Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Зведеного каталогу періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Періодичних видань (55)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=АУ20/2019/19/2<.>

Общее количество найденных документов : 55
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-55

Безега, О. В.
Вплив антиоксидантної терапії на тяжкість перебігу, ефективність лікування та тривалість ремісіїї у хворих на псоріаз [] / О. В. Безега, І. Б. Попова // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 4-8. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Ресвератрол
MeSH-главная:
ПСОРИАЗ -- PSORIASIS
СИРТУИНЫ -- SIRTUINS
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ -- LIPID PEROXIDATION
Аннотация: Поширеність псоріазу обумовлює високу актуальність пошуку нових методів лікування. В даній статті говориться про зв'язок розвитку клінічної картини з перекисним окисленням ліпідів у хворих на псоріаз та доцільністю включення до лікування препаратів з антиоксидантними властивостями. Продукти перекисного окислення ліпідів регулюють проліферацію клітин та проникність клітинних мембран, тому функція та будова шкіри напряму залежать від рівня ліпідів та фосфоліпідів. У хворих, що страждають на псоріаз легкого та тяжкого перебігу в сироватці крові виявлено збільшення рівня продуктів ліпідного обміну, а саме холестерину, тригліцеридів та вільних жирних кислот, а також зміну співвідношення фракційного вмісту фосфоліпідів в мембранах еритроцитів. Враховуючи вищенаведені причини розвитку даного захворювання, на наш погляд, доцільно включити в комплексне лікування препарати, що мають антиоксидантні властивості. Антиоксиданти – це група біологічно активних речовин, яка має здатність вступати у взаємодію з різними реактогенними окислювачами, активними формами кисню та іншими вільними радикалами , що призводить до їх повної або часткової інактивації. Дане дослідження проводилось із додаванням Ресвератролу до стандартних схем лікування псоріазу. Обсяг лабораторних досліджень включав: діагностику змін в біохімічному аналізі крові зібраному натщесерце вранці, а саме дослідити вміст загального білка, альбуміну, білірубіну, ліпідів низької та високої щільності, фосфоліпідів, холестерину, аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази. Після проведеного лікування спостерігалось зменшення симптоматики у хворих, що отримували комплексну терапію було більш інтенсивним, ніж у хворих, що отримували стандартну терапію. Клінічно спостерігалось більш прискорене зменшення інфільтрації, еритеми та лущення, а також зменшення свербіжу.

Доп.точки доступа:
Попова, І. Б.
Экз-ры:
Найти похожие

Ждан, В. М.
Циркадно-залежні ектопічні ритми у молодих осіб: етіопатогенетичні особливості та підходи до лікування [] / В. М. Ждан, О. І. Катеренчук // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 9-12. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ВЕГЕТАТИВНОЙ БОЛЕЗНИ -- AUTONOMIC NERVOUS SYSTEM DISEASES
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
Аннотация: Вегетативна нервова система відіграє ключову роль в процесах адаптації, регулюючи функціонування цілого організму. Нерідко одним з перших проявів вегетативної циркадної дезадаптації стає порушення серцевого ритму. Мета дослідження: оцінити взаємозв’язок між порушенням циркадного ритму та вегетативної регуляції з виникненням аритмічних подій у пацієнтів молодого віку з подальшою розробкою підходів до лікування. Матеріали і методи: дослідження виконано на базі Медичного лікувально-діагностичного центру «МЕДІОН» серед 34 пацієнтів віком 18-35 років, розділених на досліджувану та контрольну групи. Результати: незважаючи на достовірно більшу частоту суправентрикулярних аритмій в досліджуваній групі в порівнянні з контрольною, в контрольній групі суправентрикулярна екстрасистолія виникала у нічний час (з піком з 3 до 6 години ранку). В досліджуваній групі передсердна ектопія спостерігалась переважно в період з 5 години ранку до 12 години дня. Серед пацієнтів обстежуваної групи з шлуночковими ектопічними комплексами понад 500 на добу не виявлено часового проміжку, під час якого кількість шлуночкових екстрасистол статистично значимо домінувала. Найвагомішими факторами шлуночкових ектопічних подій виявились: тривалість сну менше 6 годин, робочий день понад 10 годин та занадто малий час перебування на свіжому повітрі. В якості лікувальних заходів всім обстежуваним було рекомендовано модифікацію способу життя з додаванням за потреби вегето-стабілізуючих засобів та антиаритміків. Висновок: сучасний стиль життя молодого покоління призводить до порушення циркадних біоритмів як результату дисбалансу вегетативної регуляції та подальшого виникнення ектопічних аритмічних явищ. Найнесприятливішими факторами при цьому є тривалість сну менше 6 годин, робочого дня понад 10 годин та перебування на свіжому повітрі менше 2 годин на добу.

Доп.точки доступа:
Катеренчук, О. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Сучасний підхід до терапії коморбідної патології [] / В. М. Ждан [та ін.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 12-15. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Розувастатин
MeSH-главная:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Аннотация: Oстеoaртрит – нaйчaстiше, пoлiетioлoгiчне захворювання суглобів, виникнення тa рoзвитoк якoгo пoв’язaнi з низкoю генетичних, ендoгенних (гoрмoнaльний бaлaнс, iмуннi пoрушення, oксидaцiйний стрес) тa екзoгенних фaктoрiв (трaвмa, перевaнтaження). Пoєднaння метaбoлiчнoгo синдрoму тa oстеoaртриту – oднa з нaйбiльш aктуaльних медикo-сoцiaльних прoблем теперiшньoгo суспiльствa. Це oбумoвленo як їх нaдзвичaйнo висoкoю пoширенiстю, тaк i висoкoю кoмoрбiднiстю з iншими стaнaми i зaхвoрювaннями, якi мaють iстoтний вплив нa якiсть життя пaцiєнтiв. Метoю нaшoї рoбoти стaлo вивчення плейoтрoпнoгo ефекту рoзувaстaтину нa вирaженiсть бoльoвoгo синдрoму i aктивнiсть зaхвoрювaння при oстеoaртриты в oсiб з МС, a тaкoж йoгo вплив нa рiвень aртерiaльнoгo тиску, чaстoту серцевих скoрoчень, рiвень aнтрoпoметричних пoкaзникiв тa пoкaзникiв лiпiдoгрaми. Було обстежено 30 хвoрих нa остеоартрит i метaбoлiчним синдрoмом. Хворі були розділені на дві зіставні за віком групи. Рoзувaстaтин признaчaли І групі (n=15) пo 20 мг 1 рaз нa дoбу прoтягoм 12 днiв. Критерiями ефективнoстi лiкувaння були: вираженість больового синдрому, суглобові і антропометричні показники, лабораторно-інструментальні показники, рівень якості життя. Oбстеження пaцiєнтiв прoвoдилoсь двiчi: дo пoчaтку лiкувaння i нa 12 день лiкувaння. Встaнoвленo, щo зaстoсувaння рoзувaстaтину у дaнoї кaтегoрiї хвoрих дoзвoляє зменшити бoльoвий синдрoм, пoлiпшити функцiю суглoбiв, знизити aктивнiсть зaхвoрювaння тa пiдвищити якiсть життя пaцiєнтiв. Дo тoгo ж, рoзувaстaтин не впливaє нa рiвень систoлiчнoгo тa дiaстoлiчнoгo aртерiaльнoгo тиску тa мoже викoристoвувaтись при супутнiй aртерiaльнiй гiпертензiї.

Доп.точки доступа:
Ждан, В. М.; Хайменова, Г. С.; Бабаніна, М. Ю.; Волченко, Г. В.; Іваницький, І. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Журавльова, М. І.
Зв'язок кальпротектина, параметрів імунного запалення з параметрами ліпідного та вуглеводного обмінів у хворих на гострий інфаркт міокарда на тлі цукрового діабету 2 типу [] / М. І. Журавльова // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 16-18. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Кл.слова (ненормированные):
Кальпротектин
Аннотация: Метою дослідження було проаналізувати зв’язки імунозапалення на підставі вивчення кальпротектину та параметрів ліпідного та вуглеводного обмінів, оцінити наявність та характер зв’язків даного параметра з показниками вуглеводного обміну на підставі вивчення рівнів глюкози крові, інсуліну та виразності інсулінорезистентності (за індексами HOMA, QUICKI, Caro), антропометричних показників (ІМТ) та показників запалення (рівень моноцитів та нейтрофілів). Матеріали і методи. Обстежено 64 хворих (середній вік 65, 31 ± 1,62 років) на гострий інфаркт міокарда із супутнім цукровим діабетом 2 типу. Дизайн дослідження полягав у первинному лабораторному обстеженні хворих протягом першої доби від початку гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST до початку проведення тромболітичної терапії або перкутанного втручання. Отримані результати дають змогу припустити наявність взаємин між порушенням гомеостазу вуглеводів та активністю імунного запалення за рахунок його прозапальної ланки. Висока концентрація прозапального індикатора кальпротектину асоціюється з прогресуванням виразності інсулінорезистентності, що визначається за допомогою відповідних індексів (HOMA, Caro, QUICKI). Позитивні кореляції між параметром запалення кальпротектином можуть свідчити на користь роботи імунної системи в якості модулятора концентрації циркулюючого кальпротектину. Виявлено, що зростання індексу маси тіла й активності запальних параметрів концентрації моноцитів та нейтрофілів сироватки крові асоціюється з високими концентраціями кальпротектину, що супроводжується порушеннями гомеостазу вуглеводів в бік зростання інсулінорезистентності та змінами ліпідограми проатерогенного характеру.

Экз-ры:
Найти похожие

Оцінка місцевого застосування бактеріофагів у лікуванні бешихи [] / Д. М. Іващенко [та ін.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 19-22. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
БАКТЕРИОФАГИ -- BACTERIOPHAGES
РОЖА -- ERYSIPELAS
Аннотация: Бешиха – інфекційне захворювання людини, яке, на жаль, в останні роки аж ніяк не зменшило свою частоту захворюваності, незважаючи на усі досягнення медицини. Просліджується тенденція до збільшення частоти випадків ускладнених форм бешихи, наслідком яких є більш вартісне та тривале консервативне лікування, більш частий перехід у рецидивуючі форми, необхідність масштабних хірургічних втручань, а іноді і пластичних операцій для закриття дефектів шкірних покривів. Отже пошук оптимальних варіантів лікування бешихи, недопущення її рецидивування або переходу у більш-тяжкі клінічні форми є нагальною проблемою, яка потребує проведення досліджень, направлених на покращення комплексного лікування даної патології. Одним із варіантів вирішення цього завдання є використання бактеріофагів у комплексі з традиційним лікуванням бешихового запалення. Метою дослідження було покращення результатів лікування бешихи шляхом додавання до комплексного лікування місцевої терапії бактеріофагами. Для цього були проведені клінічні дослідження на 28 хворих на еритематозну та еритематозно-бульозну форму бешихи. Було сформовано 2 групи хворих, у яких визначали ефективність комбінованого застосування бактеріофагів та традиційної антибактеріальної терапії. Оцінку ефективності проводили за клінічними та мікробіологічними показниками. За результатами виконаного клінічного дослідження встановлено, що при використанні у лікуванні бешихового запалення бактеріофагів у вигляді місцевих перев’язок на додачу до традиційного антибактеріального та дезінтоксикаційного лікування призводить до: статистично значимого зменшення тривалості гіпертермічних реакцій у пацієнтів на 0,6 ± 0,13 доби, зменшення інтенсивності та тривалості больового синдрому на 0,9 ± 0,21 доби, прискорення зменшення місцевого набряку тканини на 0,5 ± 0,3 доби, прискорення зменшення місцевої гіперемії шкіри на 27% та прискорення мікробної деконтамінації у вогнищі ураження 21%. Отже можна рекомендувати додавання місцевого лікування бактеріофагами до традиційного лікування бешихового запалення для прискорення термінів лікування та покращення клінічного стану пацієнтів.

Доп.точки доступа:
Іващенко, Д. М.; Дудченко, М. О.; Кравців, М. І.; Прихідько, Р. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Кас'ян, В. В.
Особливості перебігу гострого тяжкого панкреатиту, ускладненого асцит-перитонітом [] / В. В. Кас'ян // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 23-25. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS
АСЦИТ -- ASCITES
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE
Аннотация: Гострий панкреатит є одним з найпоширеніших захворювань органів травлення, що потребують ургентної госпіталізації. Асцит-перитоніт при гострому тяжкому панкреатиті є досить частим ускладненням раннього періоду захворювання. Евакуація рідини багатої на потенційно токсичні медіатори з черевної порожнини підтримується в ряді публікацій, як раціональний захід для полегшення тягаря хвороби у хворих в критичному стані. Метою роботи був аналіз впливу ферментативного асцит-перитоніту та виконаних дренувальних втручань на перебіг гострого панкреатиту. Проведено аналіз 44 історій хвороб хворих на гострий панкреатит ускладнений асцит-перитонітом, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського з 2013 по 2017 роки. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша – пацієнти, котрим виконувалися оперативні втручання з приводу ферментативного асцит-перитоніту в ранньому періоді захворювання, та 2-га – хворі у котрих проводилася лише комплексна консервативна терапія згідно протоколів лікування гострого панкреатиту. Отримані результати підтверджують, що усунення ферментативного асциту дозволяє уникнути смертності у ранньому періоді хвороби від наростання явищ органної та поліорганної недостатності у хворих з тяжким та вкрай тяжким перебігом гострого панкреатиту, та в ряді випадків сприяє регресу захворювання, у випадку ж продовження ураження може певною мірою провокувати більш тяжкий перебіг після операційного дренування, внаслідок таких факторів, як операційна травма, та дренаж, як вхідні ворота для інфекції.

Экз-ры:
Найти похожие

Кизименко, О. О.
Вплив субатмосферного негативного тиску на тенденційні зміни водневого показника при гнійно-некротичних дефектах синдрому діабетичної стопи [] / О. О. Кизименко // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 26-30. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT
Кл.слова (ненормированные):
Вакуумная терапия ран
Аннотация: Кількість хворих на цукровий діабет у всьому світі збільшується із геометричною прогресією, а значить, зростає і відсоток ускладнень. На сьогоднішній день досить успішно застосовується вакуумна терапія у лікуванні гнійно-некротичних уражень синдрому діабетичної стопи, які призводять до ранньої інвалідизації пацієнтів. Завданням нашого дослідження був пошук та перевірка опосередкованих методів експрес контролю ефективності цього способу. На основі нашої запатентованої методики місцевого лікування, що включає вакуумінстиляційну терапію, проводили одночасне визначення динаміки водневого показника та моніторинг мікробіологічного клімату таких ран. За результатами проведеної роботи документально та статистично була підтверджена висока ефективність запропонованого методу. Починаючи з 4 дня застосування даного методу у основній групі відмічається індукована значно прискорена зміна водневого показника рани, яка покращує та створює умови для раннього росту грануляційної тканини, а зниження мікробного навантаження рани опосередковано посилює ці процеси, які в групі порівняння протікають майже в 2 рази повільніше. Тому контактна рН-метрія рани чудово підходить як для контролю ефективності, так і для прогнозування подальшого перебігу ранового процесу. А проведені нами дослідження підтвердили її ефективність у зміні водневого показника, які позитивно впливають на загоєння ран. Застосування вакуумної терапії як складового компоненту комбінованого лікування гнійно-некротичних уражень синдрому діабетичної стопи дозволяє в короткі терміни прискорити зміни водневого в оптимальні показники, та значною мірою прискорити прихід другої фази ранового процесу. Доведена нами прискорена елімінація бактеріального агента з рани при такому лікуванні також впливає на ранню активацію цієї фази та суттєво зменшує відсоток гнійних ускладнень в майбутньому.

Экз-ры:
Найти похожие

Климчук, Ю. Ю.
Частота та ризики виникнення несприятливих наслідків, асоційованих з гестаційним цукровим діабетом у новонароджених [] / Ю. Ю. Климчук // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 30-34. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТ ГЕСТАЦИОННЫЙ -- DIABETES, GESTATIONAL
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ НОВОРОЖДЕННЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, NEWBORN
Аннотация: Гестаційний цукровий діабет (ГЦД), є однією з найпоширеніших ендокринопатій під час вагітності. Нез’ясованим залишається питання щодо частоти виникнення несприятливих наслідків залежно від часу настання діабету – до вагітності чи під час вагітності. Мета. Встановити частоту та ризики виникнення несприятливих наслідків, асоційованих з ГЦД, у новонароджених Полтавської області. Матеріли та методи. Проведено ретроспективне дослідження, в яке включено 10 025 немовлят, які народились від матерів з одноплідною вагітністю та з гестаційним віком 28 тижнів. У І групу включено немовлят (n=35), які народились від матерів з ГЦД, а у ІІ групу – дітей (n=82), які народились від матерів з прегестаційним цукровим діабетом (ПГЦД), у контрольну групу – 9908 немовлят, які народились від матерів без ЦД. Результати дослідження. Ризики виникнення неонатального дихального дистресу виявились значно вищими у жінок з ПГЦД та ГЦД, ніж у жінок без діабету (RR 59,6 (95% СІ 39,9-88,9) та RR 81,7 (95% СІ 38,1-175), у той час як ризики виникнення асфіксії були вищими тільки у жінок з ГЦД (RR 16,4 (95% СІ 6,5-41,4). Серед матерів з ГЦД та ПГЦД не виявлено достовірних відмінностей у кількості немовлят з макросомією (51,4% та 61,0%), гіпоглікемією (37,1% та 31,7%), госпіталізацією у відділення інтенсивної терапії (31,4% та 48,8%) та штучною вентиляцією легень (20,0% та 23,2%). Висновок. Цукровий діабет асоціюється з підвищеним ризиком розвитку материнських та неонатальних несприятливих наслідків. Частота виникнення прееклампсії, передчасного народження, неонатального респіраторного дистресу, макросомії, застосування ШВЛ немовлятам є однаковими у групах матерів з гестаційним та прегестаційним цукровим діабетом.

Экз-ры:
Найти похожие

Кравец, О. В.
Влияние рестриктивного режима инфузионной терапии на периоперационный период больных с неотложной патологией органов брюшной полости [] / О. В. Кравец // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 35-38. - Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная:
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
Кл.слова (ненормированные):
ургентная хирургия, водный баланс, водные сектора организма
Аннотация: Одним из ведущих патогенетических процессов, развивающихся при неотложной патологии органов брюшной полости, является гиповолемия. Основной способ ее лечения – инфузионная терапия. Цель исследования - оценить эффективность рестриктивного режима инфузионной терапии у больных с неотложной патологией органов брюшной полости. Материалы и методы. Обследовано 50 больных, прооперированных лапаратомно в ургентном порядке. Периоперационная инфузионная терапия у всех больных проводилась в рестриктивном режиме сбалансированными кристаллоидными растворами. Нами изучены показатели водного обмена: суточный и кумулятивный водные балансы, процент избыточной жидкости. Методом неинвазивной биоэлектрической реографии определяли показатели водных секторов организма. Результаты. Мы установили наличие исходного истощения внеклеточного объема жидкости за счет снижения как инстерстициального, так и внутрисосудистого объемов у больных с неотложной патологией органов брюшной полости. Внутрисосудистый дефицит был обусловлен снижением объема плазмы. Восполнение внеклеточного дефицита инфузионной терапией в рестриктивном режиме восстанавливало объем плазмы до нормы с 1 суток после операции, интерстициальный объем к 7 суткам наблюдения, при соответствии норме внутриклеточного объема с 3 суток послеоперационного периода. Выводы: рестриктивный режим инфузионной терапии позволяет безопасно и полностью восстановить истощение внеклеточного объема с 7 суток периоперационного периода за счет коррекции плазменного дефицита с 1 суток периоперационного периода, интерстициального объема – с 7 суток, при предотвращении развития его отека на фоне «нулевого» суточного водного баланса, незначительного увеличения кумулятивного водного баланса и процента избыточной жидкости.

Экз-ры:
Найти похожие

10.

Вираженість розладів афективного спектру у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування [] / І. П. Кудря [та ін.] // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 38-43. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДЕПРЕССИЯ -- DEPRESSION
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY
Аннотация: На сьогоднішній день серцево-судинні захворювання та тривожно-депресивні розлади є найсерйознішою та найактуальнішою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Метою дослідження було визначення ступеню тяжкості тривожно-депресивних розладів у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування як передумова до корекції медикаментозної терапії. Досліджено 73 хворих з вищезгаданою патологією, які розподілені на дві групи: І група - 44 хворих, яким виконувалось перкутанне коронарне втручання, зокрема ургентна коронарографія з подальшим стентуванням інфарктзалежної коронарної артерії; ІІ група – 29 хворих, яким не проводили ургентну коронарографію. Обстеження хворих проводилось згідно стандартів України, зокрема опитувальник пацієнта про стан здоров'я, госпітальна шкала тривоги і депресії. У 81,9 % хворих на гострий інфаркт міокарда після стентування інфарктзалежної артерії згідно опитувальника пацієнта про стан здоров'я діагностовано депресію з переважанням легкої («субклінічної»), у 86,2 % хворих - на фоні лише медикаментозного лікування, частіше легка («субклінічна») та тяжка. За даними госпітальної шкали тривоги та депресії 36,4 % хворих на гострий інфаркт міокарда після перкутанного коронарного втручання мали депресію та 34,1 % - тривогу. У 62,1 % хворих на гострий інфаркт міокарда, яким не проводили ургентну коронарографію, відмічалася депресія, у 72,4 % - тривога. Для хворих на гострий інфаркт міокарда, яким виконували реваскуляризацію міокарда із стентуванням інфарктзалежної артерії, характерне переважання субклінічно вираженої тривоги та депресії на відміну від пацієнтів, яким проводилося тільки медикаментозне лікування, зворотність відмічається для клінічно вираженої тривоги та депресії. Наявність тривожно-депресивних розладів різного ступеня тяжкості потребує психотерапевтичної корекції психоемоційної сфери пацієнтів.

Доп.точки доступа:
Кудря, І. П.; Шевченко, Т. І.; Насонов, Д. І.; Сорокіна, С. І.; Шапошник, О. А.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Лиманець, Т. В.
Оцінка мієлотоксичності індукційної хіміотерапії у хворих на гострі мієлобластні лейкемії [] / Т. В. Лиманець // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 44-47. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЛЕЙКОЗ МИЕЛОИДНЫЙ ОСТРЫЙ -- LEUKEMIA, MYELOID, ACUTE
ХИМИОТЕРАПИЯ ИНДУКЦИОННАЯ -- INDUCTION CHEMOTHERAPY
ЦИТОСТАТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- CYTOSTATIC AGENTS
Аннотация: Гематологічна токсичність цитостатичних препаратів є одним із основних ускладнень індукційної хіміотерапії гострих мієлобластних лейкемій та займає перше місце серед причин смертності хворих на цьому етапі лікування. Мета – дослідити характер та частоту розвитку мієлотоксичності у хворих на гострі мієлобластні лейкемії в динаміці стандартної індукційної хіміотерапії. Матеріали і методи. У дослідження було включено 39 пацієнтів із вперше виявленою гострою мієлобластною лейкемією, які перебували на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, із них 23 (59%) жінок та 16 (41%) чоловіків, середній вік хворих склав 58,5±7,69 років. Усі хворі отримували стандартні курси індукційної хіміотерапії «7+3» або «5+2». Хворим проводили загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів до початку хіміотерапії, на 7-й, 14-й та 28-й дні першого індукційного курсу. Ступінь мієлотоксичності оцінювали за шкалою токсичності Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE) версія 4.02. Результати дослідження. Мієлотоксичність хіміотерапії при лікуванні гострої мієлобластної лейкемії сягала найважчого 4 ступеню токсичності на 14-й день першого індукційного курсу у вигляді нейтропенії – у 22 (56,4%) хворих з розвитком фебрильної нейтропенії; тромбоцитопенії – у 11 (28,2%) з вираженим шкірним геморагічним синдромом та анемії – у 7 (17,9%) пацієнтів. Висновки. Стандартна індукційна хіміотерапія гострої мієлобластної лейкемії має високий ступінь токсичності, потребує постійного ретельного моніторингу гематологічних показників, супровідної терапії та часто призводить до відстрочення проведення чергового курсу лікування.

Экз-ры:
Найти похожие

12.

Попруга, А. О.
Особливості впливу поліморфізму Pro197Leu гену GPx1 на розвиток ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням [] / А. О. Попруга // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Аннотация: Цукровий діабет 2 типу та ожиріння являються одними з найпоширеніших захворювань в світі. Частота даних патологій настільки велика, що в останні роки вони визнані неінфекційними епідеміями. Ожиріння є провідним модифікуючим патогенетичним фактором цукрового діабету 2 типу. Практично 90% пацієнтів, які страждають на діабет, мають надлишок маси тіла або ожиріння. На сьогодні жирова тканина позиціонується як ендокринний орган, що продукує численні протеїни з аутокринними, паракринними та ендокринними функціями. Відбувається хронічна активація імунної системи організму з гіперпродукцією широкого спектру прозапальних цитокінів з подальшим розвитком та прогресуванням хронічного неспецифічного системного запалення та оксидантного стресу, що вносять вагомий вклад у розвиток багатьох хронічних захворювань. Зважаючи на спорідненість патогенетичних моментів цукрового діабету 2 типу та ожиріння звертають на себе увагу дослідження, в яких вивчається роль генетичних факторів системи антиоксидантного захисту, зокрема поліморфізм гена глутатіонпероксидази-1 (GPх1), на розвиток та перебіг даних патологій. Тому, нами було досліджено особливості впливу поліморфізму Pro197Leu гену GPx1 на розвиток діабетичних та серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням Полтавської області. Виявлена достовірна залежність між наявністю алелі Leu і підвищеним ризиком виникнення як цукрового діабету 2 типу так і цукрового 2 типу у поєднанні з ожирінням. Встановлено, що хворих на цукровий діабет 2 типу та хворих на цукровий діабет 2 типу у поєднанні з ожирінням, носійство алелі Pro може бути визначено протективним фактором з захисним ефектом дії на попередження розвитку ускладнень у клініко-патогенетичному перебігу при обох захворюваннях, тоді як наявність мутантної алелі Leu в гомо- та гетерозиготному стані гену GPx1 пов’язана з підвищеним ризиком розвитку як даних захворювань, так і супутніх діабетичних та серцево-судинних ускладнень з більш несприятливим клінічним перебігом обох захворювань.

Экз-ры:
Найти похожие

13.

Приткова, Г. В.
Метаболізм інтерлейкіну 6 та функціональний стан нирок при ранньому ревматоїдному артриті [] / Г. В. Приткова // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 53-58. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИНТЕРЛЕЙКИН-6 -- INTERLEUKIN-6
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID
ПОЧКИ -- KIDNEY
Кл.слова (ненормированные):
Микроальбуминурия
Аннотация: Величезна увага до проблеми ранніх ревматоїдніх артритів (рРА) обумовлена їх соціально-економічною значущістю. Ураження нирок при РА зустрічається з частотою від 36 до 73%, а також є клінічно вагомим, так як при цьому стає важчим перебіг основного захворювання і збільшується смертність. Мета дослідження: вивчити взаємозв’язок змін метаболізму інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та порушення функціонального стану нирок в дебюті ревматоїдного артриту. Матеріал і методи дослідження. У дане дослідження були включені 35 хворих у віці старше 18 років із рРА. Вік пацієнтів в середньому склав 50,71 ± 2,25 років (від 18 до 76 років), 80% жінок, середня тривалість захворювання на момент первинного дослідження склала 9,21 ± 0,43 місяців. Результати. Відзначено збільшення показника мікроальбумінурії на 154,57% при елевації значень ІЛ-6 вище 50 перцентиля. Також зростали і значення мікроглобулінурії на 207,14% у пацієнтів підгрупи зі значеннями ІЛ-6 вище 50 перцентиля щодо пацієнтів нижче 50 перцентиля. Індекс клубочкової проникності, що відображає середню концентрацію альбуміну в клубочковом ультрафільтраті, збільшився на 87,93% паралельно зростанню прозапального маркера ІЛ-6 у пацієнтів підгрупи вище 50 перцентиля щодо пацієнтів із низькими значеннями ІЛ-6. Прогресивно зі збільшенням значень ІЛ-6 відбувалося падіння функціонального ниркового резерву на 69,42% між підгрупами нижче і вище 50 перцентиля. Висновки. Елевація проіфламаторного цитокіна ІЛ-6 асоційована зі зміною ключових маркерів ниркової функції, відображаючи наявність прямого зв'язку між ступенем активності запального процесу при РА і ступенем ренальної дисфункції при прогресуванні захворювання.

Экз-ры:
Найти похожие

14.

Савченко, Р. Б.
Особливості паранефрального абсцесу без обструктивної нефропатії [] / Р. Б. Савченко, С. М. Панасенко, Д. В. Шудря // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 59-62. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НЕФРИТ -- NEPHRITIS
ДИАГНОСТИКА -- DIAGNOSIS
Кл.слова (ненормированные):
паранефральный абсцесс без обструктивной нефропатии
Аннотация: До останнього часу не піддавалася сумніву виправданість хірургічної тактики при паранефральному абсцесі. Однак, з удосконаленням методів візуалізації та впровадженням в клінічну практику малоінвазивних технологій відкриваються нові перспективи лікування зазначених хворих. У роботі наведено особливості етіології, патогенезу, діагностики та лікування 73 пацієнтів з паранефральним абсцесом, який у більшості випадків розвинувся у хворих без обструктивної нефропатії. Гнійно-запальному процесу в навколонирковій жировій клітковині, без обструктивної нефропатії, передували інфекційно-запальні захворювання різної локалізації, переохолодження і травма. Частіше гнійно-запальний процес в навколонирковій жировій клітковині розвивався у хворих з цукровим діабетом. Септичні ускладнення спостерігали у 80,8% випадків. При цьому, у хворих на цукровий діабет рівень септичних ускладнень був достовірно вище. Виходячи з рекомендацій ЄАУ, для стартової терапії застосовувалися препарати, чутливість уропатогенів, до яких за результатами системного моніторингу мікробного пейзажу урологічного стаціонару наближалася до 90%. Після отримання результатів бактеріологічних досліджень проводили корекцію антибактеріальної терапії. Черезшкірне пункційне дренування гнійного вогнища виконувалося під загальним знеболенням, УЗ наведенням, за принципом техніки Сельдінгера. Тяжкі септичні ускладнення мали місце у 80,8% спостережень у пацієнтів без обструктивної нефропатії та у 86,3% пацієнтів з обструктивною нефропатією, частіше у хворих з цукровим діабетом. УЗД і КТ з болюсним контрастуванням дозволяють з високою ймовірністю виявити гнійне вогнище в навколонирковій жировій клітковині. Черезшкірне дренування зарекомендувало себе ефективним методом лікування паранефрального абсцесу.

Доп.точки доступа:
Панасенко, С. М.; Шудря, Д. В.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Салімов, Р. Г.
Абдомiнопластика при хiрургiчному лiкуваннi хворих iз складними дефектами черевної стiнки [] / Р. Г. Салімов, Р. Б. Лисенко // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 63-67. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АБДОМИНОПЛАСТИКА -- ABDOMINOPLASTY
БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL
Аннотация: Пацiєнти зi складними дефектами черевної стiнки зазвичай мають деформацiю живота, яка може зберiгатися й пiсля операцiї, та потребують вирiшення цiлого комплексу проблем. Досить часто дефекти черевної стiнки поєднуються з рiзноманiтними естетичними деформацiями, що пов'язанi з патологiчними пiсляоперацiйними рубцями, трофiчними виразками, норицями, стомами. Хоча вiдновлення або покращення функцiональних можливостей черевної стiнки є основною метою алопластики при складних дефектах черевної стiнки, особливу увагу заслуговують й косметичнi аспекти операцiї, що часто бiльш важливi для пацiєнтiв. Від вибору оптимального оперативного доступу значною мiрою залежить yспix операцiї, але бiльшiсть хiрургiв не придiляють йому особливої уваги та переважно використовують обрамляючi розрiзи над дефектом або випинанням. До цього часу такi величини, як вид, величина розрiзу, глибина, межi вiдшарування клаптiв залишаються емпiричними й часто призводять до додаткової деформацiї зони операцiї та розвитку ускладнень. Абдомiнопластика - одна з найбiльш суперечливих операцiй в естетичнiй та пластичнiй хiрургiї, при якiй ускладнення досягають 27,5-30,8 %. Поняття «абдомiнопластика» передбачає методи оперативної корекцiї деформацiй черевної стiнки у виглядi надлишкiв шкiри i пiдшкiрно-жирової клiтковини, патологiчних пiсляоперацiйних рубцiв, а також дефектiв м'язово-апоневротического шару в данiй областi. Вiдомо декiлька способiв абдомiнопластики. Мета роботи - визначення ефективностi виконання абдомiнопластики при хiрургiчному лiкуванні складних дефектiв черевної стiнки. Матерiали i методи. У хiрургiчнiй клiнiцi 1-ї мiської лiкарнi м. Полтави за останнi 10 рокiв прооперовано 360 хворих iз складними дефектами черевної порожнини. Рiзного роду деформацiю черевної стiнки виявлено у 289 пацiєнтiв (80,3%). Локалiзацiя дефекту: M – 306 (85%), L – 31 (8,6%), ML – 23 (6,4%). Розмiри дефекту: W1 – 103 (28,6%), W2 – 188 (52,2%), W3 – 69 (19,2%). Супутнiй дiастаз прямих м'язiв живота 1 ст був виявлений у 179 пацiєнтiв (49,7%), 2 ст – у 114 (31,7%), 3 – у 17 (4,7%). Поєднанi хiрургiчнi захворювання виявленi у 332 хворих (92,2%), у 18,1% iз них – iнтраабдомiнальна патологiя. Результати та обговорення. Види виконаних дерматолiпектомiй: поздовжня – 77 (28,1%), за Бебкоком – 114 (41,6%), за Келлi – 6 (2,2%), за Фернандесом - 63 (22,9%), модифiкована Фернандес – 7 (2,5%), за Берсоном – 3 (1,1%), за Тореком – 2 (0,8%), за Гразером – 2 (0,8%). Види алопластики: «onlay» - 3 (0,8%), «sublay» - 289 (80,3%), «sublay-inlay» - 38 (10,6%), «inlay» - 3 (0,8%), Ramirez – 4 (1,1%), iнтраабдомiнальна - 2 (0,6%), комбiнована – 21 (5,8%). Висновки. Термiн абдомiнопластика має бiльш широке значення, нiж вважається. Диференцiйована хiрургiчна тактика покращує результати лiкування пацiєнтiв iз складними дефектами черевної порожнини.

Доп.точки доступа:
Лисенко, Р. Б.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Страшко, Є. Ю.
Ефективність схеми реабілітації з використанням теорії м’язових спіралей у пацієнтів із плечолопатковим больовим синдромом за даними зсувнохвильової еластометрії [] / Є. Ю. Страшко, І. В. Іваницький, Т. А. Іваницька // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 68-73. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Кл.слова (ненормированные):
плечелопаточный болевой синдром, мышечные спирали, эластометрия
Аннотация: Плечолопатковий больовий синдром об’єднує різні патологічні стани, які характеризуються болем та обмеженням об’єму рухів у плечовому суглобі, що значно знижує працездатність людини, та погіршує якість життя. Найбільш розповсюдженими етіологічними факторамиє: навантаження на м’язи плечового поясу, травматичні пошкодження плечового суглобу в анамнезі та перерозтягнення та часткові надриви зв’язок плечового суглобу, вертеброгенна радикулопатія з розвитком рефлекторно-дистрофічних порушень у відповідних м’язах, звязках та капсулі суглоба. Метою нашої роботи стало порівняння ефективності використання схем реабілітації, основаних на стандартних підходах та схем реабілітації, заснованих на теорії м’язових спіралей у пацієнтів із важким перебігом больового синдрому на фоні плечолопаткового періартриту. Матеріали і методи. Нами було досліджено 98 пацієнтів із плечолопатковим періартритом. На першому етапі лікування всім пацієнтам, була проведена лікувальна блокада у місця вираженого запалення параартикулярних структур. Після цього пацієнти були розділені на 2 групи. Пацієнти І групи отримували стандартне лікування згідно рекомендованих схем з використанням фізіотерапевтичних процедур та лікувальної фізкультури. Пацієнтам ІІ групи проводилась реабілітація згідно індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи. Інтенсивність болю оцінювали за візуальною аналоговою шкалою та шкалою DASH, жорсткість м’язів оцінювали методом зсувнохвильової та компресійної еластометрії. Результати та висновки. За динамікою зменшення больового синдрому у пацієнтів ІІ групи відзначалася достовірно нижча інтенсивність болю, та швидше відновлення функцій суглобу. При проведенні зсувнохвильової еластометрії показника жорсткості м’язів плечового поясу показники в ІІ групі після курсу реабілітації не відрізнялися від показників здорових м’язів. Таким чином, використання індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи дає можливість досягти більш вираженого ефекту у порівнянні із стандартними схемами реабілітації.

Доп.точки доступа:
Іваницький, І. В.; Іваницька, Т. А.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Стебловська, І. С.
Зміни та динаміка інтраопераційних та післяопераційних ускладнень після різних методів хірургічного лікування катаракти [] / І. С. Стебловська, І. М. Безкоровайна // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 74-77. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЖЕЛТОЕ ПЯТНО -- MACULA LUTEA
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- INTRAOPERATIVE COMPLICATIONS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КАТАРАКТА -- CATARACT
Аннотация: Перехід на хірургію малих розрізів і впровадження факоемульсифікації катаракти та факоемульсифікації катаракти з фемтосекундним супроводом сприяли зменшенню післяопераційних ускладнень, однак, не дивлячись на це, потенційно небезпечними для зору залишаються: інфекційний ендофтальміт, токсичний синдром переднього відрізка ока, інтраопераційна супрахоріоідальна кровотеча, кістозний макулярний набряк, відшарування сітківки, персистуючий набряк рогівки і дислокація ІОЛ. За результатами дослідження, проведеного у Великобританії, загальна частота розвитку ускладнень після факоемульсифікації склала 8,7%. Ускладнення, що виникають на будь-якому етапі оперативного втручання та після нього мають негативний вплив на найближчі і віддалені функціональні результати операції. Отже, вдосконалення хірургічного лікування вікової катаракти шляхом вивчення особливостей і механізмів розвитку післяопераційного набряку центральної зони сітківки, а також розробка сучасних методів прогнозування даного ускладнення є актуальною проблемою офтальмології. Мета дослідження. Визначити та диференціювати частоту та динаміку інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень при різних методиках оперативного лікування вікової катаракти. Матеріали та методи. В обстеженні та лікуванні брало участь 558 пацієнтів (558 очей) з катарактою. У першу групу увійшли 298 пацієнтів (298 очей), яким проводилась традиційна факоемульсифікація, в другу групу - 260 пацієнтів (260 очей), яким виконувалась факоемульсифікація катаракти з фемтосекундним супроводом. Терміни обстеження : 1 –а доба,1,3 6 та 12 місяців після хірургічного лікування катаракти. Застосування фемтосекундного лазера дозволяє знизити частоту інтраопераційних, а також ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після видалення катаракти.

Доп.точки доступа:
Безкоровайна, І. М.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Телегань, В. О.
Клінічні характеристики післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку [] / В. О. Телегань, Д. А. Шкурупій // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 78-82. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Аннотация: Вступ: близько 13% населення похилого і старечого віку відчувають біль не лише як реакцію на подразнюючий агент, а й як психосоматичний показник. Діагностика і лікування післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку можуть ускладнюватись наявністю хронічного болю, соматичними захворюваннями. Мета дослідження: дослідити клінічну характеристику післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку. Матеріали та методи. Проведене клінічне проспективне контрольоване дослідження клінічних характеристик периопераційного знеболення. Проаналізовано 99 випадків перебігу периопераційного періоду. Пацієнти були розподілені за віком: перша група – віком 18-59 років, друга група – старше 60 років. Шляхом анкетування та клінічного співставлення визначався вплив віку, виду анестезії та післяопераційної анальгезії на характер та виразність болі. Для оцінки болю використовували візуально-аналогову шкалу і опитувальник Мак-Гілла. Результати та їх обговорення: у пацієнтів похилого віку виявлено вищі бали афективного компоненту до оперативного втручання, встановлений прямий зв?язок афективного і евалюативного компонентів та зворотній зв?язок сенситивного компоненту болю із віком. Також, встановлені значимі прямі зв?зки постопераційного болю і його компонентів у осіб похилого віку із рівнем болю до операції, інтратекальною анестезією, судинними оперативними втручаннями. Висновки: в осіб похилого віку, на відміну від молодших осіб, рівень постопераційного болю є більш вираженим. Вихідний рівень передопераційного болю у цих пацієнтів безпосередньо впливає на рівень післяопераційного болю. В свою чергу, післяопераційний біль у осіб похилого віку обумовлений більшою лабільністю всіх компонентів болю з переважанням афективного і евалюативного компонентів. До персистенції болю в післяопераційному періоді схильні особи похилого віку, яким проводились судинні втручання та інтратекальна анестезія. В умовах традиційної тактики післяопераційного знеболення у осіб похилого віку відносно молодших осіб більш виражена сила і змінені характеристики болю, що вимагає удосконалення тактики протибольової терапії.

Доп.точки доступа:
Шкурупій, Д. А.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Терів, П. С.
Екстрацеребральні цинк-залежні порушення та їх корекція у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю [] / П. С. Терів // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 82-86. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЦИНК -- ZINC
СУЛЬФГИДРИЛЬНЫЕ СОЕДИНЕНИЯ -- SULFHYDRYL COMPOUNDS
ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ-СВЯЗЫВАЮЩИЕ БЕЛКИ -- FATTY ACID-BINDING PROTEINS
ИНТЕРЛЕЙКИН-1 -- INTERLEUKIN-1
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE
Аннотация: Вступ: порушення обміну цинку, які часто супроводжують розвиток критичного стану, можуть спричиняти численні різнонаправлені метаболічні і функціональні розлади, як з боку нервової системи, так і з боку інших систем. Мета дослідження: оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю шляхом корекції екстрацеребральних порушень, пов’язаних з дефіцитом цинку. Матеріали та методи дослідження: проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 пацієнтів віком від 18 років з гострою церебральною недостатністю. Аналізували концентрацію цинку, тіолових сполук, інтестинального білку, що зв’язує жирні кислоти, інтерлейкіну-1?. Оцінювали динамічні зміни вказаних показників, їх зв’язки між собою, в залежності від провідної патології і проведеної медикаментозної корекції цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну. Результати та їх обговорення: у обстежених пацієнтів спостерігалось зниження сироваткового рівня цинку і тіолових сполук, що свідчить про порушення транспортної регуляції цинку і антиоксидантного захисту, підвищення рівня інтестинального білку, що зв?язує жирні кислоти, що є маркером ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ці зміни, а також концентрація інтерлейкіну-1? є взаємопов’язаними і залежать від концентрації цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створювало умови для нормалізації показників, що досліджувались. Висновки: у пацієнтів із гострою церебральною недостатністю наявні екстрацеребральні порушення вмісту тіолових сполук, слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прозапальної відповіді, що пов’язано з дефіцитом цинку. Екзогенне введення цинку сульфату моногідрату та ацетилцистеїну створює у мови для усунення цих порушень.

Экз-ры:
Найти похожие

20.

Тягла, О. С.
Параметри спектрального та часового аналізу варіабельності серцевого ритму в умовах дисрегуляції апоптотичної активності при бронхо-легеневій патології у коморбідності із артеріальною гіпертензією [] / О. С. Тягла // Актуал. пробл. сучасн. мед. : Вісн. Укр. мед. стомат. акад. - 2019. - Т. 19, № 2. - С. 86-94. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КАСПАЗА 9 -- CASPASE 9
СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- SPECTRUM ANALYSIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
АПОПТОЗ -- APOPTOSIS
Аннотация: Згідно досліджень цілого ряду вчених, частота виникнення системної артеріальної гіпертензії у хронічних пульмонологічних хворих варіює від 0,4 до 27,7%. Мета: дослідження змін параметрів варіабельності серцевого ритму в залежності від рівня стану апоптотичних процесів у хворих із артеріальною гіпертензією на тлі хронічного обструктивного захворювання легень. Матеріали та методи. Було обстежено 25 чоловіків з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ стадії і хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії без клінічно значущої супутньої патології, середній вік 51,72±1,22, більше 80% активні курці, індекс пачко-років 17,06±2,41, на шкідливий професійний фактор (виробничий) вказали 1/4 осіб. Результати. Index SDNN статистично достовірно (p0,05) паралельно із елевацією значень маркера апопозу каспази-9 знижувався на 13,68%, порівнюючи між групами пацієнтів менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9. Значення LF у пацієнтів когорт менше і більше IV квартиля згідно значень каспази-9 демонструвало зниження на третину – 32,67% статистично достовірно (p0,05). HF при наростанні активності процесів апоптозу згідно значень каспази-9 знизився найбільш суттєво – на 48,92% статистично достовірно (p0,05). Висновок. У пацієнтів із хронічними обструктивним захворюванням легень на тлі артеріальної гіпертензії виявлена елевація стану симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниження активності парасимпатичної частини вегетативного забезпечення, що може потенційно асоціюватися із підвищеним ризиком появи серйозних кардіоваскулярних кейсів у пацієнтів із даною коморбідністю.

Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-40 41-55

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)