Національна наукова медична бібліотека України
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Зведеного каталогу періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
 Знайдено у інших БД:Періодичних видань (19)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>II=ЗУ40/2022/24/5<.>
Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи с 1 за 19
1.


    Серік, С. А.
    Циркулююча мікроРНК-126 у хворих на ішемічну хворобу серця та цукровий діабет 2 типу, її зв'язок із глюкометаболічними порушеннями [] / С. А. Серік, Н. Р. Мавричева, Т. М. Бондар // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 501-508
MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
ГЛЮКОЗА -- GLUCOSE (анализ)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
Анотація: Мета роботи – вивчити рівні циркулюючої мікроРНК-126-3р та її взаємозв’язки з глюкометаболічними показниками у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Матеріали та методи. У дослідження залучили 68 хворих на стабільну ІХС та ЦД 2 типу, 25 пацієнтів з ІХС без ЦД, а також 18 здорових осіб (контрольна група). МікроРНК-126-3р визначали в плазмі крові методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Як ендогенний контроль використовували малу ядерну РНК U6. Результати. Рівні мікроРНК-126-3р у пацієнтів з ІХС і ЦД 2 типу (50,32 [19,54; 93,82] в. о.) та без нього (109,46 [49,52; 211,11] в. о.) були вищими, ніж у контрольній групі (17,95 [13,74; 35,01] в. о., p = 0,018, p 0,001). Але у хворих на ІХС і ЦД 2 типу мікроРНК-126-3р достовірно зменшувалась щодо показника пацієнтів без ЦД (p 0,001). У хворих на ІХС і ЦД 2 типу виявили вірогідний зворотний зв’язок мікроРНК1263р із рівнем глюкози крові (R
The aim of the study was to investigate circulating microRNA-126-3p levels and its relationships with glucometabolic indices in patients with ischemic heart disease (IHD) and type 2 diabetes mellitus (Т2DM). Materials and methods. The study included 68 patients with stable coronary artery disease (CAD) and T2DM, 25 CAD patients without diabetes and 18 healthy individuals as a control. MiRNA126-3p was determined in blood plasma by real time polymerase chain reaction. Small nuclear RNA U6 was used as an endogenous control. Results. Circulating miRNA-126-3p levels in CAD patients both with T2DM (50.32 [19.54; 93.82]) and without diabetes (109.46 [49.52; 211.11]) were higher than in the controls (17.95 [13.74; 35.01]) (P = 0.018 and P 0.001). But in patients with T2DM, miRNA126-3p level was decreased in comparison with patients without diabetes (P 0.001). In patients with T2DM, miRNA-126-3p displayed a significant negative correlation with blood glucose level (R


Дод.точки доступу:
Мавричева, Н. Р.; Бондар, Т. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

2.


    Коновалова, М. О.
    Структурно-функціональні зміни серця й електричні порушення у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою анемією [] / М. О. Коновалова, Н. С. Михайловська // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 509-515
MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING (действие лекарственных препаратов, физиология)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
ТАХИКАРДИЯ -- TACHYCARDIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи – вивчити вплив супутньої анемії на особливості кардіального ремоделювання та електричні порушення у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Матеріали та методи. Обстежили 89 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження II–III ФК (34 чоловіки, 55 жінок, вік – 69 (61; 72) років. Пацієнтів поділили на 2 групи: основна (n = 44) – хворі на ІХС та супутню анемію, порівняння (n = 45) – хворі на ІХС без анемії. Оцінювали результати ехокардіоскопії та добового моніторування ЕКГ за Холтером. Результати. Встановили, що кінцевий діастолічний і кінцевий систолічний об’єми лівого шлуночка (ЛШ) вищі у хворих основної групи (на 24,7 % (U = 60,0; p 0,05) і 25,9 % (U
The aim of the study: to investigate the effect of concomitant anemia on the features of cardiac remodeling and electrical disorders in patients with coronary artery disease (CAD). Materials and methods. In total, 89 patients with CAD, stable angina II–III FC were examined (men – 34, women – 55, age – 69 (61; 72) years). All patients were divided into 2 groups: the main group (n = 44) consisted of patients with CAD and anemia, the comparison group (n = 45) – patients with CAD without iron-deficiency anemia. The results of echocardioscopy and 24-hour ECG (Holter) monitoring were analyzed. Results. Left ventricular (LV) end-diastolic and end-systolic volume were higher in the main group by 24.7 % (U = 60.0; P 0.05) and 25.9 % (U


Дод.точки доступу:
Михайловська, Н. С.
Экз-ры:
Знайти схожі

3.


    Якушев, А. В.
    Порівняльна характеристика різних методик радіочастотних катетерних абляцій при тріпотінні передсердь [] / А. В. Якушев, О. З. Парацій // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 516-520
MeSH-головна:
ПРЕДСЕРДИЙ ТРЕПЕТАНИЕ -- ATRIAL FLUTTER (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АБЛЯЦИИ МЕТОДЫ -- ABLATION TECHNIQUES (использование, методы)
Анотація: Катетерні абляції виходять на перші позиції в лікуванні передсердних макро-реентрі аритмій. Основні керовані параметри при абляціях – енергія, тривалість експозиції та використання охолодження кінчика катетера. У разі застосування традиційних методик абляції є високий ризик нанесення недостатнього ураження тканини через нестабільність електрода. В зв’язку з проблемою стабільності запропонували нову методику – скорочення часу аплікації шляхом збільшення енергії. Мета роботи – порівняти результати радіочастотної катетерної абляції (РЧА) за допомогою 8 мм електрода без охолодження з 4 мм електродом з охолодженням і 4 мм електродом зі збільшеною радіочастотною енергією. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на ретроспективному аналізі результатів катетерних абляцій пацієнтів із тріпотінням передсердь. Хворих поділили на 3 групи залежно від параметрів використаної радіочастотної енергії та типу абляційного електрода. Результати. У групі зі збільшеною енергією зареєстрували найменший час від початку РЧА до досягнення критеріїв успішності процедури та найменші показники променевого навантаження. Результати, що отримали, статистично значущі щодо показників двох груп пацієнтів, у яких використовували традиційні методики. Така різниця пов’язана зі скороченням тривалості власне аплікації внаслідок використання високої енергії, а також спричинена необхідністю нанесення меншої кількості аплікацій, що зумовлена меншою імовірністю зміщення електрода з цільової зони. Висновки. Використання протоколу з високою енергією дає змогу швидше досягти критерії успішності абляції каво-трикуспідального істмусу порівняно з традиційними методиками (на 30 % і 22 % відповідно) при меншому променевому навантаженні (на 27 % і 24 % відповідно). Застосування протоколу високої енергії не призводить до збільшення частоти ускладнень, його можна вважати безпечним для клінічного застосування.
Catheter ablation occupies the first place in the treatment of atrial macro reentry arrhythmias. The main controllable parameters in ablations are energy, duration of exposure and use of catheter tip cooling. With traditional ablation techniques, there is a high risk of insufficient tissue damage due to electrode instability. Regarding the issue of stability, a new technique was proposed – reducing the application time with increasing the energy. The aim of this work was to compare the results of radiofrequency catheter ablation (RFA) using an 8 mm uncooled electrode to a 4 mm cooled electrode and a 4 mm cooled electrode with increased energy. Materials and methods. The work is based on a retrospective analysis of the results of catheter ablations in patients with atrial flutter. Patients were divided into 3 groups depending on the parameters of the used radio frequency energy and the type of ablation electrode. Results. It was found that in the group with increased energy, there were the shortest time from the start of RFA to the achievement of success criteria and the lowest radiation exposure. The obtained differences were statistically significant in comparison with two groups of patients who underwent traditional methods. Such differences were associated both with a reduction in the time of the application itself due to the use of high energy as well as the need to apply a smaller number of applications owing to a lower probability of the electrode displacement from the target area. Conclusions. The use of a high-energy protocol allows to success criteria for cavo-tricuspid isthmus ablation more quickly compared to traditional techniques (by 30 % and 22 %, respectively) with less radiation exposure (by 27 % and 24 %, respectively). The use of the high-energy protocol does not lead to an increase in the frequency of complications and can be considered safe for clinical use.


Дод.точки доступу:
Парацій, О. З.
Экз-ры:
Знайти схожі

4.


    Kozolkin, О. А.
    Integral neuroimaging criteria for predicting the outcome of the acute period of spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage on the background of conservative therapy [] / О. А. Kozolkin, A. A. Kuznietsov // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 521-528
MeSH-головна:
ЦЕРЕБРАЛЬНОЕ КРОВОИЗЛИЯНИЕ -- CEREBRAL HEMORRHAGE (диагностика, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
НЕЙРОВИЗУАЛИЗАЦИЯ -- NEUROIMAGING (использование, методы)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Мета роботи – розробити критерії прогнозування наслідку гострого періоду спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу (ССВМК) на тлі консервативної терапії, що враховують локалізацію осередку ураження разом із нейровізуалізаційними параметрами кількісного оцінювання тяжкості ушкодження церебральних структур. Матеріали та методи. Здійснили проспективне, когортне дослідження 314 пацієнтів у гострому періоді ССВМК на тлі консервативної терапії. Клініко-неврологічне обстеження передбачало оцінювання за шкалою коми Full Outline of Unresponsiveness і шкалою інсульту Національного інституту здоров’я США; нейровізуалізаційне дослідження здійснили методом комп’ютерної томографії головного мозку з визначенням локалізації осередку ураження, об’єму внутрішньомозкового крововиливу, об’єму вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу та латеральної дислокації серединних структур мозку. Наслідок гострого періоду захворювання оцінювали на 21 добу за модифікованою шкалою Ренкіна. Результати. Встановили, що інтегральний нейровізуалізаційний тип ССВМК, який враховує його локалізацію та параметри кількісного оцінювання тяжкості ушкодження церебральних структур, тісно асоційований із наслідком гострого періоду захворювання на тлі консервативної терапії (?2 Пірсона = 308,6, р 0,0001). Так, рівень летальності найвищий у групах пацієнтів із задньомедіальним (50,0 %), глобальним типами таламічного крововиливу (91,7 %) та масивним типом стріатокапсулярного крововиливу (89,8 %). Несприятливий функціональний наслідок, а саме значення 4–5 балів за модифікованою шкалою Ренкіна на 21 добу захворювання, домінував у групах пацієнтів із задньолатеральними типами таламічного (76,5 %) та стріатокапсулярного крововиливу (64,3%), тоді питома вага сприятливого функціонального наслідку найбільша в пацієнтів із переднім/заднім типом таламічного крововиливу (100,0 %), задньомедіальним (88,0 %), серединним (95,0 %), латеральним типами стріатокапсулярного крововиливу (61,9 %) та лобарним крововиливом (74,5 %). Висновки. Предикторами летального наслідку гострого періоду ССВМК на тлі консервативної терапії є задньомедіальний, глобальний типи таламічного крововиливу і масивний тип стріатокапсулярного крововиливу. Критерії несприятливого короткострокового функціонального прогнозу – задньолатеральні типи таламічного та стріатокапсулярного крововиливу, а передній/задній тип таламічного крововиливу, задньомедіальний/серединний тип стріатокапсулярного крововиливу та лобарний крововилив асоційовані зі сприятливим функціональним наслідком гострого періоду захворювання.
The aim of the study was to develop criteria for predicting the outcome of the acute period of spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage (SSICH) on the background of conservative therapy, taking into consideration the lesion localization in conjunction with neuroimaging parameters of the quantitative severity assessment of the damage to cerebral structures. Materials and methods. Prospective cohort examination of 314 patients in acute period of SSICH on the ground of conservative treatment. Clinical and neurological examination consisted of using the Full Outline of Unresponsiveness coma scale and NIHHS, neuroimaging with the help of computed tomography with detection of SSICH localization, volume of intracranial hemorrhage, secondary intraventricular hemorrhage and midline shift. Disease acute period outcome was evaluated on the 21st day by the Rankin scale. Results. It was detected that integrated neuroimaging SSICH’s type considering its localization and quantitative severity estimation of cerebral structure injury was closely associated with the disease acute period outcome on the ground of conservative therapy (?2 Pearson = 308.6, Р 0.0001). Thus, mortality rate was the highest in patients with posteromedial type of thalamic hemorrhage (50.0 %), global type of thalamic hemorrhage (91.7 %) and massive type of striatocapsular hemorrhage (89.8 %). Unfavorable functional outcome as the modified Rankin scale score 4–5 on 21st disease day predominated among patients with posterolateral types of thalamic hemorrhage (76.5 %) and striacapsular hemorrhage (64.3 %). Whereas the frequency of favorable outcome was the highest among patients with anterior/dorsal type of thalamic hemorrhage (100.0 %), posteromedial (88.0 %), middle (95.0 %), lateral types of striatocapsular hemorrhage (61.9 %) and lobar (74.5 %) hemorrhage. Conclusions. Posteromedial type of thalamic hemorrhage, global type of thalamic hemorrhage and massive type of striatocapsular hemorrhage are the predictors of lethal outcome of the acute period of SSIСH on the background of conservative therapy. Criteria for unfavorable short-term functional outcome are posterolateral types of thalamic and striatocapsular hemorrhage, while anterior/dorsal type of thalamic hemorrhage, posteromedial/middle type of striatocapsular hemorrhage and lobar hemorrhage are associated with favorable outcome of the acute period of the disease.


Дод.точки доступу:
Kuznietsov, A. A.
Экз-ры:
Знайти схожі

5.


    Shulyatnikova, T. V.
    Key astroglial markers in human liver cirrhosis of different degree: immunohistochemical study [] / T. V. Shulyatnikova, V. O. Tumanskyi // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 529-537
MeSH-головна:
ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ ПЕЧЕНОЧНАЯ -- HEPATIC ENCEPHALOPATHY (этиология)
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ -- IMMUNOHISTOCHEMISTRY (использование)
Анотація: Мета роботи – визначення імуногістохімічних рівнів GFAP, GS та AQP4 у різних ділянках головного мозку людини за умов цирозу печінки різних ступенів тяжкості. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на секційному матеріалі 90 пацієнтів, які протягом життя хворіли на неалкогольний цироз печінки класів А (n = 30, група «А»), В (n = 30, група «В») та С (n = 30, група «С») за класифікацією Чайлд–П’ю, у тому числі 59 (65,55 %) випадків із клінічною симптоматикою печінкової енцефалопатії I–IV ступенів. За допомогою імуногістохімічного методу досліджували кору, білу речовину, гіпокамп, таламус, стріо-палідум і мозочок для оцінювання рівнів GFAP, GS та AQP4. Результати. Експресія GFAP поступово знижувалася, починаючи з цирозу класу А, набула найменших значень у корі та таламусі хворих класу С (зменшення у 6,74 і 6,23 раза). На відміну від GFAP, експресія GS поступово зростала разом з обтяженням цирозу. Найвиразніше підвищення GS виявили в корі, таламусі в групі «С» (у 4,34 і 4,26 раза відповідно). Рівні AQP4, що зростали, також корелювали з підвищенням класу цирозу. Найбільший приріст виявили в корі, таламусі в групі «С» (підвищення в 4,25 і 4,34 раза). Починаючи з класу B, у змінах експресії GFAP, GS і AQP4 встановили регіон-залежні кореляційні зв’язки. GS і AQP4 позитивно корелюють між собою в усіх 6 регіонах, що дослідили, а між білками GFAP/GS, GFAP/AQP4 виявили зворотний зв’язок. Висновки. Починаючи з цирозу класу А, в астроцитах головного мозку відбуваються динамічні молекулярні зміни, що свідчать про поступовий розвиток астрогліального ремоделювання з пошкодженням цитоскелета та перерозподілом молекулярних доменів у клітинах. Це явище має залежність від регіону мозку та періоду хвороби; його ознаки посилюються з кожним наступним класом цирозу, набуваючи найбільшої виразності в класі С. З-поміж відділів головного мозку, що вивчали, кора й таламус характеризуються найсуттєвішими змінами експресії білків. Починаючи з класу B, визначали очевидні кореляційні зв’язки між молекулярними змінами і прямого, і зворотного типу. Одночасне виникнення такої кореляції вказує на синергетичну участь цих молекул в астроцитарному ремоделюванні при хронічній печінковій енцефалопатії. Зміни цього астрогліального молекулярного комплексу можна використовувати як діагностичний маркер реактивного астрогліозу при цирозі печінки, а також вони можуть бути мішенню для нових терапевтичних підходів щодо енцефалопатії в таких пацієнтів.
The aim of the study – determining the immunohistochemical levels of the GFAP, GS and AQP4 in different regions of the human brain in the conditions of liver cirrhosis of different degree. Materials and methods. The study was performed on sectional material of 90 patients who suffered during lifetime from liver non-alcoholic cirrhosis of classes A (n = 30, group “A”), B (n = 30, group “B”) and C (n = 30, group “C”) according to Child–Pugh classification, including 59 (65.55 %) cases with clinical symptoms of I–IV grade hepatic encephalopathy. Cortex, white matter, hippocampus, thalamus, striopallidum, cerebellum, were examined using immunohistochemical method for evaluation of GFAP, GS and AQP4 levels. Results. GFAP expression gradually decreased from classes A to C of cirrhosis. The most expressed GFAP decline was found in class C in the cortex and thalamus (6.74- and 6.23-fold decrease). Contrary to GFAP, GS expression gradually increased along with aggravation of cirrhosis. The most prominent augmentation of GS was related in the cortex and thalamus in “C” group, respectively 4.34- and 4.26-fold increase. AQP4 levels also showed growing mode correlated with cirrhosis aggravation. The highest increase was found in the cortex and thalamus in “C” group (4.25- and 4.34-fold increase, respectively). Starting from class B, altered GFAP, GS, and AQP4 levels showed region-dependent relationships. GS and AQP4 were positively correlated in all 6 studied regions, while the inverse relationships were found between GFAP vs. GS and GFAP vs. AQP4 proteins. Conclusions. As early as in class A of cirrhosis, dynamic molecular alterations are occurred in the brain astrocytes, indicating the progressive development of astroglial remodeling with a violation of its cytoskeleton and redistribution of molecular domains within cells. This phenomenon is region- and time-specific; its signs get stronger with time from class to class, becoming most pronounced in class C. Among studied brain regions, cortex and thalamus are characterized by the most pronounced protein changes. Starting from class B, the remarkable relationship is seen between molecular changes of both direct and inverse type. Simultaneously emerging links might indicate synergistic involvement of these molecules in astroglial remodeling in chronic hepatic encephalopathy. Alterations in the mentioned astroglial molecular complex can serve both as a diagnostic marker of reactive astrogliosis during liver cirrhosis and represent a target for novel therapeutic approaches regarding encephalopathy in cirrhotic patients.


Дод.точки доступу:
Tumanskyi, V. O.
Экз-ры:
Знайти схожі

6.


   
    Патогенетичне значення запалення й інсулінорезистентності при неалкогольній жировій хворобі печінки в дітей з ожирінням [] / Ю. М. Степанов [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 538-546
MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Гіпотеза первинності в причинно-наслідковому зв’язку інсулінорезистентності (ІР) та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) нині залишається дискутабельною, тому актуальними є додаткові дослідження. Мета роботи – дослідити відмінності цитокінового профілю та маркерів інсулінорезистентності в дітей із НАЖХП залежно від ступеня ушкодження печінки порівняно з дітьми з нормальною вагою та ожирінням без НАЖХП; вивчити їхній зв’язок з антропометричними й інструментальними параметрами. Матеріали та методи. У дослідження залучили 170 пацієнтів віком 6–17 років (середній вік – 12,15 ± 2,51 року). Стеатоз печінки виявляли шляхом транзієнтної еластографії. За наявністю стеатозу, неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) та ожиріння пацієнтів поділили на 4 групи: 1 – 37 хворих на НАСГ; 2 – 53 дітей із простим стеатогепатозом; 3 – 65 пацієнтів з ожирінням без стеатозу; 4 (контрольна) – 15 осіб із нормальною масою тіла без стеатозу. Визначали антропометричні параметри, показники вуглеводного обміну, розраховували HOMA-IR, досліджували цитокіновий профіль. Результати. Виявили підвищення сироваткового вмісту IL-6 і TNF? у дітей із НАЖХП порівняно з групою контролю (р ? 0,05), зниження IL-10 у дітей із НАЖХП (р 0,05), а також зростання TNF?/ IL-10 (р 0,05) у хворих на НАСГ порівняно з дітьми з ожирінням без стеатозу. Визначили зростання HOMA-IR у дітей із НАЖХП порівняно з групою контролю та хворими на ожиріння без стеатозу (р 0,05). Підтвердили позитивну асоціацію вмісту IL-6, TNF?, TNF?/IL-10, HOMA-IR із показниками, що характеризують ступінь розвитку та тип розподілу жирової тканини, ступенем стеатозу паренхіми печінки, показником САР; негативну асоціацію вмісту IL-10 зі ступенем стеатозу печінки. Висновки. У дітей із НАЖХП на тлі ожиріння виявили достовірне підвищення HOMA-IR, IL-6, TNF?, що корелює з надлишком і характером розподілу жирової тканини, ступенем жирової інфільтрації печінки та показником САР. Це можна використовувати для ранньої діагностики НАЖХП у дітей. Вірогідне підвищення співвідношення TNF?/ІL-10 у дітей із НАСГ дає підстави вважати цей показник можливим кандидатом для диференційної діагностики різних форм НАЖХП у педіатричній клінічній практиці.
The hypothesis of primacy between insulin resistance (IR) and non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) remains debatable, which requires additional research. Aim. To examine the differences between cytokine profile and IR markers in children with NAFLD depending on liver damage degree compared to children with normal weight and obesity without NAFLD and to study their association with anthropometric and instrumental parameters. Materials and methods. 170 patients aged 6–17 years (mean 12.15 ± 2.51 years) were included. Hepatic steatosis was determined by transient elastography. Patients were divided into 4 groups according to the presence of hepatic steatosis, non-alcoholic steatohepatitis (NASH) and obesity: group 1 – 37 obese patients with NASH; group 2 – 53 obese patients with simple steatosis; group 3 – 65 obese patients without NAFLD; group 4 (control) – 15 patients with normal weight without NAFLD. Anthropometric parameters, carbohydrate metabolism with the HOMA-IR calculation, and cytokine profile were examined. Results. An increase in serum IL-6 and TNF? levels in NAFLD children compared to the control group (P ? 0.05), a decrease in IL-10 level in NAFLD children (P ? 0.05), and an increase in TNF?/IL-10 ratio (P ? 0.05) in NASH children compared to obese children without steatosis were demonstrated. In NAFLD children, a progressive increase in HOMA-IR was found compared to the control group and obese children without steatosis (P ? 0.05). The serum IL-6, TNF? levels, TNF?/IL-10 ratio, and HOMA-IR were positively correlated with obesity degree, adipose tissue distribution parameters, hepatic steatosis degree, CAP, while IL-10 level was negatively correlated with the hepatic steatosis degree. Conclusions. In obese NAFLD children, a significant increase in HOMA-IR, IL-6, TNF? is correlated with excessive fat accumulation, adipose tissue distribution parameters, hepatic steatosis degree, and CAP that may be useful for early diagnosis of NAFLD in children. A significant increase in the TNF?/IL-10 ratio in NASH children allows to consider this indicator as a probable marker for diagnosis of different NAFLD forms in pediatric clinical practice.


Дод.точки доступу:
Степанов, Ю. М.; Завгородня, Н. Ю.; Татарчук, О. М.; Кленіна, І. А.; Коненко, І. С.; Петішко, О. П.
Экз-ры:
Знайти схожі

7.


   
    Варіабельність ритму серця та особистісна тривожність у дітей із синдромом подразненого кишківника: чи є зв'язок? [] / М. О. Семен [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 547-555
MeSH-головна:
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (физиология)
КИШЕЧНИКА РАЗДРАЖЕННОГО СИНДРОМ -- IRRITABLE BOWEL SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (диагностика, психология, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – вивчення часових і спектральних параметрів варіабельності ритму серця, кореляційних зв’язків між її показниками та рівнем особистісної тривожності як одним з основних психоемоційних чинників у розвитку синдрому подразненого кишківника в дітей. Матеріали та методи. Обстежили 22 дітей віком 6–12 років із діагнозом синдром подразненого кишківника, що встановлений за Римськими критеріями ІV, а також 10 волонтерів відповідного віку. Рівень особистісної тривожності визначали за методикою CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Варіабельність ритму серця як неінвазивна методика є трансдіагностичним біомаркером активності механізмів нейрогуморальної регуляції та потенціалу стресостійкості. Варіабельність ритму серця вивчали методом кардіоінтервалографії (Нейрософт®), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Оцінювали зв’язки між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем тривожності за допомогою кореляційного коефіцієнта рангу Спірмена. Для статистичного аналізу використовували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5. Результати. Діти з синдромом подразненого кишківника мали підвищений рівень особистісної тривожності (в 1,7 раза) та значно нижчу варіабельність ритму серця (в 2,2 раза) порівняно з показниками пацієнтів контрольної групи. Також у них виявили недостатню активність симпатичної ланки (LF) на тлі підвищеного рівня нейрогуморальних впливів (VLF) і парасимпатичної (HF) активності. Пряму залежність середньої сили між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем особистісної тривожності визначили лише в основній групі. Висновки. Дослідження, що здійснили, дає важливу інформацію для глибшого розуміння патофізіологічних механізмів виникнення синдрому подразненого кишківника в дітей. Встановили суттєво підвищений рівень особистісної тривожності у дітей із синдромом подразненого кишківника. Зниження варіабельності ритму серця та зміни внутрішньої структури спектра вказують на порушення взаємодій на осі «кишківник – ЦНС», а саме на недостатню активність автономної нервової системи, особливо симпатичного відділу, та посилення нейрогуморальних впливів.
Aim. The aim of current study was to evaluate parameters of heart rate variability and their correlation with the levels of anxiety in children with irritable bowel syndrome. Materials and methods. We enrolled 22 children aged 6–12 years with verified diagnosis of irritable bowel syndrome according to the Rome criteria IV. The control group included 10 children of the same age and sex. The CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale) test was used for evaluation of the trait anxiety level. A non-invasive method of heart rate variability is used as a transdiagnostic biomarker of neurohumoral regulation and, thus, of the stress resistance. Time and frequency domain parameters of heart rate variability were studied in 5 min ECG-recordings in supine position. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analyzed with GraphPad (Prism 5.0). Results. Children with irritable bowel syndrome had significantly 1.7-fold higher levels of trait anxiety and 2.2-fold lower values of heart rate variability parameters as compared to the control group. In addition, reduced sympathetic (LF) activity was accompanied by upregulation of neurohumoral component (VLF) and parasympathetic (HF) activity. A positive correlation between parameters of heart rate variability and trait anxiety was found in children with irritable bowel syndrome. Conclusions. Children with irritable bowel syndrome were shown with increased levels of trait anxiety. Reduction in heart rate variability and changes of its spectral structure were suggestive about the dysregulation in the gut-brain axis with reduction of the autonomic activity and predominance of neurohumoral regulation. In summary, our study has provided important information about the pathophysiology of irritable bowel syndrome in children.


Дод.точки доступу:
Семен, М. О.; Личковська, О. Л.; Семен, В. Д.; Єлісєєва, О. П.
Экз-ры:
Знайти схожі

8.


    Myronchuk, Yu. V.
    The feasibility of immunocorrective therapy in the treatment of children with new tuberculosis cases [] / Yu. V. Myronchuk, O. M. Raznatovska // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 556-559
MeSH-головна:
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY (диетотерапия, лекарственная терапия, этиология)
ИММУНОМОДУЛЯЦИЯ -- IMMUNOMODULATION (действие лекарственных препаратов)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
Анотація: Мета роботи – обґрунтувати доцільність застосування імунокоригувальної терапії в комплексному лікуванні шляхом вивчення ефективності імуномодулятора азоксимеру броміду, спрямованого на корекцію імунологічних змін у дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз (ТБ). Матеріали та методи. Вивчення ефективності застосування імунокоригувальної терапії в комплексному лікуванні дітей із новими випадками захворювання на ТБ здійснили на початку антимікобактеріальної терапії (АМБТ) та після завершення підтримувальної фази (ПФ) АМБТ. Для цього у дослідження залучили 51 дитину з новими випадками захворювання на ТБ з імунологічними змінами. Пацієнтів поділили на 2 групи: 26 хворих, які в комплексному лікуванні на тлі АМБТ отримували імуномодулятор азоксимеру бромід (основна група), та 25 дітей, які одержували тільки АМБТ (контрольна група). Групи зіставні за віком, статтю пацієнтів, за призначеними режимами АМБТ і тяжкістю специфічного процесу. В дітей основної групи на тлі стандартної АМБТ для корекції імунологічних змін додатково застосовували азоксимеру бромід (імуномодулятор): у хворих віком до 10 років – внутрішньо по 6 мг двічі на добу, понад 10 років – по 12 мг двічі на добу; курс лікування – 14 діб. Результати дослідження опрацювали, застосувавши статистичний пакет ліцензійної програми Statistica, версія 13 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved. Ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. Виявили, що в дітей із новими випадками захворювання на ТБ застосування імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексному лікуванні на тлі нормалізації всіх показників цитокінового профілю та досягнення балансу в регуляторній системі про- до протизапальних цитокінів сприяє скороченню середніх термінів припинення бактерієвиділення на 0,9 місяця (1,5 (1,0; 2,0) місяця проти 2,4 (2,0; 3,0) місяця; р 0,01), досягненню позитивної рентгенологічної динаміки у 77 % випадків (?2
Aim. To substantiate the expediency of the immunocorrective therapy use in combined treatment by studying the effectiveness of the immunomodulator azoximer bromide aimed at correcting the immunological changes in children with new tuberculosis (TB) cases. Materials and methods. The study on the effectiveness of immunocorrective therapy in the complex treatment of children with new TB cases was conducted at the beginning of antimycobacterial therapy (AMBT) and at the end of the maintenance phase (MF) of AMBT. For this purpose, 51 children with new TB cases and immunologic changes were included in the study and divided into 2 groups: 26 children received immunomodulator azoximer bromide in the combined therapy on the background of AMBT (main group) and 25 children were assigned to receive only AMBT (control group). The groups were identical in age, sex, prescribed AMBT regimens, and severity of the specific process. The children from the main group along with the standard AMBT additionally used azoximer bromide (immunomodulator) to correct immunological changes: for children under 10 years of age – 6 mg twice a day, for children over 10 years – 12 mg twice a day; the treatment course – 14 days. The study results were processed on a personal computer using the statistical package of the licensed program Statistica, version 13 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. All rights reserved, License No. JPZ804I382130ARCN10-J). Results. Given the results obtained, the use of immunomodulator azoximer bromide in the complex treatment for children with new TB cases, alongside normalization of all cytokine profile indicators and the balance in the regulatory system of pro- and anti-inflammatory cytokines, helped to achieve by the end of treatment: a shorter average time to culture conversion by 0.9 (1.5 (1.0; 2.0) months against 2.4 (2.0; 3.0) months; P 0.01), positive radiological dynamics of 77 % (?2


Дод.точки доступу:
Raznatovska, O. M.
Экз-ры:
Знайти схожі

9.


    Чугунов, В. В..
    Оцінювання ефективності медико-соціальної реабілітації осіб із легкою розумовою відсталістю підліткового віку [] / В. В. Чугунов, В. Л. Підлубний, С. О. Чабанюк // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 560-564
MeSH-головна:
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ ЗАДЕРЖКА -- INTELLECTUAL DISABILITY (диагностика, реабилитация, этиология)
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION (методы)
МЕДИЦИНСКИЕ СОПРОВОЖДАЮЩИЕ ЛИЦА -- MEDICAL CHAPERONES (использование)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Анотація: Питання лікування та реабілітації підлітків із розумовою відсталістю, удосконалення старих і створення нових методів терапії з використанням інтеграційного підходу в реабілітації, що дає змогу підвищити соціальну активність підлітків із легкою розумовою відсталістю (ЛРВ) і покращити якість їхнього життя, й надалі залишаються актуальними та потребують продовження вивчення. Мета роботи – комплексне вивчення клініко-феноменологічної структури, коморбідної патології, соціально-гігієнічних факторів, критеріїв оцінювання обмежень життєдіяльності та якості життя осіб із легкою розумовою відсталістю підліткового віку для розроблення рекомендацій з реабілітаційних заходів у сучасних умовах. Матеріали та методи. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру обстежили 154 хворих 2003–2008 років народження, які перебували під диспансерним спостереженням у підліткового психіатра з приводу ЛРВ. Дослідження передбачало 2 етапи: перший – під час первинного звернення хворих за психіатричною допомогою з приводу легкої розумової відсталості; другий – катамнестичний, у віці 18–23 роки. Під час дослідження використали клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи. Як основний інструмент дослідження застосували «Карту для клініко-епідеміологічних досліджень», що включала соціально-демографічні й анамнестичні відомості, клінічну частину з характеристикою наявних симптомів і синдромів. Результати. У результаті вжитих реабілітаційних заходів спостерігали зменшення кількості випадків і зниження ступеня виразності коморбідної патології, поліпшення когнітивного функціонування (уваги, пам’яті, мовленнєвих навичок і навичок письма, читання, рахунку), моторики, просторового орієнтування. Встановили поліпшення адаптивних навичок статодинамічних функцій у 36,4 % випадків, здатності до самообслуговування – у 22,7 %. На час завершення дослідження соціально адаптованими можна вважати 73,38 % обстежених. Серед підлітків із ЛРВ і наявною коморбідною психічною та іншою патологією спостерігали також негативну динаміку (19,04 %) або її відсутність (14,29 %). Це спричиняє необхідність триваліших, численніших реабілітаційних заходів у таких хворих. Висновки. Біопсихосоціальна модель надання допомоги підліткам із розумовою відсталістю, що включала медико-біологічний, психолого-педагогічний і соціальний аспекти, сприяє підвищенню ефективності реабілітаційних заходів, спрямованих на зменшення ступеня виразності основного захворювання та поліпшення соціальної адаптації.
Issues of treatment and rehabilitation of adolescents with mental retardation, improvement of old and new therapies using an integrated approach to rehabilitation, which allows increasing social activity of adolescents with mild mental retardation and improving their quality of life, are remaining relevant and needing further study. The aim of the work is a comprehensive study of clinical and phenomenological structure, comorbid pathology, socio-hygienic factors and criteria for assessing the limitations of life and its quality among adolescents with mild mental retardation, and to develop recommendations for rehabilitation measures in modern conditions. Materials and methods. At the Kryvyi Rih Psychoneurological Dispensary, 154 patients born in 2003–2008 who were under the dispensary observation of a teenage psychiatrist were examined. The study consisted of two stages: the first – at the initial visit for psychiatric care of patients with mild mental retardation, and the second – follow-up, at the age of 18–23 years. Clinical and epidemiological, clinical and psychopathological, psychodiagnostic and statistical methods were used in the study. The main tool of the study was the “Map for clinical and epidemiological studies”, which included socio-demographic and anamnestic information, the clinical part with a description of existing symptoms and syndromes. Results. As a result of rehabilitation measures, there was a decrease in cases and in the severity of comorbid pathology, improved cognitive functioning (attention, memory, language and writing skills, reading, arithmetic), motility, spatial orientation. Adaptive skills of statodynamic functions were improved in 36.4 % of cases, self-care ability – in 22.7 %. At the time of the study completion, 73.38 % of all respondents could be considered socially adapted. Among adolescents with mild mental retardation and comorbid mental and other pathologies, in addition to positive dynamics, there were negative dynamics (19.04 %) or no dynamics (14.29 %), emphasizing the need for longer time and larger number of rehabilitation measures among this category of patients. Conclusions. Biopsychosocial model of care for adolescents with mental retardation with the inclusion of medical-biological, psychological-pedagogical and social aspects helps to increase the effectiveness of rehabilitation measures aimed at reducing the severity of the underlying disease and improving social adaptation.


Дод.точки доступу:
Підлубний, В. Л.; Чабанюк, С. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.


    Стрижак, Л. С.
    Застосування спектроскопії ближнього інфрачервоного випромінювання в гострій фазі гіпоксично-ішемічної енцефалопатії в новонароджених [] / Л. С. Стрижак, І. О. Анікін // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 565-573
MeSH-головна:
МОЗГА ГОЛОВНОГО ГИПОКСИЯ-ИШЕМИЯ -- HYPOXIA-ISCHEMIA, BRAIN (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СПЕКТРОФОТОМЕТРИЯ ИНФРАКРАСНАЯ -- SPECTROPHOTOMETRY, INFRARED (использование)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Актуальним є виявлення нових маркерів ниркової гіпоперфузії в доношених новонароджених під час терапевтичного охолодження з приводу помірної або важкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії для запобігання прогресуванню гострого пошкодження нирок (ГПН). Мета роботи – оцінити значущість застосування безперервного периферичного NIRS-моніторингу в доношених новонароджених із гіпоксично-ішемічною енцефалопатією для раннього виявлення ниркової гіпоперфузії на тлі профілактичного застосування метилксантинів. Матеріали та методи. Проспективне рандомізоване контрольоване дослідження здійснили у 2019–2022 рр. на базі відділення інтенсивної терапії новонароджених КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР. Залучили 50 доношених новонароджених, яким призначили програму тотальної лікувальної гіпотермії з приводу помірної або тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Немовлят поділили на 2 групи, кожна з яких отримувала препарат групи метилксантинів для запобігання прогресуванню ГПН. Безперервний NIRS-моніторинг ниркової та мозкової тканин здійснювали протягом всієї фази охолодження та до завершення періоду зігрівання. Вивчали зв’язок між показниками NIRS і розвитком ГПН, яке визначали відповідно до модифікованої неонатальної шкали KDIGO (2012) за підвищенням рівня сироваткового креатиніну та зниженням темпу діурезу протягом перших 5 діб. Результати. Під час NIRS-моніторингу з’ясували, що зміну показників церебральної CrSO2 виявляли дещо раніше, ніж ниркової RrSO2, адже нирки гірше піддаються ауторегуляції та зміні перфузії порівняно з мозком. Рівень CrSO2 ідентичний для двох груп, не змінюється залежно від введення кофеїну цитрату або теофіліну. Усереднені показники периферичної ренальної сатурації дещо вищі від CrSO2, мали тенденцію до зростання протягом періоду спостереження. Це можна пояснити виникненням реперфузії нирок після гіпоксії. Рівень екстракції нирками кисню знизився. Результати свідчать, що період зігрівання характеризується нормалізацією перфузії, підвищенням реґіонарної ренальної сатурації та зниженням виділення кисню нирками. Гостре пошкодження нирок у стадії І зафіксували у 4 (8,00 %) новонароджених, стадії ІІ – в 1 (2,00 %), це зіставні показники для груп дослідження (p = 0,8009; U = 299,00). Натомість стадію 0 мала решта малюків – 45 (90,00 %). Жоден із новонароджених не мав стадії ІІІ за KDIGO (2012) та не потребував замісної ниркової терапії. Висновки. Комбіноване використання метилксантинів і підтримання оптимальної постнатальної гемодинаміки за допомогою NIRS-діагностики життєво важливе для профілактики та лікування ГПН у новонароджених із помірною або тяжкою гіпоксично-ішемічною енцефалопатією.
Detection of new markers of renal hypoperfusion in full-term infants during therapeutic cooling in moderate or severe hypoxic-ischemic encephalopathy to prevent the progression of acute kidney injury (AKI). Aim. To evaluate the significance of using continuous peripheral NIRS monitoring in full-term infants with hypoxic-ischemic encephalopathy for early detection of renal hypoperfusion against the background of prophylactic use of methylxanthines. Materials and methods. A prospective randomized controlled trial was conducted from 2019 to 2022 on the basis of the Neonatal Intensive Care Department of the Zaporizhzhia Regional Clinical Children’s Hospital. We included 50 full-term infants who underwent a program of total therapeutic hypothermia for moderate or severe hypoxic-ischemic encephalopathy. The infants were divided into 2 groups, each receiving methylxanthine to prevent the progression of AKI. Continuous NIRS monitoring of renal and brain tissues was performed throughout the cooling phase and until the end of the warming period. The relationship between NIRS and the development of AKI, which was determined according to the modified neonatal scale KDIGO (2012) by increasing serum creatinine and decreasing urine output during the first 5 days, was studied. Results. NIRS monitoring revealed that changes in cerebral CrSO2 were observed somewhat earlier than renal RrSO2, as the kidneys were less susceptible to autoregulation and perfusion changes than the brain. The level of CrSO2 was identical in 2 groups and did not change after the administration of caffeine citrate or theophylline. The average peripheral renal saturation rates were slightly higher than CrSO2 and tended to increase during the observation period due to the development of renal reperfusion after hypoxia. While the level of renal oxygen extraction decreased. The results obtained indicated that the warming period was characterized by normalization of perfusion, increase in regional renal saturation and decrease in renal oxygen excretion. In general, acute kidney injury in stage I developed in 4 (8.00 %) newborns, and stage II – in 1 (2.00 %), which was equivalent in both study groups (P = 0.8009; U = 299.00). Instead, the other children had stage 0 – 45 (90.00 %). None of the neonates had stage III according to KDIGO (2012) and required renal replacement therapy. Conclusions. The combined use of methylxanthines and the maintenance of optimal postnatal hemodynamics through NIRS diagnostics are vital for the prevention and treatment of acute kidney injury in neonates with moderate or severe hypoxic-ischemic encephalopathy.


Дод.точки доступу:
Анікін, І. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

11.


   
    Особливості молекулярно-біологічного та гормонального статусу пухлини у хворих на рак ендометрія [] / О. А. Міхановський [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 574-579
MeSH-головна:
ЭНДОМЕТРИЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ENDOMETRIAL NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ЭСТРОГЕНЫ -- ESTROGENS (физиология)
ПРОГЕСТЕРОН -- PROGESTERONE (физиология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Анотація: Рак ендометрія (РЕ) посідає друге місце у структурі онкогінекологічних захворювань в Україні та всьому світі. Понад 80 % рецидивів виникають у перші 2 роки після хірургічного лікування. Молекулярно-біологічні маркери (МБМ) широко вивчають при різних онкологічних захворюваннях, оскільки саме вони дають змогу краще зрозуміти етіологію та патогенез злоякісного росту. Мета роботи – вивчити молекулярно-біологічні маркери та гормональний статус пухлини у хворих на РЕ та визначити їхнє практичне значення. Матеріали та методи. Молекулярно-біологічні маркери пухлини вивчали у 89 хворих на РЕ I–IV стадій. Для вивчення гормонального статусу пухлини у хворих на РЕ здійснили 119 обстежень. Результати. Виявили достовірні взаємозв’язки між рівнем експресії МБМ, гормональним статусом пухлини, наявністю рецидиву захворювання та віком хворих на РЕ. Новизна дослідження полягає в обґрунтуванні індивідуалізації лікування хворих на РЕ на підставі визначення молекулярно-біологічних особливостей пухлини та їхнього прогностичного значення. Визначили, що рівні експресії досліджених МБМ і рецепторів ER, PR у хворих на РЕ відрізняються залежно від віку, наявності, локалізації та тяжкості рецидиву захворювання. З-поміж хворих на РЕ визначили групу пацієнтів з високим ризиком виникнення рецидиву захворювання. Розробили технологію комбінованого лікування хворих на РЕ I–II (T1-2N0M0) стадії з негативним рецепторним статусом (ЕR–, РR–), з високим ризиком виникнення рецидиву захворювання, в якій оцінювання рівнів МБМ (VEGF, Bcl-2, Ki-67), ступеня диференціювання, глибини інвазії пухлини в міометрій та її локалізації в порожнині матки дали змогу індивідуалізувати вибір схеми ад’ювантної терапії. Це підвищило ефективність лікування, дало змогу запобігти виникненню локорегіонарних рецидивів і віддалених метастазів. Висновки. Рівні експресії досліджених молекулярно-біологічних маркерів і рецепторів ER, PR відрізняються залежно від віку, локалізації та тяжкості рецидиву захворювання. Це можна використовувати для визначення ризику виникнення рецидиву у хворих на РЕ.
Endometrial cancer (EC) ranks second in the structure of oncogynecological diseases both in Ukraine and worldwide. More than 80 % of recurrences occur in the first two years after surgical treatment. Molecular biological markers are extensively studied in different oncological diseases, because they allow to understand the etiology and pathogenesis of malignant growth more deeply. Aim. To study molecular biological markers and tumor hormonal status in patients with EC and determine their practical significance. Materials and methods. Molecular biologic markers of the tumor were studied in 89 stage I–IV EC patients. To study the hormonal status of the tumor in EC patients, 119 examinations were carried out. Results. Significant correlations were found between the level of molecular biological marker (MBM) expression, hormonal status of the tumor, the presence of disease recurrence, and the age of EC patients. The novelty of the study lay in the substantiation of treatment individualization for EC patients based on the determination of the tumor molecular biological characteristics and their prognostic value. It has been proven that the expression level of the studied MBM, ER and PR receptors in EC patients differed depending on age, presence, localization and severity of disease recurrence. A group of patients with a high risk of the disease recurrence has been revealed among EC patients. For the first time, a technology has been developed for the combined treatment of patients with I–II (T1-2N0M0) stages of EC with a negative receptor status (EP–, PR–) and a high risk of the disease recurrence to assess MBM levels (VEGF, Bcl-2, Ki-67), degree of differentiation, myometrial invasion depth and tumor localization in the uterine cavity allowing to individualize the choice of adjuvant therapy regimen, thus improving the effectiveness of treatment and preventing the occurrence of locoregional relapses and distant metastases. Conclusions. For the first time, the expression levels of the studied molecular biological markers and ER and PR receptors have been shown to differ depending on age, localization, and relapse severity, which could be used to determine the risk of relapse in EC patients.


Дод.точки доступу:
Міхановський, О. А.; Харченко, Ю. В.; Сухіна, О. М.; Кругова, І. М.; Щит, Н. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

12.


    Рязанова, О. Д.
    Вплив дефіциту магнію на прояви стресу в жінок репродуктивного віку, які хворі на неспецифічні вагініти [] / О. Д. Рязанова, Г. І. Резніченко // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 580-585
MeSH-головна:
ВАГИНИТ БАКТЕРИАЛЬНЫЙ -- VAGINOSIS, BACTERIAL (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)
МАГНИЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MAGNESIUM DEFICIENCY (диагностика, метаболизм, патофизиология, этиология)
Анотація: Неспецифічні вагініти – одна з найпоширеніших проблем у жінок репродуктивного віку, що посідає перше місце в структурі гінекологічних захворювань і має тенденцію до зростання. Відомо, що одна з причин виникнення неспецифічних вагінітів – вплив хронічного стресу на організм жінки, коли змінюється не тільки гормональна система, але й виникає дефіцит мікроелементів, особливо магнію. Мета роботи – вивчити вплив препарату магнію на клінічні прояви стресу в комплексному лікуванні неспецифічних вагінітів у жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Обстежили 160 жінок, яких поділили на 2 клінічні групи з підгрупами: основна група – 94 (58,8 %) хворі на неспецифічні вагініти, які отримували лікування за розробленими клініко-діагностичними алгоритмами та схемами; група порівняння – 66 (41,2 %) пацієнток із неспецифічними вагінітами, котрі отримували лікування згідно з чинними протоколами. Під час обстеження жінок застосували загальноклінічні (збір скарг та анамнезу, гінекологічний огляд, оцінювання мікроскопії мазків піхви за критеріями Амселя, Нугента, Дондерса), лабораторні (визначення рівня адреналіну, норадреналіну, кортизолу, магнію в крові), статистичні методи, здійснили анкетування. Результати. Призначення препарату магнію за схемою в основній групі пацієнток достовірно зменшило ознаки тривожності та депресії, нормалізувало рівень магнію в крові (р 0,05). Висновки. У жінок репродуктивного віку, які хворі на неспецифічні вагініти та постійно зазнають впливу стресових факторів, визначили погіршення психоемоційного стану, зокрема діагностували тривожність і депресію різних ступенів вираженості, підтверджені результатами застосування госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS). У цих жінок встановили також підвищення рівнів гормонів стресу (адреналіну, норадреналіну, кортизолу), зниження рівня магнію в крові порівняно з показниками здорових осіб. Застосування препарату магнію за схемою в комплексному лікуванні неспецифічних вагінітів у жінок репродуктивного віку з хронічним стресом нормалізує рівень магнію в крові, вірогідно покращує психоемоційний стан, зменшує симптоми тривоги та депресії, достовірно поліпшує безпосередні результати лікування.
Nonspecific vaginitis is one of the most common problems in women of reproductive age, which ranks first in the structure of gynecological diseases and tends to increase. It is known that one of the causes of nonspecific vaginitis is the chronic stress influence on a woman’s body. At the same time, not only the hormonal system changes, but there is also a deficiency of trace elements, especially magnesium. Aim. To study the effect of magnesium preparations on the clinical manifestations of stress in the complex treatment of nonspecific vaginitis in women of reproductive age. Materials and methods. 160 women were examined, who were divided into 2 clinical groups with subgroups: the main group – 94 (58.8 %) patients with nonspecific vaginitis, who received treatment according to developed clinical diagnostic algorithms and schemes. The comparison group included 66 (41.2 %) patients with nonspecific vaginitis, who received treatment according to known protocols. In the process of examining groups, the following methods of examination were used: general (collection of complaints and anamnesis, gynecological examination, assessment of microscopy of vaginal smears according to the Amsel, Nugent and Donders criteria), laboratory (serum levels of adrenaline, noradrenaline, cortisol, magnesium), questioning, statistical. Results. The use of magnesium preparation according to the scheme in the main group significantly reduced the symptoms of anxiety and depression, normalized the blood magnesium level in contrast to the comparison group (Р 0.05). Conclusions. In women of reproductive age, suffering from nonspecific vaginitis, who are constantly under the influence of stress factors, a deterioration in the psycho-emotional state is determined in the form of anxiety and depression of varying severity, as evidenced by the results of the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). In addition, in such women, there is an increase in the levels of stress hormones (adrenaline, noradrenaline, cortisol), a decrease in the blood magnesium level in contrast to the indicators in healthy individuals. The use of magnesium preparation according to the scheme in the complex treatment of nonspecific vaginitis in women of reproductive age with chronic stress normalizes the blood magnesium levels, significantly improves the psycho-emotional state, reduces the symptoms of anxiety and depression and significantly improves the direct results of treatment.


Дод.точки доступу:
Резніченко, Г. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

13.


   
    Застосування терапії інфрачервоним лазером в післяопераційному періоді у пацієнтів із вузловим токсичним зобом [] / С. М. Завгородній [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 586-590
MeSH-головна:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика, лекарственная терапия, хирургия)
ЛАЗЕРНАЯ ТЕРАПИЯ -- LASER THERAPY (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Анотація: Вузловий токсичний зоб (ВТЗ) посідає друге місце в структурі тиреотоксикозу, становить майже 10,0–12,0 % загальної захворюваності. Питання післяопераційного ведення пацієнтів із ВТЗ, застосовуючи інфрачервоний лазер, залишається недостатньо вивченим і доволі дискутабельним. Це обґрунтовує доцільність продовження досліджень із цієї проблеми. Мета роботи – оцінити результати застосування терапії інфрачервоним лазером у пацієнтів із вузловим токсичним зобом у ранньому та відділеному післяопераційних періодах після органозберігальних хірургічних втручань і тиреоїдектомій. Матеріали та методи. Дослідження здійснили за участю 35 (50,7 %) хворих основної групи, яким у післяопераційному періоді додатково здійснили 1–3 курси терапії інфрачервоним лазером, а також 34 (49,3 %) пацієнтів групи порівняння, яким таке лікування не призначали. Результати. У структурі операцій основної групи превалювала тиреоїдектомія – 20 (57,1 %) випадків. Органозберігальні операції виконали 15 (42,9 %) пацієнтам. У групі порівняння здійснили 18 (52,9 %) тиреоїдектомій і 16 (47,1 %) резекційних операцій. Висновки. Майже в половині випадків вузлового токсичного зобу (14 (41,2 %) в основній та 15 (42,9 %) у групі порівняння) визначили однобічне моно- чи багатовузлове ураження, а отже можна було виконати органозберігальне оперативне втручання. У разі виконання резекційного оперативного втручання не зареєстрували жодного випадку післяопераційного гіпопаратиреозу. Всі випадки такого ускладнення виявили у хворих після тотальних тиреоїдектомій – 7 (35,0 %) в основній групі та 8 (44,4 %) у групі порівняння, р = 0,2956. Застосування інфрачервоної терапії на післяопераційну ділянку стимулює кровообіг у тканинах і пришвидшує відновлення функції прищитоподібних залоз. Так, в основній групі рівень паратгормона відновлювався в середньому через 3,5 (1,5; 6,0) місяця, а в групі порівняння – через 6,5 (3,5; 9,0) місяця, р = 0,0412. Призначення терапії інфрачервоним лазером у післяопераційному періоді хворим, яким здійснили органозберігальні оперативні втручання, дало змогу зменшити дозу замісної терапії з 25,0 (25,0; 50,0) мкг у групі порівняння до 12,5 (12,5; 25,0) мкг в основній групі, р = 0,0341.
The question of postoperative management for patients with nodular toxic goiter (NTG) using an infrared-wave laser remains poorly investigated and highly debatable, which creates conditions for further investigation of this issue. Aim. To evaluate the results of infrared-beam laser therapy in patients with NTG in the early and long-term postoperative periods after organ-preserving surgical interventions and thyroidectomies. Materials and methods. The main group of 35 (50.7 %) patients was examined after additional postoperative infrared-beam laser therapy (1–3 courses) while the comparison group of 34 (49.3 %) patients did not receive this treatment. Results. Thyroidectomy prevailed in the structure of surgeries in the main group (20 (57.1 %) cases). Organ-sparing surgeries were performed in 15 (42.9 %) patients. In the comparison group, 18 (52.9 %) thyroidectomies and 16 (47.1 %) thyroid resections were performed. Conclusions. Almost half of NTG cases (14 (41.2 %) in the main group and 15 (42.9 %) in the comparison group were unifocal mono- or lobar nodular affection which provided an opportunity to perform organ-sparing surgeries. No postoperative hypoparathyroidism was observed in the patients who underwent surgical resection. All the cases of this disorder were observed in patients after total thyroidectomy – 7 (35.0 %) in the main group and 8 (44.4 %) in the comparison group, P = 0.2956. The application of infrared-beam therapy to the postoperative area stimulated blood flow in the tissues and led to renewal of the parotid function: the parathormone level in the main group was restored in the average period of 3.5 (1.5; 6.0) months and in the comparison group – in 6.5 (3.5; 9.0) months, P = 0.0412. The postoperative use of infrared-beam laser therapy in patients with organ-sparing surgical interventions allowed reducing the dose of replacement therapy from 25.0 (25.0; 50.0) µg in the comparison group to 12.5 (12.5; 25.0) µg in the main group, P = 0.0341.


Дод.точки доступу:
Завгородній, С. М.; Гатіа, М. С.; Кубрак, М. А.; Данилюк, М. Б.
Экз-ры:
Знайти схожі

14.


    Кузнєцова, О. Д.
    Синдром обструктивного апное сну в дітей як міждисциплінарна проблема (огляд літератури) [] / О. Д. Кузнєцова, С. М. Недельська, А. А. Кузнєцов // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 591-598
MeSH-головна:
АПНОЭ ОБСТРУКТИВНОЕ ВО СНЕ -- SLEEP APNEA, OBSTRUCTIVE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ -- CHILD HEALTH SERVICES
ПОЛИСОМНОГРАФИЯ -- POLYSOMNOGRAPHY (использование)
Анотація: Мета роботи – проаналізувати відомості сучасної наукової літератури щодо етіології, факторів ризику, патогенезу, діагностики та лікування синдрому обструктивного апное сну в дітей (СОАС). Результати. Поширеність СОАС у дітей становить 1–5 %, пік захворюваності – у віці від 2 до 6 років. Основними факторами ризику СОАС вважають аденотонзилярну гіпертрофію, ожиріння, черепно-лицеві аномалії. Клінічно розрізняють нічні та денні симптоми. Нічні включають хропіння, дихання через рот, паузи в диханні, неспокійний сон, енурез і підвищену пітливість; денні – носову обструкцію, ротове дихання, ранковий головний біль, сонливість, порушення концентрації уваги та гіперактивність. Нічна полісомнографія – золотий стандарт діагностики СОАС. Якщо цей метод недоступний, можливе використання скринінгових систем, як-от кардіореспіраторний моніторинг. Показник індексу апное/гіпопное ?1 за годину вважають діагностичним критерієм легкого СОАС у дітей, а в дорослих цей показник становить ?5. Серед методів лікування СОАС найбільш ефективними за відповідними показаннями є аденоїдектомія, CPAP-терапія, інтраназальні кортикостероїди, антагоністи лейкотрієнових рецепторів, при ожирінні обов’язковою є модифікація способу життя. Висновки. Проблема синдрому обструктивного апное сну недооцінена, тому доволі низькою є настороженість лікарів, визначають також недостатність діагностичних можливостей лікувально-профілактичних закладів в Україні. Нічну полісомнографію або скринінгові діагностичні методи (кардіореспіраторний моніторинг) треба використовувати в разі припущення про виникнення СОАС. Лікувальні заходи при апное спрямовані передусім на усунення етіологічних факторів і чинників ризику. Наявність СОАС у дітей з аденоїдними вегетаціями – абсолютне показання до їх видалення.
Aim. To analyze the data of modern scientific literature about the etiology, risk factors, pathogenesis, diagnosis and treatment of obstructive sleep apnea (OSA) in children. Results. The prevalence of OSA in children is about 1–5 %, with a peak incidence between the ages of 2 and 6 years. The main risk factors for OSA include adenotonsillar hypertrophy, obesity, and craniofacial anomalies. Nocturnal and daytime symptoms are clinically distinguished. Nocturnal ones include snoring, mouth breathing, pauses in breathing, restless sleep, enuresis and sweating; daytime symptoms are nasal obstruction, mouth breathing, morning headache, drowsiness, violation in attention concentration and hyperactivity. Nocturnal polysomnography is the gold standard for the diagnosis of OSA, in the absence of which the use of screening systems is possible, in particular – cardiorespiratory monitoring. The apnea/hypopnea index ?1 per hour is considered a diagnostic criterion for mild OSA in children and differs from that in adults ?5. Among the most effective treatments for OSA are adenoidectomy, CPAP therapy, intranasal corticosteroids, leukotriene receptor antagonists, and lifestyle modification in obesity is obvious. Conclusions. The problem of OSA syndrome is underestimated, and the vigilance of physicians as well as diagnostic opportunities of treatment and prevention facilities in Ukraine are quite low. Nocturnal polysomnography or screening diagnostic methods (cardiorespiratory monitoring) should be used in case of suspected OSA. Therapeutic measures for apnea are primarily aimed at eliminating etiological and risk factors. The presence of OSA in children with adenoids is an absolute indication for their removal.


Дод.точки доступу:
Недельська, С. М.; Кузнєцов, А. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

15.


   
    Сучасні аспекти лікування ранового процесу із застосуванням покриттів (пов'язок) [] / О. П. Шматенко [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 599-606
MeSH-головна:
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (физиология)
РАНЫ ЗАКРЫТИЯ МЕТОДЫ -- WOUND CLOSURE TECHNIQUES (использование)
ПОВЯЗКИ ГИДРОКОЛЛОИДНЫЕ -- BANDAGES, HYDROCOLLOID (использование)
ГИДРОГЕЛИ -- HYDROGELS (фармакокинетика)
Анотація: В огляді узагальнено відомості щодо асортименту сучасних ранових покриттів (пов’язок), які є на фармацевтичному ринку. Досліджена група засобів містить велику кількість похідних із різною природою основи-носія та комбінацією активних фармацевтичних інгредієнтів. Визначили, що розроблення нових ранових покриттів передбачає реалізацію комплексного впливу на рановий процес, який досягається багатошаровою структурою ранових покриттів (пов’язок) із чітко зумовленими функціями кожної складової: контактний шар знижує адгезію до поверхні рани, сорбційний шар забезпечує незворотну сорбцію, утримання та інактивацію ексудату рани, фармакологічно активний шар чинить вплив на провідні фактори патогенезу ранового процесу, а зовнішня ізолювальна мембрана створює ранову оклюзію. Висновки. Події останніх років, пов’язані з проведенням АТО/ООС на території України, засвідчують невирішеність проблеми лікування бойової хірургічної травми і для медичної служби Збройних Сил, і для національної системи охорони здоров?я. Це обґрунтовує необхідність розширення асортименту ранових покриттів (пов’язок) комплексної дії для потреб військової медицини. Виявили перевагу застосування в гнійно-запальній і некротичній фазах розвитку ранового процесу належних покриттів (пов’язок) із сильно вираженою осмотичною активністю, яким притаманна низька адгезія до ранової поверхні та антибактеріальна активність. Для застосування на наступних фазах ранового процесу рекомендовані засоби з помірною осмотичною активністю, що мають комбінацію антибактеріальних і репаративних властивостей. У заключній фазі ранового процесу покриття мають запобігати висиханню ранової поверхні, захищати та, якщо це можливо, сприяти росту грануляцій.
The review provides information concerning the assortment of modern wound dressings (bandages) which are presented on the pharmaceutical market. The studied group of dressings varies widely in chemical composition and active pharmaceutical ingredients. It has been determined that the development of modern wound dressings provides for the realization of a complex effect on the wound process, which is achieved by the multi-layer structure of the dressing (bandages) with clearly defined functions of each component – the contact layer reduces adhesion to the wound surface; sorption layer provides irreversible sorption, retention and inactivation of wound exudate; pharmacologically active layer influences the main factors of wound process pathogenesis; outer isolating membrane generates wound occlusion. Conclusions. The events of recent years which related to the Anti-terrorist operation / the Joint Forces Operation in Ukraine indicate the unresolved problem of combat surgical trauma treatment. This is an important issue for the Medical services of the Armed Forces and the health care system of Ukraine. This necessitates expanding the range of wound dressing (bandages) with combined action for military medicine. It has been determined that the treatment in the purulent-necrotic phase of the wound process, it is advisable to use wound dressings with strong osmotic and antibacterial activity and low adhesion to the wound surface. In the second phase of the wound process, it is advisable to use wound dressings with moderate osmotic activity and a combination of antibacterial and reparative properties. In the final phase of the wound process, wound dressings should prevent drying of the wound surface as well as protect and stimulate the growth of granulations.


Дод.точки доступу:
Шматенко, О. П.; Давтян, Л. Л.; Приходько, Т. В.; Кучмістова, О. Ф.; Тарасенко, В. О.; Козіко, Н. О.; Вороненко, Д. В.; Осьодло, В. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

16.


   
    Extrapulmonary manifestations of coronavirus disease (COVID-19): current status (a literature review) [] / O. V. Riabokon [et al.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 607-612
MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (вирусология, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
Анотація: Мета роботи – проаналізувати відомості фахової літератури щодо сучасних уявлень про позалегеневі прояви коронавірусної хвороби (COVID-19). На підставі аналізу сучасної наукової літератури проаналізували клінічні прояви коронавірусної хвороби (COVID-19) як мультисистемного захворювання з двома основними типами клінічних проявів: легеневими та позалегеневими. Визначальні патогенетичні механізми виникнення позалегеневої симптоматики, – тропізм SARS-CoV-2 до рецепторів ACE2 (є не лише на альвеолярних клітинах ІІ типу, але й на клітинах серця, нервової системи, ендотелію судин, тонкого і товстого кишечника, клітин базального шару епідермісу, клітинах органів ендокринної системи тощо), а також імунозалежні механізми, зокрема розвиток «цитокінового шторму». Показано, що спектр позалегеневих проявів COVID-19 дуже широкий, а клінічні прояви вирізняються істотним поліморфізмом. Проаналізували позалегеневу симптоматику COVID-19 з боку органів шлунково-кишкового тракту, нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, шкіри тощо. Звернули увагу на певну асоціацію окремих позалегеневих проявів із тяжкістю перебігу COVID-19. Так, окремі позалегеневі прояви асоціюються з легшим перебігом COVID-19 (аносмія, дисгевзія тощо), а інші виникають у разі тяжкого перебігу хвороби (ураження печінки, нирок, серця, підшлункової залози). Ба більше, деякі позалегеневі прояви, особливо з боку нервової системи, можуть залишатися в пацієнтів навіть після гострого періоду хвороби. Розглянули позалегеневі прояви, що нині описані в невеликої кількості пацієнтів, зумовлюючи необхідність продовження вивчення цього питання. Висновки. COVID-19 характеризується широким спектром і високою частотою розвитку позалегеневих проявів, що пояснюється прямою дією SARS-CoV-2 та імунозалежними механізмами. Окремі позалегеневі прояви асоціюються з легшим перебігом COVID-19, інші виникають при тяжкому перебігу хвороби.
The aim of the study is to analyze the literature data on modern views concerning extrapulmonary manifestations of coronavirus disease (COVID-19). Based on the analysis of current publications, the article analyzes the clinical manifestations of coronavirus disease (COVID-19) as a multisystem disorder with two main types of clinical manifestations, namely pulmonary and extrapulmonary. Determining pathogenetic mechanisms of extrapulmonary symptoms are, on the one hand, the tropism of SARS-CoV-2 to ACE2 receptors, expressed not only by alveolar epithelial type II cells, but also by cells of the heart, nervous system, vascular endothelium, small and large intestine, basal layer cells of the epidermis, cells of endocrine organs, etc., and on the other hand, immune-dependent mechanisms, in particular the development of “cytokine storm”. It is shown that the spectrum of extrapulmonary manifestations of COVID-19 is very wide, and clinical manifestations are characterized by significant polymorphism. Extrapulmonary symptoms of COVID-19 were analyzed considering the organs of the gastrointestinal tract, nervous, cardiovascular and endocrine systems, skin and others. Attention is drawn to a certain association between definite extrapulmonary manifestations and the severity of COVID-19 course. Thus, particular extrapulmonary manifestations are associated with a milder course of COVID-19 (anosmia, dysgeusia, etc.), others, vice versa, occur in severe disease (damage to liver, kidney, heart, pancreas). In addition, some extrapulmonary manifestations, especially of the nervous system, may remain in patients even after an acute period of the disease. Some extrapulmonary manifestations, which are currently described in a small number of patients, are also reviewed. Conclusions. COVID-19 is characterized by a wide range and high frequency of extrapulmonary manifestations, which is explained by both the direct action of SARS-CoV-2 and immune-dependent mechanisms. Some extrapulmonary manifestations are associated with a milder course of COVID-19, others, on the contrary, occur in severe disease.


Дод.точки доступу:
Riabokon, O. V.; Pak, К. А.; Riabokon, Yu. Yu.; Furyk, О. О.; Cherkaskyi, V. V.
Экз-ры:
Знайти схожі

17.


    Самура, Б. Б.
    Хронічні лімфопроліферативні захворювання та кардіоваскулярний ризик (огляд літератури) [] / Б. Б. Самура, М. О. Панасенко // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 613-624
MeSH-головна:
ЛИМФОПРОЛИФЕРАТИВНЫЕ НАРУШЕНИЯ -- LYMPHOPROLIFERATIVE DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (вредные воздействия, использование)
КАРДИОТОКСИНЫ -- CARDIOTOXINS (терапевтическое применение)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Порушення функції серця у разі призначення протипухлинних препаратів можуть обмежувати лікування хронічних лімфопроліферативних захворювань (ХЛПЗ). Кардіоваскулярна токсичність, пов’язана з протипухлинним лікуванням, включає гіпертензію, гіпотензію, аритмії, перикардит, порушення проведення, тромбоемболічні ускладнення, серцеву недостатність і смерть. Ризик розвитку кардіотоксичності збільшують деякі фактори, як-от ступінь експозиції препарату, вік, захворювання серця в анамнезі, артеріальна гіпертензія, комбінована терапія, попередні променева чи хімієтерапія. Мета роботи – оцінити вплив протипухлинного лікування на виникнення кардіоваскулярних подій у хворих на ХЛПЗ за відомостями світової наукової літератури. Принциповим є виявлення ознак кардіоваскулярної токсичності до розвитку клінічних проявів пошкодження міокарда та судин. Залишається нез’ясованою роль маркерів у виявленні групи ризику несприятливих кардіоваскулярних подій. Рання діагностика та визначення прогностичних факторів кардіоваскулярної токсичності, що розвиваються після поліхімієтерапії онкогематологічних захворювань, – важливі та до кінця не з’ясовані завдання. Висновки. Прогноз розвитку кардіоваскулярних подій після протипухлинного лікування ХЛПЗ залишається несприятливим. Протягом протипухлинного лікування для виявлення ранніх ознак і ризику виникнення кардіотоксичності рекомендований клінічний моніторинг, застосування методів візуалізації, визначення рівня біомаркерів (натрійуретичні пептиди, тропоніни) для стратифікації ризику кардіотоксичності. Застосування новітніх біомаркерів та їхніх комбінацій може бути шляхом покращення оцінювання ризику кардіотоксичності під час ХЛПЗ. Нині немає достатніх доказів доцільності рутинного визначення цих біомаркерів, що вказує на необхідність планування нових досліджень.
Heart dysfunction that occurred after using of anticancer drugs and monoclonal antibodies may be a limit factor in treatment of chronic lymphoproliferative diseases (CLPD). Cancer therapy-related cardiovascular toxicity include hypotension, hypertension, arrhythmias, conduction disturbances, pericarditis, thromboembolic events, heart failure, death. The risk of cardiotoxicity may be increased by some factors that include drug exposure, age, history of heart diseases, arterial hypertension, drug combination, previous radiotherapy or chemotherapy. The aim of the work is to assess the impact of anticancer treatment on the occurrence of cardiovascular events in patients with CLPD according to the world scientific literature data. It is important to detect the cardiovascular toxicity before the development of clinical manifestations of damage to the myocardium and blood vessels. The role of markers in identifying the risk group of adverse cardiovascular events remains unclear. Early diagnostics and determination of prognostic factors of cardiovascular toxicity, which develop after anticancer therapy of CLPD, are important and not solved problems. Conclusions. The prognosis for the development of cardiovascular events after antitumor treatment of CLPD remains unfavorable. Clinical monitoring, imaging methods, determination of the biomarker levels (natriuretic peptides, troponins) for cardiotoxicity risk stratification are recommended during antitumor treatment to identify early signs and risk of cardiotoxicity. The use of the latest biomarkers and their combinations may be a way to improve the assessment of the cardiotoxicity risk in CLPD. To date, there is no sufficient evidence on the feasibility of routine determining these biomarkers, which indicates the need to plan new studies.


Дод.точки доступу:
Панасенко, М. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

18.


   
    Випадок термінального ілеїту, який не став хворобою Крона [] / Г. М. Дмитрякова [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 625-629
MeSH-головна:
ИЕРСИНИОЗЫ -- YERSINIA INFECTIONS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КРОНА БОЛЕЗНЬ -- CROHN DISEASE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЛАКТАЗА -- LACTASE (дефицит)
Анотація: Нині спостерігають збільшення частоти діагностики запальних захворювань кишківника в дітей, зокрема хвороби Крона. Виявлення типових ендоскопічних ознак – золотий ендоскопічний стандарт діагностики цієї хвороби. Якщо така ендоскопічна картина супроводжується хронічною діареєю, абдомінальним болем, втратою маси тіла, а також лабораторними змінами (підвищення рівня фекального кальпротектину та С-реактивного білка), діагноз хвороби Крона стає очевидним, і діагностичний пошук припиняють. Але є й інші захворювання, зокрема інфекційної природи, що можуть мати подібну клінічну, лабораторну й ендоскопічну симптоматику; їх також треба включати до кола діагностичного пошуку. Мета роботи – ознайомити лікарів-практиків з особливостями діагностики та спостереження за пацієнтом з ієрсиніозною інфекцією на тлі лактазної недостатності, що клінічно нагадувала хворобу Крона. Клінічний випадок. Хлопець віком 14 років звернувся зі скаргами на біль у животі, рецидивну діарею, слабкість, відсутність збільшення маси тіла. Мати вважає дитину хворою впродовж 9 місяців, коли з’явився періодичний біль у животі, діарея до 10–12 разів на добу, іноді нудота та блювання. З часом епізоди діареї стали частішими, виявили зв’язок із вживанням молока. Через 4 місяці після початку захворювання в дитини різко знизився апетит, з’явилися слабкість, біль у животі, рецидивна діарея, визначили відсутність приросту маси тіла при збільшені довжини тіла. Через 8 місяців від часу появи скарг дитина потрапила в стаціонар із клінікою гострого захворювання (лихоманка, біль у животі, блювання, діарея протягом 10 днів). Хлопця оглянули хірург і дитячий гастроентеролог, здійснили додаткові обстеження, зокрема визначення рівня фекального кальпротектину, який був підвищений майже в 5 разів. Під час колоноскопії виявили термінальний ілеїт. Хлопець отримував неспецифічне лікування (месалазин 3 г/добу тощо), спостерігали швидке покращення стану: зник біль у животі, регресував астенічний синдром, зменшилася діарея. Хоча анамнестичні, клінічні, лабораторні й інструментальні дані дуже характерні для хвороби Крона, виникли сумніви щодо діагнозу, які пов’язані з відсутністю запальних змін у загальному аналізі крові та фактично спонтанною ремісією вираженого загострення, для зменшення якого месалазин зазвичай не ефективний. Треба було виключити інші причини запалення тонкої кишки (кишкові інфекції, туберкульоз). РНГА із псевдотуберкульозним діагностикумом дала позитивну відповідь (кишковоієрсиніозним діагностикумом О3). Висновки. У дітей із припущенням про наявність запальних захворювань кишківника слід виключити кишкові інфекції (зокрема ієрсиніозну) як причину симптомів. Навіть при чіткій картині термінального ілеїту, який характерний для хвороби Крона, результати ендоскопії кишківника можуть бути відносно неспецифічними, тому в діагностичному процесі щодо етіології ілеїту необхідно враховувати також дані анамнезу, відповідність результатів лабораторних обстежень, серологічні маркери деяких інфекційних захворювань.
Currently, there is an increase in the incidence of inflammatory bowel disease in children, including Crohn’s disease. Detection of typical endoscopic signs is the gold endoscopic standard for this disease diagnosis. When such endoscopic picture is accompanied by chronic diarrhea, abdominal pain, weight loss, and laboratory changes in the form of increased levels of faecal calprotectin and C-reactive protein, the diagnosis of Crohn’s disease becomes apparent and the diagnostic search is stopped. But there are other diseases, including of infectious type, that may have similar clinical, laboratory and endoscopic symptoms, which should be included in the scope of diagnostic search. Aim. To acquaint physicians with the features of diagnosis and monitoring of a patient with Yersinia infection on the background of lactase deficiency, clinically reminiscent of Crohn’s disease. Clinical case. A boy, 14 years old, complained of abdominal pain, recurrent diarrhea, weakness, lack of weight gain. A mother considered the child sick for 9 months, when periodic abdominal pain, diarrhea up to 10–12 times a day, sometimes nausea and vomiting occurred. Over time, episodes of diarrhea became more frequent, mainly after drinking milk. Four months after the disease onset, the child lost appetite, developed weakness, abdominal pain, recurrent diarrhea, no weight gain with increasing body length. Eight months after presenting complaints, the child was admitted to a hospital with acute disease manifestations (fever, abdominal pain, vomiting, diarrhea for 10 days). The boy was examined by a surgeon and a pediatric gastroenterologist. During colonoscopy, terminal ileitis was detected. The boy received non-specific treatment (mesalazine 3 g/day, etc.), there was a rapid improvement: abdominal pain disappeared, asthenic syndrome regressed, diarrhea reduced. Although amnestic, clinical, laboratory and instrumental data were very characteristic of Crohn’s disease, the diagnosis was questionable due to the lack of inflammatory changes in the general blood test and the fact that spontaneous remission of such severe exacerbation, for which mesalazine was usually ineffective. It was necessary to exclude other causes of inflammation of the small intestine (intestinal infections, tuberculosis). RNGA with pseudotuberculosis diagnosticum gave a positive result (intestinal yersiniosis diagnosticum O3). Conclusions. In children with suspected inflammatory bowel disease, intestinal infections, namely yersinia infection, should be ruled out as the cause of symptoms. Even with clear manifestations of terminal ileitis, which is characteristic of Crohn’s disease, the results of intestinal endoscopy may be relatively nonspecific, so the disease history, a correspondence with laboratory results, serological markers of some infectious diseases should also be taken into account in the diagnostic process for the ileitis etiology.


Дод.точки доступу:
Дмитрякова, Г. М.; Боярська, Л. М.; Подліанова, О. І.; Левчук-Воронцова, Т. О.; Гребенюк, Л. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

19.


    Медведь, В. І.
    Мієлодиспластичний синдром під час вагітності [] / В. І. Медведь, І. М. Грицай, А. Є. Гусєва // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2022. - Т. 24, N 5. - С. 630-634
MeSH-головна:
МИЕЛОДИСПЛАСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ -- MYELODYSPLASTIC SYNDROMES (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, HEMATOLOGIC (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
РОДОВ ОСЛОЖНЕНИЯ -- OBSTETRIC LABOR COMPLICATIONS (лекарственная терапия, профилактика и контроль)
Анотація: Мета роботи – висвітлити таку рідкісну патологію, як мієлодиспластичний синдром у вагітних, надати рекомендації щодо лікування, ведення та пологів у таких пацієнток згідно з відомостями фахової літератури; навести власний досвід успішного ведення вагітності та пологів у двох жінок із цією патологією. Висновки. Мієлодиспластичний синдром вкрай рідко діагностують у вагітних. Захворювання асоційоване з підвищеним ризиком ускладнень і для матері, і для плода. Питання щодо планування та ведення вагітності в пацієнток із цим захворюванням мають спільно вирішувати фахівці-гематологи й акушери-гінекологи після ретельного комплексного обстеження, що уточнює стан кістковомозкового кровотворення. Ведення вагітності та розродження мають здійснюватися в висококваліфікованій установі з мультидисциплінарним підходом і можливістю моніторингу показників гемограми, динамічного контролю стану плода, адекватного та своєчасного забезпечення компонентами крові.
The aim. To highlight such a rare pathology as myelodysplastic syndrome in pregnant women, provide recommendations for treatment, management, and delivery in such patients according to modern literature, and share own experience of successful pregnancy and delivery management in two women with this pathology. Conclusions. Myelodysplastic syndrome is extremely rare in pregnant women, and the disease is associated with an increased risk of complications for both mother and fetus. The issue of planning and management of pregnancy in patients with this disease should be decided jointly by hematologists and obstetrician-gynecologist after a thorough comprehensive examination clarifying the state of bone marrow hematopoiesis. Pregnancy and delivery should be managed in a highly qualified institution with a multidisciplinary approach and the ability to monitor hemogram, dynamic monitoring of the fetus, adequate and timely supply of blood components.


Дод.точки доступу:
Грицай, І. М.; Гусєва, А. Є.
Экз-ры:
Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)