Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Зведеного каталогу періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Періодичних видань (22)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЗУ1/2019/21/3<.>

Общее количество найденных документов : 22
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-22

Обертинська, О. Г.
Стан ренін-альдостеронової системи в пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією [] / О. Г. Обертинська // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 290-294
MeSH-главная:
РЕНИН-АНГИОТЕНЗИНА СИСТЕМА -- RENIN-ANGIOTENSIN SYSTEM (действие лекарственных препаратов)
АЛЬДОСТЕРОН -- ALDOSTERONE (физиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Аннотация: Мета роботи – з’ясування зв’язків між клінічними особливостями перебігу резистентної артеріальної гіпертензії та ступенем активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи для повноти розуміння причинно-наслідкових процесів та їхнього впливу на формування резистентності. Матеріали та методи. В основі роботи – результати комплексного клінічного та інструментально-лабораторного обстеження 47 пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією (РАГ). Визначали вміст альдостерону та реніну активного в сироватці крові. Пацієнтів із діагностованими вторинними формами артеріальної гіпертензії (АГ) не залучали в дослідження. У групу порівняння увійшли 50 осіб із контрольованою АГ. Результати. Встановили, що середні рівні альдостерону та реніну активного в плазмі у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію вірогідно (р 0,05) перевищували показники в осіб з контрольованою АГ. Серед пацієнтів із РАГ тільки 38 % мали нормальний рівень реніну активного, підвищений рівень визначили у 27 %, низький – у 35 %. Виявили негативний кореляційний зв’язок між рівнями реніну активного та альдостерону у групі пацієнтів із контрольованою артеріальною гіпертензією (r

Экз-ры:
Найти похожие

Сиволап, В. В.
Вплив антигіпертензивних препаратів на якість контролю артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу, що ускладнена ішемічним півкульним інсультом [] / В. В. Сиволап, С. П. Жеманюк // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 295-301
MeSH-главная:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ ИЗМЕРЕНИЕ -- BLOOD PRESSURE DETERMINATION (использование)
АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение)
Аннотация: Мета роботи – визначення ефективності антигіпертензивної терапії у хворих на гіпертонічну хворобу, що ускладнена ішемічним півкульним інсультом. Матеріали та методи. У першу групу залучили 18 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) (медіана віку становила 65 (59; 69) років, 61 % чоловіки), яким призначено монотерапію антигіпертензивними препаратами першої лінії; у другу ? 14 хворих (медіана віку – 61 (56; 71) рік, 57 % чоловіки), які отримували комбіновану терапію протягом гострого періоду ішемічного інсульту. Ефективність антигіпертензивної терапії оцінювали на 21 (12; 30) добу захворювання шляхом «офісного» вимірювання артеріального тиску (AT). Для визначення коваріант, що асоціювалися з імовірністю досягнення цільового рівня за «офісними» показниками АТ наприкінці госпітального періоду хворими на ГХ з ішемічним півкульним інсультом, побудовано моделі з використанням бінарного логістичного регресійного аналізу. Результати. На монотерапії антигіпертензивними препаратами 61 % хворих (11/18) досягли цільового рівня АТ; 64 % осіб (9/14) – на комбінованій терапії антигіпертензивними препаратами, різниця невірогідна (р = 0,854). Добові показники систолічного, діастолічного, пульсового, середньогемодинамічного АТ (СрАТ) за емпіричною та Wezler–Boger формулами розрахунку у групі хворих, які отримували комбіновані антигіпертензивні препарати, були дещо вищими, але розбіжність виявилася статистично невірогідною (р = 0,262; р = 0,356; р = 0,880; р = 0,262; р = 0,279 відповідно). За денними показниками СрАТ обома методами обчислення виявлена статистична розбіжність у дослідних групах (р = 0,032 та р = 0,040 відповідно). За даними ROC-аналізу, точками розподілу когорти за денними показниками СрАТ були 102,4 мм рт. ст. та 104,9 мм рт. ст. відповідно. Під час побудови мультиваріантних моделей, що скореговані за віком, статтю та статусом цукрового діабету, отримали монокомпонентну схему приймання антигіпертензивних препаратів, яка включала інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) (ВШ: 18,61; (ДІ: 3,36; 103,14), р = 0,001). Вона асоціюється з імовірністю досягнення цільового рівня за даними «офісних» показників АТ у хворих на ГХ, що ускладнена ішемічним півкульним інсультом. Висновки. На тлі пероральної антигіпертензивної терапії препаратами першої лінії 63 % хворих на ГХ, ускладнену ішемічним півкульним інсультом, досягли цільового рівня артеріального тиску. Призначена наприкінці гострої гіпертензивної реакції моно- або комбінована антигіпертензивна терапія у хворих на ГХ, що ускладнена ішемічним півкульним інсультом, була однаково ефективною в досягненні цільового рівня АТ за даними «офісного» вимірювання на 2–4 тижні захворювання. Єдиною схемою, скорегованою за віком, статтю та наявністю цукрового діабету, що вірогідно підвищує в 19 разів відношення шансів досягнення цільового рівня АТ, виявилася монотерапія препаратами ІАПФ або БРА. Найбільш чутливим та інформативним показником є середньогемодинамічний АТ за денний період аналізу, що розрахований за даними ДМАТ, а його рівень понад 102,4 мм рт. ст. за емпіричною формулою або понад 104,9 мм рт. ст. за алгоритмом Wezler–Boger може бути критерієм призначення комбінованої терапії хворим на ГХ, що ускладнена ішемічним півкульним інсультом.

Доп.точки доступа:
Жеманюк, С. П.
Экз-ры:
Найти похожие

Серик, С. А.
Цистатин С и его связь с возникновением сердечно-сосудистых событий у больных ишемической болезнью сердца в сочетании с сахарным диабетом 2 типа после перенесенного острого коронарного синдрома [] / С. А. Серик, Т. Г. Оврах // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 302-307
MeSH-главная:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ЦИСТАТИН C -- CYSTATIN C (кровь)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, патофизиология, этиология)
Аннотация: Цель работы – оценить уровень цистатина С и его связь с риском развития повторных сердечно-сосудистых событий у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) с сохраненной функцией почек в сочетании с сахарным диабетом (СД) 2 типа в течение 12 месяцев после перенесенного острого коронарного синдрома (ОКС). Материалы и методы. В исследование включены 88 больных ИБС в возрасте от 30 до 75 лет с сохраненной функцией почек (СКФ 60 мл/мин/1,73 м2 ), которые за 4–6 недель до включения в исследование перенесли ОКС (нестабильную стенокардию или инфаркт миокарда (ИМ)). 59 больных ИБС были с СД 2 типа, 29 пациентов без СД. Группу контроля составили 15 здоровых человек. Период наблюдения за больными составил 11 месяцев. Результаты. Уровень цистатина С в группе больных ИБС и СД 2 типа (2057,69 ± 107,56 нг/мл) был достоверно выше в сравнении с больными ИБС без СД (1376,57 ± 81,11 нг/мл) и лицами группы контроля (1236,41 ± 77,91 нг/мл) (p 0,001). У больных ИБС без СД уровень цистатина С был выше, чем в контрольной группе, однако отличия не достоверны (р 0,05). За период наблюдения частота возникновения повторных сердечно-сосудистых событий у больных после ОКС с СД 2 типа была достоверно выше, чем у больных без СД 2 типа (40,68 % (n = 24) и 10,34 % (n = 3) соответственно, р 0,05). По данным ROC анализа, уровень цистатина С выше 1942,62 нг/мл ассоциировался с возникновением повторных кардиоваскулярных событий у пациентов с СД 2 типа в течение 12 месяцев после ОКС (чувствительность метода составила 82,6 %, специфичность – 64,3 %). В результате многофакторного регрессионного анализа, корригированного по возрасту и полу, установлено, что цистатин С был независимым предиктором возникновения сердечно-сосудистых событий у больных СД 2 типа в течение 12 месяцев после перенесенного ОКС (ОШ 3,78; 95 % ДИ [1,51; 7,41]; р
Мета роботи – оцінити рівень цистатину С і його зв’язок із ризиком розвитку повторних серцево-судинних подій у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) зі збереженою функцією нирок у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу протягом 12 місяців після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС). Матеріали та методи. У дослідження залучили 88 хворих на ІХС віком від 30 до 75 років зі збереженою функцією нирок (ШКФ 60 мл/хв/1,73 м2), які за 4–6 тижнів до включення в дослідження перенесли ГКС (нестабільну стенокардію або інфаркт міокарда (ІМ)). 59 хворих на ІХС мали ЦД 2 типу, 29 пацієнтів – без ЦД. Група контролю – 15 здорових осіб. Період спостереження за хворими становив 11 місяців. Результати. Рівень цистатину С у групі пацієнтів з ІХС і ЦД 2 типу (2057,69 ± 107,56 нг/мл) був вірогідно вищим порівняно з хворими на ІХС без ЦД (1376,57 ± 81,11 нг/мл) та особами групи контролю (1236,41 ± 77,91 нг/мл) (р 0,001). У хворих на ІХС без ЦД рівень цистатину С був вищим, ніж у контрольній групі, але відмінності невірогідні (р 0,05). За період спостереження частота виникнення повторних серцево-судинних подій у хворих після ГКС із ЦД 2 типу була вірогідно більшою, ніж у пацієнтів без ЦД (40,68 % (n = 24) та 10,34 % (n = 3) відповідно, р 0,05). За даними ROC аналізу, цистатин С понад 1942,62 нг/мл асоціювався з виникненням повторних кардіоваскулярних подій у хворих на ЦД 2 типу протягом 12 місяців після ГКС (чутливість методу дорівнювала 82,6 %, специфічність – 64,3 %). У результаті багатофакторного регресійного аналізу, корегованого за віком і статтю, встановили, що цистатин С – незалежний предиктор виникнення серцево-судинних подій у хворих на ЦД 2 типу протягом 12 місяців після перенесеного ГКС (ВШ 3,78; 95 % ДІ [1,51; 7,41], р

Доп.точки доступа:
Оврах, Т. Г.
Экз-ры:
Найти похожие

Шлуночкові порушення ритму під час виконання комп’ютерної спірографії в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця та хронічним обструктивним захворюванням легень: клініко-функціональні предиктори виникнення [] / Ю. М. Мостовой [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 308-313
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНИ ОБСТРУКТИВНЫЕ -- LUNG DISEASES, OBSTRUCTIVE (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СПИРОМЕТРИЯ -- SPIROMETRY (использование)
MeSH-не главная:
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (физиология)
Аннотация: Мета роботи – визначити предиктори виникнення порушень серцевого ритму під час виконання спірографії в пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень. Матеріали та методи. У дослідження залучили 53 пацієнти з поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, 53 пацієнти зі стабільною ішемічною хворобою серця без супутнього хронічного обструктивного захворювання легень і 42 пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень без ішемічної хвороби серця. Діагностували порушення серцевого ритму під час виконання спірографії за допомогою одночасного визначення функції зовнішнього дихання та добового моніторування електрокардіограми, розрахували предиктори появи шлуночкової екстрасистолії високих градацій в осіб із поєднаною патологією. Результати. Встановили, що у 20,7 % пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень під час спірографії виникають шлуночкові екстрасистоли високих градацій (р = 0,008), серед пацієнтів з ізольованим перебігом ішемічної хвороби серця – у 9,4 %, серед осіб із хронічним обструктивним захворюванням легень – у 7,1 %. Шанси виникнення шлуночкових екстрасистол високих градацій під час спірографії в пацієнтів із поєднаним перебігом стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень зростають у 5,7 раза у випадку розміру лівого передсердя понад 42,9 мм; у 3,93 раза у випадку кінцевого систолічного об’єму лівого шлуночка понад 76,1 мл; у 6,7 раза при фракції викиду лівого шлуночка менше ніж 49,1 %; у 43,3 раза, якщо пацієнт має понад 1319 шлуночкових екстрасистол протягом доби; у 2,37 раза за наявності понад 12,3 шлуночкових бігеміній за добу; якщо максимальна частота серцевих скорочень протягом активного періоду або протягом доби збільшується понад 95,5 уд/хв і 106,9 уд/хв, шанси підвищуються у 2,77 та 3,23 раза відповідно. Висновки. Пацієнти із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень відрізняються від осіб з ізольованим перебігом патологій за частотою виникнення шлуночкових порушень ритму під час спірографії. Для оцінювання ризику появи шлуночкових екстрасистол високих градацій пацієнтам із поєднаною патологією потрібно виконувати додаткові обстеження перед спірографією, як-от добове моніторування електрокардіограми та ехокардіографію.

Доп.точки доступа:
Мостовой, Ю. М.; Распутіна, Л. В.; Діденко, Д. В.; Довгань, А. О.
Экз-ры:
Найти похожие

Курята, О. В.
Динаміка показників ліпідного спектра, функції ендотелію та інсулінорезистентність у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з неалкогольним стеатозом [] / О. В. Курята // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 314-320
MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE (физиология)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM (физиология)
УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВАЯ КИСЛОТА -- URSODEOXYCHOLIC ACID (терапевтическое применение)
Аннотация: Мета роботи – оцінити вплив урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) на показники ліпідного спектра, ендотеліальну дисфункцію та інсулінорезистентність у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з неалкогольним стеатозом. Матеріали та методи. Обстежили 24 хворих (група 1) на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з неалкогольним стеатозом печінки; результати порівняли з даними 18 пацієнтів (група 2) з ІХС без стеатозу печінки. Рівень тригліцеридів (ТГ), загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності визначали за допомогою імуноферментного аналізу, використовуючи реагенти «Human» (ФРН) на біохімічному аналізаторі RT-1904C. Рівень інсуліну у плазмі визначали за допомогою імуноферментного аналізу, застосовуючи набір Insulin ELISA фірми «DRG» (ФРН). Визначали функціональний стан ендотелію судин із використанням тесту з реактивною гіперемією. Розраховували показники інсулінорезистентності. Результати. Виявили вірогідно вищі показники рівня ТГ, інсулінорезистентності на тлі більш вираженого порушення функції ендотелію за наявності кореляції рівня ТГ із показниками НОМА1-IR та НОМА IR-2 у групі 1 на відміну від групи 2. На тлі приймання УДХК у дозі 15 мг/кг протягом 2 місяців у пацієнтів з ІХС у поєднанні з неалкогольним стеатозом визначили зниження рівня ТГ (на 13 %, р = 0,02), ліпопротеїдів низької щільності (на 18 %, р = 0,02), ліпопротеїдів дуже низької щільності (на 42 %, p = 0,02), С-реактивного протеїну (на 33 %, p = 0,02) та поліпшення функції ендотелію (на 35 %, p 0,05) на відміну від пацієнтів, які не отримували УДХК. Висновки. Встановили, що використання в лікуванні хворих на ІХС у поєднанні з неалкогольним стеатозом печінки препаратів УДХП як вторинної профілактики при непереносності статинів дає змогу поліпшити показники ліпідного спектра, функцію ендотелію та знизити рівень С-реактивного протеїну.

Экз-ры:
Найти похожие

Філіппова, О. Ю.
Динаміка змін показників ліпопероксидації та антиоксидантного захисту під впливом комплексного лікування в пацієнтів із коморбідним перебігом неалкогольного стеатогепатиту [] / О. Ю. Філіппова // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 321-327
MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ ЖИРОВАЯ ДИСТРОФИЯ -- FATTY LIVER (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, этиология)
ПЕРЕКИСНОЕ ОКИСЛЕНИЕ ЛИПИДОВ -- LIPID PEROXIDATION (действие лекарственных препаратов, физиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, лекарственная терапия, метаболизм, патофизиология, этиология)
УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВАЯ КИСЛОТА -- URSODEOXYCHOLIC ACID (терапевтическое применение)
Аннотация: Мета роботи – оцінити вплив різних схем комплексного лікування на показники перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ) у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) у поєднанні з ожирінням (ОЖ) і патологією біліарного тракту (БТ) за даними 6-місячного динамічного спостереження. Матеріали та методи. Обстежили 100 хворих на НАСГ у поєднанні з ОЖ і патологією БТ. Контрольна група – 30 практично здорових осіб. Хворим усіх груп призначено корекцію способу життя протягом 6 місяців, що стосувалася режиму харчування, фізичних навантажень, праці та відпочинку. Пацієнти 1 групи (n = 34) отримували стандартне лікування протягом 30 днів. У пацієнтів 2 групи (n = 33) стандартне лікування поєднували з використанням урсодезоксихолієвої кислоти (УДХК) протягом 30 днів у дозі 15 мг·кг-1·д-1. У пацієнтів 3 групи (n = 33) стандартне лікування та УДХК поєднували з використанням аргініну глутамату протягом 30 днів. Показники ПОЛ-АОЗ визначали на початку і в кінці лікування в усіх хворих, а також через 6 місяців після лікування у 20 хворих у кожній із груп спостереження. Результати. У хворих 2 та особливо 3 групи спостерігали суттєвіше зменшення вмісту проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ у сироватці крові (від р 0,05 до р 0,001) на тлі відновлення показників АОЗ порівняно з аналогічними значеннями в 1 групі. Максимальний вплив УДХК та аргініну глутамату щодо зменшення утворення у крові токсичних продуктів ПОЛ спостерігали у 3 групі порівняно з 2 групою при дослідженні показників дієнових кон’югатів та ізольованих подвійних зв’язків через 6 місяців після лікування (р 0,05). Висновки. Комбінована терапія (немедикаментозна та медикаментозна) з додаванням до стандартного лікування препаратів УДХК та аргініну глутамату при коморбідному перебігу НАСГ може бути перспективним напрямом лікування пацієнтів, який дає змогу досягти відновлення основних показників ліпопероксидації та антиоксидантного захисту.

Экз-ры:
Найти похожие

TLR7 gene effect on hepatic fibrosiinfected patients with chronic hepatitis C [] / L. М. Syzova [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 328-333
MeSH-главная:
ВИЧ ИНФЕКЦИИ -- HIV INFECTIONS (вирусология, диагностика, иммунология, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ГЕПАТИТ C ХРОНИЧЕСКИЙ -- HEPATITIS C, CHRONIC (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Аннотация: The aim of the research – to optimize the prediction of hepatic fibrosis (HF) progression rate in HIV-infected patients with chronic hepatitis C (CHC) based on a comprehensive assessment of general clinical, biochemical, immunological and molecular-genetic markers. Materials and methods. A cross-sectional cohort study was conducted, which included 104 HIV-infected patients with CHC. The examination program included: assessment of complaints and anamnestic data obtained by questioning and detailed analysis of medical records, physical examination, general clinical study of peripheral blood, determination of biochemical parameters of blood serum, characterizing the functional state of the liver, the level of СD4+ Т-lymphocytes, the stages of HF according to METAVIR and genetic studies (genotyping of TLR7 in order to determine the carriage of Leu allele). Results. The method of discriminant analysis showed that statistically significant informative diagnostic signs of the rapid rate of HF progression in HIV-infected patients with CHC are: lymphocytosis, the levels of AST and total bilirubin exceeding the upper limit of normal, among the concomitant pathology ? chronic cholecystitis, chronic pancreatitis, cholelithiasis and hepatic steatosis, the baseline level of СD4+ Т-lymphocytes less than 350 cells/mm3 and a carriage of the normal genotype (Gln/Gln, Gln/-) of the TLR7 gene. In order to optimize the prognostication of the affiliation of an HIV-infected patient with CHC to the risk group of HF rapid progression there was proposed a discriminant model of 5 risk factors (the normal genotype (Gln/Gln, Gln/-) of the TLR7 gene, the levels of total bilirubin and AST exceeding the upper limit of normal, lymphocytosis, the baseline level of СD4+ Т-lymphocytes less than 350 cells/mm3), the exact prognosis of which was 75 %. Conclusions. There was proposed an effective model that allows predicting a rapid rate of HF progression in HIV-infected patients with CHC on the basis of simple characteristics, most of which are used in routine clinical practice.
Мета роботи ? оптимізувати прогнозування темпу прогресування фіброзу печінки (ФП) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із хронічним гепатитом С (ХГС) на основі комплексного оцінювання загальноклінічних, біохімічних, імунологічних і молекулярно-генетичних маркерів. Матеріали та методи. Здійснили крос-секційне когортне дослідження, в яке залучили 104 ВІЛ-інфікованих пацієнти з ХГС. Програма обстеження передбачала оцінювання скарг та анамнестичних даних, що отримали під час опитування та детального аналізу медичної документації, фізикальний огляд, загальноклінічне дослідження периферичної крові, визначення біохімічних показників сироватки крові, що характеризують функціональний стан печінки, рівня СD4+ Т-лімфоцитів, стадії ФП за МETAVIR і генетичні дослідження (генотипування TLR7 для визначення носійства поліморфного алеля Leu). Результати. Методом дискримінантного аналізу встановили, що статистично вірогідними інформативними діагностичними ознаками швидкого темпу прогресування ФП у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із ХГС є лімфоцитоз, рівні АСТ і загального білірубіну, які перевищують верхню межу норми, серед супутньої патології – хронічний холецистит, хронічний панкреатит, жовчнокам?яна хвороба і стеатоз печінки, вихідний рівень СD4+ Т-лімфоцитів менше ніж 350 кл/мкл і носійство нормального генотипу (Gln/Gln, Gln/-) гена TLR7. Для оптимізації прогнозування належності ВІЛ-інфікованого пацієнта з ХГС до групи ризику швидкого прогресування ФП запропонована дискримінантна модель із 5 факторів ризику (нормальний генотип гена TLR7 (Gln/Gln, Gln/-), рівні загального білірубіну та АСТ, котрі перевищують верхню межу норми, лімфоцитоз, вихідний рівень СD4+ Т-лімфоцитів менше ніж 350 кл/мкл), безпомилковий прогноз якої становив 75 %. Висновки. Запропоновано ефективну модель, що дає змогу прогнозувати швидкий темп прогресування ФП у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із ХГС на основі простих характеристик, більшість із яких використовують у рутинній клінічній практиці.

Доп.точки доступа:
Syzova, L. М.; Koval, T. I.; Kotsiubailo, L. P.; Marchenko, O. H.
Экз-ры:
Найти похожие

Raznatovska, O. M.
The clinical significance of insulin-like growth factor-1 and cystatin C in predicting the risk of developing complications of chemoresistant pulmonary tuberculosis in patients undergoing palliative treatment [] / O. M. Raznatovska, H. V. Khudiakov // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 334-339
MeSH-главная:
ТУБЕРКУЛЕЗ, МНОЖЕСТВЕННАЯ ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ -- TUBERCULOSIS, MULTIDRUG-RESISTANT (диагностика, лекарственная терапия, осложнения, уход, этиология)
ПАЛЛИАТИВНАЯ ПОМОЩЬ -- PALLIATIVE CARE (использование)
ИНСУЛИНОПОДОБНЫЙ ФАКТОР РОСТА I -- INSULIN-LIKE GROWTH FACTOR I (физиология)
ЦИСТАТИН C -- CYSTATIN C (кровь)
Аннотация: In contemporaryUkraine, the urgency of pulmonary chemoresistant tuberculosis (CRTB) problem is evident as it is the cause of severe clinical condition, subjective and functional disorders causing disease-specific distress in patients. This disease is a common cause of palliative treatment (PT) for patients requiring professional medical care. The goal of PT for patients with pulmonary CRTB should be to improve the quality of life (QoL) by priority of stress reduction which occurred as a result of the underlying disease complications. The purpose – to evaluate the clinical relevance of insulin-like growth factor-1 (IGF-1) and cystatin C for predicting the risk of pulmonary CRTB complications among patients in PT. Materials and methods. The study enrolled 81 patients with pulmonary CRTB who were treated in a Communal Institution “Zaporizhzhia Regional Hospital” and a Specialized Tuberculosis Hospital at the State Institution “Sophia penal colony (№ 55)” of the Ministry of Justice of Ukraine in the Zaporizhzhia Region. All patients (100 %) were male. The main group consisted of 52 patients receiving PT, the average age was 35.0 (28.0; 51.7) years. The control group included 29 patients receiving antimycobacterial therapy (AMBT) by category 4 according to the drug resistance profile. Study groups were age- and gender-matched. Serum levels of cystatin C and IGF-1 were measured by an enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) with an immunoassay reader “Sirio S” using the kit “Human Cystatin C ELISA BioVendor Research and Diagnostic Products” (ng/ml; Czech Republic) and “Human IGF-1 ELISA” (ng/ml, Germany), respectively. The measurements were performed in the Immuno-enzymatic Laboratory of the Training Medical Laboratory Center of ZSMU. Results. Among the patients with pulmonary CRTB who received the PT, high inflammatory process activity, pronounced decrease in the quality of life and underweight as well as decrease in serum concentrations of cystatin C and IGF-1 were determined 1 month after the beginning of inpatient treatment. It was found that palliative patients who died the following month after being treated in the hospital compared to those who continued the PT, showed 1,6 times increased serum level of TNF-?, a tendency to further decrease in both cystatin C and IGF-1 serum levels to 1572.8 (911.6; 2278.8) ng/ml and 5.0 (2.1; 6.4) ng/ml, respectively. The decrease in serum concentrations of these indicators was significantly correlated with all the studied parameters in palliative patients with pulmonary CRTB both, who continued the treatment and who died. At the same time, in palliative patients who died, a decrease in serum levels of cystatin C and IGF-1 was strongly correlated with a decrease in the quality of life: (r = 0.927; P = 0.01) and (r = 0.820; P = 0.01), respectively. The average body mass index (BMI) was 18.0 (15.8; 20.1) kg/m2 in these patients indicating the prevalence of underweight among them, and the high direct correlation between BMI and low serum concentrations of IGF-1 (r = 0.986; P = 0.01) and cystatin C (r = 0.728; P = 0.05) was indicative of a close relationship between cachexia and a decrease in the levels of anabolic processes impairment biochemical marker (IGF-1) and early marker of heart failure (cystatin C). Autopsy-identified causes of these patients death were heart failure and cachexia on the background of a specific process. A direct correlation was also found between decreased serum concentrations of IGF-1 and cystatin C in palliative patients with pulmonary CRTB both, who continued the treatment and those who died: (r = 0.901; P = 0.01) and (r = 0.732; P = 0.05), respectively. Conclusions. Determination of IGF-1 and cystatin C serum concentrations has a great clinical significance in predicting the risk of complications such as heart failure and cachexia in patients with pulmonary CRTB receiving palliative treatment.
Нині в Україні не викликає сумніву актуальність проблеми хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) легень, який є причиною розвитку тяжкого клінічного стану, розвитку суб’єктивних розладів і тяжких функціональних порушень, що призводить до страждань хворого. Це захворювання є частою причиною призначення пацієнту паліативного лікування (ПЛ), що потребує професійної паліативної допомоги. Метою паліативної допомоги хворим на ХРТБ легень має бути поліпшення якості життя (ЯЖ) передусім шляхом зменшення страждань, які виникли внаслідок розвитку ускладнень основного захворювання. Мета роботи – оцінювання клінічного значення ІФР-1 і цистатину С у прогнозуванні ризику розвитку ускладнень ХРТБ легень у хворих, які отримують паліативне лікування. Матеріали та методи. Обстежили 81 хворого на ХРТБ легень, які перебували на лікуванні в КУ «Запорізька обласна лікарня» та спеціалізованій туберкульозній лікарні при ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 55)» Міністерства юстиції України в Запорізькій області. Усі пацієнти (100 %) – чоловічої статі. Основна група – 52 хворих, які отримували ПЛ, середній вік – 35,0 (28,0; 51,7) року. У групу порівняння ввійшли 29 пацієнтів, які отримували антимікобактеріальну терапію за категорією 4 відповідно до профілю медикаментозної резистентності. Дослідження рівнів цистатину С, ІФР-1 у сироватці крові виконали методом твердофазного імуноферментного аналізу на приладі імуноферментний рідер Sirio S, застосовуючи такі набори: для цистатину С – «Human Cystatin C ELISA BioVendor Research and Diagnostic Products» (Czech Republic), (нг/мл); для ІФР-1 – «Human IGF-1 ELISA» (Germany), (нг/мл). Дослідження виконали в лабораторії імуноферментних досліджень навчального медико-лабораторного центру ЗДМУ. Результати. У хворих на ХРБТ легень, які отримували паліативне лікування, через 1 місяць від початку стаціонарного лікування визначили високу активність запального процесу, різке зниження якості життя, дефіцит маси тіла на тлі зниження концентрацій у сироватці крові цистатину С та ІФР-1. У паліативних хворих, які померли уже через 1 місяць від початку стаціонарного лікування, визначена тенденція до вищого у 1,6 раза рівня TNF-a у сироватці крові, тенденція до зниження у сироватці крові рівнів цистатину С до 1572,8 (911,6; 2278,8) нг/мл та ІФР-1 до 5,0 (2,1; 6,4) нг/мл. У паліативних хворих на ХРТБ легень (і тих, які продовжують ПЛ, і в осіб, які померли) встановлена вірогідна кореляційна залежність зниження концентрацій цих показників у сироватці крові від усіх досліджуваних показників. У паліативних хворих, які померли, була сильніша кореляційна залежність рівнів цистатину С та ІФР-1 у сироватці крові та зниження якості життя: r = 0,927, р = 0,01 і r = 0,820, р = 0,01 відповідно. Середній показник ІМТ = 18,0 (15,8; 20,1) кг/м2 у цих пацієнтів вказує на переважання дефіциту маси тіла, а висока пряма кореляційна залежність ІМТ із низькими концентраціями в сироватці крові ІФР-1 (r = 0,986; р = 0,01) та цистатину С (r = 0,728; р = 0,05) свідчить про тісний зв’язок кахексії зі зниженням рівнів біохімічного маркера погіршення анаболічних процесів (ІФР-1) і раннього маркера серцевої недостатності (цистатину С). Результати розтину цих пацієнтів свідчать, що причинами смерті були серцева недостатність і кахексія на тлі специфічного процесу. Пряма кореляційна залежність у паліативних хворих на ХРТБ легень – тих, які продовжують ПЛ, та осіб, які померли, – встановлена між зниженнями концентрацій у сироватці крові ІФР-1 і цистатину С: r = 0,901, р = 0,01 і r = 0,732, р = 0,05 відповідно. Висновки. Визначення концентрацій ІФР-1 і цистатину С у сироватці крові має важливе клінічне значення у прогнозуванні ризику розвитку таких ускладнень, як кахексія та серцева недостатність у хворих на ХРТБ легень, які отримують паліативне лікування.

Доп.точки доступа:
Khudiakov, H. V.
Экз-ры:
Найти похожие

Поглиблене вивчення спектра антимікробної активності ряду нових фосфонієвих похідних нафталену [] / А. В. Гуменна [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 340-345
MeSH-главная:
ОРГАНОФОСФОНАТЫ -- ORGANOPHOSPHONATES (химия)
ГРАМОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИИ (действие лекарственных препаратов)
ГРАМПОЛОЖИТЕЛЬНЫЕ БАКТЕРИИ (действие лекарственных препаратов)
ПРОТИВОГРИБКОВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIFUNGAL AGENTS (терапевтическое применение, химический синтез)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение, химический синтез)
Аннотация: Сучасні принципи лікування та профілактики інфекційних захворювань передбачають інтенсивне використання антибіотиків та антисептиків. Надмірне та безконтрольне їхнє застосування призводить до селекції антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, що диктує необхідність пошуку нових альтернативних антимікробних препаратів. Одним із перспективних напрямів виявлення нових високоактивних протимікробних засобів є вивчення фосфонієвих похідних нафталену. Мета роботи – визначити антимікробну дію фосфонієвих похідних нафталену щодо розширеного спектра музейних тест-культур. Матеріали та методи. Дослідили фосфонієві похідні нафталену. Для поглибленого вивчення їхньої протибактеріальної та протигрибкової дій відібрали 14 тест-культур музейних штамів грампозитивних і грамнегативних бактерій, різних за таксономічним положенням, а також дріжджоподібних грибів роду Candida. Експерименти для визначення біологічної активності фосфонієвих похідних нафталену виконали за допомогою мікрометоду двократних серійних розведень, використовуючи одноразові полістиролові планшети й мікротитратори Такачі. Результати. Фосфонієві похідні нафталену показали високу протимікробну активність щодо грампозитивних мікроорганізмів і вегетативних клітин спороутворювальних бацил. Їхні мінімальні інгібувальні концентрації щодо грампозитивних бактерій (S. aureus 209, M. luteus АТСС 3941) коливалися від 0,97 мкг/мл до 3,90 мкг/мл, а щодо вегетативних клітин спороутворювальних бацил (B. cereus ATCC 10 702) становили 3,90 мкг/мл. Дещо слабшу протимікробну активність ці сполуки продемонстрували щодо грамнегативних штамів мікроорганізмів, мінімальні інгібувальні концентрації становили від 31,2 мкг/мл до 250,0 мкг/мл. Досліджені сполуки показали помірну (мінімальні інгібувальні концентрації – від 31,2 мкг/мл до 62,5 мкг/мл) протигрибкову активність щодо C. utilisЛИА-01. Висновки. Встановили, що досліджувані фосфонієві похідні нафталену показали високу біологічну активність щодо грампозитивних мікроорганізмів. Сполуки, які вивчили, мали помірну протимікробну активність щодо грамнегативних мікроорганізмів і дріжджоподібних грибів роду Candida.

Доп.точки доступа:
Гуменна, А. В.; Ротар, Д. В.; Яковичук, Н. Д.; Бліндер, О. О.; Дейнека, С. Є.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Дозозалежний вплив тривалого активатора рецепторів еритропоетину на вегетативну регуляцію серцевої діяльності та кардіоваскулярні події у хворих, які лікуються методом гемодіафільтрації [] / H. М. Степанова [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 347-354
MeSH-главная:
ПОЧЕЧНАЯ ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ -- RENAL REPLACEMENT THERAPY (использование)
ГЕМОДИАФИЛЬТРАЦИЯ -- HEMODIAFILTRATION (вредные воздействия, использование)
АНЕМИЯ -- ANEMIA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (действие лекарственных препаратов)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Аннотация: Мета роботи – визначити вплив тривалого активатора рецепторів еритропоетину (ТАРЕ) на вегетативну регуляцію серцевої діяльності та кардіоваскулярні події у хворих, які лікуються гемодіафільтрацією (ГДФ). Матеріали та методи. Виконали проспективне обсерваційне багатоцентрове дослідження за участю 105 хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) V Д, які отримували лікування методом ГДФ. Пацієнтів поділили на 2 групи: які отримували ТАРЕ як мінімум 6 місяців та які не отримували ТАРЕ мінімум 6 місяців. Період спостереження – 3 роки. Результати. За результатами дослідження визначено: пацієнти, які отримували ТАРЕ, мали більшу дозозалежну активність симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Чим вищим було переважання парасимпатичної ланки, тим нижчою була доза ТАРЕ. Відношення шансів розвитку нефатальних кардіоваскулярних подій у 37 разів вище у разі застосування ТАРЕ 125 мкг/міс. і більше (?2 = 32,2; р ? 0,0001). Висновки. Застосування ТАРЕ у ГДФ-пацієнтів в дозі ? 125 мкг/міс. протягом 3 років підвищує кардіоваскулярний ризик у 10 разів. Iндивідуалізований підхід до застосування мінімальних доз ТАРЕ для досягнення та підтримання цільового рівня гемоглобіну суттєво знизить ризик розвитку нефатальних кардіоваскулярних ускладнень у хворих на ХХН V: ГДФ.

Доп.точки доступа:
Степанова, H. М.; Колесник, M. O.; Новаківський, В. В.; Лобода, О. М.; Снісар, Л. М.; Шіфріс, І. М.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Рентгенендоваскулярна деструкція надниркових залоз у лікуванні первинного гіперальдостеронізму [] / А. О. Никоненко [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 355-359
MeSH-главная:
НАДПОЧЕЧНИКОВ БОЛЕЗНИ -- ADRENAL GLAND DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ГИПЕРАЛЬДОСТЕРОНИЗМ -- HYPERALDOSTERONISM (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, хирургия, этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Аннотация: У XXI столітті інтервенційна радіологія швидко розвивається в хірургічному лікуванні ендокринної патології надниркових залоз. До введення K. Hiramatsu у 1981 р. розрахунку альдостерон-ренінового співвідношення як скринінгового тесту первинний гіперальдостеронізм вважали малопоширеною патологією. Надалі вивчення захворювання отримало нові дані щодо його поширеності – від 5 % до 10 % серед пацієнтів із гіпертонічною хворобою та понад 20 % хворих на рефрактерну гіпертензію. В Україні частка первинного гіперальдостеронізму у структурі хворих на рефрактерну артеріальну гіпертензію становить 1,2 %. Мета роботи – оцінити ефективність рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози (РЕВДН) у пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали та методи. За період із 2014 р. до липня 2018 р. у клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету обстежили та пролікували 132 пацієнти з патологією надниркових залоз. Оперативне лікування з приводу первинного гіперальдостеронізму виконали 38 хворим, серед них за допомогою рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози – 15 особам. Жінок було 10 (66,7 %), чоловіків – 5 (33,3 %). Середній вік – 49,4 ± 14,9 року. За даними КТ (МРТ), анатомія новоутворень надниркових залоз мала таку локалізацію: лівобічна – 11 (73,3 %) пацієнтів, правобічна – 1 (6,7 %), двобічна – 3 (20,0 %). Середній розмір об’ємних утворень надниркових залоз становив 9,0 (6,3–10,0) мм. У діагностиці ПГА керувалися клінічними практичними рекомендаціями з діагностики та лікування ПГА (Clinical Practical Guideline – The Management of Primary Aldosteronism, 2016). Під час рентгенендоваскулярного хірургічного лікування хворих на ПГА деструкцію правої надниркової залози виконали 3 (20 %) пацієнтам, лівої – 12 (80 %). Результати оперативного лікування оцінювали за стандартними критеріями та клініко-біохімічними критеріями PASO (Primary Aldosteronism Surgical Outcomes), а також за показниками ехокардіоскопії. Результати. Час проведення РЕВДН – 36,6 ± 6,0 хвилини. Конверсій, післяопераційних ускладнень, летальних випадків не було. Тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі – 9 (7–12) діб. Порівняльний аналіз результатів оперативного лікування показав статистично вірогідне зниження показників САТ, ДАТ, альдостерону (p 0,05). За даними контрольної КТ, що виконана після лікування, у 2 (13,3 %) пацієнтів виявили аденоми контрлатеральних надниркових залоз. Однак клініко-лабораторна діагностика не показала їхню гормональну активність. За критеріями PASO, повний біохімічний ефект був у 73,3 %, повний клінічний – у 66,7 %, частковий біохімічний ефект – у 20,0 %, частковий клінічний ефект – у 26,6 % хворих; у 6,7 % біохімічний і клінічний ефекти відсутні. Висновки. Інтервенційні методи хірургічного лікування патології надниркових залоз є повноцінною альтернативою ендоскопічним методам оперативного лікування при дотриманні показань до застосування. Використання рентгенендоваскулярної деструкції надниркової залози в пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом демонструє статистично доведену ефективність лікування симптоматичної артеріальної гіпертензії: повний біохімічний ефект – у 73,3 %, повний клінічний – у 66,7 %, частковий біохімічний ефект – у 20,0 %, частковий клінічний ефект – у 26,6 % хворих.

Доп.точки доступа:
Никоненко, А. О.; Подлужний, О. О.; Зубрик, І. В.; Русанов, І. В.; Макаренко, А. Л.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Гаврелюк, С. В.
Структурные изменения в стенке брюшной аорты при моделировании длительной блокады СВ1 рецепторов каннабиноидов у лабораторных животных [] / С. В. Гаврелюк // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 380-364
Аннотация: Мета роботи – виявити вплив тривалої блокади СВ1 рецепторів канабіноїдів на структуру стінки черевної аорти щурів в експерименті. Матеріали та методи. Дослідження виконали на двох групах стодобових самців щурів лінії Вістар. Перша група – інтактні тварини; друга група – щури, яким щодня з питною водою per os вводили розчин римонабанту гідрохлориду з розрахунку 10 мг?кг-1 маси тварини на добу. Тривалість експерименту становила 10 діб, після чого виділяли черевну аорту кожної тварини для приготування гістологічних препаратів. Під час оцінювання структури стінки черевної аорти виконали комп’ютерну морфометрію, дослідження товщини субендотеліального шару з внутрішньою еластичною мембраною та медії, визначили відношення об’єму просвіту до стінки судини. Результати. Встановили, що тривала блокада СВ1 рецепторів канабіноїдів у стодобових самців щурів лінії Вістар призводить до морфологічних змін у всіх шарах стінки черевної аорти. В інтимі ці зміни виявлялися порушенням структури клітин ендотелію та їхньою десквамацією. Внутрішня еластична мембрана ставала тонкою та переривчастою. Медія була неоднакової товщини, в ній виявляли зменшення кількості еластичних мембран на тлі збільшення кількості гладеньких клітин, які орієнтовані хаотично. Зміни в адвентиції виявлялися набряком, розволокненням, великими просвітами між волокнами. Кількість судин зменшувалася до одиничних, просвіт їх був порожній, визначили гіпертрофію нервових гангліїв. Відбувалося витончення внутрішньої оболонки, зменшення відсотка складових просвіту та стінки судини завдяки іншим тканинам. Висновки. Результати свідчать, що тривала блокада СВ1 рецепторів канабіноїдів є фактором, що ушкоджує ендотелій черевної аорти, призводить до зменшення еластину та проліферації гладеньком’язових клітин у середній оболонці судини, а також зменшення відсотка складових просвіту, стінки черевної аорти завдяки іншим тканинам.Цель работы – установить влияние длительной блокады СВ1 рецепторов каннабиноидов на структуру стенки брюшной аорты крыс в эксперименте. Материалы и методы. Исследование выполнено на двух группах стодневных самцов крыс линии Вистар. Первую группу составляли интактные животные; вторую группу – крысы, которым ежедневно с питьевой водой per os вводили раствор римонабанта гидрохлорида из расчета 10 мг?кг-1 массы животного в сутки. Длительность эксперимента составила 10 дней, после чего выделяли брюшную аорту каждого животного для приготовления гистологических препаратов. В ходе оценки структуры стенки брюшной аорты проводили компьютерную морфометрию, исследование толщины субэндотелиального слоя с внутренней эластической мембраной и медии, определяли отношение объема просвета к стенке сосуда. Результаты. Установлено, что длительная блокада СВ1 рецепторов каннабиноидов у стодневных самцов крыс линии Вистар приводит к морфологическим изменениям во всех слоях стенки брюшной аорты. В интиме эти изменения проявлялись нарушением структуры клеток эндотелия и их десквамацией. Внутренняя эластическая мембрана становилась тонкой и прерывистой. Медия была не одинаковой толщины, в ней отмечали уменьшение количества эластических мембран на фоне увеличения количества гладкомышечных клеток, которые были ориентированы хаотично. Изменения в адвентиции проявлялись отеком, разволокненностью, большими просветами между волокнами. Количество сосудов уменьшалось до единичных, их просвет был пуст, отмечена гипертрофия нервных ганглий. Происходило истончение внутренней оболочки и 4. уменьшение процента составляющих просвета и стенки сосуда за счет других тканей. Выводы. Результаты свидетельствуют, что длительная блокада СВ1 рецепторов каннабиноидов является повреждающим фактором для эндотелия брюшной аорты и приводит к уменьшению эластина и пролиферации гладкомышечных клеток в средней оболочке сосуда, а также уменьшению процента составляющих просвета и стенки брюшной аорты за счет других тканей.

Экз-ры:
Найти похожие

13.

Новые перевязочные материалы пролонгированного действия [] / С. Н. Дронов [и др.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 365-372
Аннотация: Разработка и создание перевязочных материалов, не оказывающих токсического действия на организм, проявляющих выраженное антимикробное действие и не вызывающих резистентность болезнетворных микроорганизмов, а также ускоряющих процесс эпителизации, – актуальная задача современной медицины. Цель работы – оценка токсикологических характеристик перевязочного материала с содержанием активного хлора 6 % и 9 % при одноразовом нанесении на кожные покровы, а также изучение действия перевязочного материала на скорость эпителизации неинфицированной раневой поверхности и определение его антимикробной и ранозаживляющей активности in vivo на модели раны, инфицированной S. аureus АТСС 6538. Материалы и методы. Для оценки безопасности применения и фармакологической активности in vivo проведено экспериментальное изучение повязок с иммобилизированным полимерным N-хлорсульфонамидом натрия и N,N-дихлорсульфонамидом. Оценка токсикологических характеристик изучаемого перевязочного материала при одноразовом нанесении на кожные покровы проведена на лабораторных крысах и кроликах по общепринятой методике, изучение ранозаживляющего действия – в тесте Л. Н. Поповой, а антимикробной активности in vivo – на модели раны, инфицированной вшиванием шелковой нити, пропитанной суточной культурой S. аureus АТСС 6538. Результаты. Фармакологическими исследованиями острой токсичности тест-образцов материалов с содержанием активного хлора 6 % и 9 % при одноразовом нанесении на кожные покровы крыс и кролей установлено, что аппликации не приводили к случаям гибели, а также изменениям в поведении животных, потреблении ими корма и воды. Скорость эпителизации неинфицированной раневой поверхности в условиях применения повязок как с N-хлорсульфонамидом натрия, так и содержащих N,N-дихлорсульфонамид к окончанию периода наблюдения (14 сутки) достоверно значимо увеличивалась в среднем в 1,5 раза по сравнению с животными группы контроля. Согласно полученным данным, аппликации повязок с N-хлорсульфонамидом натрия на инфицированные суточной культурой S. аureusАТСС 6538 раны существенно снижали интенсивность местных проявлений воспалительного процесса и в 4–10 раз уменьшали количество патогенных стафилококков под повязками на 8 сутки наблюдения. Выводы. Однократное нанесение на кожные покровы животных материалов в нативном виде не вызывает случаи летального исхода. Накожная аппликация полимерных материалов на неинфицированных ранах стимулирует процессы природной репарации, а на инфицированных стафилококком снижает количество патогенных микроорганизмов в раневом отделяемом и сокращает сроки заживления.
Розроблення, створення перев’язувальних матеріалів, що не мають токсичного впливу на організм, виявляють виражену антимікробну дію та не викликають резистентність хвороботворних мікроорганізмів, а також прискорюють процес епітелізації, – актуальна проблема сучасної медицини. Мета роботи Оцінювання токсикологічних характеристик перев’язувального матеріалу із вмістом активного хлору 6 % і 9 % при одноразовому нанесенні на шкіру, а також вивчення дії перев’язувального матеріалу на швидкість епітелізації неінфікованої ранової поверхні, визначення його антимікробної та ранозагоювальної активності in vivo на моделі рани, що інфікована S. аureus АТСС 6538. Матеріали і методи. Для оцінювання безпеки застосування і фармакологічної активності in vivo виконали експериментальне вивчення пов’язок з іммобілізованим полімерним N-хлорсульфонамідом натрію та N,N-дихлорсульфонамідом. Визначення токсикологічних характеристик досліджуваного перев’язувального матеріалу при одноразовому нанесенні на шкірні покриви виконали на лабораторних щурах і кроликах за загальноприйнятою методикою, вивчення ранозагоювальної дії – в тесті Л. Н. Попової, антимікробної активності in vivo – на моделі рани, що інфікована вшиванням шовкової нитки, просоченої добовою культурою S. аureus АТСС 6538. Результати. Фармакологічними дослідженнями гострої токсичності тест-зразків матеріалів із вмістом активного хлору 6 % і 9 % при одноразовому нанесенні на шкірні покриви щурів і кролів встановлено, що аплікації не призводили до випадків загибелі, а також змін у поведінці тварин, споживанні ними корму, води. Швидкість епітелізації неінфікованої поверхні рани за умов застосування пов’язок як з N-хлорсульфонамідом натрію, так і з N,N-дихлорсульфонамідом до завершення періоду спостереження (14 доба) вірогідно значущо збільшувалася в середньому в 1,5 раза порівняно з тваринами групи контролю. За отриманими даними, аплікації пов’язок із N-хлорсульфонамідом натрію на інфіковані добовою культурою S. аureus АТСС 6538 рани істотно знижували інтенсивність місцевих проявів запального процесу і в 4–10 разів зменшували кількість патогенних стафілококів під пов’язками на 8 добу спостережень. Висновки. Одноразове нанесення на шкірні покриви тварин матеріалів у нативному вигляді не викликає летальні випадки. Нашкірна аплікація полімерних матеріалів на неінфікованих ранах стимулює процеси природної репарації, а інфікованих стафілококом – знижує кількість патогенних мікроорганізмів у рановому ексудаті та скорочує терміни загоєння.

Доп.точки доступа:
Дронов, С. Н.; Мамчур, В. И.; Кошевая, И. П.; Степанский, Д. А.; Кременчуцкий, Г. Н.; Торопин, В. Н.; Мурашевич, Б. В.; Бурмистров, К. С.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Барковський, Д. Є.
Зміни Т-хелпер асоційованих цитокінів при загрозі невиношування вагітності [] / Д. Є. Барковський // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 373-376
MeSH-главная:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM (физиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
ИММУНОФЕРМЕНТНЫЕ МЕТОДЫ -- IMMUNOENZYME TECHNIQUES (использование)
Аннотация: Мета роботи – вивчити особливості цитокінового профілю жінки в динаміці вагітності, що ускладнилася розвитком загрози її переривання в 1 триместрі. Матеріали та методи. За результатами перебігу вагітності та пологів 294 першовагітних відібрали 72 жінки, в яких вагітність ускладнилася загрозою переривання в 1 триместрі. Контрольна група – 48 соматично здорових жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Імуноферментним методом, використовуючи фотометр «Digi Scan-400» (Австрія), в сироватці крові вагітних клінічних груп у першому (10–14 тижнів), другому (23–26 тижнів) і третьому (32–35 тижнів) триместрах визначили концентрацію цитокінів: інтерлейкіна-1? (IL-1?), інтерлейкіна-2 (IL-2), інтерлейкіна-4 (IL-4), інтерлейкіна-10 (IL-10), g-інтерферона (IFNg), фактора некрозу пухлини-a (TNFa). Результати. У жінок із загрозою переривання вагітності в 1 триместрі виявили характерні зміни цитокінового профілю, які можна поділити на 2 групи: перша – зміни, що пов’язані з функціональною активністю Th1 (знижений рівень IL-1? у першому триместрі; підвищений рівень TNFa в першому триместрі; знижений рівень TNFa у другому триместрі); друга група – зміни, що пов’язані з функціональною активністю Th2 (підвищений рівень IL-4 і IL-10 у другому триместрі вагітності). Висновки. У динаміці вагітності, що ускладнена загрозою переривання в першому триместрі, відбуваються зміни цитокінового профілю: активація Т-хелперів 1 типу в першому триместрі з пригніченням їхньої функції у другому триместрі на тлі підвищеної продукції протизапальних цитокінів Т-хелперів 2 типу. У 3 триместрі спостерігали зниження продукції про-/протизапальних цитокінів на тлі підвищеної макрофагальної активності зі збільшенням рівня TNFa в сироватці крові жінок, в яких перебіг вагітності ускладнився загрозою переривання в 1 триместрі.

Экз-ры:
Найти похожие

15.

Хоміцький, М. Є.
Клініко-катамнестичні та медико-соціальні характеристики періодичних ендогенних психозів як наслідок патоперсонологічних трансформацій (компаративний аналіз) [] / М. Є. Хоміцький // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 377-381
MeSH-главная:
ПСИХОТИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- PSYCHOTIC DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)
ШИЗОФРЕНИЯ -- SCHIZOPHRENIA (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)
НАСТРОЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- MOOD DISORDERS (диагностика, лекарственная терапия, патология, этиология)

Аннотация: Диференційна діагностика ендогенних психозів з епізодичним перебігом –надзвичайно актуальна проблема сучасної психіатрії з огляду на наявний патоморфоз психічних захворювань і незначну вираженість стійких клінічних маркерів після перших епізодів захворювання. Правильна та своєчасна диференційна діагностика цих станів визначає адекватність терапевтичних і соціально-реабілітаційних впливів не тільки в період загострень захворювання, але і в час між нападами психозу для збереження соціальної адаптації пацієнтів. Мета роботи – проведення компаративного аналізу клініко-катамнестичних і медико-соціальних характеристик станів ремісії в пацієнтів, які страждають на шизофренію, шизоафективний розлад (ШАР) та афективні розлади (АР). Матеріали та методи. На базі обласної клінічної психіатричної лікарні (м. Запоріжжя) обстежили 221 пацієнта: 49 осіб, які страждають на АР (31 пацієнт із діагнозом біполярний афективний розлад і 18 із діагнозом рекурентний депресивний розлад); 76 хворих із встановленим діагнозом шизоафективний розлад; 96 пацієнтів із діагнозом параноїдна шизофренія, епізодичний тип перебігу, в яких структура епізодів хвороби відрізнялася вираженим афективним компонентом. Обов’язковий критерій залучення – стан клінічної ремісії з редукцією психотичної симптоматики. Основні методи дослідження: клініко-катамнестичний, клініко-психопатологічний, медико-статистичний аналіз. Результати. У пацієнтів, які страждають на ендогенні психози з епізодичним перебігом, наявне стійке зниження рівня соціальної адаптації різного ступеня, вираженість і прояви якої відрізняються залежно від нозологічної належності. Шизофренія та ШАР характеризуються вираженішим негативним впливом на рівень трудової адаптації, ніж АР. Це підтверджується більшим відсотком осіб, які не працюють (р 0,01); меншим відсотком осіб, які працюють на посадах, пов’язаних з кваліфікованою та розумовою працею (р 0,01). Пацієнти, які страждають на ШАР, частіше (р 0,01) отримують курси лікування у стаціонарі, ніж хворі на інші періодичні ендогенні психози. При ШАР соціальні чинники частіше (р 0,01) стають причиною повторних госпіталізацій, ніж при АР та епізодичній шизофренії (26,7 %, 5,8 % та 12,5% відповідно). Високий рівень регоспіталізацій при ШАР через соціальні чинники є свідченням наявних стійких патоперсонологічних трансформацій і недостатньої ефективності лікувально-реабілітаційних впливів, які застосовують при ШАР у період ремісії. Висновки. Наявні при ендогенних психозах стійкі патоперсонологічні трансформації потребують комплексного вивчення та формування системи конгруентних лікувально-реабілітаційних заходів для превенції соціальної дезадаптації.

Экз-ры:
Найти похожие

16.

Dmytryshyn, T. M.
Diagnosis of oral hygiene status in people of different age groups and with different duration of removable dentures use with the help of a new computer program [] / T. M. Dmytryshyn // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 382-385
MeSH-главная:
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ГИГИЕНА -- ORAL HYGIENE (использование, методы)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ЗУБНОЙ ПРОТЕЗ СЪЕМНЫЙ НАКЛАДНОЙ -- DENTURE, OVERLAY (использование)
Аннотация: Objective of the work was to determine the effectiveness of the proposed oral hygiene (OH) system for patients of different age groups and with different duration of removable dentures use with the help of a computer program for the oral hygiene index assessment. Materials and methods. The article presents results of the developed index study – an integral index of oral hygiene (IIOH), using a computer program, in 227 patients with removable dentures, aged 35 to 75 years and over. Among them, 112 persons used the common oral hygiene treatment scheme (group I) and 115 – the new one, proposed by us (group II). Results. In patients of different ages in the 2nd group, a significant decrease in the IIOH after the 1st and 2nd stages of hygienic measures was revealed compared with the initial data by 47.86 %, 42.86 %, 49.19 % and 41.78 %, 37.46 %, 34.85 %, P ? 0.05, respectively. At all stages of the proposed hygiene system usage, in patients of group II, there was a significant decrease in IIOH in the range from 1.71 to 2.01 times compared with values of group I individuals. The greatest difference was in patients aged 75 years and over, indicating the need for special attention to oral hygiene for this population. In spite of the OH deterioration with an increase in duration of removable dentures usage, the value of IIOH was significantly lower in patients of group II in comparison to the data of group I both after the first and the second stages of hygienic measures and were within the range of 22.09–36.94 (group I: 32.99–64.82). Conclusions. By using the computer program for IIOH assessment and the proposed oral hygiene system, the proper oral hygiene (IIOH “good”, “satisfactory”) as well as objective diagnosis of changes has been achieved in persons of the II group.
Мета роботи – встановити ефективність запропонованої системи гігієни ротової порожнини (ГРП) для пацієнтів різних вікових груп і з різними термінами користування знімними пластинковими протезами за допомогою комп’ютерної програми для визначення індексу гігієни. Матеріали та методи. Наведені результати вивчення розробленого індексу – інтегрального показника гігієни ротової порожнини (ІПГРП) за допомогою комп’ютерної програми у 227 пацієнтів зі знімними пластинковими протезами віком від 35 до 75 та більше років. Загальноприйнятої схеми гігієнічного догляду за ротовою порожниною дотримувалися 112 осіб (І група), нової, запропонованої нами – 115 (ІІ група). Результати. У пацієнтів ІІ групи різного віку встановили вірогідне зниження ІПГРП після І та ІІ етапів гігієнічних заходів порівняно з вихідними даними – на 47,86 %; 42,86 %; 49,19 % та 41,78 %; 37,46 %; 34,85 % відповідно, р ? 0,05. На всіх етапах використання запропонованої системи гігієни в пацієнтів ІІ групи спостерігали вірогідне зниження ІПГРП у діапазоні 1,71–2,01 раза порівняно зі значеннями в осіб І групи. Найбільша різниця була в пацієнтів віком 75 років і більше, що вказує на необхідність особливої уваги до гігієни ротової порожнини у цього контингенту. Незважаючи на погіршення стану ГРП зі збільшенням термінів користування знімними протезами, значення ІПГРП у пацієнтів ІІ групи порівняно з даними хворих І групи були вірогідно меншими як після першого, так і після другого етапів гігієни в межах 22,09–36,94 (група I: 32,99–64,82). Висновки. Завдяки використанню комп’ютерної програми для визначення ІПГРП та запропонованої системи гігієни ротової порожнини вдалося досягти належного рівня гігієни (ІПГРП «хороший», «задовільний») в осіб ІІ групи та об’єктивно діагностувати ці зміни.

Экз-ры:
Найти похожие

17.

Experimental models of kidney diseases to study pathogenetic mechanisms and efficacy of pharmacological correction against the background of comorbid pathology [] / N. M. Seredynska [et al.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 386-390
MeSH-главная:
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Аннотация: The aim of our study is to report about modern models of kidney diseases associated with other pathological conditions for experimental studies of pathogenic mechanisms and efficacy of pharmacological correction. The study deals with experimental models reasonably to be applied in investigation of comorbid pathology pathogenesis and efficacy of its pharmacological correction. The attention is focused on the models of cardio-renal, hepatic-renal syndromes and multiple organ hypoxic histochemical injury simulated in laboratory rats. These models are characterized by easy modeling, simulation of comorbidity pathogenesis, acute and chronic periods of diseases available, induced by the antibiotic Doxorubicin or exotoxins – corrosive sublimate, sodium nitrite, and 2,4-dinitrophenol. Conclusions. The models of cardio-renal, hepatic-renal syndromes and hypoxic histochemical injury of the body are found to be optimal to perform multipurpose studies of physiological, pathophysiological, pharmacological directions with maximal similarity of the results obtained to clinical-therapeutic peculiarities of comorbid pathology.
Мета роботи – висвітлення сучасних моделей захворювань нирок, що поєднані з іншими патологічними станами, для експериментальних досліджень патогенетичних механізмів та ефективності фармакологічної корекції. Розглянуті експериментальні моделі, які доцільно використовувати для дослідження патогенезу та ефективності засобів фармакологічної корекції коморбідної патології. Акцентовано увагу на моделях відтворення кардіоренального, гепаторенального синдромів і поліорганного гіпоксичного гістогемічного пошкодження у лабораторних щурів. Цим моделям властиві легке моделювання, відтворення патогенезу коморбідних захворювань, наявність гострого та хронічного періоду пошкодження, індукованого антибіотиком доксорубіцином чи екотоксикантами – сулемою, нітритом натрію, 2,4-динітрофенолом. Висновки. Описані моделі кардіоренального, гепаторенального синдромів і гіпоксичного гістогемічного пошкодження організму є оптимальними для здійснення багатоцільових досліджень фізіологічного, патофізіологічного, фармакологічного спрямування з максимальним наближенням результатів до клініко-терапевтичних особливостей коморбідної патології.

Доп.точки доступа:
Seredynska, N. M.; Filipets, N. D.; Filipets, O. O.; Slobodian, K. V.; Hozhenko, A. I.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

Унікальні властивості мікроорганізмів, що формують біоплівку порожнини рота [] / Г. А. Лобань [та ін.] // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 391-396
MeSH-главная:
РОТОВАЯ ПОЛОСТЬ -- MOUTH (микробиология)
МЕТАГЕНОМ -- METAGENOME (иммунология)
БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМОВ -- BIOFILMS
Аннотация: Мета роботи – шляхом огляду наукових літературних джерел показати сучасні уявлення про особливості мікробіома порожнини рота у вигляді біоплівки на її поверхнях; узагальнити сучасні дослідження про склад, формування та властивості мікроорганізмів, що формують біоплівку. Більшість бактерій порожнини рота існують як специфічно організовані біоплівки, а не як планктонні клітини. Такий спосіб існування призводить до експресії наборів генів, що зумовлюють особливості метаболізму та властивості мікроорганізмів, які входять до складу біоплівок. Бактерії в біоплівці набувають більш вірулентного фенотипу, більшу стійкість до антимікробних засобів. Біоплівки пропонують бактеріям кілька екологічних і фізіологічних переваг, оскільки наявний синергетичний вплив видів, які створюють ці складні спільноти. Ці переваги полягають у тому, що біоплівки є захисним фізичним бар’єром для неспецифічного і специфічного захисту бактерій під час інфекції; вони надають резистентність до протимікробних агентів (дезінфекційних засобів та антибіотиків) унаслідок зниження дифузії цих токсичних сполук. Для дослідження біоплівок в останні роки застосовують сучасні дослідницькі методології (ДНК гібридизація за допомогою клонування гена 16S рРНК, конфокальна лазерна сканувальна мікроскопія (CLSM), сканувальна електронна мікроскопія (SEM)), що суттєво деталізували її склад, будову, властивості, механізми взаємодії мікроорганізмів. Враховуючи різницю властивостей планктонних культур і зібраних у біоплівку, слина не може бути адекватним зразком для етіологічних досліджень. Незважаючи на те, що у вивченні біоплівок порожнини рота отримані важливі наукові результати, контроль біоплівок залишається невирішеною проблемою та повинен бути одним із важливих напрямів сучасних досліджень. Висновки. Зубний наліт, який є типовою біоплівкою порожнини рота, у своєму формуванні проходить декілька стадій, його мікробний склад змінюється від початкової переваги стрептококів до біоплівки з підвищеним вмістом актиноміцетів та інших грампозитивних бактерій. У зрілому зубному нальоті мікрофлора дуже різноманітна з переважанням анаеробних мікроорганізмів.

Доп.точки доступа:
Лобань, Г. А.; Фаустова, M. O.; Ананьєва, M. M.; Басараб, Я. О.
Экз-ры:
Найти похожие

19.

Fushtei, I. M.
The role of polymorphisms in genes that regulate neurohumoral systems in patients with atrial fibrillation [] / I. M. Fushtei, S. H. Podluzhnyi, Ye. V. Sid // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 397-400
MeSH-главная:
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (генетика, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика)
РЕНИН-АНГИОТЕНЗИНА СИСТЕМА -- RENIN-ANGIOTENSIN SYSTEM (действие лекарственных препаратов, физиология)
КАТЕХОЛАМИНЫ -- CATECHOLAMINES (метаболизм)
АЗОТА ОКИСИ СИНТАЗА -- NITRIC OXIDE SYNTHASE (метаболизм)
Аннотация: One of the important medical and social present-day problems is atrial fibrillation (AF) which prevalence in the adult population is 2 % for persons under 65 and 9 % for those over 65 years of age and it is a common cause of ischemic stroke. The embolic complications incidence is 2.1 % per year in patients with paroxysmal AF, and 3.0 % per year in patients with persistent AF. The aim of the study is to analyze the modern literary sources related to the role of gene polymorphisms regulating some neurohumoral systems in group of patients with atrial fibrillation. A combination of certain genes polymorphisms can contribute to AF risk. Especially important are gene studies of the renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS) role in the pathogenesis of AF which are currently being studied with a particular intensity. Recent data show that activation of RAAS plays an important role in the development and recurrence of AF. These studies are of great practical interest as the associative effect of angiotensin converting enzyme (ACE) inhibitors in the prevention of AF has been identified. AGT gene encodes a plasma protein known as angiotensinogen. This protein is expressed in the liver and is cleaved by the enzymatic renin action in response to lower blood pressure. The resulting product, angiotensin I, is then cleaved by ACE to the physiologically active enzyme angiotensin II. Defects in this gene may also be associated with non-hereditary AF. More than 16 spot mutations in the AGT gene were discovered, most of which resulted in amino acid substitutions. Conclusions. The analysis of the literature allows to conclude that, first, genetic polymorphisms may influence both the severity of pathological changes in the body and the efficacy of pharmacotherapy, and second, the study of RAAS gene polymorphisms may allow early detection of persons with increased risk of persistent AF recurrence and its prevention.
Однією з важливих медико-соціальних проблем сучасності є фібриляція передсердь (ФП), поширеність якої в дорослого населення становить 2 % серед осіб віком до 65 років і 9 % серед старших за 65 років та є частою причиною ішемічного інсульту. Частота емболічних ускладнень становить 2,1 % на рік у пацієнтів із пароксизмальною ФП і 3,0 % на рік у пацієнтів із персистентною ФП. Мета роботи – аналіз сучасної фахової літератури, в якій описано роль поліморфізмів генів, що регулюють деякі нейрогуморальні системи, в пацієнтів із фібриляцією передсердь. Появу ФП може спричиняти поєднання поліморфізмів деяких генів. Особливо актуальним є вивчення генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), оскільки її в патогенезі ФП вивчають нині особливо інтенсивно. Останні дані показують, що активація РААС відіграє важливу роль у розвитку та збереженні ФП. Ці дослідження мають великий практичний інтерес, оскільки виявлено асоціативний ефект інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) у профілактиці ФП. Ген AGT кодує білок ангіотензиноген, що експресується в печінці й розщеплюється під дією ферменту реніну у відповідь на зниження артеріального тиску. Продукт реакції, ангіотензин I, потім розщеплюється АПФ до фізіологічно активного ферменту ангіотензину II. Дефекти в цьому гені можуть бути також пов’язані з неспадковою фібриляцією передсердь. Висновки. Аналіз наукової літератури дає змогу зробити висновки: по-перше, генетичні поліморфізми можуть впливати і на вираженість патологічних змін в організмі, і на ефективність фармакотерапії; по-друге, вивчення поліморфізмів генів РААС може сприяти ранньому виявленню осіб із підвищеним ризиком рецидиву персистентної ФП і проведенню її профілактики.

Доп.точки доступа:
Podluzhnyi, S. H. ; Sid, Ye. V.
Экз-ры:
Найти похожие

20.

Balabai, A. A.
Myocardial morphology in hypertrophic cardiomyopathy: the current state of the problem [] / A. A. Balabai // Запорож. мед. журн. - 2019. - Том 21, N 3. - С. 401-405
MeSH-главная:
КАРДИОМИОПАТИЯ ГИПЕРТРОФИЧЕСКАЯ -- CARDIOMYOPATHY, HYPERTROPHIC (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VENTRICULAR REMODELING (действие лекарственных препаратов)
МИОКАРД -- MYOCARDIUM (патология, ультраструктура)
Аннотация: The objective. Based on the modern sources of scientific data to analyze the morphological features of the myocardium in hypertrophic cardiomyopathy. The paper presents a literature review on current views on the features of structural remodeling of the left ventricular myocardium in patients with hypertrophic cardiomyopathy, as well as the most common classifications of this pathology. The emphasis is made on the problem of the interrelation of myocardial disarray and fibrosis. The “small vessel disease” is an important pathogenetic link in the development of heart failure, which enhances the relation between disorder of myocardial histoarchitectonics and progressive cardiac ischemia in hypertrophic cardiomyopathy. Conclusions. Notwithstanding the numerous research data on hypertrophic cardiomyopathy, no consensus among the authors regarding the etiology and pathogenesis of hypertrophic cardiomyopathy exists to date. Controversial data on the interrelation and sequence of disarray, myocardial hypertrophy, interstitial fibrosis, changes in the microvasculature and structural changes of the mitral valve in patients with hypertrophic cardiomyopathy hamper the search for adequate etiotropic treatment. Polymorphism of clinical and morphological manifestations of hypertrophic cardiomyopathy requires collaborative efforts to study the disease by cardiologists and pathologists.
Мета роботи – на підставі даних сучасних джерел наукової літератури проаналізувати морфологічні особливості міокарда при гіпертрофічній кардіоміопатії. Огляд показує сучасні погляди на особливості структурного ремоделювання міокарда лівого шлуночка серця у хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію, наведені найпоширеніші класифікації цієї патології. Порушено проблему взаємозв’язку фігур дізарея кардіоміоцитів і фіброзу міокарда. Важлива патогенетична ланка розвитку серцевої недостатності, що підсилює зв’язок між порушеннями гістоархітектоніки міокарда та ішемією серця, яка прогресує, при гіпертрофічній кардіоміопатії – «хвороба дрібних судин». Висновки. Незважаючи на велику кількість досліджень гіпертрофічної кардіоміопатії, у фаховій літературі немає єдиної думки щодо етіології та патогенезу гіпертрофічної кардіоміопатії. Суперечливі дані про наявність взаємозв’язку та послідовність розвитку фігур дізарея, гіпертрофії кардіоміоцитів, інтерстиціального фіброзу, змін мікроциркуляторного річища та мітрального клапана при гіпертрофічній кардіоміопатії ускладнюють пошук адекватного етіотропного лікування. Поліморфізм клінічних і морфологічних проявів гіпертрофічної кардіоміопатії зумовлює необхідність спільних зусиль кардіологів і патогістологів для вивчення цієї хвороби.

Экз-ры:
Найти похожие

1-20 21-22

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)