Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (16)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=АУ44/2019/7/1<.>

Общее количество найденных документов : 16
Показаны документы с 1 по 16

Савіна, О. М.
Клініко-епідеміологічні особливості вродженої і спадкової очної патології у дітей [] = Clinical and epidemiologic features of congenital and hereditary eye diseases in children / О. М. Савіна, С. О. Риков // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 11-15. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
СЛЕПОТА -- BLINDNESS (врожденный, генетика, диагностика, патофизиология, эпидемиология)
СЛАБОВИДЯЩИЕ -- VISUALLY IMPAIRED PERSONS (статистика)
ИНВАЛИДЫ-ДЕТИ -- DISABLED CHILDREN (статистика)
ГЛАЗНЫЕ БОЛЕЗНИ НАСЛЕДСТВЕННЫЕ -- EYE DISEASES, HEREDITARY (генетика, диагностика, патофизиология, эпидемиология)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Аннотация: Актуальність. Спадкові та вроджені хвороби очей становлять 60–90 % усіх причин інвалідизуючого зниження зору в дітей. Лікування таких захворювань є малоефективним, а заходи щодо їх профілактики потребують суттєвого вдосконалення. Мета. З’ясування структури та клініко-епідеміологічних особливостей вродженої та спадкової офтальмопатології серед дитячого населення. Матеріали та методи. Були обстежені учні інтернатів для сліпих і слабозорих (максимально зосереджений контингент таких дітей у цих закладах — до 90 %), діти із психоневрологічною патологією (для визначення офтальмологічних проявів при синдромальних ураженнях) міста Києва та діти з вродженою і спадковою очною патологією, які зверталися до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» (НДСЛ «Охматдит»). Діагностика генетично детермінованої патології органа зору трактувалась як підозра на спадкову патологію за результатами офтальмологічного обстеження, портретного методу та сімейного анамнезу. Діти з підозрою на очну патологію спадкового характеру скеровувалися для верифікації діагнозу до медико-генетичного центру НДСЛ «Охматдит». Результати. Під час дослідження виявлено, що спадкова та вроджена патологія очей значно обтяжує здоров’я дитячого населення. Спадкові захворювання органа зору учнів інтернатів для сліпих і слабозорих представлені 55 нозологічними формами переважно з аутосомно-домінантним типом успадкування — (40,00 ± 6,61) %. Найчастіше траплялася патологія сітківки і судинного тракту — (30,18 ± 3,53) %, зорового нерва — (24,85 ± 3,32) %, окорухового апарату — (13,61 ± 2,64) %. У (26,04 ± 3,38) % вони мали синдромальний характер. Ці хворби в (79,29 ± 3,12) % маніфестували при народженні, що визначає можливі терміни їх ранньої діагностики та початку реабілітації. Серед дітей із психоневрологічною патологією виявлено перевагу аномалій рефракції та патологію окорухового апарату, що були проявами синдромальних уражень. Висновки. Доведено, що існує можливість підозри генетично детермінованого характеру патології очей на основі результатів амбулаторного обстеження та збору сімейного анамнезу офтальмологом на амбулаторному прийомі
Background. The purpose of the study was to determine the structure of congenital and hereditary ophthalmopathology in children. Materials and methods. Boarding students from the schools for blind and visually impaired, schools for students with psychoneurological disorders and children with inherited eye pathology during their visit to Okhmatdyt Children’s Hospital were examined. Results. The study has found that hereditary and congenital eye pathology significantly burdens the children’s population. Hereditary diseases in students of boarding schools for blind and visually impaired included 55 nosological forms with mainly AD mode of inheritance ((40.00 ± 6.61) %). The most frequent diseases were retinal and vascular tract pathology ((30.18 ± 3.53) %), optic nerve pathology ((24.85 ± 3.32) %), the disorders of oculomotor system ((13.61 ± 2.64) %) and in (26.04 ± 3.38) % cases they were syndromal. In (79.29 ± 3.12) % cases, these diseases manifested at birth, which determines the possible terms of early diagnosis and early rehabilitation. Among children with neuropsychiatric disorders refractive errors and pathology of oculomotor system were more frequent, those demonstrated syndrome-based eye lesions. Conclusions. It is possible to suspect genetically determined character of the eye pathology basing on the results of outpatient examination and taking family medical history by ophthalmologist

Доп.точки доступа:
Риков, С. О.
Экз-ры:
Найти похожие

Биховець, М. Ю.
Особливості способу життя як фактор ризику розвитку і прогресування діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу [] = Features of the lifestyle as a risk factor for the development and progression of diabetic retinopathy in patients with type 2 diabetes mellitus / М. Ю. Биховець, С. О. Риков, Л. В. Натрус // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 16-22. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY (генетика, диетотерапия, иммунология, метаболизм, профилактика и контроль, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диетотерапия, метаболизм, патофизиология)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диетотерапия, метаболизм, патофизиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- GENETIC RESEARCH
Аннотация: Актуальність. На сьогодні активно вивчається роль загальної дієти, окремих харчових продуктів і поживних речовин, способу життя (CЖ), фізичної активності тощо у розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Мета — провести аналіз особливостей способу життя як фактора ризику розвитку і прогресування діабетичної ретинопатії (ДР) у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження включало 76 хворих із ЦД2, у яких за результатами офтальмологічного обстеження виявлено різний ступень ДР. Контрольну групу (n = 43) становили особи без ЦД, співставні із пацієнтами за статтю, віком, індексом маси тіла. Для вивчення СЖ була розроблена анкета, на питання якої пропонували відповісти всім досліджуваним особам. Результати. Для інтегральної оцінки показників СЖ в групах порівнянь доцільно проводити аналіз відповідей анкети через визначення індексів. Найбільш вдалим виявився індекс раціональності рекомендації через відношення «рекомендовано — не рекомендовано». 90 % хворих із ЦД2 дотримуються спеціальної дієти, але наявність погрішностей при дієтичному харчуванні не корелює прямо із тяжкістю стану і розвитком ДР. Додаткове фізичне навантаження, як і вживання додаткової кількості води в раціоні є звичками, які суттєво відрізняють хворих із ЦД2 від їх ровесників без діабету. Але відсутність додаткових фізичних вправ і невелика кількість рідини при щоденному вживанні не виявили кореляції із погіршенням стану і посиленням ускладнення у вигляді ДР. Аналіз харчових звичок показав, що недостатність вживання фруктів і овочів знаходиться в прямій залежності із захворюванням на ЦД і його ускладненням у вигляді прогресування ДР. Висновки. Отримані дані надають підставу сформувати рекомендацію для пацієнтів з ЦД2 у вигляді збагачення раціону харчування фруктами й овочами і розглядати цю пораду як профілактичний засіб розвитку захворювання й ускладнення у вигляді прогресування ДР
Background. Today, the role of general diet, individual food and nutrients, lifestyle (LS), physical activity, etc., in the development of type 2 diabetes mellitus (DM2) is actively studied. The purpose was to analyze the features of lifestyle as a risk factor for the development and progression of diabetic retinopathy (DR) in patients with type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. The study included 76 patients with DM2, who were diagnosed with DR of varying severity according to the results of ophthalmological examination. The control group (n = 43) consisted of sex-, age-, body mass index-matched persons without diabetes. A questionnaire was developed for the study of LS, all persons were asked to answer its questions. Results. For the integral evaluation of LS scores in the comparison groups, it is advisable to analyze answers through the determination of indices. The most successful was the index of recommendation rationality as the “recommended — not recommended” ratio. 90 % of patients with DM2 adhere to a special diet, but the presence of errors in dietary nutrition does not correlate directly with the severity of the state and DR development. Additional exercises as well as intake of additional amount of water in the diet are habits that significantly differentiate patients with DM2 from their peers without diabetes. But the lack of additional physical activity and a small amount of fluid in daily use showed no correlation with deterioration in the condition of patients and increased complications in the form of DR. An analysis of food habits found that the insufficient intake of fruits and vegetables is directly related to the DM development and its complication in the form of DR progression. Conclusions. The study analyzes the LS indicators: diet, physical activity, water, fruit and vegetable intake. It is found that additional physical activity and the intake of 1.5–2 liters of water is significantly higher in people without diabetes. Insufficient intake of fruits and vegetables in the daily diet is directly related to diabetes, its complications in the form of DR progression. The obtained data provide a basis for the recommendations for patients with DR and type 2 diabetes mellitus in the form of enriching the diet with fruits and vegetables and consider this piece of advice as prevention of the disease progression. The study of these features in patients with different degrees of DR can provide a basis for the development of additional behavioral and nutritional recommendations, which accompany the treatment regimens in order to avoid deterioration of the retina. For the integral assessment of LS indicators in comparison groups, it is efficient to carry out the analysis of answers to the questionnaire through determination of indices. The most successful one is the index of recommendation rationality through “recommended — not recommended” ratio

Доп.точки доступа:
Риков, С. О.; Натрус, Л. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Нейроофтальмологічні аспекти великих і гігантських аденом гіпофіза [] = Neuro-ophthalmological aspects of large and giant pituitary adenomas / К. С. Єгорова [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 23-26. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ПРОЛАКТИНОМА -- PROLACTINOMA (диагностика, патофизиология, ультраструктура)
АДЕНОМА -- ADENOMA (диагностика, классификация, патофизиология, ультраструктура)
ГИПОФИЗА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PITUITARY NEOPLASMS (диагностика, патофизиология, ультраструктура)
ГИГАНТСКИЕ КЛЕТКИ -- GIANT CELLS (патология, ультраструктура)
ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА АТРОФИЯ -- OPTIC ATROPHY (диагностика, осложнения, этиология)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Кл.слова (ненормированные):
ХИАЗМЫ Синдром
Аннотация: У роботі проведено аналіз особливостей зорових розладів у хворих на великі та гігантські аденоми гіпофіза (АГ). Гормонально-неактивні АГ і пролактиноми у старечому віці можуть досягати значних, іноді великих розмірів, що обумовлює складність хірургічного лікування та може призвести до сліпоти у 3,5–16 % хворих. Під спостереженням перебувало 54 хворих на великі та гігантські АГ, яким проведено клініко-неврологічне, офтальмологічне обстеження та комплекс нейровізуалізуючих досліджень. У клінічній картині захворювання переважають зорові розлади з розвитком асиметричного хіазмального синдрому, що характеризується тяжким і вкрай тяжким зниженням гостроти зору, абсолютними дефектами в темпоральних половинах поля зору, розвитком первинної низхідної атрофії зорових нервів
Background. Pituitary adenomas (PA) are tumors developing from adenohypophysis cells, make up 20–25 % of all extracerebral intracranial tumors. In hormonally active PA secreting different hormones, corresponding clinical syndromes develop and the diagnosis is made in small tumor sizes, at an early stage of the disease. Non-functioning PA presented as macroadenomas are characterized by neurological symptoms due to an increase in intracranial mass of tissue, while hormonal inactivity leads to a delay in diagnosis compared with functioning PA. Visual disorders can result in blindness in 3.5–16 % of patients. The purpose was to study the features of visual disorders in patients with large and giant pituitary adenomas in the dynamics of observation. Materials and methods. We observed 54 patients with PA using clinico-neurological, ophthalmological and neuroimaging methods. Results. Patients with large and giant PA are characterized by a long history of the disease (up to 7 years) with onset in the age from 45 to 59 years, the prevalence of hormonally inactive PA. In the clinical course, visual disturbances prevailed, with the development of asymmetric chiasmal syndrome characterized by severe and very severe vision loss, absolute defects in the temporal halves of the field of vision and primary atrophy of the optic nerves. With dynamics of observation, it has been found that neurosurgical treatment leads to stabilization of visual acuity and visual field. Conclusions. The large and giant pituitary adenomas are characterized by significant disorder in visual functions: visual acuity and visual field, and the development of primary atrophy of the optic nerves. It is necessary to note the leading role of timely neurosurgical treatment for stabilization of visual functions

Доп.точки доступа:
Єгорова, К. С.; Гук, М. О.; Задояний, Л. В.; Гук, О. М.
Экз-ры:
Найти похожие

Карлійчук, М. А.
Особливості перипапілярних нейрональних змін у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією залежно від стадії захворювання [] = Peculiarities of peripapillary neuronal changes in patients with axial diabetic optic neuropathy depending on the stage of the disease / М. А. Карлійчук, П. А. Бездітко // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 27-32. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА БОЛЕЗНИ -- OPTIC NERVE DISEASES (диагностика, метаболизм, патофизиология)
ТОМОГРАФИЯ ОПТИЧЕСКАЯ КОГЕРЕНТНАЯ -- TOMOGRAPHY, OPTICAL COHERENCE (использование, методы)
НЕРВНЫЕ ВОЛОКНА -- NERVE FIBERS (патология, ультраструктура)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (диагностика, метаболизм)
ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА ДИСКА ОТЕК -- PAPILLEDEMA (диагностика, метаболизм, осложнения, патофизиология, этиология)
МЕТА-АНАЛИЗ -- META-ANALYSIS
Аннотация: Мета роботи: проаналізувати особливості змін перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією (ДОН) залежно від стадії захворювання. Матеріали та методи. Аналіз особливостей змін перипапілярних нервових волокон сітківки виконано на підставі даних обстеження 280 хворих (460 очей) з аксіальною ДОН віком 55,9 ± 7,8 року. Субклінічна стадія ДОН спостерігалась у 50,2 % очей (231 око) хворих з аксіальною ДОН, початкова стадія — у 20,7 % очей (95 очей), виражена стадія — у 19,8 % очей (91 око), дистрофічна стадія — у 9,3 % очей (43 ока). Контрольну групу становили 50 здорових осіб (100 очей). Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали оптичну когерентну томографію сітківки та зорового нерва. Аналізували середню товщину шару перипапілярних нервових волокон і товщину цього шару у верхній і нижній половині. Результати. В результаті проведених досліджень у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією було виявлено, що товщина шару перипапілярних нервових волокон сітківки при вираженій стадії аксіальної ДОН на 38,7 % перевищує, а при субклінічній, початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН на 8,0, 13,8, 20,5 % відповідно є меншою показника здорових осіб. Відмічено помірне потовщення перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих із вираженою стадією аксіальної ДОН, помірне витончення перипапілярних нервових волокон сітківки відмічається при субклінічній стадії аксіальної ДОН, виражене витончення — при початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН. Висновки. З отриманих результатів встановлено, що особливості перипапілярних нейрональних змін залежать від стадії аксіальної діабетичної нейропатії
Background. It is known that focal loss volume of the ganglion retinal cell complex can differentiate individuals with peripheral diabetic neuropathy from healthy controls, while the inferior retinal nerve fiber layer thickness helps differentiate those with greater degrees of neuropathy from those with mild neuropathy or without this disease. However, literature sources do not describe the nature of peripapillary retinal nerve fiber changes, depending on the stage of axial diabetic optic neuropathy (DON). The purpose was to analyze the features of changes in peripapillary retinal nerve fibers in patients with axial DON, depending on the stage of the disease. Materials and methods. The analysis of the peculiarities of changes in peripapillary retinal nerve fibers was performed on the basis of the data of a survey of 280 patients (460 eyes) with axial DON aged 55.9 ± 7.8 years. Subclinical stage of DON was observed in 50.2 % (231 eyes) of patients with axial DON, initial stage — in 20.7 % (95 eyes), advanced stage — in 19.8 % (91 eyes), dystrophic stage — in 9.3 % (43 eyes). For comparison, we used data from a group of 50 healthy control patients (100 eyes). In addition to routine eye examination, optical coherence tomography of the retina and optic nerve was performed. An average peripapillary retinal nerve fiber layer thickness and thickness of this layer in the superior and inferior hemispheres were analyzed. Results. As a result of studies performed in patients with axial diabetic optic neuropathy, it was found that peripapillary retinal nerve fiber layer thickness at the advanced stage of axial DON was 38.7 % higher, while in the subclinical, initial and dystrophic stages of axial DON it was lower by 8.0, 13.8, 20.5 %, respectively, than in healthy individuals. A moderate thickening of peripapillary retinal nerve fibers was noted in patients with the advanced stage of axial DON, moderate thinning of peripapillary retinal nerve fibers is detected at the subclinical stage of axial DON, significant thinning — at the initial and dystrophic stages of axial DON. Conclusions. From the obtained results it was found that the features of peripapillary neuronal changes depended on the stage of axial diabetic optic neuropathy

Доп.точки доступа:
Бездітко, П. А.
Экз-ры:
Найти похожие

    Назарчук, Г. Г.
    Ретроспективний аналіз етіологічної структури гнійно-запальних захворювань переднього відрізка ока [] = Retrospective analysis of the etiological structure of purulent-inflammatory diseases of the anterior segment of the eye / Г. Г. Назарчук, Ю. Й. Салдан, О. А. Назарчук // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 33-38. - Бібліогр.: в кінці ст.
Рубрики: Дексапол
MeSH-главная:
ГЛАЗА ПЕРЕДНИЙ СЕГМЕНТ -- ANTERIOR EYE SEGMENT (действие лекарственных препаратов, микробиология, патология, повреждения)
НАГНОЕНИЕ -- SUPPURATION (диагностика, лекарственная терапия, микробиология, патофизиология, этиология)
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
ГРАМПОЛОЖИТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИИ (действие лекарственных препаратов, патогенность)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
ДЕКСАМЕТАЗОН -- DEXAMETHASONE (терапевтическое применение)
ГЛАЗНЫЕ КАПЛИ -- OPHTHALMIC SOLUTIONS (терапевтическое применение)
   Винницкая область
    Житомирская область
Аннотация: Актуальність. Запальні захворювання органа зору посідають провідне місце (34,5–40,2 %) серед захворювань очей. Мета: дослідити сучасну структуру збудників гнійно-запальних процесів переднього відрізка ока, їх чутливість до антибіотиків. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів бактеріологічних досліджень 43 хворих із гнійно-запальними процесами переднього відрізка ока та його допоміжного апарату, яких обстежували і/або лікували у Вінницькій і Житомирській обласних клінічних лікарнях протягом 2013 року. Результати. Етіологічна структура гнійно-запальних процесів ока була представлена грампозитивними (89,7 %), а саме: S.epidermidis (55,2 %), S.aureus (20,8 %), S.viridans (5,2 %), Е.faecalis (3,4 %), S.heamoliticus (1,7 %), S.pneumoniae (1,7 %), C.hofmannii (1,7 %), і грамнегативними бактеріями: Acinetobacter spp. (5,2 %), E.coli (3,4 %), E.gergoviae (1,7 %). Staphylococcus spp. були малочутливими до пеніцилінів (50,0–78,1 %), цефалоспоринів (50,0–71,9 %), макролідів (50,0–58,3 %), мали варіабельну чутливість до ципрофлоксацину (66,7–78,1%); офлоксацину (75,0–87,5 %), моксифлоксацину (75,0–84,4 %), гентаміцину (66,7–90,6 %), тобраміцину (66,7–93,8 %). Грамнегативним бактеріям була притаманна низька антибіотикочутливість. Висновки. Грампозитивні мікроорганізми є провідними збудниками гнійно-запальних процесів переднього відрізка ока (89,7 %), мають варіабельну чутливість до антибіотиків. Грамнегативні збудники стійкі до більшості досліджуваних антибіотиків
Background. Eye inflammatory diseases lead in the structure of eye diseases (34.5–40.2 %). The purpose of the research was to study the etiological structure of purulent-inflammatory diseases of the anterior segment of the eye and eyelids; microorganisms’ sensitivity to antibiotics. Materials and methods. The results of bacteriologic examinations of 43 patients with purulent-inflammatory diseases of the anterior segment of the eye and eyelids were analyzed retrospectively. All the patients were observed in Vinnytsia or Zhytomyr Region Clinical Hospitals in 2013. Results. Etiological structure of purulent-inflammatory diseases of the anterior segment of the eye and eyelids included Gram-positive (89.7 %), in particular S.epidermidis (55.2 %), S.aureus (20.8 %), S.viridans (5.2 %), Е.faecalis (3.4 %), S.haemolyticus (1.7 %), S.pneumoniae (1.7 %), C.hofmannii (1.7 %), and Gram-negative bacteria: Acinetobacter spp. (5.2 %), E.coli (3.4 %), E.gergoviae (1.7 %). Staphylococcus spp. sensitivity to penicillins (50.0–78.1 %), cephalosporins (50.0–71.9 %), macrolides (50.0–58.3 %) was low. It was variable to ciprofloxacin (66.7–78.1 %); ofloxacin (75.0–87.5 %), moxifloxacin (75.0–84.4 %), gentamycin (66.7–90.6 %), tobramycin (66.7–93.8 %). Gram-negative bacteria had low sensitivity to antibiotics. Conclusions. Gram-positive microorganisms are the main causative agents of inflammatory diseases of the anterior segment of the eye and eyelids (89.7 %) and have variable sensitivity to antibiotics. Gram-negative bacteria have low sensitivity to the majority of antibiotics

Доп.точки доступа:
Салдан, Ю. Й.; Назарчук, О. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Дослідження значення поліморфізму rs1107946 гена COL1A1 щодо розвитку міопії у дітей Подільського регіону України [] = Investigation of the value of rs1107946 polymorphism of COL1A1 gene in the development of myopia in children of fhe Podilia region of Ukraine / Н. В. Малачкова [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 41-45. - Бібліогр.: в кінці ст.
Рубрики:
MeSH-главная:
МИОПИЯ -- MYOPIA (генетика, диагностика, иммунология)
ДЕТИ -- CHILD
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (иммунология)
КОЛЛАГЕН ТИПА I -- COLLAGEN TYPE I (диагностическое применение, иммунология, метаболизм)Подільський регіон
Аннотация: Серед механізмів патогенезу міопії важливе місце займають процеси, пов’язані з генетичними змінами структури і функції колагену. Колагенові волокна є найбільш численною складовою склери, на які припадає до 90 % сухої ваги фіброзної оболонки. При міопічному ремоделюванні склери експресія колагену, особливо колагену I типу, значно знижується. Частота алелей і розподіл генотипів за поліморфними варіантами rs1107946 гена COL1A1 серед досліджених дітей Подільського регіону України не відрізняються від середньоєвропейських значень цих показників. Частота варіантної алелі у дітей-міопів і дітей з еметропією становила 0,13 і 0,12 відповідно. Не виявлено вірогідної різниці в розподілі генотипів і частоті алельних варіантів rs1107946 гена COL1A1 між дослідженими групами. Для дітей Подільського регіону України поліморфізм rs1107946 гена COL1A1 не асоціюється з ризиком розвитку міопії
Background. Among the pathogenetic mechanisms of myopia, genetic changes in the structure and function of collagen play an important role. Collagen fibers are the most numerous component of sclera, which accounts for up to 90 % of the dry weight of the fibrous membrane. During myopic remodeling of sclera, the expression of collagen, especially collagen type I, is significantly reduced. The purpose of the research is to study the association of rs1107946 polymorphism of COL1A1 gene with the development of myopia among children of Podilia region of Ukraine. Materials and methods. The genotyping of rs1107946 polymorphism of COL1A1 gene was performed in 103 children with myopia aged 4 to 18 years and 51 children with emmetropia (control group) aged 4 to 13 years using real-time polymerase chain reaction. Results. The frequency of alleles and the distribution of genotypes by the polymorphic variants of rs1107946 of COL1A1 gene among the studied children of the Podilia region of Ukraine do not differ from the average European rates of these indices. The frequency of variable allele among children with myopia and children with emmetropia was 0.13 and 0.12, respectively. There was no significant difference in the distribution of genotypes and frequency of allelic variants of rs1107946 of COL1A1 gene between the studied groups. Conclusions. Rs1107946 polymorphism of COL1A1 gene is not associated with the risk of myopia in children of Podilia region of Ukraine

Доп.точки доступа:
Малачкова, Н. В.; Яценко, Д. А.; Людкевич, Г. П.; Шкарупа, В. М.
Экз-ры:
Найти похожие

Кацан, С. В.
Визначення рівня фактора росту ендотелію судин у сльозі недоношених дітей із групи ризику розвитку ретинопатії недоношених [] = Studying the vascular-endothelial growth factor level in the tears in newborns of the risk group for developing the retinopathy of prematurity / С. В. Кацан, С. Г. Федотова // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 46-50. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
РЕТИНОПАТИЯ НЕДОНОШЕННЫХ -- RETINOPATHY OF PREMATURITY (диагностика, иммунология, метаболизм, патофизиология, хирургия, эпидемиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ ФАКТОРЫ РОСТА -- VASCULAR ENDOTHELIAL GROWTH FACTORS (диагностическое применение, иммунология, метаболизм)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
МОНИТОРИНГ ИММУНОЛОГИЧЕСКИЙ -- MONITORING, IMMUNOLOGIC (методы)
СЛЕЗЫ -- TEARS (иммунология, метаболизм, секреция)
НОВОРОЖДЕННЫХ СКРИНИНГ -- NEONATAL SCREENING (методы)
Аннотация: Актуальність. Ретинопатія недоношених (РН) є специфічною хворобою саме глибоко недоношених дітей і посідає одне з головних місць у структурі дитячої інвалідності по зору, однак цьому стану можна запобігти завдяки своєчасному хірургічному втручанню. Для запобігання тяжким ускладненням у всьому світі застосовують планові профілактичні огляди очного дна в дітей із групи ризику розвитку РН кожні 2 тижні. Це надійна та перевірена роками методика, недоліками якої можна вважати завдання дитині додаткового медичного навантаження та потреба в досить дорогому офтальмологічному обладнанні, наявності в медперсоналу специфічних навичок для проведення огляду очей недоношеної новонародженої дитини. Через це вважаємо актуальним пошук додаткових засобів прогнозування розвитку цієї хвороби. Зважаючи на наявність доказаного зв’язку рівня фактора росту ендотелію судин (ФРЕС) в середовищах організму з розвитком РН, ми зацікавились можливістю побудувати методику прогнозування розвитку РН на основі цього зв’язку. Мета: встановити зв’язок між змінами рівня ФРЕС у сльозовій рідині дітей із групи ризику розвитку РН із появою та/або прогресуванням цієї хвороби. Матеріали та методи. До дослідження увійшли 23 дитини з групи ризику розвитку РН (вага при народженні ? 1500 г та термін гестації ? 32 тижнів). Одночасно зі скринінговим оглядом очного дна проводився відбір сльозової рідини. Для цього використовували стерильний клаптик фільтровального паперу з подальшою заморозкою (патент України на корисну модель № 121473, МПК А61В 3/00 від 11.12.2017. Бюл. № 23). Рівень ФРЕС визначали методом імуноферментного твердофазного аналізу. Отримані дані підлягали статистичній обробці з використанням критерію Стьюдента та W-критерію Вілкоксона. Результати. Виявлено, що рівень ФРЕС у сльозі недоношених дітей із групи ризику розвитку РН підвищується при появі або прогресуванні цієї хвороби. В той же час ми бачимо відсутність змін рівня ФРЕС у сльозі новонароджених, які мали нормальний розвиток сітківки без проявів хвороби в динаміці. Висновки. Виявлено статистично значуще підвищення рівня ФРЕС у сльозі недоношених дітей у динаміці при прогресуванні ретинопатії або при відсутності позитивної динамік
Background. The retinopathy of prematurity (ROP) is a specific pathology of premature newborns. ROP can lead to blindness, but it is predictable with early treatment. To prevent severe complications, all pediatric ophthalmologists use screening for premature newborns every 2 weeks before the retina becomes to normal condition, or the ROP appears. But every-two-week screening disturbs such babies, needs the special equipment and high skills of ophthalmologists and nurses to provide this procedure. Such features make us to look for additional ways to diagnose the ROP. Today we know the relation between the vascular-endothelial growth factor (VEGF) levels and the ROP onset. In this study, we searched the method of the ROP prediction based on changing of VEGF levels. The purpose was to find the relation between the changes of VEGF level in the tears in premature newborns of the risk group and the state of ROP. Materials and methods. The study involved 32 newborns of the risk group for the ROP (weight of birth was less than 1500 g, gestation age was under 32 weeks). At the moment of screening, we took the tears from babies. To collect the tears, we used the sterile sheet of filter paper with further freezing. The VEGF level was determined by the solid immunoassay analysis. The data obtained were statistically processed with Student’s and Wilcoxon criterions. Results. VEGF level in tears in premature newborns of the risk group for ROP was found to be higher if associated with onset or the progression of this disease. Also no changes were determined in babies with normal retina growth without ROP. Conclusions. Statistically significant increase in VEGF level in tears was found in premature babies with ROP onset or its progression

Доп.точки доступа:
Федотова, С. Г.
Экз-ры:
Найти похожие

Салдан, Й. Р.
Статистичне моделювання ризику прогресування часткової атрофії зорового нерва різної етіології [] = Statistical modeling of the risk of progression of partial optic nerve atrophy of various etiologies / Й. Р. Салдан, І. В. Галінська // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 51-56. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ЛОГИСТИЧЕСКИЕ МОДЕЛИ -- LOGISTIC MODELS
РЕГРЕССИОННЫЙ АНАЛИЗ -- REGRESSION ANALYSIS
ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА АТРОФИЯ -- OPTIC ATROPHY (диагностика, эпидемиология, этиология)
ФОСФЕН -- PHOSPHENES (иммунология, физиология)
Аннотация: В роботі наведено дані щодо побудови й аналізу логістичних моделей регресії тяжкості перебігу часткової атрофії зорового нерва різної етіології. Розроблено математичні моделі прогнозування низької ( 0,3) гостроти зору за показниками порогу електричної чутливості за фосфеном, коефіцієнтів MD/RNFL thickness, MD/Average GCL + IPL thickness. Також розроблено математичні моделі прогнозування тяжкої стадії за показниками коефіцієнтів MD/RNFL thickness, MD/Average GCL + IPL thickness
Background. Optic nerve atrophy (ONA) is a severe multifactorial ophthalmopathy caused by common diseases (75.8 %), congenital pathology (18 %) and injuries (3–6.2 %). The disease is one of the main etiopathogenetic factors of blindness, low vision and vision disability. According to the statistics of Ukraine, the frequency of ONA as the main severe nosological form of ophthalmic pathology in primary visual disability was 8.9 %. Among the etiological factors of ONA, the diseases of the central nervous system, neuroinfections (meningitis, encephalitis, basal arachnoiditis, multiple sclerosis), ischemic heart disease, hypertension, diabetes mellitus, atherosclerosis prevail. Treatment of ONA is a complex task. The ability of the nerve tissue to regenerate is very limited, and the treatment of atrophy is reduced to increased vital activity of nerve fibers that have survived. There is no doubt that the full ONA can be attributed to incurable diseases. Therefore, all therapeutic measures relate to the so-called partial optic nerve atrophy, in which the visual functions are retained to varying degrees. The causes, nature and degree of damage to the optic nerve are diverse, making it difficult to create an optimal treatment regimen and to evaluate its efficacy. According to many authors, treatment should be combined and systematic, taking into account the etiology of the disease, the duration of the pathological process, age and general condition of the patient. The purpose of the study was to create a statistical model of the risk of progression of partial optic nerve atrophy of various etiologies. Materials and methods. Under our supervision, there were 52 patients (52 eyes) with partial ONA of various etiologies. Patients in the dynamics underwent visometry, refractometry, spheroperimetry, static Humphrey automated perimetry, tonometry, biomicroscopy, ophthalmoscopy, sonography, optical coherent tomography, phosphene threshold determination, and also calculations of ratios (mean deviation (MD)/retinal nerve fiber layer (RNFL) thickness, MD/average ganglion cell layer (GCL) + inner plexiform layer (IPL)). Methods for constructing and analyzing logistic regression models were used to identify the risk factors for ineffective treatment in patients with partial ONA of various etiologies, to evaluate the direction and degree of their influence. The observation time is 1 year. Results. Model of risk prediction does not achieve the effect by visual acuity. For the analysis of factor signs associated with the risk of not achieving the effect by visual acuity, all patients were divided into two groups: low visual acuity (initial variable Y = 1, with visual acuity 0.3) and satisfactory visual acuity (output variable Y 0.3). The analysis was conducted for 10 risk factors. To identify significant risk factors for low visual acuity, selection was performed using the step-by-step rejection-addition method. As a result, three indicators approximately equal in terms of significance were selected: threshold phosphene thresholds, ?A, MD/RNFL thickness, MD/average GCL + IPL thickness. To determine the predictive qualities of each indicator and to select the optimal threshold for predicting the risk of low visual acuity, the method of constructing and analyzing the curves of the operational characteristics of the tests was used. Selection was carried out using the step-by-step method of adding attributes to determine the significant factors associated with the risk of severe partial ONA. Two indicators — MD/RNFL thickness and MD/average GCL + IPL thickness — were selected. Model for predicting the risk of severe partial ONA. To analyze the factors related to the risk of severe partial ONA, all patients were divided into two groups: severe partial ONA (initial variable Y = 1, at stages 4 and 5), and moderate partial ONA (initial variable Y = 0, at disease stages 1–3). The analysis was carried out for 9 factors: sex, age, etiology, total photoconductivity of central visual field, total photoconductivity of peripheral visual field, RNFL, ?m, MD, PSD, MD/RNFL thickness, MD/average GCL + IPL thickness. Conclusions. The article presents data on the construction and analysis of logistic regression models of the severity of partial optic nerve atrophy of various etiologies. Mathematical models for predicting low ( 0.3) visual acuity with respect to phosphene threshold have been created. Also, mathematical models were developed to predict severe stage of the disease

Доп.точки доступа:
Галінська, І. В.
Экз-ры:
Найти похожие

    Сидорова, М. В.
    Эффективность глазных капель Травинор® и Дорзитим® в лечении первичной открытоугольной глаукомы и некоторые биоморфометрические корреляции [] = The effectiveness of Travinor® and Dorzitim® eye drops in the treatment of primary open-angle glaucoma and some biomorphometric correlations / М. В. Сидорова // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 57-63. - Библиогр. в конце ст.
Рубрики: Травинор
   Дорзитим
MeSH-главная:
ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE (генетика, диагностика, классификация, лекарственная терапия)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE (профилактика и контроль, эмбриология, эпидемиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование)
ГЛАЗНЫЕ КАПЛИ -- OPHTHALMIC SOLUTIONS (терапевтическое применение)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ЭЛЕКТРОННО-ЗОНДОВЫЙ МИКРОАНАЛИЗ -- ELECTRON PROBE MICROANALYSIS (методы)
Аннотация: Эффективное снижение внутриглазного давления является залогом достижения целевого давления. Цель исследования: изучить эффективность препарата Травинор® (травопрост 0,004%) и комбинированного антиглаукомного препарата Дорзитим® (дорзоламида гидрохлорид 2% + тимолола малеат 0,5%) в лечении первичной открытоугольной глаукомы, а также определить морфометрические корреляции параметров зрительного нерва и центральной толщины роговицы у пациентов с разными стадиями первичной открытоугольной глаукомы. Материалы и методы. В исследование вошли 45 пациентов (90 глаз) с впервые выявленной открытоугольной глаукомой І, ІІ и ІІІ стадии. Пациентам с внутриглазным давлением (ВГД) до 24 мм рт.ст. включительно был назначен Травинор® в качестве монотерапии, а при большем ВГД — комбинации Травинора® с тимололом 0,5% или Травинора® с Дорзитимом®. Учет показателей ВГД проводили через одну, две и три недели. Результаты. Динамика снижения ВГД на монотерапии Травинором® составила 8,54 мм рт.ст. за 1 месяц наблюдения (с 24,81 ± 0,93 мм рт.ст. до 16,27 ± 0,44 мм рт.ст. (p 0,01; n
Ефективне зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) є запорукою досягнення цільового тиску. Мета дослідження: вивчити ефективність препарату Травінор® (травопрост 0,004%) і комбінованого антиглаукомного препарату Дорзитим® (дорзоламіду гідрохлорид 2% + тимололу малеат 0,5%) у лікуванні первинної відкритокутової глаукоми, а також визначити морфометричні кореляції параметрів зорового нерва і центральної товщини рогівки в пацієнтів із різними стадіями первинної відкритокутової глаукоми. Матеріали та методи. У дослідження увійшли 45 пацієнтів (90 очей) зі вперше виявленою відкритокутовою глаукомою І, ІІ і ІІІ стадії. Пацієнтам із внутрішньоочним тиском до 24 мм рт.ст. включно був призначений Травінор® як монотерапія, а при більшому ВОТ — комбінації Травінору® з тимололом 0,5% або Травінору® з Дорзитимом®. Облік показників ВОТ проводили через один, два і три тижні. Результати. Динаміка зниження ВОТ на монотерапії Травінором® становила 8,54 мм рт.ст. за 1 місяць спостереження (з 24,81 ± 0,93 мм рт.ст. до 16,27 ± 0,44 мм рт.ст. (p 0,01; n
Effective reduction of intraocular pressure (IOP) is the basis for achieving the target pressure. Purpose was to evaluate the effectiveness of Travinor® (travoprost 0.004%) and the combined antiglaucoma drops Dorzitim® (dorzolamide hydrochloride 2% + timolol maleate 0.5%) in the treatment of primary open-angle glaucoma and also to determine the morphometric correlations of the optic nerve parameters and the central corneal thickness in patients with different stages of primary open-angle glaucoma. Materials and methods. The study included 45 patients (90 eyes) with newly diagnosed open-angle glaucoma stages І, ІІ and ІІІ. Patients with IOP up to 24 mmHg inclusive were prescribed Travinor® as monotherapy, and in greater IOP — the combination of Travinor® with 0.5% timolol or Travinor® with Dorzitim®. IOP parameters were evaluated one, two and three weeks after. Results. The dynamics of IOP reduction on Travinor® monotherapy was 8.54 mmHg within one month of observation (from 24.81 ± 0.93 mmHg to 16.27 ± 0.44 mmHg (p 0.01, n

Экз-ры:
Найти похожие

10.

Цибульська, Т. С.
Офтальмологічні критерії синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини у дітей з набутою міопією [] = Ophthalmic criteria for syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia in children with acquired myopia / Т. С. Цибульська, Т. С. Завгородня // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 64-68. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
МИОПИЯ -- MYOPIA (диагностика, патофизиология)
ДЕТИ -- CHILD
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES (метаболизм, патофизиология)
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ -- DIAGNOSTIC TECHNIQUES, OPHTHALMOLOGICAL (использование)
ДИСКРИМИНАНТНЫЙ АНАЛИЗ -- DISCRIMINANT ANALYSIS
Аннотация: Метою роботи було визначення офтальмологічних критеріїв синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини у дітей з набутою міопією. Встановлено, що головними офтальмологічними критеріями зорового аналізатора, які дозволяють проводити дискримінацію при набутій міопії між наявністю синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини та його відсутністю з точками порогу класифікації, є показник заломлюючої сили рогівки ? 41,5 дптр (чутливість 88 %, специфічність 90 %), глибина передньої камери ока ? 3,88 мм (чутливість 87 %, специфічність 78 %), діаметр рогівки ? 11,85 мм (чутливість 90 %, специфічність 87 %)
Dysplasia of connective tissue is a factor contributing to the development of myopia, the incidence of which in children with CNDS at the age of 7–16 years old ranges from 36.2 % to 79.2 %. The purpose of the research is to determine the ophthalmologic criteria for syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia in children with acquired myopia. Materials and methods. The ophthalmologic examination was performed on 44 children (88 eyes) with myopia and syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia (group I) and on 40 children (80 eyes) with myopia and without syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia (group II). Groups were representative by age and clinical refraction. The phenotypic signs of connective tissue dysplasia were assessed according to the diagnostic criteria of T. Milkovska-Dimitrova and A. Karkasheva. The method of discriminant analysis was used to determine the variables that allow classify the study groups. Results. Among 15 parameters analyzed, which included the main anatomical and functional data of the visual analyzer by the stepwise exclusion method, 7 factors were selected to be analyzed using a discriminant method, namely refractive corneal force, anterior chamber depth, radius, corneal diameter, coronary hysteresis, average thickness of the layer of peripapillary nerve fibers, axial length of the eye. It has been established, that the main ophthalmologic criteria of the visual analyzer that allow discrimination in acquired myopia between the presence of syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia and its absence with the threshold points, are the corneal refractive index ? 41.5 dp (sensitivity 88 %, specificity 90 %), the anterior chamber depth ? 3.88 mm (sensitivity 87 %, specificity 78 %), corneal diameter ? 11.85 mm (sensitivity 90 %, specificity 87 %). Conclusions. The data obtained may be useful in the comprehensive assessment of ophthalmic manifestations of the syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia, in the prognosis of the development of the myopic process and in determining of the individual treatment tactics

Доп.точки доступа:
Завгородня, Т. С.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Эффективность включения офтальмологических нейропротекторов в комплексное лечение амблиопии у детей [] = Efficacy of including ophthalmological neuroprotectors in the comprehensive treatment of amblyopia in children / Н. А. Ханларова [и др.] // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 69-72. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная:
ЛЕКАРСТВ ИНСТИЛЛЯЦИЯ -- INSTILLATION, DRUG
НЕРВНЫЕ ВОЛОКНА -- NERVE FIBERS (действие лекарственных препаратов, патология, ультраструктура)
АМБЛИОПИЯ -- AMBLYOPIA (классификация, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология)
ДЕТИ -- CHILD
ОКИСЛИТЕЛЬНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ РЕАКЦИИ -- OXIDATION-REDUCTION (действие лекарственных препаратов)
НООТРОПНЫЕ СРЕДСТВА -- NOOTROPIC AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Кл.слова (ненормированные):
НЕЙРОПРОТЕКТОРЫ
Аннотация: Актуальность. Цель работы: изучить влияние инстилляции нейропротекторов на повышение остроты зрения при комплексном лечении амблиопии у детей. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находились 212 детей с дисбинокулярной и рефракционной амблиопией. Возраст детей варьировал от 4 до 12 лет. Наблюдения проводили в течение 1,5—2 лет, курсы лечения повторяли каждые 3—4 месяца. Дети были разделены на две группы: I группа — с дисбинокулярной амблиопией; II группа — с рефракционной амблиопией. У всех пациентов отмечалась гиперметропическая рефракция. Каждая группа детей была разделена на две подгруппы: в одной лечение проводили инстилляциями нейропротекторов, в другой — без инстилляций. Результаты. В каждой подгруппе острота зрения у пациентов, получавших лечение с применением нейропротекторов, была выше, чем у больных, которым эти препараты не назначали. При проведении сравнительного анализа полученных результатов в обеих группах выявлена высокая эффективность офтальмологических нейропротекторов в повышении остроты зрения глаза, пораженного амблиопией. Выводы. При использовании нейропротекторов в комплексном лечении амблиопии получены положительные результаты, в частности у детей до 8 лет. На основании этих данных мы рекомендуем инстилляции нейропротекторов (ОМК-1 и ОМК-2) при лечении дисбинокулярной и рефракционной амблиопии
Актуальність. Мета роботи: вивчити вплив інстиляції нейропротекторів на підвищення гостроти зору при комплексному лікуванні амбліопії у дітей. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходилися 212 дітей із дисбінокулярною та рефракційною амбліопією. Вік дітей варіював від 4 до 12 років. Спостереження проводили протягом 1,5—2 років, курси лікування повторювали кожні 3-4 місяці. Діти були розділені на дві групи: І група — із дисбінокулярною амбліопією; II група — із рефракційною амбліопією. У всіх пацієнтів відзначалася гіперметропічна рефракція. Кожна група дітей була розділена на дві підгрупи: в одній лікування проводили інстиляціями нейропротекторів, в іншій — без інсталяцій. Результати. У кожній підгрупі гострота зору в пацієнтів, які отримували лікування із застосуванням нейропротекторів, була вище, ніж у хворих, яким ці препарати не призначали. При проведенні порівняльного аналізу отриманих результатів в обох групах виявлено високу ефективність офтальмологічних нейропротекторів у підвищенні гостроти зору ока, ураженого амбліопією. Висновки. При використанні нейропротекторів у комплексному лікуванні амбліопії отримані позитивні результати, зокрема у дітей до 8 років. На підставі цих даних ми рекомендуємо інстиляції нейропротекторів (ОМК-1 і ОМК-2) при лікуванні дисбінокулярної і рефракційної амбліопії
Background. The purpose was to study the effect of instillations of neuroprotectors on the increase of visual acuity in the comprehensive treatment of amblyopia in children. Materials and methods. 212 children with disbinocular and refractive amblyopia were under our observation. The age of children varied from 4 to 12 years. The observation period was 1.5—2 years, the treatment courses were repeated every 3-4 months. The children were divided into two groups: group I — with disbinocular amblyopia; group II — with refractive amblyopia. All observed children had hypermetropic refraction. Each group of patients was subdivided into two subgroups: in one group, the treatment was carried out with instillations of neuroprotectors, in another — without instillations.

Доп.точки доступа:
Ханларова, Н. А.; Гаджиева, Н. Р.; Гулиева, В. В.; Гулиева, Т. Д.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Микрографическая хирургия по Мосу для лечения базальноклеточных карцином высокой степени риска [] = Mohs micrographic surgery for high-risk basal cell carcinoma / Б. В. Литвиненко [и др.] // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 73-77. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная:
КАРЦИНОМА БАЗАЛЬНО-КЛЕТОЧНАЯ -- CARCINOMA, BASAL CELL (ультраструктура, хирургия)
КОЖИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- SKIN NEOPLASMS (ультраструктура, хирургия)
ЛИЦО -- FACE (патология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
МИКРОСКОПИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ, ТЕХНИКА МОХСА -- MOHS SURGERY (использование, методы)
Аннотация: Актуальность. Базальноклеточная карцинома является самой частой злокачественной опухолью кожи с высокой частотой рецидивирования. Лечение опухолей кожи высокого риска, расположенных в H-зоне лица, представляет серьезную клиническую проблему. Цель исследования: проанализировать результаты использования микрографической хирургии по Мосу для лечения базальноклеточных карцином кожи. Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения в клинике 70 пациентов с базальноклеточной карциномой кожи высокого риска (H-зона лица, агрессивные гистологические подтипы, рецидивирующие опухоли) с использованием микрографической хирургии по Мосу за период 2016–2017 гг. Результаты. Представлен анализ наблюдений, который включает пол и возраст пациентов, гистологический подтип, размер и локализацию опухоли, количество микрографических хирургических этапов, тип реконструктивного закрытия раневого дефекта. Выводы. Базальноклеточная карцинома кожи высокого риска является серьезной медицинской проблемой, так как при выборе неадекватного метода лечения наблюдается высокий процент рецидивов, что приводит к прогрессии заболевания, снижению качества и продолжительности жизни пациентов, увеличению финансовой нагрузки. Микрографическая хирургия по Мосу является методом выбора для лечения базальноклеточной карциномы высокой степени риска, так как позволяет провести полную оценку периферических и глубоких краев резекции и максимально сохранить непораженную ткань, окружающую опухоль, для достижения максимального функционального и эстетического постоперационного результата
Актуальність. Базальноклітинна карцинома є найчастішою злоякісною пухлиною шкіри з високою частотою рецидивування. Лікування пухлин шкіри високого ризику, розташованих в H-зоні обличчя, становить серйозну клінічну проблему. Мета дослідження: проаналізувати результати використання мікрографічної хірургії за Мосом для лікування базальноклітинних карцином шкіри. Матеріали та методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування в клініці 70 пацієнтів з базальноклітинною карциномою шкіри високого ризику (H-зона обличчя, агресивні гістологічні підтипи, рецидивні пухлини) з використанням мікрографічної хірургії за Мосом за період 2016–2017 рр. Результати. Подано аналіз спостережень, що включає стать і вік пацієнтів, гістологічний підтип, розмір і локалізацію пухлини, кількість мікрографічних хірургічних етапів, тип реконструктивного закриття ранового дефекту. Висновки. Базальноклітинна карцинома шкіри високого ризику є серйозною медичною проблемою, оскільки при виборі неадекватного методу лікування спостерігається високий відсоток рецидивів, що призводить до прогресії захворювання, зниження якості та тривалості життя пацієнтів, збільшення фінансового навантаження. Мікрографічна хірургія за Мосом є методом вибору для лікування базальноклітинної карциноми високого ступеня ризику, оскільки дозволяє провести повну оцінку периферичних і глибоких країв резекції та максимально зберегти неуражену тканину, оточуючу пухлину, для досягнення максимального функціонального й естетичного постопераційного результату
Background. Basal cell carcinoma is the most frequent malignant tumor of the skin with a high frequency of recurrence. Treatment of high-risk skin tumors located in the H-zone of the face presents a serious clinical problem. The purpose was to analyze the effectiveness of the Mohs micrographic surgery for the treatment of basal cell carcinomas of the skin. Materials and methods. Results of Mohs micrographic surgery treatment of 70 patients with high-risk basal cell carcinoma (H-zone of the face, aggressive histological subtypes, recurrent tumors), performed in 2016–2017 were analyzed. Results. The analysis of observations including sex and age of patients, histological subtype, tumor size and location, the number of micrographic surgical stages, and the type of reconstructive closure of the wound defect are presented. Conclusions. High-risk basal cell carcinoma is a serious medical problem, a high percentage of recurrences is observed, which leads to a disease progression, deterioration of the quality of life and overall survival, and an increase in financial burden. Mohs micrographic surgery is the treatment of choice for the high-risk basal cell carcinoma, as it allows a complete assessment of the peripheral and deep margins of resected tumor and preserving of the unaffected tissue surrounding the tumor for maximal functional and aesthetic postoperative results

Доп.точки доступа:
Литвиненко, Б. В.; Литус, А. И.; Коровин, С. И.; Василенко, С. С.; Петренко, О. В.; Литвиненко, В. Е.; Баштан, В. П.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Панченко, Ю. О.
Вплив вітреоретинальних втручань на клінічний перебіг діабетичної макулопатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу [] = Effects of vitreoretinal operations on clinical picture of diabetic maculopathy in patients with type 2 diabetes mellitus / Ю. О. Панченко, С. Ю. Могілевський // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 78-83. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA (метаболизм, осложнения, патофизиология, хирургия)
СЕТЧАТКИ ДЕГЕНЕРАЦИЯ -- RETINAL DEGENERATION (метаболизм, осложнения, патофизиология, хирургия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (метаболизм, патофизиология)
ВИТРЭКТОМИЯ -- VITRECTOMY (использование, методы)
Аннотация: У статті наводяться результати впливу вітреоретинальних операцій та клінічний перебіг діабетичної макулопатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Було вивчено ефективність вітректомії без пілінгу та з пілінгом внутрішньої пограничної мембрани (ВПМ) сітківки при лікуванні діабетичної макулопатії й діабетичного макулярного набряку (ДМН) через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Установлено високу ефективність втручання через 1 і 3 місяці, що підтверджувалося резорбцією твердих ексудатів, мікрогеморагій і ДМН, а також статистично значущим зменшенням товщини сітківки в макулярній ділянці та зменшенням макулярного об’єму. Рецидив ДМН через 6 місяців становив 10,26 і 10,59 % у хворих без пілінгу ВПМ і з ним відповідно. Виконання пілінгу ВПМ не забезпечувало переваг у профілактиці рецидивів ДМН і при даному обсязі досліджень давало гірші функціональні результати
В статье приводятся результаты влияния витреоретинальных операций на клиническое течение диабетической макулопатии у больных сахарным диабетом 2-го типа. Была изучена эффективность витрэктомии без пилинга и с пилингом внутренней пограничной мембраны (ВПМ) сетчатки в лечении диабетической макулопатии и диабетического макулярного отека (ДМО) через 1, 3 и 6 месяцев после оперативного лечения. Установлена высокая эффективность вмешательства через 1 и 3 месяца, что подтверждалось резорбцией твердых экссудатов, микрогеморрагий и ДМО, а также статистически значимым уменьшением толщины сетчатки в макулярной области и объема самой макулярной области. Рецидив ДМО через 6 месяцев составил 10,26 и 10,59 % у больных без пилинга ВПМ и с таковым соответственно. Выполнение пилинга ВПМ не обеспечивало преимуществ в профилактике рецидивов ДМО и при данном объеме исследований давало худшие функциональные результаты
Diabetic maculopathy is one of the main reasons of central vision loss in patients with diabetic retinopathy (DR) and type 2 diabetes mellitus (DM2T). The main symptom of diabetic maculopathy is diabetic macular edema (DME). DME develops as a result of increased permeability of the hemato-ophthalmic barrier due to dysfunction of the endothelium of retina vessels. Standard treatment for DME include pharmacological, laser photocoagulation, anti-VEGF and corticosteroid therapy. For treatment of more severe and resistant to pharmacological and laser treatments, as well as to anti-VEGF therapy, an alternative treatment approach is used, in particular endotracheal vitrectomy with retinal coagulation, tamponade of the reticulum, removal of the posterior hyaloid membrane and, if necessary, internal limiting membrane (ILM) peeling. The purpose of the research is to investigate the effects of various technologies of vitreoretinal surgery on the clinical picture of diabetic maculopathy in patients with DM2T. Materials and methods. The study included 163 patients (80 men, 49.1 %, and 83 women, 50.9 %) with moderate to severe non-proliferative diabetic retinopathy (NPDR) or proliferative diabetic retinopathy (PDR), and diabetic maculopathy. Duration of DM2T was from 1 year to 30 years. Ninety-eight patients had compensated DM2T, 39 — subcompensated and 26 — decompensated. The age of the patients ranged from 42 to 75 years, median age was 64.5 ± 4.2 years. These patients were divided into two groups of observation (78 patients and 85 patients). Both groups did not differ by gender, age and stage of DR (p 0.05). The patients in the first group underwent a three-port closed subtotal vitrectomy 25+ on the Constellation Vision System (Alcon, USA) using standard technology. The patients in the second group during the vitrectomy additionally underwent ILM peeling in the macular region with a diameter of 2.5–3.5 mm. The observation period lasted 6 months. Results. After one month of follow-up, in the first group complete resorption of DME happened in 53 eyes (67.9 %), in the second group — in 70 eyes (82.3 %), thus statistically significant (p 0.01). In 3 eyes (3.5 %) in the group where vitrectomy was performed with ILM peeling, at the first day after the operation there were the concentric narrowing of the visual field to 10–15 degrees and central relative scotoma. After 3 months of follow-up, in the first group total resorption of DME was in 63 eyes (80.8 %), in the second — in 70 eyes (82.3 %), i.e. statistically not significant (p 0.05). After 6 months of follow-up, the resorption frequency of DME in the first and second groups was not statistically significantly and made 76.9 % and 75.3 %, respectively (p 0.05); visual acuity in the second group reduced in 5 eyes (5.9 %) without recurrence of DMP and DME; the frequency of DME relapse in the first group was 10.3 %, in the second — 10.6 %, thus, not statistically significant (p 0.05). In the group of vitrectomy along with ILM peeling in 10 eyes (11.8 %) there was concentric narrowing of the vision field to 5–10° mainly in nasal meridians and in 5 eyes (5.9 %) there were central and paracentral relative scotomas with no relapse of DMP and DME. Conclusions. Within 1 and 3 months observation periods, vitrectomy with and without ILM peeling is an effective method of DMP treatment, characterized with resorption of solid exudates, microhemorrhage and DME (60.7 % and 82.4 %; 80.8 % and 82.4 %, respectively), as well as statistically significant decrease in central macular thickness and the macular volume (p 0.05). Relapse of DME after various technologies of the vitrectomy was observed in 6 months after the operation and made 10.3 % and 10.6 %, respectively, in groups without and with ILM peeling. ILM peeling did not provide benefits in terms of prevention of DME relapse and had worse functional results within the terms of research. ILM peeling with its diameter selection must be carried out, if medically required, taking into account both risks factors of this procedure and all well-known mechanisms of DMP and DME. Prospects for increasing the effectiveness of DMP and DME prevention are concentrated in the study of new fundamental mechanisms of their development

Доп.точки доступа:
Могілевський, С. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

    Веснина, Н. А.
    Наращивание ресниц: красота или проблема? [] = Eyelash extension: the beauty or the problem? / Н. А. Веснина, Л. В. Копань // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 84-88. - Библиогр. в конце ст.
Рубрики: Теагель
   Теалоз Дуо
MeSH-главная:
МЕЙБОМИЕВЫ ЖЕЛЕЗЫ -- MEIBOMIAN GLANDS (действие лекарственных препаратов, повреждения, ультраструктура)
ГЛАЗА СУХОГО СИНДРОМЫ -- DRY EYE SYNDROMES (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
БЛЕФАРИТ -- BLEPHARITIS (лекарственная терапия, осложнения, этиология)
СЛЕЗНОГО АППАРАТА БОЛЕЗНИ -- LACRIMAL APPARATUS DISEASES (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология, этиология)
РЕСНИЦЫ -- EYELASHES (действие лекарственных препаратов, патология, ультраструктура)
ГЛАЗНЫЕ КАПЛИ -- OPHTHALMIC SOLUTIONS (терапевтическое применение)
Аннотация: В работе представлены исследование особенностей офтальмологического статуса условно здоровых пациенток после наращивания ресниц (60 женщин в возрасте от 20 до 38 лет) и разработка алгоритма коррекции выявленных нарушений. Длительность ношения наращенных ресниц составила от 6 мес. до 4 лет, в среднем 1,4 года. Выявлено, что для пациенток с длительным и частым использованием наращенных ресниц характерны жалобы, присущие синдрому сухого глаза и/или дисфункции мейбомиевых желез; наличие структурных и воспалительных изменений век, включая высокий процент развития заднего краевого блефарита (28,3 %); нарушения слезопродукции с превалированием повышенной испаряемости слезной пленки вследствие дефицита ее липидного компонента (95 %). Использование предложенного алгоритма ведения таких пациенток, который включал применение трехмесячного курса ежедневной гигиены век с препаратами Теагель® (2 раза в день в течение 1 мес., затем 1 раз в день на ночь) и Теалоз® Дуо (2 раза в день в течение 1 мес., затем по потребности), позволило уменьшить количество жалоб (в среднем на 70 %), повысить субъективную комфортность (8,0 ± 0,6; p 0,05), улучшить состояние век со значительным уменьшением их толщины и отечности в 46,6 % случаев, увеличить показатели тестов Ширмера и Ширмера II (прирост составил в среднем 5,5 мм на тесте Ширмера и 4,6 мм на тесте Ширмера II (p 0,05)) и показатель времени разрыва слезной пленки (в среднем на 10,8 с; p 0,05)
У роботі представлено дослідження особливостей офтальмологічного статусу умовно здорових пацієнток після нарощування вій (60 жінок віком від 20 до 38 років) і розробка алгоритму корекції виявлених порушень. Тривалість носіння нарощених вій становила від 6 міс. до 4 років, у середньому 1,4 року. Виявлено, що для пацієнток із тривалим і частим використанням нарощених вій характерні скарги, властиві синдрому сухого ока та/або дисфункції мейбомієвих залоз; наявність структурних і запальних змін повік, включаючи високий відсоток розвитку заднього крайового блефариту (28,3 %); порушення сльозопродукції з превалюванням підвищеної випаровуваності слізної плівки внаслідок дефіциту її ліпідного компонента (95 %). Використання запропонованого алгоритму ведення таких пацієнток, що включав застосування тримісячного курсу щоденної гігієни повік із препаратами Теагель® (2 рази на день протягом 1 міс., потім 1 раз на день на ніч) і Теалоз® Дуо (2 рази на день протягом 1 міс., потім за потребою), дозволило зменшити кількість скарг (у середньому на 70 %), підвищити суб’єктивну комфортність (8,0 ± 0,6; p 0,05), поліпшити стан повік зі значним зменшенням їх товщини і набряклості в 46,6 % випадків, збільшити показники тестів Ширмера і Ширмера II (приріст становив у середньому 5,5 мм на тесті Ширмера і 4,6 мм на тесті Ширмера II (p 0,05)) і показник часу розриву слізної плівки (у середньому на 10,8 с; p 0,05)
The article presents the study on the features of the ophthalmological status of apparently healthy patients after eyelash extension (60 women aged 20 to 38 years) and the development of an algorithm for correcting the violations detected. Duration of wearing extended eyelashes ranged from 6 months to 4 years, an average of 1.4 years. It was found that patients with prolonged and frequent use of extended eyelashes are characterized by complaints typical for dry eye syndrome and/or dysfunction of the meibomian glands; the presence of structural and inflammatory changes in the eyelids, including a high percentage of posterior blepharitis (28.3 %); impaired tear production with the prevalence of increased evaporation of the tear film due to a deficiency of its lipid component (95 %). The use of the proposed algorithm for the management of such patients, which included a three-month course of daily eyelid hygiene with Theagel® (2 times a day for a month, then 1 time a day at bedtime) and Thealoz® Duo (2 times a day for a month, then as needed), allowed reducing the number of complaints (on average by 70 %); increasing subjective comfort (8.0 ± 0.6, p 0.05); improving the state of the eyelids with a significant decrease in their thickness and swelling in 46.6 % of cases; increasing the results of the Schirmer and Schirmer II tests (an increase of an average of 5.5 mm on the Schirmer test and 4.6 mm on the Schirmer II test (p 0.05)) and tear breakup time (by an average of 10.8 seconds, p 0.05)

Доп.точки доступа:
Копань, Л. В.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Риков, С. О.
Гліковані протеїни, оксидативний стрес, інтерлейкіни: фактори ризику виникнення й прогресування діабетичної ретинопатії [] = Glycated proteins, oxidative stress, interleukins: risk factors for the occurrence and progression of diabetic retinopathy / С. О. Риков, С. В. Видиборець // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 89-96. - Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY (иммунология, кровь, метаболизм, патофизиология)
ДИАГНОСТИКИ МОЛЕКУЛЯРНОЙ МЕТОДЫ -- MOLECULAR DIAGNOSTIC TECHNIQUES (использование)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ГЛЮКОЗА -- GLUCOSE (диагностическое применение, иммунология, метаболизм)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (действие лекарственных препаратов, иммунология)
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS (диагностическое применение, иммунология, кровь, метаболизм)
Аннотация: В умовах гіперглікемії при цукровому діабеті паралельно із посиленням процесів глікування глюкозою циркулюючих і структурованих протеїнів відбуваються і процеси афізіологічного метаболізму глюкози: поліоловим шляхом — з утворенням в цитозолі клітин спирту сорбітолу; галактозаміновим шляхом — з утворенням аміноглікотоксинів; посилення перетворення гексоз у тріози призводить до посилення синтезу й накопичення в міжклітинному середовищі глікотоксинів — гліоксалю і метилгліоксалю. У статті наведено огляд сучасних досліджень молекулярних механізмів розвитку діабетичної ретинопатії. Мета дослідження: аналіз доступних літературних джерел щодо вивчення процесів глікування глюкозою циркулюючих і структурованих протеїнів. Матеріали та методи. Результати клінічних досліджень знаходили в базах даних JAMA, Scolar, NCBI, Cochrane Library і PubMed за період 2007–2018 рр. за ключовими словами, що мають відношення до вивчення процесів глікування глюкозою циркулюючих і структурованих протеїнів незалежно від їх дизайну. Результати. Пропорційно величині і тривалості гіперглікемії в результаті реакції глікування білків послідовно утворюються основи Шиффа, продукти Амадорі і кінцеві продукти глікування. При глікуванні білків глікотоксинами відразу утворюються кінцеві продукти глікування. Порушення метаболізму глюкози призводить до формування деструктивно-запальних процесів у стінках артеріол м’язового типу, постартеріол і венул — судин мікроциркуляторної ланки системи кровообігу з розвитком діабетичних мікроангіопатій у різних органах. На фоні означених змін відбуваються процеси глікування структур сітківки. Оксидативний стрес виникає в результаті надмірного утворення активних форм кисню відповідно до вираженості антиоксидантного захисту. Фізіологічний оксидативний стрес постійно існує в організмі, але при надлишку радикальних сполук він може набувати патологічного характеру. Висновки. Незважаючи на велику кількість досліджень, питання впливу факторів ризику на виникнення й прогресування діабетичної ретинопатії все ще залишається недостатньо вивченим
Background. An overview of current researches regarding the pathogenesis of diabetic retinopathy was made. The hyperglycemia, diabetes and the concurrent increase by glucose of glycation of circulating and structured proteins are the conditions for various unphysiological glucose metabolism processes: by polyol pathway with the synthesis in cytosol of sorbitol alcohol, organic osmolyte producing hyperosmolarity of cytosol; galactosamine pathway of glucose transformation leads to aminoglycotoxin formation; the intensification of hexose transformation into trioses leads to the increase of synthesis and accumulation of glyoxal and methylglyoxal glycotoxins in intracellular space. The purpose: to conduct a systematic analysis of available literature sources for the study of the concurrent increase by glucose of glycation of circulating and structured proteins. Materials and methods. Clinical trials were found in the JAMA, Google Scholar, NCBI, Cochrane Library and PubMed databases for the 2007–2018 for keywords related to the concurrent increase by glucose of glycation of circulating and structured proteins without regard to their design. Results. The reaction of protein glycation, proportionally to the magnitude and duration of hyperglycemia, results in sequential formation of Schiff bases, Amadori products and glycation end products. The derangement of biologic function of endoecology is determined by the accumulation in the immediate formation of glycation end products. The disorders of glucose metabolism results in destructive inflammatory processes in the wall of muscular arterioles, postarterioles, capillaries and venules — the vessels of microcirculatory component of circulatory system with the development of diabetic microangiopathies in various internal organs. Oxidative stress is the result of overproduction of reactive oxygen species in relation to antioxidant defense levels. Physiological oxidative stress constantly exists in the body, but with an excess of radical compounds, it can become pathological. Conclusions. Despite the large number of studies, the issue of the risk factor impact on the occurrence and progression of diabetic retinopathy still remains poorly understood

Доп.точки доступа:
Видиборець, С. В.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

ОКО-ХЕЛС для покращення зору [] = OKO-HEALTH to improve vision // Архів офтальмології України. - 2019. - Т. 7, № 1. - С. 104
Рубрики: Око-Хелс
MeSH-главная:
БИОПРЕПАРАТЫ -- BIOLOGICAL PRODUCTS (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакология)
ЗРЕНИЯ ОСТРОТА -- VISUAL ACUITY (действие лекарственных препаратов)
Аннотация: Навіть в осіб, які не мають жодних клінічних скарг, органи зору щодня зазнають шаленого навантаження — це користування всілякими гаджетами, робота за комп’ютером, проведення часу біля телевізора, читання паперової або електронної книжки, особливо в транспорті... І цей перелік можна продовжувати. Усі ці фактори провокують надмірне напруження очей, зниження рівня зору й навіть необоротні зміни в сітківці. Для підтримання нормального функціонування органа зору рекомендовано приймати вітамінно–мінеральні комплекси, склад і дія яких направлені саме на структурні елементи й функції очей
Око–Хелс може бути використаний у раціонах дієтичного харчування як додаткове джерело вітамінів, амінокислот, природних біологічно активних речовин, для створення оптимальних умов функціонування органа зору, для сприяння: зміцненню стінок капілярів, нормалізації внутрішньоочного тиску, покращенню зору (при систематичній роботі за комп’ютером і застосуванні контактних лінз). Він може бути рекомендований хворим на цукровий діабет (діабетична ретинопатія), після офтальмологічних операцій, для запобігання віковим змінам у сітківці ока. Дорослим і дітям з 12 років рекомендується призначати по 1–2 капсули на день під час прийому їжі протягом 2 місяців. У разі підвищеної чутливості до окремих компонентів препарату та жінкам у період вагітності й лактації рекомендується уникати прийому Око–Хелс.

Экз-ры:
Найти похожие

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)