Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Зведеного каталогу періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Періодичних видань (89)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ВУ12/2021/1<.>

Общее количество найденных документов : 89
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-89

Білаш Сергій Михайлович (до 50-річчя з дня народження) [] / О. М. Проніна [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 9-10
MeSH-главная:
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS

Доп.точки доступа:
Проніна, О. М.; Коптев, М. М.; Пирог-Заказникова, А. В.; Білич, А. М.; Половик, О. Ю.; Олійніченко, Я. О.; Коваль, Я. В.; Білаш, Сергій Михайлович (13.02.1971)
Экз-ры:
Найти похожие

Чарівної душі людина, подорож «Вглиб душі» (до ювілею професора Куроєдової Віри Дмитрівни) [] / Л. Б. Галич [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 10-11
MeSH-главная:
ВРАЧИ -- PHYSICIANS
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS

Доп.точки доступа:
Галич, Л. Б.; Виженко, Є. Є.; Стасюк, О. А.; Сокологорська-Никіна, Ю. К.; Петрова, А. В.; , Ніколішин І. А.; Куроєдова, Віра Дмитрівна (24.01.1951)
Экз-ры:
Найти похожие

Професор Удод Олександр Анатолійович. Життя, сповнене добра (до 65-річчя з дня народження) [] / Ю. В. Думанський [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 12-14
MeSH-главная:
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS

Доп.точки доступа:
Думанський, Ю. В.; Єрмолаєва, М. В.; Центіло, В. Г.; Яковлева, Н. М.; Удод, Олександр Анатолійович (20.01.1955)
Экз-ры:
Найти похожие

Diagnosis and treatment of hyperprolactinemia syndrome in infertility in women [] / M. E. Azizova [et al.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 15-18. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Достинекс
MeSH-главная:
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE
ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИЯ -- HYPERPROLACTINEMIA
МЕНСТРУАЛЬНЫЙ ЦИКЛ -- MENSTRUAL CYCLE
ГАЛАКТОРЕЯ -- GALACTORRHEA
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN
Аннотация: Резюме. Мета. Оцінити ефективність препарату Достинекс при лікуванні безпліддя у жінок з гіперпролактинемією. Об’єкт і методи дослідження. Були обстежені 50 жінок репродуктивного віку, що страждають безпліддям ендокринного ґенезу і повністю виключеним чоловічим фактором безпліддя. Критерії включення до обстеження: вік жінки ?19 років та 42 років; наявність в анамнезі безпліддя понад один рік. Контрольну групу склали 30 жінок зі спонтанними вагітностями в анамнезі, у яких не було ознак безпліддя, репродуктивних втрат і підвищеного рівня пролактину. Всім пацієнткам визначали рівень загального пролактину методом Macro ELISA за допомогою лабораторної системи Access 2. Гіперпролактинемію було діагностовано при рівні пролактину вище 25 нг/мл. При встановленій гіперпролактинемії було призначено Достинекс. Доза та тривалість застосування препарату визначалися індивідуально, з урахуванням вихідного рівня пролактину. Критеріями припинення прийому препарату були зниження/нормалізація рівня пролактину в крові, припинення галактореї, нормалізація менструального циклу, відновлення овуляції. Результати дослідження. При синдромі гіперпролактинемії, незалежно від причини її виникнення, ключовою ознакою є підвищення рівня пролактину. Базальний рівень пролактину в плазмі крові пацієнток з функціональною гіперпролактинемією коливався в широкому діапазоні – від 37,6 нг/мл до 100,5 нг/мл. Середнє значення склало 63,6±3,49 нг/мл. Середній рівень показника пролактину у жінок контрольної групи склав 20,8±1,29 нг/мл (р0,001). З метою зниження рівня пролактину всім пацієнткам призначено препарат Достинекс. З урахуванням індивідуального вихідного рівня пролактину було визначено середню терапевтичну дозу лікарського засобу, яка становила 0,35±0,1 мг в тиждень. Для отримання клінічного ефекту26 (52,0%) пацієнткам було достатньо 0,25 мг, а 24 (48,0%) - 0,5 мг препарату в тиждень. У пацієнток, що отримували терапію Достинексом, зміни в динаміці лікування стосувалися наступних лабораторних показників: рівень PRL знизився у 2,3 рази (28,2±0,76 нг/мл проти 63,6±3,49 нг/мл до початку лікування; p0,001). Вивчення ефективності терапії препаратом Достинексу через один місяць лікування показало, що рівень пролактину у пацієнток, що спостерігалися став у межах лабораторних норм у 43 (86,0%) хворих. У 7 (14,0%) пацієнток, у яких показник пролактину не досяг лабораторних нормативів через місяць, він нормалізувався через 3 місяці. Висновки. Медикаментозна терапія гіперпролактинемії препаратом Достинекс дозволяє досягти референтних показників рівня пролактину, нормалізувати менструальну функцію, припинити галакторею у всіх пацієнтів, що спостерігалися.

Доп.точки доступа:
Azizova, M. E.; Mammadli, G. H.; Hajizade, G. G.; Babayeva, G. I.; Sirajli, U. M.
Экз-ры:
Найти похожие

Badalova, A. A.
Clinical and diagnostic aspects of genital endometriosis in women of reproductive age [] / A. A. Badalova // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 18-22 : диаграмма. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЭНДОМЕТРИОЗ -- ENDOMETRIOSIS
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
РЕПРОДУКЦИЮ КОНТРОЛИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- REPRODUCTIVE CONTROL AGENTS
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY
Аннотация: Мета. Оцінити ефективність сучасних інформативних методів для оптимальної діагностики генітального ендометріозу. Об’єкт і методи дослідження. У дослідженні приймали участь 120 жінок репродуктивного віку з генітальним ендометріозом. Були застосовані наступні методи: клінічні, лабораторні, інструментальні. Було розроблено індивідуальні карти. Інструментальні методи дослідження включали: кольпоскопію; трансвагінальне та трансабдомінальне ультразвукове дослідження органів малого тазу (апарат «LOGIK 500GE» та «MEDISONSA-8000», Корея); урографія; рентгенологічне дослідження (RH) органів малого тазу; гістеросальпінгографія; гістероскопія (оцінка стану матки та маткових труб). Результати дослідження та їх обговорення. Обстежувані пацієнтки були розподілені на відповідні три групи: І групу (ретроспективне дослідження) склали n=70 пацієнток з генітальним ендометріозом; ІІ групу (проспективне дослідження) складали n=50 пацієнток з даним захворюванням; ІІІ контрольну групу (КГ) склали n=30 умовно-здорових фертильних жінок без даної патології. При проведенні клінічно-лабораторних та діагностичних досліджень хворих виявили наступні форми генітального ендометріозу: перитонеальний ендометріоз було виявлено в 51 (42,5%) випадках; екстраперитонеальний ендометріоз – в 38 (31,7%) випадках; ендометріоз тіла матки – в 19 (15,8%) випадках; ретроцервікальний ендометріоз – в 12 (10%) випадках відповідно. Отримані результати підкреслюють, що генітальний ендометріоз є рецидивуючим захворюванням, що характеризується хронічним перебігом зі схильністю до швидкого прогресування, що призводить до порушення репродуктивної здатності жінок та зниження якості їхнього життя. Висновки. Генітальний ендометріоз будь-якої локалізації має схильність до швидкого прогресування, що досить часто є причиною зниження якості життя жінки, а також може негативні наслідки для репродуктивної функції.

Экз-ры:
Найти похожие

Бережна, В. А.
Імунологічна оптимізація методів діагностики при затримці внутрішньоутробного розвитку плода [] / В. А. Бережна // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 23-26 : диаграмма. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПЛОДА РАЗВИТИЯ ЗАДЕРЖКА -- FETAL GROWTH RETARDATION
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ ФАКТОРЫ РОСТА -- ENDOTHELIAL GROWTH FACTORS
ЭМБРИОНАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ -- EMBRYONIC DEVELOPMENT
АНГИОГЕННЫЕ БЕЛКИ -- ANGIOGENIC PROTEINS
Кл.слова (ненормированные):
ЭНДОГЛИН
Аннотация: Затримка внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВУРП) залишається проблемою сучасного акушерства. Основною причиною ЗВУРП вважається плацентарний фактор при якому важливо відмітити імунні процеси. Імунні клітини присутні на всіх стадіях вагітності та безпосередньо пов’язані з ангіогенними факторами. Ангіогенні фактори, такі як трансформуючий фактор росту ?1 та розчинний ендоглін (ТФР-?1 та рEНГ) відіграють ключову роль в формуванні нормального фето-плацентарного комплексу. Незважаючи на доступні методи дослідження, дотепер триває пошук нових, більш ранніх та достовірних методів діагностики ЗВУРП. Досліджуючи ангіогенні фактори, які регулюють ембріогенез та плацентацію у вагітних із ЗВУРП дозволять поглиблено вивчити дане ускладнення та встановити критерії ранньої діагностики. Мета роботи: дослідити рівні ТФР-?1 та рEНГ в сироватці крові вагітних із затримкою внутрішньоутробного розвитку плода. Результати: у групи жінок із ЗВУРП впродовж вагітності при повторному визначенні рівень концентрації ТФР-?1 вірогідно у 2 рази знижується (р=0,000001), а рівень концентрації рЕНГ, навпаки - вірогідно у 1,3 рази підвищується (р=0,00001) у порівнянні з початковим рівнем показників. Визначено, що рівень концентрації ТФР-?1 достовірно у 3 рази нижче у жінок групи ЗВУРП, ніж у жінок групи порівняння (р=0,000001). Тоді як, рівень концентрації рЕНГ достовірно у 3 рази вище у жінок основної групи, ніж у жінок групи порівняння (р=0,00001). При повторному виявленні рівень концентрації ТФР-?1 був вірогідно вищий у жінок, які народили дітей із ЗВУРП передчасно до строку, ніж у жінок, народили дітей із ЗВУРП в строк. Рівень концентрації рЕНГ при початковому визначенні був вірогідно вищий, а при повторному визначенні, навпаки, вірогідно нижчий у жінок, які народили дітей із ЗВУРП передчасно до строку, ніж у жінок, народили дітей із ЗВУРП в строк. Висновки: Зниження рівня ТФР-?1 та підвищення рівня рЕНГ в крові вагітних, свідчить про формування ЗВУРП та можна рекомендувати, як ранній діагностичний маркер не тільки ЗВУРП, а й народження дітей передчасно до строку.

Экз-ры:
Найти похожие

Бойко, В. В.
Лапароскопічна апендектомія та герніопластика при хронічному апендициті у поєднанні з паховою грижею [] / В. В. Бойко, К. Ю. Пархоменко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 27-29 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
АППЕНДЭКТОМИЯ -- APPENDECTOMY
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY
ГЕРНИОПЛАСТИКА -- HERNIOPLASTY
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL
ЭЛЕКТРОКОАГУЛЯЦИЯ -- ELECTROCOAGULATION
Аннотация: Метою дослідження було дослідити певні технологічні особливості та результати симультанної лапароскопічної герніопластики пахових гриж та апендектомії з приводу хронічного апендициту. Діагноз хронічного апендициту грунтувався на клініко-анамнестичних даних (перенесений апендикулярний інфільтрат та рецидивуючий больовий синдром в правій здухвинній області), та ультразвуковим і комп’ютернотомографічним дослідженням. Було проведено аналіз вихідних даних, ускладнень, тривалості операції, а також госпіталізації у хворих при симультанній апендектомії та ТАРР герніопластиці пахових гриж у 25 пацієнтів у порівнянні з ізольованими ТАРР у 28 пацієнтів. У всіх хворих застосовано ТАРР пластику за стандартною методикою: із застосуванням трьох троакарів (параумбілікального, правого та лівого мезогастральних). Для алопластики використано сітчастий трансплантант розмірами 7,9 х 13,4 см, якій фіксували герніостеплером до окістя лобкової кістки, пахової зв’язки та м’язового шару передньої черевної стінки. У пацієнтів з проведенною симультанною операцією це був перший етап. На другому етапі було здійснено лапароскопічну апендектомію із застосуванням додаткового 5-мм троакара. В 15 випадках перед апендектомію здійснено адгезіоліз у зв’язку з наявністю спайок у здухвинній ямці, в трьох випадках під час адгезіолізу спостерігалась помірна кровотеча, що була призупинена електрокоагуляцією. Необхідності у конверсії та інших особливостей не було. У зв’язку з апендектомією тривалість операції зросла у середньому на 8 хвилин. Суттєвого впливу на розвиток ускладнень та тривалість госпіталізації симультанної апендектомії під час пахової герніопластики не виявлено. Таким чином, симультанна апендектомія під час ТАРР пластики суттєво не впливає на перебіг операції та не збільшує ризик несприятливих післяопераційних подій. Крім цього, пряма лапароскопічна візуалізація дозволяє оцінити стан апендиксу та є додатковим методом діагностики при сумнівному діагнозі хронічного апендициту.

Доп.точки доступа:
Пархоменко, К. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

Волотовська, Н. В.
Роль креатиніну та сечовини як біомаркерів ураження організму на тлі ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки [] / Н. В. Волотовська // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 30-35 : граф. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КРЕАТИНИН -- CREATININE
МОЧЕВИНА -- UREA
РЕПЕРФУЗИОННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- REPERFUSION INJURY
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (кровоснабжение)
Аннотация: Мета роботи – встановлення динаміки концентрації креатиніну та сечовини сироватки крові на тлі модифікацій ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки. Об’єкт і методи дослідження. Для дослідження використано 260 білих статевозрілих щурів-самців (200-250 г), які були поділені на 5 груп: контрольна, ЕГ-1 – моделювання ізольованої ішемії-реперфузії (ІР) кінцівки, ЕГ-2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати, ЕГ-3 – поєднання ІР кінцівки з крововтратою, ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна, ЕГ5 – поєднання ІР кінцівки та механічної травми. У сироватці після завершення експерименту визначався вміст креатиніну та сечовини. Результати дослідження та їх обговорення. Було встановлено, що 2-годинне застосування кровоспинного джгута, як додатковий чинник при крововтраті чи скелетній травмі – погіршує екскреторну ефективність нирок, а саме рівень креатиніну та сечовини був статистично достовірно підвищеним у всіх досліджуваниї групах, порівняно з даними контрольної групи. При порівнянні вираженості патологічних змін між різними групами, встановлено особливості: на 7 добу вміст креатиніну в ЕГ-3 перевищив дані ЕГ-1 і ЕГ-2 на 53,9% і на 51,8% відповідно. Також, він залишався підвищеним, порівняно з ЕГ-1 і ЕГ-2 і на 14 добу – на 51,3% і на 27% відповідно. Що стосується поєднання скелетної травми з ІР, то на 3 і 7 доби встановлено достовірну відмінність між вмістом креатиніну у ЕГ-4 і ЕГ-5. Так, на 3 добу вміст був у ЕГ-5 був вищим на 18,6%, а на 7 добу – на 13,8%. При дослідженні вмісту вмісту сечовини виявлено, що на 7 добу показник у ЕГ-3 залишався вищим, порівняно з даними ЕГ-1 і ЕГ-2 в 2,5 раза і на 39,7%, а на 14 добу був вищим від них на 55,8% і на 15,5% відповідно. Також, на 7 добу показник залишався вищим від даних обох груп – ЕГ-1 і ЕГ-4 – на 40,7% і на 44,2%. Висновки. Кожна з модифікацій ІРС кінцівки, в тому числі ізольована ішемія-реперфузія, призводили до підвищення досліджуваних показників у сироватці крові. Виключення становила ізольована травма.

Экз-ры:
Найти похожие

Герасименко, Л. О.
Комплексна та персоніфікована система реабілітації внутрішньо переміщених осіб за наявності психосоціальної дезадаптації та невротичного розладу [] / Л. О. Герасименко, А. В. Гальченко // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 35-38. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER
СОЦИАЛЬНАЯ ДЕЗОРГАНИЗАЦИЯ -- ANOMIE
НЕВРОТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- NEUROTIC DISORDERS
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Аннотация: Величезна кількість внутрішньо переміщених осіб і загрозливі темпи зростання масштабів еміграції створюють необхідність звернути підвищену увагу на різноманітні аспекти психопатологічних станів, що виникають у відповідь на зміну звичних умов проживання. Дані пацієнти потребують вчасної та ефективної психіатричної допомоги, як на етапі психологічного консультування, так і під час лікування. Мета дослідження – розробка персоніфікованої та комплексної системи реабілітації для внутрішньо переміщених осіб. У дослідженні брали участь 188 пацієнтів, які за період 2014-2017 років стали внутрішньо переміщеними особами України та на даний момент проживають на території Полтавської області. Сформовано три групи: І групу склали 86 – ВПО з невротичними розладами та психосоціальною дезадаптацією; ІІ група – 72 ВПО з виявленою психосоціальною дезадаптацією та без діагностованої психічної патології; ІІІ група (контрольна) – 30 здорові ВПО. Для досягнення мети і реалізації завдань даного дослідження була використана апробація персоніфікованої комплексної системи реабілітації для внутрішньо переміщених осіб. Етап підтримуючих заходів для всіх пацієнтів І групи ВПО мав комплекснии? характер, базувався на всебічному підході і спрямований на реадаптацію внутрішньо переміщених осіб із залишковими явищами психосоціальноії дезадаптації. Для цього проводили медичні, психологічні та соціальні заходи. ІІ група – 72 ВПО з виявленою психосоціальною дезадаптацією та без діагностованої психічної патології отримувала персоніфіковану психокорекційну реабілітацію та була спрямована на усунення явищ психосоціальної дезадаптації, які були реакцією як на внутрішнє переміщення, так і на адаптацію в новому соціумі. Аналіз ефективності розробленоії системи персоніфікованої та комплексної системи реабілітації для внутрішньо переміщених осіб проводився на підставі клінічних і психодіагностичних показників. Співставлення результатів в І, ІІ та ІІІ групі свідчать на користь ефективності розробленої? системи реабілітації?, про що свідчить достовірне переважання показника одужання та відсутність пацієнтів із погіршенням психічного стану в І та ІІ групах.

Доп.точки доступа:
Гальченко, А. В.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Громова, О. Л.
Віддалені результати лікування неатипової гіперплазії ендометрію з застосуванням дидрогестерону у жінок в пременопаузі [] / О. Л. Громова // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 38-43 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЭНДОМЕТРИЯ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- ENDOMETRIAL HYPERPLASIA
ДИДРОГЕСТЕРОН -- DYDROGESTERONE
РЕЦЕПТОРЫ ПРОГЕСТЕРОНА -- RECEPTORS, PROGESTERONE
КАДГЕРИНЫ -- CADHERINS
ПРЕМЕНОПАУЗА -- PREMENOPAUSE
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
Аннотация: Нетипова гіперплазія ендометрію (НГЕ) є досить широко розповсюдженою патологією жінок пременопаузального віку. Рутинна практика передбачає використання прогестинів, які мають достатньо високу безпосередню ефективність. Але остаточно не з’ясовані ні частота та найбільш вірогідний час рецидивування НГЕ, ні фактори, що передбачають несприятливий прогноз щодо відсутності ефекту та рецидиву. Метою роботи було вивчення віддалених результатів застосування в терапії НГЕ пероральної форми одного з похідних прогестерона – дидрогестерону у жінок пременопаузального віку. Об’єкт і методи дослідження. Ми дослідили як безпосередні, так і віддалені результати лікування НГЕ дидрогестероном 20 мг/добу протягом 6 місяців в 161 жінки. Контроль здійснювали за гістологічним дослідженням зразків ендометрію через 6 місяців (одразу після завершення лікування), 12 та 24 місяці спостереження. Також було досліджено експресію рецепторів до прогестерону (PGR) у 36 жінок з позитивним відгуком на терапію дидрогестероном (НГЕ+) та 30 жінок з відсутністю ефекту (НГЕ-), а також антиген клітинної проліферації Кі67 та білок клітинної адгезії Е-кадгерин в цій виборці жінок до та після лікування. Результати роботи. На 6 місяці спостереження, одразу після закінчення нашої терапії дидрогестероном, нормальну структуру ендометрію (НЕ) отримано у 131 (81,4%) жінки (тобто ті, що чутливі до дидрогестерону – НГЕ+,), нечутливими до дидрогестерону виявились 30 (18,6%) жінок (НГЕ-) і їм було призначено агоніст ЛГ-РГ. Прогресії НГЕ до атипії на цьому етапі не було в жодної жінки. На 12 місяці спостереження з 131 жінки НГЕ+ у 125 (95,4%) зберігався позитивний результат, але в 4 (3,0%) виявлено рецидив НГЕ, а в 2 (1,5%) прогрес до атипової гіперплазії (АГЕ). Зразки ендометрію всіх 30 НГЕ- жінок після лікування агоністом ЛГ-РГ також показали НЕ. Кумулятивна результативність гормонотерапії на 12 міс склала 77,6%. На 24 місяці терапії з 131 НГЕ+ жінок у 94 (71,7%) зберігався НЕ, а 26 (19,8%) зазнали рецидиву НГЕ. Також рецидив отримано у 2 (6,6%) жінок з НГЕ-. Прогрес до АГЕ виявлено у 3 (2,2%) НГЕ+ жінок, до аденокарциноми – у 2 (1,5%). При порівнянні експресії PGR та антигену Кі67 і протеїну клітинної адгезії Е-кадгерину знайдено значні розбіжності в НГЕ+ та НГЕ- зразках ендометрію. При НГЕ+ у 97,2% жінок відмічали позитивну експресію PGR, при НГЕ- вона була негативною 73,3% та низькою в останніх 22,7%. При НГЕ+ індекс проліферації Кі-67 зменшувався після лікування у порівняні з його значенням перед терапією (відповідно 22,6±1,2% і 8,2±0,5%; р0,05). При НГЕ+ відбувалось зменшення кількісті клітин, що негативні на Е-кадгерин з 16,4% до 3,7%, із слабким ІГХ-забарвленням – з 49,2% до 13,1%. Кількість клітин з помірною ІГХ-реакцією збільшилась з 34,4% до 55,7%, та з’явились до 27,5% клітин з значною ІГХ-реакцією на Е-кадгерин. При НГЕ- серед більшості досліджуваних зразків ендометрія (86,4%) повністю була відсутня експресія Е-кадгерина, а останні (13,6%) мали слабку реакцію. Висновки. Дидрогестерон в дозі 20 мг/добу при безперервному прийомі протягом 6 місяців забезпечує позитивний результат при лікуванні НГЕ у жінок в пременопаузі з PGR-позитивним статусом ендометрія. В той же час, використання дидрогестерону в терапії НГЕ у жінок з низькою експресією PGR в клітинах ендометрія є недоцільним. Значний ризик рецидиву НГЕ наприкінці другому року після завершення нашого лікування вимагає обов’язкового диспансерного спостереження з використанням пайпель-біопсії ендометрію та профілактики рецидиву з використанням більш тривалих курсів дидрогестерону або пролонгованих форм вивільнення прогестину. Методом першого вибору для жінок з негативною чи слабкою експресією прогестеронових рецепторів в ендометрії на початку лікування слід вважати агоністи ЛГ-РГ, при рецидиві НГЕ або прогресії до атипії – оперативне лікування.

Экз-ры:
Найти похожие

11.

Дельва, М. Ю.
Гіпнічний головний біль (клінічне спостереження, обговорення) [] / М. Ю. Дельва, І. І. Дельва // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 44-46. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ -- HEADACHE
ОСТЕОХОНДРОЗ -- OSTEOCHONDROSIS
ШЕЯ -- NECK
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЯ -- BRAIN ISCHEMIA
АПНОЭ СИНДРОМЫ ВО СНЕ -- SLEEP APNEA SYNDROMES
ИНДОМЕТАЦИН -- INDIGO CARMINE
Аннотация: Мета: продемонструвати важливість знання лікарями діагностичних критеріїв рідкісних типів первинного головного болю (ГБ) через описання клінічного випадку гіпнічного головного болю (ГГБ). Пацієнтка М., 56 років, направлена неврологом в навчально-діагностичний лікувальний Центр для хворих на первинний ГБ при кафедрі нервових хвороб з нейрохірургією та медичною генетикою Української медичної стоматологічної академії для уточнення діагнозу та корекції лікування. Пацієнтка скаржиться на нічні напади інтенсивного ГБ, що турбують протягом двох років та виникають 15-20 разів на місяць. Згідно критеріїв міжнародної класифікації ГБ 3-го перегляду стан пацієнтки відповідав одному з типів первинного ГБ: «Гіпнічний головний біль» (напади ГБ виникають не рідше 10 разів в місяць на протязі трьох місяців поспіль тільки під час сну та приводять до просинання, тривають від 15 хвилин до 4 годин, не супроводжуються вегетативними розладами та неспокоєм, при умові виключення вторинного ГБ). Призначено індометацин 100 мг всередину за 30 хвилин до сну та омепразол по 20 мг всередину після сніданку. Рекомендовано випивати чашку міцної кави відразу після просинання від ГБ. Через 1 тиждень пацієнтка по телефону повідомила про повне зникнення ГБ. Протягом двох років захворювання пацієнтка неодноразово зверталася зі скаргами на ГБ до сімейного лікаря та невролога. Був встановлений діагноз: «Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з цефалгічним синдромом. Остеохондроз шийного відділу хребта з цервікокраніалгією». За призначеннями невролога та сімейного лікаря неодноразово приймала курсове лікування ноотропними, метаболічними, седативними препаратами, вітамінами групи В – без жодного ефекту. Таким чином, неврологам та лікарям інших спеціальностей необхідно знати та почати активно використовувати в своїй практичній діяльності міжнародні діагностичні критерії рідкісних типів первинного ГБ загалом та ГГБ зокрема.

Доп.точки доступа:
Дельва, І. І.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Удосконалення технологій періопераційної профілактики делірію у пацієнтів похилого віку [] / І. М. Демитер [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 47-52 : діаграма. - Бібліогр. в кінці ст.
Рубрики: Дексмедетомидин
MeSH-главная:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ДЕЛИРИЙ -- DELIRIUM
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES
АНАЛГЕЗИЯ ЭПИДУРАЛЬНАЯ -- ANALGESIA, EPIDURAL
Аннотация: Післяопераційний делірій – гострий неспецифічний поліетіологічний синдром, який проявляється переміжними порушеннями уваги, свідомості, мислення та сприйняття. Мета роботи. удосконалення технологій післяопераційної профілактики делірію із застосуванням реґіонарних технік знеболення та альфа-2 агоністів. Об’єкт і методи дослідження. В одно центрове проспективне дослідження були послідовно включені 135 пацієнтів похилого віку, котрим виконувалися оперативні втручання на органах черевної порожнини, серед яких 30 пацієнтів (група порівняння), котрим хірургічні втручання виконувалися в плановому порядку, 105 пацієнтів, котрим виконувалися ургентні оперативні втручання з яких 60 пацієнтів (група дослідження) з високим ризиком виникнення ПОД, яким проводили профілактику післяопераційного делірію. Результати. Інцидентність делірію у планових пацієнтів склала 3% (n=1), у пацієнтів контрольної групи – 36% (n=16), у пацієнтів підгрупи ЕА – 5% (n=1), РА – 10% (n=2), РА+Д – 15% (n=3). При застосуванні наркотичних анальгетиків для післяопераційного знеболення ПОД виникає у 6 разів частіше (відношення шансів 6,6 95%, довірчий інтервал 1,62-27,5). Відновлення когнітивної функції у пацієнтів групи дослідження зафіксовано вже на другу добу після операції з достовірним покращенням на п’яту добу (p=0,04). У планових пацієнтів в перші п’ять діб післяопераційного періоду когнітивний статус відносно вихідного рівня не змінювався (p=0,2). У пацієнтів контрольної групи когнітивні порушення протягом дослідження достовірно погіршувались на другу післяопераційну добу – 3,0 [2,0; 4,0] бали (p=0,02) та на третю добу після операції – 3,0 [1,0; 4,0] бали (p=0,01), коли повернення до вихідного рівня відмічалось на п’ятий день після операції. Висновки. Застосування реґіонарних методів знеболення в післяопераційному періоді знижує інцидентність ПОД на 30% при епідуральному знеболенні, на 26% при виконанні блокад передньої черевної стінки, а також на 20% при поєднанні реґіонарних технік з дексмедетомедіном.

Доп.точки доступа:
Демитер, І. М.; Доля, О. С.; Гудзь, Д. П.; Данилюк, М. Б.; Воротинцев, С. І.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Ємченко, Я. О.
Особливості клініко-лабораторних показників та клінічного перебігу псоріазу у хворих із супутнім аліментарним ожирінням [] / Я. О. Ємченко, К. Є. Іщейкін, І. П. Кайдашев // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 53-57 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ПСОРИАЗ -- PSORIASIS
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ДЕРМАТОЛОГИЯ -- DERMATOLOGY
Аннотация: Псоріаз є найбільш розповсюдженим хронічним, генетично детермінованим аутоімунним поліетіологічним запальним захворюванням з порушенням епідермальної проліферації, що провокується екзогенними і ендогенними факторами, а також проявляється еритематозно - лускатими елементами, папулами і бляшками. За результатами проведених клініко – епідеміологічних досліджень, на псоріаз хворіє біля 3-4 % населення нашої планети, незалежно від статі, віку та етнічної групи, при цьому питома вага цієї патології в загальній структурі шкірних хвороб сягає, за даними різних авторів, від 1% до 40%. Однак, незважаючи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір немає єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Для об’єктивного розуміння патогенезу псоріазу необхідно також враховувати недостатньо вивчену коморбідність цієї патології. Останнім часом доведений безперечний зв’язок між псоріазом і ожирінням. В літературі широко висвітлюється питання про ідентичні патогенетичні механізми запальних процесів при псоріазі і ожирінні, що формують порочне коло на рівні імунної системи, яке необхідно розірвати для успішного лікування даних захворювань. У цьому досліджені ми вивчали клінічну картину захворювання, вимірювали антропометричні показники, визначали ступінь ожиріння по індексу маси тіла, аналізували анамнез життя і захворювання, проводили дослідження клінічного і біохімічного аналізів крові та досліджували показники системного запалення в сиворотці крові. За результатами проведеного дослідження виявлено, що аліментарне ожиріння у хворих на псоріаз призводить до метаболічних порушень, ускладнює перебіг дерматозу, впливає на погіршення дерматологічного індексу якості життя пацієнтів, неефективності стандартних методів терапії та частих загострень псоріатичної хвороби. Тому перспективою подальших досліджень є більш поглиблене вивчення коморбідності псоріатичної хвороби, що дозволить виявити нові мішені терапії даного дерматозу, а також для попередження ускладнень та більш ефективного лікування даної патології.

Доп.точки доступа:
Іщейкін, К. Є.; Кайдашев, І. П.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Гострий холецистит у осіб похилого та старечого віку в невідкладній абдомінальній хірургії [] / С. М. Завгородній [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 58-62 : tabl. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ХОЛЕЦИСТИТ ОСТРЫЙ -- CHOLECYSTITIS, ACUTE
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS
АСТЕНИЯ -- ASTHENIA
Аннотация: Мета. Проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів похилого та старечого віку у невідкладній абдомінальній хірургії з гострим холециститом на фоні жовчекам’яної хвороби. Об’єкт і методи дослідження. Було проведено аналіз результатів лікування пацієнтів похилого та старечого віку, як госпіталізовані в ургентному порядку із діагнозом жовчнокам’яна хвороба, гострий холецистит до КПН «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР за 2019 рік. За даний період госпіталізовано 206 (100,0%) осіб віком від 18 до 89 років. Основну групу становили пацієнти похилого та старечого віку (60-89 років) - 90 (43,7%) хворих, до групи порівняння включені госпіталізовані віком від 18 до 59 років - 116 (56,3%). Результати та обговорення. За структурою оперативних втручань лапароскопічна холецистектомія з дренуванням черевної порожнини в основній групі виконана у 70 (77,8%) пацієнтів, у групі порівняння – у 107 (92,2%), U=549,5; р=0,1286. Лапаротомія, холецистектомія та дренування черевної порожнини в основній групі проведена у 14 (15,5%), у групі порівняння – у 7 (6,1%) пацієнтів, U=789,0; р=0,0482. Лапаротомія, холецистектомія з дренуванням холедоха в основній групі виконана у 6 (7,6%) хворих, у групі порівняння – 2 (1,7%), U=755,0; р=0,0310. Середня тривалість оперативного втручання та анестезіологічного забезпечення в обох групах не відрізнялася та склала відповідно 60,0 (50,0; 80,0) та 80,00 (70,00; 120,00) хвилин. У відділення інтенсивної терапії, для пролонгованої штучної вентиляції легень в основній групі було переведено 16 (17,8%) пацієнтів, тоді як у групі порівняння – 4 (3,4%), U=83,0; р0,0001. Супутню патологію в основній групі виявлено у 82 (91,0%) госпіталізованих, тоді як у групі порівняння – у 38 (32,8%), U

Доп.точки доступа:
Завгородній, С. М.; Данилюк, М. Б.; Рилов, А. І.; Кубрак, М. А.; Щуров, М. Ф.; Бачурін, А. В.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Вплив факоемульсифікації катаракти на гідро- та гемодинаміку ока при міопії високого ступеня [] / Н. Г. Завгородня [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 62-66 : діаграма. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
КАТАРАКТА -- CATARACT
МИОПИЯ -- MYOPIA
ГЛАЗА ДВИЖЕНИЯ -- EYE MOVEMENTS
ГИДРОДИНАМИКА -- HYDRODYNAMICS
ГЛАЗНАЯ АРТЕРИЯ -- OPHTHALMIC ARTERY
СЕТЧАТКИ АРТЕРИЯ -- RETINAL ARTERY
Аннотация: Міопія високого ступеня є поширеним захворюванням у всьому світі. Очі з високим ступенем міопії мають тенденцію до розвитку катаракти раніше, ніж еметропічні, або гіперметропічні очі. Паралельно з формуванням міопії та катаракти відбуваються зміни гемо- та гідродинамічних показників ока, ці процеси взаємно посилюють один одного. Вплив ФЕК+ІОЛ на внутрішньоочний тиск та гідродинаміку ока можна вважати достатньо вивченим, а от зміни гемодинамічних показників залишаються до кінця не з’ясованими, особливо на очах з високою міопією. В роботі прийняли участь 58 пацієнтів (96 очей) з міопією високого ступеня і катарактою у віці від 29 до 78 років (середній вік 55,9±1,8). Всім пацієнтам було проведено стандартне офтальмологічне обстеження (авторефрактометрія, візометрія, периметрія, тест Амслера, фосфен-тест, тонометрія, біомікроскопія, пряма офтальмоскопія). Додаткові методи включали в себе тонографію за Нестеровим (визначали істиний внутрішньоочний тиск (Ро), коефіцієнт легкості відтоку (С), швидкість продукції внутрішньоочної рідини (F) та коєфіцієнта Бекера (КБ)) та ультразвукова доплерографія судин ока (очна артерія (ОА), центральна артерія сітківки (ЦАС) та задні короткі ціліарні артерії(ЗКЦА)) на багатофункціональному ультразвуковому приладі SonoAce-8000 Ex (Madison, Південна Корея). Визначали такі гемодинамічні показники як: пікова швидкість викиду Vps (sm/s), середню швидкість викиду Vmed (sm/s) та зміни індексу резистентності (Ri) судин. Через 6 місяців після ФЕК+ІОЛ відмічено зниження істиного внутрішньоочного тиску на 2,58 мм.рт. ст. на тлі підвищення коефіцієнту легкості відтоку на 0,11 мм3 /хв. на 1 мм.рт.ст. та підвищення швидкості продукції внутрішньоочної рідини на 0,13 мм3 /хв. Відмічено також зниження коєфіцієнта Бекера на 30,82 одиниці, що свідчить про покращення трофічних процесів в оці. Гемодинамічні показники теж змінилися: пікова швидкість викиду за цей період підвищилася на 3,36 см/сек по очній артерії, на 3,21 см/сек по центральній артерії сітківки та на 2,25 см/сек по заднім коротким циліарним артеріям. Середня швидкість викиду у очній артерії після операції підвищилась на 3,1 см/сек., в центральній артерії сітківки – на 2,01 см/сек., в задніх коротких ціліарних артеріях - на 2,98 см/сек. Після 6 місяців з дня операції Ri зменшився на 0,14 по очній артерії (з 0,48±0,006 до 0,34±0,006), на 0,14 по центральнії артерії сітківки (з 0,47±0,007 до 0,33±0,007) і на 0,13 по заднім коротким циліарним артеріям (з 0,47±0,006 до 0,34±0,006).

Доп.точки доступа:
Завгородня, Н. Г.; Михайленко, Н. В.; Безуглий, М. Б.; Поплавська, І. О.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Роль гіпоксії та мітохондріальної дисфункції в механізмах розвитку експериментальної деменції альцгеймерівського типу різного генезу у щурів, оцінка можливості корекції даного стану мезенхімальними стовбуровими клітинами [] / Є. М. Зоренко [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 66-72 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДЕМЕНЦИЯ -- DEMENTIA
МИТОХОНДРИИ -- MITOCHONDRIA
СТРОМАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ -- STROMAL CELLS
КРЫСЫ -- RATS
АНОКСИЯ -- ANOXIA
Аннотация: Міопія високого ступеня є поширеним захворюванням у всьому світі. Очі з високим ступенем міопії мають тенденцію до розвитку катаракти раніше, ніж еметропічні, або гіперметропічні очі. Паралельно з формуванням міопії та катаракти відбуваються зміни гемо- та гідродинамічних показників ока, ці процеси взаємно посилюють один одного. Вплив ФЕК+ІОЛ на внутрішньоочний тиск та гідродинаміку ока можна вважати достатньо вивченим, а от зміни гемодинамічних показників залишаються до кінця не з’ясованими, особливо на очах з високою міопією. В роботі прийняли участь 58 пацієнтів (96 очей) з міопією високого ступеня і катарактою у віці від 29 до 78 років (середній вік 55,9±1,8). Всім пацієнтам було проведено стандартне офтальмологічне обстеження (авторефрактометрія, візометрія, периметрія, тест Амслера, фосфен-тест, тонометрія, біомікроскопія, пряма офтальмоскопія). Додаткові методи включали в себе тонографію за Нестеровим (визначали істиний внутрішньоочний тиск (Ро), коефіцієнт легкості відтоку (С), швидкість продукції внутрішньоочної рідини (F) та коєфіцієнта Бекера (КБ)) та ультразвукова доплерографія судин ока (очна артерія (ОА), центральна артерія сітківки (ЦАС) та задні короткі ціліарні артерії(ЗКЦА)) на багатофункціональному ультразвуковому приладі SonoAce-8000 Ex (Madison, Південна Корея). Визначали такі гемодинамічні показники як: пікова швидкість викиду Vps (sm/s), середню швидкість викиду Vmed (sm/s) та зміни індексу резистентності (Ri) судин. Через 6 місяців після ФЕК+ІОЛ відмічено зниження істиного внутрішньоочного тиску на 2,58 мм.рт. ст. на тлі підвищення коефіцієнту легкості відтоку на 0,11 мм3 /хв. на 1 мм.рт.ст. та підвищення швидкості продукції внутрішньоочної рідини на 0,13 мм3 /хв. Відмічено також зниження коєфіцієнта Бекера на 30,82 одиниці, що свідчить про покращення трофічних процесів в оці. Гемодинамічні показники теж змінилися: пікова швидкість викиду за цей період підвищилася на 3,36 см/сек по очній артерії, на 3,21 см/сек по центральній артерії сітківки та на 2,25 см/сек по заднім коротким циліарним артеріям. Середня швидкість викиду у очній артерії після операції підвищилась на 3,1 см/сек., в центральній артерії сітківки – на 2,01 см/сек., в задніх коротких ціліарних артеріях - на 2,98 см/сек. Після 6 місяців з дня операції Ri зменшився на 0,14 по очній артерії (з 0,48±0,006 до 0,34±0,006), на 0,14 по центральнії артерії сітківки (з 0,47±0,007 до 0,33±0,007) і на 0,13 по заднім коротким циліарним артеріям (з 0,47±0,006 до 0,34±0,006).

Доп.точки доступа:
Зоренко, Є. М.; Павлова, О. О.; Горбач, Т. В.; Мартинова, С. М.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Досвід застосування гідроактивних пов’язок в лікуванні синдрому діабетичної стопи [] / О. Ю. Іоффе [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 72-76 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT
ПОВЯЗКИ ГИДРОКОЛЛОИДНЫЕ -- BANDAGES, HYDROCOLLOID
ИММУНИТЕТ ГУМОРАЛЬНЫЙ -- IMMUNITY, HUMORAL
ФЛЕГМОНА -- CELLULITIS
МЕДИЦИНА ОСТЕОПАТИЧЕСКАЯ -- OSTEOPATHIC MEDICINE
Аннотация: Одним із тяжких ускладнень діабету є синдром діабетичної стопи (СДС) - специфічний симптомокомплекс, основою патогенезу якого є діабетичні мікро- та макроангіопатії, периферична нейропатія нижніх кінцівок та остеоартропатія як в ізольованому так і в поєднаному варіантах. Сучасні методи лікування не завжди дають змогу успішно вирішити дану проблему, що спонукає до пошуку та розробки нових, зокрема специфічних засобів лікування. Тому метою нашого дослідження стало поліпшення результатів лікування хворих з гнійно-некротичними ускладненнями цукрового діабету, шляхом застосування гідроактивних пов’язок в лікуванні синдрому діабетичної стопи. Було обрано досліджувану та порівняльну групи з нейропатичною та змішаною формою СДС в які увійшли хворі з флегмоною стопи та флегмоною стопи в поєднані з остеоартропатією і гнійно-некротичними ранами на стопі після хірургічного лікування флегмон, яке було проведено в інших лікувальних закладах. Оцінку динаміки ранового процесу здійснювали за допомогою лабораторних показників рівня інтоксикації, а саме лейкоцитарного індексу інтоксикації по Кальф-Каліфу, а також С-реактивного білка та гематологічного показника інтоксикації по В. С. Васільєву. Розрахунок цих показників проводили на 3, 6, 9, 12, 15 добу від початку лікування і відповідно до заміни гідроактивних пов’язок в досліджуваній групі через кожні три доби. Статистичне опрацювання даних проводили за допомогою пакету програм SPSS 22.0. Одержані результати показали, що позитивна динаміка змін показника С-реактивного білку у досліджуваній групі з 51,1±2,1 до 9,2±1,1 мг/л (p0,001) в порівнянні з цим показником у порівнювальної групи, на нашу думку, обумовлена властивостями гідрогелевої пов’язки «HydroClean Plus». Повне очищен-ня ранової в поверхні в досліджуваній групі було досягнуто на 6-7 діб раніше, ніж в групі порівняння, що було підтверджено результатами цитологічного дослідження мазків відбитків. Використання гідроактивної пов’язки «HydroClean Plus» може бути методом вибору в лікуванні даної категорії хворих.

Доп.точки доступа:
Іоффе, О. Ю.; Кіндзер, С. Л.; Галига, Т. М.; Діброва, Ю. А.; Кривопустов, М. С.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Індуковані зміни цитологічної картини рани у пацієнтів з гнилісно-некротичними ураженнями синдрому діабетичної стопи при місцевому застосуванні вакуумінстиляційної терапіЇ [] / О. О. Кизименко [та ін.] // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 76-80. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
ЦИТОЛОГИЯ -- CELL BIOLOGY
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT
ВАКУУМ-ТЕРАПИЯ -- NEGATIVE-PRESSURE WOUND THERAPY
ПОВИДОН-ИОД -- POVIDONE-IODINE
РАНЕВАЯ ИНФЕКЦИЯ -- WOUND INFECTION
НЕКРОЗ -- NECROSIS
Аннотация: Змістом виконаної нами роботи є дослідження ефективності одного із варіантів вакуумінстиляційної терапї, який поєднав в собі множинні досить позитивні ефекти вакуум-терапії з запрограмованими інстиляціями охолодженого та розведеного повідон-йоду у лікуванні гнійно-некротичних уражень синдрому діабетичної стопи. У викладеному матеріалі відображені результати локальних цитологічних змін, які виникли під дією запропонованого нами способу місцевого лікування у 55 хворих, які складали основну групу дослідження, а також виконаний детальний порівняльний цилотогічний аналіз з пацієнтами групи порівняння, яка включала 52 пацієнта і відрізнялась місцевим лікування, яке проводилося у вигляді марлево-мазевого підходу. Кожному пацієнту починаючи з першої доби, а потім на 4, 7, 10 брали із ран мазки-відбитки за допомогою методу «поверхневої біопсії» рани. Отриманий матеріал переносили на предметне скло, рівномірно розподіляли тонким шаром, фіксували і забарвлювали за методом Романовского-Гимза. Цитометричне дослідження проводили за методом стандартних площин та визначали середню кількість еритроцитів, незмінених нейтрофільних гранулоцитів, голоядерних нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів, лімфоцитів, фібробластів, фібринових ниток і колагенових волокон у полях зору. Відповідно до отриманих результатів прослідковували динаміку змін фаз ранового процесу під дією вакуумінстиляційної терапії, яка розпочиналась з другого дня госпіталізації та тривала 9 днів. Зафіксовані нами індуковані зміни цитологічних компонентів рани в основній групі доводять ефективність запропонованої нами методики, що підтверджується прискоренням на дві доби переходу першої фази ранового процесу в другу. Це в подальшому позитивно відобразилося на кінцевому результаті лікування, а саме у зменшенні ускладнень та скороченні термінів стаціонарного лікування таких пацієнтів.

Доп.точки доступа:
Кизименко, О. О.; Ляховський, В. І.; Гриценко, Є. М.; Запорожченко, О. В.; Іванов, В. А.; Усков, Д. А.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Козьолкін, О. А.
Аналіз інформативності сироваткових концентрацій інтерлейкіну 6 та інтерлейкіну 10 у визначенні короткострокового прогнозу у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу [] / О. А. Козьолкін, А. А. Кузнєцов // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 80-87 : граф. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
СУБАРАХНОИДАЛЬНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- SUBARACHNOID HEMORRHAGE
ИНТЕРЛЕЙКИН-10 -- INTERLEUKIN-10
ИНТЕРЛЕЙКИН-6 -- INTERLEUKIN-6
Аннотация: Метою роботи було оцінити інформативність сироваткових концентрацій інтерлейкіну 6, а також інтерлейкіну 10 у визначенні короткострокового прогнозу у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу на тлі консервативної терапії. Об’єкт і методи дослідження. Проведено проспективне, когортне, порівняльне дослідження із залученням 104 пацієнтів зі спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом. Даний діагноз встановлювався за результатами клініко-нейровізуалізаційного дослідження. Сироваткові концентрації інтерлейкіну 6 та інтерлейкіну 10 визначали методом імуноферментного аналізу. В якості клінічних кінцевих точок розглядали несприятливі варіанти перебігу та виходу гострого періоду спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу на тлі консервативної терапії. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програм Statistica 13.0 та MedCalc (version 18.2.1) методами логістичного регресійного аналізу, ROC-аналізу, кореляційного аналізу. Результати. Пацієнти з несприятливими варіантами перебігу та виходу гострого періоду спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу в 1-шу добу з моменту госпіталізації відрізнялися більш високими ініціальними сироватковими концентраціями інтерлейкіну 6 та інтерлейкіну 10, при цьому зазначені показники прямо корелювали з тяжкістю ураження церебральних структур. На підставі проведеного множинного логістичного регресійного аналізу розроблено високочутливі мультипредикторні моделі, які інтегрують прогностичну цінність сироваткової концентрації інтерлейкіну 6 з інформативністю клініконейровізуалізаційних показників в 1-шу добу з моменту госпіталізації і дозволяють прогнозувати несприятливі варіанти виходу гострого періоду ССВМК на тлі консервативної терапії з точністю 85,0% (AUC0,90). Висновки. Ініціальний вміст інтерлейкіну 6 в сироватці крові пацієнтів зі спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом є більш інформативним порівняно з інтерлейкіном 10 додатковим показником для визначення короткострокового прогнозу на тлі консервативної терапії.

Доп.точки доступа:
Кузнєцов, А. А.
Экз-ры:
Найти похожие

20.

Комариця, О. Й.
Стан печінки у пацієнтів з набутими вадами серця ревматичного генезу [] / О. Й. Комариця, О. М. Радченко, Ю. М. Яцев // Вісн. пробл. біол. і медицини. - 2021. - № 1. - С. 87-90 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная:
РЕВМАТОИДНЫЙ ФАКТОР -- RHEUMATOID FACTOR
СЕРДЦА КЛАПАНЫ -- HEART VALVES
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ -- LIVER DISEASES
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CARDIOVASCULAR INFECTIONS
Аннотация: Клапанні ураження серця становлять значну проблему, однак про їх особливості за умов метаболічно-асоційованої хвороби печінки та її початкової стадії – стеатозу печінки - відомо мало. Мета роботи - оцінити поширеність стеатозу печінки у пацієнтів з ревматичними вадами, лікованими хірургічно, та особливості структурно-функціональних параметрів серця за його наявності. Об’єкт і методи дослідження. У стаціонарних умовах обстежено без збільшення обсягу 44 пацієнти з хронічною ревматичною хворобою серця, яким проводилась хірургічна корекція вади (16 чоловіків, 42 жінки, середній вік 54,00±3,69 р.), відповідно їхнім нормативним документам. Проаналізовано антропометричні та клінічні параметри, загальні аналізи крові та сечі, а також стандартні біохімічні показники крові, параметри електрокардіограми, ультразвукових досліджень серця та органів черевної порожнини; результати опрацьовані методами варіаційної статистики. Результати. У пацієнтів з хронічною ревматичною хворобою серця та набутими вадами серця, що підлягали корекції, мала місце надмірна маса тіла (середній індекс маси тіла 29,1 кг/м2 ); у 73% з них діагностувався стеатоз печінки. Стеатоз печінки у пацієнтів з ревматичними вадами серця асоціюється з активацією синдрому запалення за загальним фібриногеном, погіршенням вуглеводного метаболізму з гіперглікемією, розширенням правого шлуночка та гіпертрофією міокарда (усі р 0,05). За кореляційним аналізом, поглиблення стеатозу печінки з порушенням її функцій буде супроводжуватись погіршенням показників структурно-функціональних характеристик серця, схильністю до тромбоутворення, а також ліпідним і вуглеводним дисметаболізмом з активацією системного запалення. Висновок: стеатоз печінки впливає на структурно-функціональні показники серця, ліпідний та вуглеводний метаболізм, тромбоутворення, активність запалення, тому має враховуватись при веденні пацієнтів з хронічною ревматичною хворобою серця.

Доп.точки доступа:
Радченко, О. М.; Яцев, Ю. М.
Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-80 81-89

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)