – головне моральне завдання лікаря.

Экз-ры:
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-112

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)