Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (29)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=БУ5/2021/25/3<.>

Общее количество найденных документов : 29
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-29

Антофійчук, Т. М.
Оптимізація лікування хворих на алкогольний стеатогепатит із урахуванням коморбідних анемічних станів та контамінації H. pylori [] / Т. М. Антофійчук, О. С. Хухліна, М. П. Антофійчук // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 3-11. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ АЛКОГОЛЬНЫЕ -- LIVER DISEASES, ALCOHOLIC (лекарственная терапия)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (этиология)
HELICOBACTER PYLORI -- HELICOBACTER PYLORI
Аннотация: Проспективне дослідження хворих на алкогольний стеатогепатит (АСГ) показало, що у 40 % пацієнтів з АСГ встановлено анемічні стани (АС), серед яких вітамін В12-дефіцитну анемію зареєстровано – у 17,5 % випадків, анемію хронічного захворювання (АХЗ) - у 10,0 % випадків та гемолітичну анемію (ГА) – у 12,5 % випадків. У хворих на СГ змішаної (у т.ч. алкогольної) етіології (СГЗЕ) АС встановлено у 32,0 %: вітамін В12 – дефіцитну – у 16,0 %, АХЗ - у 8,0 % та гемолітичну – у 8,0 % пацієнтів. У хворих на АСГ контамінація Н.pylori була наявна у 32 (80,0 %) осіб, у тому числі в 100 % пацієнтів з В12-дефіцитною анемією. Серед пацієнтів зі СГЗЕ Н.pylorі був виявлений у 100,0 % осіб з АС. Застосування Гепадифу в комплексній терапії АСГ сприяло усуненню або зниженню інтенсивності основних клінічних синдромів (астено-вегетативного, диспепсичного, холестатичного, гепато-, спленомегалії, стеатозу печінки) та біохімічних синдромів (мезенхімально-запального, холестазу, ПКН), що перевищувало за ефективністю традиційну терапію у межах 1,3-4,3 раза (р0,05), а також вищу ефективність лікування хворих на АСГ із анемічним синдромом у 6,0 раза (р0,05). Ефективність ерадикації Н.pylorі в основній та контрольній групах із застосуванням 3-компонентної програми першої лінії за даними тесту випорожнення була однакова (відповідно 85,7 % та 84,2% (р0,05)), однак у 57,9% пацієнтів контрольної групи на тлі антибактеріальної терапії посилились або з’явились симптоми диспепсії, у той час як в основній групі будь-яких проявів побічної дії ліків упродовж дослідження не встановлено.

Доп.точки доступа:
Хухліна, О. С.; Антофійчук, М. П.
Экз-ры:
Найти похожие

Білоока, Ю. В.
Персоніфіковане лікування хворих на синдром подразненого кишечнику та ожиріння [] / Ю. В. Білоока, О. І. Федів, Г. Я. Ступницька // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 12-18. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КИШЕЧНИКА РАЗДРАЖЕННОГО СИНДРОМ -- IRRITABLE BOWEL SYNDROME (лекарственная терапия)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
Аннотация: Мета дослідження - оцінити ефективність використання в комплексній терапії пробіотика “Альфлорекс” та месалазину у хворих на синдром подразненого кишечнику (СПК) із діареєю та закрепами, поєднаний із ожирінням, із СТ та ТТ генотипами за поліморфним варіантом С-159Т гена CD14. Матеріал і методи. Обстежено 48 хворих на СПК, поєднаний із ожирінням. У динаміці лікування пробіотиком “Альфлорекс” та месалазином визначали вміст у сироватці крові С-реактивного білка (СРБ), фактора некрозу пухлин - (ФНП), трансформувального фактора росту-1 (ТФР-1), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), 8-ізопростану, церулоплазміну (ЦП), середньомолекулярних пептидів та кальпротектину в калі. Поліморфний варіант гена CD 14 (C-159T) був проаналізований методом полімеразної ланцюгової реакції. Результати дослідження. Використання «Альфлорексу» та месалазину в комплексній терапії хворих на СПК з діареєю, поєднаний із ожирінням, призводить до нормалізації вмісту ІЛ-10, ТФР-1, середніх молекул та зниження рівня ФНП (на 37,0%), СРБ (в 1,7 раза), 8-ізопростану (на 35,8%), ЦП (на 44,4%), кальпротектину (на 41,1%). За переваги закрепів у динаміці лікування спостерігалася нормалізація вмісту ІЛ-10, ТФР?1, середніх молекул, СРБ, 8-ізопростану, ЦП, кальпротектину та зниження ФНП (в 1,9 раза). Висновки. Терапія пробіотиком та месалазином упродовж місяця призводить до значного підвищення ефективності лікування хворих на синдром подразненого кишечнику із супутнім ожирінням при наявності СТ та ТТ генотипів за поліморфним варіантом гена CD 14 (C-159T) за переважання як діареї, так і закрепів.

Доп.точки доступа:
Федів, О. І.; Ступницька, Г. Я.
Экз-ры:
Найти похожие

Ендотеліальна дисфункція за умов неопластичної інтоксикації [] / П. Я. Боднар [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 19-24. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патология)
НЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ -- NEOPLASTIC PROCESSES
ОТРАВЛЕНИЕ -- POISONING
Аннотация: У пацієнтів з онкологічною патологією ризик тромбоемболії легеневої артерії збільшується у 4-7 разів порівняно з іншими пацієнтами такого ж віку та подібними супутніми захворюваннями. Найбільший ризик існує після операції та під час проведення хіміотерапії. Підвищення ризику тромбоутворення в онкохворих є багатофакторним комплексним явищем, причинами якого є підвищення кількості тромбоцитів, зміна реологічних властивостей крові, а також реактивні структурні зміни у судинній стінці, клапанах та ендотеліоцитах. Останній фактор патогенезу є недостатньо вивченим і не викростовується для оцінки ризиків тромбозу та профілактики тромбозу в онкохворих. Проте ця тема є перспективною в пошуку можливостей вивчення патогенезу тромбоемболії легеневої артерії, а відповідно, і оцінки ризиків у різних груп пацієнтів та методів профілактики і варіантів клінічної тактики у випадках венозного тромбозу. Мета. З’ясувати особливості динаміки концентрації продуктів пероксидного окиснення липідів, зокрема активності фофсоліпази і каталази при експериментальній неопластичній інтоксикації. Матеріал і методи. Для експерименту відібрано 12 статевозрілих нелінійних щурів – самців масою тіла 170-180 г. За допомогою введення 7,2 мг/кг у міжлопаткову ділянку щура із розрахунку 0,1 мл розчину диметилгідразин гідрохлориду (ДМГ) 1,2-ДМГ (фірми SIGMA-ALDRICH CHEMIE, виробництва Японії, серія D161802), попередньо розведеного ізотонічним розчином натрію хлориду на 10 грам маси тіла щура була змодельована пухлинна інтоксикація. На 30-й день експерименту тваринам проведено евтаназію, та матеріал венозної стінки нижніх кінцівок був вивчений на предмет будови судинної стінки. Результати дослідження та їх обговорення. На 30-й день експерименту проведено морфологічне дослідження препарату венозної стінки щурів. При морфологічному досліджені препаратів виявлено сладжування тромбоцитів, десквамацію та мікроскопічну реорганізацію ендотеліоцитів, осередкову втрату цілісності ендотеліального пласта, хвилясте потовщення інтими. Цей комплекс явищ може бути основою патогенезу тромбоутворення в комплексі з порушенням гемодинаміки та реологічних властивостей крові. Висновки. До змін, які виявлені після моделювання хронічної пухлинної інтоксикації, відносяться: зміни ендогеліоцитів у вигляді десквамації та реорганізації, порушення цілісності ендотеліального пласта, хвилясте потовщення інтими, фіброзні зміни всіх оболонок судини.

Доп.точки доступа:
Боднар, П. Я.; Боднар, Я. Я.; Боднар, Т. В.; Сорока, Ю. В.; Боднар, Л. П.
Экз-ры:
Найти похожие

Булик, Р. Є.
Вплив мелатоніну на стрес-зумовлені ультраструктурні перебудови нейронів надзорового ядра гіпоталамуса щурів [] / Р. Є. Булик, Т. С. Булик, О. В. Сметанюк // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 25-32. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN
СУПРАОПТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRAOPTIC NUCLEUS (ультраструктура)
НЕЙРОНЫ -- NEURONS (ультраструктура)
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PHYSIOLOGICAL
Аннотация: Мета дослідження – з’ясувати вплив мелатоніну на ультраструктурний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів, що перебували за умов іммобілізаційного стресу. Матеріал і методи. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів масою 200–220 г. Тварин розподілено на 3 серії досліджень, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год із застосуванням електронно-мікроскопічного дослідження. Тривалий іммобілізаційний стрес (ІС) моделювали шляхом утримання щурів у спеціальних пластикових клітках-пеналах упродовж 6 год щоденно 7 діб поспіль. Мелатонін (Sigma, США, ступінь очищення – 99,5%) у дозі 0,5 мг/кг, у 1,0 мл розчинника (0,9% розчин етанолу на фіз. розчині) уводили щоденно в/очеревинно. Результати. При утримуванні тварин за стандартного режиму освітлення ультраструктурна організація нейронів надзорового ядра (НЯ) гіпоталамуса о 14.00 год свідчить про їх невисоку функціональну активність, порівняно з дослідженнями, проведеними о 02.00 год. Тривале перебування щурів за умов ІС віддзеркалилося істотною перебудовою ультраструктурної організації нейронів НЯ гіпоталамуса. Встановлені зміни можна розглядати як прояв пригнічення нейросекреторної активності, зменшення продукції нейросекрета нейронами гіпоталамуса. Ін’єкції мелатоніну на тлі ІС призвели до відносної нормалізації ультраструктурного стану нейронів НЯ гіпоталамуса тварин. Зокрема, дослідженнями о 02.00 год встановлено світлі нейросекреторні клітини, які містили велике, пікнотично змінене ядро. Спостерігали інвагінації каріолеми, домінування еухроматину в ядрі. Простежувалися гетерогенні зміни мітохондрій. Помітні збільшені канальці гранулярної ендоплазматичної сітки (ЕПС). Водночас у нейроплазмі помітні невелике число рибосом та небагато гормональних гранул. Вказана картина нейросекреторних клітин віддзеркалює відносне покращання їх електронномікроскопічного стану, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин. Висновки. 1. У тварин, що перебували в умовах стандартного фотоперіоду, у нічний період експерименту структурна організація нейронів надзорового ядра гіпоталамуса віддзеркалює вираженість внутрішньоклітинних синтезувальних процесів о 02.00 год. Удень відзначається зниження активності досліджуваних структур. 2. В умовах іммобілізаційного стресу ультраструктурна організація вказаних нейронів надзорового ядра гіпоталамуса свідчить про виражені порушення реактивного характеру з ознаками зниження функціональної спроможності структур та явищами набряку і деструкції впродовж періоду спостережень. 3. Ін’єкції мелатоніну на тлі іммобілізаційного стресу призвели до відносного покращання ультраструктурного стану нейронів надзорового ядра гіпоталамуса тварин, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин.

Доп.точки доступа:
Булик, Т. С.; Сметанюк, О. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Гангур, Д. В.
Подвійна антитромбоцитарна терапія хворих на гострий інфаркт міокарда після стентування коронарних артерій [] / Д. В. Гангур, Д. В. Таков, С. В. Білецький // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 33-37. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (лекарственная терапия)
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИИ ИНГИБИТОРЫ -- PLATELET AGGREGATION INHIBITORS (терапевтическое применение)
ЧРЕСКОЖНОЕ КОРОНАРНОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО -- PERCUTANEOUS CORONARY INTERVENTION
Аннотация: Мета роботи – вивчити ефективність подвійної антитромбоцитарної терапії (ПАТТ) у хворих на інфаркт міокарда (ІМ) після екстреного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). Матеріал і методи. У дослідження увійшли 20 хворих на ІМ, які перенесли ЧКВ у відділенні інтервенційної кардіології Хустської Центральної районної лікарні Закарпатської області. Після ЧКВ і стентування коронарних артерій пацієнтам амбулаторно протягом 12 місяців на тлі комплексної терапії (метопролол, розувастатин, раміприл, пантопразол) проводилась подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ) ацетилсаліциловою кислотою (АСК) і тикагрелором (Брилінта). Аналізували клінічний перебіг захворювання. Визначалися протромбіновий час, протромбіновий індекс, міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), активність печінкових трансаміназ, концентрація загального білірубіну сироватки крові. Результати. За 12 місяців після ЧКВ з приводу гострого трансмурального ІМ і стентування коронарних артерій не було повторних шпиталізацій з приводу загострення основного захворювання. Побічну дію ПАТТ у вигляді легкої шлунково-кишкової кровотечі спостерігали в одного пацієнта. Через 12 місяців ПАТТ встановлено достовірне збільшення протромбінового часу з 12,77±0,18 сек до 13,45±0,34 сек (р0,05) і міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) – з 0,95±0,008 Од. до 1,0±0,026 Од. (р0,05). Відзначено незначне, але достовірне підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) з 14,4±1,11 Од/л до 16,67±1,25 Од/л (р0,05).

Доп.точки доступа:
Таков, Д. В.; Білецький, С. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Зозуля, В. М.
Особливості ушкоджень водіїв та пасажирів у салоні автомобілів класу D при кутовому зіткненні [] / В. М. Зозуля // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 38-41. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
БЕДСТВИЯ, АВАРИИ И КАТАСТРОФЫ -- DISASTERS
ТРАНСПОРТНЫЕ СРЕДСТВА МОТОРНЫЕ -- MOTOR VEHICLES
СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА -- FORENSIC MEDICINE (обучение)
Аннотация: Мета дослідження – встановити особливості ушкодження водія і пасажира в салоні автомобіля класу D при боковому зіткненні. Матеріал і методи. Проаналізовано випадки ДТП з 2008 по 2021р. у Житомирській, Рівненській, Волинській областях України. При автомобільній травмі розглядалися випадки кутового (правого та лівого) зіткнення із смертельним наслідком водія та пасажира переднього сидіння автомобілів класу D. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: системно-структурний аналіз, спостереження, порівняння, опис. Додатково проводилась криміналістична експертиза ушкоджень. Статистичний аналіз включав первинне опрацювання даних методами описової статистики та перевірку нульової гіпотези методом мультифакторного аналізу. Результати. Виявлені чіткі особливості ушкодження водія та пасажира при боковому зіткненні. Вони відрізнялись та характеризувались залежністю від правої чи лівої сторони зіткнення. Висновки. Отримана сукупність ушкоджень, характерних для водія чи пасажира автомобілів класу D при лівому та правому кутовому зіткненнях, може бути використана для їх ідентифікації при проведенні судово-медичної експертизи.

Экз-ры:
Найти похожие

Кравченко, В. І.
Комплексне лікування патології висхідної, дуги й низхідної грудної аорти шляхом виконання операції гібридного "хоботу слона" [] / В. І. Кравченко, І. О. Дітківський, В. Д. Либавка // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 42-47. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АОРТЫ ГРУДНОЙ АНЕВРИЗМА -- AORTIC ANEURYSM, THORACIC (хирургия)
Аннотация: Мета роботи – вивчення і демонстрація можливостей методики повної заміни висхідної, дуги, судин дуги і низхідної грудної аорти “elephant trunk” шляхом операції у хворих з аневризмами дуги аорти. Матеріал і методи. У роботі описана техніка і продемонстровані результати перших 29 операцій протезування висхідної, дуги, судин дуги і низхідної грудної аорти, “elephant trunk”, що були виконані співробітниками відділу хірургічного лікування патології аорти ДУ «Національний ІССХ ім. М. Амосова НАМН України» у період 2016-2020 років. Результати. Госпітальна летальність становила 10,3%, троє хворих померли. Причини смерті: гостра серцево-судинна недостатність, неконтрольована кровотеча та поліорганна недостатність у кожному з випадків. У жодного з оперованих хворих рівень післяопераційної крововтрати не вимагав проведення реторакотомій. Висновки. Оптимальним способом корекції аневризм дуги аорти є операція протезування висхідної, дуги й низхідної грудної аорти - “elephant trunk”. Покращення передопераційної діагностики, хірургічної техніки, оптимізація методик захисту головного, спиного мозку і вісцеральних органів, можливості застосування гібридних/ендоваскулярних методик дозволить лікувати хворих з комплексними ураженнями басейну дуги аорти з госпітальної летальності в межах 10,3%.

Доп.точки доступа:
Дітківський, І. О.; Либавка, В. Д.
Экз-ры:
Найти похожие

Лехкун, А. В.
Чинники ризику деформівного остеоартриту у практиці сімейного лікаря [] / А. В. Лехкун, Л. П. Сидорчук, А. Є. Заремська // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 48-51. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (этиология)
Аннотация: Остеоартрит (ОА) – найпоширеніша кістково-суглобова патологія, що уражує, за даними Американського коледжу ревматології ACR (2019), близько 302 млн осіб у світі і є провідною причиною інвалідності літніх людей. Мета роботи – дослідити роль додаткових чинників ризику у хворих на ОА у практиці сімейного лікаря для проведення вторинної профілактики. Матеріал і методи. Виконано ретроспективний аналіз 50 амбулаторних карт та електронних медичних карт (ЕМК) пацієнтів із ОА за 2019-2020 роки: 30 жінок, 20 чоловіків; віком 35-75 років. Супутні чинники ризику вивчали методом епідеміологічного аналізу: ожиріння/надмірна маса тіла, обтяжений сімейний анамнез, травматичний чинник, професійний вплив. Результати. У структурі первинної захворюваності мешканців Північної Буковини у 2020 році домінують хвороби органів дихання та системи кровообігу. У загальній структурі захворюваність кістково-суглобової сфери становить 4,04%, що не відрізняється суттєво від середньо-європейського показника. У структурі первинної захворюваності кістково-суглобової сфери переважають артрози та деформівні ОА (ДОА). У структурі чинників ризику ДОА у віці до 50 років домінують травми та професійні чинники, після 50 років – ожиріння і обтяжена спадковість, при вагомому імпакті професійного чинника. Відсутність травм в анамнезі та професійних чинників зменшують ризик ДОА у 8 і 3,5 раза відповідно (р0,05). Вік старше 60 років підвищує відносний ризик ДОА у 2,5 раза (р

Доп.точки доступа:
Сидорчук, Л. П.; Заремська, А. Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Мазур, О. О.
Видовий склад і популяційний рівень мікробіоти вмісту гайморових пазух та ротоглотки у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синусит, асоційований із цукровим діабетом 1-го типу [] / О. О. Мазур // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 52-60. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ СИНУСИТ -- MAXILLARY SINUSITIS (микробиология)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1
Аннотация: Мета роботи – вивчити видовий склад та популяційний рівень мікробіоти вмісту верхньощелепних пазух та ротоглотки у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синусит (ХГВС), що виник на фоні цукрового діабету (ЦД) 1-го типу. Матеріал і методи. Проведено мікробіологічне обстеження 97 зразків вмісту порожнини верхньощелепних пазух. Основну групу склали 50 хворих на ХГВС із ЦД 1-го типу віком 20-67років (10 хворих віком 20-31 рік, 14 пацієнтів 31-45 років і 26 – віком 45-67 років). Серед хворих основної групи ендокринологи верифікували у 39 осіб перебіг ЦД 1-го типу середньої тяжкості, в 11 – тяжкий ступінь перебігу. Контрольну групу склали 47 осіб такого ж віку, які протягом останніх шести місяців не хворіли жодними захворюваннями і вважали себе практично здоровими. Результати. Визначено провідні збудники при ХГВС у хворих на ЦД 1-го типу: S.pneumoniae (у 34% хворих), H. influenzae (24%), M. catarrhalis (24%), S. aureus (10,0%), S.pyogenes (6,0%), E.coli Hly+ (2,0%). Гнійно-запальний процес у верхньощелепних пазухах у хворих на ЦД 1-го типу розвивається на фоні сформованого дисбіозу ротоглотки: І ступеня - у 6,0%, ІІ ступеня – у 28% хворих та ІІІ ступеня – у 66% пацієнтів, який характеризується вираженим дефіцитом автохтонних облігатних анаеробних та аеробних бактерій і контамінацією біотопу патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. Висновки. Провідними збудниками хронічного гнійного верхньощелепного синуситу у хворих на цукровий діабет 1-го типу на сучасному етапі являються: S.pneumoniae (32,0%), H.influenzae (26,0%), M.catarrhalis (24,0%), S.pyogenes(10,0%), S.aureus(6,0%) та E.coli Hly+ (2,0%). У хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синусит, що розвинувся на фоні цукрового діабету 1-го типу, настає елімінація із біотопу важливих за мультифункціональною роллю у мікробіоценозі бактерій роду Bifidobacterium, Lactococcus і S. mutans; суттєво, на два порядки, знижується кількість фізіологічно корисних лактобактерій, слинних стрептококів – на 92,91%, S.viridans - на 25,17%, S.sanguis - на 86,17%, S.mitis - на 45,33%, M. luteus - 25,35%. На цьому фоні суттєво зростає кількість умовно-патогенних превотел на 84,59%, фузобактерій - на 69,33%, піогенного стрептокока – на 50,5%, гемофільних бактерій – на 55,71%, мораксел - на 74,01%, дріжджоподібних грибів роду Candida - на 25,63%. Бактерії, що контамінують ротоглотку і вміст порожнин верхньощелепних пазух, досягають високого популяційного рівня (від 4,33±0,14 до 5,69±0,09 lg KУO\мл). За хронічних гнійних синуситів у хворих на ЦД 1-го типу у вмісті порожнини ротоглотки виявляються асоціації автохтонних облігатних і факультативних умовно-патогенних та алохтонних мікроорганізмів, які складаються із трьох видів мікроорганізмів у 3 (6%) хворих, із чотирьох – у 41(82%) та із п’яти – у 6 (12%) пацієнтів. Хронічний гнійний процес у верхньощелепній пазусі у пацієнтів із ЦД 1-го типу розвивається на фоні сформованого дисбактеріозу / дисбіозу ротоглотки I ступеня у 6,0%, II ступеня - у 28,0% хворих і III ступеня – у 66,0% хворих на ХГВС, що характеризується елімінацією або вираженим дефіцитом автохтонних облігатних анаеробних та аеробних бактерій (бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Streptococcus (S.salivarius, S.sanguis, S.mitis, S.mutans, L.lactis, M.luteus) і контамінацією біотопу патогенними та умовно-патогенними S.pneumoniae, S.pyogenes, H.influenzae, M.catarrhalis, E.coli, E.coli Hly+, Enterobacter freundii, Klebsiella oxytoca, S.aureus та ін.

Экз-ры:
Найти похожие

10.

Роль асоціацій мікроорганізмів у розвитку хронічного гнійного верхньощелепного синуситу у хворих на цукровий діабет 1-го типу [] / О. О. Мазур [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 61-70. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ СИНУСИТ -- MAXILLARY SINUSITIS (этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (осложнения)
Аннотация: Мета роботи – вивчити видовий склад та популяційний рівень мікробіоти вмісту верхньощелепних пазух та роль асоціацій мікроорганізмів у розвитку і перебігу хронічного гнійного верхньощелепного синуcиту (ХГВС) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу. Матеріал і методи. Проведено мікробіологічне обстеження 97 зразків вмісту порожнини верхньощелепних пазух. Основну групу склали 50 хворих на ХГВС із ЦД 1-го типу віком 20-67 років (10 хворих віком 20-31 рік, 14 пацієнтів - 31-45 років і 26 – віком 45-67 років). Серед пацієнтів основної групи ендокринологи встановили у 39 осіб перебіг ЦД 1-го типу середньої тяжкості, в 11 – тяжкий ступінь перебігу. Контрольну групу склали 47 хворих на ХГВС такого ж віку без ЦД 1-го типу. Результати. Бактеріологічними та мікологічними методами у вмісті порожнини верхньощелепних пазух хворих на ХГВС із ЦД 1-го типу виділено та ідентифіковано 175 штамів різних видів мікроорганізмів, що відносяться до 24 різних таксономічних груп, які в біотопі формують різні за якісним складом мікробні асоціації, що складаються із трьох різних видів - у 58% хворих, із чотирьох видів - у 34,0% та із п’яти різних таксонів - у 8,0% хворих. ХГВС у пацієнтів із ЦД 1-го типу формує мікробні асоціації. У хворих на ХГВС із ЦД 1 порівняно з хворими контрольної групи зростає кількість асоціацій, що складаються з трьох видів - у 2,7 раза, але зменшується на 11,76% кількість асоціацій, що складаються із чотирьох видів мікроорганізмів. Кількість асоціацій, що складаються з п’яти видів у хворих зменшується в 3,5 раза. Перераховане вище може свідчити про вплив не тільки етіологічного агента, а також і певної асоціації мікроорганізмів на тяжкість перебігу ХГВС, поєднаного із ЦД 1-го типу, що необхідно враховувати при виборі лікувальної тактики. Висновки. Хронічний гнійний верхньощелепний синусит у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу формує мікробні асоціації. У вмісті порожнини верхньощелепних пазух хворих на ХГВС, поєднаний із цукровим діабетом 1-го типу, виділено та ідентифіковано 175 штамів різних видів мікроорганізмів, що відносяться до 24 різних таксономічних груп, які в біотопі формують різні за якісним складом мікробні асоціації, що складаються із трьох різних видів - у 58% хворих, із чотирьох видів - у 34,0% та із п’яти різних таксонів - у 8,0% хворих. Серед найбільш численних асоціацій, що складаються із трьох видів патогенних та умовно-патогенних автохтонних факультативних мікроорганізмів, частіше трапляються асоціації таких представників: M. catarrhalis, S. aureus і Bacteroides spp.; Prevotella spp., S. viridans і S. salivarius; M. catarrhalis, Prevotella spp. і S. epidermitidis; H. influenzae, Prevotella spp. і S. epidermitidis. Асоціації, що складаються із чотирьох видів, виявлені у 34% хворих і складаються з S. pneumoniae, M. catarrhalis, S. pyogenes, Fusobacterium spp; S. pneumoniae, E. coli, S. aureus і Candida spp.; S. pneumoniae, E. coli Hly+, S. viridans і Candida spp. У хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синусит, поєднаний із цукровим діабетом 1-го типу з тяжким перебігом, були наявними асоціації, що складалися із S. pneumoniae, M. catarrhalis, Candida spp. і S. epidermitidis; S. pneumoniae, M. catarrhalis, S. pyogenes, S. epidermitidis; Bacteroides spp., H. influenzae, S. pyogenes, Enterobacter freundii; Bacteroides spp., H. influenzae, S. pyogenes, Candida spp. У хворих на ХГСВ, поєднаний з тяжким перебігом ЦД 1-го типу, виявлені асоціації мікроорганізмів, що складалися із п’яти видів. Їхній склад був різним, але у всіх був виділений та ідентифікований збудник S. pneumoniae у високому популяційному рівні, умовно-патогенні облігатні анаеробні бактерії роду Bacteroides і Prevotella, Fusobacterium, стрептококи і золотистий стафілокок. Всі провідні збудники персистують у біотопі в асоціації, що необхідно враховувати при виборі лікувальної тактики.

Доп.точки доступа:
Мазур, О. О.; Плаксивий, О. Г.; Калуцький, І. В.; Яковець, К. І.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Особливості атопічної реактивності у дітей, хворих на бронхіальну астму [] / Г. О. Мислицька [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 71-76. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Бронхіальна астма - хронічне захворювання, яке характеризується зворотною обструкцією дихальних шляхів із клінічними проявами епізодів свистячих хрипів, що повторюються, запаленням дихальних шляхів, їхнього гіперреактивністю. Своєчасна діагностика бронхіальної астми в ранньому дитячому віці дозволить призначити адекватну терапію і контрольоване ведення хворих, що в майбутньому зменшить ризики розвитку серйозних ускладнень та покращить якість життя пацієнтів. Мета дослідження. Виявити впливові чинники на прояви атопічної реактивності у дітей, хворих на бронхіальну астму залежно від вмісту специфічних до антигенів домашнього пилу IgE в сироватці крові, для оптимізації менеджменту захворювання. Матеріал і методи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 79 дітей шкільного віку, хворих на атопічну бронхіальну астму, в Обласній дитячій клінічній лікарні та Міській дитячій поліклініці м. Чернівці. За концентрацією специфічного IgE до алергену домашнього пилу пацієнтів було розподілено на дві клінічні групи. До першої (І) клінічної групи увійшло 55 дітей, у яких концентрація даних антитіл у крові перевищувала 3,5 kU/l, до другої групи (ІІ) увійшли 24 пацієнти, у яких рівень специфічного IgE був нижче зазначеного показника. За основними клінічними ознаками групи порівняння були зіставленими. Результати. Виявлено, що частка пацієнтів першої групи, які мали контакт із тютюнопалінням батьків, переважала стосовно групи порівняння. Постійний контакт із тютюновим димом, коли в родині дану шкідливу звичку мають обидва батьки, збільшує ймовірність розвитку гіперчутливості до домашнього пилу хворих на астму дітей практично у 9 разів. Водночас у даних хворих бронхіальна астма частіше поєднувалась із атопічним дерматитом, натомість, низька концентрація специфічного IgE до домашнього пилу асоціювалася з коморбідністю астми з алергічним ринітом. Ризик середньотяжкого перебігу бронхіальної астми відносно тяжкого у пацієнтів із низькою концентрацією IgE значно зростає. Імовірність розвитку фенотипів астми пізнього початку та астми фізичної напруги у дітей із низькою концентрацією специфічного IgE до домашнього пилу зростає у 3 та 2 рази відповідно. Кількість школярів, у яких виявлено надзвичайно високу концентрацію IgE (більше 100 kU/l) до антигенів кліща D. Pteronissinus, вдвічі переважала таку в групі порівняння, а в кожного другого пацієнта також реєструвався дуже високий рівень антитіл до кліща D. Farinae. Висновок. У дітей із атопічною гіперчутливістю до алергенів домашнього пилу зростають шанси коморбідного перебігу бронхіальної астми та атопічного дерматиту, розвитку астми пізнього початку та фізичної напруги, перебіг астми значно тяжчий, що необхідно враховувати при персоналізації специфічної терапії захворювання.

Доп.точки доступа:
Мислицька, Г. О.; Колоскова, O. К.; Марусик, У. І.; Ставничук, О. П.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Нечитайло, Ю. М.
Фармако-економічні особливості стаціонарного лікування гострих позалікарняних пневмоній у дітей [] / Ю. М. Нечитайло, Н. О. Попелюк, О. Г. Долженко // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 77-82. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA (лекарственная терапия)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Мета роботи – проаналізувати фармако-економічні особливості лікування та витрат на медичні засоби у дітей, госпіталізованих з приводу гострих позалікарняних пневмоній. Матеріал і методи. У роботі обстежено 51 дитину віком 2-17 місяців, що перебували на стаціонарному лікуванні з приводу пневмонії. У пацієнтів вивчалися клінічна симптоматика, тяжкість перебігу, структура і тривалість основних лікувальних заходів, їх вартість. Результати. Тривалість перебування на стаціонарному лікуванні склала (13,3±0,62) днів з подальшим лікуванням та реабілітацією в амбулаторних умовах. У лікуванні застосовувалися антибіотики, антипіретики, антигістамінні, муколітики та кортикостероїдні гормони. Загальна вартість витрат на лікування одного випадка склала у середньому (2346,9±145,7) гривень. Найбільш вартісними були витрати на антибіотики, а найбільш дешевими – на жарознижувальні засоби. Враховуючи позалікарняний характер процесу, стартове застосування антибіотиків із групи цефалоспоринів третього та четвертого покоління було нераціональним і суттєво підвищувало вартість лікування. Висновки. Впровадження нової моделі медицини акцентує увагу на оптимізації лікувальної тактики та раціональному виборі антибіотиків при гострих позалікарняних пневмоніях у дітей. В антибактеріальній терапії все ще зберігається неадекватний, з клінічної та економічної точок зору, вибір препаратів. У лікуванні цього захворювання зросла роль патогенетичної терапії по відновленню процесів мукоциліарного кліренсу та запобіганню дисбіозам на тлі застосування антибіотиків.

Доп.точки доступа:
Попелюк, Н. О.; Долженко, О. Г.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Печеряга, С. В.
Профілактика ускладнень вагітності та пологів при низькій плацентації [] / С. В. Печеряга, І. М. Маринчина // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 83-88. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПЛАЦЕНТАЦИЯ -- PLACENTATION
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
РОДОВ ОСЛОЖНЕНИЯ -- OBSTETRIC LABOR COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
Аннотация: Мета роботи – оцінити ефективність розробленого методу профілактики ускладнень вагітності при низькій плацентації з ранніх термінів гестації. Матеріал і методи. Проведено обстеження 119 вагітних із низькою плацентацією. Даний діагноз встановлювався з 6-7-го тижнів гестації на підставі ехографічного дослідження. Основну групу створили 64 вагітних із низьким розташуванням хоріона, яким проводилася профілактика ускладнень вагітності з ранніх термінів гестації, розробленим комплексом медикаментозних засобів, та контрольну групу — 55 жінок із низькою плацентацією, яким не проводилася профілактика ускладнень вагітності з ранніх термінів гестації. Профілактичний комплекс включав: лютеіну, екстракт гінкго білоби, фоліо та біолектру. Для оцінки ефективності запропонованої терапії у досліджуваних групах проаналізований перебіг вагітностей у ранні та пізні терміни гестації, а також ускладнення вагітностей та пологів. Результати. Частота патологій вагітності в основній групі, де проводилася профілактика ускладнень вагітності з ранніх термінів гестації при низькій плацентації була значно меншою, ніж у групі контролю. За даними проведеного дослідження, у вагітних основної групи достовірно зменшувалася загроза переривання вагітності з кровотечею та без кровотечі в І та ІІ триместрах (р0,05). У ІІІ триместрі гестації у групі, де проводилася профілактика ускладнень вагітності, достовірно зменшувалася частота загрози передчасних пологів, передчасне відшарування низько розташованої плаценти, фетоплацентарна дисфункція, синдром затримки розвитку плода та дистрес плода під час вагітності (р0,05). Також в основній групі спостерігався менший відсоток передчасних пологів та пологів, що завершилися шляхом кесарева розтину. Висновки. 1. З місцем прикріплення плаценти в порожнині матки тісно пов’язані її функція, розвиток плацентарної дисфунції, перебіг вагітності та пологів. 2. Проведені дослідження показали ефективність запропонованої нами комплексної медикаментозної профілактики ускладнень вагітності при низькій плацентації, що, у свою чергу, призвело до покращення перебігу вагітності та пологів і стало ефективним засобом профілактики плацентарної дисфункції.

Доп.точки доступа:
Маринчина, І. М.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Топографо-анатомічні особливості шийки сечового міхура ранніх плодів [] / Д. В. Проняєв [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 89-96. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ ШЕЙКИ ОБСТРУКЦИЯ -- URINARY BLADDER NECK OBSTRUCTION (эмбриология)
Аннотация: Мета роботи – визначити особливості макромікроскопічної анатомії і динаміку становлення топографо-анатомічних взаємовідношень шийки сечового міхура із суміжними органами та структурами на початку плодового періоду. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 70 препаратах плодів. Вік об’єктів дослідження визначали за таблицями Б.М. Пэттена, Б.П. Хватова, Ю.Н. Шаповалова на підставі вимірювань тім’яно-п'яткової довжини (ТПД) з урахуванням Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої Наказом МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р. Для досягнення мети використовували такі методи анатомічних досліджень: антропометрію – для визначення віку досліджуваних об’єктів; ін’єкцію артеріальних судин з подальшим препаруванням під контролем мікроскопа – для вивчення особливостей кровопостачання міхурово-сечівникового сегмента; рентгенографію – для визначення скелетотопії міхурово-сечівникового сегмента; макромікроскопію – для вивчення анатомічних взаємовідношень компонентів міхурово-сечівникового сегмента, їх будови, форми, положення; гістологічний – для вивчення особливостей будови стінки міхурово-сечівникового сегмента; морфометрію – для з’ясування морфометричних параметрів міхурово-сечівникового сегмента; метод 3-D реконструкції – для вивчення просторової будови міхурово-сечівникового сегмента; статистичний – для аналізу і встановлення вірогідності відмінностей органометричних показників. Результати. Скелетотопічно проєкція міхурово-сечівникового переходу ранніх плодів розміщена на рівні верхньої третини лобкового симфізу. На початку перинатального періоду в плодів жіночої статі шийка сечового міхура (6,9±2,6 мм) довша, ніж у плодів чоловічої статі (6,4±2,4 мм). На підставі аналізу та узагальнення результатів досліджень обґрунтовано, що на початку плодового періоду внутрішній м’яз-замикач сечівника може бути утворений: а) двома петлями зовнішнього поздовжнього шару; б) кільцем колового шару та передніми пучками зовнішнього поздовжнього шару; в) передніми пучками зовнішнього поздовжнього шару та поперечними пучками внутрішнього поздовжнього шару в межах трикутника сечового міхура; г) кільцем колового шару, потовщеним у передньобокових відділах. Висновки. Враховуючи топографо-анатомічні особливості ангіо- та міоархітектоніки міхурово-сечівникового сегмента, вважаємо, що його роль, як фізіологічного сфінктера нижніх сечових шляхів забезпечується взаємодією судинного і м'язового компонентів. Судинний компонент сфінктерного апарату міхурово-сечівникового сегмента забезпечується венами, розміщеними в три яруси: 1) кавернозоподібні вени підслизової оболонки; 2) вени м'язової оболонки; 3) вени адвентиційної оболонки. Другий анатомічний компонент сфінктерної функції міхурово-сечівникового сегмента - м'язовий, представлений внутрішнім м’язом-замикачем сечівника.

Доп.точки доступа:
Проняєв, Д. В.; Кашперук-Карпюк, І. С.; Проняєв, В. В.; Рябий, С. І.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Раца, В. В.
Оцінка стану оксидантно-протиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів у хворих на хронічний панкреатит, поєднаний із гіпотиреозом [] / В. В. Раца, О. І. Федів // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 97-101. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (этиология)
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ -- LIPID PEROXIDATION
Аннотация: Зміни оксидантно-протиоксидантного гомеостазу є однією з патогенетичних ланок виникнення та прогресування багатьох нозологій, у тому числі хронічного панкреатиту (ХП) та гіпотиреозу (ГЗ), однак даних щодо розвитку оксидативного стресу (ОС) при поєднанні ХП та ГЗ недостатньо, тому визначення ролі цих систем при коморбідному перебігу даних патологій є актуальним питанням сьогодення. Мета роботи – вивчити стан оксидантно- та протиоксидантної системи у хворих на ХП та ХП, поєднаний із ГЗ. Матеріал і методи. Обстежено 96 осіб, з них 26 хворих на хронічний панкреатит (група 1), 24 хворих на гіпотиреоз (група 2), 26 хворих на хронічний панкреатит на тлі гіпотиреозу (група 3), 20 практично здорових осіб (група 4). Оцінку оксидантно-протиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів оцінювали шляхом визначення вмісту малонового альдегіду в плазмі крові (МА пл.) та еритроцитах (МА ер.), рівня глутатіону відновленого (ГВ), глутатіонпероксидази (ГП) та глутатіону-S-трансферази (ГТ). Активність ферментів розраховували на 1 г гемоглобіну (Нв). Результати дослідження. Аналіз отриманих результатів виявив чіткі закономірності змін стану оксидантно-протиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів у хворих на ХП на тлі ГЗ. А саме порушення пероксидного окиснення ліпідів у пацієнтів із коморбідною патологією, що супроводжується підвищенням вмісту МА ер. на 44,87 % та вмісту МА у плазмі крові на 46,42%; оксидантно-протиоксидантної системи: зниження ГВ у крові на 51,61%,на фоні компенсаторного підвищення ГП – на 48,03 % та ГТ - на 34,76%. Висновок. За умов коморбідності хронічного панкреатиту та гіпотиреозу спостерігається порушення оксидантно-протиоксидантної системи та стану пероксидного окиснення ліпідів, який характеризується достовірним підвищенням вмісту малонового альдегіду ер. та малонового альдегіду у плазмі крові та зниження рівня ГВ, на тлі вираженого компенсаторного підвищення рівня активності глутатіонпероксидази та глутатіону-S-трансферази, що обтяжує перебіг основного захворювання, його діагностику та лікування.

Доп.точки доступа:
Федів, О. І.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Імуносупресивна активність опортуністичних збудників інфекційно-запального процесу у сечовивідних шляхах чоловіків, хворих на калькульозний пієлонефрит [] / Л. І. Сидорчук [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 102-109. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПИЕЛОНЕФРИТ -- PYELONEPHRITIS
ОППОРТУНИСТИЧЕСКИЕ ИНФЕКЦИИ -- OPPORTUNISTIC INFECTIONS (осложнения)
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (этиология)
Аннотация: Мета – встановлення у збудників інфекційно-запального процесу сечовивідних шляхів у чоловіків, хворих на калькульозний пієлонефрит, антилізоцимної, антикомплементарної, антиімуноглобулінової активності та інгібуючої дії стосовно фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові. Матеріал і методи. Від 30 хворих чоловіків, віком від 31 до 65 років (середній вік 48,8±4,27р.), бактеріологічним методом виділено та ідентифіковано 34 штами опортуністичних таксонів. У цих бактерій встановлена антилізоцимна, антикомплементарна та антиімуноглобулінова активність, а також супресивна дія супернатантів культурзбудників калькульозного пієлонефриту на фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові хворих. Визначення антикомплементарної активності бактерій проводили за використання принципу, який включає тестування протекторної дії бактерій та їх продуктів метаболізму стосовно росту індикаторного штаму за наявності бактерицидної речовини (комплементу сироватки крові). Антилізоцимну активність збудників досліджували фотометричним методом. Антиімуноглобулінову активність досліджували за методом, викладеним у роботі Гайдаш І.С. та інші. Результати. Більшість 27 (79,41%) ізольованих штамів ентеробактерій (84%) та факультативних анаеробних та аеробних грампозитивних коків (E.faecalis, S.saprophyticus) (66,67%) проявляють різного ступеня антилізоцимну активність. Найвища антилізоцимна активність встановлена у виділених штамів K.рneumoniaе, нижче на 8,14% - у E.coli.Більшість (64,71%) ізольованих штамів ентеробактерій (68%) і грампозитивних коків (55,56%) із сечовивідних шляхів чоловіків, хворих на калькульозний пієлонефрит, проявляє антикомплементарну активність. Всі ізольовані та ідентифіковані таксони проявляють інгібуючу активність стосовно імуноглобулінів основних класів: IgМ, IgG та IgА. K.pneumoniaе інгібує імуноглобуліни всіх основних класів, концентрація IgМ зменшується під впливом цього таксону на 22,36%, IgG – на 26,88% та IgА – на 19,61%. Висновки. Опортуністичні збудники (E.coli, K.рneumoniae, P.mirabilis, E.cloaceae, S.marcescens, E.faecalis, S.saprophyticus) інфекційно-запального процесу сечовивідних шляхів у чоловіків, хворих на калькульозний пієлонефрит, проявляють різного рівня антилізоцимну, антикомплементарну активність; понижують імуноглобулінову функцію IgG(на 21,60%), IgA (на 21,49%) та IgM (на 14,30%), інгібують фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів на 15,74%, їх захоплюючу здатність – на 22,59%.

Доп.точки доступа:
Сидорчук, Л. І.; Гаврилюк, О. І.; Дейнека, С. Є.; Міхєєв, А. О.; Сидорчук, Р. І.; Бліндер, О. О.; Сидорчук, І. Й.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Соломенчук, Т. М.
Вивчення впливу куріння на показники ліпідного обміну, ліпідтранспортної системи та системного запалення у жінок з нестабільною стенокардією: патогенетичні зв'язки та ризики розвитку [] / Т. М. Соломенчук, А. О. Бедзай // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 110-117. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
СТЕНОКАРДИЯ НЕСТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, UNSTABLE (этиология)
КУРЕНИЕ -- SMOKING (вредные воздействия)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM
ВОСПАЛЕНИЕ -- INFLAMMATION
Аннотация: Мета дослідження – вивчити вплив куріння на показники ліпідного обміну, ліпідтранспортної системи і системного запалення, з’ясувати їх кореляційні зв’язки та ризики виникнення нестабільної стенокардії у жінок, залежно від звички куріння. Матеріал і методи. Обстежено 225 жінок: 150 жінок – пацієнтки з нестабільною стенокардією та 75 практично здорових жінок. В усіх обстежених визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької і високої густини, тригліцериди, аполіпопротеїни А1 (АпоА1) та В (АпоВ), С-реактивний протеїн, фібриноген. Проведено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз з використанням критерію Фішера. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою прикладних програм «Microsoft Office Excel 2016» та «Statistics ver. 10. Результати. Відносний ризик розвитку нестабільної стенокардії у пацієнток зі звичкою куріння найчастіше пов'язаний з атерогенною дисліпідемією (загальний холестерин4 ммоль, OR=12,02, СІ=8,12-16,32; холестерин ліпопротеїнів низької густини 1,8 ммоль/л, OR=9,32, СІ=6,13-12,56; холестерин ліпопротеїнів високої густини 1,2 ммоль/л, OR0,85, OR=2,69, СІ=1,15-4,21) та найвищою активністю системного запалення (С-реактивний протеїн3 мг/л, OR=3,62, СІ=2,15-4,56). Ризик розвитку нестабільної стенокардії, пов’язаний з переліченими показниками в 1,5-2 раза вищий у жінок зі звичкою куріння, порівняно з жінками, які ніколи не курили. Встановлено достовірні прямі кореляційні зв’язки високої і середньої сили між виразністю системного запалення, порушеннями ліпідтранспортної системи (збільшення співвідношення АпоВ/АпоА1 та зменшення рівня АпоА1), у хворих на нестабільну стенокардію жінок-курців. Висновки. Куріння – один із найбільш агресивних чинників нестабільної стенокардії у жінок, що сприяє появі та прогресуванню інших важливих факторів ризику і призводить до порушень ліпідного обміну, ліпідтранспортної системи, системного запалення та збільшення шансів виникнення нестабільної стенокардії.

Доп.точки доступа:
Бедзай, А. О.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Тащук, В. К.
Взаємозв'язок між госпітальною смертністю та маркерами запалення у хворих на COVID-19 та ішемічну хворобу серця [] / В. К. Тащук, Р. А. Нестеровська, В. О. Калараш // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
Аннотация: Мета дослідження – дослідити взаємозв'язок між госпітальною смертністю та маркерами системного запалення у хворих на COVID-19 із ішемічною хворобою серця (ІХС). Матеріал і методи. Проаналізовано дані 52 історій хвороб пацієнтів з COVID-19 і ІХС, які перебували на стаціонарному лікуванні. З них, першу групу склали 40 пацієнтів, які були виписані з одужанням, до другої групи увійшли 12 хворих, що померли. Вираженість синдрому системного запалення у виділених групах хворих оцінювали за кількістю лейкоцитів та клітинним складом периферичної крові при надходженні до стаціонару та, на підставі отриманих даних, розрахували значення гематологічних інтегральних індексів. Результати. Встановлено, що пацієнти групи ІІ, які померли від серцево-судинних ускладнень, пов’язаних із COVID-19, мали значно вищий рівень системної запальної відповіді, яка проявляється істотним збільшенням загального вмісту лейкоцитів крові та зростанням відсоткового вмісту нейтрофілів при зниженні відсоткового вмісту лімфоцитів, а також істотно вищими інтегральними гематологічними індексами: індекс зсуву лейкоцитів, співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів та відношення нейтрофілів до моноцитів. Під час системної запальної реакції спостерігається загострення активності запального процесу атеросклеротичних бляшок, що робить їх більш сприйнятливими до розриву. Отже, можна припустити, що ІХС у поєднанні з посиленою запальною реакцією може призвести до пошкодження серця у пацієнтів, які інфіковані SARS-CoV-2. Висновки. Лімфопенія, надмірна активація запального каскаду та ураження серця - все це найважливіші особливості захворювання COVID-19 і мають високу прогностичну цінність.

Доп.точки доступа:
Нестеровська, Р. А.; Калараш, В. О.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Федосєєва, О. В.
Особливості експресії FOX-1 у щитоподібній залозі щурів після пренатальної дії дексаметазону [] / О. В. Федосєєва // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 124-131. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДЕКСАМЕТАЗОН -- DEXAMETHASONE (вредные воздействия)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (эмбриология)
Аннотация: Мета дослідження – встановити особливості експресії та розподілу Fox-1 у паренхімі щитоподібної залози щурів у постнатальному періоді онтогенезу в нормі та після внутрішньоутробної дії дексаметазону. Матеріал і методи. Комплексом методів морфологічного дослідження (виготовлення гістологічних серійних зрізів, оглядової мікроскопії, імуногістохімії, морфометрії та статистичної обробки) досліджена щитоподібна залоза щурів (90 тварин) лінії Вістар віком від 1-ї до 14-ї доби постнатального розвитку. У ході експерименту тваринам оперативно внутрішньоплідно підшкірно вводили розчин дексаметазону в дозі 0,05 мл у розведенні 1:40 на 18-ту добу датованої вагітності. Результати дослідження. У щитоподібних залозах новонароджених тварин, які пренатально отримали дексаметазон, паренхіма була добре розвинена і складалася з фолікулів порожнистого колоїдного типу та поодиноких мікрофолікулів безколоїдного типу, по всій паренхімі органа спостерігалася яскрава цитоплазматична реакція з Fox-1 антитілами. У щитоподібних залозах тварин 3-ї доби життя морфологічні зміни відбувалися в усіх групах експерименту. У тварин експериментальної групи порожнисті фолікули колоїдного типу малого, середнього і великого діаметрів візуалізувалися хаотично по всьому органу, причому виявлялися великі фолікули неправильної форми з імуногістохімічною слабкою або негативною реакцією з Fox-1 антитілами у тироцитах із просвітом без колоїду, що свідчило про зниження специфічної синтетичної активності в цих тироцитах. На 7-му добу в експериментальній групі в сплощених тироцитах перерозтягнених фолікулів експресія Fox-1 була наявна тільки в апікальній частині. На 11-ту – 14-ту добу постнатального розвитку у щитоподібних залозах щурів, експериментально перенатально експонованих дексаметазоном, у стінці великих фолікулів зі сплощеним епітелієм починалася екстрафолікулярна проліферація тироцитів на фоні візуалізації в просвіті цих фолікулів десквамованих клітин. У екстрафолікулярних проліферуючих тироцитах була наявна яскрава перинуклеарна і цитоплазматична Fox-1 позитивна реакція. Висновки. 1. Виявлені зміни на першу добу життя в щитоподібній залозі щурят свідчили про те, що пренатальне введення дексаметазону впливає на інтенсифікацію диференціювання не тільки структурно-функціональних одиниць – фолікулів, а й специфічного синтетичного внутрішньоклітинного апарату тироцитів, судячи за інтенсифікацію Fox-1 позитивної цитоплазматичної експресії. Таким чином, незріла пре-мРНК перетворюється на зрілу мРНК, з якої перекладаються білки щитоподібної залози, зокрема тиреоглобулін. До моменту народження цей процес в експериментальній групі сягає значного розвитку, охоплюючи всю паренхіму залози. 2. У щурів, які претанально отримували дексаметазон, період молочного вигодовування характеризувався інтенсивними структурними змінами у щитоподібній залозі, зокрема, у тироцитах одношарового сплощеного епітелію різко зменшувалась експресія Fox-1 антитіл, що потім змінювалося яскравою цитоплазматичною імуногістохімічною Fox-1 позитивною реакцією у тироцитах екстрафолікулярних проліферативних скупчень та фолікулів безколоїдного типу секреції, що є адаптивно-компенсаторним механізмом внутрішньоклітинного посилення проліферації синтезуючих органел у відповідь на перебудову значної кількості існуючих фолікулів за гіпофункціональним типом, направленого на підтримку нормального рівня функціонального стану щитоподібної залози.

Экз-ры:
Найти похожие

20.

Флаксемберг, М. А.
Результати комбінованого лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку [] / М. А. Флаксемберг // Буковинський медичний вісник. - 2021. - Т. 25, № 3. - С. 132-137. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЛЕЙОМИОМА -- LEIOMYOMA (терапия)
МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UTERINE NEOPLASMS (терапия)
Аннотация: Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого лікування лейоміоми матки (ЛМ) з огляду на можливість реалізації репродуктивної функції. Матеріал і методи. Обстежено 94 жінки репродуктивного віку з ЛМ великих розмірів (домінантний вузол більше 50 мм у діаметрі). На першому етапі всі хворі отримували передопераційну підготовку. Тридцять п’ять хворих із супутньою гіперплазією ендометрія та/або наявністю поліморфізму гена рецептора прогестерону PGR progins отримували аГн-РГ у середньотерапевтичній дозі раз на 28 днів 3 ін’єкції. П’ятдесят дев’ять хворих із референтним генотипом без патології ендометрія отримували міфепристон по 50 мг на добу три місяці. Після передопераційної підготовки хворим проведена консервативна міомектомія шляхом лапаротомії. Оцінювали менструальну функцію, синдром тазового болю, розміри лейоматозних вузлів, переносимість препаратів, частоту вагітності і рецидивів. Статистична обробка даних проводилася з допомогою програми Microsoft Excel. Враховували основні статистичні показники – частоту, середню величину і стандартне відхилення. Достовірними вважали результати при р0,05. Результати. Надмірні менструації та АМК мали місце у 81,9 % жінок. Через місяць терапії аменорея настала у 79,8 %, а після трьох - у всіх пацієнток. Відновлення менструації через один місяць після операції відзначали 10,6 %, через два - 59,6 % і на третій цикл менструації відновилися у всіх пацієнток. Частота больового синдрому, не пов’язаного з менструальним циклом, знизилася з 52,1 % до 9,6 %, диспареунії – з 12,8 % до 4,3 %, дисменореї – з 47,9 % до 8,5 %. За даними УЗД, через місяць у групі жінок, що отримували аГн-РГ, розміри вузлів зменшилися в середньому на 22,9 %, а після прийому міфепристону - на 16,9 %, через три місяці - на 51,4 % і 45,8 %. Об’єм матки - на 28,6 % і 30,5 %. З другого місяця терапії симптоми, викликані недостатністю естрогенів, відзначали 39,4 % хворих, які отримували аГн-РГ, і 20,3 % у групі міфепристону. У цілому лікування визначено як ефективне у 88,6 % жінок, що отримували аГн-РГ, і 93,2 % хворих, яким призначали міфепристон. Рецидив захворювання мав місце в 11,4 % жінок після аГн-Рг і 5,1 % у групі міфепристону. Вагітність настала у 69,2 % пацієнток і у 90,8 % випадків закінчилася пологами. Висновки. Застосування гормональної передопераційної підготовки та диференційований підхід до вибору препарату призводить до нормалізації стану хворої та зменшення розмірів вузлів, що дає змогу провести органозберігаюче хірургічне лікування з мінімальною травматизацією матки. Перевагу слід надавати антигестагенам, оскільки при однаковій ефективності, порівняно з аГн-РГ, вони краще переносяться пацієнтками і мають більш виражений позитивний вплив на стабілізацію процесу і рецидив захворювання. Такий комбінований підхід дозволяє підвищити ефективність лікування до 91,5 %, зберегти матку у жінок репродуктивного віку і сприяє настанню вагітності у 69,2 % випадків.

Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-29

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)