Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

Найдено в других БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (7)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>S=СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО<.>

Общее количество найденных документов : 5
Показаны документы с 1 по 5

    Арушанян, Э. Б.
    Хронобиология депрессии: роль супрахиазматических ядер гипоталамуса и часовых генов [] / Э. Б. Арушанян // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 2011. - Том 111, N 5. - С. 96-103
Рубрики: ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА
   СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО
   ЦИРКАДНЫЙ РИТМ
   ХРОНОБИОЛОГИЯ

Экз-ры:
Найти похожие

Булик, Р. Є.
Оцінка динаміки морфофункціонального стану нейронів супрахізматичних ядер гіпоталамуса щурів за тривалої світлової експозиції [] / Р. Є. Булик, К. В. Власова, А. І. Бурачик // Буковинський медичний вісник. - 2016. - Т. 20, № 4. - С. 30-33. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ФОТОПЕРИОД -- PHOTOPERIOD
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
Аннотация: У статті розглядаються результати досліджень морфофункціонального стану нейронів вентролатеральної зони супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів за умов різної тривалості світлового режиму. Встановлено, що у тварин, які зазнали тривалої експозиції світлом, істотно порушувався добовий ритм морфофункціональної активності нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса. Більшу їхню активність, на відміну від щурів, які перебували за звичайного освітлення, реєстрували в денний період спостереження.

Доп.точки доступа:
Власова, К.В.; Бурачик, А.І.
Экз-ры:
Найти похожие

Бурачик, А. І.
Ефекти мелатоніну на ультраструктуру супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів при світловій стимуляції [] / А. І. Бурачик, Р. Є. Булик // Клінічна та експериментальна патологія. - 2017. - Т. 16, № 1. - С. 44-48. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS (ультраструктура)
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
Аннотация: Досліджено субмікроскопічну організацію пейсмекерних клітин вентролатерального відділу супрахіазматичних ядер переднього гіпоталамуса щурів. За стандартного режиму освітлення (12.00С:12.00Т) ультраструктура пейсмекерних нейронів засвідчує про зниження їх функціональної активності у світловий та зростання - у темновий період доби. Тривале освітлення (світлова стимуляція) (24.00C:00T) призводить до істотного десинхронозу циркадіанного пейсмекера та пригнічення його активності впродовж періоду спостереження. Ін'єкції мелатоніну на фоні тривалого освітлення призвели до нормалізації нейронного складу нейросекреторних клітин СХЯ гіпоталамуса, що особливо виражено о 02.00 год.

Доп.точки доступа:
Булик, Р.Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Бойчук, Т. М.
Ефекти світлової депривації на морфофункціональний стан нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів [] / Т. М. Бойчук, А. В. Абрамов, Р. Є. Булик // Клінічна та експериментальна патологія. - 2018. - Т. 17, № 3 (ч.2). - С. 16-21. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS (физиология)
СВЕТ -- LIGHT
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
Аннотация: Мета роботи - з'ясувати морфофункціональний стан супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів у різні проміжки доби та активність нейронів вказаних ядер за умов світлової депривації. Матеріали і методи. Експерименти проведені на 48 статевозрілих самцях безпородних білих щурів, які поділені на 2 серії досліджень. Забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год. Тварини 1-ої серії перебували 7 діб за умов звичайного світлового режиму (світло з 08.00 до 20.00 год, освітленість люмінесцентними лампами на рівні кліток 500 Лк). Тварини серії №2 перебували за умов світлової депривації (постійної темряви) протягом 7-ми діб. Після закінчення 7-денного експерименту наступного дня о 14.00 і о 02.00 год здійснювали виведення тварин з експерименту шляхом одномоментної декапітації під етаміналовим наркозом (40,0 мг/кг внутрішньочеревинно). Морфометричний і денситометричний аналіз нейронів гіпоталамуса і кількісний аналіз вмісту в них РНК проводили на комп'ютерній системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина) у видимому спектрі. Отримані експериментальні дані обробляли на персональних комп'ютерах пакетом прикладних і статистичних програм VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина) і Excel-2003 (Microsoft Corp., США). Для вибірок усіх показників розраховували значення середнього арифметичного, середньоквадратичного відхилення та похибки середнього. Результати. Вивчення морфометричних характеристик нейронів СХЯ гіпоталамуса виявило добову динаміку показників. Так, порівняно з денним періодом (14.00 год), до 02.00 год відмічали вірогідне збільшення (на 7,8±1,5%) площі тіла нейронів СХЯ, зумовлене зростанням площі ядра клітин. Моделювання підвищеної мелатонін-продукувальної активності шишкоподібної залози характеризувалося більш глибшими проявами о 02.00 год, порівняно з 14.00 год. Зокрема, морфометрично це проявлялося вірогідним зниженням площі нейрона на 21,89±3,26%. Це зумовлено вірогідним зменшенням площ його ядра на 25,67±4,01% та цитоплазми - на 16,38±2,12%. Не зважаючи на зменшення площі нейрона і його компонентів, у нічний період в ядрі реєстрували вірогідно вищу концентрацію РНК (на 11,43±1,25%) внаслідок її підвищення в ядерці (на 12,24±1,09%). Паралельно вміст РНК вірогідно зростав і в цитоплазмі, де її концентрація становила 0,168±0,0018 од. опт. щільності. Висновки. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на фоторецепторні пейсмекери супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів. Світлова депривація порізному віддзеркалюється на морфофункціональній активності пейсмекера циркадіанного періодизму, а саме: вдень - знижує, а вночі - підвищує її. Крім того, утримування тварин за умов постійної темряви призводить до згладжування добових відмінностей площі тіла нейрона СХЯ, порівняно з інтактними тваринами.

Доп.точки доступа:
Абрамов, А.В.; Булик, Р.Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Геворкян, А. Р.
Динамика изменений морфофункционального состояния супрахиазматических ядер гипоталамуса при гипопинеализме [] / А. Р. Геворкян, Г. И. Губина-Вакулик // Клінічна та експериментальна патологія. - 2018. - Т. 17, № 3 (ч.2). - С. 27-34. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная:
ШИШКОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PINEAL GLAND (патология)
СУПРАХИАЗМАТИЧЕСКОЕ ЯДРО -- SUPRACHIASMATIC NUCLEUS (физиология)
ГИПОТАЛАМУС -- HYPOTHALAMUS
Аннотация: Мета роботи - вивчити, яким чином зміна світлового режиму, а саме тривала світлова експозиція в нічний час доби, впливає на морфофункціональні характеристики СХЯ гіпоталамуса. Матеріали та методи. Робота виконана на 20 молодих статевозрілих кролях-самцях (вік 4-5 місяців), яких утримували в умовах цілодобового освітлення протягом 5 місяців: вдень природне світло, вночі електричне освітлення з використанням ламп розжарювання потужністю 100 Вт. Інтенсивність освітлення в клітках коливалася від 30 до 40 люкс. Контрольних тварин утримували в умовах природної зміни дня і ночі. Ділянку головного мозку, що прилягає до hiasma opticus, фіксували в 10% формаліні, мікропрепарати фарбували гематоксиліном-еозином і галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном. На комп'ютерних відображеннях (Axiostar ("Zeiss", ФРН) мікропрепаратів визначали площу великих нейронів СХЯ та їх ядер. На мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном на сумарні нуклеїнові кислоти, визначали оптичну щільність ядер і цитоплазми нейронів СХЯ, а також плоїдність їх ядер. Результати. Нейрони СХЯ сформовані групами клітин неправильної форми і мають цитологічні ознаки помірної активності: деякі нейрони з еухромним ядром, але більшість з ядром середнього ступеня гетерохромності, ядерця яких видно. Цитоплазма в більшості клітин з великим вмістом РНК. Нейропіль дрібночарунковий і добре пофарбований галоціаніном, що є свідченням високого вмісту РНК в відростках нейронів. Між нейронами велика кількість гліоцитів. Через 1 місяць цілодобового освітлення нейронів СХЯ стало менше, вони набули округлу форму. Спостерігається різноманітність клітин: одні - темні з ядром, яке важко розгледіти, інші - світліші, з розширеною цитоплазмою, що, ймовірно, є наслідком збільшення площі, що займає ендоплазматичний ретикулум, в якому синтезуються, а потім виводяться до кровообігу нейропептиди. Подовження світлової експозиції до 5 місяців призвело до того, що нейрони СХЯ гіпоталамуса стають дрібнішими й темнішими, з ядром, яке майже не проглядається. Біля нейронів з'являються мікрогліальні інфільтрати. Збільшується кількість нейронів з пікнотичними ядрами. Результати цитометрії нейронів СХЯ гіпоталамуса показали, що у кролів основних груп в динаміці розвитку патологічного процесу спостерігається поступове, наростаюче у часі зменшення площі нейронів, яка через 1 місяць після початку світлової експозиції становить 78,8 % (Р 0,001), через 3 місяці 67,8 % (Р 0,001) і через 5 місяців 57,6 % (Р 0,001) від середньої площі нейронів СХЯ в групі контролю. Таким чином, наприкінці експерименту нейрони СХЯ стають майже вдвічі меншими, ніж у тварин контрольної групи. Зменшення розмірів клітин відбувається за рахунок зменшення площі і ядер, і цитоплазми. Ці дані свідчать про значне пригнічення морфофункціональної активності нейронів СХЯ. Була розрахована плоїдність (С) нейронів СХЯ. Виявилося, що C у інтактних тварин становила (8,4 ± 1,1), тобто поліплоїдія притаманна нейронам СХЯ. Через 1 місяць цілодобового освітлення цей показник становив (6,2 ± 0,5), через 3 місяці (5,2 ± 0,9), а через 5 місяців (4,0 ± 0,4). З огляду на факт зменшення кількості нейронів СХЯ протягом тривалої світлової експозиції, можна припустити, що першими гинуть найбільш морфофункціонально активні, з більш високим рівнем плоїдності. Решта нейронів мали зменшену площу власне клітини, тобто і ядра, і цитоплазми. При визначенні на мікропрепаратах, забарвлених за Ейнарсоном, ядра нейронів, що залишилися, мали зменшену оптичну щільність, особливо в кінці експерименту тобто, очевидно, в них формувалася підвищена еухромность для компенсаторного підвищення морфофункціональної активності. Виявлення зменшеної оптичної щільності цитоплазми нейронів СХЯ, що залишилися, може бути пояснено тим, що в групі тварин, що знаходяться під впливом цілодобового світла, особливо в останньому терміні, в СХЯ залишилися морфофункціонально менш активні нейрони в порівнянні з нейронами контрольної групи. Висновок. На тлі тривалого освітлення (навіть низької інтенсивності) СХЯ атрофуються зі зменшенням кількості нейронів (в першу чергу, максимально поліплоїдних нейронів) і компенсаторною гіперактивністю нейронів, що залишилися.

Доп.точки доступа:
Губина-Вакулик, Г.И.
Экз-ры:
Найти похожие

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)