Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Зведеного каталогу періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Періодичних видань (32)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=БУ5/2019/23/4<.>

Общее количество найденных документов : 32
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-32

Авраменко, Г. Ю.
Неспецифічні адаптаційні реакції у хворих на гострий інфаркт міокарда [] / Г. Ю. Авраменко, Л. П. Сидорчук // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 3-8. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (кровь)
Аннотация: Лейкоцитарні індекси крові є клінічними неспецифічними маркерами розвитку патологічних та критичних станів (оксидативний стрес, запалення, перекисне окиснення білків та ліпідів тощо), що супроводжуються дисбалансом всіх гомеостатичних систем організму, запускаючи каскад захисних імунологічних реакцій. Мета роботи. Дослідити особливості адаптаційно-відновних реакцій клітин крові у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Матеріал і методи. Проаналізовано дані 40 історій хвороб пацієнтів із діагнозами ГІМ відділення гострої коронарної недостатності Обласного клінічного кардіологічного центру м. Чернівці. Досліджено клінічні аналізи крові на момент надходження до приймального відділення (першу добу) та на 7-му добу терапії. Для оцінки реактивності організму розраховували адаптаційний індекс (АІ) за Л. Х. Гаркаві, як співвідношення лімфоцитів до сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів. Результати. Встановили, що до лікування жінки із ГІМ на 13% частіше перебували в зоні стресу, ніж чоловіки. Натомість у чоловіків удвічі частіше реєстрували фізіологічну зону реакції тренування. Після лікування суттєвих змін у частоті зон адаптації за гендерною ознакою не встановили. Однак зменшилась кількість осіб із повторним ГІМ, що перебували в зоні стресу, майже на 20%, порівняно з такими із ГІМ уперше (р0,05), та зросла частота осіб, що перебували в зоні реакції спокійної активації вдвічі за передньої локалізації ГІМ (р0,05) та в зоні тренування при ураженні стовбура лівої коронарної артерії (р0,05). За нижньої/задньої локалізації ГІМ суттєвих відмінностей у зонах адаптації не виявили. При тяжких комбінованих ураженнях гілок двох стовбурів коронарних артерій пацієнти продовжували перебувати в зоні стресу. Висновки. У хворих на гострий інфаркт міокарда адаптаційний індекс є додатковим клінічним маркером адаптаційного напруження організму (проявом запальних неспецифічних реакцій), показником неспецифічної реактивності, а також опосередкованим неспецифічним індикатором ефективності лікування.

Доп.точки доступа:
Сидорчук, Л. П.
Экз-ры:
Найти похожие

Бакун, О. В.
Вплив генітального ендометріозу та супутніх захворювань на безпліддя за даними ретроспективного аналізу історій хвороби [] / О. В. Бакун, А. І. Ткачук // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 9-15. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЭНДОМЕТРИОЗ -- ENDOMETRIOSIS (осложнения)
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE (этиология)
Аннотация: Актуальність дослідження. Проблема безпліддя має важливе соціально-медичне значення, що зумовлено різким падінням народжуваності в умовах сучасної кризи. Незважаючи на багаторічні дослідження, ендометріоз залишається захворюванням із невизначеною етіологією. Його розповсюдженість постійно зростає і становить 15–50% усієї популяції жінок репродуктивного віку. Висока соціальна значущість проблеми ендометріозу визначається тим, що 30–40% жінок з ендометріозом страждають на безпліддя. Мета роботи — провести ретроспективний аналіз історій хвороби у пацієнток з ендометріозом, асоційованим із безпліддям. Матеріал і методи. Нами проведено аналіз історій хвороб пацієнтів із діагнозом — зовнішній генітальний ендометріоз та аденоміоз, які перебували на лікуванні в медичному центрі безпліддя за період 2017–2018 рр. Результати. Встановлено, що в жінок із безпліддям, асоційованим із ендометріозом, больовий синдром відзначено в 43 пацієнток (61,16%). Відзначено залежність больового синдрому від менструації (94% випадків). За даними історій хвороби виявлено, що 42 жінки в минулому вагітностей не мали, у них відповідно був виставлений діагноз Безпліддя I, що становило 66,6%. За результатами цитологічного дослідження виявлено, що переважає тип II — 28 жінок (73,6%), що свідчить про запальний процес. За неодноразовими даними УЗД не запідозрено внутрішнього генітального ендометріозу, тому недоцільно ґрунтуватись на дані УЗД як додаткового методу дослідження, і це потребує виявлення нових методик діагностики. Висновки. Таким чином, сучасна медицина повинна продовжувати детальне вивчення захворювань, які викликають безпліддя. Науковцям слід досліджувати причини формування безпліддя з метою подальшої їх профілактики та успішного лікування.

Доп.точки доступа:
Ткачук, А. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Вплив метаболітотропної терапії на метаболічні показники крові у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії у поєднанні з ішемічною хворобою серця і цукровим діабетом 2-го типу з різними генотипами гена PPARгамма2 [] / С. В. Білецький [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 16-21. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
КРОВЬ -- BLOOD (действие лекарственных препаратов)
Аннотация: Мета роботи — вивчити особливості метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії (ГХ ІІ ст.) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) і цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2) залежно від поліморфізму гена PPAR?2 та дослідити ефективність їх корекції інгібітором 5-ліпоксигенази Кверцетином (Корвітином) і донатором NO — Аргініном гідрохлоридом (Тівортіном) на тлі застосування базисної терапії. Матеріал і методи. У дослідження увійшли 62 хворих на ГХ ІІ ст. 1–3-го ступеня в поєднанні з ІХС (стенокардія напруження І-ІІ функціонального класу) та ЦД 2, з них у 35 хворих вивчали ефективність метаболітотропної терапії з використанням Кверцетину (Корвітину) і Аргініну гідрохлориду (Тівортіну) залежно від поліморфізму гена PPAR?2. Досліджували показники вуглеводного, ліпідного обміну, оксидантно-антиоксидантної системи. Результати. У обстежених хворих на ГХ ІІ ст. в поєднанні з ІХС і ЦД 2 з генотипами Pro/Pro та Pro/Ala гена PPAR?2 всі вивчені показники метаболізму, за виключенням глутатіонпероксидази та каталази у пацієнтів з Pro/Pro генотипом, відрізнялися від таких у здорових. У пацієнтів з генотипом Pro/Pro, порівняно з генотипом Pro/Ala, виявлені достовірні вищі (p0,05) рівні глюкози натще, імунореактивного інсуліну, індексу НОМА-ІR, триацилгліцеролів. Наявність протективного генотипу Pro/Ala гена PPAR?2 у хворих супроводжувалося більш істотною позитивною динамікою показників метаболізму після лікування із застосуванням Корвітину та Тівортіну на тлі базисної терапії. Висновки. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. у поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу з генотипом Pro/Pro, порівняно з генотипом Pro/Ala, виявлені достовірні вищі (p0,05) рівні глюкози натще, імунореактивного інсуліну, індексу НОМА-ІR, триацилгліцеролів, малонового альдегіду еритроцитів і нижчі рівні (p0,05) глутатіонпероксидази і каталази. Пiсля проведення метаболітотропної терапії з використанням Корвітину та Тівортіну вiдбулося достовірне полiпшення вивчених показників метаболiчного гомеостазу, бiльш суттєво у пацiєнтiв з генотипом Pro/Ala гена PPAR?2.

Доп.точки доступа:
Білецький, С. В.; Сидорчук, Л. П.; Бойко, В. В.; Казанцева, Т. В.; Петринич, О. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Цілеспрямований синтез протимікробних агентів на основі функціоналізованих імідазолів: здобутки та перспективи [] / А. М. Грозав [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 22-29. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИМИДАЗОЛЫ -- IMIDAZOLES (химический синтез)
Аннотация: У роботі проаналізовано наукові здобутки співробітників кафедри медичної і фармацевтичної хімії та кафедри мікробіології та вірусології БДМУ в галузі спрямованого синтезу похідних імідазолів з протимікробною активністю. Дослідження виконувались у рамках ініціативної науково-дослідної роботи кафедр на тему: «Молекулярний дизайн біоактивних систем на основі функціоналізованих азолів» (№ держреєстрації 0115 U002770). Мета дослідження – цілеспрямований синтез функціоналізованих азолів з потенційною протибактеріальною та протигрибковою активністю. Матеріал і методи. Методами органічного синтезу одержано близько 200 функціоналізованих азолів, склад та структура яких підтверджені елементним аналізом та результатами вимірювань ІЧ-, ЯМР 1Н- та хроматомас-спектрів. Протигрибкова та протибактеріальна активність синтезованих сполук досліджена з використанням мікрометоду дворазових серійних розведень у рідкому живильному середовищі. Результати. На предмет протимікробної активності досліджено 15 типів цілеспрямовано синтезованих похідних імідазолів. Проведені дослідження дозволили відокремити класи сполук з високою протибактеріальною та протигрибковою активністю. Зокрема, виділено гідразони та тіосемікарбазони 1-арил-4-хлоро-5-формілімідазолів, які проявляють активність проти тест-штаму S.aureus 2592 у діапазоні концентрацій 0.49-7.8 мкг/мл, а відносно Candida albicans АТСС 885/653 діапазон значень коливається в діапазоні концентрацій 0.245-1.95 мкг/мл. Висновки. У результаті проведених досліджень серед синтезованих похідних імідазолу виявлено речовини з високою протигрибковою та протибактеріальною активністю, що дозволяє говорити про перспективність подальшого поглибленого вивчення речовин цього класу з метою пошуку серед них сполук-лідерів для створення високоефективних лікарських засобів.

Доп.точки доступа:
Грозав, А. М.; Чорноус, В. О.; Братенко, М. К.; Яковичук, Н. Д.; Дейнека, С. Є.
Экз-ры:
Найти похожие

Дуда, К. М.
Клінічне обгрунтування лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей [] / К. М. Дуда, О. І. Лебідь, Г. В. Стойкевич // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 30-33. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ГИНГИВИТ -- GINGIVITIS (лекарственная терапия)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Мета роботи - вивчення ефективності первинної профілактики та лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей та підлітків на підставі урахування загальних чинників, які впливають на їх розвиток. Матеріал і методи. Проведено обстеження та лікування 68 дітей віком 12-13 років, хворих на хронічний катаральний гінгівіт. Пацієнтів розподілили на дві групи. До першої групи увійшло 30 дітей, яким проводили традиційне лікування хронічного катарального гінгівіту. До другої групи увійшло 38 дітей, яким проводили традиційне лікування хронічного катарального гінгівіту та призначено пробіотики "OralBiotic" 1 раз на добу, протягом 14 днів. Для об'єктивної оцінки стану тканин пародонта використовували індексну оцінку. Результати. При огляді дітей першої групи на 14-й день після проведеного лікування позитивний результат відзначається у 22 дітей (73%), тоді як у 8 учнів (27%) виявлені незначні запальні явища в тканинах пародонта. У другій групі в 33 дітей (87%) спостерігалась повна ліквідація запального процесу та в 7 (13%) - поліпшення стану тканин пародонта. Висновок. Проаналізувавши отримані клінічні показники, можна дійти висновку, що пробіотик "OralBiotic" позитивно впливає на стан тканин пародонта і в комплексній терапії хронічного катарального гінгівіту створює сприятливі умови для регенерації тканин та ліквідації запалення.

Доп.точки доступа:
Лебідь, О. І.; Стойкевич, Г. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Кіцак, Т. С.
Оцінка стану тканин пародонта в динаміці лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей, хворих на дифузний нетоксичний зоб [] / Т. С. Кіцак // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 34-39. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ГИНГИВИТ -- GINGIVITIS (лекарственная терапия)
ЗОБ -- GOITER (осложнения)
ПЕРИОДОНТА БОЛЕЗНИ -- PERIODONTAL DISEASES
Аннотация: Мета роботи - розробка нових адекватних методів патогенетичної корекції захворювань тканин пародонта у дітей із супутньою патологією щитоподібної залози. Матеріал і методи. Для вирішення поставлених завдань проведено обстеження 50 дітей віком 12-15 років. Із них 25 дітей, хворих на дифузний нетоксичний зоб та 25 соматично здорових дітей. Запропонований комплекс лікувальних заходів включав у себе на місцевому рівні професійну гігієну ротової порожнини, застосування препарату "Лізак". До загального лікування входив комплексний вітамінно-мінеральний препарат "Кальцемін аванс" та імуностимулятор "Імупрет" на тлі базової йодотерапії. Результати. У цілому за два роки проведення запропонованих нами лікувально-профілактичних заходів вдалося збільшити кількість здорових секстантів у дітей підліткового віку з 1,12+-0,11 до 5,78+-0,47 (p0,05). На відміну від цього у дітей групи порівняння кількість інтактних тканин пародонта через 2 роки вірогідно не відрізнялася від вихідних даних - відповідно 1,16+-0,15 та 2,80+-0,13 секстантів. Висновок. Додаткове введення засобів метаболічної корекції та імуностимулятора значно покращує результати лікування і ще раз підтверджує важливу роль обмінних порушень у розвитку запального процесу в яснах.

Экз-ры:
Найти похожие

Кривко, Ю. Я.
Еволюція наукових поглядів діагностики, лікування та роль сестри медичної при патології підшлункової залози [] / Ю. Я. Кривко, О. В. Ільчишин // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 40-46. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- PANCREATIC DISEASES (диагностика, лекарственная терапия)
Аннотация: Мета роботи — дослідити еволюцію наукових поглядів на діагностику та лікування захворювань підшлункової залози, з метою розробки пропозицій щодо покращення якості медсестринського догляду та лікувальних втручань пацієнтам із даною патологією. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано методи системного підходу та системного аналізу, бібліосемантичний, медико-статистичний аналіз. Результати. Проблема захворювання підшлункової залози є однією з найбільш актуальних у сучасній інтенсивній терапії та клінічній гастроентерології. Роль сестри медичної у догляді за пацієнтами з патологією підшлункової залози є очевидною і надзвичайно важливою, котра забезпечує реалізацію основних процесів у клініці — госпіталізацію, транспортування пацієнтів, підготовку їх до діагностичних та лікувальних маніпуляцій, моніторинг стану пацієнта, виконання призначень лікарів тощо. Висновок. Враховуючи еволюцію поглядів та лікування патології підшлункової залози на сучасному етапі діагностики, слід рекомендувати впровадження в закладах охорони здоров’я у відділеннях з даною патологією локальних протоколів сестри медичної при наданні допомоги пацієнтам для вдосконалення фахової підготовки.

Доп.точки доступа:
Ільчишин, О. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Лавринович, О. М.
Особливості клінічного перебігу остеоартрозу в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки [] / О. М. Лавринович // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 47-52. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
Аннотация: У статті представлені клінічні особливості перебігу остеоартрозу (ОА) в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Мета роботи — вивчити клінічні особливості перебігу ОА в поєднанні з НАЖХП за шкалами ВАШ (візуальна аналогова шкала), WOMAC (Western Ontario and McMaster University) та Лекена (Lequesne). Матеріал і методи. У дослідження включено 69 хворих на ОА II клініко-рентгенологічної стадії за Келлгреном-Лоуренсом (Kellgren і Lawrence) та порушенням функції суглобів ІІ ступеня; 20 чоловіків, 49 жінок; вік - 45-74 роки. Всі пацієнти були розподілені на групи: I група - 34 хворих на ОА в поєднанні з НАЖХП: ІА - 22 хворих на неалкогольний жировий гепатоз (НАЖГ), ІБ - 12 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ); IІ група - 35 хворих на ОА без НАЖХП. Функціональний стан суглобів оцінювали за шкалами ВАШ, WOMAC та Lequesne. Діагноз стеатозу і НАСГ верифікували за допомогою ультразвукового дослідження печінки. Результати. Більші порушення функціонального стану суглобів виявлено у пацієнтів І групи за поєднання ОА і НАЖХП. Зокрема, сумарний показник за шкалою WOMAC у пацієнтів ІА групи був більшим в 1,3 раза за такий в осіб ІІ групи (p0,05); у пацієнтів ІБ групи - в 1,7 раза відповідно (p0,05) та перевищував показник в ІА групі в 1,3 раза (p0,05). За шкалою ВАШ у пацієнтів ІА групи біль у суглобах був «помірно виражений» (40,9% випадків), «значно виражений» (45,5%) та «різко виражений» (13,6%); у пацієнтів ІБ групи - у 16,7%, 58,3% та 25,0% випадків відповідно; у пацієнтів ІІ групи - у 57,1%, 31,4% та 11,5% випадків відповідно. За шкалою Lequesne сумарний показник у пацієнтів ІА групи був більшим за такий у пацієнтів ІІ групи - в 1,2 раза (p0,05); у пацієнтів ІБ групи - у 2,2 раза відповідно (p0,05). Висновок. Поєднаний перебіг остеоартрозу та неалкогольної жирової хвороби печінки супроводжується підвищенням інтенсивності болю, порушенням рухливості та повсякденної діяльності за результатами опитування за шкалами ВАШ, WOMAC та Lequesne, особливо за наявності неалкогольного стеатогепатиту.

Экз-ры:
Найти похожие

Левандовська, Х. В.
Цитопротекторна та метаболічна терапія пацієнтів з перенесеним Q-QS та не-Q інфарктом міокарда, ускладненим декомпенсованою серцевою недостатністю у фокусі виконання дозованих фізичних навантажень [] / Х. В. Левандовська // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 53-66. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (лекарственная терапия)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- CARDIAC OUTPUT, LOW (лекарственная терапия)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ -- EXERCISE TEST
Аннотация: Мета роботи — встановити ефективність відновного лікування хворих з декомпенсованою серцевою недостатністю (СН) у ранньому та пізньому постінфарктному періоді, застосовуючи бурштинову кислоту та препарати аргініну, оцінити їх вплив на толерантність до фізичних навантажень. Матеріал і методи. Обстежено 120 хворих з діагнозом Q-QS та не-Q інфаркт міокарда, (ІМ) в яких зафіксована декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН) II А-Б стадії за класифікацією В. Х. Василенка та М. Д. Стражеска, III–IV ФК (за NYHA). Хворі з діагнозом Q-QS ІМ (60 пацієнтів) були сформовані у чотири групи залежно від отриманих методів лікування. Аналогічно сформовані у чотири групи пацієнти з діагнозом не-Q ІМ (60 пацієнтів). Усім пацієнтам виконано тест шестихвилинної ходьби (ТШХ) за стандартною методикою в ранковий час, у лікарняному коридорі, довжиною 30–50 м. Перед початком ходи зафіксовано частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ) (систолічний та діастолічний) та виконано електрокардіографію (ЕКГ) у 12 стандартних відведеннях. Критерії припинення тесту: біль у грудній клітці, тяжка задишка, судоми кінцівок, запаморочення, шаткість ходьби, потовиділення, різка блідість, спожитий O2 (SpO2) менше 86%. Результати. Оцінюючи появу клінічних ознак під час виконання фізичних навантажень у хворих, що перенесли Q-ІМ, констатовано, що такі ознаки, як ангінальний больовий синдром, порушення ритму та запаморочення у групі хворих стандартного лікування не лише зменшувались, а навпаки, мали схильність до зростання. У той же час, застосування бурштинової кислоти, препаратів аргініну та їх поєднання сприяло суттєвому зменшенню клінічних ознак неадекватності дозованих навантажень. Так, наприклад, ангінальний больовий синдром, який на початку лікування супроводжував фізичні навантаження в 60%, 73,3%, 66,7% хворих вказаних груп, через два місяці лікування залишався лише у третини осіб, відповідно 20%, 26,7%, 13,3%. Аналогічні закономірності мала динаміка випадків запаморочення та поява ціанозу/блідості. Аналізуючи динаміку клінічних ознак при виконанні фізичних навантажень у пацієнтів, що перенесли не-Q ІМ, встановлено незначне зменшення таких ознак, як ангінальний больовий синдром, задишка, порушення ритму, запаморочення у групі осіб, які отримували стандартне лікування. При цьому, застосування бурштинової кислоти, препаратів аргініну, а особливо їх поєднання, значно зменшило клінічні ознаки неадекватної відповіді на фізичні навантаження. Також, пройдена дистанція у пацієнтів, що перенесли Q ІМ, ускладнений декомпенсованою СН протягом першого та, особливо, другого місяця лікування, супроводжувалось вірогідно (р0,05) меншим значенням ЧСС, систолічним артеріальним тиском (САТ) та діастолічним артеріальним тиском (ДАТ) як у стані спокою, так і після виконання навантаження. Пацієнти останньої групи, які до лікування проходили (174,87±1,92) м, через два місяці лікування виконували (369,00±4,71) м (р0,05). ЧСС у таких хворих на початку терапії зростала з (88,27±2,5) уд/хв до (105,4±3,22) уд/хв (р0,05) (на висоті навантаження). Схожі закономірності спостерігались і при аналізі таких показників, як метаболічні еквіваленти (МЕТ) та спожитого О2. У процесі лікування хворих із перенесеним не-Q ІМ, ускладненим декомпенсованою СН всіх груп, спостерігали поступове збільшення толерантності до фізичних навантажень і розширення рухового режиму. Так, за даними ТШХ, як через місяць спостереження, так і через два місяці у всіх групах хворих відзначено достовірний (р0,05) приріст пройденої за 6 хвилин дистанції. Окрім того, виконання тесту на першому і, особливо, другому місяці лікування супроводжувалось вірогідно (р0,05) меншим зменшенням ЧСС, як у вихідному стані, так і після тесту. Водночас, незважаючи на однобічність вірогідної динаміки вказаних характеристик ТШХ за умов стандартного лікування сприятлива динаміка була менш значною. У цілому, відзначено поступове зменшення ЧСС у спокої і значно менший її приріст на висоті навантаження. Формування сприятливого гемодинамічного забезпечення фізичних навантажень у хворих описаних груп констатовано і за динамікою як САТ, так і ДАТ. Подібні закономірності відзначені і при аналізі МЕТ та спожитого О2. Висновки. У пацієнтів із декомпенсованою серцевою недостатністю, що виникла після перенесеного гострого інфаркту міокарда, базисна терапія з додаванням препаратів аргініну та бурштинової кислоти сприяє покращенню показників тесту шестихвилинної ходьби, його індивідуального сприйняття. Бурштинова кислота та препарати аргініну в поєднанні зі стандартною терапією у пацієнтів з інфарктом міокарда та декомпенсованою серцевою недостатністю дозволяє покращити клінічні ознаки виконання фізичних навантажень, з формуванням у таких осіб нижчого функціонального класу серцевої недостатності.

Экз-ры:
Найти похожие

10.

Лучак, М. В.
Маркери ранньої діагностики гепатобіліарних розладів у дітей, які проживають в екологічно несприятливих регіонах [] / М. В. Лучак // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 67-72. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЖЕЛЧНОГО ПУЗЫРЯ БОЛЕЗНИ -- GALLBLADDER DISEASES (диагностика)
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ -- LIVER DISEASES (диагностика)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Незважаючи на розмаїття думок та поглядів щодо факторів ризику формування гепатобіліарної патології у дітей, в останні роки все більше дослідників акцентують увагу на вплив забрудненого довкілля. Відповідно, раннє виявлення функціональних розладів гепатобіліарної системи, асоційованих із несприятливою дією хімічних факторів навколишнього середовища, дозволить запобігти формуванню тяжкої соматичної патології в майбутньому. Мета роботи — підвищення ефективності діагностики гепатобіліарних розладів у дітей, асоційованих з несприятливою дією хімічних факторів навколишнього середовища, на основі вивчення функціонального стану печінки та маркерів її раннього ушкодження. Матеріал і методи. Обстежено 160 дітей з екологічно несприятливих регіонів, із них 30 дітей із функціональними розладами жовчного міхура та 130 осіб без функціональних розладів жовчного міхура. Для оцінки функціонального стану печінки проведено визначення активності трансаміназ, лужної фосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сорбітолдегідрогенази та аргінази сироватки крові. Результати. У дітей, які з народження проживають в екологічно забруднених регіонах, спостерігалася висока частота гепатоцелюлярної дисфункції. Загалом вплив несприятливих екологічних факторів на дитячий організм у 12,6 раза збільшував шанси підвищення активності сорбітолдегідрогенази (ВШ=12,6; 95% ДІ 3,7-42,6; р0,0001), в 5,0 раза — підвищення активності гаммаглутамілтрансферази (ВШ

Экз-ры:
Найти похожие

11.

Милиця, М. М.
Особливості накладання та укріплення товстокишкового анастомозу у хворих з інсулінорезистентністю [] / М. М. Милиця, В. В. Стеблянко, Т. В. Олійник // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 73-79. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ -- ANASTOMOSIS, SURGICAL (методы)
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (хирургия)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Аннотация: Мета роботи — дослідити особливості накладання та укріплення товстокишкового анастомозу (ТКА) у хворих з інсулінорезистентністю (ІР) з використанням сучасних адгезивних матеріалів. Матеріал і методи. З метою визначення особливостей накладання та укріплення товстокишкового анастомозу у хворих з ІР з використанням сучасних адгезивних матеріалів обстежено та прооперовано 80 осіб (медіана віку - 64 (57; 71) роки). Усі пацієнти розподілені на дві групи, залежно від методу укріплення шва товстокишкового анастомозу: 1-ша група - 40 осіб, яким виконане накладання однорядового безперервного шва (ОБШ) ТКА (медіана віку - 65 (57; 75) років, 2-га група - 40 осіб, яким виконане накладання однорядового безперервного шва ТКА, та з метою герметизації та укріплення зони анастомозу додавали сучасний адгезив для тканин Н-бутилціаноакрилат («Катсил») (медіана віку хворих - 63,5 (58,5; 70,5) року. Проведено визначення спектра мікробної флори виділень із дренажів поблизу анастомозу та аналіз післяопераційних ускладнень. Результати. У хворих з ІР, яким з метою додаткового укріплення зони ТКА після накладання ОБШ використовували адгезив для тканин Н-бутилціаноакрилат, траплялася достовірно менша кількість пацієнтів з поєднанням двох різних штамів мікроорганізмів порівняно з хворими, яким накладали ОБШ ТКА без додаткового укріплення, [2 (5,0%) хворих проти 9 (22,5%)) (?2= 5,17, df=1; р0,05], а також достовірно більше пацієнтів з відсутнім ростом мікроорганізмів у посівах із зони анастомозу [11 (27,5%) хворих проти 3 (7, 5%) хворих відповідно) (?2

Доп.точки доступа:
Стеблянко, В. В.; Олійник, Т. В.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Молотягін, Д. Г.
Діагностичне значення пентраксину-3 та зв'язок з клінічними варіантами ішемічної хвороби серця у хворих на цукровий діабет 2-го типу [] / Д. Г. Молотягін, П. Г. Кравчун, О. І. Кадикова // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 80-85. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (генетика)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь)
Аннотация: Актуальність. Останнім часом велика увага приділяється вивченню патогенезу ішемічної хвороби серця (ІХС) на тлі цукрового діабету (ЦД). Зокрема, вивчається питання про роль запального компонента у розвитку атеросклерозу у хворих на ЦД 2-го типу. Одним із нових перспективних маркерів імунного запалення є пентраксин-3 (PTX-3). Мета - оцінити діагностичне значення пентраксину-3 та дослідити зв’язки з клінічними варіантами ішемічної хвороби серця у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 110 хворих на ІХС. Пацієнтів розподілили на групи залежно від наявності ЦД 2-го типу: до першої групи увійшло 75 хворих на стабільні форми ІХС та ЦД 2-го типу, групу порівняння склали 35 хворих на ІХС без діабету. Також пацієнтів розподілили на групи залежно від клінічної форми ІХС: стабільна стенокардія, післяінфарктний кардіосклероз (ПІКС) та дифузний кардіосклероз. Результати. У хворих на ІХС із супутнім ЦД 2-го типу визначено рівень пентраксинемії залежно від клінічного варіанта ІХС: в осіб із ПІКС рівень РТХ-3 у сироватці крові становив 5,68±0,51 нг/мл (р0,05), у пацієнтів із стабільною стенокардією - 6,18±0,49 нг/мл (р0,05), у хворих на дифузний кардіосклероз - 4,92±0,47 нг/мл (р0,05). У хворих на ІХС без ЦД 2-го типу рівень пентраксинемії залежно від клінічного варіанта ІХС визначено таким чином: в осіб із ПІКС рівень РТХ-3 у сироватці крові становив 3,76±0,51 нг/мл (р0,05), в осіб із стабільною стенокардією - 4,18±0,39 нг/мл (р0,05), у хворих на дифузний кардіосклероз - 2,34±0,48 нг/мл (р0,05). Розподіл РТХ-3 був такий же як у хворих на ЦД 2-го типу, так і в пацієнтів без ЦД 2-го типу. Висновки. У хворих на ішемічну хворобу серця та супутнім цукровим діабетом 2-го типу частіше виявляли дифузний кардіосклероз (у 58,7%). Діагностичне значення пентраксину-3 полягає у підвищенні рівня пентраксинемії у хворих на ішемічну хворобу серця із супутнім цукровим діабетом 2-го типу. Рівні РТХ-3 у хворих на стабільну стенокардію були достовірно вищими, ніж у хворих на дифузний та післяінфарктний кардіосклероз, що зумовлено більш виразною активацією імунного запалення.

Доп.точки доступа:
Кравчун, П. Г.; Кадикова, О. І.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Нечитайло, Д. Ю.
Особливості функціональних проб серцево-судинної системи у дітей з підвищеним рівнем артеріального тиску [] / Д. Ю. Нечитайло, Т. М. Міхєєва, Н. І. Ковтюк // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 86-92. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ СИСТЕМА -- CARDIOVASCULAR SYSTEM
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи у дітей та підлітків представляє один із найважливіших напрямків у педіатрії, оскільки його критерії є базовими в плані визначення та прогнозування соматичного здоров'я, фізичного статусу, а також можливих обмежень тих чи інших видів рухової активності. Функціональні розлади серцево-судинної системи здебільшого представлені коливанням рівня артеріального тиску, порушенням процесів реполяризації та провідності серця тощо. Для оцінки стану серцево-судинної системи в школярів, зазвичай, використовують скринінгові дослідження: вимірюють рівень артеріального тиску, записують електрокардіографію, проводять функціональні проби (Руф’є, Штанге, Генча та ін.). Мета роботи — оцінити особливості функціональних проб у дітей із підвищеним рівнем артеріального тиску. Матеріал і методи. Обстежено 90 дітей шкільного віку жителів Чернівецької області та м. Чернівці. Дітей розподілено на дві групи: до основної групи (45 осіб) увійшли діти із підвищеним рівнем артеріального тиску, контрольну групу (45 осіб) складали клінічно здорові діти. Вимірювання артеріального тиску проводилося тричі з інтервалом 3 хв на плечовій артерії лівої руки за допомогою автоматичного тонометра. Результати вимірів оцінювалися за перцентильними номограмами відносно віку, статі та зросту дітей. Для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи дітям проводили проби Руф’є, Штанге та Генча. Результати. Оцінивши рівень артеріального тиску у школярів основної групи, отримано такі результати: у 33 дітей рівень артеріального тиску був у межах коридору 90–95%, що оцінено як артеріальну передгіпертензію; у 12 — перевищував 95% і знаходився в межах між 95% та 95% +12 мм рт.ст., що розцінено як артеріальну гіпертензію 1 ступеня. В усіх дітей контрольної групи показники артеріального тиску відповідали перцентильним коридорам 25–75%, 75–90% (до 90-го перцентиля), що розцінено як нормальний рівень артеріального тиску. Оцінивши індекс Руф’є, виявлено, що в більшої кількісті дітей з артеріальною гіпертензією резервні можливості серцево-судинної системи та толерантність до фізичного навантаження вірогідно нижчі, ніж у їхніх однолітків із нормальними показниками артеріального тиску. Проаналізувавши отримані дані проб Штанге та Генча, відзначалися вірогідно гірші результати у дітей із артеріальною гіпертензією, ніж у групі порівняння. Це вказує на нижчу стійкість до гіпоксії у цих дітей, що зумовлено патофізіологічними механізмами, які відбуваються в мікроциркуляторному руслі легень, серця та головного мозку. Висновки. 1. За результатами функціональних проб у дітей із артеріальною гіпертензією відзначається вірогідно нижча толерантність до фізичного навантаження та стійкість до гіпоксії, ніж у їх однолітків із нормальними показниками артеріального тиску. 2. Дані особливості у дітей із артеріальною гіпертензією можуть бути результатом патофізіологічних порушень як на рівні центральної гемодинаміки, так і в мікроциркуляторному руслі.

Доп.точки доступа:
Міхєєва, Т. М.; Ковтюк, Н. І.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Nechytailo, Yu. M.
Adolescents taste sensitivities in clinical practice [Text] / Yu. M. Nechytailo, O. Y. Pidmurniak, N. I. Kovtiuk // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - P93-97. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ВКУСОВОЕ ОЩУЩЕНИЕ -- TASTE PERCEPTION (физиология)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Аннотация: Смак — це тип чутливості, який допомагає людському організму виявляти та споживати харчові речовини та уникати нестравних і небезпечних матеріалів. Нижча смакова чутливість зазвичай призводить до надмірного споживання окремих харчових інгредієнтів, до формування вибору їжі та харчових звичок, які сукупно впливають на стан здоров'я. Мета дослідження — вивчення смакової чутливості у дітей та її асоціації з антропометричними даними, артеріальним тиском та іншими факторами. Матеріал і методи. У дослідження включено 169 учасників віком 10-17 років для оцінки смакової чутливості до солоного та солодкого, структури та якості харчування, харчових уподобань, антропометричних даних, хронотипу, артеріального тиску. Результати. Знижена смакова чутливість до мінімальних концентрацій харчової солі зареєстрована у 50 осіб (29,6%), а до солодкого - у 60 осіб (35,5%). Різниці між хлопчиками та дівчатками за рівнем смакової чутливості не встановлено. Зв'язок між систолічним артеріальним тиском і смаковою чутливістю до солоного показано в регресійній моделі з включенням деяких антропометричних даних. Підвищений систолічний артеріальний тиск істотно корелював з надмірною масою тіла, з частотою серцевих скорочень і низькою чутливістю до солі. Залежно від хронотипу була виявлена більш висока частота артеріальної гіпертензії в осіб із вечірнім хронотипом. Висновки. Оцінка смакової чутливості проста у виконанні, але надає додаткові дані для встановлення факторів ризику. У порівнянні з групою дітей із нормальною чутливістю особи з низькою чутливістю мають більш високий ризик надмірної ваги, надлишкового вживання солоного або солодкого, артеріальної гіпертензії.

Доп.точки доступа:
Pidmurniak, O. Y.; Kovtiuk, N. I.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Міжклітинна адгезія в герміногенних пухлинах яєчка [] / С. М. Потапов [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 98-107. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЯИЧКА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- TESTICULAR NEOPLASMS (диагностика)
МЕЖКЛЕТОЧНОЙ АДГЕЗИИ МОЛЕКУЛА-1 -- INTERCELLULAR ADHESION MOLECULE-1
Аннотация: Герміногенні пухлини яєчка (ГПЯ) – одна з головних причин онкологічної смертності у чоловіків молодого віку. Одним із факторів, що визначають прогноз у онкохворих, є визначення молекулярно-біологічних маркерів, які корелюють із поганим прогнозом. Мета роботи – визначення стану міжклітинної адгезії в пухлині жовткового мішка постпубертатного типу (ПЖМПТ), тератомі постпубертатного типу (ТПТ), сперматоцитній пухлині (СП) і тератомі з малігнізацією соматичного типу (ТМСТ) яєчка. Матеріал і методи. Дослідження виконано на матеріалі ГПЯ пацієнтів, що проходили лікування в Харківському обласному клінічному центрі урології і нефрології ім. В.І. Шаповала в 1998-2017 рр. Групи дослідженя були сформовані відповідно до pTNM класифікації ВООЗ. Для оцінки стану міжклітинної адгезії в ГПЯ досліджували відносну площу (S) і інтенсивність (L) експресії E-cadherin і ?-catenin. Результати. При зростанні пухлинної прогресії S експресії E-cadherin у ПЖМПТ і ТПТ поступово зменшувалась аж до повної редукції маркера. Дані зміни поєднувались зі збільшенням експресії ?-catenin. При позитивній ІГХ реакції з E-cadherin і ?-catenin в усіх досліджених гістотипах ГПЯ, замість «типової» мембранної локалізації, були наявними «гетерогенності» в забарвленні, які також розцінювались як втрата міжклітинної адгезії. Показники S та L експресії E-cadherin у СП були вище таких у відповідних групах досліджених ГПЯ, але локалізація маркера також була атиповою. Що стосується маркера ?-catenin, то він мав показники S та L експресії на рівні середніх значень у ПЖМПТ, які, при цьому, вищі аналогічних показників у відповідній групі ТПТ. Розташування ?-catenin атипове. У ТМСТ обох груп реакція з E-cadherin була або негативною, або маркер мав атипову локалізацію, як і при вивченні ?-catenin. Висновки. При зростанні пухлинної прогресії в пухлині жовткового мішка постпубертатного типу і тератомі постпубертатного типу відбувається втрата міжклітинної адгезії, що призводять до дисоціації пухлинних клітин, розвитку судинної інвазії і метастатичної хвороби.

Доп.точки доступа:
Потапов, С. М.; Плітень, О. М.; Галата, Д. І.; Кривошапка, О. В.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Семененко, С. І.
Порівняльний вплив адемолу, амантадину сульфату, магнію сульфату на неврологічний дефіцит та мнестичні функції у щурів із моделлю черепно-мозкової травми [] / С. І. Семененко // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 108-115. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АМАНТАДИН -- AMANTADINE (вредные воздействия)
МАГНИЯ СУЛЬФАТ -- MAGNESIUM SULFATE (вредные воздействия)
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (лекарственная терапия)
Аннотация: Мета роботи — порівняти вплив похідної адамантану 1?адамантилетилокси?3?морфоліно?2?пропанолу гідрохлориду (адемолу), амантадину сульфату та магнію сульфату на неврологічний дефіцит та мнестичні функції у щурів із моделлю черепно?мозкової травми. Матеріал і методи. Вплив адемолу на експериментальній моделі черепно?мозкової травми оцінювали при застосуванні 2 мг/кг внутрішньовенно. Псевдооперованим тваринам уводили внутрішньовенно 0,9% розчин хлориду натрію в об’ємному співвідношенні 2 мл/кг. Як лікарський засіб для контрольної групи застосовували 0,9% розчин хлориду натрію в дозі 2 мл/кг внутрішньовенно. Як препарати порівняння використовували магнію сульфат (250 мг/мл) 250 мг/кг внутрішньовенно та амантадину сульфат (200 мг/500 мл) 5 мг/кг внутрішньовенно. Неврологічний дефіцит у щурів із черепно?мозковою травмою оцінювали на першу та восьму доби за шкалою stroke?index C. P. McGrow. Здатність тварин до запам’ятовування аверсивного стимулу досліджували в тесті умовної реакції пасивного уникання. Збереження умовної реакції перевіряли через добу за зміною латентного часу входу щура до темного відсіку. Результати. Досліджуючи вплив розчину адемолу на ступінь деескалації неврологічного дефіциту, можна зазначити, що даний препарат переважав препарати порівняння амантадину сульфат та магнію сульфату на першу добу застосування на 10% та 24% та на восьму добу на 17% та 30%, відповідно, при цьому середній бал за шкалою С. Р. McGrow у групі адемолу становив 9,40±0,29 проти 11,00±0,31 та 12,30±0,31 у групах порівняння. Щодо відновлення мнестичних функцій при черепно?мозковій травмі, восьмиденна терапія щурів розчинами амантадину сульфату та магнію сульфату певною мірою покращувала функцію запам’ятовування, але поступалась за ефективністю адемолу, який наближав показники тесту умовної реакції пасивного уникання до аналогічних у псевдооперованих тварин. Висновки. Проведене експерементальне дослідження продемонструвало, що у щурів із тяжкою черепно?мозковою травмою спостерігались тяжкий неврологічний дефіцит, погіршення процесів навчання і пам’яті у відновному періоді. Адемол істотніше, відносно амантадину сульфату та магнію сульфату, впливав на деескалацію неврологічних порушень, що супроводжувалося покращенням мнестичних функцій у тварин із черепно?мозковою травмою.

Экз-ры:
Найти похожие

17.

Пуриновий дисметаболізм при раку стравоходу [] / О. В. Синяченко [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 116-122. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПИЩЕВОДА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ESOPHAGEAL NEOPLASMS (осложнения)
ПУРИНЫ -- PURINES (метаболизм)
Аннотация: Мета роботи — оцінити стан пуринового метаболізму у хворих на рак стравоходу, встановити клініко-патогенетичну значущість виявлених змін. Матеріал і методи. Під наглядом перебував 41 хворий на рак стравоходу (усі чоловіки) віком від 43 до 83 років (у середньому 60 років). Аденокарциному діагностовано у 39% від числа обстежених, плоскоклітинну карциному - у 61%, проростання пухлини в діафрагму встановлено в 10% випадків, у селезінку - у 7%, метастази в лімфатичні вузли мали місце в 12% спостережень, у віддалені органи - у 32%. Співвідношення 1В, 2А, 2В, 3А і 4-ї стадій захворювання склало 1:8:4:2:7. У сироватці крові вивчали рівні продуктів пуринового метаболізму - сечової кислоти, оксипуринолу, аденіну, гуаніну, ксантину, гіпоксантину, активностей ксантиноксидази, ксантиндезамінази, аденозиндезамінази й 5-нуклеотидази. Результати. Дисметаболізм пуринів спостерігається в усіх хворих на рак стравоходу у вигляді підвищених показників сечової кислоти і оксипуринолу, активностей ксантиноксидази й аденозиндеамінази, що спостерігається у 83-100% від числа обстежених осіб. Зміни пуринового обміну пов'язані з наявністю гіперурикемії (420 мкмоль/л), виявленої в 63% випадків, з тяжкістю перебігу пухлинного процесу, проростанням неоплазми в селезінку, парааортальні лімфатичні вузли, печінку та скелетні м'язи. Гіперурикемія чинить негативний вплив на виживаність пацієнтів, а високий рівень аденінемії має прогнознегативну значущість. Висновок. Зміни пуринового метаболізму беруть участь у патогенетичних побудовах раку стравоходу, відбивають особливості перебігу пухлинного процесу, а в майбутньому може розроблятися медична технологія лікувальних засобів хворих на рак стравоходу, що проходять із порушеннями пуринового метаболізму.

Доп.точки доступа:
Синяченко, О. В.; Алієв, Р. Ф.; Єрмолаєва, М. В.; Бондар, В. Г.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Порівняльна оцінка ефективності різних методів хірургічного лікування варикозної хвороби [] / О. В. Синяченко [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 123-128. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (хирургия)
Аннотация: Актуальність. У деяких регіонах на варикозну хворобу вен гомілок (ВХ) страждає до ? населення, а основними методами лікування є ендоваскулярна лазерна коагуляція (ЕВЛК) і традиційна флебектомія за Бебкокком, хоча оптимізація таких хірургічних заходів вимагає досконалості. Мета роботи — оцінити результати ЕВЛК і флебектомії при ВХ на різних етапах після виконаного хірургічного втручання і виділити чинники, що визначають ефективність операції. Матеріал і методи. Під наглядом перебували 302 хворих на ВХ нижніх кінцівок (? чоловіків і ? жінок віком від 29 до 72 років). С2, С3, С4, С5 і С6 класи ВХ відповідно встановлено в 10%, 14%, 37%, 16% і 23% випадків. ЕВЛК здійснювали за допомогою апарата «Фотоніка-Ліка-Хірург» (Україна). Пацієнти спостерігалися через 2, 4 і 24 тижні після операції. Результати. ЕВЛК у хворих на ВХ статистично достовірно перевищує ефективність флебектомії як через 2,4, так і 24 тижні після виконаної операції, причому, на перший метод хірургічного лікування чинить негативний вплив наявність коморбідного гонартрозу, а результати другого залежать від ступеня тяжкості захворювання. Лазерна абляція щільно пов'язана з початковими показниками простациклінемії та рівнем поверхневих в'язких властивостей сироватки венозної крові, тоді як ефективність флебектомії визначає модуль в`язкоеластичності. При цьому за паралельним використанням медикаментозних препаратів обидві групи хворих не відрізняються, але значно різняться за характером ускладнень (розвиток флебіту, парестезій, тромбозу глибоких вен після дії променями лазера й виникнення сером, гематом і гіперпігментації шкіри в інших випадках). Для представників першої групи впродовж місяця від моменту операції показано призначення ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, а для другої — цикло-3-форту. Висновок. У виборі методу оперативного лікування варикозної хвороби вен гомілок перевагу слід надавати ендоваскулярній лазерній коагуляції.

Доп.точки доступа:
Синяченко, О. В.; Гюльмамедов, П. Ф.; Пилипенко, Р. В.; Синяченко, Ю. О.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Стрільчук, Л. М.
Клініко-прогностичне значення визначення рівня загального фібриногену і його роль в ураженні серця при різних станах жовчного міхура [] / Л. М. Стрільчук // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 129-135. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
СЕРДЦЕ -- HEART
ЖЕЛЧНЫЙ ПУЗЫРЬ -- GALLBLADDER
ФИБРИНОГЕН -- FIBRINOGEN
Аннотация: Загальний фібриноген (ЗФ) з часів Гіппократа знаходиться у полі уваги науковців та клініцистів. Волокнисту складову тромбу вперше виявлено в кінці XVII ст. Термін «фібрин» впроваджено в 1801 р., «фібриноген» - у 1847 р., хоча останній було відкрито пізніше - у 1859 р. У наш час ЗФ визнано не тільки критерієм вираженості запалення, але й маркером кардіоваскулярного ризику. Мета дослідження — оцінка сучасного стану проблеми визначення та використання ЗФ за даними літератури та власними клінічними спостереженнями. Матеріал і методи. Проведено огляд літератури у базі даних Pubmed та вітчизняних джерелах. У 489 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), геморагічним васкулітом (ГВ) та ревматичною гарячкою (РГ) з різним станом жовчного міхура (ЖМ) визначено концентрацію фібриногену гравіметричним методом за Р. А. Рутберг; вміст розчинного фібрин-мономерного комплексу (РФМК) (Технологія-Стандарт, Росія) та D-димерів (TECHNOZYM D-dimer ELISA, Австрія). Результати опрацьовано методами варіаційної статистики, за граничний ступінь істотності прийнято 0,05. Результати. Фібриноген є гексамерним глікопротеїном плазми крові, що виступає ключовим регулятором запалення, відіграє ключову роль у каскаді гемостазу, загоюванні ран та ангіогенезі. Серед хворих на гострі та хронічні форми ІХС, ГВ та РГ його кількість коливалась від 2,20 до 8,05 г/л. Найвищі значення спостерігались за умов нестабільної стенокардії (4,23±0,16 г/л, р0,05 порівняно з групами ГВ та РГ, де вміст був мінімальним (3,31±0,14 г/л). Висновки. Рівень загального фібриногену залежав від стану жовчного міхура: мінімальні рівні спостерігались за умов інтактного міхура (3,67 г/л), а максимальні - за умов перегину тіла міхура (4,04 г/л), ознак перенесеного хронічного холециститу та деформацій у ділянці шийки міхура. Простежувалася асоціація вмісту загального фібриногену з показниками запалення, ліпідного метаболізму, функціонального стану печінки, гіпертрофією лівого шлуночка, що може вказувати на його прогностичне значення. За умов змін жовчного міхура також зростала концентрація розчинного фібрин-мономерного комплексу та D-димерів, що підтверджує активацію тромбоутворення і є несприятливим прогностичним фактором щодо судинних подій.

Экз-ры:
Найти похожие

20.

Некоронарні захворювання міокарда (міокардіальні містки, гіпертрофічна кардіоміопатія, вторинна ішемія) - право на існування [] / В. К. Тащук [та ін.] // Буковинський медичний вісник. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 136-141. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КАРДИОМИОПАТИИ -- CARDIOMYOPATHIES (диагностика)
МИОКАРДИАЛЬНЫЙ МОСТИК -- MYOCARDIAL BRIDGING (диагностика)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA
Аннотация: Мета роботи — провести аналіз клінічного випадку пацієнтки, яка була доставлена до медичної установи із симптомами, характерними для гострого коронарного синдрому, враховуючи клінічні, інструментальні та лабораторні дані. Матеріал і методи. Досліджується клінічний випадок пацієнтки, яка була доставлена до медичної установи з діагнозом гострого коронарного синдрому, проте в процесі проведення діагностичних маніпуляцій виявлено міокардіальний місток як причину появи ішемії. Результати. Найчастіше міокардіальні містки трапляються на рівні середнього сегмента передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії. Причинами, які можуть спровокувати ішемію, можуть бути спазм коронарних артерій, тахікардія, гіпертрофія міокарда, спричинена ятрогенними факторами або гіпертрофічна кардіоміопатія. Діагностика проводиться за допомогою методу коронаровентрикулографії, який є «золотим стандартом», а також використовуючи нові методи візуалізації та провокаційні тести. Оцінено можливості консервативного та інтервенційного лікування. Висновки. Міокардіальні містки можуть бути причиною ішемії міокарда серед пацієнтів без ознак атеросклерозу, але з чинниками гемодинамічного ризику, такими як тахікардія, спазм коронарних артерій або гіпертрофія міокарда. Клінічна симптоматика гострого коронарного синдрому частіше спостерігається серед хворих, у яких міокардіальний міст розташований у середній третині передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії. Це викликано перпендикулярним розташуванням м'язових волокон до коронарної артерії, що підвищує систолічну компресію. Діастолічну функцію і кровонаповнення коронарної артерії можна поліпшити за рахунок медикаментозної терапії бета-блокаторами, які також є препаратами першої лінії для лікування гіпертрофічної кардіоміопатії.

Доп.точки доступа:
Тащук, В. К.; Маліневська-Білійчук, О. В.; Маковійчук, І. О.; Турубарова-Леунова, Н. А.; Дубінська, М. В.; Анфілофієва, В. В.; Герасим, Н. Д.
Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-32

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)