Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Бази даних

Періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (23)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ1/2018/20/6<.>

Загальна кількість знайдених документів : 23
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-23

Зміни в системі асиметричний диметиларгінін - NO-синтаза у хворих на гострий інфаркт міокарда та цукровий діабет 2 типу [] / Д. В. Мінухіна [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 746-751
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (метаболизм, патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (метаболизм, патофизиология)
АЗОТА ОКИСИ СИНТАЗА -- NITRIC OXIDE SYNTHASE (метаболизм)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
Анотація: Мета роботи – визначити особливості дисфункції ендотелію у хворих на гострий інфаркт міокарда та цукровий діабет 2 типу на підставі визначення рівнів AДMA і NOs. Матеріали та методи. Обстежили 73 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) та цукровий діабет (ЦД) 2 типу, 57 хворих на ГІМ без ЦД 2 типу та 20 умовно здорових осіб. Вміст АДМА та NO-синтази встановлено імуноферментним методом з використанням комерційних систем тестування Immunodiagnostik компанії ADMA Xpress ELISA Kit (Австрія) та Bender MedSystem (Австрія) відповідно. Параметри вуглеводного та ліпідного обмінів визначали стандартним біохімічним методом. Результати. У хворих на ГІМ та ЦД 2 типу виявили істотне збільшення рівня АДМА (1,24 ± 0,04 мкмоль/л) порівняно з практично здоровими особами (контрольна група) (0,47 ± 0,05 мкмоль/л) – у 2,64 раза, а щодо хворих без ЦД 2 типу – у 2,53 раза (р 0,05). За наявності ЦД 2 типу визначили зменшення рівня NOs (3,12 ± 0,13 нг/мл та 5,21 ± 0,19 нг/мл відповідно) на 40,1 % (р 0,05) порівняно з контрольною групою та на 26,1 % щодо хворих на ГІМ без ЦД 2 типу (р 0,05). Визначили прямий кореляційний зв’язок між АДМА та загальним холестерином (r

Дод.точки доступу:
Мінухіна, Д. В.; Кравчун, П. Г.; Бабаджан, В. Д.; Мінухін, В. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

Kuznietsov, A. A.
Evaluation of Intracerebral Hemorrhage Functional Outcome Score informativeness for identification of short-term vital outcome in patients with spontaneous supratentorial intracerebral haemorrhage / A. A. Kuznietsov // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 752-756
MeSH-головна:
ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- INTRACRANIAL HEMORRHAGES (диагностика)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика, терапия)
СМЕРТЕЛЬНЫЙ ИСХОД -- FATAL OUTCOME
Анотація: The main purpose of the study was to conduct the informative value of Intracerebral Hemorrhage Functional Outcome Score (ICH-FOS) assessment for the determination of a short-term vital prognosis in patients with spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage (SSICH). Materials and methods. A prospective, cohort study was conducted among 191 patients (117 men and 74 women, the mean age was 65.1 ± 0.8 years) with SSICH treated in a conservative manner. This study included clinical assessment (National Institute of Health Stroke Scale, Glasgow Coma Scale), neuroimaging and biochemistry examination. The ICH-FOS was used in order to conduct a complex assessment of the patients’ state severity on admission. The functional outcome of the SSICH acute period was assessed on the 21st day of the disease in accordance with the modified Rankin Scale. Results. Lethal outcome was noted in 22 patients (11.5 %). The patients with the lethal outcome during the acute period had a higher value of the ICH-FOS (8 (7-10) versus 4 (3-6), P ‹ 0.0001) in the onset of SSICH. Based on a ROC-analysis it was determined that the ICH-FOS ›6 is the predictor of the lethal outcome in the acute period of SSICH (Se = 77.3 %; Sp = 81.1 %; AUC ± SE (95 % CI) = 0.86 ± 0.04 (0.80-0.91), P ‹ 0.0001). In the group of patients with the ICH-FOS value ›6 (n = 49) lethal outcome was noted in 34.7 % of cases, whereas in the group of patients with the ICH-FOS value ?6 (n = 142) it was noted only in 3.5 % of cases. Conclusions. The Intracerebral Hemorrhage Functional Outcome Sсore is a highly informative tool for the determination of a short-term vital prognosis of SSICH acute period outcome. The ICH-FOS 6 is associated with a 9.9-fold increased risk of lethal outcome (RR 95 % CI 3.8-25.3, P 0.0001).

Экз-ры:
Знайти схожі

Дослідження впливу різних за якісним складом інфузійних розчинів на динаміку активності нейронспецифічної енолази пацієнтів із гострим ішемічним інсультом [] / А. І. Семененко [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 757-761
MeSH-головна:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (лекарственная терапия, метаболизм)
(диагностическое применение, фармакокинетика)
ЕНОЛАЗА -- PHOSPHOPYRUVATE HYDRATASE (метаболизм)
Анотація: Недостатньо вивченим залишається питання, якому розчину чи комбінації віддати перевагу під час інтенсивної терапії в пацієнтів із гострим ішемічним інсультом (ГІІ). Мета роботи – дослідити динаміку NSЕ на тлі застосування ізоосмолярного 0,9 % розчину NaCl, колоїдно-ізоосмолярного розчину ГЕК 130, колоїдно-гіперосмолярного розчину HAES-LX 5 % і гіперосмолярного розчину маніту при гострому ішемічному інсульті. Матеріали та методи. У дослідження залучили 32 пацієнти з ГІІ. Як досліджувані розчини використовували колоїдно-гіперосмолярний HAES-LX-5 % (Гекотон), колоїдно-ізоосмолярний гідроксиетилкрохмаль 6 % 130/04 (ГЕК 130), гіперосмолярний маніт 15 %, ізоосмолярний 0,9 % NaCl. Контрольна група – хворі, які отримували лише 0,9 % NаСl, групи порівняння – пацієнти з 0,9 % NаСl + ГЕК 130 або 0,9 % NаСl + HAES-LX 5 %, або 0,9 % NаСl + маніт. Як маркер ішемії головного мозку використовували активність NSE у відповідні строки (1, 4, 7 доба). Результати. У групі з 0,9 % NaCl спостерігали підвищення NSE (р 0,05) на 7 добу інсульту. У групі з манітом виявили схожу динаміку зростання NSE (р 0,05), як і в контрольній групі. При застосуванні ГЕК 130 визначили зменшення активності NSE наприкінці спостереження щодо 1 доби на 17,3 %. У групі з HAES-LX-5 % активність NSE на 7 день знизилась щодо 1 доби на 34,6 % (р 0,05), була вірогідно меншою, ніж у групах контролю, ГЕК 130 та маніту в середньому у 2,88 раза та на 30,3 % і 39,8%. Висновки. Використання 0,9 % NaCl або 0,9 % NaCl + маніт протягом 7 днів у пацієнтів із ГІІ додатково до базисної терапії супроводжувалось зростанням NSE. Інфузія 0,9 % NaCl + ГЕК 130 або 0,9 % NaCl + HAES-LX 5 % супроводжувалась зниженням активності NSE на 7 добу лікування, у групі з HAES-LX 5 % виявили найкращу динаміку зменшення активності NSE (р 0,05).

Дод.точки доступу:
Семененко, А. І.; Семененко, Н. О.; Ходаківський, О. А.; Лисенко, С. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

Оцінювання впливу терапії інтерфероном ?-1b на рівень і патологічну природу імуноглобулінів IgG у хворих на розсіяний склероз [] / К. М. Гичка [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 762-767
MeSH-головна:
СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ -- MULTIPLE SCLEROSIS (лекарственная терапия, метаболизм)
ИНТЕРФЕРОН-БЕТА -- INTERFERON-BETA (терапевтическое применение, фармакокинетика)
ИММУНОГЛОБУЛИН G -- IMMUNOGLOBULIN G (действие лекарственных препаратов, метаболизм, физиология)
Анотація: Мета роботи – вивчити та оцінити ефективність впливу терапії інтерфероном ?-1b (ІФН) на рівень і патологічну природу імуноглобулінів IgG у хворих на розсіяний склероз (РС). Матеріали та методи. Робота присвячена проблемі розсіяного склерозу та інших демієлінізувальних захворювань. Критерії залучення пацієнтів: вік від 18 до 65 років, а також вірогідний РС згідно з критеріями МакДональда (2010). У дослідженні взяли участь 32 особи, які хворі на розсіяний склероз, і 23 практично здорові особи. Після отримання письмової згоди пацієнта здійснювали забір периферичної крові з вени з використанням вакуумної системи Vacuette та виділяли сироватку для визначення антитіл до основного білка мієліну (ОБМ) і виявлення глікозилювання імуноглобулінів за допомогою лектин-імуноферментного аналізу. Результати. Встановили підвищений вміст анти-ОБМ антитіл класу IgG та IgM антитіл у нелікованих хворих на РС порівняно зі здоровими. У групі хворих, які отримували терапію ІФН, спостерігали вищий рівень експонування антизапальних сіалових залишків на молекулах IgG й асоційованих нативних імунних комплексах, а також посилене експонування фукозильованих корових триманозидних залишків на молекулах IgG та асоційованих нативних імунних комплексах порівняно з нелікованими пацієнтами. Висновки. Сироватки крові хворих на РС, які отримували лікування ІФН, характеризувалися пониженим рівнем антитіл до основного білка мієліну класів IgG та IgM і посиленим експонуванням термінальних залишків сіалових кислот на молекулах IgG та IgM порівняно з нелікованими хворими. Логічно припустити, що терапія ІФН може призводити по появи нативних імунних комплексів молекул IgG, що мають антизапальні властивості, та/чи до зменшення рівня патологічних автоантитіл класів IgG та IgM до компонентів нервової системи, як це показано для анти-ОБМ автоантитіл.

Дод.точки доступу:
Гичка, К. М.; Бойчук, М. О.; Думич, Т. І.; Парижак, С. Я.; Білий, Р. О.; Негрич, Т. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

Імунореактивність хворих на негоспітальну пневмонію молодого віку при цитомегаловірусній персистенції [] / Л. В. Мороз [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 768-774
MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (диагностика, осложнения)
ЦИТОМЕГАЛОВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CYTOMEGALOVIRUS INFECTIONS (диагностика, осложнения)
ИММУНОСУПРЕССИЯ -- IMMUNOSUPPRESSION (использование)
Анотація: Описано ключові та базові імунологічні зміни в пацієнтів із негоспітальною пневмонією (НП) за наявності персистуючої цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ), здійснено порівняльний аналіз із контрольною групою практично здорових осіб і респондентів без ЦМВІ. Дані дослідження використані для оптимізації діагностичного підходу з боку імунології в імунологічно нескомпрометованих пацієнтів молодого працездатного віку та прогнозування перебігу НП (за класом ризику летальних наслідків за шкалою PORT) відповідно до наявності, тривалості ЦМВІ-латенції. Мета роботи – визначити характерні клітинні й гуморальні зміни імунної реактивності в пацієнтів із НП за наявної ЦМВІ та дослідити їхній вплив на перебіг і прогноз НП. Матеріали та методи. Обстежили 105 пацієнтів із НП (51 (48,6 %) чоловік і 54 (51,4 %) жінки), а також 61 практично здорову особу (26 (42,6 %) чоловіків, 35 (57,4 %) жінок) як контроль згідно з регламентованими клінічними, лабораторними та інструментальними нормативами МОЗ України. Усім респондентам паралельно виконали обстеження на маркери ЦМВІ-персистенції (CMV IgM, CMV IgG, CMV IgG-авідність) та імунограму з дослідженням клітинного (CD3, CD4, CD8, CD22) та гуморального (IgA, IgM, IgG) імунітету. Результати. ЦМВІ-персистенція вірогідно превалювала (р = 0,003) серед хворих на НП (80 – 48,2 %) порівняно з часткою практично здорових осіб (34 – 20,5 %) та характеризувалась переважно (у 51 (48,6 %) пацієнта, р = 0,007) високим ступенем авідності CMV IgG. Відсотковий вміст CD22 вірогідно зростав із віком в основній групі (?2= 8,479; р = 0,037) і дорівнював 15,50 ± 7,19 % серед осіб віком 18–20 років проти 22,07 ± 6,06 % у віковій групі 30–39 років. Респонденти контрольної групи характеризувались зниженням відсоткового вмісту CD4 відповідно до збільшення віку (?2 = 8,585; р = 0,037). Основна група вірогідно відрізняється від групи практично здорових осіб більшою часткою пацієнтів зі зниженим вмістом CD4 (р = 0,032), IgA (p = 0,005), IgM (p = 0,018), IgG (p = 0,009). Вірогідно значущим було зниження середніх абсолютних і відносних значень кількісних показників СD3, CD4, CD8 відповідно до збільшення класу ризику летальних наслідків НП за шкалою PORT (p 0,0001). Cеред хворих на НП вірогідно вищий вміст СD3 (47,353 ± 1,503 %) та СD4 (27,137 ± 0,992 %) в пацієнтів із високим ступенем авідності порівняно з тими, які мали середній (46,174 ± 2,044 % та 25,696 ± 0,944 % відповідно) або низький рівень авідності (39,429 ± 1,730 % та 22,429 ± 1,837 % відповідно) (р 0,0001). Вміст лімфоцитів, CD4, CD8 вірогідно нижчий у ЦМВ-позитивних хворих, а їх дефіцит збільшувався пропорційно класу летальних наслідків для хворих на НП. Висновки. ЦМВ-позитивні хворі НП статистично значущо відрізняються за імунологічною реактивністю від ЦМВ-негативних респондентів і від практично здорових осіб (р 0,05). Прогресія клітинної (лімфоцити, CD3, CD4, CD8, CD22) та гуморальної (IgA, IgM, IgG) імуносупресії зростає відповідно до тривалості ЦМВІ-персистенції (за рівнем авідності) та класу важкості НП за шкалою PORT.

Дод.точки доступу:
Мороз, Л. В.; Чічірельо-Константинович, К. Д.; Константинович, Т. В.; Дудник, В. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

Сравнительная оценка первичной подагры и паранеопластической при раке легкого [] / О. В. Синяченко [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 775-781
MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT (диагностика, осложнения, патофизиология)
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS (диагностика, осложнения, патофизиология)
ПАРАНЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ -- PARANEOPLASTIC SYNDROMES (иммунология, осложнения, этиология)
Анотація: Рак легкого (РЛ) - наиболее частая причина развития так называемого паранеопластического синдрома (ПНПС), обусловленного сложными иммуновоспалительными, дегенеративными и сосудистыми дистантными изменениями. У больных подагрой увеличен риск развития РЛ, чем доказывается связь нарушений пуринового обмена и канцерогенеза. Паранеопластическая (неоплазменная) подагра - одно из относительно частых проявлений РЛ, но такие взаимоотношения заболеваний требуют дальнейшего изучения. Цель работы - сравнить клинико-лабораторные особенности течения первичной подагры и заболевания у больных РЛ, которое, в свою очередь, сопоставить с течением опухолевого процесса при наличии других признаков ПНПС, выделить факторы риска. Материалы и методы. Под наблюдением находились 113 больных подагрой (97 мужчин и 16 женщин в возрасте от 33 до 79 лет), которых поделили на две группы: 1 - 54 пациента с первичной подагрой, 2 - 59 с паранеопластическим вариантом заболевания при РЛ. В 1 группе соотношение мужчин и женщин составило 26:1, во 2 - только 3:1, средний возраст - 50 и 59 лет соответственно. Клиническое течение подагры и опухолевого процесса во 2 (основной) группе сопоставили с таковым у 199 больных РЛ с наличием ПНПС (группа сравнения), который в целом констатирован в 15,5 % наблюдений РЛ. Пуриновый обмен оценивали по уровням в крови мочевой кислоты, оксипуринола, их почечным клиренсам, активности в сыворотке ксантиноксидазы, ксантиндезаминазы, аденозиндезаминазы и 5-нуклеотидазы. Результаты. Паранеопластическая (неоплазменная) подагра развивается у 3,5 % от общего числа больных РЛ и у 22,9 % от числа с ПНПС. Она отличается от первичной (идиопатической) большей частотой развития болезни у женщин, вовлечения в процесс суставов рук и метаболического типа гиперурикемии, но реже диагностируемыми уролитиазом, периферическими тофусами, хронической формой артрита и отсутствием почечного типа нарушений пуринового обмена. Пациенты с опухолевой подагрой отличаются от остальных больных РЛ с ПНПС отсутствием двустороннего легочного процесса и среднедолевой его локализации, но относительно частым возникновением верхушечного рака Панкоста-Тобиаса, большими уровнями в крови мочевой кислоты и ксантиноксидазы. Развитие паранеопластической подагры зависит от течения РЛ (прорастания опухоли в грудную стенку и перикард, числа групп метастазов в отдаленных органах) и мощности химиотерапии, использования алкилантов и алкалоидов барвинка. От паранеопластической подагры зависит появление на фоне лечения миелодепрессии, лучевого пневмофиброза и острого тромбофлебита. Наличие подагры не ухудшает выживаемость больных РЛ с ПНПС. Больным РЛ, протекающим с гиперурикемией (420 мкмоль/л у мужчин и 360 мкмоль/л у женщин), рекомендуется назначение в комплексе лечебных мероприятий ингибитора ксантиноксидазы аллопуринола. Выводы. Паранеопластическая подагра является частым проявлением ПНПС при РЛ, течение ее имеет свои особенности при сопоставлении с первичной подагрой и тесно связано з характером опухолевого процесса и мощностью химиотерапии, может определять развитие осложнений в процессе проводимых лечебных мероприятий. Представленные в работе сведения требуют дальнейшего сравнительного анализа других признаков ПНПС, сопоставления опухолевых и идиопатических вариантов патологии опорно-двигательного аппарата, кожных васкулитов и аутоиммунных системных синдромов, что, возможно, позволит разработать дополнительные прогностические критерии течения опухолевого процесса, повысит эффективность лечебных мероприятий и качество их контроля.

Дод.точки доступу:
Синяченко, О. В.; Думанский, Ю. В.; Егудина, Е. Д.; Чернышева, О. Е.; Степко, Ф. А.; Федоров, Д. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

Особенности клеточного звена иммунной системы у мужчин с нарушением репродуктивной функции в зависимости от типа употребляемых алкогольных напитков [] / Л. Л. Воронцова [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 782-787
MeSH-головна:
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (иммунология, осложнения)
(иммунология, осложнения)
ИММУНИТЕТ КЛЕТОЧНЫЙ -- IMMUNITY, CELLULAR (физиология)
Анотація: Актуальность исследования основана на недостаточной информативности и отсутствии четких сведений о влиянии алкогольных напитков как на субпопуляционный состав лимфоцитов в частности, так и на фертильность эякулята в целом. Цель работы - изучение особенностей клеточного звена иммунной системы у мужчин с нарушением репродуктивной функции в зависимости от типа и количества употребляемого алкоголя. Материалы и методы. Обследованы 74 мужчины в возрасте от 20 до 55 лет, которых поделили на 3 группы. Контрольную группу составили 17 фертильных, практически здоровых мужчин, которые не употребляют никаких спиртных напитков и имеют 1-2 детей. Вторую группу (сравнения) составили 17 мужчин без нарушений фертильности, которые употребляют, но не злоупотребляют всеми типами спиртных напитков (1-2 дозы алкоголя примерно раз в 1-3 месяца). Третью группу составили 40 мужчин с нарушениями фертильных свойств эякулята, которые злоупотребляют алкогольными напитками (6 и более единиц алкоголя за раз или 22 и более доз в неделю). В зависимости от типа алкоголя эта группа разделена на 3 подгруппы: 3а подгруппу составляли 13 пациентов, злоупотребляющих крепкими алкогольными напитками; 3б - 15 пациентов, злоупотребляющих пивом; 3в («смешанная» группа) - 12 пациентов, злоупотребляющих пивом и крепкими алкогольными напитками. Всем мужчинам проведено комплексное исследование, включающее опрос с помощью скрининг-теста AUDIT и оценку показателей клеточного звена специфического иммунитета. Результаты. У всех обследованных мужчин (как с нарушениями репродуктивной функции, так и без) установлен вторичный Т-клеточный иммунодефицит, а усугубляющим фактором (приводящим к более глубоким нарушениям иммунитета) было потребление различных типов спиртных напитков. Выводы. Прием различных типов спиртных напитков повышает иммуногенность собственных белков и, как следствие, вызывает аутоиммунный ответ: в большей мере при приеме пива - признаки аутоиммунного процесса еще задолго до развития клинической картины, в меньшей - при приеме крепких спиртных напитков (водки) - наличие лишь аутоиммунного компонента.

Дод.точки доступу:
Воронцова, Л. Л.; Журавлева, М. Е.; Михеев, А. А.; Коваленко, В. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

Козько, В. Н.
Липидный спектр и содержание половых гормонов у больных хроническим гепатитом С [] / В. Н. Козько, Е. В. Юрко, Н. Е. Христенко // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 788-792
MeSH-головна:
ГЕПАТИТ C ХРОНИЧЕСКИЙ -- HEPATITIS C, CHRONIC (кровь, метаболизм, патофизиология)
ПОЛОВЫХ ЖЕЛЕЗ ГОРМОНЫ -- GONADAL HORMONES (метаболизм, физиология)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM (физиология)
Анотація: Цель работы - изучение показателей липидного обмена и уровня половых гормонов в сыворотке крови больных хроническим гепатитом С. Материалы и методы. Для изучения показателей липидного обмена и уровня половых гормонов обследовали 33 больных хроническим гепатитом С, среди которых 27 (81,8 %) мужчин, 6 (18,2 %) женщин. Средний возраст пациентов - 39,27 ± 1,53 года. Ферментативно-фотометрическим методом определены показатели липидного обмена крови (общий холестерин, триглицериды, липопротеиды высокой плотности, липопротеиды низкой плотности, липопротеиды очень низкой плотности). Изучение половых гормонов в сыворотке крови проводили методом двухволновой флуоресцентной детекции. Результаты. У больных хроническим гепатитом С отмечено достоверное повышение в сыворотке крови уровня триглицеридов, липопротеидов низкой плотности, липопротеидов очень низкой плотности и снижение липопротеидов высокой плотности. Содержание общего холестерина у больных хроническим гепатитом С не имело достоверной разницы с аналогичным показателем контрольной группы (р > 0,05). У больных хроническим гепатитом С установлено повышение уровня прогестерона в сыворотке крови мужчин в 2,7 раза (р < 0,001) и его снижение в сыворотке крови женщин в 1,86 раза (р < 0,05). Содержание тестостерона у мужчин не имело достоверной разницы с аналогичным показателем контрольной группы (р > 0,05), а у женщин отмечено достоверное снижение тестостерона в 2,98 раза в сравнении с контролем (р < 0,001). У больных хроническим гепатитом С установлена тенденция к снижению эстрадиола у мужчин (р > 0,05) и достоверное снижение этого полового гормона у женщин (р < 0,01) по сравнению с аналогичным показателем контрольной группы. Выводы. У больных хроническим гепатитом С отмечены нарушения липидного обмена в виде повышения в сыворотке крови уровня триглицеридов (р < 0,001), липопротеидов низкой плотности (р < 0,001), липопротеидов очень низкой плотности (р < 0,001) и снижение липопротеидов высокой плотности (р < 0,001). У обследованных установлено нарушение обмена половых гормонов: снижение уровня в сыворотке крови женщин прогестерона (р < 0,05), тестостерона (р < 0,001), эстрадиола (р < 0,01), повышение в сыворотке крови мужчин прогестерона (р < 0,001).

Дод.точки доступу:
Юрко, Е. В.; Христенко, Н. Е.
Экз-ры:
Знайти схожі

Олійник, Н. С.
Персоніфіковані підходи до лікування лейоміоми матки [] / Н. С. Олійник, Н. С. Луценко // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 793-799
MeSH-головна:
ЛЕЙОМИОМА -- LEIOMYOMA (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UTERINE NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ -- ULTRASONOGRAPHY, DOPPLER (использование, методы)
Анотація: Мета роботи – вибір персоніфікованих підходів до лікування лейоміоми матки, враховуючи тип її кровопостачання. Матеріали та методи. Обстежили 190 жінок із патологією матки та ендометрію (основна група) і 34 відносно здорових жінок без патології матки та ендометрію (контрольна група). Проаналізували результати їх обстеження та лікування з 2011 до 2015 р. Ультразвукову діагностику виконали з доплерометрією та за методикою кольорового доплерометричного картування (КДК) на ультразвуковому сканері Voluson Е8 (Велика Британія) мультичастотним ендовагінальним датчиком із частотою 7,5 МГц і мультичастотним конвексним абдомінальним датчиком із частотою 3,5 МГц. Дослідження виконали у фолікулярну фазу менструального циклу при нормальному менструальному циклі та за показаннями за наявності порушень менструального циклу. У випадку великих розмірів матки вимірювання міоматозних вузлів виконували трансабдомінально. Результати. Встановили особливості кровопостачання міоматозних вузлів, що впливають на перебіг захворювання, оскільки ангіоархітектоніка вузла позначається на його тканинній проліферації. Наведено класифікацію міоматозних вузлів залежно від типу кровопостачання та запропоновано персоніфікований підхід до вибору методу лікування, враховуючи особливості індивідуального кровообігу за даними доплерометрії. Висновки. Тип кровообігу у вузлі впливає на розвиток захворювання. Так, при аваскулярному й периферичному типах ангіоархітектоніки виявили високий ІР (0,70 і більше), що свідчить про низький рівень кровопостачання, тому рекомендоване динамічне спостереження та використання антипроліферативних препаратів. При центральному та змішаному типах із низькими й середніми рівнями резистентності (ІР 0,69 і менше), коли визначають посилене кровопостачання міоматозного вузла, доцільно розглянути питання про емболізацію маткових судин або оперативне лікування. Дуже низькі індекси резистентності пухлини (0,45 і менше), що характерні для саркоми матки й ділянок деструкції вузла, потребують розв’язання питання про оперативне втручання і/або консультацію онкогінеколога.

Дод.точки доступу:
Луценко, Н. С.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.

Камінський, А. В.
Психологічна адаптація та особливості синтезу мелатоніну в жінок із безпліддям різного генезу [] / А. В. Камінський, Т. В. Коломійченко // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 800-805
MeSH-головна:
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE (осложнения, психология, реабилитация)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (осложнения, психология, терапия)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (осложнения, психология, терапия)
АДАПТАЦИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ -- ADAPTATION, PSYCHOLOGICAL
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (биосинтез, физиология)
Анотація: Для поліпшення медичної допомоги сім’ям, які страждають на безпліддя, необхідний комплексний підхід із врахуванням психоемоційного стану жінки та адаптаційних можливостей її організму. Мета роботи – встановити наявність порушень психологічної адаптації та особливості синтезу мелатоніну у жінок з безпліддям різного генезу. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 115 жінок із безпліддям (основна група). Контрольна група – 90 фертильних жінок, які мали народжених дітей. Оцінювали наявність порушень сну (таблиця О. М. Вейна), рівень стресу (методика Холмса–Раге), реактивної та особистісної тривожності (методика Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна, 1976), депресії (шкала депресії Бека). Рівень мелатоніну в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА). Результати. Для жінок із безпліддям характерні порушення психологічної адаптації, що проявляється порушеннями сну (67,0 %), підвищеним рівнем стресу (47,8 %), підвищеною реактивною тривожністю (47,0 %), депресивними станами (21,7 %). Найсуттєвіші порушення спостерігають у жінок з ідіопатичним і гормональним безпліддям, найменш виражені зміни – при імунологічному факторі безпліддя. У 36,5 % жінок з безпліддям виявили гіпомелатонію, у 20,9 % – гіпермелатоніємію. Такі різноспрямовані зміни вказують на десинхронізацію синтезу мелатоніну та підтверджують дезадаптаційні порушення при безплідді. Найбільшу частоту порушень секреції мелатоніну визначили при гормональному безплідді, найменшу – при імунологічному безплідді. Регуляційна роль мелатоніну у психологічній адаптації підтверджена кореляційними зв’язками його рівня з бальною оцінкою відповідних показників: з порушеннями сну (? = -0,51), рівнем стресу (? = -0,39), реактивною (? = -0,37) та особистісною тривожністю (? = -0,26), рівнем депресії (? = 0,22). Висновки. Встановлена висока частота психологічних дезадаптозів у жінок із безпліддям, особливо при гормональному та ідіопатичному безплідді, та регуляторна роль мелатоніну відкривають перспективи для включення у програми лікування безпліддя методик психокорекції та терапії препаратами мелатоніну.

Дод.точки доступу:
Коломійченко, Т. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

11.

Особливості показників артеріального тиску в дітей у післяопераційному періоді хірургічної корекції коарктації аорти [] / Д. С. Хапченкова [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 806-810
MeSH-головна:
АОРТЫ КОАРКТАЦИЯ -- AORTIC COARCTATION (осложнения)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, осложнения)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (физиология)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета роботи – оцінити показники артеріального тиску в дітей після успішного хірургічного лікування з приводу коарктації аорти. Матеріали та методи. Основну групу становили 24 дитини після хірургічного лікування КоА. Контрольна група – 20 майже здорових дітей. Результати. Наведені результати добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у дітей після оперативної корекції коарктації аорти. У дітей основної групи за даними добового моніторування АТ визначено статистично значуще зменшення середніх показників діастолічного АТ за добу та діастолічного АТ удень, збільшення добового індексу систолічного АТ. Незважаючи на успішне хірургічне лікування вродженої вади аорти, віддалені результати операції не можна назвати задовільними. У 12–18 % прооперованих пацієнтів зберігається артеріальна гіпертензія та розвивається судинна дисфункція без ознак рекоарктації. Протягом тривалого часу пацієнти отримують гіпотензивні препарати, іноді їхні комбінації. Оцінювання особливостей добового профілю артеріального тиску в післяопераційному періоді сприятиме визначенню патогенетичних механізмів підтримання гіпертензивного синдрому й прогнозуванню перебігу патологічного процесу. Висновки. У більшості дітей у післяопераційному періоді констатоване порушення самопочуття. Цифри систолічного та діастолічного АТ, отримані вимірюванням за методом Короткова (83,3 %), та показники добового моніторування АТ у більшості пацієнтів відповідають гіпертензії (66,7 %). У 50,0 % дітей основної групи виявили порушення циркадного профілю («non-dipper», «over-dipper»).

Дод.точки доступу:
Хапченкова, Д. С.; Сенаторова, Г. С.; Гусєв, В. М.; Дубина, С. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

12.

Желтов, А. Я.
Особенности микроциркуляции в слизистой оболочке носа у детей с гипертрофией аденоидов и экссудативным средним отитом [] / А. Я. Желтов, А. Н. Костровский, А. А. Гусакова // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 811-816
MeSH-головна:
НОСОГЛОТКИ БОЛЕЗНИ -- NASOPHARYNGEAL DISEASES (осложнения, патофизиология)
ОТИТ СРЕДНИЙ ЭКССУДАТИВНЫЙ -- OTITIS MEDIA WITH EFFUSION (осложнения, патофизиология)
АДЕНОИДЫ -- ADENOIDS (патофизиология)
НОСА СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА -- NASAL MUCOSA (физиология)
Анотація: Предполагают рефлекторный механизм формирования экссудативного среднего отита (ЭСО) при гипертрофии глоточной миндалины (ГГМ) у детей, который включает комбинацию нескольких компонентов на фоне дисбаланса нейровегетативного обеспечения сосудистого тонуса слизистой оболочки носа. Цель работы - установить состояние микроциркуляции в слизистой оболочке носа у детей с ГГМ и ЭСО. Материалы и методы. Под наблюдением находились 117 детей с ГГМ и ЭСО в возрасте от 5 до 7 лет (средний возраст - 6,2 ± 0,3 года), ранее не подвергавшиеся аденотомии или аденоидэктомии. Сформированы 2 группы клинического наблюдения: 1 - дети с хроническим гнойным аденоидитом и ЭСО (n = 27); 2 - дети с ГГМ и ЭСО (n = 90). Циркуляцию крови в микрососудах слизистой оболочки нижних носовых раковин исследовали с использованием лазерного анализатора «ЛАКК-02» (РФ), программного обеспечения «LDF 2.20.0.507WL». Результаты. В каждой из исследуемых групп вегетативный индекс (ВИ) указывал на преобладание симпатического тонуса, а значение коэффициента Хильдебранта (Q) - на сохранность межсистемных отношений в вегетативной иннервации. Сравнения показателей ВИ, коэффициента Q и состояния микроциркуляции крови в слизистой оболочке нижних носовых раковин определяло наличие статистически значимых различий по всем исследуемым параметрам. Зависимость ВИ от нейротонуса, миотонуса и показателя шунтирования не прослеживалась, что свидетельствовало об истощении симпатической иннервации и преобладании ваготонии. Выводы. Наличие ГГМ у детей с ЭСО является очагом хронического раздражения, определяющим развитие дисбаланса вегетативной иннервации в слизистой оболочке носа и слуховой трубы с преобладанием парасимпатического компонента, превалированием вазодилатации, отеком, увеличением проницаемости сосудов и секреторной активности желез, что обусловливает появление признаков отита и поддержание их в дальнейшем.

Дод.точки доступу:
Костровский, А. Н.; Гусакова, А. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

13.

Шадрін, О. Г.
Лейкотрієнові механізми патогенезу алергічного ентероколіту в дітей раннього віку [] / О. Г. Шадрін, Г. А. Гайдучик // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 817-821
MeSH-головна:
ЭНТЕРОКОЛИТ -- ENTEROCOLITIS (патофизиология)
ЛЕЙКОТРИЕНЫ -- LEUKOTRIENES (иммунология, кровь)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета роботи – визначити показники ліпідних медіаторів алергічного запалення (цистеїнілових лейкотрієнів C4, D4, E4) методом імуноферментного аналізу в сироватці крові, слині, сечі дітей раннього віку з алергічним ентероколітом. Матеріали та методи. Обстежили 40 пацієнтів віком від 3 місяців до 3 років (середній вік – 19,9 ± 2,7 місяця), серед них 20 дітей з алергічним ентероколітом, 10 пацієнтів із бронхіальною астмою у стадії загострення, 10 здорових малюків. Виконали загальноклінічне, алергологічне, за показаннями – ендоскопічне дослідження, визначили концентрації цистеїнілових лейкотрієнів (ЛTB4, ЛTC4, ЛTE4) в біологічних рідинах (сироватка крові, слина, сеча) імуноферментним методом із використанням наборів виробництва компанії «Enzo Life Science» (США) за допомогою аналізатора-фотометра Multiskan Plus «Labsystems». Результати опрацювали статистично. Вірогідність різниць оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента та рангового кореляційного аналізу Тау Кендала. Різницю вважали вірогідною при р 0,05. Результати. Встановили вірогідне збільшення концентрації цистеїнілових лейкотрієнів (C4, D4, E4) у крові, сечі та слині дітей раннього віку з алергічним ентероколітом і бронхіальною астмою, яких обстежили в період маніфестації захворювання, порівняно з групою контролю. Порівняльна характеристика концентрації лейкотрієнів сечі та слини дітей з алергічним ентероколітом та астмою не показала вірогідних відмінностей, однак у сироватці крові пацієнтів з астмою їхня концентрація була вірогідно більшою (703,9 ± 68,7 пг/мл), ніж у малюків з алергічним ентероколітом (509,3 ± 57,4 пг/мл). У результаті кореляційного аналізу Тау Кендала не виявили значущого рангового кореляційного зв’язку між концентраціями цистеїнілових лейкотрієнів у крові та сечі – ? 0,05), крові та слині – ? = 0,07 (р 0,05), сечі та слині – ? = -0,52 (р 0,05). Висновки. Встановили збільшення концентрації цистеїнілових лейкотрієнів у сироватці крові, сечі, слині дітей раннього віку з алергічним ентероколітом порівняно з групою контролю. Відсутність значущого рангового кореляційного зв’язку між концентраціями лейкотрієнів у крові та сечі, крові та слині, слині та сечі свідчить про можливість вибору будь-якої біологічної рідини, зокрема слини або сечі як неінвазивного способу визначення концентрацій лейкотрієнів для моніторингу активності алергічного запалення.

Дод.точки доступу:
Гайдучик, Г. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

14.

Effectiveness of antimicrobial drugs against planktonic and biofilm forms of bacteria isolated from children with urinary tract infections [] / A. A. Vodianyk [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 822-826
MeSH-головна:
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (лекарственная терапия, микробиология)
БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМОВ -- BIOFILMS
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: The aim of our work is to determine the susceptibility of clinical isolates of bacteria in biofilm to the most common antimicrobial drugs used in clinical practice. Materials and methods. By means of serial dilutions of antimicrobial drugs, we analyzed the effectiveness of amoxicillin clavulanate, ceftriaxone, cefixime, gentamicin, furazidin and silver nanoparticles on planktonic and biofilm forms of 60 strains of bacteria isolated from children with lower urinary tract infections, acute and chronic pyelonephritis. Results. Through the use of serial dilutions method it was found that 77 % of planktonic strains were susceptible to amoxicillin clavulanate, 70 % - to ceftriaxone, 47% - to cefixime, 78 % - to gentamicin and 92 % - to furazidin. The percentage of the strains susceptible to amoxicillin clavulanate after biofilm formation was 63 %, to ceftriaxone - 17 %, to cefixime - 13 %, to gentamicin - 37 %, to furazidin - 80 %. Conclusions. It was established that biofilm bacteria gain resistance to all the investigated drugs, but the change of susceptibility manifests itself in varying degrees. The number of resistant strains of bacteria depends on the form of the urinary tract infection, in acute and chronic pyelonephritis the number of resistant strains is much greater than in infection of the lower urinary tract. Planktonic and biofilm forms of bacteria were the most effectively influenced in vitro by furazidin, amoxicillin clavulanate and gentamicin. Cephalosporins (ceftriaxone, cefixime) were less effective against both forms of bacteria.

Дод.точки доступу:
Vodianyk, A. A.; Hrechukha, Yе. O.; Lopatko, K. H.; Poniatovskyi, V. A.; Hniloskurenko, H. V.; Mitiuriaieva-Kornijko, I. O.
Экз-ры:
Знайти схожі

15.

Demkovych, A. Ye.
Pathomorphological changes in the periodontal complex tissues in the period of experimental bacterial-immune periodontitis chronization [] / A. Ye. Demkovych, Yu. I. Bondarenko, T. K. Нolovata // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 827-831
MeSH-головна:
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (патофизиология)
ВОСПАЛЕНИЕ -- INFLAMMATION (патофизиология)
КЛЕТКИ ПРОЛИФЕРАЦИЯ -- CELL PROLIFERATION
Анотація: Objective - to investigate pathomorphological changes in the periodontal complex on the 30th day of the experimental bacterial-immune periodontitis development. Materials and methods. The study was conducted with the use of non-breeding clinically healthy male rats. Experimental bacterial-immune periodontitis in experimental animals was induced by injection of complex microbial mixture diluted with ovalbumin into periodontal tissue. Morphological analysis was used for estimation of the structural changes degree in the maxillofacial tissues. The mandible-related tissue fragments, in particular the periodontal complex material was embedded in the paraffin blocks. The cross sections of 5-6 microns thickness were made on a microtome. The preparations obtained were stained with hematoxylin and eosin. Results. The high intensity of inflammatory infiltration was noted, although the progression of inflammatory and destructive processes was significantly slowed down. The histological examination showed that inflammatory process was characterized by signs of disorganization and destruction of the connective tissue and walls of the dental alveoli, the structural reconstruction of the gingival epithelium and its lamina propria. Inflammatory infiltration was accompanied by expressive signs of the connective tissue disorganization. At the same time there were morphological signs of reparative processes, proliferation and collagen fibers thickening. In this period granulation tissue was formed. At this stage inflammatory infiltration extended the crista of the cellular bone and penetrated the epithelium of dento-gingival junction and gingival sulcus. Conclusions. The revealed pathomorphological changes in the periodontal complex tissues in the long-term period of the experimental bacterial-immune periodontitis are indicative of the inflammatory process chronization.

Дод.точки доступу:
Bondarenko, Yu. I.; Нolovata, T. K.
Экз-ры:
Знайти схожі

16.

Yarov, Yu. Yu.
Assessment of the effectiveness of differential management of patients in the early postoperative period following the dental implant surgery [] / Yu. Yu. Yarov // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 832-836
MeSH-головна:
СТОМАТОЛОГИЧЕСКАЯ ИМПЛАНТАЦИЯ ВНУТРИКОСТНАЯ -- DENTAL IMPLANTATION, ENDOSSEOUS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE) (использование)
ВОСПАЛЕНИЕ -- INFLAMMATION (осложнения)
Анотація: Development of the modern dental implantology as a science is rapidly advancing, making impressive gains. Despite the undoubted achievements, an important issue of the dental implantation is the risk of inflammatory post-surgical complications. Aim of the study. To assess the effectiveness of the proposed differential medicamentous therapy after dental implant surgery based on the results of clinical picture dynamic monitoring in the early postoperative period (up to 3 months). Materials and methods. 124 somatically healthy people (54 men and 70 women) aged from 18 to 34 years were examined, among them: 25 patients with intact periodontium, 35 patients with chronic catarrhal gingivitis (CCG), 30 patients with generalized periodontitis (GP) of the initial, initial-І degrees of severity, 34 patients with GP of the І and ІІІ degree of severity. Patients were divided into 2 equal study groups: the proposed differential therapy was used for the experimental group (62 patients) in the early post-surgical period depending on the determined initial oral hygienic status; the traditional medicamentous treatment was applied for the control group (62 patients). Since the special medicamentous therapy was not advisable for the patients with healthy periodontium (25 patients) after the implant surgery, they made up the comparison group. Immunomodulating monotherapy (6 “Imudon” lozenges per day for 2 weeks) was prescribed to patients with CCG in the postoperative period. Immunomodulating therapy (“Imudon” by the same scheme) combined with a universal broad-spectrum antimicrobial drug “Miramistin” was prescribed to patients with GP of the initial, initial-I, І and І-ІІ degrees of severity for 2 weeks. Control examinations were performed one week after removing the stitches, then weekly for 3 months before the second stage of surgery. Results. One week after removing the stitches a significantly better oral hygienic status was observed in the main group of patients with CCG compared to the control (P < 0.05). When assessing the mucosa state above the intraosseous element in CCG patients, cases of peri-implantitis were detected neither in the main nor in the control group in the postoperative period. In the main group of patients with GP of the initial, initial-I degrees of severity the oral cavity hygienic status was significantly better in all periods of observation, starting from the first week after removing the stitches and after 3 months compared with the control (P < 0.05). When assessing the mucosa state above the intraosseous element in patients with GP of the initial, initial-I degree of severity in the postoperative period, one case of peri-implantitis was revealed in the control group. It manifested as hyperemia and edema of the mucosa above the intraosseous element during the 1st week after removing the stitches and granulation tissue growth during the 2nd week. The main group of patients with GP of the I, I-II degrees of severity were characterized by significantly better oral hygienic status - 1.90 times on average (P < 0.05), compared with the control, from the 1st week after removing the stitches and over the follow-up period up to 3 months. When assessing the mucosa state above the intraosseous element in patients with GP of the I, I-II degrees of severity in the postoperative period, one case of peri-implantitis was revealed in the control, similarly to patients with GP of the initial, initial-I degrees of severity. Conclusions. Analysis of the clinical parameters dynamics in the patients after dental implant surgery suggests the effectiveness of the proposed methods in addition to the traditional maintenance therapy in the early period of 1 week after removing the stitches to 3 months. The obtained results allow to recommend the proposed methods of differential medicamentous therapy in the early postoperative period following the dental implant surgery for a wide application in dental practice.

Экз-ры:
Знайти схожі

17.

Optimization of L-arginine and thiotriazoline compound analysis by high-performance liquid chromatography method [] / L. I. Kucherenko [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 837-840
MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (лекарственная терапия)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (лекарственная терапия)
АРГИНИН -- ARGININE (действие лекарственных препаратов, фармакология)
Анотація: Cardiovascular diseases are the leading cause of death and disability in most countries of the world. Therefore, the crucial task of pharmacy and medicine is the creation of drugs for the treatment of these pathologies. As a result of pharmacological studies, the optimal ratio of L-arginine with thiotriazoline - 4:1 was found. It was proposed to use modern, high-precision method of high-performance liquid chromatography (HPLC) to determine the active substances in the dosage form. Objective. The purpose of our study is to develop a method for the simultaneous determination of L-arginine and thiotriazoline standardization in model mixture by high-performance liquid chromatography, in particular the selection of the mobile and stationary phase. Materials and methods. L-arginine (manufactured by Sigma-Aldrich, China), thiotriazoline (manufactured by the State Enterprise Chemical Reagents Plant of the Scientific and Technological Complex Institute of Single Crystals of the National Academy of Sciences of Ukraine) was used for the study. The studies were carried out using a modular BISCHOFF HPLC system (BISCHOFF Analysentechnik GmbH, Germany) with a Lambda 1010 spectrophotometric detector. Results. At first, the determination was carried out on the reverse phase, with L-arginine practically not retained (coming out at the “dead volume”), and the use of cyanated phase did not significantly affect the retention of L-arginine. Further, the retention time of L-arginine increased slightly under ion-pair chromatography on the reversed phase, in determining and using the eluent with tetrabutylammonium. The most acceptable result was obtained by using an ion buffer reagent acid buffer - 0.05 % solution of trifluoroacetic acid. Conclusion. Thus, according to the obtained results, we believe that the use of an acid buffer - 0.05 % solution of trifluoroacetic acid is one of the promising ways for the simultaneous determination of L-arginine with thiotriazoline in the model mixture along with the ion-pair reagent. In the future, we are going to use this technique for the standardization of a combined drug which includes L-arginine and thiotriazoline, in solid and liquid dosage forms.

Дод.точки доступу:
Kucherenko, L. I.; Khromylova, O. V.; Mazur, I. A.; Moriak, Z. B.
Экз-ры:
Знайти схожі

18.

The role of bariatric surgery and appetite-related hormones metabolism in obesity treatment: a literature review [] / A. O. Nykonenko [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 841-847
MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (терапия, хирургия)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (использование)
ГРЕЛИН -- GHRELIN (метаболизм)
Анотація: The most frequently performed surgical interventions in the treatment of obesity are the laparoscopic sleeve gastrectomy (LSG), laparoscopic greater curve plication (LGCP), laparoscopic Roux-en-Y gastric bypass (RYGB). Along with effective weight loss, these operations lead to changes in the production of appetite-related hormones that play an important role in the endocrine regulation of energy metabolism. The aim was to learn the role and interaction of the above-mentioned bariatric operations (LSG, LGCP and RYGB) and appetite-related hormones (ghrelin, leptin, adiponectin) metabolism in obesity treatment using scientific literature data with considering famous obesity surgeons’ point of view. Materials and methods. The current review was conducted by searching the following databases in Internet: PubMed, Scopus and Google Scholar, using combination of keywords for the bariatric surgery and appetite-related hormones metabolism. Results. Our review shows that the above-mentioned surgeries (LSG, LGCP, RYGB), aimed to the treatment of obesity, directly lead to a decrease in body mass index and weight loss and, indirectly, through the adipose tissue function, have different significant effects on energy balance and appetite-related hormones levels. The anatomical and physiological changes described in the review are most likely caused by the above-mentioned surgical procedures. Conclusions. Nowadays LSG, LGCP and RYGB are the most effective operations in obesity treatment with a strong similarity. There is a close interaction between BMI and fat tissue loss, caused by above-mentioned bariatric surgery, with appetite-related hormones levels. However, the surgical effects on this process in each case have been not enough studied and requires further work in this direction.

Дод.точки доступу:
Nykonenko, A. O.; Haidarzhi, Ye. I.; Nykonenko, O. S.; Holovko, M. H.; Protsenko, A. S.
Экз-ры:
Знайти схожі

19.

Acute respiratory infections and their complications [] / I. М. Andreichyn [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 848-852
MeSH-головна:
ГРИПП ЧЕЛОВЕКА -- INFLUENZA, HUMAN (осложнения, эпидемиология, этиология)
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (осложнения, эпидемиология, этиология)
ГРИППА A ВИРУС, H1N1 ПОДТИП -- INFLUENZA A VIRUS, H1N1 SUBTYPE
Анотація: The aim of the study is to summarize data on the epidemiological features, clinical manifestations and peculiarities of complications of influenza and other acute respiratory infections. Materials and methods. The modern scientific literature about influenza and other ARVI was analysed. Conclusions. At present the flu and other acute respiratory infections are the most common diseases that cause frequent epidemics and even pandemics and are an urgent matter worldwide. Influenza is dangerous for the elderly and infants in particular. The most recent data on the disease, peculiarities of its spreading, nature of epidemics in 2009 and 2016, characteristic clinical symptoms, main complications (pneumonia, acute respiratory distress syndrome, sinusitis) and their clinical aspects are presented. Influenza caused by a new California influenza A (H1N1) virus, which may cause pandemic outbreaks and is a typical emergent infection, is another topical issue. It should be noted that the new influenza A (H1N1) virus is rapidly spreading around the planet and can exchange genetic information with seasonal and avian influenza viruses. The mutation that originates in this case can significantly increase its pathogenic properties and make the mutant strain more aggressive.

Дод.точки доступу:
Andreichyn, I. М.; Kachor, V. O.; Yosyk, Ya. I.; Nychyk, N. A.; Hanberher, І. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

20.

Herasymchuk, N. M.
8-isoprostane as the main marker of oxidative stress [] / N. M. Herasymchuk // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 6. - С. 853-859
MeSH-головна:
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика)
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (диагностика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (диагностика)
ИЗОПРОСТАНЫ -- ISOPROSTANES (метаболизм)
Анотація: The purpose - is to generalize the data of experimental and clinical studies which have established that the basis of main metabolic processes in humans are redox reactions. Among them, free-radical reactions, leading to the formation of peroxide compounds, play a special role. Thus, it is important to determine the parameters of oxidative stress, its intensity that is necessary for an adequate assessment of the body compensatory capabilities, the prognosis of the disease course and the effectiveness of the treatment received. Material and methods. The article describes the definition of the notion of oxidative stress, lists the most important oxidants and the mechanisms of their damaging effects. The role of oxidative stress in a number of cardiovascular, pulmonary and neurological diseases pathogenesis has been discussed, and oxidative processes activation during oocyte maturation in the follicular fluid has been shown. Isoprostanes is a group of prostaglandin isomers which was discovered not long ago. The author of this article shows the metabolism of arachidonic acid as the most widespread and important precursor of eicosanoids, whose family includes isoprostanes. Isoprostanes appear in tissues and blood plasma as a consequence of membrane oxidative degradation, reflecting the change in the membranes integrity and fluidity under OS conditions. They are present in biological fluids, such as urine, blood, cerebrospinal fluid, and in exhaled air under normal conditions, increasing as OS occurs. 8-isoprostane is isomeric to prostaglandin F2 allowing to estimate the level of free radicals production with a sufficient degree of accuracy, reliability and reproduction of the study results and its amount is directly related to the level of free radicals formed. Conclusions. The results of previous studies have shown that the determination of 8-iso-PgF2? level serves as the gold standard for determining the activity of oxidative stress in persons with the diseases described, as well as in patients with diabetes mellitus, obesity, hypercholesterolemia and in smokers.

Экз-ры:
Знайти схожі

1-20 21-23

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)