Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (25)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=БУ5/2018/22/1<.>

Общее количество найденных документов : 25
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-25

Вакалюк, І. І.
Стан психічного здоров'я хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, коморбідну з неалкогольною жировою хворобою печінки [] / І. І. Вакалюк // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 3-8. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (психология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
Аннотация: Мета роботи — оцінити стан психічного здоров'я хворих на стабільну ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від наявності та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Матеріал і методи. Об'єктом дослідження стали 300 хворих на стабільну ІХС, серед яких виділяли 160 осіб без НАЖХП (І група) та 140 осіб із НАЖХП (ІІ група). Оцінку стану психічного здоров'я пацієнтів проводили за допомогою українських версій Госпітальної шкали тривоги та депресії (HADS) та опитувальника здоров'я PHQ-15. Результати. Аналіз отриманих результатів виявив чіткі закономірності змін стану психічного здоров'я обстежених хворих залежно від наявності та перебігу НАЖХП. При НАЖХП виявлено переважання ознак депресивних психічних порушень. При цьому, найбільш значимі прояви як у відсотковому значенні, так і за клінічною симптоматикою спостерігали у групі осіб із неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Більше того, загальний бал оцінки здоров'я пацієнтів зростав із прогресуванням проявів тривоги та депресії. Висновки. За умов коморбідності стабільної ішемічної хвороби серця та неалкогольної жирової хвороби печінки сумарна частка психічних порушень становить 80-88% та характеризується домінуванням депресивних розладів, найбільш виражених у хворих на неалкогольний стеатогепатит.

Экз-ры:
Найти похожие

Витриховський, А. І.
Коефіцієнт уповільнення серцевого ритму - новітній метод прогнозування раптової серцевої смерті [] / А. І. Витриховський // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 9-16. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE
СМЕРТЬ ВНЕЗАПНАЯ СЕРДЕЧНАЯ -- DEATH, SUDDEN, CARDIAC (профилактика и контроль)
Аннотация: Мета дослідження - розробка та впровадження концепції профілактики фатальних ускладнень у популяції осіб з високим і дуже високим серцево-судинним ризиком на підставі комплексної оцінки стану варіабельності, турбулентності та величини коефіцієнта сповільнення серцевого ритму. Матеріал і методи. У статті представлено аналіз 922 холтерівських моніторувань пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом та пацієнтів із високим і дуже високим ризиком виникнення серцево-судинних подій за шкалою SCORE. Результати. Найбільший ризик виникнення життєво небезпечних аритмій та раптової серцевої смерті спостерігається серед осіб з дуже високим серцево-судинним ризиком, за шкалою SCORE (курці тютюну), та супутнім явищем турбулентності серцевого ритму. В осіб із супутньою турбулентністю серцевого ритму спостерігається нижчий антифібриляторний захист парасимпатичної системи, ніж серед осіб без нього. Висновок. При трансформації факторів ризику в захворювання серцево-судинної системи відбуваються зміни у вегетативній нервовій системі з втратою антифібриляторних властивостей організму.

Экз-ры:
Найти похожие

Власова, О. В.
Ризик формування природжених вад розвитку в новонароджених, матері яких проживають в умовах геохімічного неблагополуччя (аналіз секційного матеріалу за 10 років) [] / О. В. Власова // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 17-21. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АНОМАЛИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- CONGENITAL ABNORMALITIES (этиология)
МЕТАЛЛЫ ТЯЖЕЛЫЕ -- METALS, HEAVY (вредные воздействия)
Аннотация: Мета роботи – встановлення ризиків виникнення природжених вад у дітей, матері яких проживали у місцях із різною геохімічною характеристикою. Матеріал і методи. Проведений аналіз 492 протоколів розтинів новонароджених і плодів, які загинули внутрішньоутробно чи після народження впродовж 2004-2014рр. у м. Чернівці залежно від геохімічного неблагополуччя місць проживання вагітних. Результати. За умови проживання вагітних жінок у зонах із хронічною експозицією саме важких металів ризик внутрішньоутробної загибелі плодів та дітей у періоді новонародженості зростає у 6,1 раза порівняно до умовно чистих регіонів. Встановлено, що в структурі природжених вад розвитку в померлих дітей, матері яких проживали в місцях геохімічного неблагополуччя, визначався достовірний ризик формування природжених вад серця та множинних вад розвитку. Висновки. Особливостями розподілу частоти виникнення природжених вад розвитку в екологічно несприятливих зонах проживання є переважання природжених вад серця (ВШ=2,13 (95ДI 1,05-4,31), множинних природжених вад серця ВШ=1,8 (95ДI 1,1-2,8), особливо у представників чоловічої статі (ВШ=2,7 (95ДI 1,04-7,4).

Экз-ры:
Найти похожие

Фібринолітична активність плазми крові при гастродуоденопатіях, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами, у хворих на остеоартроз, з урахуванням патогенних штамів Helicobacter pylori [] / Л. М. Гончарук [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 22-28. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия)
ПЛАЗМА -- PLASMA
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (вредные воздействия)
HELICOBACTER PYLORI -- HELICOBACTER PYLORI (патогенность)
Аннотация: Мета дослідження — оцінити зміни фібринолітичної активності плазми крові при гастродуоденопатіях, індукованих нестероїдними протизапальними препаратами, у хворих на остеоартроз залежно від наявності патогенних штамів Helicobacter pylori. Матеріал і методи. Під час дослідження обстежено 68 хворих на остеоартроз із супутніми Helicobacter pylori — асоційованими гастродуоденопатіями, індукованими нестероїдними протизапальними препаратами. Розподіл пацієнтів на групи здійснювався залежно від наявності штамів Helicobacter pylori vac A та cag A. Визначали штами Helicobacter pylori у калі, крові та біоптатах методом полімеразної ланцюгової реакції. Досліджено рівень сумарної, ферментативної та неферментативної фібринолітичної активностей плазми крові. Усім пацієнтам проводили загальноклінічні, лабораторні та інструментальні методи обстеження. Обчислення проводились з використанням програм «Биостатистика» та «Statistica® 6.0» (StatSoft Іnc., США). Результати. У всіх обстежених хворих виявили підвищення інтенсивності фібринолітичної активності плазми крові. Однак у хворих із супутнім Helicobacter pylori патогенним та ульцерогенним штамом cag A+/vac A+ відзначали достовірне зростання сумарної фібринолітичної активності та ферментативної фібринолітичної активності, відповідно на 13,14% та 36,4% порівняно з пацієнтами із cag A+/vac A- штамами Helicobacter pylori і на 26,92% та 60,0% порівняно з пацієнтами з cag A-/vac A+ штамами Helicobacter pylori. Виявили тенденцію до зростання неферментативної фібринолітичної активності в осіб із Helicobacter pylori cag A+/vac A+ штамами порівняно з cag A+/vac A- штамами та cag A-/vac A+ штамами Helicobacter pylori. Висновок. Встановлено достовірно істотніше зростання фібринолітичної активності плазми крові в обстежених хворих із Helicobacter pylori vac A+/cag A+ порівняно з пацієнтами Helicobacter pylori vac A+/cag A- та Helicobacter pylori vac A-/cag A+.

Доп.точки доступа:
Гончарук, Л.М.; Федів, О.І.; Коханюк, Ю.В.; Голяр, О.І.
Экз-ры:
Найти похожие

Гуньков, С. В.
Вивчення стану молочних залоз при полікістозі яєчників в умовах підвищеного рівня експонування марганцем і нікелем [] / С. В. Гуньков, С. В. Бабич // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 29-35. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (осложнения)
МОЛОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА -- BREAST (патология)
МАРГАНЕЦ -- MANGANESE (токсичность)
НИКЕЛЬ -- NICKEL (токсичность)
Аннотация: Авторами в попередніх дослідженнях виявлено високий рівень експонування марганцем і нікелем у жінок із полікістозом яєчників (ПКЯ). Мета дослідження — вивчення стану молочних залоз (МЗ) у жінок із ПКЯ та визначення показників естрадіолу, пролактину (ПРЛ) і глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ). Оцінка можливих наслідків підвищеного рівня експонування марганцем і нікелем на формування патології МЗ при ПКЯ. Матеріал і методи. Дослідження проводились у двох групах жінок. Перша група — контрольна, складалась із здорових жінок репродуктивного віку. Друга група — з жінок із ПКЯ. З дослідження були виключені жінки з патологією щитоподібної залози, цукровим діабетом, пролактиномами та іншими ендокринними захворюваннями. Обстеження МЗ проводили з використанням ультразвукових сканерів. Фіксувалась кількість випадків різних форм мастопатії. Визначення естрадіолу, ПРЛ та ГЗСГ у сироватці крові проводилось із використанням імуноферментних методик. Всі дослідження виконувались зі згоди пацієнта та дотриманням етичних норм. Статистичну обробку проводили з визначенням середньо-арифметичних показників, медіан. Оцінку достовірності отриманих результатів здійснювали за допомогою показників: Хі-квадрат, критерію Шапіро-Уілка, F-критерію Фішера, U-критерію Манна-Уїтні. Результати. Ультразвукове обстеження МЗ проведено в 108 жінок контрольної групи і 97 жінок із ПКЯ. У контрольній групі патологія МЗ виявлена у 29 жінок (26,85%). У другій групі патологія МЗ виявлена в 67 випадках (69,7%; p0,0001). У жінок із ПКЯ показник медіани ПРЛ був вище на 44,83% (р

Доп.точки доступа:
Бабич, С.В.
Экз-ры:
Найти похожие

Клініко-етіологічна характеристика летальних випадків гнійних менінгітів у дорослих [] / О. М. Зінчук [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 36-45. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
МЕНИНГИТ БАКТЕРИАЛЬНЫЙ -- MENINGITIS, BACTERIAL (смертность)
Аннотация: Бактеріальні менінгіти залишаються складною та актуальною проблемою для сучасної інфектології, що, насамперед, зумовлено значною поширеністю захворювання, залученням у епідемічний процес осіб усіх вікових груп населення, тяжким симптомокомплексом клінічних проявів, високою частотою розвитку ускладнень, значним рівнем летальності. Мета роботи — вивчити клініко-етіологічні особливості летальних випадків гнійних менінгітів у дорослих. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарного хворого та протоколів патолого-анатомічного дослідження пацієнтів Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні (ЛОІКЛ) з діагнозом "Гнійний менінгіт" із летальним завершенням хвороби за період 2006-2017 рр. Діагноз бактеріального менінгіту підтверджувався на основі клінічних проявів хвороби з урахуванням епідеміологічного анамнезу, результатів лабораторних досліджень. Результати. Упродовж періоду спостережень у ЛОІКЛ зареєстровано 19 летальних випадків гнійного менінгіту з верифікованим етіологічним чинником (57,9% чоловіків, 42,1% жінок). Переважали хворі на первинний менінгіт — 63,1%. Розвитку вторинного менінгіту передували пневмонія (57,1%), отит (28,6%), остеомієліт (14,3%). У 68,4% пацієнтів діагноз встановлений на догоспітальному етапі. Етіологічний чинник хвороби в 57,9% пацієнтів виявлено прижиттєво, у 42,1% — посмертно. Виділяли такі мікроорганізми: N. meningіtidis (26,3%), S. epidermitidis (10,5%), L. monocytogenes (10,5%), S. aureus (10,5%) і K. pneumoniae, грампозитивні стрептококи, C. albicans, P. aeruginosa, S. haemolyticus по 5,3%. У 15,8% пацієнтів одночасно виявляли дво- та три- компонентні бактеріальні асоціації. Фульмінантний перебіг хвороби спостерігали в 10,5% хворих на комбіновану форму менінгококової інфекції. Найбільшою тривалістю характеризувалися випадки гнійного менінгіту, спричиненого S. haemolyticus та L. monocytogenes. Висновки. Розвиток гнійних менінгітів із летальним завершенням у дорослих найчастіше спричиняли N. meningіtidis (26,3%) та бактеріальні асоціації (15,8%). Гнійні менінгіти змішаної етіології частіше розвивалися серед хворих, старше 60 років. Впровадження щеплень сприятиме зниженню захворюваності та летальності на менінгококовий менінгіт.

Доп.точки доступа:
Зінчук, О.М.; Задорожний, А.М.; Прикуда, Н.М.; Сосна, Г.П.
Экз-ры:
Найти похожие

Кальбус, О. І.
Оцінка тривожності у хворих на міастенію [] / О. І. Кальбус // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 46-51. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
МИАСТЕНИЯ ГРЭВИС -- MYASTHENIA GRAVIS (психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (этиология)
Аннотация: У статті представлено результати дослідження тривожності у хворих на міастенію залежно від імунологічного типу, тривалості та клінічної форми захворювання. Мета роботи — дослідити рівень тривожності у дорослих, хворих на міастенію. Матеріал і методи. Проведено поглиблене клініко-неврологічне, імунологічне (визначення антитіл до рецепторів ацетилхоліну та/або м’язово-специфічної тирозин-кінази) обстеження та тестування за шкалою тривожності Спілберга-Ханіна 96 хворих (56 жінок та 40 чоловіків) на міастенію (71 — з генералізованою, 25 — з очною формою відповідно). Результати. При оцінці ситуаційної тривожності помірний рівень тривожності виявлено у 44 пацієнтів, високий — у 24 пацієнтів, у той час як низький рівень тривожності мали 28 осіб. Антитіла до рецепторів ацетилхоліну виявлено у 57 (80,3%) із 71 хворих із генералізованою формою та в 13 (52%) з 25 осіб з очною формою міастенії, у 6 (8,5%) із 71 пацієнтів з генералізованою міастенією виявлені антитіла до м'язово-специфічної тирозин-кінази. У пацієнтів з очною формою міастенії (клас І за MGFA) достовірно частіше реєструється низький рівень тривожності (p0,05). Помірний рівень ситуаційної тривожності достовірно частіше реєструвався у хворих на міастенію класу ІІІ за MGFA (помірна форма), а високий рівень — у хворих на міастенію класу IV за MGFA (виражена форма). У пацієнтів із низьким рівнем ситуаційної тривожності середня тривалість захворювання була достовірно нижчою (p0,05). Висновки. Розвиток тривожних порушень у хворих на міастенію збільшується з тривалістю перебігу хвороби, залежить від тяжкості міастенії, не залежить від імунологічного типу захворювання. Тривожні прояви більш виражені у хворих на генералізовану міастенію.

Экз-ры:
Найти похожие

Зміни показників крові в процесі перебігу гнійних ускладнень цукрового діабету при застосуванні озонотерапії [] / С. Ю. Каратєєва [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 52-58. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (кровь)
ОЗОН -- OZONE (терапевтическое применение)
КРОВЬ -- BLOOD (действие лекарственных препаратов)
Аннотация: Мета дослідження — вивчити вплив озонотерапії на перебіг гнійно-запальних процесів при цукровому діабеті в експерименті. Матеріал і методи. Експериментальні дослідження проведені на 30 білих старих щурах. Перша група — тваринам уведено підшкірно калову суспензію (10 щурів), друга група — калову суспензію і змодельований цукровий діабет (10), третя група — змодельований цукровий діабет (ЦД), калова суспензія і застосування озону (10). Цукровий діабет моделювали шляхом підшкірного введення алоксану (100 мг на кг маси тіла). Тваринам контрольної групи (10) вводили підшкірно стерильний 0,9% розчин хлориду натрію (1,0 мл на 100 г маси тіла). На 14-ту добу після введення алоксану тваринам підшкірно вводили 10% калову суспензію (пул калу від 20 тварин в 0,9% розчині хлориду натрію) у дозі 0,5 мл на 100 г маси тіла. Тваринам третьої групи калову суміш вводили підшкірно і надалі впродовж трьох діб один раз на день внутрішньоочеревинно уводили з розрахунку 1,0 мл на 100 г маси тіла тварини 1 раз на добу впродовж 3 діб озонований 0,9% розчин натрію хлориду. Результати. Застосування озонотерапії при наявності гнійників м'яких тканин на тлі ЦД у старих щурів не супроводжувалося істотним покращення показників регуляції агрегатного стану крові. Виявлено збільшення проявів гіперкоагуляції: зниження часу рекальцифікації плазми крові, активованого часткового тромбопластинового часу, протромбінового часу, тромбінового часу, Хагеман-залежного фібринолізу, потенційної активності плазміногена. Введення озонованого розчину хлориду натрію при гнійних процесах м'яких тканин на тлі ЦД у старих щурів не сприяло протекторним властивостям, на що вказувало зростання лізису азоальбуміну, азоказеїну, сумарної фібринолітичної активності й активності протеїназ за Кунітцом у плазмі крові. Озонотерапія сприяла підвищенню ступеня інтоксикації за умови наявності гнійників при ЦД у старих щурів, на що вказувало зростання концентрації молекул середньої маси. Такі зміни в старих щурів можна розцінювати як загострення гнійно-запального процесу, зростання інтоксикації, зниження протекторних властивостей, збільшення проявів гіперкоагуляції на тлі хронічного перебігу ЦД, зумовленого віковими змінами. Висновки. Застосування озонотерапії в умовах гнійно-запальних процесів при цукровому діабеті у старих щурів не проявляє протекторних властивостей на систему гемостазу і протеоліз плазми крові. Озонотерапія посилює прояви інтоксикації на тлі цукрового діабету з гнійно-запальними процесами в старих щурів, що викликає необхідність стриманого використання даного методу лікування.

Доп.точки доступа:
Каратєєва, С.Ю.; Плеш, І.А.; Кшановська, Г.І.; Березова, М.С.; Дутка, І.І.; Каратєєва, А.О.
Экз-ры:
Найти похожие

Корнієнко, В. Г.
Аналіз показників катехоламінів у вагітних із загрозою передчасних пологів [] / В. Г. Корнієнко // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 59-65. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КАТЕХОЛАМИНЫ -- CATECHOLAMINES
РОДЫ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЕ (29-38 НЕДЕЛЬ) -- OBSTETRIC LABOR, PREMATURE
Аннотация: Мета дослідження — аналіз змін показників катехоламінів та їх вплив на перебіг вагітності з подальшим прогнозуванням та лікуванням передчасних пологів. Матеріал і методи. Проведено аналіз змін показників катехоламінів у 200 вагітних із передчасними пологами в терміни гестації від 22 до 36 тижнів вагітності. Першу (І) основну клінічну групу створили 70 вагітних із попередньою втратою вагітності без ознак загрози передчасних пологів на момент обстеження. До другої (ІІ) основної групи увійшли 80 вагітних із попередньою втратою вагітності та з наявною загрозою передчасних пологів. До групи порівняння увійшли 30 першовагітних жінок у аналогічні терміни із загрозою передчасних пологів без вказівок в анамнезі на втрату вагітності або переривання вагітності. Контрольну групу становили 20 першовагітних жінок із неускладненим перебігом гестаційного процесу. Вік вагітних коливався від 19 до 42 років, що становив 25,9 ± 6,7 року і достовірно не різнився між сформованими групами вагітних. Стан симпато-адреналової системи оцінювали за показниками добової екскреції адреналіну та норадреналіну (Е.Ш. Матлина і співавт., 1969). Дані спостереження фіксувались у анкеті, які, в подальшому, детально аналізувалися, включаючи акушерсько-гінекологічний анамнез, перебіг гестаційного періоду до госпіталізації, питання медико-біологічного, соціально-економічного характеру. Результати. При дослідженні, виходячи з показників добової екскреції адреналіну та норадреналіну, оцінювали стан симпато-адреналової системи. За модифікованою нами анкетою дані спостереження фіксували та детально аналізували, включаючи акушерсько-гінекологічний анамнез, перебіг гестаційного періоду до госпіталізації, питання медико-біологічного, соціально-економічного характеру. Виходячи з отриманих результатів, зроблено висновок, що у жінок із загрозою передчасних пологів наявність зниженого, порівняно з контролем, рівня екскреції адреналіну та підвищений рівень екскреції норадреналіну свідчать про недостатню адаптаційну реакцію у переважної більшості вагітних із пізнім викиднем або передчасними пологами в анамнезі. Встановлено, що активність медіаторної ланки симпато-адреналової системи переважає над активністю її гормональної (адреналової) ланки, а оскільки норадреналін має виражену контрактильну дію на міометрій, зазначені зміни можуть сприяти активації скоротливої функції матки та розвитку загрози переривання вагітності. Таким чином, встановлене вірогідне підвищення показників впливає на формування адаптивних реакцій у досліджуваного нами контингенту жінок, що характеризує процес дезадаптації. Висновок. Проведені дослідження вказують, що зміна показників адреналіну, норадреналіну свідчить про недостатню адаптаційну реакцію у переважної більшості вагітних із пізнім викиднем або передчасними пологами. Нами пропоновано використовувати в аналогічних випадках розроблений алгоритм обстеження та прогнозування ризику не виношування вагітності, що забезпечить зниження рівня перинатальних втрат та підвищення репродуктивного здоров'я жінок.

Экз-ры:
Найти похожие

10.

Косілова, С. Є.
Клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності та пологів у жінок із вузловим зобом [] / С. Є. Косілова // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 66-71. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
БЕРЕМЕННОСТЬ -- PREGNANCY
Аннотация: Частота вузлового зоба у вагітних посідає одне з перших місць і становить від 30% до 40%, що, у свою чергу, несприятливо впливає на здоров’я матері і плода. Мета роботи - вивчити перебіг вагітності, пологів та стан новонароджених у жінок із вузловим зобом. Матеріал і методи. Проведено клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених у 60 жінок з наявністю вузлового зоба (основна група). Контрольну групу склали 20 соматично здорових вагітних. Результати. Аналіз перебігу вагітності показав, що ускладнений її перебіг спостерігався у 48 (80%) жінок основної групи і в 1 (5%) – у контрольній. У контрольній групі в 100% випадків вагітність завершилась пологами, а в основній – у 54 (90%) жінок. У пацієнток основної групи достовірно частіше спостерігались ускладнення в пологах (р0,05). Дані кордіотокографії, біофізичного профілю плода і доплерометрії свідчили про погіршення стану внутрішньоутробного плода в основний групі. З’ясовано, що чим нижче середній рівень вільного тироксину в матері, тим нижча бальна оцінка стану плода (р0,05). Оцінка результатів ультразвукового та гістологічного дослідження плацент дозволяє розглядати тиреоїдну патологію як фактор ризику розвитку плацентарної дисфункції. Висновки. Вагітність у жінок із вузловим зобом часто ускладнюється, має тенденцію до невиношування на тлі гормонального дисбалансу. Наявність вузлового зоба є фактором ризику розвитку плацентарної дисфункції. Стан плода знаходиться в прямій залежності від рівня тиреоїдних гормонів у матері.

Экз-ры:
Найти похожие

11.

Левандовський, Р. А.
Оптимальна вага резекційної апаратури при протезуванні післяопераційних дефектів верхньої щелепи [] / Р. А. Левандовський // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 72-78. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЧЕЛЮСТЬ ВЕРХНЯЯ -- MAXILLA (повреждения)
ЗУБНЫЕ ПРОТЕЗЫ
Аннотация: У статті проведений аналіз впливу ваги різноманітних конструкцій резекційної апаратури верхньої щелепи на розвиток ускладнень у віддалені періоди спостережень та способи їх профілактики за допомогою запропонованих конструкцій протезів на різних етапах реабілітації. Мета роботи — проаналізувати вплив ваги резекційних протезів верхньої щелепи на розвиток ускладнень з боку тканин протезного ложа. Матеріал і методи. Проведений аналіз впливу ваги 94 різноманітних конструкцій резекційної апаратури після оперативних втручань на верхній щелепі на різних етапах ортопедичної реабілітації, у середньому 2,47 конструкцій на одну особу. Спостереження проведено з грудня 1999 року за 38 пацієнтами: 23 (60,52%) чоловіків, 15 (39,48%) — жінок. Результати. У процесі спостереження за пацієнтами, які мали в користуванні різноманітну резекційну апаратуру, нами помічено ряд ускладнень, які пов’язані з конструктивними особливостями експлуатованих протезів, а саме з їх вагою. Вага цих ортопедичних конструкцій коливалась у межах від 8,43 до 57,10 грама. Висновки. Вага резекційної апаратури на верхній щелепі має суттєве значення для термінів її неускладненої експлуатації. ЇЇ оптимальна бажана вага повинна становити менше 35 грамів. За нашими спостереженнями така вага згубно не впливає на дозрілу слизову оболонку резектованої ділянки. Для хворих із кістковими дефектами на верхній щелепі різного ґенезу рекомендовано протезування резекційною апаратурою із самофіксацією в разі відсутності природних та штучних опор на здорових ділянках щелепи. Інтелектуальна резекційна апаратура із піднебінним шарнірним кріпленням рекомендована хворим зі значними дефектами на верхній щелепі через свою оптимальну вагу, що значно зменшує кількість ускладнень при довготривалому користуванні.

Экз-ры:
Найти похожие

12.

Дослідження еритроцитів при хронічному гнійному риносинуситі у стадії загострення методом флуоресцентних зондів [] / А. І. Оніщенко [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 79-85. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЭРИТРОЦИТА МЕМБРАНА -- ERYTHROCYTE MEMBRANE
СИНУСИТ -- SINUSITIS (кровь)
Аннотация: Мета дослідження – оцінка стану ліпідного бішару мембран еритроцитів при загостренні хронічного гнійного риносинуситу. Матеріал і методи. Флуоресцентні зонди О1О, О6О і РН7 - орто-гідроксипохідні оксазолу, молекули яких нековалентно зв'язуються з мембранами клітин і реагують на зміни мікрооточення, використовували при проведенні експерименту. Проведено вимірювання флуоресценції зондів у суспензіях еритроцитів пацієнтів з гнійним риносинуситом у стадії загострення та здорових людей з викривленою носовою перегородкою, які сформували контрольну групу. Результати. Розвиток патологічного процесу, що досліджується, не супроводжується змінами в ділянці локалізації зондів О1О і О6О. Разом з тим, при загостренні хронічного гнійного риносинуситу спостерігається зменшення кількості молекул найбільш гідрофобного зонда РН7, які зв'язалися з мембраною еритроцита за 1 годину інкубації, що свідчить про зменшення швидкості зв'язування цього зонда з мембраною. Висновки. У пацієнтів із гнійним риносинуситом у стадії загострення не відбувається змін у ділянках гліцеринових залишків фосфоліпідів, карбонільних груп фосфоліпідів і жирнокислотних ланцюжків фосфоліпідів мембран еритроцитів. Результати, отримані в разі застосування найбільш гідрофобного зонда, дозволяють зробити припущення, що внаслідок розвитку запального процесу відбувається збільшення гідратації найбільш полярної ділянки мембрани еритроцита: ділянці полярних головок фосфоліпідів.

Доп.точки доступа:
Оніщенко, А.І.; Наконечна, O.A.; Ткаченко, А.С.; Калашник, Ю.М.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Чи впливає показник маси тіла дитини при народженні на персистування бронхіальної астми у періоді шкільного віку? [] / Є. П. Ортеменка [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 86-94. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НОВОРОЖДЕННОГО МАССА ТЕЛА -- BIRTH WEIGHT
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика)
ШКОЛЬНИКИ -- SCHOOL STUDENTS
Аннотация: Мета роботи — вивчити клінічно-анамнестичні особливості перебігу бронхіальної астми у дітей шкільного віку, які народилися з низькою відносно терміну гестації масою тіла. Матеріал і методи. Для досягнення мети роботи методом простої випадкової вибірки сформована когорта хворих на персистувальну бронхіальну астму дітей шкільного віку (61 пацієнт), які одержували стаціонарне лікування в Обласній дитячій клінічній лікарні м. Чернівці. Залежно від маси тіла пацієнтів при народженні сформовано дві клінічні групи спостереження. До першої клінічної групи (І) увійшли 35 дітей із низькою при народженні масою тіла (? 2500 г), а до другої (ІІ), контрольної групи спостереження, — 26 хворих із масою при народженні 2500 г. За основними клінічними характеристиками (вік, термін гестації, місце проживання) групи порівняння були зіставленими. Одержані результати дослідження аналізувалися за допомогою параметричних („Р”, за критерієм Стьюдента), і непараметричних методів обчислення („Рфі”, методом кутового перетворення Фішера). Дослідження виконані з дотриманням правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини, затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.) та відповідними наказами МОЗ України. Результати. Аналіз отриманих даних показав, що в групі пацієнтів, які народилися з низькою масою тіла, відзначалося переважання питомої частки дівчаток (60% осіб у І клінічній групі спостереження та 34,6% осіб у ІІ групі порівняння (Р0,05). При цьому, серед пацієнтів, що народилися з низькою масою тіла, переважали хворі з недостатньою актуальною масою тіла. Так, ІМТ18,5 кг/м2, що асоціює з дефіцитом маси тіла, реєструвався у кожного другого (50%) пацієнта І клінічної групи та лише у третини (36,6%) представників ІІ групи порівняння (Pфі0,05). У маловагових при народженні дітей вірогідно частіше (37,1% спостережень) відзначався дебют БА в дошкільному віці (у 3-6 років) відносно пацієнтів ІІ групи порівняння (3,8% випадків) (Pфі0,03). Несприятливий вплив навколишнього середовища на розвиток БА в когорті обстежених дітей можна вважати виразнішим у пацієнтів із низькою масою тіла при народженні. Так, техногенне забруднення навколишнього середовища (мешкання біля автомобільних магістралей, промислових виробництв тощо) в осередку, де проживають хворі діти, виявлено у всіх представників І клінічної групи та лише в 66,6% осіб ІІ групи порівняння (Pфі0,05). Водночас, тютюнокуріння матері під час вагітності майже вдвічі частіше (36,4% випадків) відзначалося у групі хворих на БА дітей, що народилися з низькою до гестаційного віку масою тіла, відносно ІІ групи порівняння (20%; Pфі0,05). Відзначено, що у хворих дітей, які народилися з низькою масою тіла, втричі частіше (у 34,3% випадків) спостерігалася обтяженість алергологічного анамнезу за материнським родоводом відносно ІІ групи порівняння (16% спостережень (Рфі0,05). При аналізі тригерних чинників, що викликали напади БА в обстежених дітей, встановлено, що у народжених із низькою масою тіла, тригерами нападів захворювання вірогідно частіше виступали специфічні провокуючі чинники (інгаляційні та харчові алергени, фармацевтичні препарати), які в І клінічній групі провокували загострення астми в половини пацієнтів (53,3% випадків), а у ІІ групі порівняння — лише у третини дітей (35,7% спостережень) (Рфі0,05). Висновки. Таким чином, бронхіальна астма у дітей, народжених з малою масою тіла, характеризувалася: переважанням пацієнтів жіночої статі; дебютом захворювання в дошкільному віці (у 3-6 років); дефіцитом маси тіла пацієнтів при актуальному обстеженні, що асоціювало з соціальним статусом даної когорти хворих (31,6% дітей були сиротами або напівсиротами) та тютюнопалінням матері; проживанням пацієнтів у зонах підвищеного техногенного забруднення навколишнього середовища; обтяженістю алергологічного анамнезу за материнським родоводом; переважання тригерної ролі специфічних провокуючих чинників (інгаляційні та харчові алергени, фармацевтичні препарати) у розвитку загострення БА.

Доп.точки доступа:
Ортеменка, Є.П.; Калуцька, Н.І.; Крецу, Н.М.; Трекуш, Є.З.; Шевчук, Н.М.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Павловська, М. О.
Фактори ризику розвитку супутньої патології у пацієнток з клімактеричним синдромом на тлі гіпотиреозу [] / М. О. Павловська // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 95-102. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM
КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО ПЕРИОДА РАССТРОЙСТВА -- CLIMACTERIC DISORDERS
Аннотация: При веденні даної групи жінок важливим є дослідження змін клінічних проявів захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) із віком, оскільки жінки в клімактерії мають підвищений ризик як серцево-судинних захворювань, так і остеопорозу, когнітивних розладів, депресії та смертності, а нерозпізнаний і нелікований гіпотиреоз може загострювати ці ризики. Мета роботи — вивчити індивідуально-типологічні та соматичні особливості жінок із клімактеричним синдром, який розвинувся на тлі гіпотиреозу. Матеріал і методи. Обстежено 95 жінок віком від 45 до 55 років. Середній вік обстежуваних становив 49,45±1,8 року. Тривалість гіпотиреозу становила від 1 до 4 років, у середньому 2,3±1,2 року. Обстеження включало проведення загальноклінічних і додаткових досліджень, електрокардіографію, ехокардіографію, ультразвукове дослідження геніталій, бактеріоскопічне і цитологічне дослідження мазків. Також ураховувалися дані представлених медичних документів: амбулаторних і стаціонарних карт, витяги з історії хвороби, висновків фахівців і результати спеціальних методів досліджень. Результати. У середньому на одну жінку з клімактеричним синдромом і гіпотиреозом доводиться 2-3 захворювання, що свідчить про низький індекс здоров’я у жінок із клімактеричними розладами на тлі гіпотиреозу. Серед пізніх ускладнень клімактеричного періоду проаналізовані серцево-судинні захворювання і ураження кісткової системи. Виявлено, що майже у всіх пацієнток діагностовано гіперліпідемію. Характерною особливістю жінок з гіпотиреозом було формування серцево-судинних захворювань вже у дебюті захворювання. У період менопаузи відбувається зниження вироблення естрогену, який відповідає за синтез кісткової тканини і запобігає її резорбції. Серед факторів ризику розвитку остеопорозу найчастіше спостерігалися захворювання шлунково-кишкового тракту і сечовивідної системи, чинники нездорового способу життя. Висновки. У періоді менопаузи на тлі гіпотиреозу відзначається підвищення частоти екстрагенітальної патології та гінекологічних захворювань, що безпосередньо пов'язано з гормональними порушеннями, що відбуваються в жінок у цей період. Проте жінки в клімактеричному віці звертаються до лікарів, як правило, уже при розгорнутій картині захворювань або навіть за наявності ускладнень, а поєднання кількох захворювань погіршують їхній перебіг і прогноз, що потребує підвищеної уваги до надання медичної допомоги даному контингенту пацієнток.

Экз-ры:
Найти похожие

15.

Павловський, С. А.
Клінічні особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки у пацієнтів літнього віку на фоні цукрового діабету типу 2 [] / С. А. Павловський // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 103-109. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (диагностика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Аннотация: Вікові особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки представлені в літературі недостатньо і потребують доопрацювання в контексті корекції схем терапії з урахуванням віку хворого. Мета дослідження — вивчити особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у чоловіків і жінок, поєднаної з цукровим діабетом типу 2 в осіб літнього віку (60-75років). Матеріал і методи. Ретроспективно вивчили історії хвороби 58 пацієнтів літнього (60-75 років) віку, хворих на НАЖХП у поєднанні з цукровим діабетом типу 2. Для ідентифікації діагнозу НАЖХП комплексно враховували дані клініко-лабораторних, біохімічних та інструментальних досліджень згідно зі стандартами обстеження хворих із патологією органів шлунково-кишкового тракту. До моменту обстеження пацієнти не отримували лікування НАЖХП за стандартними схемами. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми Statistica 6.1. Результати. У середньому вік пацієнтів становив (64,58±0,66) роки. Серед них чоловіків — 24,1%, жінок –75,9%. Термін виявлення захворювання на цукровий діабет становив від 1 до 53 років, у середньому (14,61±1,43) роки, більш ніж половина пацієнтів хворіли від 11 до 20 років — 55,2%. НАЖХП у стадії жирової інфільтрації печінки мали 28 пацієнтів (46,7%). Стеатогепатит, дисліпідемію діагностували в 53,3% випадків (30 пацієнтів). У цій групі в 20,69% випадків встановлено І стадію жирового гепатозу, у 51,73% випадків — ІІ стадію, у 27,58% випадків — ІІІ стадію. Діаметр ворітної вени становив більше 10 мм у 16 пацієнтів (27,58%). Пальпаторно печінка була збільшена і виступала на (1,81±0,07) см із-під краю реберної дуги (від 1,0 до 2,5 см) у 36 пацієнтів (62,063%). Функціональний стан печінки залишався задовільним. Білковий, пігментний та ліпідний обміни характеризувалися показниками в референтних межах показника в здорових осіб; тимолова проба в жінок виявила виражені ознаки мезенхімально-запального синдрому. Встановлено низький рівень ліпопротеїдів високої щільності, високі показники рівня ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності і високий рівень атерогенності; підвищення вмісту тригліцеридів у чоловіків. Висновки. У чоловіків ,хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі цукрового діабету, розвиток діабетичних ускладнень проходив подібно до жінок. Однак у жінок встановлено менший відсоток випадків дисциркуляторної змішаної енцефалопатії (І ст.), у чоловіків більший (І-ІІІ ст).; частіше виявляли ураження сітківки, ангіопатії кінцівок, дисметаболічної міокардіопатії та нефропатії. Неалкогольна жирова хвороба печінки в стадії жирової інфільтрації печінки мали 28 пацієнтів (46,7%); стеатогепатит, дисліпідемію діагностували в 53,3% випадків (30 пацієнти). У цій групі у половини пацієнтів встановлено ІІ стадію гепатозу, спостерігали значні відхилення в показниках ліпідного спектра крові, що підтримує високий ризик атеросклерозу, особливо в чоловіків.

Экз-ры:
Найти похожие

16.

Півторак, К. В.
Прогнозування ендотеліальної дисфункції у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки [] / К. В. Півторак, І. В. Феджага // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 110-117. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ЭНДОТЕЛИЙ -- ENDOTHELIUM (патология)
Аннотация: Мета роботи — визначити ефективність нового способу прогнозування наявності ендотеліальної дисфункції у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) чоловіків і жінок Поділля першого періоду зрілого віку шляхом визначення комплексу антропометричних параметрів пацієнтів. Матеріал і методи. Обстежено 112 хворих на НАЖХП. До дослідження були долучені лише хворі першого періоду зрілого віку. Вік чоловіків становив від 22 до 35 років, вік жінок — від 21 до 35 років. Серед них 67 чоловіків і 45 жінок. У всіх пацієнтів вимірювали антропометричні параметри тіла: співвідношення окружності талії до окружності стегон, різниця між висотою надгруднинної точки та висотою лобкової точки, окружність плеча в напруженому стані, сагітальний абдомінальний діаметр, товщина шкірно-жирової складки на задній поверхні плеча, товщина шкірно-жирової складки на передній поверхні плеча. Верифікація діагнозу НАЖХП і наявності ендотеліальної дисфункції проводилася відповідно до рекомендацій уніфікованого клінічного протоколу. Результати. За допомогою застосування способу визначення наявності ендотеліальної дисфункції при НАЖХП прогнозовано наявність ендотеліальної дисфункції 82 пацієнтам, яким підтвердили діагноз після проведення спеціальних досліджень. Ендотеліальну дисфункцію виявили 57 пацієнтам вперше. Висновки. Розроблений спосіб забезпечує можливість доступним і безпечним методом здійснювати об'єктивну оцінку наявності ендотеліальної дисфункції при НАЖХП, що дозволяє визначати ризик розвитку НАЖХП, своєчасно діагностувати хворобу та призначити профілактичні заходи або патогенетично обґрунтовану терапевтичну стратегію. Спосіб може бути відтворений у різних лікувально-профілактичних і наукових медичних установах, особливо при профілактичних оглядах.

Доп.точки доступа:
Феджага, І.В.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Савка, С. Д.
Індивідуально-психологічні особливості пацієнтів з ревматоїдним артритом та непсихотичними психічними розладами [] / С. Д. Савка // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (психология)
ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- MENTAL DISORDERS (диагностика)
Аннотация: Мета роботи – вивчити індивідуально-психологічні особливості пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) та непсихотичними психічними розладами (НПР). Матеріал і методи. Нами проведене комплексне обстеження 160 пацієнтів, серед яких 120 – пацієнти з РА і НПР та 40 – контрольна група практично здорових осіб. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей досліджуваних ми використовували опитувальник міні-мульт (скорочений Мінесотський багатофакторний опитувальник для дослідження особистості) в адаптації Ф.Б. Березина і М.П. Мірошникова і методику діагностики акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека. При статистичній обробці отриманих результатів використовували t-критерій Стьюдента. Результати. Виявлено, що в основній групі кількість осіб, які мали показники більше 70 балів за шкалою психастенії становила 43%, за шкалою депресії їх було в 1,4 раза менше, а за шкалою іпохондрії – у 2 рази менше. Преморбідні індивідуально-типологічні особливості особистості у хворих на ревматоїдний артрит виявляли у вигляді акцентуацій: дистимічної – у 20,8%, циклотимної – у 15,0%, емотивної – у 13,3%, тривожної – у 12,5%, гіпертимної – у 11,7%, демонстративної і педантичної – по 5%, екзальтованої та застрягаючої – по 4,2%, збудливої – у 2,5% випадків. Висновок. У пацієнтів з ревматоїдним артритом та непсихотичними психічними розладами діагностовано високі показники особистісних рис за шкалами психастенії (43%), депресії (31,7%) та іпохондрії (20,8%). Кількість осіб з акцентуаціями характеру становила 66% із найбільшою частотою дистимічної (20,8%), циклотимної (15%), емотивної (13,3%) і тривожної (12,5%) акцентуацій.

Экз-ры:
Найти похожие

18.

Сердулець, Ю. І.
Вплив поліморфізму генів матриліну 3-го типу (RS77245812) та інтерлейкіну 10 (RS1800872) на показники цитокінового профілю хворих на остеоартроз за поєднанням з артеріальною гіпертензією, ожирінням і цукровим діабетом 2-го типу [] / Ю. І. Сердулець // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 124-132. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
ИНТЕРЛЕЙКИН-10 -- INTERLEUKIN-10
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
Аннотация: Мета роботи — вивчити цитокіновий механізм імунологічних порушень у хворих на остеоартроз (ОА) за поєднання з АГ, АО і ЦД 2-го типу залежно від поліморфізму генів матриліну 3-го типу (MATN-3, rs77245812) та інтерлейкіну 10 (IL-10, rs1800872). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 74 хворих на ОА із супутнім АО, АГ та ЦД 2. Концентрацію цитокінів IL-18, IL-10 та матриксного білка матриліну 3 (MATN3) визначали в сироватці імуноферментним методом. Результати. Серед носіїв СС генотипу гена MATN3 переважали особи із рівнем IL-10 у крові нижче норми на 28,58% (р=0,001), вмістом IL-18 вище норми — на 40,0% (р0,001), та нормальною продукцією MATN3 — на 31,42% (р0,001), відповідно. У носіїв А алеля гена IL-10 (rs1800872) відносна частота осіб із низьким умістом IL-10 у сироватці перевищувала таку в гомозиготних власників основного С алеля, а кількість пацієнтів із нормальним рівнем IL-10, навпаки, була меншою на 26,15% (80% проти 53,85%; ?2

Экз-ры:
Найти похожие

19.

Оптимізація персоналізованих підходів до базисного лікування персистувальної бронхіальної астми в дітей з урахуванням фенотипових та генотипових характеристик хворих [] / С. І. Тарнавська [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 133-140. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (лекарственная терапия)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Мета роботи — оцінити ефективність застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів за атопічного та неатопічного фенотипів бронхіальної астми в дітей, залежно від ацетиляторного статусу. Матеріал і методи. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження 119 дітей, хворих на бронхіальну астму. Усім дітям визначали генетичний маркер — характер ацетилювання за методом В. М. Пребстинг — В.І. Гаврилова у модифікації Тимофєєвої. Сформовано 4 клінічні групи: І група — 36 дітей з атопічною бронхіальною астмою (АБА) та повільним типом ацетилювання (середній вік пацієнтів — 13,4±0,6 року, частка хлопчиків — 69,2±2,2%), ІІ група — 30 хворих зі швидким ацетиляторним статусом та АБА (середній вік пацієнтів — 12,3±0,5 року, частка хлопчиків — 70,0±2,0%) ІІІ група — 26 пацієнтиів з неатопічним варіантом захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом (середній вік пацієнтів — 12,6±0,6 року, частка хлопчиків — 59,1±1,6%), ІV група — 27 хворих на неатопічну бронхіальну астму (НБА) зі швидким характером ацетилювання (середній вік пацієнтів — 12,5±0,6 року; (p0,05), частка хлопчиків — 65,2±2,0%; (p0,05). За основними клінічними ознаками групи порівняння були зіставимі. Результати. Встановлено, що в пацієнтів зі швидким ацетиляторним статусом та атопічною бронхіальною астмою (АБА) застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) виявилося ефективнішим, ніж у хворих із повільним типом ацетилювання та дозволило вірогідно покращити клінічно-параклінічні показники контролю, про що свідчило збільшення відносного ризику умовно задовільного рівня контролю на 68,1%, абсолютного ризику контролю бронхіальної астми — на 58,0%, при мінімальній кількості хворих, яких необхідно пролікувати для досягнення хоча б одного позитивного результату — 2,2. Водночас, у пацієнтів із неатопічним фенотипом бронхіальної астми за наявності повільного ацетиляторного статусу застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів призводило до збільшення на 59,7% відносного ризику та на 47,0% абсолютного ризику втримання контролю над захворюванням. Висновок. Базисна протизапальна терапія бронхіальної астми з використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів є більш ефективною у лікуванні дітей із атопічною формою захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом за неатопічного його фенотипу.

Доп.точки доступа:
Тарнавська, С.І.; Шевчук, Н.М.; Крецу, Н.М.; Трекуш, Є.З.; Калуцька, Н.І.
Экз-ры:
Найти похожие

20.

Фік, В. Б.
Мікроструктурні зміни тканин пародонта за умов дії опіоїдного анальгетика на ранніх термінах [] / В. Б. Фік, Ю. Я. Кривко, Є. В. Пальтов // Буковинський медичний вісник. - 2018. - Т. 22, № 1. - С. 141-148. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОПИОИДНЫЕ -- ANALGESICS, OPIOID (вредные воздействия)
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES (этиология)
Аннотация: Мета роботи - встановити особливості патоморфологічної картини тканин пародонтального комплексу за умов чотиритижневого введення малих доз опіоїдного анальгетика. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 16 безпорідних статевозрілих білих щурах–самцях, яким проводили щоденно, упродовж 28 днів ін’єкції препарату “Налбуфін”, у дозуванні від 0,212 мг/кг до 0,252 мг/кг. Для гістологічного дослідження використали ампутовані сегменти верхньої щелепи та екзартикульовані сегменти нижньої щелепи. Результати. Розвиток запального процесу супроводжувався ураженням клітин шарів епітелію, їх вираженою гіпертрофією, явищами десквамації, кератозу і гіперкератозу. Виявляли інвазію епітелію в набряклу власну пластинку та початкові ознаки руйнування епітеліального прикріплення в ділянці зубо-ясенної борозни. Поліморфноклітинна інфільтрація помірно виражена у власній пластинці слизової оболонки ясен та періодонті. Зміни в гемомікроциркуляторному руслі сполучної тканини проявлялися повнокров’ям, явищами ангіоматозу та дилатації венул. Кісткова тканина слабомінералізована. Цемент кореня зуба негомогенно мінералізований. Висновки. Початкові зміни клітинних ушкоджень переважали в поверхневих шарах м’яких тканин пародонта з послідовним поширенням патологічного процесу в більш глибокі шари, де кісткова тканина, окістя та цемент кореня зуба залишалися практично інтактними. Паралельно зі змінами запального характеру, адекватно розвиваються компенсаторно-пристосувальні реакції в тканинах пародонта на ранніх термінах опіоїдного впливу.

Доп.точки доступа:
Кривко, Ю.Я.; Пальтов, Є.В.
Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-25

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)