Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (25)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЗУ1/2018/20/5<.>

Общее количество найденных документов : 25
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-25

Іванов, В. П.
Характер змін показників добового моніторування ЕКГ та особливості структурно-функціонального стану міокарда залежно від рівня альдостерону у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та частими рецидивами фібриляції передсердь / В. П. Іванов, Т. Д. Данілевич // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 606-614
MeSH-главная:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика)
ЭХОКАРДИОГРАФИЯ -- ECHOCARDIOGRAPHY (использование)
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
Аннотация: Останнім часом велика увага дослідників зосереджена на вивченні особливостей електричного та структурного ремоделювання серця в пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП). Як методи, що дають можливість оцінити ці зміни, використовують насамперед холтерівське моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) та ехокардіографію (ЕхоКГ). Мета роботи – оцінити особливості порушень серцевого ритму за даними ХМ ЕКГ і внутрішньосерцевої гемодинаміки за даними ЕхоКГ у пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) і частими рецидивами ФП залежно від рівня альдостерону. Матеріали та методи. Обстежили 146 пацієнтів із ГХ ІІ стадії, що ускладнена частими рецидивами ФП, котрі становили основний клінічний масив дослідження. Як групу порівняння обстежили 26 пацієнтів із ГХ ІІ стадії без ФП. У 56 (38,4 %) хворих перебіг аритмії мав характер пароксизмальної, в 90 (61,6 %) – персистуючої форми ФП. У 31 (21,2 %) пацієнта визначили вагусний, у 70 (47,9 %) – адреналовий, у 45 (30,9 %) – змішаний варіант аритмії. Усім хворим здійснили ХМ ЕКГ і трансторакальну ЕхоКГ. Для визначення вмісту альдостерону в сироватці крові використовували метод імуноферментного аналізу. Відносно низький рівень альдостерону (ВНРА) для цієї вибірки визначили як ‹62 пг/мл, відносно високий (ВВРА) – як ›184 пг/мл. Проміжне значення показника (ПРА) – в діапазоні 62–184 пг/мл. Виходячи з отриманих градацій плазмового рівня альдостерону, виділили 3 групи пацієнтів: 1 – хворі з відносно низьким (n = 37), 2 – з проміжним (n = 72), 3 – відносно високим рівнем альдостерону (n = 37). Надалі аналіз даних виконали залежно від виділених груп. Статистичне опрацювання результатів дослідження здійснили за допомогою стандартних методів із застосуванням пакета прикладних програм StatSoft Statistica v. 12.0. Результати. Результати ХМ ЕКГ свідчили, що у групі пацієнтів ВВРА порівняно з хворими з ВНРА спостерігали вірогідне збільшення величини добової частоти серцевих скорочень (ЧССдоб) (р = 0,04) і циркадного індексу (ЦІ) (р = 0,03). Величина ЦІ була вірогідно вищою у групі з ПРА порівняно з хворими з ВНРА (р = 0,02). Частка епізодів суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії (СВПТ) була вірогідно вищою у групі з ВВРА порівняно з хворими з ПРА та ВНРА (р = 0,05 і р = 0,04 відповідно). Кількість зареєстрованих за добу епізодів ФП була більшою в пацієнтів із ВВРА та ПРА порівняно з групою з ВНРА (р = 0,02 і 0,03 відповідно), а сумарна тривалість цих епізодів за добу була вірогідно вищою у групі ВВРА порівняно з ВНРА та ПРА (р = 0,001 і р = 0,007 відповідно). Кількість хворих зі шлуночковою екстрасистолією (ШЕ) була вірогідно більшою у групі з ВВРА порівняно з хворими з ВНРА (р = 0,009). У групі з ВВРА зареєстрували суттєво вищий відсоток випадків із парною та груповою ШЕ, що досягало статистичної вірогідності щодо інших груп хворих (р = 0,05 і р = 0,04 відповідно). За даними ЕхоКГ, помірну мітральну регургітацію спостерігали значно частіше у групі з ВВРА порівняно з групою ВНРА (р = 0,02). Трикуспідальну регургітацію вірогідно частіше спостерігали в пацієнтів з ВВРА порівняно з хворими з ВНРА та ПРА (р = 0,01 і р = 0,02 відповідно). Частота реєстрації помірної трикуспідальної регургітації була значно вищою у групі з ВВРА порівняно з іншими групами (р = 0,05 та р = 0,004 відповідно). Висновки. У хворих із ГХ ІІ стадії та частими рецидивами ФП відносно високий рівень альдостерону (›184 пг/мл) асоціюється з ознаками зростання електричної нестабільності міокарда передсердь і шлуночків, що характеризується вищими середньодобовою ЧСС і ЦІ, збільшенням частоти реєстрації епізодів СВПТ і ФП;, кількістю та сумарною тривалістю епізодів ФП за добу, зростанням частоти реєстрації ШЕ (парної та групової). У хворих на ГХ ІІ стадії та з частими рецидивами ФП відносно високий рівень альдостерону асоціюється зі збільшенням частоти реєстрації помірної мітральної та трикуспідальної регургітації.

Доп.точки доступа:
Данілевич, Т. Д.
Экз-ры:
Найти похожие

The electrical axis of the heart in patients with atrial fibrillation before and after radiofrequency ablation / S. V. Rybchynskyi [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 615-618
MeSH-главная:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика)
АБЛЯЦИИ МЕТОДЫ -- ABLATION TECHNIQUES (использование)
ЛЕГОЧНЫЕ ВЕНЫ -- PULMONARY VEINS
Аннотация: Aim – to study changes of the electrical axis of the heart in patients with atrial fibrillation before and after radiofrequency ablation with pulmonary veins isolation. Materials and methods. Data from the study of heart electrical axis (HEA) position in 40 patients (24 men and 16 women) with atrial fibrillation before and during acute postoperative period (3–7 days) after performed radiofrequency ablation with pulmonary vein isolation (RFA PVI) were presented. The values of vector ? angle of HEA (?F QRS) and its projections to the frontal (?QRS max F), the sagittal (?QRS max Si) and the horizontal plane (?QRS max H) were determined for the averaged complex in 5 seconds. Patients were divided into 3 groups: the group 1 – normal position of HEA ? = 30–70 (n = 10), the group 2 – deviations of HEA to the left ? ‹30 (n = 23) and the group 3 – deviations of HEA to the right – ? › 70 (n = 7). The analysis of the changes reliability after the operation was carried out using the Wilcoxon test. Results. It has been established that the initially bimodal distribution of resultant vector with maxima in the groups 1 and 2 changed to a unimodal asymmetric with a maximum value displacement to the group 1region. The changes in aF QRS max projections on a plane yielded little information. There was a change in the resultant aF QRS in all patients after RFA PVI and in one third (32.5 %) of the patients normalizing of the HEA position took place, and in 5 % – an increase in aF QRS with the transition to the group 3. Conclusions. A further study of aF QRS changes, a comparison of aF QRS and the atrial vector are required.

Доп.точки доступа:
Rybchynskyi, S. V.; Brynza, M. S.; Volkov, D. Ye.; Yabluchanskyi, M. I.
Экз-ры:
Найти похожие

Особливості ремоделювання лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію на тлі подагри [] / І. О. Данюк [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 619-622
MeSH-главная:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (терапия)
ПОДАГРА -- GOUT (терапия)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING
Аннотация: Асоціація подагри з артеріальною гіпертензією (АГ) становить майже 80 % випадків, а ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) і порушення діастолічної функції є закономірним процесом перебудови міокарда в хворих на АГ. Мета роботи – порівняти особливості ремоделювання ЛШ хворих на АГ у поєднанні з первинною подагрою та хворих на есенціальну АГ без порушень пуринового обміну. Матеріали та методи. Дослідили 50 чоловіків, які хворі на АГ, що формувалась на тлі первинної подагри, 30 чоловіків, які хворі на есенціальну АГ, та 20 здорових чоловіків. Використовуючи метод ехокардіоскопії, визначили основні показники систолічної, діастолічної функції ЛШ. Дослідили концентрацію сечової кислоти в сироватці крові та показники ліпідограми. Результати. Встановили вірогідне збільшення об’ємних показників ЛШ, зменшення фракції викиду та збільшення маси міокарда та індексу маси міокарда ЛШ у хворих на АГ на тлі подагри з погіршенням показників діастолічної функції. Виявили вірогідний вплив ступеня АГ, тривалості подагри та обводу талії на показник маси міокарда ЛШ. Встановили зв’язок між підвищенням вмісту сечової кислоти та збільшенням маси міокарда ЛШ. Висновки. Хворі на АГ у поєднанні з первинною подагрою характеризуються вірогідно більшими показниками маси міокарда ЛШ та індексу маси міокарда ЛШ порівняно з хворими на есенціальну АГ. У хворих на АГ на тлі первинної подагри спостерігається вірогідне погіршення діастолічної функції ЛШ. Одним із факторів, що впливає на процеси ремоделювання ЛШ, є гіперурикемія, адже встановлено, що концентрація сечової кислоти в сироватці корелює зі збільшенням маси міокарда ЛШ та індексу маси міокарда ЛШ.

Доп.точки доступа:
Данюк, І. О.; Доценко, С. Я.; Рекалов, Д. Г.; Чорна, І. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Меленевич, А. Я.
Клінічне значення інтерлейкіну-18 та інтерлейкіну-10 у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з гіпертонічною хворобою [] / А. Я. Меленевич // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 623-627
MeSH-главная:
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (диагностика)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика)
ИНТЕРЛЕЙКИН-18 -- INTERLEUKIN-18 (диагностическое применение)
ИНТЕРЛЕЙКИН-10 -- INTERLEUKIN-10 (диагностическое применение)
Аннотация: Проблема хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) у поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) стає все актуальнішою у зв’язку з ростом її поширеності та несприятливими наслідками як у світі, так і в Україні. Мета роботи – оцінити рівень інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) та інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) у хворих на ХОЗЛ у поєднанні з ГХ. Матеріали та методи. Обстежили 87 хворих на ХОЗЛ професійної етіології GOLD 2–3, груп B, C, D. В основну групу ввійшли 67 хворих на ХОЗЛ у поєднанні з гіпертонічною хворобою ІІ стадії, у групу порівняння – 20 хворих на ХОЗЛ. На підставі аналізу клініко-анамнестичних, антропометричних, спірометричних даних і рентгенографії органів грудної клітки пацієнтів поділили на фенотипи: емфізематозний, бронхітичний, фенотип із частими загостреннями та астма-ХОЗЛ перехресний синдром (АХПС). Обстеження виконали в період ремісії, який характеризувався стабільними клінічними симптомами та показниками функції зовнішнього дихання. Всі хворі отримували стандартну базову терапію згідно зі стадією захворювання. Діагноз ХОЗЛ та його ступінь тяжкості встановлювали згідно з наказом МОЗ України від 27 червня 2013 року № 555 та рекомендаціями GOLD 2017. Усім хворим здійснили загальноклінічне та лабораторне обстеження, пульсоксиметрію, дослідження функції зовнішнього дихання, електрокардіографію, ехокардіографію та рентгенографію органів грудної клітки. ІЛ-18 та ІЛ-10 визначали в периферичній крові методом імуноферментного аналізу, використовуючи тест-системи «Bender MedSystems, GmbH» (Австрія). У контрольну групу ввійшли 20 практично здорових осіб, які репрезентативні за віком і статтю. Статистичне опрацювання даних, що отримали, проводили непараметричними методами статистики. Вірогідність відмінностей у незалежних групах оцінювали за допомогою U-критерію Манна–Уітні. Усі статистичні тести були двобічними, відмінності вважали значущими за p 0,05. Результати. Аналіз рівнів ІЛ-18 у пацієнтів основної групи, групи порівняння та контролю показав статистично значущі відмінності. Найзначніше підвищення ІЛ-18 спостерігали у хворих основної групи, що пов’язано з більш вираженим системним запаленням при поєднанні ХОЗЛ із ГХ. Рівень ІЛ-10 був вірогідно підвищеним тільки у хворих основної групи. Пацієнти з ХОЗЛ GOLD 3, груп С, D і ХОЗЛ GOLD 2, групи B вірогідно не відрізнялися за рівнями ІЛ-18 та ІЛ-10, але була тенденція до зниження ІЛ-18 і збільшення ІЛ-10 у хворих на ХОЗЛ GOLD 3, груп С, D, що пояснюється, імовірно, початковими проявами виснаження ІЛ-18-опосередкованої прозапальної відповіді. Виявлено вірогідні відмінності рівнів ІЛ-18 та ІЛ-10 у хворих на ХОЗЛ із різними фенотипами. Рівень ІЛ-18 був підвищеним у всіх досліджуваних пацієнтів, однак ступінь підвищення відрізнявся. Хворі, які схильні до частих загострень, продемонстрували слабко виражену ІЛ-18-опосередковану прозапальну та надмірно виражену протизапальну відповідь. Висновки. У хворих на ХОЗЛ у поєднанні з ГХ цитокіновий дисбаланс визначає характер перебігу захворювання та може бути прогностично значущим критерієм щодо майбутніх наслідків захворювання.

Экз-ры:
Найти похожие

Новіков, Є. В.
Вплив субклінічного гіпотиреозу на параметри сльозопродукції у хворих на гіпертонічну хворобу [] / Є. В. Новіков // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 628-633
MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (диагностика, метаболизм)
ГЛАЗА СУХОГО СИНДРОМЫ -- DRY EYE SYNDROMES (этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
Аннотация: Велика поширеність, невпинні темпи зростання, а також накопичені дані щодо модифікуючого впливу субклінічного гіпотиреозу (СГ) на перебіг серцево-судинних захворювань диктують необхідність удосконалення способів клінічної діагностики гіпотиреозу на ранніх стадіях. Доведено вплив гіпофункції щитоподібної залози (ЩЗ) на виділення слізної рідини та розвиток синдрому «сухого ока». Однак бракує даних щодо використання параметрів сльозопродукції для діагностики гіпотиреозу на доклінічних стадіях у хворих на серцево-судинну патологію. Мета роботи – удосконалити діагностику субклінічного гіпотиреозу у хворих на гіпертонічну хворобу шляхом дослідження параметрів сльозопродукції за допомогою тесту Ширмера. Матеріали та методи. Після підписання інформованої згоди в дослідження залучили 102 особи, які хворі на гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ стадії. Залежно від рівня тиреотропного гормона (ТТГ) пацієнтів поділили на 2 групи: з нормальним (0,4–4,0 мкОД\мл) і помірно підвищеним рівнем ТТГ (4,0–15,6 мкОД\мл при нормальному рівні тиреоїдних гормонів). Група хворих на гіпертонічну хворобу без СГ – 71 пацієнт (59 жінок – 83,1 %, 12 чоловіків – 16,9 %); група хворих на гіпертонічну хворобу із супутнім СГ – 31 пацієнт (28 жінок – 90,32 %, 3 чоловіки – 9,68%). Групи зіставні за віком (55,11 ± 8,67 року проти 58,09 ± 10,04 року; р = 0,131), статтю (р = 0,363), зростом (р = 0,821), вагою (р = 0,832), площею поверхні тіла (р = 0,780), індексом маси тіла (р = 0,885). Крім лабораторного обстеження ЩЗ (ТТГ, Т4 вільний) усім хворим виконали тест Ширмера за стандартною методикою. Виконали ROC-аналіз, уніваріантний логістичний регресійний аналіз, аналіз Blend–Altman, використали U-критерій Манна–Уітні та ?2. Результати. Середні значення рівнів ТТГ у групах хворих на ГХ з еутиреозом та СГ становили 1,98 ± 0,82 мкОД\мл та 7,12 ± 2,96 мкОД\мл (р = 0,0001), середні значення тесту Ширмера – 20,02 ± 8,8 мм та 8,45 ± 7,66 мм (р = 0,0001) відповідно. За даними ROC-аналізу, критичним значенням для показника тесту Ширмера є 13 мм (чутливість 93,7 %, специфічність 69,6 %, AUC 0,853; 95 % ДІ 0,703–0,945; р = 0,0001). Під час уніваріантного логістичного регресійного аналізу встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу результати тесту Ширмера ?13 мм збільшують відношення шансів субклінічного гіпотиреозу у 21,44 раза (95 % ДІ 6,57–69,99; р = 0,0001). Результати аналізу Blend–Altman демонструють високу узгодженість даних, що отримані різними методами діагностики СГ. Висновки. У хворих на гіпертонічну хворобу із супутнім субклінічним гіпотиреозом виявляється зниження показників сльозопродукції за даними тесту Ширмера. Критерієм діагностики субклінічного гіпотиреозу у хворих на гіпертонічну хворобу слід вважати значення тесту Ширмера менше ніж 13 мм за 5 хвилин. Результати порівняння двох методів діагностики за методом Бленда–Алтмана дають змогу використовувати тест Ширмера для скринінгу (до визначення рівня ТТГ) хворих на гіпотиреоз як додаткового фактора серцево-судинного ризику у хворих на артеріальну гіпертензію.

Экз-ры:
Найти похожие

Михалюк, Є. Л.
Стан біоелектричної активності міокарда у представниць плавання [] / Є. Л. Михалюк // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 634-639
MeSH-главная:
МИОКАРД -- MYOCARDIUM
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY (использование)
СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES
Аннотация: Мета роботи – вивчити показники біоелектричної активності міокарда у представників плавання (жінок) на дистанції від 100 до 400 метрів, які відрізняються за спортивною кваліфікацією. Матеріали та методи. Дослідження біоелектричної активності міокарда здійснили на діагностичному автоматизованому комплексі «Кардіо+». Для диференційної діагностики спортсменам із правопередсердним ритмом, міграцією водія ритму та змінами кінцевої частини шлуночкового комплексу виконали пробу з фізичним навантаженням на велоергометрі у вигляді субмаксимального тесту PWC170, а спортсменам із синдромом CLC – ехокардіографію на апараті Sim 5000 Plus (Італія). Результати. У представниць плавання рівня МС–МСМК порівняно з плавчихами кваліфікації КМС–1 розряду та II–III розряду частіше виявляють синусову брадикардію, менше осіб з вертикальною позицією осі серця, а порівняно зі спортсменками кваліфікації II–III розряду менше спортсменок із ЧСС, що становила 80 уд/хв і більше, і нормальним вольтажем. У плавчих кваліфікації КМС–1 розряд порівняно зі спортсменками II–III розряду рідше виявляють вертикальну позицію серця, ЧСС 80 уд/хв і більше, підвищений вольтаж ЕКГ і Т-infantile, частіше – нормальний вольтаж ЕКГ і НБПНПГ. Висновки. Після фізичного навантаження у вигляді субмаксимального тесту PWC170 у спортсменок із правопередсердним ритмом і міграцією водія ритму відбувалося відновлення синусового ритму, у спортсменок зі зміною кінцевої частини шлуночкового комплексу визначена нормалізація ЕКГ. У спортсменок із синдромом CLC за даними ехокардіографії не встановили дилатацію та гіпертрофію серця, а наявність НБПНПГ і СРРШ слід розглядати як особливості їхньої ЕКГ.

Доп.точки доступа:
Гуніна, Л. М.; Чернозуб, А. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Single nucleotide polymorphisms of TLR-2, TLR-3, TLR-4 and susceptibility to inflammatory diseases of the respiratory tract [] / N. O. Pryimenko [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 640-645
MeSH-главная:
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ -- RESPIRATORY TRACT DISEASES (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
ГЕНОТИПИРОВАНИЯ МЕТОДЫ -- GENOTYPING TECHNIQUES (методы)
Аннотация: The aim of the research is to establish an association between Arg753Gln polymorphism of TLR-2 gene, Leu412Phe of TLR-3 gene, Asp299Gly of TLR-4 gene and susceptibility to inflammatory diseases of the upper and lower respiratory tract and the complicated forms of АRI development. Materials and methods. 98 healthy subjects distributed according to the genotype of TLR-2, TLR-3, TLR-4 were enrolled in the study of association between Arg753Gln polymorphism of TLR-2, Leu412Phe of TLR-3 and Asp299Gly of TLR-4 genes and inflammatory diseases of the upper and lower respiratory tract. The polymorphic site of TLR-2 Arg753Gln, TLR-3 Leu412Phe and TLR-4 Asp299Gly genotyping was performed by polymerase chain reaction using oligonucleotide primers. The relative risk of the disease and complications development was estimated using the odds ratio with 95 % confidence interval. The statistical significance of differences in qualitative characteristics was evaluated using Fischer's exact test. Results. It has been revealed that individuals with polymorphic TLR-2, TLR-3 and TLR-4 genes have an increased susceptibility to АRI with frequent episodes during the year that are complicated by lower respiratory tract inflammation as well as chronic inflammatory diseases of the upper respiratory tract. It has been shown that the risk of bronchitis and pneumonia development in АRIs is higher in subjects with polymorphic genotypes of TLR-2, TLR-3 and TLR-4 as compared to the carriers of normal alleles distribution: 2.9 times with Leu/Phe genotype of TLR-3, 20.0 times with Phe/Phe of TLR-3 and 12.8 times with combinations of polymorphic genotypes of TLR-2, TLR-3, TLR-4. Conclusions. The results of the study indicate that the presence of single-nucleotide polymorphisms TLR-2 Arg753Gln, TLR-3 Leu412Phe and TLR-4 Asp299Gly is the marker of high susceptibility to respiratory diseases. Individuals with polymorphic status of TLR-2, TLR-3 and TLR-4 genotypes have an increased susceptibility to inflammatory diseases of the upper and lower respiratory tract with АRI frequency of 4 or more episodes during the year.

Доп.точки доступа:
Pryimenko, N. O.; Kotelevska, T. M.; Dubynska, H. M.; Kaidashev, I. P.; Pikul, K. V.
Экз-ры:
Найти похожие

Structural and functional changes of cardiovascular system in children with asthma [] / О. V. Herasymova [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 646-650
MeSH-главная:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (осложнения)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (патофизиология)
ШКОЛЬНИКИ -- SCHOOL STUDENTS
Аннотация: Objective. To study the cardiovascular system status in schoolchildren depending on the level of bronchial asthma control. Materials and methods. The study enrolled 189 children with persistent BA aged 6–17 years and 30 gender- and age-matched apparently healthy individuals who made up a control group. In addition to clinical examinations assessment electrocardiogram (ECG) monitoring results and markers of myocardial damage (total creatine phosphokinase and lactic dehydrogenase, isoenzymes CPK–MB and LDH1) as well as electrolytes (K+ in serum and erythrocytes) were studied to assess the cardiovascular system status in children with various levels of BA control. Results. Rhythm disturbances in the form of sinus tachycardia was detected in 30.6 % of children with UC BA, and it was significantly more frequent compared to the children with C BA – 8.05 % (P 0.01) and the control group – 6.06 % (P 0.001). Bradycardia occurred significantly more often in those with uncontrolled BA (19.3 %) compared to the control group (3.03 %) and the patients with C BA (8.5 %), P 0.05. Supraventricular extrasystoles were detected significantly more often in the children with UC BA (29.0 %) compared to those with C BA (8.5 %, P 0.01). In the children with UC BA serum K+ was significantly lower compared to the control group, the children with C BA and PC BA (P 0.001). In the children with well controlled BA serum K+ level was also significantly decreased compared to the control group and those with C BA (P 0.01). The analysis of the blood serum K+ level to that in erythrocytes ratio showed that 32.2 % of children with UC BA and 13.3 % of those with PC BA (P 0.05) had hypokalemia. Hypokalihistia was found in 18.5 % of the children with UC BA and 10.0 % of those with PC BA (P 0.05). Total serum LDH level was found to be significantly increased in the children with UC BA compared to the control group, children with C BA (P 0.001) and PC BA (P 0.01). Thus, in the children with UC BA total CPK was significantly higher compared to the control group, the children with C BA (P 0.001) and PC BA (P 0.01). Conclusions. Patients with uncontrolled bronchial asthma commonly have functional cardiovascular disorders, decreased K+ level in blood serum and erythrocytes as well as increase in total CPK, isoenzyme CPK–MB, total lactate dehydrogenase and lactate dehydrogenase isoenzyme 1.

Доп.точки доступа:
Herasymova, О. V.; Protsiuk, T. L.; Protsiuk, L. O.; Kotsur, L. D.
Экз-ры:
Найти похожие

Міхєєва, Т. М.
Особливості вегетативного стану та рівня артеріального тиску в дітей із хронічною гастродуоденальною патологією [] / Т. М. Міхєєва, Д. Ю. Нечитайло // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 651-654
MeSH-главная:
ГАСТРИТ ГИПЕРТРОФИЧЕСКИЙ -- GASTRITIS, HYPERTROPHIC (осложнения)
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ВЕГЕТАТИВНОЙ БОЛЕЗНИ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM DISEASES (диагностика)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Вегетативна дисфункція, що виникла в дитячому віці, стає несприятливим тлом і передвісником багатьох захворювань. У зв’язку зі зростанням частоти вегетативної дисфункції в дітей за останні роки виникає необхідність вивчати цю проблему. Мета роботи – дослідити стан вегетативної нервової системи та рівень артеріального тиску в дітей із хронічною гастродуоденальною патологією. Матеріали та методи. Обстежили 80 дітей шкільного віку з Чернівецької області та м. Чернівців. Основна група – 40 осіб із хронічною гастродуоденальною патологією та підвищеним рівнем артеріального тиску, які перебували на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні міської дитячої клінічної лікарні. Контрольна група – 40 клінічно здорових школярів. Під час анкетування дітей за допомогою опитувальника Вейна оцінили стан вегетативної нервової системи. Для визначення характеру вегетативної дисфункції з переважанням симпатичного чи парасимпатичного відділів використовували вегетативний індекс Кердо. Результати. Оцінюючи рівень артеріального тиску за перцентильними таблицями у школярів основної групи, високий нормальний артеріальний тиск виявлено в 11 дітей (27,5 %). У контрольній групі високий нормальний артеріальний тиск не діагностували в жодної дитини. Оцінюючи стан вегетативної нервової системи за допомогою опитувальника Вейна, у 32 дітей (80 %) з основної групи спостерігали прояви вегетативної дисфункції, на відміну від дітей контрольної групи – 4 (10 %), р 0,05. Оцінивши індекс Кердо в дітей з основної групи, вірогідно частіше спостерігали переважання симпатичного тонусу вегетативної системи 76,6 % проти 4,6 % в контрольній групі та вірогідно рідше виявляли в них еутонію – 8,4 % проти 81,0 % в контрольній групі, р 0,05. Висновки. Оцінюючи стан вегетативної нервової системи в дітей основної групи, вегетативну дисфункцію та підвищення рівня артеріального тиску виявили вірогідно частіше, ніж у контрольній групі, що може бути одним із проявів основного захворювання.

Доп.точки доступа:
Нечитайло, Д. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Шутова, О. В.
Генеалогічні особливості сімей дітей і підлітків, які хворі на жовчнокам’яну хворобу / О. В. Шутова, Н. В. Багацька // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 655-659
MeSH-главная:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (осложнения)
НАСЛЕДСТВЕННОСТЬ -- HEREDITY
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Однією з поширених патологій гепатобіліарного тракту є жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ). Особливу стурбованість викликає поширеність цього захворювання серед дитячого та підліткового населення. Мета роботи – виявлення сімейної агрегації патології гепатобіліарного тракту та інших мультифакторних хвороб у родоводах дітей і підлітків із жовчнокам’яною хворобою. Матеріали та методи. Генеалогічний аналіз виконали в 105 сім’ях хворих дітей віком від 2 до 17 років, яких обстежили та лікували з приводу порушень гепатобіліарного тракту у гастроентерологічному та соматичному відділеннях. Група порівняння – родоводи 75 сімей однолітків, мешканців Харківської області, у яких не діагностували ЖКХ та інші тяжкі неінфекційні захворювання. Результати. У структурі патології шлунково-кишкового тракту у членів сімей хворих дітей перше місце посідала гастродуоденальна патологія (14,29 % проти 6,19 % у родичів здорових дітей, p ‹ 0,001); друге місце – ЖКХ (13,19 % проти 0,44 % у родичів здорових дітей, p ‹ 0,001), третє місце – інші захворювання гепатобіліарної системи (7,21 % проти 5,59 % у родичів здорових дітей, p › 0,05). У наших дослідженнях розрахунок формування ЖКХ залежно від статі родичів хворих дітей також підтвердив, що в осіб жіночої статі ризик формування холелітіазу зростав у 6,7 раза порівняно з особами чоловічої статі (OR = 6,69; ДІ = 3,71–12,06; p ‹ 0,05). У родичів I ступеня спорідненості дітей, хворих на ЖКХ, превалювали такі хвороби, як жовчнокам’яна та інші захворювання гепатобіліарної системи, гастродуоденальна патологія, серцево-судинні порушення порівняно з виявленням цих хвороб у родичів здорових дітей. Висновки. На підставі аналізу родоводів у сім’ях хворих і здорових дітей визначено спадкову схильність до ЖКХ в 63,81 % сімей хворих дітей, що в 15,9 раза перевищувало частоту цієї хвороби в сім’ях здорових дітей і дало можливість розглядати цей показник як прогностичну ознаку у формуванні ЖКХ. Виявлено сімейне накопичення жовчнокам’яної хвороби, інших захворювань гепатобіліарної системи та гастродуоденальної патології у родичів I ступеня спорідненості; жовчнокам’яної хвороби та гастродуоденальної патології у родичів II ступеня спорідненості; жовчнокам’яної хвороби у родичів III ступеня спорідненості порівняно з частотою цих хвороб у родинах здорових дітей. Спадкування ЖКХ відбувалося вірогідно частіше по материнській, ніж по батьківській лінії та обох лініях одночасно. Значення показника відношення шансів за наявності ЖКХ в сім’ях хворих дітей зростало у 24,7 раза; за наявності гастродуоденальної патології – в 2,6 раза; за наявності інших захворювань гепатобіліарної системи – у 1,5 раза порівняно з частотою цих хвороб у сім’ях здорових дітей; для осіб жіночої статі – у 6,7 раза.

Доп.точки доступа:
Багацька, Н. В.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Pylypchuk, V. I.
Long-term results after surgical treatment in patients suffering from chronic pancreatitis with signs of biliary hypertension [] / V. I. Pylypchuk // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 660-663
MeSH-главная:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (терапия, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE (осложнения)
(использование)
Аннотация: The morbidity of chronic pancreatitis (CP) remains at a high level. Over the past thirty years, more than doubled growth in the number of patients with chronic pancreatitis has been noted. Objective of our work is to study the long-term results after surgical treatment in patients suffering from CP with signs of biliary hypertension (BH) in order to justify adequate approaches to surgical treatment. Materials and methods. The long-term results after surgical treatment in 163 patients suffering from CP with signs of BH were analyzed. The patients were divided into two groups: the group 1 (main) – 36 (22.1 %) patients, who underwent intraoperative monitoring of biliary pressure (IOM BP) for BH diagnostics; the group 2 (comparison group) – 127 (77.9 %) patients, who underwent common methods. Results. Resection, drainage and palliative operations were performed in patients with CP and BH: resection surgeries – 95 (58.3 %) patients; draining surgeries – 44 (26.9 %) patients; palliative surgeries – 24 (14.8 %) patients. The long-term quality of life study after surgical interventions was conducted in 94 (57.6 %) patients. Good results were obtained in 25 (89.2 %) patients of the group 1 and in 45 (68.2 %) patients of the group 2; satisfactory – in 2 (7.1%) patients of the group 1 and in 17 (25.7 %) patients of the group 2; unsatisfactory – in 1 (3.6 %) patient of the group 1 and in 4 (6.1 %) patients of the group 2. Conclusions. The proposed comprehensive diagnostic-therapeutic approach using the IOM BP method allowed obtaining good long-term results in 89.2 % of patients in the absence of BH recurrence. In the group of patients without BP monitoring the recurrent BH with mechanical jaundice manifestations appears significantly more often by 15.1 % (?2 = 4.22, P = 0.04).

Экз-ры:
Найти похожие

12.

Сравнительная оценка лапароскопической и открытой спленэктомии [] / Г. И. Охрименко [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 664-667
MeSH-главная:
ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- HEMATOLOGIC DISEASES (терапия, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ -- HYPERTENSION, PORTAL (терапия, хирургия)
СЕЛЕЗЕНКИ БОЛЕЗНИ -- SPLENIC DISEASES (терапия, хирургия)
СПЛЕНЭКТОМИЯ -- SPLENECTOMY (использование)
Аннотация: Цель работы – изучить ближайшие результаты лечения больных с гематологическими заболеваниями, портальной гипертензией, патологией селезенки, которым по показаниям выполнена лапароскопическая спленэктомия, и сравнить их с результатами лечения пациентов, оперированных открытым способом. Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 50 больных с заболеваниями крови, патологией селезенки, портальной гипертензией. Основную группу составили 15 пациентов, которым выполнена лапароскопическая спленэктомия. В контрольную группу вошли 35 больных, оперированных открытым способом. Результаты. Размеры селезенки, по данным компьютерной томографии, у пациентов контрольной группы значительно превысили размеры исследуемого органа в основной группе. Интраоперационное осложнение – профузное кровотечение – отмечено у 2 (13,33 %) больных основной группы, что потребовало конверсии. Послеоперационные осложнения и летальные исходы в этой группе, в отличие от контрольной, отсутствовали. Выводы. Установлено, что лапароскопическая спленэктомия должна выполняться при умеренном (до 20 см) увеличении селезенки. Для предотвращения профузного кровотечения во время этой операции необходимо проводить тщательный гемостаз без ограничений по времени.

Доп.точки доступа:
Охрименко, Г. И.; Головко, H. Г.; Грушка, В. А.; Гайдаржи, Е. И.; Подлужный, А. А.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Trufanov, I. I.
Surgical correction of distal tibia posttraumatic deflection [] / I. I. Trufanov, Ye. A. Pobiel, V. V. Kosylo // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 668-673
MeSH-главная:
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (осложнения, хирургия)
СУСТАВ ЛОЖНЫЙ -- PSEUDARTHROSIS (диагностика, осложнения)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование, история)
Аннотация: Objective – to study the issues related to diagnostics and treatment of pilon fracture of the tibial epiphysis and individual approach to surgical correction of posttraumatic deformations of the distal tibia. Material and methods. The treatment results of 49 patients who had suffered pilon fractures throughout 1–2 years after treatment completion were studied in the clinic of Traumatology and Orthopedic on the basis of “ZSMKH №9”. According to the AO classification patients had the following types of fractures: 43A – 7 patients, 43B – 14 and43C – 28. The X-ray measurements characterizing the geometric shape of articular surfaces were measured. The mathematical finite element method of computer modeling was used for the study of bone and cartilaginous tissues stress distribution pattern in the ankle joint in its normal condition and in case of post-traumatic deflections. Results. The basic pathological symptom in patients with pilon fractures of distal tibia is joint function limitation, which spreads to the sector of dorsal extension, regardless of the pilon fracture type. The joint continues to function, however movement amplitude is decreased. The most unfavorable change of distal tibia shape is valgus inclination of articular surface. This configuration change of tibial articular end requires repeated surgical correction. Conclusions. The main task of the distal tibial epiphysis surgical correction is the weight-bearing function and axial relationships restoration and pain management. It can be concluded that selective approach to posttraumatic deformations of the distal tibia surgical correction is essential. The main indications for surgical correction are pseudarthrosis, deviations in the frontal plane of more than 10 degrees, severe joint arthrosis accompanied by pain syndrome for more than a year.

Доп.точки доступа:
Pobiel, Ye. A.; Kosylo, V. V.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Децентрация и напряженно-деформированное состояние в тазобедренном суставе при его дисплазии [] / И. Б. Зеленецкий [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 674-680
MeSH-главная:
СУСТАВОВ БОЛЕЗНИ -- JOINT DISEASES (осложнения)
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (этиология)
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
Аннотация: Цель работы – установить корреляцию между рентгенологическими и биомеханическими параметрами тазобедренного сустава (ТБС) при его диспластической нестабильности для изучения течения дистрофического процесса в суставе. Материалы и методы. Исследование базируется на изучении клинических и рентгенологических данных 154 пациентов в возрасте от 2 до 13 лет с диспластической нестабильностью ТБС, у которых развитие сустава прослежено в сроки от 2 до 5 лет (189 суставов). Исследовали параметры ТБС: ацетабулярный индекс, шеечно-диафизарный угол, центрация головки бедренной кости (ГБК). Все измерения проводили только по обзорным рентгенограммам таза, без применения специальных укладок. Статистическая обработка материала проведена по методу Стьюдента. Достоверность различий между группами оценивали по t критерию для независимых выборок. С помощью метода конечных элементов изучено напряженно-деформированное состояние (НДС) в проксимальном отделе бедренной кости и вертлужной впадине (ВВп). Для моделирования распределения нагрузки использовали программу Solid Works и программу визуализации расчетов Lоокеr (собственная разработка инженеров А. В. Яресько и С. П. Камило отдела биомеханики ИППС им. проф. М. И. Ситенко). В качестве основной характеристики оценки НДС выбрана интенсивность напряжений (напряжение Мизеса, измеряемое в МПа). Результаты. Исследования показали, что из трех разновидностей децентрации – соосной, разноосной со смещением центра ВВп от центра ТБС книзу и латерально, разноосной со смещением центра ВВп книзу и медиально – менее благоприятной оказалась третья. Увеличенный угол отклонения соответствовал большей ширине и интенсивности склероза субхондральной зоны ВВп, а также в большем проценте случаев наблюдали фрагментацию ГБК. Изученное НДС в ТБС показало, что децентрация в суставе – ведущий фактор, приводящий к развитию остеоартроза. Чем больше децентрация, тем значительнее интенсивность напряжений в нижней части ГБК и в верхнем крае ВВп. Так, значение интенсивности напряжений в верхней части ГБК понизилось и равнялось 2,3 МПа по сравнению с 2,5 МПа в норме, а в нижней части повысилось до 2,3 МПа, что почти в 2 раза превышает норму. На передней кромке ВВп уровень напряженного состояния достигал величины 2,3 МПа, что почти в 4 раза превышало уровень напряжений в этой области (в норме – 0,6 МПа). Увеличение кривизны ВВп не меняет характер распределения НДС, но приводит к возрастанию значения напряжений, особенно в задне-верхней части ВВп и, соответственно, в соприкасающейся с ней областью ГБК. Выводы. Смещение центра вращения ГБК перераспределяет характер НДС в ТБС по сравнению с нормой, увеличивает напряжение в ее нижней части, а также увеличивает напряженное состояние в верхнем крае ВВп. Увеличение кривизны ВВп не меняет характер распределения НДС, но приводит к возрастанию значения напряжений, особенно в задне-верхней части ВВп и, соответственно, в соприкасающейся с ней области ГБК. Децентрация элементов ТБС является ведущим этиологическим признаком его нестабильности, приводящим к последующей дистрофической трансформации. Биомеханическое моделирование децентрации в ТБС с использованием метода конечных элементов подтверждает факт сложных изменений в структурах ТБС на ранних стадиях развития патологического процесса, раскрывает понимание процесса децентрации в суставе, способствует выработке тактики ранней профилактики и лечения дистрофического процесса.

Доп.точки доступа:
Зеленецкий, И. Б.; Корольков, А. И.; Мителева, З. М.; Снисаренко, П. И.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Сравнительная оценка эффективности различных методов лечения невынашивания при многоплодной беременности [] / В. И. Бойко [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 681-686
MeSH-главная:
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ -- ABORTION, SPONTANEOUS (терапия)
БЕРЕМЕННОСТЬ МНОГОПЛОДНАЯ -- PREGNANCY, MULTIPLE
ТОКОЛИЗ -- TOCOLYSIS (использование)
Аннотация: Цель работы – сравнительная оценка эффективности различных методов лечения невынашивания при многоплодной беременности с учетом состояния шейки матки. Материалы и методы. Под наблюдением находились 62 беременные с дихориальными двойнями. Изучены общий, соматический, акушерско-гинекологический анамнезы, течение беременности, родов, состояние новорожденных. Всем женщинам на протяжении беременности проводили трансвагинальную цервикометрию. Определяли длину шейки матки и форму внутреннего зева. Результаты. Для шейки матки у женщин с неосложненным течением беременности характерно сокращение длины с 43,2 ± 3,9 мм до 38,2 ± 4,0 мм до 20 недели, с 37,7 ± 4,1 мм до 30,2 ± 3,9 мм до 30 недели, до 21,1 ± 3,1 мм к 37 неделе. В сроке 25–27 недель отмечено появление V-образного открытия маточного зева у половины женщин, которое оставалось до конца гестации. Укорочение шейки матки наиболее выражено у пациенток с угрозой прерывания беременности, которым проведена только токолитическая терапия. Во 2 триместре наблюдали V- или U-образное раскрытие цервикального канала. В сроке 34–36 недель длина шейки матки была достоверно короче, чем при неосложненном течении беременности. У беременных группы риска, которым установлен акушерский пессарий, наблюдали уменьшение длины шейки матки, которое сходно с темпами ее укорочения при неосложненной многоплодной беременности. При наличии пессария состояние шейки матки перед родами достоверно не отличалось от состояния шейки матки с нормальным течением многоплодной беременности. Кроме того, не наблюдали значительную разницу в особенностях родоразрешения, показателях перинатальных потерь и состоянии новорожденных. Выводы. У беременных с неосложненным течением многоплодной беременности отмечено уменьшение длины шейки матки по мере увеличения срока гестации. У беременных с угрозой прерывания беременности, которым проведена токолитическая терапия, шейка матки была наиболее укорочена. В поздние сроки гестации наблюдали V- и U-образные формы изменения внутреннего зева. Изменения шейки матки после постановки акушерского пессария сходны с изменениями при неосложненном течении беременности.

Доп.точки доступа:
Бойко, В. И.; Никитина, И. Н.; Сухарев, А. Б.; Калашник, Н. В.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Pakharenko, L. V.
Clinical and social aspects of dysmenorrhea development [] / L. V. Pakharenko // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 687-691
MeSH-главная:
ДИСМЕНОРЕЯ -- DYSMENORRHEA (этиология)
ТАЗОВЫЕ БОЛИ -- PELVIC PAIN (патофизиология, психология)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Аннотация: Dysmenorrhea is one of the most spread diseases in gynecological practice. The pathology rate is about 45–95 % of menstruated women. Aim of the research was to determine clinical and social aspects of women with dysmenorrhea. Materials and methods. The study involved 155 women with diagnosis dysmenorrhea who formed the basic group. 55 persons had primary form of disease (the I group), 100 patients – secondary one (the II group). Control group included 30 women without pathology. Intensity of pain was determined by Visual Analogue Scale, quality of life – 36-Item Short Form Health Survey. For statistical analysis we used program Stаtistica 6.0. Results. We did not find any association between employment, body mass index and development of dysmenorrhea. The number of persons with reduced physical activity was 1.86 times more in the group with dysmenorrhea (61.94 %) than among healthy individuals (33.33 %; ?2 = 7.28, P = 0.007; OR = 3.84, CI = 1.67–8.83, P = 0.002). Gynecological pathology in anamnesis had only 46.67 % of controls and 74.19 % of basic group patients (?2 = 7.77, P = 0.005; OR = 3.29, CI = 1.47–7.33, P = 0.004). High rate of gynecological diseases among patients with dysmenorrhea was due to great frequency of this pathology in the women of the II group. Almost the same rate of primagravida and multigravida was also among persons in the observed groups. Duration of pain syndrome usually was 1–2 days in the I group women. Persons of the II group indicated prolonged pain syndrome during menses lasting 2–4 days. Besides this, chronic pelvic pain (?2 = 19.42, P 0.001 compared to the I group), dyspareunia and dyschezia (?2

Экз-ры:
Найти похожие

17.

Ivanko, О. Н.
Detection of Clostridium difficile toxins A/B in the stool specimens from patients and medical staff of the children's antituberculosis department [] / О. Н. Ivanko, M. V. Patsera, Ya. S. Skrypnykova // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 692-695
MeSH-главная:
CLOSTRIDIUM DIFFICILE -- CLOSTRIDIUM DIFFICILE (рост и развитие)
ИНФЕКЦИОННОЙ БОЛЕЗНИ ПЕРЕДАЧА ОТ ПАЦИЕНТА МЕДИЦИНСКОМУ РАБОТНИКУ -- INFECTIOUS DISEASE TRANSMISSION, PATIENT-TO-PROFESSIONAL
РИФАМПИН -- RIFAMPIN (терапевтическое применение)
Аннотация: The objective of our research was to determine the detection frequency of C. difficile toxins in the stool specimens from children receiving long-term treatment with rifampicin and in health care workers treating these children in a separate anti-tuberculosis hospital. Materials and methods. 139 children with the average age of 13.6 were examined; all of them had an infiltrative pulmonary tuberculosis and received long-term treatment with rifampicin at the Zaporizhzhia Regional Tuberculosis Dispensary. Also, 32 medical workers were examined and divided into high and low risk groups of C. difficile infection depending on the closeness of their contacts with children at the department. To detect C. difficile toxins A/B in the stool an ELI method was applied using the ELISA test system (Diagnostic Automation, Inc.,Calabasas,USA). The amount of toxins ranged from 1 ng and more in 1 ml of feces sample was considered as diagnostic. Results. 74 (53 %) children out of the 139 had a diagnostic titer of C. difficile toxins in their stool specimens. Among them, 49 (66 %) children had recurrent diarrhea, syndrome of abdominal pain without diarrhea was observed in 20 (27 %) and asymptomatic carrier state of CDI detected by laboratory tests was defined in 5 (7 %) children. Among 32 medical workers in the same department 6 (18.8 %) of them were positive for C. difficile toxins. It is noteworthy that three of them had received antibiotics during the last month prior to the study. Conclusions. In the context of professional contacts with symptomatic or asymptomatic CDI children there is the risk of intestinal contamination among the health workers who intake antibiotics regardless of contacts closeness and total years of service at the hospital. At the same time, patients without diarrhea and, possibly, health workers of the department can be considered as an additional reservoir of C. difficile.

Доп.точки доступа:
Patsera, M. V.; Skrypnykova, Ya. S.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Хоміцький, М. Є.
Психопатологічні прояви ендогенних психозів у станах ремісії/інтермісії як предиспозиційний фактор персонологічних трансформацій (компаративний аналіз) [] / М. Є. Хоміцький // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 696-700
MeSH-главная:
ШИЗОФРЕНИЯ -- SCHIZOPHRENIA (диагностика)
ПСИХОТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- PSYCHOTIC DISORDERS (диагностика)
АФФЕКТИВНЫЕ ПСИХОТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- AFFECTIVE DISORDERS, PSYCHOTIC (диагностика)
Аннотация: Диференційна діагностика ендогенних епізодичних психозів – надзвичайно актуальне завдання сучасної психіатричної теорії та практики з огляду на наявний патоморфоз психічних захворювань і тенденцію останніх років до неухильного розширення, трансформації уявлень про систематику та типологію. Встановлення правильного діагнозу вже на початку ендогенного захворювання є визначальним фактором адекватності та успішності наступних терапевтичних і соціально-реабілітаційних заходів, від яких залежить медико-соціальний прогноз та якість життя пацієнтів. Мета роботи – компаративний аналіз клініко-психопатологічних характеристик станів ремісії в пацієнтів, які страждають на шизофренію, шизоафективний розлад (ШАР) та афективні розлади (АР). Матеріали та методи. На базі КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР обстежили 49 пацієнтів, які страждають на АР (31 пацієнт з діагнозом біполярний афективний розлад і 18 осіб із діагнозом рекурентний депресивний розлад), 76 пацієнтів зі встановленим діагнозом шизоафективний розлад, 96 пацієнтів із діагнозом параноїдна шизофренія, епізодичний тип перебігу, в яких структура епізодів хвороби відрізнялася вираженим афективним компонентом. Обов’язковим критерієм включення у вибірку для обох груп був стан клінічної ремісії з редукцією психотичної симптоматики. Основні методи дослідження: клініко-катамнестичний, клініко-психопатологічний, медико-статистичний аналіз. Результати. Результати показали наявність у пацієнтів із періодичними ендогенними психозами у стані ремісії негативних, загальних і продуктивних розладів, що належать до патоперсонологічних трансформацій. Нозоспецифічне зростання ступеня вираженості патоперсонологічних трансформацій зафіксовано в напрямі АР–ШАР–шизофренія. Наявна невідповідність цій тенденції (збільшення вираженості психопатологічної симптоматики у напрямі АР–ШАР–шизофренія) за окремими показниками субшкали позитивних розладів (Р4 (Збудливість) та Р5 (Ідеї величі)). Профіль патоперсонологічних трансформацій при ШАР має найскладнішу структуру у групі періодичних ендогенних психозів. Висновки. Вивчення стійких патоперсонологічних трансформацій зазначених контингентів сприятиме підвищенню точності диференційної діагностики у групі періодичних ендогенних психозів, призводячи до поліпшення ефективності здійснюваних лікувально-реабілітаційних заходів.

Экз-ры:
Найти похожие

19.

Визначення частоти хромосомних аберацій і динаміки асоціацій акроцентричних хромосом у дітей, які хворі на цукровий діабет 1 типу [] / Р. Ф. Єрьоменко [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 701-707
MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (генетика, метаболизм)
ХРОМОСОМНЫЕ АБЕРРАЦИИ -- CHROMOSOME ABERRATIONS (классификация, статистика)
ПОЛИПЛОИДИЯ -- POLYPLOIDY
АНЕУПЛОИДИЯ -- ANEUPLOIDY
Аннотация: Нині в Україні майже 1 млн хворих на цукровий діабет (ЦД), але реальна кількість хворих у 2–3 рази більша, оскільки діагностика цього захворювання здійснюється, як правило, вже на стадії вираженого патологічного процесу. Мета роботи – дослідити кількісні та якісні цитогенетичні показники в лімфоцитах периферичної крові дітей, які хворі на цукровий діабет 1 типу. Матеріали та методи. Цитогенетичне дослідження виконали 30 дітям віком від 5 до 17 років, які хворі на цукровий діабет 1 типу, та 40 практично здоровим одноліткам. Асоціації акроцентричних хромосом (ААХ) оцінювали за допомогою критеріїв, що розроблені K. D. Zang та E. Back (1968). Аналіз метафазних пластинок виконали за допомогою бінокулярного мікроскопа фірми LeicaGalenIII (Австрія), окуляр ?15, об’єктив ?100, бінокулярна насадка ?1,25. Результати статистично опрацьовані за допомогою пакетів прикладних програм Excel, SPSS Statisticа17,0. Результати. Встановлені зміни стабільності генома соматичних клітин дітей, які хворі на ЦД 1 типу. Так, спонтанний рівень хромосомних аберацій в основній і контрольній групах перебував у межах 3,66 % та 0,96 % відповідно та вірогідно (р 0,005) перевищував контрольні показники. У дітей виявили геномні порушення: поліплоїдію та гіпоплоїдію, а також зменшення КЛ0+2, – що свідчить про зниження імунореактивності організму хворих дітей і дає можливість вважати їх особами із вторинним імунодефіцитом. Висновки. Спонтанний рівень хромосомних аберацій у лімфоцитах периферичної крові дітей, які хворі на ЦД 1 типу, вірогідно перевищував контрольні показники. Під час цитогенетичного обстеження дітей, які хворі на ЦД 1 типу, виявили геномні порушення у вигляді поліплоїдних клітин, що не визначали в контрольній групі. У групі обстежених визначили також зміну стабільності генома у вигляді гіподиплоїдної анеуплоїдії. У дітей, які страждають на ЦД 1 типу, виявили зниження здатності акроцентричних хромосом вступати в асоціації, що дає можливість вважати їх особами з вторинним імунодефіцитом.

Доп.точки доступа:
Єрьоменко, Р. Ф.; Ковальова, В. І.; Литвинова, О. М.; Паламарчук, О. О.; Литвинов, В. С.
Экз-ры:
Найти похожие

20.

Бурмака, О. В.
Валідація методики визначення супровідних домішок в активній речовині противірусного засобу енісаміуму йодиду [] / О. В. Бурмака, С. М. Гуреєва, В. М. Маргітич // Запорож. мед. журн. - 2018. - Том 20, N 5. - С. 708-716
MeSH-главная:
ХРОМАТОГРАФИЯ ЖИДКОСТНАЯ -- CHROMATOGRAPHY, LIQUID (использование, методы)
ПРОТИВОВИРУСНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIVIRAL AGENTS (выделение и очистка)
БЕНЗИЛАМИНЫ -- BENZYLAMINES (анализ)
ИЗОНИКОТИНОВЫЕ КИСЛОТЫ -- ISONICOTINIC ACIDS (анализ)
Аннотация: Мета роботи – валідація методики високоефективної рідинної хроматографії з визначення бензиламіну, ізонікотинової кислоти, бензиламіду ізонікотинової кислоти та неідентифікованих домішок у субстанції енісаміуму йодиду. Матеріали та методи. Використали рідинний хроматограф Agilent 1200, що обладнаний дегазатором, чотирьохканальним насосом, автоматичним вводом проби, термостатом хроматографічної колонки та діодноматричним детектором, а також хроматографічну колонку Zorbax Eclipse XDB-C18 розміром 150,0 ? 4,6 мм, заповнену октадецилсилільним сорбентом, з розміром часток 5 мкм. Рухома фаза є сумішшю буферного розчину рН 2,5, що містить натрію октан-1-сульфонат у кількості 0,1 % : вода : ацетонітрил (30 : 44 : 26 об./об./об.). Застосували первинні стандартні зразки ПАТ «Фармак»: енісаміуму йодид (с. 07-16) та бензиламід ізонікотинової кислоти (с. 10413). Інші матеріали порівняння та реактиви використали з достатньою чистотою (ф. «Sigma-Aldrich»). Результати. Встановлено ліміти детектування та ліміти кількісного визначення ідентифікованих і неідентифікованих домішок. Підтверджені такі валідаційні характеристики, як специфічність, правильність, прецизійність, діапазон застосування, робасність, внутрішньолабораторна прецизійність. Підтверджена лінійність в діапазоні 0,01–0,06 % для кожної із домішок (при максимально допустимому вмісті кожної домішки 0,05 %). Коефіцієнти кореляції лінійної залежності відгуку від концентрації (r) між введеними та виявленими значеннями для кожної із домішок, яку визначали, становлять понад 0,990, а відносні довірчі інтервали (Dz) знаходяться на рівні не більше ніж 5,0 %. Підтверджено стабільність випробовуваного розчину, розчину порівняння та розчину для перевірки придатності хроматографічної системи при їх зберіганні за кімнатної температури протягом 48 год. Висновки. Експериментально доведено, що описана методика може бути застосована для контролю якості субстанції енісаміуму йодиду.

Доп.точки доступа:
Гуреєва, С. М.; Маргітич, В.М.
Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-25

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)