Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ПУ40/2019/1<.>

Общее количество найденных документов : 21
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-21

Hancheva, O. V.
Morphometric and densitometric characteristics of the brainstem locus coeruleus neurons nuclei in rats with experimental arterial hypertension [] / O. V. Hancheva, M. V. Danukalo, O. V. Melnikova // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 4-8
MeSH-главная:
СТВОЛ МОЗГА -- BRAIN STEM (патология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ДЕНСИТОМЕТРИЯ -- DENSITOMETRY (использование)
КАРИОМЕТРИЯ -- KARYOMETRY (использование)
Аннотация: The aim of our study was to establish the morphodensitometric features of locus coeruleus (LC) neurons nuclei in the brain stem of rats with arterial hypertension of various origin (essential – SHR and endocrine-salt hypertension (ESH)). Matherials and methods: the study was carried out on 30 mature male rats: 10 control Wistar rats, 10 Wistar rats with modeled endocrine-salt AH (ESH) and 10 spontaneously hypertensive rats (SHR) with genetically determined hypertension. The histochemical method of staining with gallocyanine-chrome alum by Einarson was used for the evaluation of morphodensitometric characteristics of the neurons nuclei: the nucleus area, the content and concentration of nucleic acids (NA) in the nucleus. Results: it was found that the highest indices were observed in rats of the SHR line while in rats with ESH the content, RNA concentration and nucleus area decreased. In SHR rats with essential hypertension high synthetic activity was observed in the LC neurons with an increase of the content and concentration of NA. Conclusions. Morphometric and densitometric characteristics of the of the brain stem LC in AH depend on the etiological factor and pathogenesis of hypertension. In essential AH of SHR there is a high synthetic activity in the brainstem LC neurons nuclei along with an increase in the content and concentration of NA. In symptomatic AH in rats with ESH, on the contrary, the structure activity is decreased and characterized by the reduction in nucleus size and NA content in it.
Мета роботи – встановити особливості морфоденситометричних параметрів ядер нейронів блакитної плями стовбура мозку щурів при артеріальній гіпертензії різного генезу (ессенціальній – щури лінії SHR, ендокринно-сольовій). Матеріали та методи. Дослідження виконали на статевозрілих 30 щурах-самцях, серед них 20 тварин лінії Wistar, яких поділили на дві групи: 10 – контроль, 10 – змодельована ендокринно-сольова АГ (ЕСГ); 10 щурів лінії SHR із генетично детермінованою АГ. Для дослідження морфоденситометричних характеристик ядер нейронів блакитної плями (БП) використовували гістохімічний метод забарвлення галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. Оцінювали такі показники ядер нейронів: площа ядра, вміст і концентрація нуклеїнових кислот (НК) в ядрі. Результати. Встановили, що найвищі показники спостерігали в щурів лінії SHR, а в щурів з ЕСГ показники вмісту, концентрації НК і площі зменшилися. Висновки. Морфоденситометричні характеристики нейронів БП стовбура мозку при артеріальній гіпертензії залежать від її етіологічного чинника та патогенезу. При ессенціальній АГ у щурів лінії SHR спостерігали високу синтетичну активність в ядрах нейронів БП стовбура мозку зі збільшенням вмісту та концентрації НК. При симптоматичній АГ у щурів з ЕСГ активність структури знижується та характеризується зменшенням вмісту НК і площі ядра нейрона.

Доп.точки доступа:
Danukalo, M. V.; Melnikova, O. V.
Экз-ры:
Найти похожие

Комплексне отоневрологічне оцінювання вестибулярної симптоматики при бойовій черепно-мозковій травмі легкого ступеня тяжкості внаслідок вибухової дії [] / О. Є. Скобська [та ін.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 9-15
MeSH-главная:
ВЗРЫВЧАТЫЕ ВЕЩЕСТВА -- EXPLOSIVE AGENTS (вредные воздействия)
КОНТУЗИИ -- BLAST INJURIES (диагностика, этиология)
АУДИОМЕТРИЯ -- AUDIOMETRY (использование)
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВАЯ ТРАВМА, ГЛАЗГО ШКАЛА ОЦЕНОК ИСХОДОВ -- GLASGOW OUTCOME SCALE (использование)
Аннотация: З огляду на неспецифічність симптомокомплексу та певні складнощі клінічного оцінювання, актуальною є розробка діагностичних критеріїв щодо вестибулярної симптоматики в пацієнтів із бойовою черепно-мозковою травмою легкого ступеня тяжкості (ЧМТлст) унаслідок вибухової дії для збереження високої якості життя та повноцінної соціальної адаптації. Мета роботи – проаналізувати вестибулярну симптоматику в постраждалих із бойовою ЧМТлст унаслідок вибухової дії. Матеріали та методи. Проаналізували результати клініко-інструментальних досліджень 39 пацієнтів, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні нейротравми ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України», з документально підтвердженою мінно-вибуховою ЧМТ, що отримана під час збройного конфлікту на сході України у 2014–2017 рр. Результати. Найчастіше в постраждалих є певний стійкий клінічний симптомокомплекс. Визначили статистично значущі критерії стабілографічних показників кількісного оцінювання стану системи рівноваги в пацієнтів із бойовою ЧМТлст унаслідок вибухової дії. Розроблення та впровадження стандартизованого оцінювання та аналізу вестибулярних порушень при бойовій ЧМТлст унаслідок вибухової дії матиме важливе клініко-експертне значення в діагностиці вестибулярної дисфункції під час медико-соціальної та судово-медичної експертиз, для своєчасної адекватної реабілітації, соціальної адаптації учасників бойових дій. Висновки. За даними суб’єктивної аудіометрії, серед обстежених із бойовою ЧМТлст унаслідок вибухової дії переважно спостерігали (у 29 – 74,4 %) сенсоневральну приглухуватість різного ступеня тяжкості, в тому числі глухоту. Тональні аудіометричні криві у хворих здебільшого мали низхідний, часто обривчастий тип. Визначили комплекс діагностичних критеріїв, що заснований на аналізі базових стабілографічних показників: загального центру тяжіння, частотно-амплітудного спектра стабілограми, інтегрального показника якості функції рівноваги для об’єктивізації стану системи рівноваги у хворих при бойовій ЧМТлст унаслідок вибухової дії, який допомагає визначити рівень ураження вестибулярного аналізатора, ступінь збереження функції та компенсації центральних регуляторних механізмів статокінетичної системи. Порушення вестибулярної функції при бойовій ЧМТлст унаслідок вибухової дії є важливою військово-цивільною проблемою.

Доп.точки доступа:
Скобська, О. Є.; Кваша, О. М.; Педаченко, Ю. Є.; Готін, О. С.; Малишева, О. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

Endoscopic findings and outcomes of upper gastrointestinal bleeding patients in northern Iran population referred to the emergency department [] / Abbas Hashemi Seyyed [et al.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 16-20
MeSH-главная:
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО ТРАКТА ВЕРХНИЙ ОТДЕЛ -- UPPER GASTROINTESTINAL TRACT (патология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- GASTROINTESTINAL HEMORRHAGE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЭНДОСКОПИЯ ГАСТРОИНТЕСТИНАЛЬНАЯ -- ENDOSCOPY, GASTROINTESTINAL (использование)
ЛЕЧЕНИЯ ПРОЦЕССА И РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME AND PROCESS ASSESSMENT (HEALTH CARE) (использование)
Аннотация: Gastrointestinal bleeding is one of the reasons that patients referred to the emergency department. In the majority of these patients, the bleeding stops spontaneously but some of them are high risk patients who may experience complications and may need endoscopic and surgical treatment. Mismanagement of these cases leads to high mortality. Different studies evaluated the causes of Upper GI bleeding but there is not any information about the distribution of these reasons in north of Iran. Methods and material. This prospective study included patients with history of upper gastrointestinal bleeding between January 2017 and December 2018. A total of 224 patients underwent endoscopy for UGIB and the data were studied. Follow up was done for occurrence of re-bleeding or mortality. Results. Our study revealed that the most common cause of upper GI bleeding was duodenal ulcer and gastric ulcer. Antrum was the main anatomical site for gastric ulcer. After the 15 days follow up in 17 (6.8 %) patients mortality existed and rebleeding was found in 11 (4.4 %) patients and the need for surgery in 3 (1.2 %) patients. Conclusions. Like many parts of the world the most common source of upper gastrointestinal bleeding in our study was peptic ulcer diseases. Our study revealed that despite all diagnostic and treatment procedures still there is mortality (6.8 % mortality existed) due to GI bleeding.
Шлунково-кишкові кровотечі є однією з причин, через яку пацієнти звертаються у відділення невідкладної допомоги. У більшості цих осіб кровотеча припиняється самостійно, але деякі з них є пацієнтами високого ризику, в них можуть виникнути ускладнення і, можливо, буде необхідне ендоскопічне та хірургічне лікування. Неправильне ведення в цих випадках призводить до високої смертності. Різні дослідження оцінювали причини кровотеч із верхньої частини шлунково-кишкового тракту, але немає інформації щодо поширення цих причин на півночі Ірану. Матеріали та методи. Проспективне дослідження включало пацієнтів з анамнезом шлунково-кишкової кровотечі в період від січня 2017 до грудня 2018 р. Вивчили дані 224 пацієнтів, яким виконали ендоскопію з приводу шлунково-кишкової кровотечі. Надалі здійснили дослідження щодо виникнення повторної кровотечі або смертності. Результати. З’ясували, що найбільш частою причиною кровотеч із верхньої частини шлунково-кишкового тракту були виразка дванадцятипалої кишки та виразка шлунка. Антрум – основна анатомічна ділянка при виразковій хворобі шлунка. Після 15 днів спостереження зафіксували 17 (6,8 %) летальних випадків, у 11 (3,4 %) пацієнтів виявили повторну кровотечу, у 3 (1,2 %) – необхідність хірургічного втручання. Висновки. Як і в багатьох країнах світу, найбільш поширеним джерелом кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у виконаному дослідженні були виразкові хвороби. З’ясували, що, незважаючи на всі діагностичні й лікувальні процедури, все ще є смертність (6,8 %) від кровотеч у шлунково-кишковому тракті.

Доп.точки доступа:
Seyyed, Abbas Hashemi; Seyed, Mohammad Valizadeh; Sanaz, Gonoodi; Iradj, Maleki
Экз-ры:
Найти похожие

Бондаренко, Н. П.
Фетальний міокардит – провісник небажаних наслідків внутрішньоутробного інфікування парвовірусом В19 [] / Н. П. Бондаренко, В. М. Жежера, А. В. Аксьонова // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 21-26
MeSH-главная:
ПАРВОВИРУС B19 ЧЕЛОВЕКА -- PARVOVIRUS B19, HUMAN (патогенность)
МИОКАРДИТ -- MYOCARDITIS (вирусология, врожденный, эмбриология)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ИНФЕКЦИОННЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, INFECTIOUS (вирусология, иммунология, лекарственная терапия, этиология)
Аннотация: Мета роботи – ретроспективний аналіз результатів сонографічних, вірусологічних і морфологічних досліджень випадків неімунної водянки (НВ) плодів, які померли від тяжкої серцево-судинної недостатності (ССН) на тлі парвовірусної інфекції (ПВІ), для визначення ознак несприятливого перинатального прогнозу для плода. Матеріали та методи. Інфікування вагітних виявляли за допомогою серологічної діагностики специфічних антитіл IgM та IgG до парвовірусу В19. Внутрішньоутробне інфікування плода підтверджували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Ультрасонографічно діагностовано водянку плода; оцінювання внутрішньочерепної гемодинаміки, гемодинаміки міокарда плода та функції серця виконали за допомогою доплерометрії з розрахунком індексів периферичного судинного опору. Міокард плодів людини досліджували гістологічно з забарвленням гематоксиліном та еозином. Результати. У 15/33 (45,5 %) інфікованих парвовірусом В19 плодів розвинулася НВ, що була діагностована у ІІ–ІІІ триместрах вагітності. Розвиток ССН, що виникала вторинно, на тлі міокардиту з/без фетальної анемії (ФА) виявили в усіх випадках втрат плода з НВ 6/15 (40 %), в яких доведено наявність ДНК парвовірусу, в перикардіальному випоті після аутопсії за результатами ПЛР. Висновки. Міокардит внаслідок ПВІ спричиняє виникнення ССН із розвитком гідроперикарда, має фатальний прогноз для плода, незважаючи на спроби внутрішньоматкової трансфузії крові у ІІІ триместрі. Фетальний міокардит на тлі НВ плода перешкоджають вчасній неінвазивній діагностиці тяжкої ФА та є причиною ССН, що призводить до вкрай несприятливих наслідків для плода.

Доп.точки доступа:
Жежера, В. М.; Аксьонова, А. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Kalashnyk, K. V.
Interaction of polymorphism of the interleukin-6 gene with immunological damages and their role in the development of mixed cryoglobulinemia in patients with chronic hepatitis C [] / K. V. Kalashnyk, Yu. Yu. Riabokon, O. V. Riabokon // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 27-32
MeSH-главная:
ГЕПАТИТ C ХРОНИЧЕСКИЙ -- HEPATITIS C, CHRONIC (вирусология, кровь)
КРИОГЛОБУЛИНЕМИЯ -- CRYOGLOBULINEMIA (диагностика, кровь, этиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика)
ИНТЕРЛЕЙКИН-6 -- INTERLEUKIN-6 (генетика, иммунология)
Аннотация: Aim. To determine the role of the relationship of immunological disorders with interleukin-6 gene polymorphism in the formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia. Materials and methods. The study included 149 patients with chronic hepatitis C. The polymorphism of the IL-6 gene (rs1800795) was determined by the method of polymerase chain reaction, the quantitative content of IL-6, RF IgM and IgG by enzyme immunoassay, cryoglobulins by spectrophotometric method. The patients were divided into groups depending on the polymorphism of the IL-6 gene and the presence of mixed cryoglobulinemia. Results. The frequency of formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia depended on the polymorphism of the IL-6 gene. In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the frequency of registration of the CC genotype of the IL-6 gene was lower than in patients without mixed cryoglobulinemia, namely, in 9.7 % versus 28.6 % of patients. The presence of the G-allele, namely the CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism, was more often detected in patients with mixed cryoglobulinemia, namely, in 90.3 % of patients against 71.4 % of patients without signs of mixed cryoglobulinemia (?2 = 8.94, P = 0.003). In the presence of G-allele, the quantitative content of IL-6 inthe serum of the general group of patients with CHC was higher than in healthy people (P 0.01), and in the presence of the genotype, the CC did not differ from the control group (P 0.05). The highest levels of IL-6 were recorded in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia who had the G-allele. The content of IL-6 in the blood serum of these patients exceeded the indicators of both healthy people (P 0.001) and the results of patients without mixed cryoglobulinemia (P 0.01). In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, even in the presence of the CC genotype, the content of IL-6 in serum was higher both in comparison with healthy (P 0.01) and in comparison with patients without signs of this extrahepatic manifestation (P 0.01). In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the presence of CG/GG genotypes was associated not only with the highest serum IL-6 content, but also with the presence of more pronounced autoimmune disorders due to a higher content of RF IgM (P
Мета роботи – визначити роль взаємозв’язків імунологічних порушень із поліморфізмом гена інтерлейкіну-6 у формуванні HCV-асоційованої змішаної кріоглобулінемії. Матеріали та методи. У дослідження залучили 149 пацієнтів із хронічним гепатитом С (ХГС). Визначили поліморфізм гена ІЛ-6 (rs1800795) методом полімеразної ланцюгової реакції, кількісний вміст ІЛ-6, RFIgM та IgG методом імуноферментного аналізу та змішаних кріоглобулінів спектрофотометричним методом. Пацієнтів поділили на групи залежно від поліморфізму гена ІЛ-6 і наявності змішаної кріоглобулінемії. Результати. Встановили, що частота формування HCV-асоційованої змішаної кріоглобулінемії залежала від поліморфізму гена ІЛ-6. У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією частота реєстрації генотипу CC гена ІЛ-6 була меншою, ніж у пацієнтів без змішаної кріоглобулінемії – у 9,7 % проти 28,6 % хворих. Наявність G-алеля, а саме генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6, частіше визначали у хворих зі змішаною кріоглобулінемією – у 90,3 % проти 71,4 % хворих без ознак змішаної кріоглобулінемії (?2 = 8,94, р = 0,003). За наявності G-алеля кількісний вміст ІЛ-6 у сироватці крові загальної групи пацієнтів із ХГС був вищим, ніж у здорових осіб (р 0,01), а за наявності генотипу СС не відрізнявся від показника осіб контрольної групи (р 0,05). Найвищий рівень вмісту ІЛ-6 зафіксували в пацієнтів із HCV-асоційованою змішаною кріоглобулінемією, які мали G-алель. Вміст ІЛ-6 у сироватці крові цих хворих перевищував показники як здорових осіб (р 0,001), так і пацієнтів без змішаної кріоглобулінемії (р 0,01). У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією навіть за наявності СС-генотипу вміст ІЛ-6 у сироватці крові був вищим порівняно зі здоровими (р 0,01) і хворими без ознак цього позапечінкового прояву (р 0,01). У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією наявність генотипів CG/GG асоціювалася не тільки з найвищим вмістом ІЛ-6 у сироватці крові, але і з більш вираженими автоімунними порушеннями внаслідок вищого вмісту RF IgM (р

Доп.точки доступа:
Riabokon, Yu. Yu.; Riabokon, O. V.
Экз-ры:
Найти похожие

Prognostic model of rapid hepatic fibrosis progression in men with chronic hepatitis C [] / Т. І. Коval [et al.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 33-38
MeSH-главная:
ГЕПАТИТ C ХРОНИЧЕСКИЙ -- HEPATITIS C, CHRONIC (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология, этнология)
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Аннотация: The aim of the research was to determine clinical and genetic predictors and to create a prognostic model for the rapid hepatic fibrosis progression in men with chronic hepatitis C. Materials and methods. А cross-sectional study which included 111 male patients with chronic hepatitis C was conducted. The patient examination program included: assessment of complaints and anamnestic data, physical examination, complete blood count, biochemical test, the stages of hepatic fibrosis according to METAVIR аnd genetic studies (detecting carriers alleles 11Gln or 11Leu of TLR7 gene in the genome of the examined men). Results. It was determined that informative predictors of rapid hepatic fibrosis progression in men with chronic hepatitis C are: ethanol use in a dose of more than 40 g/day (ОR = 2.40, P = 0.042), presence of chronic cholecystitis in past history (ОR = 2.94, P = 0.013), ALT level above 3 upper limit of normal (ОR = 2.49, P = 0.031), the levels of AST, GGT exceeding upper limit of normal (ОR = 6.94, P 0.001 and ОR
Мета роботи – визначити клініко-генетичні предиктори та на їхній основі створити прогностичну модель швидкого прогресування фіброзу печінки в чоловіків із хронічним гепатитом С. Матеріали та методи. Здійснили крос-секційне дослідження, в яке залучили 111 пацієнтів чоловічої статі з хронічним гепатитом С. Програма обстеження передбачала оцінювання скарг та анамнестичних даних, фізикальний огляд, загальноклінічне дослідження периферичної крові, визначення біохімічних показників сироватки крові, що характеризують функціональний стан печінки, стадії фіброзу печінки за МETAVIR і генетичні дослідження (виявлення носійства в геномі обстежених чоловіків алелів 11Gln або 11Leu гена TLR7). Результати. Інформативними предикторами швидкого прогресування фіброзу печінки в чоловіків із хронічним гепатитом С є вживання етанолу в дозі понад 40 г/добу (ОR = 2,40; р = 0,042), наявність хронічного холециститу в анамнезі (ОR = 2,94; р = 0,013), показник АЛТ вищий за 3 верхні межі норми (ОR = 2,49; р = 0,031), показники АСТ і ГГТП, що перевищують верхню межу норми (ОR = 6,94; р 0,001 та ОR

Доп.точки доступа:
Коval, Т. І.; Syzova, L. М.; Dubynska, H. M.; Pryimenko, N. O.; Rudenko, S. S.
Экз-ры:
Найти похожие

Мельниченко, М. Г.
Результати експериментального моделювання післяопераційних перитонеальних спайок [] / М. Г. Мельниченко, В. О. Ситнікова, А. А. Квашніна // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 39-44
MeSH-главная:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЕРИТОНЕАЛЬНАЯ ПОЛОСТЬ -- PERITONEAL CAVITY (патология, хирургия)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS
Аннотация: Мета роботи – оптимізація моделювання післяопераційних інтраабдомінальних спайок. Матеріали та методи. Об’єкт дослідження – 17 статевозрілих щурів лінії Вістар обох статей і масою 200–250 г. Експериментальне моделювання післяопераційних інтраабдомінальних спайок виконали в асептичних умовах (1 серія, 11 тварин) і в умовах перитоніту (2 серія, 6 тварин). Результати. Для кількісного оцінювання спайкового процесу використали шкалу бального оцінювання Matoba для аналізу моделей із залученням caecum: середній бал спайкового процесу в 1 групі становив 4,90 (3,00; 6,00), в умовах перитоніту – 4,83 (2,00; 7,00). Формування інтраперитонеального спайкового процесу досягнуто в усіх піддослідних тварин (100 %). Формування зрощень між caecum і черевною стінкою визначили у 66,7 % випадків. Висновки. Для експериментального відтворення інтраабдомінальних спайок в асептичних умовах доцільно використовувати спосіб моделювання шляхом абразії серозного покриву caecum цервікальною щіточкою в напрямі вздовж кишки до появи точкових крововиливів у вигляді «кров’яної роси» та пошкодження парієтальної очеревини в нижніх квадрантах, що забезпечує розвиток адгезивного інтраабдомінального процесу в усіх піддослідних тварин. Для експериментального відтворення інтраабдомінальних спайок в умовах перитоніту за 20 годин до описаного способу моделювання доцільне внутрішньоочеревинне введення 2 мл суспензії фекалій у фізіологічному розчині хлориду натрію, що забезпечує розвиток адгезивного інтраабдомінального процесу в умовах фібринозно-гнійного перитоніту в усіх піддослідних тварин. Дані, що одержали, дали змогу вважати розроблені моделі адекватними для проведення надалі експериментальних досліджень для вивчення інтраабдомінальної профілактики спайкоутворення в умовах інфікування та в асептичних умовах.

Доп.точки доступа:
Ситнікова, В. О.; Квашніна, А. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Сыволап, В. Д.
Кардиальное ремоделирование в остром периоде Q-инфаркта миокарда, осложненного острой сердечной недостаточностью на фоне гипергликемии [] / В. Д. Сыволап, Н. И. Капшитарь // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 45-52
MeSH-главная:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING
Аннотация: Мета роботи – вивчити особливості структурно-геометричної та функціональної перебудови серця в гострому періоді Q-інфаркту міокарда (Q-ІМ), що ускладнений гострою серцевою недостатністю (ГСН) на тлі гіперглікемії (ГГ). Матеріали та методи. У дослідження залучили 139 пацієнтів у гострому періоді Q-ІМ, що ускладнений ГСН: у 108 хворих діагностували ГГ під час надходження (у 23 виявили ЦД 2 типу в анамнезі, у 34 – стресову ГГ, у 26 – порушення толерантності до глюкози (ПТГ), у 25 – уперше виявлений (ВВ) діабет 2 типу), у 31 – нормоглікемія. Пацієнтам визначали рівень глікемії, глікемічний профіль (ГП), розраховували стандартне відхилення та коефіцієнт варіації ГП, вимірювали структурно-геометричні та функціональні показники серця. Результати. У групі Кillip 2 КСР на 16 % і СТЛА на 29 % більші, а УО на 17 %, УІ на 20 % і ФВЛШ на 25 % менші, ніж у групі Кillip 1. Розмір ЛП на 8 %, ІММЛШ на 16 %, МVЕ на 1 8%, Е/А на 46 % менші, а ФВЛШ на 10 % і IVRT на 11 % більші, ніж у групі Кillip 3. У групі Кillip 3 розмір ЛП на 11 %, КСР на 20 %, ІММЛШ на 24 %, МVЕ на 24 %, Е/А на 45 % і СТЛА на 39 % вищі, а УО на 18 %, ФВЛШ на 32 % нижчі, ніж у групі Кillip1. У пацієнтів з ГГ при надходженні КДР на 9 %, КСР на 6 %, СТЛА на 18 % більші, а ФВЛШ на 17 % менша, ніж у пацієнтів із нормоглікемією. У групі стресової ГГ КДР на 10 % і КСР на 5 % більші, ФВЛШ на 15 % нижча, ніж у групі нормоглікемії. У групі ВВ діабету розмір ЛП на 12 % більше, а ФВЛШ на 20 % нижче, ніж у групі нормоглікемії. Розмір ЛП на 10 %, ТМШП на 13 % більші, ніж у групі стресової ГГ. ТМШП на 13 % більше, ніж у групі з ПТГ. У групі ЦД 2 типу в анамнезі розмір ЛП на 8 %, КСР на 15 % і СТЛА на 29 % більші, а ФВЛШ на 19 % менша, ніж у групі нормоглікемії. Розмір ЛП на 5 % більше, ніж у групі стресової ГГ. Визначили вірогідний позитивний зв’язок рівня ГГ під час надходження з розміром ЛП (r = +0,23), КСР (r = +0,27), ІММЛШ (r = +0,25) і негативний зв’язок із ФВ (r = -0, 23), р 0,05. Вірогідний позитивний зв’язок величини стандартного відхилення ГП із розміром ЛП (r
Цель работы – изучить особенности структурно-геометрической и функциональной перестройки сердца в остром периоде Q-инфаркта миокарда (Q-ИМ), осложненного острой сердечной недостаточностью (ОСН) на фоне гипергликемии (ГГ). Материалы и методы. В исследование включены 139 пациентов в остром периоде Q-ИМ, осложненного ОСН: у 108 больных диагностирована ГГ при поступлении (у 23 установлен СД 2 типа в анамнезе, у 34 – стрессовая ГГ, у 26 – нарушение толерантности к глюкозе (НТГ), у 25 – впервые выявленный (ВВ) диабет 2 типа), у 31 – нормогликемия. Пациентам определяли уровень гликемии, гликемический профиль (ГП), рассчитывали стандартное отклонение и коэффициент вариации ГП, измеряли структурно-геометрические и функциональные показатели сердца. Результаты. В группе Киллип 2 КСР на 16 % и СДЛА на 29 % больше, а УО на 17 %, УИ на 20 % и ФВЛЖ на 25 % меньше, чем в группе Киллип 1. Размер ЛП на 8 %, ИММЛЖ на 16 %, МVЕ на 18 %, Е/А на 46 % меньше, а ФВЛЖ на 10 % и IVRT на 11 % больше, чем в группе Киллип 3. В группе Киллип 3 размер ЛП на 11 %, КСР на 20 %, ИММЛЖ на 24 %, МVЕ на 24 %, Е/А на 45 % и СДЛА на 39 % выше, а УО на 18 %, ФВЛЖ на 32 % ниже, чем в группе Киллип 1. У пациентов с ГГ при поступлении КДР на 9 %, КСР на 6 %, СДЛА на 18 % больше, а ФВЛЖ на 17 % меньше, чем у пациентов с нормогликемией. В группе стрессовой ГГ КДР на 10 % и КСР на 5 % больше, ФВЛЖ на 15 % ниже, чем в группе нормогликемии. В группе ВВ диабета размер ЛП на 12 % больше, а ФВЛЖ на 20 % ниже, чем в группе нормогликемии. Размер ЛП на 10 %, ТМЖП на 13 % больше, чем в группе стрессовой ГГ. ТМЖП на 13 % больше, чем в группе с НТГ. В группе СД 2 типа в анамнезе размер ЛП на 8 %, КСР на 15 % и СДЛА на 29 % больше, а ФВЛЖ на 19 % меньше, чем в группе нормогликемии. Размер ЛП на 5 % больше, чем в группе стрессовой ГГ. Отмечена достоверная положительная связь уровня ГГ при поступлении с размером ЛП (r = +0,23), КСР (r = +0,27), ИММЛЖ (r = +0,25) и отрицательная связь с ФВ (r = -0,23), р 0,05. Достоверная положительная связь величины стандартного отклонения ГП с размером ЛП (r

Доп.точки доступа:
Капшитарь, Н. И.
Экз-ры:
Найти похожие

Mykhailovska, N. S.
The interrelationship between the cardiovascular remodeling indicators and the state of bone mineral density in women with coronary artery disease [] / N. S. Mykhailovska, I. O. Stetsiuk // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 53-59
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ПОСТМЕНОПАУЗА -- POSTMENOPAUSE (физиология)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING (физиология)
Аннотация: Objective. To determine the peculiarities of the interrelationship between the cardiovascular remodeling indicators and the state of bone mineral density (BMD) in women with coronary artery disease (CAD). Methods. A double open cross-sectional monocentric clinical study in parallel groups involved 115 women in postmenopausal period with coronary artery disease (CAD): stable exertional angina of II–III functional class. Depending on the BMD state they were divided into 3 groups: group 1 – 24 patients with normal BMD; group 2 – 34 patients with osteopenia; group 3 – 44 patients with osteoporosis. The BMD state was assessed with the help of ultrasound densitometry combined with FRAX algorithm. The structural and functional parameters of the heart and blood vessels were determined using the two-dimensional echocardiography and pulsed-wave Doppler imaging. Results. It was established that in women with CAD there was a significant decrease in T- and Z-criteria and an increase in the 10-year risk of developing of osteoporosis fractures, depending on the severity of BMD loss. The presence of postmenopausal osteoporosis in women with coronary artery disease was associated with a significant increase in thickness of the intima-media complex of the right and left common carotid artery (by 14.94 % and 15.56 % respectively), LV PWd (by 9.26 %), and LV Myocardial stiffness index (by 40.00 %), decreased LV EF (by 8.77 %), development of the LV diastolic dysfunction by the type of the impaired relaxation (in 80.76 %), formation of predominantly concentric hypertrophy of LV (in 68.18% of cases) and an increase in the incidence of LV eccentric hypertrophy compared to patients with normal BMD (11.36 % vs. 4.17 %; ?2 = 4.267; df = 1; P 0.05). In women with coronary artery disease and BMD abnormalities, the number of patients with heart valves calcification was significantly higher: 60.00 % in the group with osteopenia, 77.42 % in the group with osteoporosis in comparison with 28.58 % in the group with normal BMD; there was an increase in the incidence of calcinosis identification in two or more heart valves. The existence of a correlative dependence was established between T-and Z-criteria of the radial bone and LV EF (r
Мета роботи – визначити особливості взаємозв’язку показників кардіоваскулярного ремоделювання зі станом мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у жінок з ішемічною хворобою серця (ІХС). Матеріали та методи. До подвійного відкритого, поперечного, моноцентрового клінічного дослідження в паралельних групах залучили 115 жінок у постменопаузальному періоді з діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруження ІІ–ІІІ ФК. Залежно від стану МЩКТ пацієнток поділили на 3 групи: 1 група – 24 хворих із нормальними показниками МЩКТ, 2 група – 34 пацієнти з остеопенією, 3 група – 44 особи з остеопорозом. Стан МЩКТ вивчили за допомогою ультразвукової остеоденситометрії та алгоритму FRAX. Структурно-функціональні показники серця та судин визначали за допомогою двовимірної ехокардіоскопії та імпульсно-хвильової доплерографії. Результати. У жінок з ІХС спостерігали вірогідне зниження Т- та Z-критерію та збільшення 10-річного ризику розвитку остеопорозних переломів залежно від ступеня порушень МЩКТ. Наявність постменопаузального остеопорозу в жінок з ІХС асоційована з вірогідним збільшенням КІМ правої та лівої ЗСА (на 14,94 % та 15,56 % відповідно), ТЗСЛШ (на 9,26 %) та індексу жорсткості міокарда ЛШ (на 40,00 %), зниженням ФВ ЛШ (на 8,77 %), розвитком діастолічної дисфункції ЛШ за типом порушення релаксації (у 80,76 %), формуванням переважно концентричної гіпертрофії ЛШ (у 68,18 %) та збільшенням частоти розвитку ексцентричної гіпертрофії ЛШ порівняно з хворими з нормальним станом МЩКТ (11,36 % проти 4,17 %; ?2 = 4.27; df = 1; p 0,05). Серед жінок з ІХС і порушеннями МЩКТ вірогідно переважала кількість хворих, які мають кальциноз клапанів серця: 60,00 % у групі з остеопенією, 77,42 % у групі з остеопорозом проти 28,58 % у групі з нормальними показниками МЩКТ; спостерігали збільшення частоти виявлення кальцинозу 2 і більше клапанів серця. Встановили наявність кореляційного взаємозв’язку між Т- та Z- критерієм променевої кістки та ФВ ЛШ (r

Доп.точки доступа:
Stetsiuk, I. O.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Тіш, М.
Зв'язок рівня морфологічного диференціювання та метаболічної активності плоскоклітинних карцином орофарингеальної ділянки за даними позитронно-емісійної томографії [] / М. Тіш, А. В. Лисак, О. О. Дядик // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 60-66
MeSH-главная:
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- MOUTH NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ТОМОГРАФИЯ ПОЗИТРОННО-ЭМИССИОННАЯ -- POSITRON-EMISSION TOMOGRAPHY (использование)
КАРЦИНОМА ПЛОСКОКЛЕТОЧНАЯ -- CARCINOMA, SQUAMOUS CELL (диагностика, метаболизм, этиология)
Аннотация: Нині верифікація та визначення ступеня злоякісності пухлин орофарингеальної ділянки є актуальним діагностичним завданням у випадку морфологічної диференціації та водночас складним викликом щодо прогнозу перебігу захворювання за клінічними даними в кожному індивідуальному випадку. Мета роботи – порівняння рівня гістологічного диференціювання плоскоклітинних карцином орофарингеальної зони та їх метаболічної активності за даними позитронно-емісійної томографії для оптимізації передопераційного визначення ступеня диференціювання пухлин. Визначення метаболічної активності пухлин орофарингеальної ділянки шляхом позитронно-емісійної томографічної діагностики та їх порівняння з гістологічною диференціацією біопсійного та операційого матеріалу. Матеріали та методи. З 1 травня 2012 р. до 1 січня 2015 р. на базі військового госпіталю Бундесверу (м. Ульм, ФРН) дослідили 121 випадок сквамозноклітинних карцином орофарингеальної ділянки з передопераційним використанням позитронно-емісійної томографічної (ПЕТ) діагностики. Вивчили залежність між накопиченням 2-фтор-[18F]-2-дезокси-D-глюкози та певними гістологічними критеріями. У дослідженні оцінювали рівень диференціювання за методикою Anneroth et al., 1987 і Bryne et al., 1992. Результати. Після підбору та перегляду біопсійного та операційного матеріалу залежно від рівня морфологічного диференціювання пухлин пацієнтів поділили на три основні групи. У першій, до якої належать високодиференційовані G1 пухлини, 22 пацієнти, у групі 2 – помірнодиференційовані G2 – 45, у групі 3 – низькодиференційовані G3 – 54 особи. Усі ці групи описали морфологічно. Надалі у групах виконали оцінювання результатів ПЕТ за показником SUVmax. Порівнюючи показники, виявили статистично важливу відмінність між групами (p 0,001 за критерієм Краскела–Уолліса для всіх показників). Отже, зі зменшенням Ме рівня диференціація SUVmax пухлин суттєво (р 0,05) збільшується, а зростання SUVmax вказує на збільшення ступеня злоякісності пухлин. Висновки. Встановили статистично значущий взаємозв’язок SUVmax та рівня морфологічної диференціації сквамозноклітинних карцином орофарингеальної ділянки. Продемонстрована можливість використання методу ПЕТ-діагностики як вірогідного критерію оцінювання рівня диференціювання пухлин, зокрема складних сквамозноклітинних карцином орофарингеальної ділянки.

Доп.точки доступа:
Лисак, А. В.; Дядик, О. О.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Метастатичне ураження кісток у чоловіків у поєднанні з підвищенням сироваткового PSA з погляду діагностики карцином невідомої первинної локалізації [] / О. В. Пославська [та ін.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 67-72
MeSH-главная:
КАРЦИНОМА -- CARCINOMA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЯ НЕИЗВЕСТНОЙ ПЕРВИЧНОЙ ЛОКАЛИЗАЦИИ -- NEOPLASMS, UNKNOWN PRIMARY (диагностика, кровь, этиология)
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ СПЕЦИФИЧЕСКИЙ АНТИГЕН -- PROSTATE-SPECIFIC ANTIGEN (кровь)
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЗДОРОВЬЕ МУЖЧИН -- MEN'S HEALTH
Аннотация: У випадках «злоякісного новоутворення невідомого походження» в чоловіків із метастазами в кістках саме рівень сироваткового PSA може стати вирішальним для лікування. У фаховій літературі описані карциноми з метастазами в кістках і підвищенням простат-специфічного антигена, що були двічі спростовані біопсією простати, але мали позитивну динамку під час антиандрогенної терапії (bicalutamide) в поєднанні з хіміотерапією (zoledronic acid). Мета роботи – для вдосконалення діагностичних алгоритмів дослідити комплекс морфологічних, морфометричних та імуногістохімічних характеристик метастатичних вогнищ у кістках, що представлені аденокарциномами невідомої первинної локалізації, в чоловіків із підвищенням серологічного маркера PSA порівняно з первинними карциномами передміхурової залози. Матеріали та методи. Виконали ретроспективний аналіз клінічних даних, гістологічних та імуногістохімічних характеристик 21 спостереження післяопераційного матеріалу пацієнтів із первинною пухлиною карциномою передміхурової залози (група 1, чоловіки віком від 56 до 82 років, середнє – 66,00 ± 7,76; медіана – 65) та біопсійного матеріалу 10 пацієнтів (чоловіків) із метастазами аденокарциноми в кістки без первинної локалізації та підвищенням сироваткового маркера PSA (група 2, вік – від 43 до 57 років, середнє – 50,00 ± 9,89; медіана – 46,5) на базі морфологічного відділу діагностичного центру «Аптеки медичної академії» за період 2015–2017 рр. Результати. У діагностиці карцином невідомої первинної локалізації в чоловіків із метастатичним ураженням кісток і підвищенням серологічного маркера PSA визначили морфологічні, морфометричні та імуногістохімічні зміни, які пов’язанні з набуттям агресивніших метастатичних властивостей порівняно з первинними карциномами передміхурової залози, що мають тенденцію до локального поширення, зокрема переважання низькодиференційованих гістологічних форм метастатичних аденокарцином, об’єктивне зменшення площі та периметра ядер (p = 0,00002, p 0,0001 відповідно), можливість втрачання специфічних для ацинарних карцином передміхурової залози імуногістохімічних маркерів AMACR (p504s) та AR (андрогенні рецептори) (p

Доп.точки доступа:
Пославська, О. В.; Шпонька, І. С.; Гриценко, П. О.; Петрова, М. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Шишкин, М. А.
MUC1, MUC2, MUC4, MUC5AC, Cdx2: характеристика иммуногистохимической экспрессии в полипах и аденокарциноме дистальных отделов толстого кишечника [] / М. А. Шишкин // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 73-80
MeSH-главная:
КИШЕЧНИКА ПОЛИПЫ -- INTESTINAL POLYPS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
АДЕНОКАРЦИНОМА -- ADENOCARCINOMA (диагностика, этиология)
МУЦИНЫ -- MUCINS
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование, методы)
Аннотация: Мета роботи – вивчити особливості імуногістохімічної експресії MUC1, MUC2, MUC4, MUC5AC, Cdx2 в поліпах та аденокарциномі дистальних відділів товстої кишки. Матеріали та методи. Виконали патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження біопсійного матеріалу 30 пацієнтів, які пройшли колоноскопію з поліпектомією, а також операційного матеріалу 30 хворих, яких прооперували з приводу аденокарциноми дистальних відділів товстої кишки. Результати. Встановили, що поліпи дистальних відділів товстого кишечника відрізняються підвищеною експресією MUC-1 порівняно з незміненою слизовою оболонкою. Максимальні показники експресії маркера визначили в зубчастих аденомах, що характеризуються високим рівнем експресії MUC-1. Медіана експресії MUC-1 в аденокарциномі більше такої в незміненій слизовій, однак менше такої в поліпах. Порівняльний аналіз даних, що отримані під час вивчення експресії MUC2, вказує: максимальні показники експресії маркера характерні для незміненої слизової оболонки. Поліпи відрізняються меншими показниками експресії MUC2, серед них найбільші показники експресії спостерігали в гіперпластичних поліпах, менші – в зубчастих аденомах та аденомах. Карцинома дистальних відділів відрізняється вкрай низькою медіаною експресії MUC2. Найбільші показники експресії MUC4 виявили в гіперпластичних поліпах, дещо менші – в незміненій слизовій оболонці. Зубчасті аденоми, аденоми й аденокарцинома відрізняються меншими показниками експресії MUC4. Мінімальний рівень експресії маркера встановили в зубчастих аденомах. У поліпах показники експресії MUC5AC більші, ніж в аденокарциномі. У незміненій слизовій оболонці експресія цього маркера не виявлена. Максимальну медіану експресії MUC5AC спостерігали в зубчастих аденомах, що характеризуються високим рівнем експресії маркера, дещо меншу – в аденомах, ще меншу – в гіперпластичних поліпах. Високий рівень експресії Cdx-2 характеризує зубчасті аденоми й аденокарциному. Середній рівень експресії Cdx-2 – аденоматозні поліпи, гіперпластичні поліпи та незмінену слизову оболонку, причому експресія маркера знижується в наведеній послідовності. Висновки. Поліпи дистальних відділів товстого кишечника характеризуються підвищенням рівнів експресії MUC1 і Cdx-2 при паралельному зниженні експресії MUC2 й аберантній експресії MUC5AC. Зубчасті аденоми відрізняються найбільшими відхиленнями показників експресії маркерів, які вивчили, від таких для незміненої слизової. Аденокарцинома дистальних відділів товстого кишечника порівняно з поліпами характеризується зниженням рівнів експресії MUC1, MUC2 і MUC5АС.

Экз-ры:
Найти похожие

13.

Hrebniak, M. P.
Influence of industrial atmospheric pollution on the development of pathology of respiratory organs [] / M. P. Hrebniak, R. A. Fedorchenko // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 81-86
MeSH-главная:
ВОЗДУХА ЗАГРЯЗНИТЕЛИ ПРОМЫШЛЕННЫЕ -- AIR POLLUTANTS, OCCUPATIONAL (вредные воздействия)
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ ОБСТРУКЦИЯ -- AIRWAY OBSTRUCTION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СТАТИСТИКА НЕПАРАМЕТРИЧЕСКАЯ -- STATISTICS, NONPARAMETRIC
Аннотация: Due to the technogenic load, first of all, the quality of the air basin is disturbed. More than 80 % of diseases depend to some extent on its quality, but in an industrial city, atmospheric pollution determines the priority of pathology of respiratory organs. The purpose of the work was to study the peculiarities of the development of pathological conditions of the respiratory organs in the population living in conditions of significant atmospheric pollution. Materials and methods. Industrial emissions into the air basin from enterprises of the metallurgical industry were investigated. The type of violations of ventilation functions (obstruction, restriction, obstruction on the background of restriction) was determined from the “flow – volume” curve of the forced expiration. The incidence was studied according to the statistical materials of hospitals. Results. The residents of the industrial city have a complex of ecotoxicants, which leads to a dangerous degree of pollution and a very contaminated level. In 53.8 % of the city's residents there are deviations in the ventilation function (by the method of the flow-volume curve analysis) due to the development of obstructive changes in the bronchopulmonary apparatus of the upper respiratory tract. After 49 years of living in such conditions, nearly in all the population prenosological conditions are registered (91.7–93.9 %). With prolonged residence in conditions of contamination, obstruction significantly increases against the background of restriction. The incidence of respiratory diseases in adults is higher with a high level of use of production capacity. Conclusions. In 53.8 % of the inhabitants of the industrial city, there are deviations in the ventilation function due to the development of obstructive changes in the broncho-pulmonary apparatus of the upper respiratory tract (obstruction combined with a restriction and obstruction). With age, the proportion of persons with prenosological conditions of respiratory function increases, especially at the age of 30–39 and 40–49 years. A high degree correlation exists between air pollution and population morbidity. Thus, the correlation coefficient between the total city air pollution indexes and respiratory diseases is 0.72 (P 0.01) in adults and 0.66 (P 0.05) in children. The morbidity of the adult population of the megapolis with diseases of the respiratory organs has waved in the last years. The trend of its dynamics was y
Унаслідок техногенного навантаження передусім порушується якість повітряного басейну. Понад 80 % захворювань так чи інакше залежать від його якості, але у промисловому місті атмосферні забруднення зумовлюють пріоритетне місце патології органів дихання. Мета роботи – вивчити особливості розвитку патологічних станів органів дихання в населення, що проживає в умовах істотних атмосферних забруднень. Матеріали та методи. Дослідили промислові викиди в повітряний басейн від підприємств металургійної галузі. За кривою «потік – об’єм» форсованого видиху визначали тип порушень вентиляційної функції (обструкція, рестрикція, обструкція на тлі рестрикції). Захворюваність вивчали за статистичними матеріалами лікарень. Результати. На жителів промислового міста діє комплекс екотоксикантів, що зумовлює небезпечний ступінь забруднення та дуже забруднений рівень. У 53,8 % містян є відхилення вентиляційної функції (за методом кривої «потік – об’єм») внаслідок розвитку обструктивних змін бронхолегеневого апарату верхніх дихальних шляхів. Після 49 років проживання в таких умовах майже в усього населення реєструють донозологічні стани (91,7–93,9 %). При тривалому проживанні в умовах забруднення вірогідно збільшується обструкція на тлі рестрикції. Захворюваність на патології органів дихання серед дорослих вища при високому рівні використання потужностей виробництва. Висновки. У 53,8 % жителів промислового міста є відхилення вентиляційної функції внаслідок розвитку переважно обструктивних змін бронхолегеневого апарату верхніх дихальних шляхів (обструкції на тлі рестрикції та обструкції). Залежно від віку зростає питома вага осіб із донозологічними станами функції зовнішнього дихання, найбільше – у віці 30–39 і 40–49 років. Результати свідчать, що між забрудненням атмосферного повітря та захворюваністю населення є кореляційний зв’язок високого ступеня. Так, коефіцієнт кореляції між показником сумарного забруднення повітря міста та хворобами органів дихання становить 0,72 (р 0,01) у дорослих та 0,66 (р 0,05) у дітей. Захворюваність дорослого населення мегаполісу на патології органів дихання останніми роками хвилеподібно зменшувалась. Тренд її динаміки мав вигляд у

Доп.точки доступа:
Fedorchenko, R. A.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Abramov, A. V.
Specific aspects of the radiographic morphometric and densitometric characteristics of mandible of the rats with experimental diabetes mellitus after tooth extraction [] / A. V. Abramov, K. S. Hanchev, Ye. V. Kadzharian // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 87-93
MeSH-главная:
ЗУБОВ ЭКСТРАКЦИЯ -- TOOTH EXTRACTION (использование)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (иммунология, патофизиология)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ, ДВУХЭНЕРГЕТИЧЕСКАЯ СКАНИРУЮЩАЯ ПРОЕКЦИЯ -- RADIOGRAPHY, DUAL-ENERGY SCANNED PROJECTION (использование)
Аннотация: Diabetes mellitus is regarded today as a metabolic disease, which is considered to be a modulator of endodontic infections, is responsible for altering the immune and inflammatory responses, impedes the healing process, and contributes to damage of organs and tissues of the body, including tooth pulp and periapical tissues. The aim of the work is to study the radiographic characteristics of the dental septum of the alveolar crest of the mandible, crown and root of the low molars of rats with experimental streptozotocin diabetes at different times of the post-extraction period (the 1st, 7th and 14th day). Materials and methods. Studies were conducted on 120 male Wistar rats, 8–10 months old, divided into eight groups of 15 animals each. The experimental diabetes mellitus was modelled in 45 animals by a single administration of streptozotocin interperitoneally (SIGMA Chemical, the USA) at a dose of 50 mg/kg, diluted in 0.5 ml of 0.1 M citrate buffer (pH 4.5) ex tempore, on the 21st day after its induction the level of fasting glucose was determined (by the glucose oxidise method using standard test strips Test Strip II, glucometer Glucocard, Japan), which was 24.7 ± 2.2 mM/l. The extraction of the first low molar of the right mandible was realised using thiopental anaesthesia (40 mg / kg dose) with additional local infiltration anaesthesia with Ubistesine (3M Deutschland GmbH, Germany).On the 1st, 7th, and 14th day, dates that correspond to the experiment after the extraction of the tooth, the rats were decapitated using thiopental anaesthesia (dose 40 mg/kg).The visiography of the mandible was performed using a computerized 3D CBCT tomograph Panoura 18S Panoramic 3D. With the help of digital image analysis the radiographic density of tissues of the alveolar socket of the removed 1st molar, crown of the 1st, 2nd and 3rd molars, their root and dental septum of the alveolar crest were determined. The results. Radiological density of the interalveolar and interradicular septa between the 1st–3rd molar and the 1stmolar root, which is the most traumatized and loaded rats' tooth, is decreased in the rats with experimental diabetes mellitus. Tooth extraction in the rats with diabetes mellitus results in the increase (not in the decrease as it is observed in control group) of radiological density a day after in the alveolar socket and the adjacent 2nd and 3rd molars, that may be caused by significant infiltration related to the secondary alteration. The final stage of the local inflammatory reaction resorptive phase that corresponds to the 7th day of post-extraction period is characterized by almost complete restoration of the alveolar socket radiological density in the control rats, whereas in the rats with diabetes mellitus radiological density of the studied sites decreases and this process continues on the 14th day. Conclusions. In the work it was found out that the extraction of a tooth in rats with normal carbohydrate metabolism is accompanied by dynamic changes in radiological density not only in the extraction area of the 1st molar (it decreases on the 1st day in the area of the root more than 2.7 times and by 65 % in the area of interalveolar and interradicular septa with its restore to the 14th day), the inflammatory process affects the adjacent 2nd and 3rd molars, leading to its decrease on the 1st day in the area of interalveolar and interradicular septa of the 2nd molar by 24.4 % and 3rd molar – by 16.8 % with its restore to the 7th day. It was revealed that the pre-existing early resorptive phase of the local inflammatory reaction ends by the 7th day of the post-extraction period, changing to the reparative by the 14th day. The development of experimental diabetes mellitus in rats leads to an increase in resorptive processes in the mandible bone tissue, which is manifested by a decrease in radiological density in the area of the 1st molar root by 2.27 times along with its increase in the interalveolar and interradicular septa area of all three low molars by 22.0 %, 21.8 % and 18.3 %, respectively. Experimental diabetes contributes to the particular course of the wound process after tooth extraction. At the same time, it is an important pathogenetic link for the formation of complications due to the disturbance of the resorption-reparative relationship in the area of the alveolar socket and the adjacent molars.
Цукровий діабет є метаболічним захворюванням, яке вважають модулятором ендодонтичних інфекцій, зумовлює зміну імунної та запальної відповідей, порушує процес загоєння, спричиняє пошкодження органів і тканин організму, включаючи пульпу зуба й періапікальні тканини. Мета роботи – вивчити радіографічні характеристики кісткових перетинок альвеолярного гребеня мандибули, коронки й кореня нижніх молярів у щурів з експериментальним стрептозотоциновим діабетом у різні терміни постекстракційного періоду (1, 7 та 14 доба). Матеріали та методи. Дослідження виконали на 120 щурах-самцях лінії Wistar віком 8–10 місяців, яких поділили на 8 груп по 15 тварин у кожній. Експериментальний цукровий діабет моделювали 45 тваринам одноразовим введенням внутрішньочеревно стрептозотоцину (SIGMA Chemical, США) в дозі 50 мг/кг, розведеного в 0,5 мл0,1 М цитратного буфера (рН 4,5) ex tempore; на 21 день після його індукції рівень глюкози натще (глюкозооксидазним методом, використовуючи стандартні тест-смужки TestStrip II, глюкоментр Glucocard, Японія) становив 24,7 ±2,2 мМ/л. Видалення перших нижніх молярів правої мандибули виконали під тіопенталовим наркозом (доза 40 мг/кг) з додатковою місцевою інфільтраційною анестезією «Убістезин» (3МДойчландГмбХ, ФРН). На 1, 7 та 14 добу, відповідні експерименту терміни після екстракції зуба, щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (доза 40 мг/кг). Візіографію мандибули виконали за допомогою комп’ютерного 3D томографа для проведення конусно-променевої томографії Panoura 18S Panoramic 3D. За допомогою цифрового аналізу зображення визначали радіографічну щільність тканин альвеолярної лунки видаленого 1 моляра, коронки 1, 2 і 3 молярів, їхніх коренів і кісткових перетинок альвеолярного гребеня. Результати. Встановили, що у щурів з експериментальним цукровим діабетом спостерігають зниження радіологічної щільності кореня зуба 1 моляра як найбільш травмованого через навантаження зуба в щурів, а також інтеральвеолярно-радикулярних перетинок у регіоні 1–3 молярів. Видалення зуба на тлі цукрового діабету призводить до підвищення, а не зниження показника радіологічної щільності на 1 добу в області альвеолярної лунки та поруч розташованих 2 і 3 молярів, що може бути наслідком значної інфільтрації, яка пов’язана з розвитком вторинної альтерації. Завершальний етап резорбтивної фази місцевої запальної реакції, якому відповідає 7 доба постекстракційного періоду, в контрольних щурів характеризується майже повним відновленням радіологічної щільності кісткової тканини, а на тлі цукрового діабету радіологічна щільність вивчених ділянок знижується, і цей процес триває і на 14 добу. Висновки. Видалення зуба щурам із нормальними показниками вуглеводного обміну супроводжується динамічними змінами радіологічної щільності не тільки в області екстракції 1 моляра (на 1 добу її зниженням в області кореня видаленого зуба більш ніж у 2,7 раза та на 65 % в області інтеральвеолярно-радикулярних перетинок із відновленням до 14 доби), запальний процес включає і 2, 3 моляри, призводячи до зниження її на 1 добу в області інтеральвеолярно-радикулярних перетинок 2 моляри на 24,4 %, 3 – на 16,8 % з відновленням показника на 7 добу. Виявлено, що рання резорбтивна фаза місцевої запальної реакції закінчується до 7 доби постекстракційного періоду, змінюючись до 14 доби на репаративну. Розвиток експериментального цукрового діабету в щурів призводить до посилення резорбтивних процесів у кістковій тканині мандибули, що виявляється зниженням радіологічної щільності в області кореня 1 моляра у 2,27 раза, але підвищенням в області інтеральвеолярно-радикулярних перетинок усіх 3 нижніх молярів на 22,0 %, 21,8 % та 18,3 % відповідно. Експериментальний цукровий діабет впливає і на особливості перебігу ранового процесу після видалення зуба. Він є важливою патогенетичною ланкою формування ускладнень через порушення резорбційно-репаративних зв’язків в області альвеолярної лунки та прилеглих молярів.

Доп.точки доступа:
Hanchev, K. S.; Kadzharian, Ye. V.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Шаврин, В. А.
Сравнительная морфометрия пиальных сосудов при дисциркуляторно-ишемической и диабетической энцефалопатиях [] / В. А. Шаврин, Ю. Н. Авраменко // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 94-98
MeSH-главная:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЯ -- BRAIN ISCHEMIA (диагностика, этиология)
ЦЕРЕБРАЛЬНЫХ МИКРОСОСУДОВ БОЛЕЗНИ -- CEREBRAL SMALL VESSEL DISEASES (диагностика, этиология)
ТОПОГРАФИЯ МУАРОВАЯ -- MOIRE TOPOGRAPHY (использование)
Аннотация: Мета роботи – визначити особливості морфометричних показників піальних судин мозку при дисциркуляторно-ішемічній і діабетичній енцефалопатіях. Матеріали та методи. Здійснили патогістологічне та морфометричне дослідження піальних судин 30 секційних спостережень. Перша група – 10 випадків смерті з дисциркуляторною енцефалопатією, друга – 10 випадків діабетичної енцефалопатії з когнітивними порушеннями в анамнезі при цукровому діабеті 2 типу. У третю групу (контрольну) відібрали 10 випадків без цукрового діабету, ознак церебральної судинної патології. Результати. Порівняно з контрольними спостереженнями при діабетичній і дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатіях збільшується товщина стінок мікросудин. При діабетичній енцефалопатії зовнішній діаметр збільшується, а внутрішній діаметр зменшується, зменшуються показники внутрішнього та зовнішнього факторів форми, істотно збільшуються індекси Вогенворта та Керногана. При дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатії внутрішній діаметр зменшується, зменшуються показники внутрішнього фактора форми, збільшуються індекси Вогенворта й Керногана. Потовщення стінок мікросудин порівняно з нормою значно більш виражене при діабетичній енцефалопатії, ніж при дисциркуляторно-ішемічній (на 43,55 % і 34,82 % відповідно), різниця становить 8,73 %. Потовщення судинних стінок супроводжується зменшенням діаметра просвіту мікросудин порівняно з нормою – на 1,87 % при діабетичній, на 8,74 % при дисциркуляторно-ішемічній. Внутрішній діаметр судин при дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатії зменшується більше, ніж при діабетичній енцефалопатії. Зменшення показників зовнішнього та внутрішнього факторів форми судинних стінок порівняно з нормою незначне, його ступінь не залежить від характеру енцефалопатії. Збільшення індексів Вогенворта та Керногана порівняно з нормою характерне для обох енцефалопатій, але більш виражене при діабетичній, що свідчить про тяжче порушення гемоциркуляції. Висновки. При дисциркуляторно-ішемічній і діабетичній енцефалопатії в піальних судинах головного мозку закономірно з’являється низка ознак, що характеризують істотні патологічні зміни піальної циркуляції, більш виражені при діабетичній енцефалопатії, ніж при дисциркуляторно-ішемічній.
Цель работы – определить особенности морфометрических показателей пиальных сосудов мозга при дисциркуляторно-ишемической и диабетической энцефалопатиях. Материалы и методы. Проведено патогистологическое и морфометрическое исследование пиальных сосудов 30 секционных наблюдений. Первую группу составили 10 случаев смерти с дисциркуляторной энцефалопатией, вторую – 10 случаев диабетической энцефалопатии с когнитивными нарушениями в анамнезе при сахарном диабете 2 типа. В третью группу (контрольную) отобраны 10 случаев без сахарного диабета и без признаков церебральной сосудистой патологии. Результаты. По сравнению с контрольными наблюдениями при диабетической и дисциркуляторно-ишемической энцефалопатиях увеличивается толщина стенок микрососудов. При диабетической энцефалопатии наружный диаметр увеличивается, а внутренний – уменьшается, уменьшаются показатели внутреннего и наружного факторов формы, существенно увеличиваются индексы Вогенворта и Керногана. При дисциркуляторно-ишемической энцефалопатии уменьшается внутренний диаметр, уменьшаются показатели внутреннего фактора формы, увеличиваются индексы Вогенворта и Керногана. Утолщение стенок микрососудов по сравнению с нормой значительно более выражено при диабетической энцефалопатии, чем при дисциркуляторно-ишемической (на 43,55 % и 34,82 % соответственно), разница составляет 8,73 %. Утолщение сосудистых стенок сопровождается уменьшением диаметра просвета микрососудов по сравнению с нормой – на 1,87 % при диабетической, на 8,74 % при дисциркуляторно-ишемической. Внутренний диаметр сосудов при дисциркуляторно-ишемической энцефалопатии уменьшается в большей степени, чем при диабетической энцефалопатии. Уменьшение показателей наружного и внутреннего факторов формы сосудистых стенок по сравнению с нормой незначительно, и его степень не зависит от характера энцефалопатии. Увеличение индексов Вогенворта и Керногана по сравнению с нормой характерно для обеих энцефалопатий, но более выражено при диабетической, что свидетельствует о более тяжелом нарушении гемоциркуляции. Выводы. При и дисциркуляторной-ишемической, и диабетической энцефалопатии в пиальных сосудах головного мозга закономерно появляется ряд признаков, характеризующих существенные патологические изменения пиальной циркуляции, более выражены при диабетической энцефалопатии, чем при дисциркуляторно-ишемической.

Доп.точки доступа:
Авраменко, Ю. Н.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Адаптационные возможности сердечно-сосудистой системы у детей с ревматическими заболеваниями и коморбидными состояниями [] / Н. С. Шевченко [и др.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 99-105
MeSH-главная:
(диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ВОЛЧАНКА КРАСНАЯ СИСТЕМНАЯ -- LUPUS ERYTHEMATOSUS, SYSTEMIC (диагностика, иммунология, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Аннотация: Мета роботи – визначити особливості морфометричних показників піальних судин мозку при дисциркуляторно-ішемічній і діабетичній енцефалопатіях. Матеріали та методи. Здійснили патогістологічне та морфометричне дослідження піальних судин 30 секційних спостережень. Перша група – 10 випадків смерті з дисциркуляторною енцефалопатією, друга – 10 випадків діабетичної енцефалопатії з когнітивними порушеннями в анамнезі при цукровому діабеті 2 типу. У третю групу (контрольну) відібрали 10 випадків без цукрового діабету, ознак церебральної судинної патології. Результати. Порівняно з контрольними спостереженнями при діабетичній і дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатіях збільшується товщина стінок мікросудин. При діабетичній енцефалопатії зовнішній діаметр збільшується, а внутрішній діаметр зменшується, зменшуються показники внутрішнього та зовнішнього факторів форми, істотно збільшуються індекси Вогенворта та Керногана. При дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатії внутрішній діаметр зменшується, зменшуються показники внутрішнього фактора форми, збільшуються індекси Вогенворта й Керногана. Потовщення стінок мікросудин порівняно з нормою значно більш виражене при діабетичній енцефалопатії, ніж при дисциркуляторно-ішемічній (на 43,55 % і 34,82 % відповідно), різниця становить 8,73 %. Потовщення судинних стінок супроводжується зменшенням діаметра просвіту мікросудин порівняно з нормою – на 1,87 % при діабетичній, на 8,74 % при дисциркуляторно-ішемічній. Внутрішній діаметр судин при дисциркуляторно-ішемічній енцефалопатії зменшується більше, ніж при діабетичній енцефалопатії. Зменшення показників зовнішнього та внутрішнього факторів форми судинних стінок порівняно з нормою незначне, його ступінь не залежить від характеру енцефалопатії. Збільшення індексів Вогенворта та Керногана порівняно з нормою характерне для обох енцефалопатій, але більш виражене при діабетичній, що свідчить про тяжче порушення гемоциркуляції. Висновки. При дисциркуляторно-ішемічній і діабетичній енцефалопатії в піальних судинах головного мозку закономірно з’являється низка ознак, що характеризують істотні патологічні зміни піальної циркуляції, більш виражені при діабетичній енцефалопатії, ніж при дисциркуляторно-ішемічній.
Цель работы – изучение функционального состояния сердечно-сосудистой системы и ее адаптационных реакций у детей с ревматическими заболеваниями (РЗ) с учетом развития коморбидных состояний. Материалы и методы. Обследовали 44 пациента с РЗ, 8 из них с системной красной волчанкой, 36 с ювенильным идиопатическим артритом. Средний возраст исследуемых составил 13,39 ± 0,82 года. Для изучения толерантности к минимальной физической нагрузке и ее влияния на состояние сердечно-сосудистой системы (ССС) у детей проводили тест шестиминутной ходьбы (ТШХ). Для оценки функциональной напряженности ССС до и после ТШХ рассчитывали индекс Альговера, коэффициент выносливости по формуле А. Квааса, индекс Робинсона, коэффициент экономичности кровообращения. Для оценки влияния вегетативной нервной системы (ВНС) на показатели деятельности сердечно-сосудистой системы определяли вегетативный индекс Кердо (ВИК). В состоянии покоя определяли также индекс функциональных изменений системы кровообращения, или адаптационный потенциал (АП).Результаты. У пациентов с РЗ отмечена сниженная толерантность к минимальной физической нагрузке с повышением функциональной напряженности ССС и активацией симпатического отдела ВНС. При анализе функциональной напряженности ССС у детей с РЗ с наличием коморбидной патологии установлены достоверно более высокие значения АП и индекса Альговера, что указывает на формирование нарушений в системе кровообращения на фоне срыва адаптационных механизмов ССС. Показатель ВИК свидетельствует об активации у них симпатического отдела ВНС и об усилении процессов катаболизма, характерного для напряженного функционирования с расходованием энергетических резервов организма. При оценке данных показателей у детей без коморбидных состояний отрицательное значение ВИК указывает на активацию парасимпатического отдела ВНС, что свидетельствует о более благоприятном, анаболическом варианте сдвига и более экономном режиме функционирования систем организма. Выводы. У детей с РЗ отмечено снижение толерантности к минимальной физической нагрузке в тесте шестиминутной ходьбы, о чем свидетельствует процент прироста ЧСС и пройденное расстояние. Также установлена напряженность в деятельности ССС и снижение ее функциональных возможностей, что подтверждается достоверным повышением индекса Робинсона, Альговера и коэффициента выносливости как до проведения ТШХ, так и после него. У детей с РЗ и наличием коморбидной патологии установлены более высокие значения адаптационного потенциала, индекса Альговера и вегетативного индекса Кердо, что свидетельствует о формировании нарушений в системе кровообращения на фоне срыва ее адаптационных возможностей.

Доп.точки доступа:
Шевченко, Н. С.; Богмат, Л. Ф.; Головко, Т. А.; Демьяненко, М. В.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Гармаш, О. В.
Особливості морфофункціонального стану привушних слинних залоз шестимісячних щурів при експериментально модельованій внутрішньоутробній макросомії [] / О. В. Гармаш, Г. І. Губіна-Вакулік, Давід Вондрашек // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 106-115
MeSH-главная:
ПЛОДА МАКРОСОМИЯ -- FETAL MACROSOMIA (осложнения, эмбриология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм, патофизиология, этиология)
ОКОЛОУШНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PAROTID GLAND (анатомия и гистология, патология)
Аннотация: Стаття присвячена вивченню особливостей морфофункціонального стану тканини привушної слинної залози шестимісячних щурів, які народилися з експериментально модельованою макросомією в різних варіаціях. Відомо, що кількість та якість слини є важливими факторами стану здоров’я/патології зубів та ясен. Мета роботи – на моделях макросомії плода в шестимісячних лабораторних тварин оцінити морфофункціональний стан привушних слинних залоз і порівняти його з таким у тримісячних щурів. Матеріали та методи. Застосували 4 моделі макроскомії з використанням гіперкалорійної їжі та гіпокінезії для вагітних самиць щурів Wistar Albino Glaxо. Після народження щурів-нащадків зважили та поділили на групи за масо-ростовими параметрами. Сформували групу контролю та 4 основні групи тварин-макросомів: із великою довжиною тіла та відносно зниженою масою тіла; з гармонійним внутрішньоутробним розвитком; зі стандартною довжиною тіла та внутрішньоутробним ожирінням; зі стандартною довжиною тіла та внутрішньоутробним ожирінням, у формуванні якого одним із факторів була гіпокінезія вагітної самиці. У віці 6 місяців щурів-нащадків вивели з експерименту. Оцінювали абсолютні та відносні значення маси слинних залоз. Після парафінової заливки слинних залоз виконали гістологічний аналіз із виявленням ДНК і РНК (забарвлення галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном); для виявлення глікопротеїдів поставили PAS-реакцію. Використовуючи комп’ютерні зображення, виконали вимірювання площі ядер сероцитів, оцінили вміст ДНК в ядрі, РНК у цитоплазмі. На зображеннях, що одержали за допомогою конфокальної лазерної сканувальної мікроскопії, обчислили площу поперечного перерізу та периметр ацинусу привушної слинної залози, а також площу поперечного перерізу сероцита. Поставили імуногістохімічну реакцію на Caspase 3. Результати. У тварин, які народились макросомами із гармонійним внутрішньоутробним розвитком та внутрішньоутробним ожирінням, у віці 6 місяців в привушних слинних залозах виявили ознаки апоптозу сероцитів, розширення і склерозу строми та макрофагально-лімфоцитарного інфільтрату строми. Максимальні ці явища у тварин, формування макросомії яких відбувалося шляхом гіперкалорійної дієти та гіпокінетичних умов утримання вагітної самиці. Також у тварин цих груп спостерігали збільшення ядер сероцитів, еухромність ядер, тобто підвищення морфофункціональної активності окремого сероцита. У макросомів, які народилися з ознаками дефіциту маси тіла, спостерігали «острівці» неактивних, запасних сероцитів, морфофункціональне навантаження функціонуючих сероцитів невисоке, а ознаки пошкодження, компенсаторні процеси відсутні. Порівняння морфофункціонального стану слинної залози у три- і шестимісячних щурів показало, що вікове збільшення слинної залози було менш вираженим у тварин, які народилися макросомами із дефіцитом маси тіла та з надлишком маси тіла, порівняно з групою контролю. У макросомів, які народились із ознаками дефіциту маси тіла, виявили ознаки функціонування, котре можна вважати економним, а у тварин, які народилися з внутрішньоутробним ожирінням, розвиваються ознаки атрофізації слинної залози з компенсаторною морфофункціональною активацією функціонуючих сероцитів. Висновки. Соматометричні особливості макросомії при народженні «впливають» на морфофункціональні особливості слинної залози тварин-нащадків віком 6 місяців (зрілий вік).

Доп.точки доступа:
Губіна-Вакулік, Г. І.; Вондрашек, Давід
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Ільченко, С. І.
Особливості використання та інтерпретації результатів водневого дихального тесту з навантаженням лактозою в дітей раннього віку та їхніх матерів [] / С. І. Ільченко, С. М. Недєльська, Т. В. Можейко // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 116-123
MeSH-главная:
ЛАКТАЗА -- LACTASE (дефицит, секреция)
ДИАРЕЯ ДЕТСКАЯ -- DIARRHEA, INFANTILE (диагностика, микробиология, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ -- GASTROINTESTINAL TRACT (патофизиология)
МЛАДЕНЕЦ -- INFANT
Аннотация: Мета роботи – оцінити інформативність використання водневого дихального тесту з навантаженням харчовою лактозою серед дітей раннього віку та їхніх матерів для діагностики лактазної недостатності, визначити взаємозв’язок результатів тесту з проявами функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей. Матеріали та методи. 32 дітям віком від 1 місяця до 2 років із різними проявами функціональних гастроінтестинальних розладів виконали водневий дихальний тест (ВДТ) із навантаженням харчовою лактозою, дослідження генетичного маркера С(-13910)Т гена МСМ6 шляхом букального зіскребу, мікробіологічне дослідження калу. ВДТ виконували і в матерів обстежених дітей. Результати. У 18,8 % дітей ВДТ виявився позитивним (лактазна недостатність – ЛН), у 31,2 % – сумнівним (синдром надлишкового бактеріального росту в кишківнику – СНБРК). Серед матерів дітей, яких обстежили, позитивні результати ВДТ отримали в 43,7 % випадків, сумнівні – у 9,4 %. Максимальний рівень водню в дітей із ЛН – 45,5 (40,0–53,0) ppm – зафіксовано на 180 (150–180) хв, що вірогідно пізніше, ніж у дорослих. Дослідження мікробіоти кишківника дітей показало зниження кількості біфідо- та лактобактерій у 43,8 % випадків і збільшення на цьому тлі умовно патогенної флори в 93,8 %: Kl. pneumoniaе – 46,9 %, S. aureus – 53,1 %, K. oxytoca – 18,8 %, E. coli – 31,2 %, E. faecalis – 6,2 %, E. cloacae – 6,2 %, Clostridia – 9,4 %, C. freundi – 6,2 %. За даними дослідження генетичного маркера лактазної недостатності С(-13910)Т, майже всі діти (93,8 %) були носіями основного алеля С із рівним співвідношенням (по 46,9 %) між генотипами С/С і С/Т і відсутністю статистично значущих кореляцій із результатами ВДТ. Висновки. Дослідження свідчать, що в більшості дітей із СНБРК (80,0 %) і ЛН (83,3 %) виявлено асоціації різної умовно патогенної флори, зокрема S. aureus і K. pneumoniaе на тлі зниженого вмісту лактобактерій (50,0 %) з більшою частотою функціональної діареї та інтенсивністю проявів синдрому зригування. Відсутність статистично значущих кореляцій між результатами ВДТ у дітей та їхніх матерів, а також із генетичним дослідженням маркера С(-13910)Т гена МСМ6 свідчить про низьку інформативність цих досліджень щодо наявності непереносності лактози в дітей раннього віку.

Доп.точки доступа:
Недєльська, С. М.; Можейко, Т. В.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Legal consequences, measures of prevention and reduction of medical malpractice cases (errors) [] / A. O. Yanchuk [et al.] // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 124-130
MeSH-главная:
МЕДИЦИНСКИЕ ОШИБКИ -- MEDICAL ERRORS (законодательство и юриспруденция, профилактика и контроль)
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (законодательство и юриспруденция)
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЮРИДИЧЕСКАЯ -- LIABILITY, LEGAL
Аннотация: This work is purposed for determining grounds for legal consequences to come when any medical malpractice cases occur. Aim. The goal of our research is to determine the quintessence features of “medical malpractice (error)” in the medical-legal context so to determine legal consequences of medical malpractices (errors), and to classify the regulatory measures of prevention of medical malpractice cases and reduction of these problems. Methods: semiotical, synergetic, anthropological and hermeneutical, method of normative comparison. Results. Detecting the current medical malpractice (medical error) becomes more complicated due to its definition as highly significant differences in interpreting, understanding, qualifying, finding defects, medical errors and provability of these failures result in the complication of producing efficient legal guarantees for protection of the patient`s right. The peculiarity of this medical and legal substrate is that it synthesizes the awareness of rights and medicine both through the lens of their achievements. A clear vision of such a phenomenon as medical malpractice (error) has a priori significance for the legal environment. It is a sparkling example of the epistemological and gnoseological interaction of the medical and legal knowledge as to determine criteria of medical malpractices is to set “boundaries” of the legal regulation. Here we mean the occurrence of legal consequences in committing an error of law. Conclusions. For a more complete understanding of cases of legal consequences the following regulatory measures of prevention of medical malpractice cases are necessary: establishment of an effective system of prudential internal control of defects in the medical care; specialised training for medical personnel on methods of detection of medical malpractices, their prediction and prompt elimination of possible consequences; instrumental, functional and system-structural measures for reducing risks of medical malpractice, namely: actions for reducing medical errors caused by system determinants (failures, disorders, etc.), actions for reducing medical errors made in prescribing and applying medicaments, medical errors happened because of the medical intervention, surgical in particular; improvement of the legal support of guarantees of patients and doctors rights for a safe delivery of medical aid and prevention of medical errors.
Робота присвячена визначенню підстав для настання правових наслідків при здійсненні лікарської помилки. Мета роботи – встановлення основних ознак «лікарської помилки» в медико-правовому аспекті, а також класифікація організаційно-правових заходів превенції лікарських помилок і редукування цих проблем. Методи: комплексно-критичний, семіотичний, синергетичний, антропологічний, герменевтичний, порівняльно-правовий і метод нормативного порівняння. Результати. Визначення наявності лікарської помилки ускладнюється її поняттєво-термінологічною константою. Адже принципові відмінності в інтерпретації, розумінні, кваліфікації, встановленні дефектів, лікарських помилок і доведенні цих помилок призводить до ускладнення вироблення ефективних правових гарантій захисту прав і пацієнтів, і лікарів. Особливість цього медико-правового субстрату – він синтезує в собі знання як про право, так і про медицину через призму їх досягнень. Чітке уявлення про таке явище, як лікарська помилка має апріорне значення для правового поля. Це яскравий приклад гносеологічної та епістемологічної взаємодії медичних і правових знань. Адже визначення критеріїв медичної помилки є визначенням «меж» правового регулювання, тобто настання правових наслідків при здійсненні правової помилки. Висновки. Для превенції та правильного кваліфікування правових наслідків лікарських помилок необхідні організаційно-правові заходи: удосконалення системи пруденційного внутрішнього контролю дефектів медичної допомоги; спеціалізована підготовка медперсоналу за технологією виявлення лікарських помилок, їх прогнозування та оперативного усунення можливих наслідків; заходи інструментальної, функціональної та системно-структурної спрямованості зі зниження ризиків скоєння лікарських помилок, а також їх редукування; удосконалення правового забезпечення гарантій прав пацієнтів і лікаря на безпечне й ефективне надання медичної допомоги.

Доп.точки доступа:
Yanchuk, A. O.; Zaporozhchenko, A. О.; Katerynchuk, I. P.; Kuznichenko, S. O.; Kryzhanovska, O. V.
Экз-ры:
Найти похожие

20.

Туманский, В. А.
Раковые стволовые и мезенхимальные стволовые клетки в протоковой аденокарциноме поджелудочной железы [] / В. А. Туманский, И. С. Коваленко // Патологія. - 2019. - N 1. - С. 131-138
MeSH-главная:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПРОТОКОВ КАРЦИНОМА -- CARCINOMA, PANCREATIC DUCTAL (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
НОВООБРАЗОВАНИЙ СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- NEOPLASTIC STEM CELLS (действие лекарственных препаратов, патология, ультраструктура, цитология)
Аннотация: Протокова аденокарцинома підшлункової залози (ПАПЗ) – один із найбільш агресивних видів раку, стійкий до променевої та хіміотерапії, в його розвитку велике значення мають погано вивчені ракові стовбурові клітини (РСК) і мезенхімальні стовбурові клітини (МСК). Мета роботи – аналіз даних сучасної фахової літератури про роль стовбурових клітин у прогресії ПАПЗ. Пул стовбурових клітин ПАПЗ гетерогенний, складається з РСК і МСК, які формують у пухлині ніші стовбурових клітин. У самооновленні та диференціюванні панкреатичних РСК важливу роль відіграють три сигнальні молекулярні шляхи: Wnt, Sonic hedgehog і Notch. РСК мають здатність до самовідновлення, симетричного та асиметричного поділу, часткового диференціювання, а також до існування, самооновлення та диференціювання поза первинною пухлиною. РСК забезпечують розвиток і прогресію пухлини, інвазивність і метастазування ПАПЗ, а також підтримують її хіміорезистентність. МСК кістковомозкового походження в підшлунковій залозі не беруть участі в епітеліальному канцерогенезі, але при взаємодії з іншими клітинами мікрооточення надають пухлині як стимулювальний, так і гальмувальний ефект. МСК можуть відігравати роль промоторів онкогенезу шляхом трансформації в канцер-асоційовані фібробласти, місцевої імуносупресії, стимуляції пухлинного неоангіогенезу, блокади апоптозу ракових клітин, участі в епітеліально-мезенхімальному переході і метастазуванні. МСК можуть також виступати як супресори онкогенезу шляхом стимуляції імуноклітинної інфільтрації пухлинної тканини, пригнічення функції AKT- і Wnt-сигнальних шляхів, індукції зупинки клітинного циклу та запуску апоптозу ракових клітин, пригнічення пухлинного неоангіогенезу. Висновки. РСК відіграють ключову роль у реалізації агресивних властивостей ПАПЗ; МСК впливають як на ракові стовбурові клітини, так і на власне ракові клітини ПАПЗ, надаючи пухлині і стимулювальний, і гальмувальний ефект. Відомості про роль МСК у прогресії ПАПЗ поки неоднорідні, що зумовлює актуальність вивчення цього питання надалі.
Протоковая аденокарцинома поджелудочной железы (ПАПЖ) – один из наиболее агрессивных видов рака, устойчивый к лучевой и химиотерапии, в его развитии большое значение имеют плохо изученные раковые стволовые клетки (РСК) и мезенхимальные стволовые клетки (МСК). Цель работы – анализ данных современной научной литературы о роли стволовых клеток в прогрессии ПАПЖ. Пул стволовых клеток ПАПЖ гетерогенен, состоит из РСК и МСК, которые формируют в опухоли ниши стволовых клеток. В самообновлении и дифференцировке панкреатических РСК важную роль играют три сигнальных молекулярных пути: Wnt, Sonic hedgehog и Notch. РСК обладают способностью к самообновлению, симметричному и ассиметричному делению, частичной дифференцировке, а также к существованию, самообновлению и дифференцировке вне первичной опухоли. РСК обеспечивают рост и прогрессию опухоли, инвазивность и метастазирование ПАПЖ, а также поддерживают ее химиорезистентность. МСК костномозгового происхождения в поджелудочной железе не участвуют в эпителиальном канцерогенезе, но при взаимодействии с другими клетками микроокружения оказывают на опухоль как стимулирующее, так и ингибирующее влияние. МСК могут выступать в роли промоторов онкогенеза посредством трансформации в канцер-ассоциированные фибробласты, местной иммуносупрессии, стимуляции опухолевого неоангиогенеза, блокады апоптоза раковых клеток, участия в эпителиально-мезенхимальном переходе и метастазировании. МСК могут выступать в роли супрессоров онкогенеза посредством стимуляции иммуноклеточной инфильтрации опухолевой ткани, подавления функции AKT- и Wnt-сигнальных путей, индукции остановки клеточного цикла и запуска апоптоза раковых клеток, угнетения опухолевого неоангиогенеза. Выводы. РСК играют ключевую роль в реализации агрессивных свойств ПАПЖ; МСК воздействуют как на РСК, так и на собственно раковые клетки ПАПЖ, оказывая на опухоль и стимулирующее, и ингибирующее влияние. Данные о роли МСК в прогрессии ПАПЖ пока неоднородны, что обусловливает актуальность дальнейшего изучения этого вопроса.

Доп.точки доступа:
Коваленко, И. С.
Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-21

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)