Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (16)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЗУ40/2022/24/3<.>

Общее количество найденных документов : 16
Показаны документы с 1 по 16

Гребеник, М. В.
Фактори обтяження перебігу фібриляції передсердь при коморбідних артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу / М. В. Гребеник, Ю. В. Гончарук // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 273-278
MeSH-главная:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Аннотация: Фібриляція передсердь (ФП) – доволі поширена проблема сьогодення, а частота її виникнення збільшується з віком хворих. Перебіг цього порушення ритму в умовах коморбідності з артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД) може залежати від багатьох причин, тому вивчення чинників розвитку та факторів обтяження ФП в умовах названої коморбідності залишається актуальним. Мета роботи – визначити чинники розвитку та фактори, що ускладнюють ФП, у хворих на АГ і ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Обстежили 214 пацієнтів із ФП, АГ і ЦД, яких поділили на групи: 1) ізольована ФП – 7,5 %; 2) ФП і АГ – 51,9 %; 3) ФП, АГ і ЦД – 25,2 %; 4) ізольована АГ – 5,1 %; 5) АГ і ЦД – 10,3 %. Пароксизмальну форму ФП виявили в 34,3 %, персистентну – в 46,4 %, постійну – в 19,3 % обстежених. Результати. Виявили, що особи вищого зросту частіше відчувають симптоми аритмії (р = 0,01). На розвиток наступного епізоду ФП в умовах коморбідних АГ і ЦД впливали стать, індекс Кетле, зріст, тривалість АГ, систолічний артеріальний тиск (САТ), рівні глюкози, глікованого Hb, сечовини, фібриногену, тригліцеридів, товщина міжшлуночкової перетинки, задньої стінки лівого шлуночка (ЛШ), фракція викиду, маса міокарда ЛШ, концентричний тип ремоделювання. При частих реци-дивах ФП найвагомішими виявились індекс Кетле (р = 0,03), тривалість АГ (р = 0,03) і рівень глікованого Hb (р = 0,002). Доведено, що якщо в анамнезі був хоча б один епізод ФП, ризик розвитку наступного зростає в пацієнта в 5,56 раза (р = 0,01). На збільшення лівого передсердя (ЛП) істотно впливає ФП. АГ також вносить свої корективи у процес ремоде-лювання серця, зокрема спричиняє його гіпертрофію, а наявність ЦД тільки посилює цей вплив. Збільшення ЛП понад 4,43 см (р = 0,0001) і правого шлуночка (ПШ) більше ніж 2,59 см (р = 0,02) істотно підвищує ризик переходу ФП у постійну форму.Висновки. У пацієнтів із супутніми АГ і ЦД для запобігання виникненню ФП та її переходу у хронічну форму слід звернути особливу увагу на такі показники: індекс Кетле, тривалість АГ, підвищення артеріального тиску, добова варіабельність САТ, рівні глікованого Hb та глікемії натще, показники ЕхоКГ (ФВ, розмір ЛП і ПШ).

Доп.точки доступа:
Гончарук, Ю. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Сіренко, Ю. М.
Прогностичне значення зниженого гомілково-плечового індексу у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, С. А. Поліщук // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 279-285
MeSH-главная:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ ЖЕСТКОСТЬ -- VASCULAR STIFFNESS (действие лекарственных препаратов, физиология)
ЛОДЫЖЕЧНО-ПЛЕЧЕВОЙ ИНДЕКС -- ANKLE BRACHIAL INDEX (использование)
Аннотация: У разі резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) пацієнти мають істотно вищий ризик розвитку інсульту, інфаркту міокарда, захворювання нирок, серцевої недостатності, смерті, ніж хворі з контрольованим підвищеним артеріальним тиском (АТ). Підвищена жорсткість артерій – важливий фактор, що визначає серцево-судинний ризик. Ураження периферичних артерій належать до уражень органів-мішеней, і його наявність переводить пацієнта у розряд високого або дуже високого ризику. Найпростіший неінвазивний метод виявлення ураження периферичних судин у пацієнтів – визначення гомілково-плечового індексу (ГПІ). Мета роботи – встановлення частоти ураження периферичних артерій нижніх кінцівок за допомогою визначення гомілко-во-плечового індексу та його впливу на прогноз у хворих на резистентну АГ старшої вікової групи (55 років) з використанням автоматичних приладів для вимірювання АТ. Матеріали та методи. У дослідження залучили хворих на АГ віком від 55 років – 150 осіб із підвищенням АТ 3 ступеня; обстежили також 20 практично здорових осіб того самого віку. У дослідження залучали тільки пацієнтів, які не мали клінічних симптомів ураження периферичних судин, цукрового діабету 2 типу. Гомілково-плечовий індекс визначали автоматичним приладом.Результати. Частота виявлення ураження стегнових артерій за методом вимірювання АТ на плечі та гомілці в безсимптомних хворих із резистентною АГ становила 14,0 %. Для детального аналізу всіх хворих на АГ поділили на дві підгрупи залежно від величини ГПІ: в підгрупу А включили пацієнтів (n = 129) із ГПІ 0,9, у підгрупу Б (n = 21) – з ГПІ ?0,9. У хворих на резистентну АГ в разі ураження периферичних артерій частіше виявляли такі фактори: більшу тривалість АГ, наявність ізольованої систолічної АГ, нижчий рівень швидкості клубочкової фільтрації. Знижений ГПІ (?0,9) у хворих на резистентну АГ асоціювався зі збільшенням ризику виникнення несприятливих серцево-судинних ускладнень в 1,4 раза, ризику смерті від усіх причин – в 1,9 раза.Висновки. У хворих на резистентну артеріальну гіпертензію знижений гомілково-плечовий індекс асоціювався зі збільшен-ням ризику виникнення несприятливих серцево-судинних ускладнень в 1,4 раза, ризику смерті від усіх причин – в 1,9 раза.

Доп.точки доступа:
Рековець, О. Л.; Поліщук, С. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Ultrasound criteria for predicting pre-cancer changes of the gastric mucosa in patients with chronic atrophic gastritis combined with thyroid pathology / Yu. M. Stepanov [et al.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 286-292
MeSH-главная:
ГАСТРИТ АТРОФИЧЕСКИЙ -- GASTRITIS, ATROPHIC (диагностика, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПРЕДРАКОВЫЕ СОСТОЯНИЯ -- PRECANCEROUS CONDITIONS (диагностика, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
Аннотация: Передракові стані зумовлюють зростання ризику розвитку раку шлунка на 2–3% кожні 10 років. Серед коморбідних патологій 46% від усіх ендокринопатій становлять захворювання щитовидної залози. Актуальним питанням залишається визначення неінвазивних критеріїв формування групи ризику виявлення передракових змін слизової оболонки шлунка у хворих із коморбідною патологією. Мета роботи – оцінювання показників структури щитовидної залози як ультразвукових критеріїв прогнозування передракових змін шлунка у хворих на атрофічний гастрит в умовах коморбідності. Матеріали та методи. Дослідження здійснили у 81 хворого з передраковими станами шлунка. Верхню ендоскопію виконали, використавши систему EVIS EXERA III з гастроскопом Olympus 190 (Японія). Всім обстеженим здійснили сонологічне дослідження щитовидної залози на ультразвуковому сканері Toshiba Xario (Japan). Результати. У хворих на атрофічний гастрит виявили високу частоту структурних змін щитовидної залози (77 %). Вогнищеві зміни визначали у 33 % хворих на хронічний атрофічний гастрит, переважно в пацієнтів із дисплазією слизової оболонки шлунка (?2 = 5,32, р 0,05 порівняно з пацієнтами з атрофією слизової оболонки шлунка; ?2 0,05), в 1,8 раза частіше щодо пацієнтів із кишковою метаплазією (?2 =4,09, р0,05). Висновки. Діагностичні критерії формування групи ризику виявлення дисплазії слизової оболонки шлунка – вогнищеві зміни паренхіми щитовидної залози (чутливість 63,6 %, специфічність 71,4 %), велика зернистість паренхіми щитовидної залози (чутливість 72,7 %, специфічність 61,4 %) та посилена васкуляризація паренхіми під час сонологічного дослідження щитовидної залози (чутливість 63,6 %, специфічність 70,0 %).

Доп.точки доступа:
Stepanov, Yu. M.; Mosiichuk, L. M.; Konenko, I. S.; Simonova, O. V.; Petishko, O. P.; Shevtsova, O. M.; Demeshkina, L. V.
Экз-ры:
Найти похожие

Завгородня, Н. Ю.
Клініко-патогенетична роль lncRNA MEG3 і miRNA-421 при неалкогольній жировій хворобі печінки в дітей з ожирінням / Н. Ю. Завгородня // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 293-300
MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Аннотация: Небезпечність "тихої епідемії" неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у дітей полягає в зростанні кількості хворих із незворотними формами уражень печінки, коморбідними станами, високою швидкістю прогресування захворювання порівняно з дорослими, тому пошук біомаркерів ранніх стадій НАЖХП стає визначальним для ефективного лікування. Мета роботи – дослідити відмінності рівнів циркулюючих lncRNA MEG3 і miR-421 у дітей із НАЖХП та ожирінням порівняно з дітьми з нормальною вагою та ожирінням без НАЖХП, вивчити зв’язок транскриптомних маркерів із клініко-лабораторними й інструментальними параметрами. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 66 пацієнтів віком від 8 до 17 років. Середній вік обстежених – 12,40 ± 2,46 року. Наявність стеатозу печінки визначали за допомогою вимірювання контрольованого параметра атенуації ультразвуку (controlled attenuation parameter – CAP) апаратом FibroScan®502 touch (Echosens, Франція). За наявністю стеатозу печінки (за показником САР) та ожиріння (за індексом маси тіла) обстежених поділили на 3 групи: 1 – 29 хворих на НАЖХП та ожиріння; 2 – 30 пацієнтів з ожирінням без стеатозу печінки; 3 (група контролю) – 7 осіб із нормальною масою тіла без стеатозу печінки. Вивчили біохімічну гепатограму, показники вуглеводного обміну, ліпідного обміну, цитокератину-18, цитокіновий профіль імуноферментним методом. Рівні циркулюючих miR-421, lncRNA MEG3 визначали шляхом кількісної полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі. Результати. Порівняльний аналіз вмісту lncRNA MEG3 і miR-421 у сироватці крові показав наявність вірогідного підвищення lncRNA MEG3 і miR-421 у дітей з ожирінням порівняно з групою контролю (р ? 0,05), а також у хворих на НАЖХП порівняно з показниками дітей 2 групи (р ? 0,05). Встановили позитивну асоціацію середньої сили вмісту lncRNA MEG3 і miR-421 з показниками, що характеризують розподіл жирової тканини, ступенем ожиріння, параметрами еластичності паренхіми печінки, ступенем стеатозу підшлункової залози. Вміст miR-421 позитивно корелював із рівнем TNF?, співвідношенням прозапальних і протизапальних цитокінів, негативно – із вмістом ЛПВЩ. Концентрація циркулюючих lncRNA MEG3 і miR-421 мала тенденцію до позитивного кореляційного зв’язку з HOMA-IR.Висновки. У дітей із НАЖХП та ожирінням спостерігали значуще підвищення вмісту lncRNA MEG3 і miR-421 у сироватці крові, що асоціюється з надлишком і характером розподілу жирової тканини, ступенем жирової інфільтрації печінки та підшлункової залози, інсулінорезистентністю, дисліпідемією, активністю запалення. Це можна використати для ранньої діагностики НАЖХП у педіатричній клінічній практиці.

Экз-ры:
Найти похожие

Багній, Л. В.
Вплив ключових факторів ризику неалкогольного стеатогепатиту та ожиріння на розвиток акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних / Л. В. Багній, С. М. Геряк, Н. І. Багній // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 301-309
MeSH-главная:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, осложнения, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диетотерапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
Аннотация: Мета роботи – оцінювання розвитку акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних із неалкогольним стеатогепатитом на тлі ожиріння залежно від змін ліпідного спектра крові й індексу маси тіла. Матеріали та методи. Обстежили 98 вагітних жінок із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) на стадії неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у поєднанні з ожирінням. Контрольна група – 30 практично здорових вагітних. Усіх вагітних поділили на 3 групи залежно від індексу маси тіла (ІМТ): І – 26 пацієнток з ІМТ 25,0–29,9 кг/м?, ІІ – 48 жінок з ІМТ 30,0–34,9 кг/м?, ІІІ група – 24 вагітні з ІМТ 35,0–39,9 кг/м?. Встановили кореляції акушерських ускладнень залежно від змін показників ліпідного обміну та ІМТ. Результати. Під час аналізу акушерських ускладнень загрозу раннього викидня виявляли в I групі в 3,4 раза, в ІІ – в 5,6 раза, в ІІІ – в 7,5 раза частіше, ніж у групі контролю (p 0,05); ранній токсикоз виникав у І групі в 1,9 раза, в ІІ – у 2,5 раза, а ІІІ – у 3,3 раза частіше, ніж у вагітних групи контролю (p 0,05); загрозу передчасних пологів діагностували в I групі у 3,4 раза, у II – у 5,6 раза, у III – в 7,5 раза частіше порівняно з контролем (p 0,05). Дисфункцію плаценти виявляли в пацієнток I групи у 2,3 раза, II – в 4,0 раза, III – в 6,3 раза частіше, ніж у вагітних групи контролю (p 0,05), а помірну прееклампсію спостерігали в жінок із надмірною масою тіла у 2,3 раза, у вагітних з ожирінням І ступеня – у 4,7 раза, у пацієнток з ожирінням ІІ–ІІІ ступенів – у 5,6 раза частіше порівняно з контрольною групою (p 0,05). Кореляційний аналіз виявив: показники ліпідного обміну корелюють із підвищенням індексу маси тіла. Висновки. У вагітних із НАЖХП на стадії НАСГ на тлі ожиріння спостерігали вірогідно частіший розвиток акушерських і перинатальних ускладнень і порушення ліпідного профілю, що корелюють зі збільшенням ІМТ, можуть бути зумовлені наявністю НАСГ і функціональною недостатністю роботи печінки.

Доп.точки доступа:
Геряк, С. М.; Багній, Н. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Зацаринний, Р. А.
Анестезіологічне забезпечення та післяопераційне знеболювання пацієнтів з обширними резекціями печінки: місце внутрішньовенного лідокаїну / Р. А. Зацаринний, О. О. Підопригора, А. Ю. Лисенко // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 310-316
MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LIVER NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ВНУТРИВЕННОЕ -- ADMINISTRATION, INTRAVENOUS (использование, методы)
ЛИДОКАИН -- LIDOCAINE (метаболизм, фармакокинетика)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
Аннотация: Мета роботи – дослідити ефективність внутрішньовенного (в/в) введення лідокаїну в інтраопераційному періоді як ком-понента комбінованого наркозу та в ранньому післяопераційному періоді в пацієнтів після обширних резекцій печінки.Матеріали та методи. У дослідження залучили 86 пацієнтів, яким виконали резекцію печінки при різних патологіях зі збереженням 30–60 % паренхіми. Хворих залежно від застосованої багатокомпонентної анестезії поділили на три групи. Контрольна група (ІІІ) – 10 пацієнтів, у яких застосована класична багатокомпонентна анестезія, знеболювання наркотич-ними та ненаркотичними анальгетиками в післяопераційному періоді. Основна група (ІІ) – 9 пацієнтів, у котрих застосували розроблений спосіб; група порівняння (І) – 67 хворих, які отримували класичну багатокомпонентну анестезію з доповненням епідуральною анестезією в торакальному відділі хребта (ТЕА).Результати. Проаналізувавши середні загальні дози введеного фентанілу під час операції, з’ясували: пацієнти I групи отримали в середньому 1005,2 ± 417,8 мкг, ІІ – 1771,1 ±735,5 мкг, хворі ІІІ групи – 2090,0 ± 636,7 мкг фентанілу. Під час деталізації та порівняння груп виявили істотно менше споживання фентанілу інтраопераційно в групі ТЕА щодо інших груп (І vs II – на 76 % більша потреба в ІІ групі; I vs III – на 108 % більша потреба в ІІІ групі). Різниця потреби в фентанілі інтраопераційно між пацієнтами групи в/в лідокаїну та групи контролю становить лише 18 %, адже виявили тенденцію до зниження дози в разі застосування лідокаїну внутрішньовенно. За результатами порівняння показників у групах, за ВАШ у пацієнтів ІI та I груп різниця на першу добу після оперативного втручання становила лише 10 %. У першу добу після операції пацієнти I групи мали максимальне добове значення 4,5 ± 2,0 бала за шкалою ВАШ, II – 5,0 ± 2,3, III групи – 7,6 ±1,0 бала. Поряд із тим визначили істотно вищий рівень болю в пацієнтів ІІІ групи порівняно і з І, і з ІІ. Різниця між групами за часом введення першої дози анальгетиків після операції незначуща: в І групі – через 313,5 ± 128,9 хв, в ІІ – 287,7 ± 101,6 хв, в ІІІ – 217,0 ± 120,3 хв. Ці дані підтверджують ефективність методу знеболювання пацієнтів із резекцією печінки. Висновки. Застосування і ТЕА, і в/в лідокаїну – безпечні методи знеболювання пацієнтів із резекцією печінки. В післяопераційному періоді в/в застосування лідокаїну не поступається за ефективністю ТЕА, його можна рекомендувати до впровадження у клінічну практику. ТЕА має більшу ефективність знеболювання інтраопераційно, але якщо є протипоказання до неї, в/в застосування лідокаїну є потенційно ефективною альтернативою. Наступні дослідження на більшій групі пацієнтів необхідні для підтвердження чи спростування цієї гіпотези.

Доп.точки доступа:
Підопригора, О. О.; Лисенко, А. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

Савенко, Г. Ю.
Мініінвазивна езофагектомія за І. Lewis / Г. Ю. Савенко, О. Є. Сидюк // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 317-321
MeSH-главная:
ПИЩЕВОДА БОЛЕЗНИ -- ESOPHAGEAL DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ЭЗОФАГЭКТОМИЯ -- ESOPHAGECTOMY (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Аннотация: Мета роботи – поліпшення безпосередніх результатів хірургічного лікування захворювань стравоходу шляхом впровадження методу мініінвазивної езофагектомії за I. Lewis. Матеріали та методи. У дослідження залучили 92 хворих із патологіями стравоходу. Пацієнтів поділили на 2 групи: мініінвазивної езофагектомії (МІЕ) та відкритої езофагектомії (ВЕ). Групи зіставні за віком, статтю, супутніми патологіями та стадією захворювання в обстежених (p 0,05). Результати. Тривалість ВЕ становила 270 хв (IQR 257,5–320,0 хв), це статистично значущо менше (p 0,001), ніж тривалість МІЕ – 350 хв (IQR 326,25–387,50 хв). Об’єм інтраопераційної крововтрати під час ВЕ становив 400 мл (IQR 300–500 мл), це статистично вірогідно більше (p 0,001), ніж при МІЕ – 130 мл (IQR 90–165 мл). Середнє значення об’єму гемотрансфузії для хворих із ВЕ – 283 мл (IQR 261,25–468,5 мл), це вірогідно більше (p 0,001), ніж у групі МІЕ – 0 мл (IQR 0,00–246,75). Тривалість перебування в палаті інтенсивної терапії пацієнтів групи ВЕ становила 4 доби (IQR 3,00–5,25), а у хворих групи МІЕ – 2 (IQR 1,00–2,00), p 0,001. Післяопераційний період лікування хворих після ВЕ в середньому тривав 12 діб (IQR 10,00–15,25), а після МІЕ – 8 (IQR 8,00–11,00), p 0,001. Висновки. На прикладі досвіду застосування мініінвазивної езофагектомії за I. Lewis показано безпечність та ефективність методу хірургічного втручання, його переваги над відкритою езофагектомією.

Доп.точки доступа:
Сидюк, О. Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Головіна, Я. О.
Аналіз результатів лікування пацієнтів із застосуванням різних методик сегментарної кісткової алопластики / Я. О. Головіна, Р. В. Малик, О. Є. Вирва // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 322-327
MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
(использование)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Відновлення цілісності кістки та прилеглих суглобів, а також м’яких тканин, що оточують цю зону, – важливий фактор для досягнення повної функції ураженої кінцівки пацієнта з пухлинами кісток. Біологічна реконструкція кісток має низку переваг над іншими штучними імплантатами. Мета роботи – проаналізувати результати клінічної апробації застосування сегментарних алоімплантатів за різними методиками під час лікування злоякісних пухлин кісток.Матеріали та методи. Проаналізували дані 17 пацієнтів зі злоякісними пухлинами, вторинними ураженнями або новоутвореннями з агресивним перебігом патологічного процесу довгих кісток. Усім пацієнтам виконали оперативні втручання: видалення пухлин en block і заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток сегментарними кістковими алоімплантатами. Застосовували різні методики фіксації кісткових алоімплантатів і різні методи стерилізації алоімплантатів. Наведено три методики операцій. Результати. Проаналізували результати хірургічного лікування пацієнтів із пухлинами довгих кісток, яким виконали біореконструктивні оперативні втручання. Функціональні результати оцінили за шкалою MSTS, ускладнення біореконструктивних операцій – за класифікацією E. Henderson et al. Загалом кількість ускладнень становила 58,8 %: місцеві ускладнення ранового процесу – в 1 (5,9 %) пацієнта, атрофічне незрощення кістки реципієнта й алоімплантата – в 4 (23,5 %), порушення цілісності металофіксаторів – у 2 (11,8 %), інфекційні ускладнення – в 1 (5,9 %) хворого, місцевий рецидив пухлини діагностували найчастіше – 6 (35,3 %) випадків. Висновки. Біореконструктивні оперативні втручання (з використанням кісткових алоімплантатів) треба застосовувати за чіткими показаннями для досягнення максимально хороших результатів. Застосування описаних методик дасть змогу зменшити ризики виникнення ускладнень, пов’язаних із кістковою алопластикою. Біологічне відновлення втраченої кісткової тканини та максимально швидке відновлення функції ураженої кінцівки внаслідок застосування металевих конструкцій дає підстави рекомендувати впровадження цієї методики в лікування онкологічних хворих.

Доп.точки доступа:
Малик, Р. В.; Вирва, О. Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Левицька, О. В.
Вплив дозованої ендотрабекулоектомії з непроникною глибокою склеректомією на рівень внутрішньоочного тиску та показники відтоку вологи передньої камери / О. В. Левицька, І. Я. Новицький // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 328-331
MeSH-главная:
ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE (генетика, диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ГЛАЗА ПЕРЕДНЯЯ КАМЕРА -- ANTERIOR CHAMBER (действие лекарственных препаратов, патология)
ВНУТРИГЛАЗНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRAOCULAR PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ВОДЯНИСТАЯ ВЛАГА -- AQUEOUS HUMOR (действие лекарственных препаратов)
Аннотация: Мета роботи – вивчити вплив дозованої ендотрабекулоектомії в комбінації з непроникною глибокою склеректомією на рівень внутрішньоочного тиску та показники відтоку вологи передньої камери. Матеріали та методи. У дослідження залучили 12 пацієнтів (12 очей), котрим виконали оперативне втручання – дозовану ендотрабекулоектомію з доступом ab interno в комбінації з непроникною глибокою склеректомією. Всім пацієнтам здійснили гоніоскопію, під час якої в усіх обстежених виявили помірну або виражену пігментацію трабекули. Термін спостереження становив 12 місяців. Внутрішньоочний тиск (ВОТ) вимірювали за методом Маклакова до операції, на 7 день, у термін 1, 3, 6 і 12 місяців після оперативного втручання. Тонографію виконали за спрощеним методом Нестерова в ці самі строки. Встановили коефіцієнт легкості відтоку (КЛВ) та коефіцієнт Беккера (КБ). Також визначили кількість гіпотензивних препаратів, що застосовували пацієнти під час періоду спостереження, комбіновані препарати при цьому рахували як два – згідно з кількістю діючих речовин. Результати. У результаті порівняння показників ВОТ виявили, що різниця між доопераційним і післяопераційним тиском вірогідна до 12 місяця включно. ВОТ на 6 місяць після операції знизився на 8,67 мм рт. ст., на 12 місяць – на 7,83 мм рт. ст. Коефіцієнт легкості відтоку вірогідно підвищився від 0,14 ± 0,06мм3/мм рт. ст./хв до 0,32 ± 0,03 мм3/мм рт. ст./хв (р 0,05). Також вірогідно зменшився коефіцієнт Бекера від 157,80 ± 8,04 до 42,2 ± 3,6 (р 0,05). Висновки. Дозована ендотрабекулоектомія в комбінації з непроникною глибокою склеректомією має вірогідний гіпотензивний ефект, а також демонструє підвищення КЛВ та зниження КБ у післяопераційному періоді в пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою протягом 12 місяців спостереження.

Доп.точки доступа:
Новицький, І. Я.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Іванько, О. Г.
Фекальні концентрації молочної кислоти та коротколанцюгових жирних кислот у дітей раннього віку, госпіталізованих в інфекційно-діагностичний стаціонар із діареєю / О. Г. Іванько, В. М. Білих // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 332-337
MeSH-главная:
ДИАРЕЯ ДЕТСКАЯ -- DIARRHEA, INFANTILE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЭКСКРЕМЕНТЫ -- FECES (микробиология, химия, энзимология)
МОЛОЧНАЯ КИСЛОТА -- LACTIC ACID (анализ)
Аннотация: Мета роботи – дослідити вміст молочної кислоти та коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК) у випорожненнях у дітей із гострою діареєю та встановити їхню роль у розвитку інфекційних або неінфекційних випадків захворювання. Матеріали та методи. У дослідження залучили 42 дитини віком 6–24 місяці з епізодом гострої бактеріальної, ротавірусної, симптоматичної та функціональної діареї, госпіталізованих до інфекційно-боксованого відділення дитячої лікарні. Контрольна група – 18 дітей без проявів кишкового захворювання, зіставних із пацієнтами основної групи за віком, статтю та характером випорожнень, що оцінили 4–6 балами за Бристольською шкалою. Здійснили комплексне клініко-лабораторне та мікробіологічне обстеження. У випорожненнях визначали фекальний кальпротектин методом ІФА, редукувальні субстанції (вуглеводи) за реакцією Бенедикта, молочну кислоту та КЛЖК методом ВЕРХ. Результати. Виявлено, що вміст молочної кислоти у здорових дітей низький, часто наближався до слідових концентрацій. У дітей із діареєю молочну кислоту виявляли в усіх зразках, її вміст найбільший в обстежених із функціональною (неінфекційною) діареєю. Протилежні результати отримали щодо КЛЖК. У хворих на діареї виявили їхній дефіцит порівняно з контролем, найменше – у пацієнтів із функціональною діареєю. Припустили, що певну роль відіграють пошкодження кишкового мікробіому та гіпоксія кишкової стінки; це пояснює результати дослідження. Висновки. Показники вмісту молочної кислоти та КЛЖК у випорожненнях дітей віком 6–24 місяців, які хворі на гостру діарею, можна використовувати в диференціальній діагностиці інфекційних або неінфекційних причин захворювання.

Доп.точки доступа:
Білих, В. М.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Aeromonitoring of Alternaria spores in the air of Zaporizhzhia city / K. V. Havrylenko [et al.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 338-342
MeSH-главная:
ALTERNARIA -- ALTERNARIA (патогенность)
ВОЗДУХА ЗАГРЯЗНЕНИЕ -- AIR POLLUTION (анализ)
МИКРОСКОПИЯ -- MICROSCOPY (использование)
Аннотация: Мета роботи – визначення закономірностей змін концентрації спор грибів Alternaria в атмосферному повітрі м. Запоріжжя. Матеріали та методи. Об’єкт дослідження – динаміка концентрації спор грибів роду Alternaria в атмосферному повітрі м. Запоріжжя. Робота виконана на кафедрі медичної біології, паразитології та генетики Запорізького державного медичного університету. Відбір зразків здійснювали з 1 березня до 31 жовтня волюметричним методом, використовуючи об’ємний пробовідбірник за типом Хірста. Аналізували зразки за допомогою світлового мікроскопа при збільшенні ?400, застосовуючи метод зчитування вертикальних трансект. Результати. Проаналізували сезонну динаміку спор грибів роду Alternaria в атмосферному повітрі м. Запоріжжя у період із 2015 до 2020 року. Визначали початок, кінець і тривалість споруляції, максимальні значення. Висновки. Проаналізувавши середньодобові (за 6 років) показники розподілу кількості спор у повітрі міста Запоріжжя, зробили висновок про нормальний розподіл протягом року. Це відповідає інтенсивності спороутворення залежно від змін метеорологічних умов, тобто майже рівносиметричного діапазону від оптимуму, що припадає на початок червня та пов’я-заний зі збільшенням опадів у цьому регіоні. За 6 років моніторингу визначили в середньому 17 256 спор/м3. Максимальна кількість спор становила 680 спор/м3 (6.07). Середній день припав на 25 липня, ? = 37,1. Загалом споруляція тривала 119 днів. Пікові концентрації реєстрували влітку та восени.

Доп.точки доступа:
Havrylenko, K. V.; Prykhodko, O. B.; Liakh, V. O.; Yemets, T. I.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Посттравматичний стресовий розлад у медичних працівників: ознаки, причини, профілактика та лікування (огляд літератури) / Є. Є. Тімченко [та ін.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 343-353
MeSH-главная:
СТРЕССОВЫЕ РАССТРОЙСТВА ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- STRESS DISORDERS, POST-TRAUMATIC (диагностика, лекарственная терапия, патология, профилактика и контроль, этиология)
СТРЕСС ТРАВМАТИЧЕСКИЙ -- STRESS DISORDERS, TRAUMATIC (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)
МЕДИКО-САНИТАРНЫЙ ПЕРСОНАЛ -- HEALTH PERSONNEL (психология)
ВРАЧИ -- PHYSICIANS (психология)
Аннотация: Мета роботи – аналіз наявної наукової інформації та узагальнення основних результатів сучасних досліджень щодо симптомів, причин виникнення, клінічних наслідків, методів профілактики та лікування посттравматичного стресового розладу в медичних працівників. Матеріали та методи. Для систематизації даних щодо симптомів, причин виникнення, клінічних наслідків, методів профілактики та лікування посттравматичного стресового розладу в медичних працівників проаналізували опубліковані повнотекстові статті в базах даних PubMed, Web of Science, APA PsychNet, Google Scholar, Scopus. В аналіз включали й більш ранні публікації, що мають історичний інтерес. Результати. Здійснили аналіз основних симптомів і чинників посттравматичного стресового розладу медичних працівників. З’ясували, що від 15 % до 43 % лікарів страждають від депресії, тривоги та інших симптомів посттравматичного стресового розладу. Його виникнення в медичних працівників пов’язане з низкою факторів ризику: трудових, соціальних, психологічних. Найбільше значення у виникненні синдрому мають робочі фактори. Незважаючи на те, що розроблено цілий ряд програм психологічної та фармакологічної допомоги, спрямованих на профілактику і лікування посттравматичного стресового розладу, нині жодна з них не має доказів ефективності. Не розроблено методи клінічного прогнозування, що ідентифікували б медичних працівників із високим ризиком розвитку посттравматичного стресового розладу. Ризик травматичного впливу особливо виражений для лікарів-ординаторів, котрим, як правило, бракує підготовки та досвіду, що притаманні досвідченішим лікарям. Висновки. Необхідне фінансування методологічно обґрунтованих досліджень і здійснення на їхній основі ефективних заходів для усунення посттравматичного стресового розладу в медичних працівників. Якщо питання профілактики посттравматичного стресового розладу не вирішуватиметься на державному рівні, це поставить під загрозу стійкість функціонування всієї системи охорони здоров’я.

Доп.точки доступа:
Тімченко, Є. Є.; Любінець, О. В.; Олійник, П. В.; Чаплик, В. В.; Олійник, С. П.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Інгібітори імунних контрольних точок у терапії метастатичного колоректального раку (огляд літератури) / П. П. Сорочан [та ін.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 354-364
MeSH-главная:
КОЛОРЕКТАЛЬНЫЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLORECTAL NEOPLASMS (диагностика, иммунология, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (патология, терапия)
МИКРОСАТЕЛЛИТНАЯ НЕСТАБИЛЬНОСТЬ -- MICROSATELLITE INSTABILITY (действие лекарственных препаратов)
ИММУНОТЕРАПИЯ -- IMMUNOTHERAPY (использование, методы)
Аннотация: Мета роботи – схарактеризувати клінічні досягнення терапії інгібіторами імунних контрольних точок хворих на метастатичний колоректальний рак і проаналізувати результати випробувань комбінованого застосування цих інгібіторів з хімієтерапією, радіотерапією та таргетними препаратами. Результати. Підсумовано результати клінічних випробувань інгібіторів імунних контрольних точок (IKT) у хворих на MSI-H/dMMR метастатичний колоректальний рак (мКР), що стали основою для схвалення до застосування цих препаратів FDA. Навели результати комбінованого застосування ІКТ у хворих ізMSS/pMMR статусом. Схарактеризували потенційні біомаркери відповіді на ІКТ у хворих на КР. Висновки. Ефективність ІКТ та їxніх комбінацій доведена у хворих із MSI-H/dMMR статусом. Тривають випробування з застосуванням комбінованих стратегій у хворих на MSS мКР, що обмежуються невеликими дослідженнями I/II фази і не завжди мають групу порівняння. Немає відомостей щодо тривалої відповіді на лікування в разі застосування комбінованих стратегій.

Доп.точки доступа:
Сорочан, П. П.; Громакова, І. А.; Прохач, Н. Е.; Громакова, І. С.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Кутовий, О. Б.
Стеноз панкреатогастроанастомозу після панкреатодуоденальної резекції (клінічний випадок) / О. Б. Кутовий, К. О. Денисова // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 365-369
MeSH-главная:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- PANCREATIC DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ -- ANASTOMOSIS, SURGICAL (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
Аннотация: Формування панкреатодигестивного анастомозу після панкреатодуоденальної резекції (ПДР) – «ахіллесова п’ята» цієї операції. Ранні ускладнення після ПДР відомі та добре описані в науковій літературі, але робіт, що присвячені пізнім ускладненням після ПДР, істотно менше. Стенози панкреатодигестивних анастомозів досліджують рідко, й переважна більшість публікацій присвячена стенозам панкреатоєюноанастомозів. У доступній фаховій літературі трапляються лише поодинокі публікації, що описують окремі клінічні випадки стенозів панкреатогастроанастомозів, і тільки в англомовних джерелах. Мета роботи – проаналізувати випадок розвитку стенозу панкреатогастроанастомозу після ПДР. Результати. Наведено клінічний випадок розвитку стенозу панкреатогастроанастомозу в пацієнтки через 5,5 місяця після ПДР. Дослідження передбачало аналіз стаціонарної та амбулаторної карти, результатів клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень. Наведено особливості формування панкреатогастроанастомозу в клініці, скарги пацієнтки під час розвитку стенозу, результати додаткових методів обстеження, а також описано оперативне лікування, що здійснили, – формування неопанкреатогастростомії. Висновки. Стеноз панкреатогастроанастомозу – рідкісне та недостатньо вивчене пізнє ускладнення панкреатодуоденальної резекції. Клінічний перебіг стенозу панкреатогастроанастомозу, результати лабораторних та апаратних методів дослідження не дали підстав з упевненістю встановити діагноз гострого панкреатиту. Формування неопанкреатогастроанастомозу – операція вибору під час лікування названої патології.

Доп.точки доступа:
Денисова, К. О.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Діагностика та лікування gas-bloat синдрому після антирефлюксної хірургії / О. С. Тивончук [та ін.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 370-374
MeSH-главная:
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ФУНДОПЛИКАЦИЯ -- FUNDOPLICATION (использование, методы)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
Аннотация: Мета роботи – оцінити частоту виникнення ускладнень після лапароскопічної фундоплікації за Nissen у пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми, визначити особливості діагностики та лікування gas-bloat синдрому. Матеріали та методи. Здійснили оцінювання результатів метааналізу, згідно з яким після лапароскопічної фундоплікації за Nissen у пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми неможливість відрижки виявили у 10 %, gas-bloat синдром – у 19 %, метеоризм – 59 % випадків. Наведені результати лікування двох хворих із gas-bloat синдромом за період 2018–2020 рр. у ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» НАМН України. Реконструктивна фундоплікація за Toupet виконана одному хворому, ендоскопічна дилатація кардіоезофагеального переходу за допомогою балона Boston Scientific 3,0 – іншій пацієнтці. Висновки. Зменшення больового синдрому після встановлення назогастрального зонда та виділення повітря по ньому – спосіб діагностики gas-bloat синдрому. Аерогастрія, що посилюється, та розширення розмірів шлунка під час рентге-нологічного дослідження, які виникають через 30–60 хв після додаткового приймання їжі, підвищують інформативність і можуть бути новим рентгенологічним симптомом. Рефундоплікація за Toupet – ефективний хірургічний спосіб лікування gas-bloat синдрому у хворих після повної фундоплікації за Nissen.

Доп.точки доступа:
Тивончук, О. С.; Терешкевич, І. С.; Виноградов, Р. І.; Житнік, Д. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Клінічні прояви ураження серцево-судинної системи у дітей як наслідок перенесеної коронавірусної хвороби (COVID-19) (клінічний випадок) / Ю. В. Городкова [та ін.] // Запорізьк. мед. журнал. - 2022. - Т. 24, N 3. - С. 375-380
MeSH-главная:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Аннотация: Мета роботи – ознайомити лікарів-практиків із клінічним випадком ураження серцево-судинної системи з елевацією сегмента ST у дитини як наслідок перенесеної коронавірусної хвороби (COVID-19). Матеріали та методи. Наводимо власне спостереження за клінічним перебігом постковідного ураження серцево-судинної системи з елевацією сегмента ST у дитини, яка перебувала на лікуванні в КНП «Міська дитяча лікарня No 5» Запорізької міської ради. Результати. У пацієнта діагностували тяжке постковідне ураження серцево-судинної системи; перенесена коронавірусна хвороба підтверджена дослідженнями: виявлені IgG COVID-19 при негативних IgM COVID-19; ПЦР COVID-19 – негативний. Визначили лабораторно-інструментальні зміни під час надходження дитини в лікарню. Маркери ураження міокарда: тропонін І – 136 нг/мл (референтні значення – менше ніж 0,32 нг/мл), лактатдегідрогеназа – 419,9 Од/л (референтні значення – 110–295 Од/л), креатинфосфокіназа-МВ – 25,4 Од/л (референтні значення – 0–24 Од/л). На ЕКГ: QS-зубці V3–V6, I, елевація сегмента ST до 2,0–2,5 мм V4–V6, Р-mitrale. Зафіксували підвищення маркерів системного запалення: С-реактивного білка – до 6,2 мг/л, D-димера – до 3221,12 нг/мл (референтні значення – менше ніж 500 нг/мл). Клінічно перебіг характеризувався розвитком кардіогенного шоку. На тлі інтенсивної терапії спостерігали помірну позитивну клінічну, лабораторну динаміку. На підставі порівняльного аналізу даних власного клінічного випадку та результатів релевантних клінічних досліджень, світових рекомендацій і настанов сформували уявлення щодо особливостей постковідного міокардиту в дітей. Висновки. Характерна особливість цього клінічного випадку – дуже тяжкий перебіг постковідних станів при мало- чи безсимптомному перебігу COVID-19. Тому лікарів треба інформувати про перенесену коронавірусну хворобу, а за пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження протягом пів року. Cеред постковідних змін у дітей можливі казуїстичні випадки, як-от ЕКГ-ознаки ішемії міокарда. В основі лікування – комплексна терапія серцевої недостатності, а також антикоагулянтна й антиагрегантна терапія з призначенням глюкокортикостероїдів, що є патогенетично обґрунтованим, сприяє регресу основних клінічних і лабораторних симптомів.

Доп.точки доступа:
Городкова, Ю. В.; Курочкін, М. Ю.; Давидова, А. Г.; Подліанова, О. І.
Экз-ры:
Найти похожие

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)