Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Бази даних

Періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (75)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ВУ12/2022/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 75
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-60 61-75

Professor Pivtorak Volodumur Izyaslavovich (to the 70-th anniversary of birth) [] / M. P. Bulko [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 7
MeSH-головна:
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (кадры)

Дод.точки доступу:
Bulko, M. P.; Burkov, M. V.; Holubovskyy, I. A.; Dusyk, A. V.; Sydorenko, B. V.; Shevchuk, Yu. H.; Півторак, Володимир Ізяславович (морфолог, доктор медичних наук, професор ; 28.11.1952)
Экз-ры:
Знайти схожі

Професор Півторак Володимир Ізяславович (до 70-річчя від дня народження) [] / М. П. Булько [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 8
MeSH-головна:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (кадры)
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS

Дод.точки доступу:
Булько, М. П.; Бурков, М. В.; Голубовський, І. А.; Дусик, А. В.; Сидоренко, Б. В.; Шевчук, Ю. Г.; Півторак, Володимир Ізяславович (морфолог, доктор медичних наук, професор ; 28.11.1952)
Экз-ры:
Знайти схожі

Aliiev, R. B.
Current concepts on leptin-mediated regulation of metabolism [] / R. B. Aliiev // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 9-11
MeSH-головна:
ЛЕПТИН -- LEPTIN
РЕЦЕПТОРЫ ЛЕПТИНА -- RECEPTORS, LEPTIN
ОБМЕН ВЕЩЕСТВ -- METABOLISM
Анотація: Метаболізм знаходиться під потужним регуляторним впливом гормональних продуктів жирової тканини – адипокінів. Найбільш відомим адипокіном є лептин, який був відкритий у 1994 році. Незважаючи на добре охарактеризовану центральну дію лептину, його периферичний вплив та функція периферичних рецепторів лептину досліджені лише фрагментарно. Мета. Провести аналіз та узагальнення літературних джерел з вивченням сучасних відомостей про лептинзалежну регуляцію метаболізму, лептинові рецептори у тканинах та їх можливу функцію. Результати. Лептин має багато ендокринних та нейроендокринних функцій, які здійснюються на центральному і периферичному рівнях через вплив на специфічні рецептори. Лептин є єдиним продуктом єдиного гена, а його рецептор (LEPR) в результаті сплайсингу різних транскриптів представлений декількома різними ізоформами, які відрізняються за довжиною цитоплазматичного домену, необхідного для здійснення сигнальної трансдукції. Відомо 6 ізоформ рецептора лептина, що експресуються в ЦНС та інших периферійних тканинах і мають загальний домен зв’язування лептина, але відрізняються внутрішньоклітинними до-менами. Лептин регулює харчову поведінку, енергетичний обмін, рівень глюкози крові, функцію серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози, репродуктивної системи, тощо, а також залучений до процесів онкогенезу, запалення та аутоімунної патології. Висновки. Резюмуючи проведений вище аналіз даних літератури з питань вивчення сучасних відомостей про лептинові рецептори у тканинах та їх можливу функцію, можна зробити висновок, що лептин є універсальним адипоцитокіном, який бере участь у регуляції апетиту, рівня продукції інсуліну, у патогенезі синдрому системного запалення та у багатьох інших процесах. Однак існує безліч суперечливих та не повністю вивчених питань щодо механізмів лептинзалежної регуляції метаболізму.

Экз-ры:
Знайти схожі

Алієв, Р. Б.
Сучасні відомості про лептинзалежну регуляцію метаболізму [] / Р. Б. Алієв // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 11-15
Анотація: Метаболізм знаходиться під потужним регуляторним впливом гормональних продуктів жирової тканини – адипокінів. Найбільш відомим адипокіном є лептин, який був відкритий у 1994 році. Незважаючи на добре охарактеризовану центральну дію лептину, його периферичний вплив та функція периферичних рецепторів лептину досліджені лише фрагментарно. Мета. Провести аналіз та узагальнення літературних джерел з вивченням сучасних відомостей про лептинзалежну регуляцію метаболізму, лептинові рецептори у тканинах та їх можливу функцію. Результати. Лептин має багато ендокринних та нейроендокринних функцій, які здійснюються на центральному і периферичному рівнях через вплив на специфічні рецептори. Лептин є єдиним продуктом єдиного гена, а його рецептор (LEPR) в результаті сплайсингу різних транскриптів представлений декількома різними ізоформами, які відрізняються за довжиною цитоплазматичного домену, необхідного для здійснення сигнальної трансдукції. Відомо 6 ізоформ рецептора лептина, що експресуються в ЦНС та інших периферійних тканинах і мають загальний домен зв’язування лептина, але відрізняються внутрішньоклітинними до-менами. Лептин регулює харчову поведінку, енергетичний обмін, рівень глюкози крові, функцію серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози, репродуктивної системи, тощо, а також залучений до процесів онкогенезу, запалення та аутоімунної патології. Висновки. Резюмуючи проведений вище аналіз даних літератури з питань вивчення сучасних відомостей про лептинові рецептори у тканинах та їх можливу функцію, можна зробити висновок, що лептин є універсальним адипоцитокіном, який бере участь у регуляції апетиту, рівня продукції інсуліну, у патогенезі синдрому системного запалення та у багатьох інших процесах. Однак існує безліч суперечливих та не повністю вивчених питань щодо механізмів лептинзалежної регуляції метаболізму.

Экз-ры:
Знайти схожі

Badziukh, S. V.
The role of the plasminogen/plasmin system in wound healing [] / S. V. Badziukh // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 16-18
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (лекарственная терапия)
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (лекарственная терапия)
ПЛАЗМИНОГЕН -- PLASMINOGEN (диагностическое применение)
Анотація: Загоєння ран це багатоетапний процес, який залежить від злагодженої роботи складних бімолекулярних механізмів. Порушення регуляції загоєння, на одному з етапів, призводить до переходу рани від гострої до хронічної. Дисбаланс активаторно-інгібіторних протеолітичних систем вважається однією з найголовніших причин пролонгування загоєння. Здатність системи плазміноген/плазміну (Pg/Pm) проявляти низку плейотропних ефектів в ході процесів, які лежать в основі репарації тканин, характеризує її як головний регулятор загоєння (“master regulator of wound healing”). Дослідження показали, що плазміноген (Pg) накопичується в місці пошкодження тканин та перетворюється в плазмін (Pm) за допомогою протеази тканинного типу (tPA) або протеази урокіназного типу (uPA). Після активації Pm, забезпечує очищення рани від фібрину, нейтрофілів, залучається до активації факторів росту та матриксних металопротеїназ (ММР), і ремоделювання та формування нової сполучної тканини. Плазмін індукує мітоз фібробластів та безпосередньо впливає на кератиноцити активуючи їхню міграцію. Після введення Pg мутантним мишам з дефіцитом цього протеїну прискорюється загоєння гострих ран, та хронічних ран у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом. Нанесення фібринового каркасу, наповненого плазміногеном, на всю товщину пошкодження у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом значно підвищило швидкість закриття ран, ніж каркас, який використовується як еталонний матеріал. Введення плазміногену підсилює загоєння променевих ран, цей ефект реалізується за рахунок плейотропної дії на експресію генів. Лікування хронічних ран є тривалим, фінансова затратним, і часто безуспішним, незважаючи на розвиток хірургічних та медикаментозних інновацій. Захворюваність трофічних виразок різного ґенезу становить 0,1- 1,5%, у 24% хворих рани не загоюються більше року. Виявлені властивості системи Pg/Pm активувати та регулювати репаративні процеси свідчать про великий терапевтичний потенціал під час лікування ран. Pg може бути використаний як нова терапевтична стратегія для лікування хронічних ран різного патогенезу.

Экз-ры:
Знайти схожі

Бадзюх, С. В.
Роль системи плазміноген/плазмін у загоєнні ран [] / С. В. Бадзюх // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 18-22
MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (лекарственная терапия)
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (лекарственная терапия)
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов)
ПЛАЗМИНОГЕН -- PLASMINOGEN (диагностическое применение)
Анотація: Загоєння ран це багатоетапний процес, який залежить від злагодженої роботи складних бімолекулярних механізмів. Порушення регуляції загоєння, на одному з етапів, призводить до переходу рани від гострої до хронічної. Дисбаланс активаторно-інгібіторних протеолітичних систем вважається однією з найголовніших причин пролонгування загоєння. Здатність системи плазміноген/плазміну (Pg/Pm) проявляти низку плейотропних ефектів в ході процесів, які лежать в основі репарації тканин, характеризує її як головний регулятор загоєння (“master regulator of wound healing”). Дослідження показали, що плазміноген (Pg) накопичується в місці пошкодження тканин та перетворюється в плазмін (Pm) за допомогою протеази тканинного типу (tPA) або протеази урокіназного типу (uPA). Після активації Pm, забезпечує очищення рани від фібрину, нейтрофілів, залучається до активації факторів росту та матриксних металопротеїназ (ММР), і ремоделювання та формування нової сполучної тканини. Плазмін індукує мітоз фібробластів та безпосередньо впливає на кератиноцити активуючи їхню міграцію. Після введення Pg мутантним мишам з дефіцитом цього протеїну прискорюється загоєння гострих ран, та хронічних ран у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом. Нанесення фібринового каркасу, наповненого плазміногеном, на всю товщину пошкодження у мишей з (СТЗ)-індукованим цукровим діабетом значно підвищило швидкість закриття ран, ніж каркас, який використовується як еталонний матеріал. Введення плазміногену підсилює загоєння променевих ран, цей ефект реалізується за рахунок плейотропної дії на експресію генів. Лікування хронічних ран є тривалим, фінансова затратним, і часто безуспішним, незважаючи на розвиток хірургічних та медикаментозних інновацій. Захворюваність трофічних виразок різного ґенезу становить 0,1- 1,5%, у 24% хворих рани не загоюються більше року. Виявлені властивості системи Pg/Pm активувати та регулювати репаративні процеси свідчать про великий терапевтичний потенціал під час лікування ран. Pg може бути використаний як нова терапевтична стратегія для лікування хронічних ран різного патогенезу.

Экз-ры:
Знайти схожі

Gekova, M. V.
Features of using the evoqued potential method in children with epilepsy [] / M. V. Gekova // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 23-27
MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
СУДОРОГИ У ДЕТЕЙ ЭПИЛЕПТИЧЕСКИЕ -- SPASMS, INFANTILE (лекарственная терапия)
ПРОТИВОСУДОРОЖНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTICONVULSANTS (прием и дозировка)
Анотація: В роботі розглядалося використання метода ВП у пацієнтів з епілепсією. Ця патологія у дітей є одною із найбільш розповсюджених захворювань нервової системи та є значною медико-соціальною проблемою. На теперішній час актуальним залишається питання діагностики, підбору адекватної протисудомної терапії та контролю ефективності лікування. Основним методом діагностики епілепсії була та залишається електроенцефалографія, яка дозволяє оцінити біоелектричну активність головного мозку в цілому, виявити вогнищеві порушення та епілептиформні зміни. Але, останнім часом, активно залучається метод ВП. Вказано, що дослідження ВП мозку допомагає отримати об’єктивну інформацію про стан різноманітних сенсорних систем, наприклад, зору, слуху, при цьому не тільки периферичних, але й центральних відділів нервової системи, виявити ураження конкретних провідних систем, оцінити збудливість окремих зон кори головногомозку. Останнім часом технічна оптимізація та удосконалення проведення методу ВП, його абсолютна безпека зробила доступнішим проведення його серед дітей різних вікових категорій. Але огляд літературних даних вказав, що кількість робіт з вивчення ВП у дітей значно обмежена. В статті описана історія виникнення методу, загальна характеристика, класифікація різних форм ВП. В статті представлений аналіз досліджень чисельних авторів, що стосується змін зорових, слухових довголатентних, когнітивних ВП при епілепсії. Проведений аналіз досліджень, які вказують на зміни різноманітних форм ВП при епілепсії, особливості латентностей та амплітуди ВП при симптоматичних, ідіопатичних формах епілепсії, а також вплив протисудомної терапії на показники ВП. Звертає на себе увага суперечливість представлених результатів. Більшість науковців прийшло висновків, щодо подовження латентностей та зниження чи навпаки підвищення амплітуди ВП, що пов’язано з локальною гіперактивацією нейронів, але існує ціла низка досліджень, що вказує на відсутність змін у порівнянні з контрольною групою. Таким чином, необхідно подальше дослідження особливостей ВП в процесі діагностики, лікування пацієнтів з епілепсією з метою прогнозування перебігу захворювання та ефективності терапії, що проводиться.

Экз-ры:
Знайти схожі

Гекова, М. В.
Особливості використання методу викликаних потенціалів у дітей з епілепсією [] / М. В. Гекова // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 27-34
MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
СУДОРОГИ У ДЕТЕЙ ЭПИЛЕПТИЧЕСКИЕ -- SPASMS, INFANTILE (лекарственная терапия)
ПРОТИВОСУДОРОЖНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTICONVULSANTS (прием и дозировка)
Анотація: В роботі розглядалося використання метода ВП у пацієнтів з епілепсією. Ця патологія у дітей є одною із найбільш розповсюджених захворювань нервової системи та є значною медико-соціальною проблемою. На теперішній час актуальним залишається питання діагностики, підбору адекватної протисудомної терапії та контролю ефективності лікування. Основним методом діагностики епілепсії була та залишається електроенцефалографія, яка дозволяє оцінити біоелектричну активність головного мозку в цілому, виявити вогнищеві порушення та епілептиформні зміни. Але, останнім часом, активно залучається метод ВП. Вказано, що дослідження ВП мозку допомагає отримати об’єктивну інформацію про стан різноманітних сенсорних систем, наприклад, зору, слуху, при цьому не тільки периферичних, але й центральних відділів нервової системи, виявити ураження конкретних провідних систем, оцінити збудливість окремих зон кори головногомозку. Останнім часом технічна оптимізація та удосконалення проведення методу ВП, його абсолютна безпека зробила доступнішим проведення його серед дітей різних вікових категорій. Але огляд літературних даних вказав, що кількість робіт з вивчення ВП у дітей значно обмежена. В статті описана історія виникнення методу, загальна характеристика, класифікація різних форм ВП. В статті представлений аналіз досліджень чисельних авторів, що стосується змін зорових, слухових довголатентних, когнітивних ВП при епілепсії. Проведений аналіз досліджень, які вказують на зміни різноманітних форм ВП при епілепсії, особливості латентностей та амплітуди ВП при симптоматичних, ідіопатичних формах епілепсії, а також вплив протисудомної терапії на показники ВП. Звертає на себе увага суперечливість представлених результатів. Більшість науковців прийшло висновків, щодо подовження латентностей та зниження чи навпаки підвищення амплітуди ВП, що пов’язано з локальною гіперактивацією нейронів, але існує ціла низка досліджень, що вказує на відсутність змін у порівнянні з контрольною групою. Таким чином, необхідно подальше дослідження особливостей ВП в процесі діагностики, лікування пацієнтів з епілепсією з метою прогнозування перебігу захворювання та ефективності терапії, що проводиться.

Экз-ры:
Знайти схожі

Gurzhiy, O. V.
Injury of temporary and permanent teeth in children: theraputic approach [] / O. V. Gurzhiy, S. V. Kolomiiets, O. O. Kulay // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 35-38
MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
ЗУБ МОЛОЧНЫЙ -- TOOTH, DECIDUOUS
ЗУБНОЙ РЯД ПОСТОЯННЫЙ -- DENTITION, PERMANENT
ЗУБОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- TOOTH INJURIES (терапия)
ЗУБА ВЫВИХ ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- TOOTH AVULSION (терапия)
ЗУБОВ ПЕРЕЛОМЫ -- TOOTH FRACTURES (терапия)
Анотація: В звязку з тим, що травматичні ушкодження зубів або травми зубів мають глобальну поширеність: 25% усіх дітей шкільного віку зазнають травми зубів, а 33% дорослих – травми постійного прикусу, причому більшість травм відбуваються до дев’ятнадцяти років, дані умови в подальшому мають вплив на на естетику та функцію травмованого зуба або зубощелепної системи в цілому. Особливості травми зубів визначаються віком дитини, і залежать від періоду формування тканин та дії травмуючого фактора в цей час. Наслідком цієї взаємодії є подальший перебіг післятравматичного періоду, під час якого важливим є надання своєчасної кваліфікованої допомоги з використанням всіх можливостей для відновлення функції травмованого зуба і прилеглих тканин та щелепно-лицевої ділянки загалом. Основні рекомендації загальних принципів лікування травми тимчасових і постійних зубів у дітей залежать вид виду травми, впливу травмуючого агенту на зуб та навколишні тканини, тимчасового та постійного прикусу, тощо. При забитті зуба загальні принципи лікування полягають у забезпеченні спокою, виключенні його з оклюзії, стабілізації за допомогою гнучкої шини до 2 тижнів, призначення механічно щадної дієти. Медикаментозний супровід включає протизапальну терапію та антисептичні засоби місцевого призначення. Якщо за даними ЕОД та клінічно визначається загибель пульпи у постійних зубах, то необхідно провести її екстирпацію і пломбування каналу. В тимчасових зубах алгоритм надання невідкладної допомоги залежить від стану кореня. При фізіологічній резорбції кореня до 1/3 його довжини, травмований зуб лікують, при фізіологічній резорбції кореня до 1/2 його довжини, травмований – видаляють. Після забиття зуба можливі різні наслідки, а саме: відновлення функції пульпи; загибель пульпи; облітерація каналу; виникнення ускладнення, у вигляді реакції тканин періодонту; гальмування розвитку щелепної кістки; припинення формування кореня у постійному чи тимчасовому зубі. Таким чином, прогноз зубів після травми залежить від типу травматичного пошкодження, невідкладної допомоги та часу, що минув до остаточної допомоги. Міжнародна асоціація стоматологічної травматології (IADT) розробила рекомендації з надання невідкладної допомоги при травматичних пошкодженнях зубів у дітей на основі сучасних даних наукової літератури та практичного досвіду професіоналів. Створені рекомендації націлені допомагати стоматологам у виборі правильної лікувальної тактики ведення пацієнтів з травмами тимчасових і постійних зубів. Правильна діагностика, використання рекомендацій Міжнародної асоціації стоматологічної травматології, лікування та подальше спостереження за перебігом післятравматичного періоду у дітей з травмами тимчасових і постійних зубів необхідні для досягнення сприятливого віддаленого результату.

Дод.точки доступу:
Kolomiiets, S. V.; Kulay, O. O.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.

Гуржій, О. В.
Травма тимчасових і постійних зубів у дітей: лікувальна тактика [] / О. В. Гуржій, С. В. Коломієць, О. О. Кулай // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 38-43
MeSH-головна:
ДЕТИ -- CHILD
ЗУБНОЙ РЯД ПОСТОЯННЫЙ -- DENTITION, PERMANENT
ЗУБ МОЛОЧНЫЙ -- TOOTH, DECIDUOUS
ЗУБОВ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- TOOTH INJURIES (терапия)
ЗУБА ВЫВИХ ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- TOOTH AVULSION (терапия)
ЗУБОВ ПЕРЕЛОМЫ -- TOOTH FRACTURES (терапия)
Анотація: В звязку з тим, що травматичні ушкодження зубів або травми зубів мають глобальну поширеність: 25% усіх дітей шкільного віку зазнають травми зубів, а 33% дорослих – травми постійного прикусу, причому більшість травм відбуваються до дев’ятнадцяти років, дані умови в подальшому мають вплив на на естетику та функцію травмованого зуба або зубощелепної системи в цілому. Особливості травми зубів визначаються віком дитини, і залежать від періоду формування тканин та дії травмуючого фактора в цей час. Наслідком цієї взаємодії є подальший перебіг післятравматичного періоду, під час якого важливим є надання своєчасної кваліфікованої допомоги з використанням всіх можливостей для відновлення функції травмованого зуба і прилеглих тканин та щелепно-лицевої ділянки загалом. Основні рекомендації загальних принципів лікування травми тимчасових і постійних зубів у дітей залежать вид виду травми, впливу травмуючого агенту на зуб та навколишні тканини, тимчасового та постійного прикусу, тощо. При забитті зуба загальні принципи лікування полягають у забезпеченні спокою, виключенні його з оклюзії, стабілізації за допомогою гнучкої шини до 2 тижнів, призначення механічно щадної дієти. Медикаментозний супровід включає протизапальну терапію та антисептичні засоби місцевого призначення. Якщо за даними ЕОД та клінічно визначається загибель пульпи у постійних зубах, то необхідно провести її екстирпацію і пломбування каналу. В тимчасових зубах алгоритм надання невідкладної допомоги залежить від стану кореня. При фізіологічній резорбції кореня до 1/3 його довжини, травмований зуб лікують, при фізіологічній резорбції кореня до 1/2 його довжини, травмований – видаляють. Після забиття зуба можливі різні наслідки, а саме: відновлення функції пульпи; загибель пульпи; облітерація каналу; виникнення ускладнення, у вигляді реакції тканин періодонту; гальмування розвитку щелепної кістки; припинення формування кореня у постійному чи тимчасовому зубі. Таким чином, прогноз зубів після травми залежить від типу травматичного пошкодження, невідкладної допомоги та часу, що минув до остаточної допомоги. Міжнародна асоціація стоматологічної травматології (IADT) розробила рекомендації з надання невідкладної допомоги при травматичних пошкодженнях зубів у дітей на основі сучасних даних наукової літератури та практичного досвіду професіоналів. Створені рекомендації націлені допомагати стоматологам у виборі правильної лікувальної тактики ведення пацієнтів з травмами тимчасових і постійних зубів. Правильна діагностика, використання рекомендацій Міжнародної асоціації стоматологічної травматології, лікування та подальше спостереження за перебігом післятравматичного періоду у дітей з травмами тимчасових і постійних зубів необхідні для досягнення сприятливого віддаленого результату.

Дод.точки доступу:
Коломієць, С. В.; Кулай, О. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

11.

Delva, I. I.
Migraine and cerebrovascular diseases [] = Мігрень та цереброваскулярні захворювання / I. I. Delva // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 44-48
MeSH-головна:
МИГРЕНОЗНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- MIGRAINE DISORDERS (осложнения)
ЛЕЙКОАРЕОЗ -- LEUKOARAIOSIS (диагностика)
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЧЕСКАЯ АТАКА ТРАНЗИТОРНАЯ -- ISCHEMIC ATTACK, TRANSIENT (диагностика)
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- CEREBROVASCULAR DISORDERS (диагностика)
Анотація: В останній час велика увага приділяється мігрені як чиннику, що може впливати на виникнення ішемічних і геморагічних інсультів, транзиторних ішемічних атак, лейкоареозу. Достовірні зв’язки між мігренню та підвищеним ризиком інсультів зафіксовані в осіб жіночої статі, які мають мігрень з аурою, і ці асоціації найбільш виражені у жінок до 45 років, при умові вживання оральних контрацептивів та (або) при тютюнопалінні. Механізми, що пов’язують мігрень з інсультом до кінця не є вивченими і, скоріш за все, є мультифакторіальними. Препарати абортивної терапії мігрені – алкалоїди ерготаміну та триптани мають вазоконстрикторні властивості і можуть збільшувати ризик ішемічного інсульту. Кортикальна депресія, що поширюється – це інтенсивна, хвилеподібна деполяризація мембран нейронів та гліальних клітин з вторинним зниженням церебральної перфузії; зниження мозкового кровотоку в ділянці кортикальної депресії може перевищувати критичний поріг та приводити до мігренозного інфаркту. За результатами полігеномного пошуку виявлена спільна спадкова схильність до мігрені та ішемічного інсульту, особливо виражена при його атеротромботичному та кардіоемболічному підтипах. У пацієнтів з мігренню з аурою достовірно збільшена розповсюдженість відкритого овального отвору; вважається, що при відкритому овальному отворі механічні або хімічні подразники, що циркулюють у венозній системі можуть безпосередньо проникати в артеріальний кровотік і викликати мігренозний напад з аурою. Зафіксовані асоціації між мігренню без аури та ризиком виникнення дисекцій магістральних артерій голови, особливо у представників чоловічої статі та у пацієнтів молодого віку. Виявлені асоціації між нападами мігрені та пароксизмами фибриляції передсердь, особливо виражені при мігрені з аурою та у пацієнтів жіночої статі. Таким чином, мігрень (особливо мігрень з аурою) асоціюється з підвищеним ризиком гострих порушень мозкового кровообігу, переважно ішемічного інсульту та транзиторної ішемічної атаки. Розуміння зв’язків між мігренню та цереброваскулярною патологією є важливим для розробки ефективних засобів первинної профілактики цереброваскулярних захворювань у цієї категорії осіб.

Экз-ры:
Знайти схожі

12.

Axial spondyloarthritis. Clinical definition and diagnostic approaches [] / V. M. Zhdan [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 49-52
MeSH-головна:
СПОНДИЛОАРТРИТ -- SPONDYLARTHRITIS (диагностика, осложнения)
САКРОИЛЕИТ -- SACROILIITIS (диагностика, осложнения)
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (диагностика, осложнения)
Анотація: Серонегативний спондилоартрит поєднує у собі групу хронічних запальних захворювань хребта, часто із залучанням периферичних суглобів, яка характеризується складним диференційним діагнозом, а також обмеженими можливостями специфічних клінічних, лабораторних та інструментальних тестів, особливо в дебюті захворювання. Часто, об’єктивно неможливо визначитися із його точною нозологічною приналежністю. Тривало діагноз обмежується синдромальною характеристикою, і формулюєтсья як недиференційований спондилоартрит. Такою невизначеністю була продиктована необхідність поняття аксіального спондилоартриту з радіографічними ознаками, або без них, для пацієнтів, в яких на фоні клінічної маніфестації спондилоартриту, його нозологічна приналежність, а також подальша еволюція залишаються невідомими. Метою дослідження став аналіз сучасних клінічних концепцій і діагностичних підходів, які представлені в літературі, щодо проблеми раннього діагнозу аксіального спондилоартриту, значущості його клінічного визначення та відокремлення від інших форм спондилоартритів. Діагностичні критерії запального болю у спині а також аксіального спондилоартриту, незалежно від його подальшої клінічної еволюції, дозволяють мінімізувати кількість діагностичних помилок і запізнення із початком специфічного лікування. Відповідно до критеріїв, діагноз аксіального спондилоартриту з високою вірогідністю можна припустити у випадку скарг на тривалу, більше трьох місяців, біль у спині запального характеру, віком до 45 років при наявності радіографічних ознак сакроілеїту або HLA-B27 позитивного тесту у поєднанні із двома або більше додатковими ознаками: ірит або передній увеїт, спадковий анамнез, ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, дактиліт, запальні захворювання кишечника, периферичний артрит, ентезіти, псоріаз і позитивні лабораторні маркери системного запалення. Класичними проявами сакроілеїту є зміна ширини клубово-крижових зчленувань, ерозії, остеосклероз і анкілози. Диференціальна діагностика аксіального спондилоартриту потребує співставлення з іншими патологічними станами з домінуючим клінічним проявом синдрому хронічного болю у спині, особливо у підлітковому або ранньому дорослому віці, а також, значною мірою схожою, рентгенологічною картиною. Діагноз аксіального спондилоартриту може бути складним, але сучасні лабораторно-інструментальні методи діагностики, а також формування у широкого кола лікарів різної спеціалізації навичок, в цілому нескладного, діагностичного алгоритму щодо пацієнта із хронічним болем у спині, створюють умови для успішного вирішення проблеми раннього діагнозу.

Дод.точки доступу:
Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.
Экз-ры:
Знайти схожі

13.

Аксіальний спондилоартрит. Клінічне визначення та діагностичні підходи [] / В. М. Ждан [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 52-58
MeSH-головна:
СПОНДИЛОАРТРИТ -- SPONDYLARTHRITIS (диагностика, осложнения)
САКРОИЛЕИТ -- SACROILIITIS (диагностика, осложнения)
СПИНА, БОЛИ -- BACK PAIN (диагностика, осложнения)
Анотація: Серонегативний спондилоартрит поєднує у собі групу хронічних запальних захворювань хребта, часто із залучанням периферичних суглобів, яка характеризується складним диференційним діагнозом, а також обмеженими можливостями специфічних клінічних, лабораторних та інструментальних тестів, осо-бливо в дебюті захворювання. Часто, об’єктивно неможливо визначитися із його точною нозологічною приналежністю. Тривало діагноз обмежується синдромальною характеристикою, і формулюєтсья як недиференційований спондилоартрит. Такою невизначеністю була продиктована необхідність поняття аксіального спондилоартриту з радіографічними ознаками, або без них, для пацієнтів, в яких на фоні клінічної маніфестації спондилоартриту, його нозологічна приналежність, а також подальша еволюція залишаються невідомими. Метою дослідження став аналіз сучасних клінічних концепцій і діагностичних підходів, які представлені в літературі, щодо проблеми раннього діагнозу аксіального спондилоартриту, значущості його клінічного визначення та відокремлення від інших форм спондилоартритів. Діагностичні критерії запального болю у спині а також аксіального спондилоартриту, незалежно від його подальшої клінічної еволюції, дозволяють мінімізувати кількість діагностичних помилок і запізнення із початком специфічного лікування. Відповідно до критеріїв, діагноз аксіального спондилоартриту з високою вірогідністю можна припустити у випадку скарг на тривалу, більше трьох місяців, біль у спині запального характеру, віком до 45 років при наявності радіографічних ознак сакроілеїту або HLA-B27 позитивного тесту у поєднанні із двома або більше додатковими ознаками: ірит або передній увеїт, спадковий анамнез, ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, дактиліт, запальні захворювання кишечника, периферичний артрит, ентезіти, псоріаз і позитивні лабораторні маркери системного запалення. Класичними проявами сакроілеїту є зміна ширини клубово-крижових зчленувань, ерозії, остеосклероз і анкілози. Диференціальна діагностика аксіального спондилоартриту потребує співставлення з іншими патологічними станами з домінуючим клінічним проявом синдрому хронічного болю у спині, особливо у підлітковому або ранньому дорослому віці, а також, значною мірою схожою, рентгенологічною картиною. Діагноз аксіального спондилоартриту може бути складним, але сучасні лабораторно-інструментальні методи діагностики, а також формування у широкого кола лікарів різної спеціалізації навичок, в цілому нескладного, діагностичного алгоритму щодо пацієнта із хронічним болем у спині, створюють умови для успішного вирішення проблеми раннього діагнозу.

Дод.точки доступу:
Ждан, В. М.; Волченко, Г. В.; Бабаніна, М. Ю.; Ткаченко, М. В.; Кир’ян, О. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

14.

Medical rehabilitation of patients with arterial hypertension in general medical practice [] = Медична реабілітація пацієнтів на артеріальну гіпертензію в загальнолікарській практиці / V. М. Zhdan [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 59-65
MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ АНОМАЛИИ -- CARDIOVASCULAR ABNORMALITIES (диагностика, осложнения)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
МАССАЖ -- MASSAGE (использование, методы)
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ЛЕЧЕБНАЯ -- EXERCISE THERAPY (использование, методы)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (диагностическое применение)
Анотація: Нині артеріальна гіпертензія (АГ) залишається найпоширенішим неінфекційним захворюванням у світі, незалежно від статусу країни чи рівня доходів її громадян. Як і у всьому світі, кардіоваскулярна захворюваність та смертність пов’язана саме з цією патологією, чому сприяють висока поширеність АГ та відсутність адекватного контролю артеріального тиску у значної частини популяції. Виникнення і перебіг АГ тісно пов’язані з наявністю факторів ризику. Медична реабілітація включає в себе комплекс заходів, що сприяють переходу хвороби в стадію компенсації або її повного зникнення. Даний вид реабілітації включає: медикаментозну терапію, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, санаторно-курортне лікування. Рекомендовані зміни способу життя, які продемонстрували здатність знижувати АТ: обмеження споживання солі, поміркованість у споживанні алкоголю, регулярне виконання фізичних вправ, відмова від куріння. Базисна антигіпертензивна терапія включає основні класи лікарських засобів: блокатори ренін-ангіотензинової системи (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту – ІАПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ – БРА), блокатори кальцієвих каналів (БКК), тіазидні/тіазидоподібні діуретики (в тому числі хлорталідон та індапамід), В-адреноблокатори (В-АВ). Алгоритм медикаментозного антигіпертензивного лікування згідно сучасних останніх рекомендацій. Фізична реабілітація пацієнтів на артеріальну гіпертензію включає великий арсенал засобів активного впливу на функціональні системи організму хворих: лікувальну фізичну культуру (ЛФК), працетерапію, лікувальний масаж, фізіотерапія. Поліклінічний етап фізичної реабілітації хворих на гіпертонічну хвороби включає три режими рухової активності: щадний руховий режим, щадно-тренуючий режим, тренуючий руховий режим з використанням великого арсеналу засобів активного впливу на функціональні системи організму хворих: лікувальну фізичну культуру, працетерапію, лікувальний масаж, фізіотерапія. Таким чином, медична реабілітація пацієнтів на артеріальну гіпертензію вимагає комплексного підходу і повинна включати модифікацію стилю життя, медикаментозну терапію, методи фізичної реабілітації.

Дод.точки доступу:
Zhdan, V. М.; Kitura, Ye. M.; Babanina, М. Yu.; Kitura, О. Ye.; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.; Ivanytskyi, I. V.
Экз-ры:
Знайти схожі

15.

Institutional principles of civil-military cooperation regarding medical support of the Armed Forces of Ukraine [] = Інституціональні засади цивільно-військового співробітництва щодо медичного забезпечення Збройних Сил України / D. V. Karamyshev [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 66-75
MeSH-головна:
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА -- MILITARY MEDICINE (оборудование, тенденции)
МЕДИЦИНСКОЕ ОБОРУДОВАНИЕ ОДНОРАЗОВОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ -- DISPOSABLE EQUIPMENT (использование)
МЕДИЦИНСКОЕ ОБОРУДОВАНИЕ ДОЛГОВРЕМЕННОГО ПОЛЬЗОВАНИЯ -- DURABLE MEDICAL EQUIPMENT (использование, тенденции)
ВОЕННАЯ МЕДИЦИНА, МЕДСЕСТРИНСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ -- MILITARY NURSING
Анотація: Розглянуто проблему формування належної системи медичного забезпечення Збройних Сил України на основі ефективного та раціонального використання медичних ресурсів в рамках єдиного медичного простору. Метою дослідження є узагальнення організаційно-правових засад та методичних підходів щодо інституціалізації діяльності структур цивільно-військового співробітництва у напрямі розв’язання комплексу міжвідомчих питань щодо організації та розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України. У якості об’єкту дослідження визначено систему медичного забезпечення Збройних Сил України. Предметом дослідження є організаційно-правові засади та механізми цивільно-військової взаємодії щодо організації та розвитку системи медичного та лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України. Визначено, що інституціалізація діяльності структур цивільно-військового співробітництва щодо системи медичного забезпечення Збройних Сил України передбачає формування організаційно-правових засад такої взаємодії в контексті реалізації воєнно-медичної доктрини України та на основі чіткого розуміння оперативних потреб у медичному забезпеченні військ в умовах воєнного стану. З’ясовано, що військовомедичний чинник цивільно-військової взаємодії передбачає інтеграцію в єдиний медичний простір України шляхом формування цілісної системи і відповідних заходів з медичного забезпечення військ (сил) у поєднанні з ресурсними можливостями цивільної системи охорони здоров’я, а також визначає єдність поглядів на організацію, тактику та порядок застосування сил і засобів медичних служб та забезпечує готовність цивільних закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги військовослужбовцям. Обгрунтовано підходи, щодо спроможностей медичного забезпечення Збройних Сил України, серед яких слід виділити такі: здатність здійснювати управління медичним забезпеченням на відповідних рівнях; проводити належні лікувально-евакуаційні заходи, медичну розвідку, заходи медичного захисту особового складу; здійснювати забезпечення новими зразками спеціальної медичної техніки, зокрема евакуаційно-транспортними засобами. Доведено важливість визначення та розмежування рівнів медичної допомоги військовослужбовцям, а також диференціації і спеціалізації лікувально-евакуаційних заходів, що дозволять відпрацювати реальну міжвідомчу цивільно-військову взаємодію в умовах єдиного медичного простору.

Дод.точки доступу:
Karamyshev, D. V.; Zhdan, V. M.; Dvornyk, V. M.; Hordiienko, L. P.; Kundii, Zh. P.
Экз-ры:
Знайти схожі

16.

Lutsenko, R. V.
On the question of adenosine system participation in the pathogenesis of neuroses [] / R. V. Lutsenko // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 76-78
MeSH-головна:
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (лекарственная терапия, осложнения)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия)
АДЕНОЗИН -- ADENOSINE (диагностическое применение)
Анотація: Аналіз основних ланок патогенезу тривожних розладів та шляхів корекції цієї патології лишається однією з найактуальніших проблем сьогодення, оскільки частота та розповсюдженість психічної патології постійно зростає. Увагу привертає аденозинова система головного мозку, що представлена мигдаликом, префронтальною корою, гіпокампом, таламусом та іншими структурами і відповідає за відчуття страху/тривоги та інші поведінкові реакції. Аденозин регулює вивільнення нейромедіаторів і функціонування іонних каналів. А1-ауторецептори в нейронах ЦНС опосередковують інгібування вивільнення медіторів. Постсинаптичні А1-рецептори регулюють функціонування калієвих каналів і збудливість. А2А-рецептори асоційовані з іншими нейротрансмітерами, зокрема в смугастому тілі, що є з одним центрів у формуванні невротичної патології. Встановлено, що аденозин і агоністи А-рецепторів чинять анксіолітичний вплив у нейроетологічних тестах, а антагоністи – діють протилежно. На нокаутних мишах за генами А2А-рецепторів підтверджено залучення аденозинової системи у анксіогенез. Показано, що ці ефекти можуть бути обумовлені активацією каспази-1 та посиленим вивільненням інтерлейкіну-1?, що пов’язане з А2А-рецепторами. Участь аденозинової системи в прогресуванні тривожних розладів підтверджують відомості, що позитивні аллостеричні модулятори чинять виразні анксіолітичні ефекти подібні до діазепаму. А2А-рецептори не слід розглядати як мішені для дії анксіолітиків у зв’язку з недостатньою експериментальною базою та низькою експресією цих рецепторів у відповідальних за стан тривоги ділянках мозку. Мішенню для корекції тривожної патології виступають А1А-рецептори, оскільки їх стимуляція регулює активність нейронів шляхом гальмування виділення інших нейромедіаторів. Агоністи А1А-рецепторів позиціонувались як засоби з великим терапевтичним потенціалом, однак вони низько селективні й клінічне застосування може викликати значні побічні реакції. Синтезовані й вивчаються агоністи А1-рецепторів, ефекти яких дозозалежні. Терапевтичний потенціал при неврозах можуть мати рослинні аденозинотропні засоби.

Экз-ры:
Знайти схожі

17.

Луценко, Р. В.
До питання про участь аденозинової системи у патогенезі неврозів [] / Р. В. Луценко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 78-83
MeSH-головна:
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (лекарственная терапия)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (лекарственная терапия)
АДЕНОЗИН -- ADENOSINE (диагностическое применение)
Анотація: Аналіз основних ланок патогенезу тривожних розладів та шляхів корекції цієї патології лишається однією з найактуальніших проблем сьогодення, оскільки частота та розповсюдженість психічної патології постійно зростає. Увагу привертає аденозинова система головного мозку, що представлена мигдаликом, префронтальною корою, гіпокампом, таламусом та іншими структурами і відповідає за відчуття страху/тривоги та інші поведінкові реакції. Аденозин регулює вивільнення нейромедіаторів і функціонування іонних каналів. А1-ауторецептори в нейронах ЦНС опосередковують інгібування вивільнення медіторів. Постсинаптичні А1-рецептори регулюють функціонування калієвих каналів і збудливість. А2А-рецептори асоційовані з іншими нейротрансмітерами, зокрема в смугастому тілі, що є з одним центрів у формуванні невротичної патології. Встановлено, що аденозин і агоністи А-рецепторів чинять анксіолітичний вплив у нейроетологічних тестах, а антагоністи – діють протилежно. На нокаутних мишах за генами А2А-рецепторів підтверджено залучення аденозинової системи у анксіогенез. Показано, що ці ефекти можуть бути обумовлені активацією каспази-1 та посиленим вивільненням інтерлейкіну-1?, що пов’язане з А2А-рецепторами. Участь аденозинової системи в прогресуванні тривожних розладів підтверджують відомості, що позитивні аллостеричні модулятори чинять виразні анксіолітичні ефекти подібні до діазепаму. А2А-рецептори не слід розглядати як мішені для дії анксіолітиків у зв’язку з недостатньою експериментальною базою та низькою експресією цих рецепторів у відповідальних за стан тривоги ділянках мозку. Мішенню для корекції тривожної патології виступають А1А-рецептори, оскільки їх стимуляція регулює активність нейронів шляхом гальмування виділення інших нейромедіаторів. Агоністи А1А-рецепторів позиціонувались як засоби з великим терапевтичним потенціалом, однак вони низько селективні й клінічне застосування може викликати значні побічні реакції. Синтезовані й вивчаються агоністи А1-рецепторів, ефекти яких дозозалежні. Терапевтичний потенціал при неврозах можуть мати рослинні аденозинотропні засоби.

Экз-ры:
Знайти схожі

18.

Influence of ionizing radiation and heavy metals on organisms with the impact of modeling effects and radiation hormesis [] / S. S. Ostrovskaya [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 84-86
MeSH-головна:
МЕТАЛЛАМИ ТЯЖЕЛЫМИ ОТРАВЛЕНИЯ, НЕРВНАЯ СИСТЕМА -- HEAVY METAL POISONING, NERVOUS SYSTEM (осложнения)
ГАММА ЛУЧИ -- GAMMA RAYS (вредные воздействия)
ГОРМЕЗИС -- HORMESIS
СВИНЕЦ -- LEAD (вредные воздействия)
КАДМИЙ -- CADMIUM (вредные воздействия)
Анотація: В огляді літератури показана адаптивна реакція живих організмів на дію опромінення у сполученні з впливом важких металів. Біологічна відповідь слабкої початкової дії негативних факторів середовища індукує захисні механізми від подальшого згубного сильнішого впливу. Прикладом може бути сполучений вплив низьких доз гамма випромінювання (ГВ) та важких металів (ВМ), у тому числі свинцю (Pb) та кадмію (Cd), багато аспектів якого залишаються не ясними. Підтверджується наявність здатності ГВ підвищувати стійкість рослин до різних абіотичних стресів, включаючи холод, посуху, вологість, спеку, засолення грунтів (NaCI) та вплив ВМ (ефект радіаційного гормезису). Механізм стресу від ВМ, що пом’якшується ГВ, продемонстрований на проростках насіння Arabidopsis thaliana після опромінення 60Co в дозах від 25 до 150 Гр і подальшого впливу 75 мкМ CdCl2 або 500 мкМ Pb (NO3)2 і на проростках насіння горного ячменю, опроміненого в дозах від 50 до 300 Гр, та впливу таких же доз металів. В обох випадках ГВ в дозі 50 Гр надавало максимально сприятливий вплив на індекс проростання та довжину коренів. ГВ полегшувало дію окиснювального стресу, викликаного ВМ, шляхом модулювання фізіологічних реакцій та рівнів експресії генів, пов’язаних із стійкістю до ВМ у рослин, що підвищувало базову антиоксидантну здатність долати окисний стрес, викликаний подальшим впливом Pb/Cd, та посилювало толерантність до ВМ. У дослідженнях на грибках Aspergillus terreus, Aspergillus niger van Tieghem, Penicillium cyclopium Westling також підкреслювався потенціал ГВ у підвищенні стійкості до ВМ. ГВ знижувало кількість сигналів апоптозу в клітинах ембріонів рибок даніо, підданих впливу Cd. Продемонстровано антагоністичний множинний стресорний ефект між ГВ та Cd за рахунок індукції ГВ адаптивної реакції проти подальшої дії Cd. Як альтернативна стратегія, ГВ може забезпечити потенційно здійсненний спосіб поліпшення врожайності в ґрунтах, забруднених ВМ. Розглядаються переваги, можливі механізми, поточний стан та майбутні напрями фіторемедіації ґрунтів, забруднених ВМ та новий етап біоремедіації як комплексу методів очищення від ВМ різних сфер довкілля з використанням метаболічного потенціалу біологічних об’єктів: рослин, грибів, комах, черв’яків та інших організмів.

Дод.точки доступу:
Ostrovskaya, S. S.; Krizhanovsky, D. G.; Trushenko, O. S.; Shevchenko, I. F.; Gerasimchuk, P. G.; Konovalova, O. S.
Экз-ры:
Знайти схожі

19.

Вплив іонізуючого випромінювання і важких металів на організми з ефектом моделюючої дії та радіаційного гормезису [] / С. С. Островська [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 86-91
MeSH-головна:
МЕТАЛЛАМИ ТЯЖЕЛЫМИ ОТРАВЛЕНИЯ, НЕРВНАЯ СИСТЕМА -- HEAVY METAL POISONING, NERVOUS SYSTEM (осложнения)
ГАММА ЛУЧИ -- GAMMA RAYS (вредные воздействия)
КАДМИЙ -- CADMIUM (вредные воздействия)
СВИНЕЦ -- LEAD (вредные воздействия)
Анотація: В огляді літератури показана адаптивна реакція живих організмів на дію опромінення у сполученні з впливом важких металів. Біологічна відповідь слабкої початкової дії негативних факторів середовища індукує захисні механізми від подальшого згубного сильнішого впливу. Прикладом може бути сполучений вплив низьких доз гамма випромінювання (ГВ) та важких металів (ВМ), у тому числі свинцю (Pb) та кадмію (Cd), багато аспектів якого залишаються не ясними. Підтверджується наявність здатності ГВ підвищувати стійкість рослин до різних абіотичних стресів, включаючи холод, посуху, вологість, спеку, засолення грунтів (NaCI) та вплив ВМ (ефект радіаційного гормезису). Механізм стресу від ВМ, що пом’якшується ГВ, продемонстрований на проростках насіння Arabidopsis thaliana після опромінення 60Co в дозах від 25 до 150 Гр і подальшого впливу 75 мкМ CdCl2 або 500 мкМ Pb (NO3)2 і на проростках насіння горного ячменю, опроміненого в дозах від 50 до 300 Гр, та впливу таких же доз металів. В обох випадках ГВ в дозі 50 Гр надавало максимально сприятливий вплив на індекс проростання та довжину коренів. ГВ полегшувало дію окиснювального стресу, викликаного ВМ, шляхом модулювання фізіологічних реакцій та рівнів експресії генів, пов’язаних із стійкістю до ВМ у рослин, що підвищувало базову антиоксидантну здатність долати окисний стрес, викликаний подальшим впливом Pb/Cd, та посилювало толерантність до ВМ. У дослідженнях на грибках Aspergillus terreus, Aspergillus niger van Tieghem, Penicillium cyclopium Westling також підкреслювався потенціал ГВ у підвищенні стійкості до ВМ. ГВ знижувало кількість сигналів апоптозу в клітинах ембріонів рибок даніо, підданих впливу Cd. Продемонстровано антагоністичний множинний стресорний ефект між ГВ та Cd за рахунок індукції ГВ адаптивної реакції проти подальшої дії Cd. Як альтернативна стратегія, ГВ може забезпечити потенційно здійсненний спосіб поліпшення врожайності в ґрунтах, забруднених ВМ. Розглядаються переваги, можливі механізми, поточний стан та майбутні напрями фіторемедіації ґрунтів, забруднених ВМ та новий етап біоремедіації як комплексу методів очищення від ВМ різних сфер довкілля з використанням метаболічного потенціалу біологічних об’єктів: рослин, грибів, комах, черв’яків та інших організмів.

Дод.точки доступу:
Островська, С.С.; Трушенко, О. С.; Шевченко, І. Ф.; Герасимчук, П. Г.; Коновалова, О. С.
Экз-ры:
Знайти схожі

20.

Perfect biopsy methods for the diagnosis of malignant melanocytic skin neoplasms (a literature review) [] = Методика ідеальної біопсії для діагностики злоякісних меланоцитарних новоутворень шкіри (огляд літератури) / L. V. Fomina [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2022. - № 4. - С. 92-98
MeSH-головна:
БИОПСИЯ -- BIOPSY (использование)
НЕВУС -- NEVUS (осложнения)
МЕЛАНОМА -- MELANOMA (диагностика, осложнения)
КОЖИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- SKIN NEOPLASMS (диагностика)
Анотація: Основним методом діагностики злоякісних новоутворень шкіри, зокрема меланоми, вже давно залишається біопсія шкіри. Сучасні наукові пошуки присвячено актуальній проблемі клінічної дермато-онкології – пошуку найбільш оптимальних методів морфологічної верифікації злоякісних пухлин шкіри. Особливо актуальною залишається проблема визначення безпечних та ефективних методів біопсії меланоми в контексті доказової медицини. Найбільш популярними методами на сьогодні є ексцизійна та інцизійна біопсія, шейв-біопсія (shave-biopsy) та панч-біопсія. Більшість настанов рекомендують проводити ексцизійну біопсію на всю товщину, як бажану процедуру при підозрі на меланому, однак все частіше зустрічаються випадки в яких проведення ексцизійної біопсії є неможливим. Узгоджений консенсус щодо найкращої методики біопсії шкіри в діагностиці меланоми, на сьогодні не існує. Більшістю публікацій було зроблено висновок, що неправильне визначення достатньої глибини та товщини меланоми з високою ймовірністю призводить до неадекватної терапії, але основна небезпека полягає в неправильній постановці діагнозу. Найкращий та надійний спосіб для отримання інформації про ураження шкіри залишається ексцизійна біопсія. Перевага у виборі методу, при наявних новоутвореннях в косметично чутливих ділянках або при їх великому розмірі, схиляється до інцизійної біопсії. Інші методики, такі як панч-біопсія чи шейв-біопсія, визнані більш небезпечними щодо неточності діагностики, але при цьому не сприяють поширенню пухлини. Досвід лікарів та вибір лікувального закладу не мали будь-якого впливу на вибір методики та якість діагностики, однак вчасна консультації лікаря-дерматолога виявилась більш раціональною для своєчасної діагностики та подальшого лікування. Правильний вибір методу біопсії, її техніки (глибини та країв висічення) для діагностики злоякісних новоутворень шкіри потребують подальшого уточнення.

Дод.точки доступу:
Fomina, L. V.; Aslanyan, S. A.; Gumeniuk, K. V.; Fomin, O. O.; Trutyak, I. R.
Экз-ры:
Знайти схожі

1-20 21-40 41-60 61-75

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)