Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Базы данных

Зведеного каталогу періодичних видань- результаты поиска

Вид поиска

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Область поиска

Найдено в других БД:

Періодичних видань (19)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ШУ1/2021/1<.>

Общее количество найденных документов : 19
Показаны документы с 1 по 19

Шаповал, С. Д.
Клініко-патогенетичне значення показників прозапальних цитокінів у хворих на бешиху / С. Д. Шаповал, Л. А. Василевська // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 5-9
MeSH-главная:
РОЖА -- ERYSIPELAS (лекарственная терапия)
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS (терапевтическое применение)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (терапевтическое применение)
Аннотация: Ретроспективно і проспективно проаналізовано 114 історій хвороб пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування в центрі гнійно-септичної хірургії КНП “Міська лікарні № 3” м. Запоріжжя впродовж 2019–2020 рр. За формам захворювання хворих розподілили так: еритематозна – 24 (21,0 %), бульозна – 28 (24,6 %), флегмонозна форма – 48 (42,1 %), некротична – 14 (12,3 %). У 21 пацієнта встановлено рецидиви захворювання; з них: при еритематозній формі – 4 (16,7 %), при бульозній – 5 (17,9 %), флегмонозній – 9 (18,7 %), некротичній – 3 (21,4 %). Встановлено закономірності динаміки змін прозапальних цитокінів ІL-1?, IL-6 і TNF-? при різних формах бешихи. Динаміка змін вмісту цитокінів у сироватці крові у хворих на бешиху свідчить про залежність дисбалансу цих показників від тяжкості запального процесу. При деструктивних формах бешихи виявлено достовірне підвищення ІL-1?, TNF-?, IL-6, у гострому періоді хвороби порівняно з еритематозною, що є одним з важливих патогенетичних механізмів у розвитку місцевого гнійного вогнища інфекції. У хворих із первинною еритематозною та деструктивними формами встановлено достовірне підвищення рівнів ІL-1?, TNF-? та IL-6 порівняно з рецидивуючими формами.
Ретроспективно и проспективно проанализированы 114 историй болезней пациентов, которые находились на стационарном лечении в центре гнойно-септической хирургии КНП “Городская больницы № 3” г. Запорожье за период 2019–2020 гг. По формам заболевания больные были распределены следующим образом: эритематозная – 24 (21,0 %), буллезная – 28 (24,6 %), флегмонозная форма – 48 (42,1 %), некротическая – 14 (12,3 %). Рецидивы заболевания отмечены у 21 пациента. Из них при эритематозной форме – 4 (16,7 %), при буллезной – 5 (17,9 %), флегмонозной – 9 (18,7 %), некротической – 3 (21,4 %). Установлены закономерности динамики изменений провоспалительных цитокинов IL-1?, IL-6 и TNF-? при различных формах рожи. Динамика изменений содержания цитокинов в сыворотке крови у больных рожей свидетельствует о зависимости дисбаланса этих показателей от тяжести воспалительного процесса. При деструктивных формах рожи выявлено достоверное повышение IL-1?, TNF-?, IL-6, в остром периоде болезни по сравнению с эритематозной, что является одним из важных патогенетических механизмов в развитии местного гнойного очага инфекции. У больных с первичной эритематозной и деструктивными формами отмечено достоверное повышение уровня IL-1?, TNF-? и IL-6 по сравнению с рецидивирующими формами.

Доп.точки доступа:
Василевська, Л. А.
Экз-ры:
Найти похожие

Венгер, І. К.
Клінічна ефективність корекції ендотеліальної дисфункції судин у пери- та післяопераційний періоди в пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок / І. К. Венгер, Т. О. Добрянський, М. І. Швед // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 10-17
MeSH-главная:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME (хирургия)
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ -- ARTERIOSCLEROSIS OBLITERANS (хирургия)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
Аннотация: У дослідженні брали участь 54 хворих на гострий коронарний синдром без підйому ST в поєднанні з облітеруючим атеросклерозом з ІІІ–ІV стадіями хронічної ішемії за класифікацією Б. В. Покровського або Fontaine, що відповідає критичній ішемії 4, 5 і 6 категорій (grade II–III) за Rutherford (ESC, 2017), яких залежно від вибраної тактики лікування розподілили в 2 групи: основна дослідна група – 34 хворі, які, окрім стандартного лікування ГКС, додатково внутрішньовенно отримали 4,2 г L-аргініну та 2,0 г L-карнітину у формі розчину для інфузій по 100 мл один раз на добу курсом 7 днів. Одне вливання препарату проводили перед інтервенційним втручанням. Контрольна група – 20 пацієнтів, яким також проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфаркт-залежної коронарної артерії, але хворі цієї групи отримували лише стандартне протокольне лікування. Окрім загальноклінічних, інструментальних та лабораторних методів (загальний аналіз крові, МВ фракції креатинфосфокінази (КФК-МВ), тропоніну Т, насичення артеріальної крові киснем (SpO2 ), ЕКГ у 12 стандартних відведеннях тощо), проводили визначення функціонального стану судинного ендотелію за концентрацією ендотеліну-1(ЕТ-1) в плазмі крові (за допомогою імуноферментного набору фірми “Amersham Pharmacia Biotech”) та вмістом стабільних метаболітів NO, які визначали за реакцією з реактивом Гріса. У вихідному стані у хворих на ГКСбпST в поєднанні з ОАНК встановлено виражені порушення мікроциркуляції та ендотеліальної функції та їх додаткове погіршення в пери- і післяопераційному періодах після перкутанного коронарного втручання, що супроводжується розвитком реперфузійного синдрому з різною тривалістю та виразністю лівошлуночкової недостатності та порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у хворих контрольної групи встановлено наявність резистентних до лікування суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол. Водночас у хворих на ГКСбпST у поєднанні з ОАНК дослідної групи під впливом комплексного медикаментозного лікування з включенням L-аргініну та L-карнітину вже на другу добу спостереження встановлено суттєве зменшення частоти порушень ритму і провідності, а після курсу лікування в коморбідних хворих дослідної групи частота порушень ритму і провідності знизилась на 53,1 % і проявів гострої серцевої недостатності на 44,2 %.Отриманий результат обґрунтовує доцільність впровадження запропонованої цитопротекторної антиоксидантної терапії в передопераційному періоді для запобігання проявам реперфузійного синдрому та її продовження в післяопераційному періоді для стабілізації клінічного стану пацієнтів та вторинної профілактики ускладнень.
В исследование отобраны 54 больных острым коронарным синдромом без подъема ST в сочетании с облитерирующим атеросклерозом с III–IV стадиями хронической ишемии по классификации Б. В. Покровского или Fontaine, что соответствует критической ишемии 4, 5 и 6 категорий (grade II–III) по Rutherford (ESC, 2017), которых в зависимости от выбранной тактики лечения распределили в 2 группы: основная исследовательская группа – 34 больных, которые, помимо стандартного лечения ОКС, дополнительно внутривенно получили 4,2 г L-аргинина и 2,0 г L- карнитина в форме раствора для инфузий 100 мл один раз в сутки курсом 7 дней. Одно вливание препарата проводили перед интервенционным вмешательством. Контрольная группа – 20 пациентов, которым также проведено ургентную баллонную ангиопластику и стентирование инфаркт-зависимой коронарной артерии, но больные этой группы получали только стандартное протокольное лечение. Кроме общеклинических, инструментальных и лабораторных методов (общий анализ крови, МВ фракции КФК (КФК-МВ), тропонина Т, насыщения артериальной крови кислородом (SpO2), ЭКГ в 12 стандартных отведениях и т.д.), проводили определение функционального состояния сосудистого эндотелия по концентрации ендотелина-1 (ЭТ-1) в плазме крови (с помощью иммуноферментного набора фирмы “Amersham Pharmacia Biotech”) и содержанием стабильных метаболитов NO, которые определяли по реакции с реактивом Гриса. В исходном состоянии у больных ОКСбпST в сочетании с облитерирующим атеросклерозом нижних конечностей установлено выраженные нарушения микроциркуляции и эндотелиальной функции и их дополнительное ухудшение в пери- и послеоперационном периодах после перкутанного коронарного вмешательства, что сопровождается развитием реперфузионного синдрома с разной продолжительностью и выразительностью левожелудочковой недостаточности и нарушений ритма и проводимости. Под влиянием стандартного медикаментозного лечения у больных контрольной группы отмечено наличие резистентных к лечению суправентрикулярных и желудочковых экстрасистол. В то же время у больных ОКСбпST в сочетании с облитерирующим атеросклерозом нижних конечностей основной группы под влиянием комплексного медикаментозного лечения с включением L-аргинина и L-карнитина уже на вторые сутки наблюдения отмечено существенное уменьшение частоты нарушений ритма и проводимости, а при завершении курса лечения у коморбид-ных больных основной группы частота нарушений ритма и проводимости снизилась на 53,1 % и проявлений острой сердечной недостаточности на 44,2 %. Полученный результат обосновывает целесообразность внедрения предложенной цитопротективной антиоксидантной терапии в передоперационном периоде для предупреждения проявлений реперфузионного синдрома и ее продолжение в послеоперационном периоде для стабилизации клинического состояния пациентов и вторичной профилактики осложнений.

Доп.точки доступа:
Добрянський, Т. О.; Швед, М. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Дослідження центральної гемодинаміки у хворих на цироз печінки [] / А. B. Русин [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 18-22
MeSH-главная:
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ -- LIVER CIRRHOSIS (патофизиология)
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS
Аннотация: Мета роботи: за допомогою інструментальних методів оцінити зміни центральної гемодинаміки у хворих на цироз печінки (ЦП). В дослідженні взяли участь 95 хворих на ЦП, які перебували на стаціонарному лікуванні з 2018 до 2020 р. у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, хірургічному та гастроентерологічному відділеннях Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака (м. Ужгород). У І групу (клас А за Child-Pugh – стадія компенсації) увійшло 18 (18,95 %) хворих, у II групу (клас В – стадія субкомпенсації) – 25 (26,3 %) хворих, у III групу (клас С – стадія декомпенсації) ввійшло 52 (54,7 %) хворі. Для визначення змін із боку серцево-судинної системи (ССС) всім хворим на ЦП проводили ЕКГ-дослідження, ехокардіографію. Проаналізували такі показники: систолічний АТ (САТ), діастолічний АТ (ДАТ), середньоденний АТ (САТд, ДАТд), середньонічний АТ (САТн, ДАТн), індекс варіабельності (ІВ) в денний і нічний час САТ (ІВ САТд, ІВ САТн) та ДАТ (ІВ ДАТд, ІВ ДАТн), добовий індекс (ДІ САТ, ДІ ДАТ). Типи центральної гемодинаміки в обстежених хворих визначали як співвідношення індексу питомого периферійного судинного опору (ППО) в обох колах кровообігу та ударного індексу (УІ) лівого і правого шлуночків за даними доплерографії. У хворих на ЦП І групи УІ до лікування становив (48,22±2,11) мл/м2 при (39,97±3,15) мл/м2 у контрольної групи – р0,05, фракція викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) – (63,18±2,46) % при нормі (68,42±2,31) % (р0,05). Тоді як у хворих ІІ групи ударний індекс до лікування становив (44,11±5,7) мл/м2 порівняно з УІ ІІІ групи (32,5±4,4) мл/м2 – р0,05, фракція викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) – (62,4±3,3) % при 60,11±3,2 в ІІІ групі (норма (68,42±2,31) %; р0,05). У хворих на ЦП із проявами ПЕ І групи переважав гіперкінетичний тип центральної гемодинаміки (55,0 % хворих), у ІІ групі переважав нормокінетичний тип центральної гемодинаміки – у 60,0 % хворих. Особливістю параметрів центральної гемодинаміки для хворих ІІІ групи (стадія декомпенсації) була поява гіповолемічного типу циркуляції – у 13,0 % хворих. У хворих на ЦП внаслідок порушення центрального і спланхнічного кровообігу характерною особливістю системної циркуляції є формування гіпердинамічного типу циркуляції. У хворих класу А переважає гіперкінетичний тип, у хворих класу В – нормокінетичний тип, а для хворих класу С – поява гіповолемічного типу гемодинаміки.
Цель работы: с помощью инструментальных методов оценить изменения центральной гемодинамики у больных циррозом печени (ЦП). В исследовании приняли участие 95 больных ЦП, находившихся на стационарном лечении с 2018 по 2020 г. В отделении анестезиологии и интенсивной терапии, хирургическом и гастроэнтерологическом отделениях Закарпатской областной клинической больницы им. Андрея Новака (г. Ужгород). В I группу (класс А по Child-Pugh – стадия компенсации) вошло 18 (18,95 %) больных, во II группу (класс В – стадия субкомпенсации) – 25 (26,3 %) больных, в III группу (класс С – стадия декомпенсации) вошло 52 (54,7 %) больных. Для определения изменений со стороны сердечно-сосудистой системы (ССС) всем больным ЦП проводили ЭКГ-исследование, эхокардиографию. Проанализировали следующие показатели: систолическое АД (САД), диастолическое АД (ДАД), средне-дневное АД (САДд, ДАДд), середненочное АД (САДна, ДАДн), индекс вариабельности (ИВ) в дневное и ночное время САД (ИВ САДд, ИВ САДн) и ДАД (ИВ ДАТд, ИВ ДАТн), суточный индекс (СИ САТ, СИ ДАД). Типы центральной гемодинамики у обследованных больных определяли как соотношение индекса удельного периферического сосудистого сопротивления (УПО) в обоих кругах кровообращения и ударного индекса (УИ) левого и правого желудочков по данным допплерографии. У больных ЦП I группы ударный индекс до лечения составлял (48,22 ± 2,11) мл/м2при (39,97 ± 3,15) мл / м2 в контрольной группе – р 0,05, фракция выброса левого желудочка (ФВ ЛЖ) – (63,18 ± 2,46) % при норме (68,42 ± 2,31) % (р 0,05). Тогда как у больных II группы ударный индекс до лечения составлял (44,11 ± 5,7) мл / м2 по сравнению с УИ III группы (32,5 ± 4,4) мл / м2 – р 0,05, фракция выброса левого желудочка (ФВ ЛЖ) – (62,4 ± 3,3) % при 60,11 ± 3,2 в III группы (норма (68,42 ± 2,31) %, р 0,05). У больных ЦП с проявлениями ПЭ I группы преобладал гиперкинетический тип центральной гемодинамики (55,0 % больных), во II группе преобладал нормокинетический тип центральной гемодинамики – в 60,0 % больных. Особенностью параметров центральной гемодинамики для больных III группы (стадия декомпенсации) было возникновение гиповолемического типа циркуляции – в 13,0 % больных. У больных с ЦП вследствие нарушения центрального и спланхнического кровообращения характерной особенностью системной циркуляции является формирование гипердинамического типа циркуляции. У больных класса А преобладает гиперкинетический тип, у больных класса – нормокинетичный тип, а для больных класса – появление гиповолемического типа гемодинамики.

Доп.точки доступа:
Русин, А. B.; Балаж, О. П.; Бедей, Н. В.; Петричко, О. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Клименко, А. В.
Оцінка якості життя пацієнтів із морбідним ожирінням після операції моноанастомозного шунтування шлунка в модифікації клініки [] / А. В. Клименко, В. М. Клименко, М. В. Ніколаєв // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 23-30
MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ -- OBESITY, MORBID (хирургия)
ОЖИРЕНИЯ ЛЕЧЕНИЯ МЕТОДЫ -- BARIATRICS (использование)
БАРИАТРИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ -- BARIATRIC SURGERY (методы)
Аннотация: Мета роботи: оцінити кореляцію якості життя та динаміку маси тіла пацієнтів із морбідним ожирінням після проведеної операції моноанастомозного шунтування шлунка в модифікації клініки і порівняти отримані результати з класичною методикою Roux-en-Y. Проведено аналіз найближчих і віддалених результатів лікування 31 пацієнта з морбідним ожирінням в період із 2011 до 2019 р., які були розподілені на 2 групи. Основну групу склали пацієнти, яким було виконано моноанастомозне шунтування шлунка в модифікації клініки – 20 осіб. Контрольну групу – пацієнти, які перенесли класичне Roux-en-Y шунтування шлунка – 11 осіб. Хворі були порівняні за основними показниками, при цьому жінок було 94,7 % і 91 %, середній вік становив (39,42±2,58) року і (37,36±3,65) року, зниження індексу маси тіла було на 33,9 % і 38,2 %, коморбідну патологію виявлено у 73,6 % і 72,7 % в основній групі і контрольній групі відповідно. Порівняльний аналіз оцінки якості життя був проведений до і після операції за системою “The Short Form-36”, питання в якому згруповані у 8 розділів, кожен із них оцінюється в балах від 0 до 100. Статистична обробка проведена пакетом Statistica 13. Нормальність розподілу даних перевірені критерієм Шапіро–Уїлка і залежно від цього критерій Стьюдента або критерій Манна–Уїтні були використані при порівнянні відмінностей між групами. Статистично значущим вважали р0,05. Для оцінювання зв’язку між показниками використовували коефіцієнт кореляції Спірмена.Результати досліджень та їх обговорення. При порівняльній оцінці результатів якості життя обох типів операцій встановлено відсутність суттєвих відмінностей через 12 місяців після операції та виявлено кореляцію між зниженням індексу маси тіла та покращенням показників якості життя. Встановлено, що якість життя хворих із морбідним ожирінням обох груп достовірно не відрізняється. Порівнювальні показники достовірно не відрізняються за загальною сумою балів опитування та в окремих блоках питань. Доведена залежність між зниженням маси тіла та покращенням якості життя, покращується фізична активність при стійкому зниженні індексу маси тіла, покращується соціальне життя пацієнтів. Якість життя пацієнтів основної групи по-рівняна з якістю життя пацієнтів після класичного шунтування за Roux-en-Y.
Цель работы: оценить корреляцию качества жизни и динамику массы тела пациентов с морбидным ожирением после проведенной операции моноанастомозного шунтирования желудка в модификации клиники и сравнить полученные результаты с классической методикой Roux-en-Y. Проведен анализ ближайших и отдаленных результатов лечения 31 пациента с морбидным ожирением в период с 2011 по 2019 г., которые были разделены на 2 группы. Основную группу составили пациенты, которым было вы-полнено моноанастомозное шунтирование желудка в модификации клиники – 20 человек. Контрольную группу – пациенты, перенесшие классическое Roux-en-Y шунтирование желудка – 11 человек. Было проведено сравнение больных по основным показателям, при этом женщин было 94,7 % и 91 %, средний возраст был (39,42 ± 2,58) лет и (37,36 ± 3,65) лет, снижение индекса массы тела было на 33,9 % и 38,2 %, коморбидной патологии обнаружено в 73,6 % и 72,7 % в основной группе и контрольной группе соответственно. Сравнительный анализ оценки качества жизни был проведен до и после операции по системе “The Short Form-36”, вопросы в котором сгруппированы в 8 разделов, каждый из которых оценивается в баллах от 0 до 100. Статистические расчёты проведены пакетом Statistica 13. Нормальность распределения данных проверена критерием Шапиро–Уилки и в зависимости от этого критерий Стьюдента или критерий Манна–Уитни были использованы при сравнении различий между группами. Статистически значимым считали р0,05. Для оценки связи между показателями использовали коэффициент корреляции Спирмена. При сравнительной оценке результатов качества жизни обоих типов операций было отмечено отсутствие существенных различий через 12 месяцев после операции и выявлена корреляция между снижением индекса массы тела и улучшением показателей качества жизни. Было выявлено, что качество жизни больных морбидным ожирением обеих групп достоверно не отличается. Сравнительные показатели достоверно не отличаются по общей сумме баллов опроса и в отдельных блоках вопросов. Доказана зависимость между снижением массы тела и улучшением качества жизни, улучшается физическая активность при устойчивом снижении индекса массы тела, улучшается социальная жизнь пациентов. Качество жизни пациентов основной группы сопоставима с качеством жизни пациентов после классического шунтирования по Roux-en-Y.

Доп.точки доступа:
Клименко, В. М.; Ніколаєв, М. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Морфо-структурні зміни діафрагми на тлі змодельованого підвищеного інтраабдомінального тиску різної тривалості [] / Ю. М. Орел [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 31-37
MeSH-главная:
ВНУТРИБРЮШНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRA-ABDOMINAL PRESSURE
ДИАФРАГМА -- DIAPHRAGM (патология)
Аннотация: Мета роботи: оцінка ступеня морфо-структурних змін м’язово-апоневротичних елементів діафрагми за дії експериментально змодельованого підвищеного інтраабдомінального тиску різної тривалості. Робота виконана на 12 нелінійних статевозрілих білих щурах обох статей масою 180–200 г. Експериментальні тварини були розділені на 4 групи залежно від тривалості напруженого інтраабдомінального тиску: 1 група (3 тварини) – до 1 години, 2 група (3 тварини) – до 3 годин, 3 група (3 тварини) – до 5 годин та 4 група (3 тварини) – більше 5 годин. Експериментальний підвищений тиск моделювали за допомогою манжетки та тонометра. З метою оцінки структурних змін у піддослідних білих щурів після виведення їх з експерименту діафрагму відпрепаровували та здійснювали її макроскопічний огляд. Наступним етапом був забір тканини з різних анатомічних відділів (купол, ніжки, сухожильний центр) з їх подальшим гістологічним дослідженням. Результати гістологічного дослідження свідчать, що загальне знеболення із підвищеним інтраабдомінальним тиском впливає на стан органів і тканин білих щурів і, зокрема, на стан діафрагми. Морфологічно ці зміни характеризуються розвитком гемодинамічних порушень, явищами дезорганізації волокнистих структур сполучної тканини, дистрофічними змінами м?язової тканини, виникненням запальної реакції. Оцінюючи інтенсивність зазначених змін у експериментальних групах із різною тривалістю загального знеболення, можна простежити пряму залежність між вираже-ністю структурних змін та тривалістю дії досліджуваного фактора на організм піддослідних тварин.
Цель работы: оценка степени морфо-структурных изменений мышечно-апоневротических элементов диафрагмы при действии экспериментально смоделированного повышенного интраабдоминального давления различной продолжительности. Работа выполнена на 12 нелинейных половозрелых белых крысах обоего пола массой 180–200 г. Экспериментальные животные были разделены на 4 группы в зависимости от продолжительности напряженного интраабдоминального давления: 1 группа (3 животных) – до 1 ч, 2 группа (3 животных) – до 3 ч, 3 группа (3 животных) – до 5 ч и 4 группа (3 животных) – более 5 ч. Экспериментальное повышенное давление моделировали с помощью манжетки и тонометра. С целью оценки структурных изменений в подопытных белых крыс после вывода их из эксперимента диафрагму отпрепарировали и осуществляли ее макроскопический обзор. Следующим этапом был забор ткани из разных анатомических отделов (купол, ножки, сухожильный центр) с их последующим гистологическим исследованием. Полученные результаты гистологического исследования показывают, что общее обезболивание с повышенным интраабдоминальным давлением влияет на состояние органов и тканей белых крыс и, в частности, состояние диафрагмы. Морфологически эти изменения характеризуются развитием гемодинамических нарушений, явлениями дезорганизации волокнистых структур соединительной ткани, дистрофическими изменениями мышечной ткани, возникновением воспалительной реакции. Оценивая интенсивность указанных изменений в экспериментальных группах с разной продолжительностью общего обезболивания, можно проследить прямую зависимость между выраженностью структурных изменений и продолжительностью действия исследуемого фактора на организм подопытных животных.

Доп.точки доступа:
Орел, Ю. М.; Продан, А. М.; Шевяк, П. І.; Рудковська, Н. Г.; Запорожець, Ю. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Грабчак, С. О.
Особливості компенсаторних процесів дванадцатипалої кишки при обтураційному холестазі в поєднанні з декомпресією жовчних шляхів та ентеросорбцією [] / С. О. Грабчак, А. Д. Беденюк // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 38-43
MeSH-главная:
ХОЛЕСТАЗ -- CHOLESTASIS (патофизиология, терапия)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНАЯ КИШКА -- DUODENUM (патология)
ЭНТЕРОСОРБЦИЯ -- ENTEROSORPTION (использование)
Аннотация: Мета роботи: оцінити ефективність використання ентеросорбента в поєднанні з холедоходуоденостомією та їхній вплив на функціональні зміни в дванадцятипалій кишці при обтураційному холестазі. Досліджено особливості компенсаторних процесів дванадцятипалої кишки при тривалому обтураційному холестазі, який моделювали перев’язкою загальної жовчної протоки. Аналізували зміни біохімічних показників у сироватці крові свиней на 3, 7, 14 та 28 доби змодельованого обтураційного холестазу. Встановлено, що поєднання холедоходуоденостомії з ентеросорбцією вже через тиждень після корекції 28-денної механічної жовтяниці суттєво знижує ендогенну інтоксикацію, перекисне окиснення ліпідів, підвищує антиоксидантний захист органів та організму, покращує пігментний обмін і функцію печінки та біоциноз кишечника. В цих експериментальних умовах активність каталази нормалізується в строки від 14 до 28 діб початку експерименту.
Цель работы: оценить эффективность использования энтеросбента в сочетании с холедоходуоденостомиею и их влияние на функциональные изменения в двенадцатиперстной кишке при обтурационном холестазе. Исследованы особенности компенсаторных процессов двенадцатиперстной кишки при длительном обтурационном холестазе, который моделировали перевязкой общего желчного протока. Анализировали изменения биохимических показателей в сыворотке крови свиней на 3, 7, 14 и 28 сутки смоделированного обтурационного холестаза. Проведенными исследованиями установлено, что сочетание холедоходуоденостомии с энтеросорбцией уже через неделю после коррекции 28-дневной механической желтухи существенно снижает эндогенную интоксикацию, перекисное окисление липидов, повышает антиоксидантную защиту органов и организма, улучшает пигментный обмен и функцию печени и биоциноз кишечника. В этих экспериментальных условиях активность каталазы нормализуется в сроки от 14 до 28 суток начала эксперимента.

Доп.точки доступа:
Беденюк, А. Д.
Экз-ры:
Найти похожие

Хірургічне лікування хронічної ішемії, що загрожує втраті нижньої кінцівки, у хворих із оклюзивно-стенотичним ураженням гомілкових артерій [] / І. К. Венгер [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 44-49
MeSH-главная:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (кровоснабжение, хирургия)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (хирургия)
АРТЕРИЙ ОККЛЮЗИРУЮЩИЕ БОЛЕЗНИ -- ARTERIAL OCCLUSIVE DISEASES (хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (методы)
Аннотация: Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хронічної ішемії, що загрожує втраті нижньої кінцівки, в умовах оклюзивно-стенотичного процесу гомілкових артерій. Реваскуляризуючі операційні втручання на інфраінгвінальному артеріальному руслі при стенотично-оклюзивному ураженні гомілкових артерій проведено у 95 пацієнтів. З метою встановлення характеру та поширеності оклюзивно-стенотичного ураження інфраінгвінального артеріального русла застосовували дуплексне ультразвукове сканування та комп’ютерну томографію із контрастуванням судинного русла. Основною причиною припинення функціонування анастомозу у віддаленому післяопераційному періоді був тромбоз, який діагностовано у 9 (9,68 %) пацієнтів. Найчастіше (3 випадки) його виявляли в період 4–5 місяців віддаленого післяопераційного періоду. В кінці другого місяця спостерігали один випадок тромбозу сегмента реконструкції. На межі 9 і 10 місяців післяопераційного періоду виявили два випадки тромбозу, а в період між 19 і 33 місяцем віддаленого післяопераційного періоду діагностовано 3 прояви тромбозу сегмента реконструкції. Аналіз хірургічного лікування хронічної ішемії, що загрожує втраті нижньої кінцівки, у хворих із оклюзивно-стенотичним ураженням гомілкових артерій встановив, що при 36 місячному поопераційному спостереженні кумулятивна прохідність збережених кінцівок склала 92,63 %, прохідність реконструкції – 73,57 %. Подібне вдалось досягнути за рахунок диференційованого підходу до вибору локації дистального анастомозу автовенозного шунта (дистальний, проксимальний сегмент гомілкових артерій) і включення у кровотік стопних артерій та у більшості формування дистального анастомозу за типом “кінець у кінець”
Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения хронической ишемии, что угрожает потерей нижней конечности, в условиях окклюзионно-стенотического процесса берцовых артерий. Реваскуляризирующие операционные вмешательства на инфраингвинальном артериальном сегменте при окклюзионно-стенотическом поражении берцовых артерий проведено в 95 пациентов. С целью установления характера и распространенности окклюзионно-стенотического поражения инфраингвинального артериального сегмента применяли дуплексное ультразвуковое сканирование и компьютерную томографию с контрастированием сосудистого русла. Основной причиной прекращения функционирования анастомоза в отдаленном послеоперационном периоде был тромбоз, который диагностирован у 9 (9,68 %) пациентов. Чаще всего (3 случая) он обнаружен в период 4–5 месяцев отдаленного послеоперационного периода. В конце второго месяца наблюдали один случай тромбоза сегмента реконструкции. На рубеже 9 и 10 месяцев послеоперационного периода обнаружили два случая тромбоза, а в период между 19 и 33 месяцем отдаленного послеоперационного периода диагностировано 3 проявления тромбоза сегмента реконструкции. Проведя анализ хирургического лечения хронической ишемии, что угрожает потерей нижней конечности у больных с оклюзивно-стенотическим поражением берцовых артерий, установлено, что при 36 месячном послеоперационном наблюдении кумулятивная проходимость сохранившихся конечностей составила 92,63 %, проходимость реконструкции – 73,57 %. Подобное удалось достичь за счет дифференцированного подхода к выбору локации дистального анастомоза автовенозного шунта (дистальный, проксимальный сегмент берцовых артерий), включения в кровоток стопных артерий и формирования в большинстве случаев дистального анастомоза по типу “конец в конец”.

Доп.точки доступа:
Венгер, І. К.; Костів, С. Я.; Ковальський, Д. В.; Сельський, Б. П.; Хвалибога, Д. В.
Экз-ры:
Найти похожие

Філіп, С. С.
Хірургічні аспекти лікування тотального варикотромбофлебіту великої підшкірної вени [] / С. С. Філіп, B. В. Русин, І. І. Гаджега // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 50-53
MeSH-главная:
ПОДКОЖНАЯ ВЕНА -- SAPHENOUS VEIN (патология)
ТРОМБОФЛЕБИТ -- THROMBOPHLEBITIS (хирургия)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (методы)
Аннотация: Мета роботи: обґрунтувати показання до хірургічного лікування тотального варикотромбофлебіту в басейні великої підшкірної вени (ВПВ). У роботі наведено аналіз результатів обстеження та лікування 27 хворих із тотальним варикотромбофлебітом у басейні великої підшкірної вени. У 24 (88,9 %) пацієнтів верхівка тромботичних мас локалізувалася у верхній третині стегна в середньому на (5,2±1,4) см від сафенофеморального співгирла. У 3 (11,1 %) хворих верхівка тромботичних мас доходила до остіального клапана, але не переходила через сафенофеморальне співгирло. Нижня межа тромботичного ураження у 4 (14,8 %) хворих локалізувалася у верхній, у 16 (59,3 %) – у середній та у 7 (25,9 %) – у нижній третинах гомілки. У 22 (81,5 %) пацієнтів у патологічний процес, крім магістрального стовбура, залучалися притоки ВПВ. У 21 (95,5%) пацієнта з тромботичним ураженням приток ВПВ спостерігали їх варикозну трансформацію. Операційне втручання обов’язково включало кросектомію, видалення тромбованого стовбура ВПВ та при потребі тромбованих приток, субфасціальне лігування неспроможних вен. При відсутності варикозних змін та неспроможних пронизних вен об’єм операційного втручання скорочували за рахунок флебоцентезу з наступною склерооблітерацією. Активна хірургічна тактика при тотальному варикотромбофлебіті дала можливість ефективно запобігти розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень.
Цель работы: обосновать показания к хирургическому лечению тотального варикотромбофлебита в бассейне большой под-кожной вены (БПВ). В работе приведен анализ результатов обследования и лечения 27 больных с тотальным варикотром-бофлебитом в бассейне большой подкожной вены. У 24 (88,9 %) пациентов верхушка тромботических масс локализовалась в верхней трети бедра в среднем на (5,2 ± 1,4) см от сафенофеморальное соустья. У 3 (11,1 %) больных верхушка тромботических масс доходила до остиального клапана, но не переходила через сафенофеморальное соустье. Нижняя граница тромботического поражения у 4 (14,8 %) больных локализовалась в верхней, у 16 (59,3 %) – в средней и у 7 (25,9 %) – в нижней третях голени. У 22 (81,5 %) пациентов в патологический процесс, кроме магистрального ствола, вовлекались притоки БПВ. У 21 (95,5%) пациента с тромботической поражением приток БПВ наблюдали их варикозную трансформацию.Операционное вмешательство обязательно включало кроссэктомия, удаление тромбированного ствола БПВ и при необходи-мости тромбированных приток, субфасциальное лигирование несостоятельных вен. При отсутствии варикозных изменений и несостоятельных пронизних вен объем операционного вмешательства сокращали за счет флебоцэнтеза с последующей склерооблитерацией. Активная хирургическая тактика при тотальном варикотромбофлебите дала возможность эффективно предот-вратить развитие венозных тромбоэмболических осложнений.

Доп.точки доступа:
Русин, B. В.; Гаджега, І. І.
Экз-ры:
Найти похожие

Галей, М. М.
Оцінка доцільності використання одноетапної стратегії лікування холедохолітіазу та холецистолітіазу шляхом виконання симультанних лапароскопічних втручань із двохетапною стратегією [] / М. М. Галей, І. Я. Дзюбановський, І. П. Марчук // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 54-59
MeSH-главная:
ХОЛЕДОХОЛИТИАЗ -- CHOLEDOCHOLITHIASIS (хирургия)
ХОЛЕЦИСТИТ КАЛЬКУЛЕЗНЫЙ -- CHOLECYSTOLITHIASIS (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы)
Аннотация: Мета роботи: вивчення ускладнень, пов’язаних із одноетапною стратегією лікування холедохолітіазу та холецистолітіазу, що передбачає виконання симультанної холецистектомії та холедохолітотомії з інтраопераційною холангіографією, використовуючи власний розроблений метод встановлення лапароскопічних портів, та оцінка доцільності використання кожного із методів. У період із 2015 до 2019 р. проліковано 118 пацієнтів із поєднанням холедохолітіазу та холецистолітіазу. Усі пацієнти проходили операційне лікування із використанням розробленої техніки виконання симультанних операцій. Порівняння тривалості лікування та профілю безпеки розробленого методу проводили із таким для двохетапного методу із використанням ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ). Контрольними точками досліджень були тривалість перебування у стаціонарі та частота ускладнень. Дані про згадані показники отримано із публікацій наших колег. Тривалість лікування у дослідній групі склала 4 ліжко-дні, що менше від тривалості лікування у дослідах наших колег (не менше 6 днів). Рівень ускладнень при використанні одноетапного методу із власною технікою склав 0,85 %, що суттєво менше від сумарного рівня місцевих і загальних ускладнень, характерних для ЕРХПГ (6,85 %). Якщо повторна ( 12–23 %), то рівень ускладнень зростає до 19,35 %, що, на нашу думку, є неприйнятим ризиком. Також для одноетапного методу нехарактерними ускладненнями є гострий панкреатит, холангіт, перфорація кишечника та септичні стани, включно пов’язані із резистентною мікрофлорою. Використання неінвазивного методу (МРХПГ) для діагностики холедохолітіазу є пріоритетним над інвазивним і небезпечним ЕРХПГ.
Цель работы: исследование осложнений, связанных с одноэтапной стратегией лечения холедохолитиаза и холецистолитиаза, что предполагает выполнение симультанной холецистэктомии и холедохолитотомии с интраоперационной холангиографией, используя собственную разработанную технику установки лапароскопических портов, и оценка целесообразности использования каждого из методов. В период с 2015 по 2019 г. пролечено 118 пациентов с сочетанием холедохолитиаза и холецистолитиаза. Все пациенты проходили операционное лечение с использованием разработанной техники выполнения симультанных операций. Сравнение продолжительности лечения и профиля безопасности разработанного метода проводилось с таковым для двухэтапного метода с использованием эндоскопической ретроградной холангиопанкреатографии (ЭРХПГ). Контрольными точками исследования были длительность пребывания в стационаре и частота осложнений. Данные об упомянутых показателях получены из публикаций наших коллег. Продолжительность лечения в исследуемой группе составила 4 койко-дня, что меньше, чем продолжительность лечения в исследованиях наших коллег (не менее 6 дней). Уровень осложнений при использовании одноэтапного метода с собственной техникой составил 0,85 %, что существенно меньше суммарного уровня местных и общих осложнений, характерных для ЭРХПГ (6,85 %). Если ЭРХПГ повторная (12–23 %), то уровень осложнений возрастает до 19,35 %, что, по нашему мнению, является неприемлемым риском. Также для одноэтапного метода нехарактерными осложнениями являются острый панкреатит, холангит, перфорация кишечника и септические состояния, включая связанные с резистентной микрофлорой. Использование неинвазивного метода (МРХПГ) для диагностики холедохолитиаза является приоритетным над инвазивным и опасным ЭРХПГ.

Доп.точки доступа:
Дзюбановський, І. Я.; Марчук, І. П.
Экз-ры:
Найти похожие

10.

Стець, М. М.
Оцінка стану кровопостачання тиреоїдного залишку за доплерівськими характеристиками після хірургічних втручань на щитоподібній залозі [] / М. М. Стець, В. Р. Антонів, Т. М. Галига // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 60-64
MeSH-главная:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (хирургия)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ -- ULTRASONOGRAPHY, DOPPLER (использование)
Аннотация: Мета роботи: вивчити ехоструктуру, стан і особливості судинної перфузії тиреоїдного залишку щитоподібної залози після операції впродовж часу та визначення клінічної значущості кольорового доплерівського картування (КДК) та енергетичної доплерографії ЕД. У 86 хворих після виконаних органозберігальних операцій на щитоподібній залозі провели дослідження тиреоїдного залишку на 7 день, через 1 місяць та 1 рік після операцій з використанням апарата ультразвукової діагностики Esaote MyLabX6 (Іта-лія) та НDІ 5000 (АТL США) з лінійним широкосмуговим датчиком L12-5 Мгц. Визначали величину та структурні зміни в залишеній тканині. Кровопостачання тканини та її оболонок вивчали шляхом визначень кількісних характеристик – індексу резистентності (RІ), максимальної систолічної швидкості (МСШ), кінцевої діастолічної швидкості (КДШ) та енергетичної доплерографії (ЕД). Збільшення об’єму частки чи кукси супроводжується зміною їх типу будови, з пласких (без форми) ділянок становляться шароподібними та конусоподібними, а темпи росту складають певний відсоток зміни типу будови у 37 (43 %) хворих на 7 день і вже 66 (77 %) – через 1 рік. КДК вказує, що кровопостачання тиреоїдного залишку проходить в основному по периферії у місцях новостворених сполученнях. Впровадження ультразвукового доплерівського сканування для дослідження тиреоїдного залишку після операції дає можливість встановити ступінь кровообігу та швидкість компенсованого стану, що прослідковується за рахунок ультразвукових змін та залежить від типу будови залишеної тканини. Максимальний темп приросту тиреоїдної тканини та відновлення структури кровотоку спостерігається через 1 рік. Значення RІ є найбільш інформативним кількісним показником периферичного кровообігу знову створених судинних з’єднань з тканинами.
Цель работы: изучить эхоструктуру, состояние и особенности сосудистой перфузии тиреоидного остатка щитовидной железы после операции в течение времени и определение клинической значимости цветного допплеровского картирования (ЦДК) и энергетической допплерографии (ЭД). У 86 больных после выполненных органосохраняющих операций на щитовидной железе провели исследования тиреоидного остатка на 7 день, через 1 месяц и 1 год после операций с использованием аппарата ультразвуковой диагностики Esaote MyLabX6 (Италия) и НDІ 5000 (АТL США) с линейным широкополосным датчиком L12-5 Мгц. Определяли величину и структурные изменения в оставленной ткани. Кровоснабжение ткани и ее оболочек изучали путем определения количественных характеристик – индекса резистентности (RІ), максимальной систолической скорости (МСС), конечной диастолической скорости (КДС) и энергетической допплерографии. Увеличение объема доли или культи сопровождается изменением их типа строения, из плоских (без формы) участков становятся пластообразными и конусообразными, а темпы роста составляют определенный процент изменения типа строения у 37 (43 %) больных на 7 день и уже 66 (77 % ) – через 1 год. ЦДК указывает, что кровоснабжение тиреоидного остатка проходит в основном по периферии в местах вновь созданных соединений. Внедрение ультразвукового допплеровского сканирования для исследования тиреоидного остатка после операции позволяет установить степень кровообращения и скорость компенсированного состояния, которые прослеживаются за счет ультразвуковых изменений и зависят от типа строения оставленной ткани. Максимальный темп прироста тиреоидной ткани и вос-становление структуры кровотока через 1 год. Значение RІ является наиболее информативным количественным показателем периферического кровообращения вновь созданных сосудистых соединений с тканями.

Доп.точки доступа:
Антонів, В. Р.; Галига, Т. М.
Экз-ры:
Найти похожие

11.

Футуйма, Ю. М.
Пріоритетність у виборі методу хірургічної корекції кукси після ампутації дистального відділу стопи у хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи [] / Ю. М. Футуйма, А. Д. Беденюк, І. Я. Кульбаба // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 65-71
MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (хирургия)
АМПУТАЦИОННЫЕ КУЛЬТИ -- AMPUTATION STUMPS (хирургия)
Аннотация: Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи шляхом вибору адекватного закриття дефекту кукси після трансметатарзальної ампутації. Проведено аналіз результатів лікування 72 хворих із ускладненим цукровим діабетом 2 типу. Невропатична форма переважала та складала 65,3 %, невроішемічна – 29,2 % та ішемічна – 5,5 % серед усіх оперованих пацієнтів. У всіх хворих встановлено ураження дистального відділу стопи 3 та 4 стадій за класифікацією Meggit–Wagner. Усім пацієнтам виконано трансметатарзальну ампутацію. Для запобігання ускладненням в післяопераційному періоді ампутацію дистального відділу стопи здійснювали електромеханічно-вібраційною методикою із наступним закриттям кукси при невропатичній формі за допомогою вільного нижнього клаптя та при невроішемічній чи ішемічній формах синдрому діабетичної стоп із застосуванням ранньої ксено- чи автодермопластики після гельйотинного методу ампутації. Даний підхід дав нам можливість закрити дефект дистального відділу кукси у тих групах пацієнтів із невроішемічною та ішемічною формами синдрому діабетичної стопи, де судинні реконструктивні операції неможливо було виконати за клініко-діагностичними ознаками.
Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения больных с различными формами синдрома диабетической стопы путем выбора адекватного закрытия дефекта культи после трансметатарзальной ампутации. Проведен анализ результатов лечения 72 больных с осложненным сахарным диабетом 2 типа. Невропатическая форма преобладала и составляла 65,3 %, невро-ишемическая – 29,2 % и ишемическая – 5,5 % из всех оперированных пациентов. У всех были поражения дистального отдела стопы 3 и 4 стадий по классификации Meggit–Wagner. Всем пациентам выполнено трансметатарзальную ампутацию. Для предупреждения осложнений в послеоперационном периоде выполнение ампутаций дистального отдела стопы осуществляли электромеханически-вибрационной методикой с последующим закрытием культи при нейропатической форме с помощью свободного нижнего лоскута, а при нейро-ишемической или ишемической формах синдрома диабетической стоп с применением ранней ксено- или аутодермопластики после гельйотинного метода ампутации. Данный подход позволил нам закрыть дефект дистального отдела культи в тех группах пациентов с нейро-ишемической и ишемической формами синдрома диабетической стопы, где выполнение сосудистых реконструктивных операций не представлялось возможным по клинико-диагностическим признакам.

Доп.точки доступа:
Беденюк, А. Д.; Кульбаба, І. Я.
Экз-ры:
Найти похожие

12.

Піотрович, С. М.
Базові принципи хірургічного лікування рецидиву післяопераційної грижі живота після алопластики / С. М. Піотрович, О. В. Васильчук, В. С. Андрієць // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 72-76
MeSH-главная:
ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ -- HERNIA, VENTRAL (хирургия)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Аннотация: За період з 2004 до 2019 рр. у Київському міському центрі хірургії гриж живота з приводу рецидивної ПГЖ після алогерніопластики прооперовано 133 пацієнти: чоловіків – 23 (17,3 %), жінок – 110 (82,7 %). Причинами рецидиву гриж були: діастаз прямих м ?язів живота, який не ліквідували при виконанні попередньої операції, малий розмір імплантанту відносно грижового дефекту, технічні похибки при його фіксації, “прорізання” фіксуючих швів з утворенням дефектів в опорних тканинах передньої черевної стінки (ПЧС), відрив сітки від дистрофічно змінених опорних тканин ПЧС, тяжкий перебіг раннього післяопераційного періоду з тривалим підвищенням внутрішньочеревного тиску та запальні ускладнення в післяопераційному періоді з секвестрацією сітки, утворенням лігатурних нориць, відривом та “скручуванням” сітки. При виборі способу повторної реконструкції ПЧС ми враховували морфо-функціональні зміни тканин передньої черевної стінки, наявність діастазу прямих м ?язів живота, розміри і правильність розміщення раніше вшитого імплантату, розмір грижового дефекту та об’єм грижового випину. У післяопераційному періоді у 3 (2,25 %) пацієнтів спостерігались клінічні ознаки серцево-легеневої недостатності, які виникли на 2–3 добу після операції і були ліквідовані стандартними консервативними заходами. Ускладнення запального характеру мали місце у 6 (4,5 %). Віддалені результати лікування рецидивних ПГЖ вивчені шляхом повторних оглядів у 102 пацієнтів у строки від 1 до 10 років, рецидиву грижі не виявлено.
За период с 2004 по 2019 гг. в Киевском городском центре хирургии грыж живота по поводу рецидивной ПГЖ после аллогерниопластики было прооперировано 133 пациента: мужчин – 23 (17,3 %), женщин – 110 (82,7 %). Причинами рецидива грыж были: диастаз прямых мышц живота, не ликвидированный при выполнении предыдущей операции, малый размер имплантата относительно грыжевого дефекта, технические погрешности при его фиксации, “прорезывание” фиксирующих швов с образованием дефектов в опорных тканях передней брюшной стенки (ПБС), отрыв сетки от дистрофически измененных опорных тканей ПБС, тяжелое течение раннего послеоперационного периода с длительным повышением ВБД и воспалительные осложнения в послеоперационном периоде с отторжением сетки, образованием лигатурных свищей, отрывом и “скручивания” сетки. При выборе способа повторной реконструкции ПБС мы учитывали морфо-функциональные изменения тканей передней брюшной стенки, наличие диастаза прямых мышц живота, размеры и правильность размещения ранее вшитого импланта, размер грыжевого дефекта и объем грыжевого выпячивания. В послеоперационном периоде у 3 (2,25 %) пациентов наблюдались клинические признаки сердечно-легочной недостаточности, возникшие на 2–3 сутки после операции и были ликвидированы стандартными консервативными мерами. Осложнения воспалительного характера имели место у 6 (4,5 %). Отдаленные результаты лечения рецидивирующих ПГЖ изучены путем повторных осмотров у 102 пациентов в сроки от 1 до 10 лет. Рецидивов грыж не выявлено.

Доп.точки доступа:
Васильчук, О. В.; Андрієць, В. С.
Экз-ры:
Найти похожие

13.

Ноєс, А. Д.
Особливості хірургічного лікування анальної тріщини, поєднаної з хронічним гемороєм [] / А. Д. Ноєс, Я. П. Фелештинський, В. Ю. Пироговський // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 77-81
MeSH-главная:
ГЕМОРРОЙ -- HEMORRHOIDS (хирургия)
АНУСА ТРЕЩИНА -- FISSURE IN ANO (хирургия)
Аннотация: Мета роботи: покращити результати лікування пацієнтів із хронічним гемороєм, поєднаним з хронічною анальною тріщиною шляхом комбінованого виконання трансанальної гемороїдальної деартеріалізації з висіченням тріщини. Обстежено 177 пацієнтів з анальною тріщиною та гемороєм, які були розділені на три групи: І – 60 пацієнтів, яким проведена гемороїдектомія за Міліганом–Морганом та видалення анальної тріщини, ІІ – 60 пацієнтів, яким видалена анальна тріщина без втручання з приводу геморою, ІІІ – 57 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою. Оцінка результатів проводилась за критеріями: інтенсивність болю, рання п/о затримка сечі, нагноєння п/о рани, рецидив, інконтиненція, перебування в стаціонарі. Для оцінки інтенсивності кровотоку в ділянці анальної тріщини проводили лазерну Доплерну флоуметрію. Досягнуто зниження інтенсивності болю з 8±1 в І групі до 4±1 в ІІІ (р=0,006), зниження частоти виникнення затримки сечі з 31,7 в І групі до 10,5 % в ІІІ групі (р=0,004). Нагноєння п/о рани вдалося знизити з 8,3 в І групі до 1,7 % в ІІІ групі (p=0,104), що зіставне з результатами, отриманими при операційному лікуванні з приводу лише анальної тріщини (без геморою) в ІІ групі. Пацієнти І групи після операції перебували в стаціонарі (6±1,2) дня, ІІ групи – (4±1,3) дня, ІІІ групи – (3±1,1) дня. Вдалося знизити частоту виникнення рецидивів тріщини до 1 (1,7 %), а геморою до 2 (3,5 %) в ІІІ групі, порівняно з 5 (8,3 %) та 6 (10 %) в І групі. Ми не спостерігали жодного випадку ятрогенної інконтиненції у пацієнтів ІІІ групи порівняно з 4 (6,7 %) в І рупі та 1 (1,7 %) в ІІ групі. В ІІІ та ІІ групах не спостерігали післяопераційних стриктур анального каналу, в І групі стриктури виникли у 5 (8,3 %) пацієнтів. Узагальнена оцінка за частотою ускладнень свідчить про суттєве зниження відносного ризику ускладнень (на 88 %) в ІІІ групі порівняно з групою І – OR=0,12 (0,04–0,29), р=0,0001, та тенденцію до зниження ризику ускладнень на 15 % у порівнянні з ІІ групою – OR=0,85 (0,29–2,4), р=0,734.
Цель работы: улучшить результаты лечения пациентов с хроническим геморроем совмещенным с хронической анальной трещиной путем комбинации трансанальной геморроидальной деартериализация с иссечением трещины. Исследовано 177 пациентов с анальной трещиной и геморроем, которые были разделены на три группы: I – 60 пациентов, которым проведена геморроидэктомия по Милигану–Моргану и удаление анальной трещины, II – 60 пациентов, которым удалена анальная трещина без вмешательства по поводу геморроя, III – 57 пациентов, прооперированных по оригинальной методике. Оценка результатов проводилась по критериям: интенсивность боли, ранняя п/о задержка мочи, нагноение п/о раны, рецидив, инконтиненция, пребывание в стационаре. Для оценки интенсивности кровотока в области анальной трещины проводилась лазерная Допплерная флоуметрия. Достигнуто снижение интенсивности боли с 8 ± 1 в I группе до 4 ± 1 в III (р = 0,006), снижение частоты возникновения задержки мочи с 31,7 в І группе до 10,5 % в III группе (р = 0,004). Нагноение п/о раны удалось снизить с 8,3 в І группе до 1,7 % в III группе (p = 0,104). Что сопоставимо с результатами, полученными при оперативном лечении по поводу только анальной трещины (без геморроя) во II группе. Пациенты I группы после операции находились в стационаре (6 ± 1,2) дня, II группы – (4 ± 1,3) дня, III группы – (3 ± 1,1) дня. Удалось снизить частоту возникновения рецидивов трещины до 1 (1,7 %), а геморроя до 2 (3,5 %) в III группе, по сравнению с 5 (8,3 %) и 6 (10 %) в І группе. Мы не наблюдали ни одного случая ятрогенного недержания у пациентов III группы по сравнению с 4 (6,7 %) в I группе и 1 (1,7 %) во II группе. В III и II группах не наблюдалось послеоперационных стриктур анального канала, в I группе стриктуры возникли у 5 (8,3 %) пациентов. Обобщенная оценка по частоте осложнений свидетельствует о существенном снижении относительного риска осложнений (на 88 %) в III группе по сравнению с группой I – OR = 0,12 (0,04–0,29), р = 0,0001 и тенденцию к снижению риска осложнений на 15 % по сравнению со II группой – OR = 0,85 (0,29–2,4), р = 0,734.

Доп.точки доступа:
Фелештинський, Я. П.; Пироговський, В. Ю.
Экз-ры:
Найти похожие

14.

Оцінка ефективності лікування пацієнтів із перилімфатичними фістулами різного генезу [] / О. В. Шербул [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 82-89
MeSH-главная:
УХО ВНУТРЕННЕЕ -- EAR, INNER (аномалии)
СВИЩ -- FISTULA (этиология)
СЛУХОВОГО ВОСПРИЯТИЯ РАССТРОЙСТВА -- AUDITORY PERCEPTUAL DISORDERS
Аннотация: Мета роботи: провести оцінку ефективності лікування пацієнтів із спонтанними та набутими ПЛФ при ХГСО з холестеатомою шляхом дослідження клініко-аудіологічних результатів після використання мініінвазивних мікрохірургічних методів хірургічного лікування з оптимальною комбінованою візуалізацією ураженої ділянки. Обстежено 33 пацієнти з ПЛФ різного генезу віком від 20 до 62 років, які знаходилися на лікуванні у відділі мікрохірургії вуха. Пацієнти були розподілені на групи залежно від етіологічного чинника виникнення ПЛФ. I групу склали пацієнти зі спонтанною ПЛФ (n=13), II групу – пацієнти з холестеатомною формою ХГСО та набутою ПЛФ (n=20). Всім пацієнтам проводили: отомікроскопію, тональну порогову аудіометрію, імпедансометрію, комп’ютерну томографію скроневих кісток (КТ) та магнітно-резонансну томографію головного мозку (МРТ). Результати оцінювали до та після лікування, через 6 місяців після операційного лікування, використовуючи міжнародну класифікацію порушень слуху за даними ВООЗ. Всім пацієнтам були проведені операційні втручання – мініінвазивна тимпанотомія з використанням комбінованої мікроскопічної та ендоскопічної візуалізації ділянки ПЛФ та пластики ділянки фістули пломбувальним матеріалом. Статистичну обробку отриманих результатів проводили із використанням ліцензійного пакета “MSExсel 2010? та “Statisticav-8.0? з використанням відповідних методів статистичної обробки даних. У пацієнтів обох дослідних груп визначалось зменшення порогів сприйняття звуків по КП на всіх дослідних частотах в терміни 6 місяців після хірургічного лікування. У пацієнтів I групи до операційного лікування пороги сприйняття звуків по КП визначалися від 29,2 до 58,8 дБ, а у пацієнтів II складали від 6,3 до 25,0 дБ. У терміни 6 місяців після операції визначалася тенденція до зменшення порогів сприйняття звуків по КП у пацієнтів обох груп, а у пацієнтів II групи – достовірне зменшення вищевказаних порогів на всіх дослідних частотах від 4,5 до 21,8 дБ. Зменшення порогів сприйняття ПП визначалося у всіх дослідних групах пацієнтів, з більш вираженими значеннями на часто-тах 500 Гц – 1 кГц у пацієнтів II групи та з тенденцією до зменшення на всіх дослідних частотах у пацієнтів I групи.Також встановлено достовірне зменшення КПІ у пацієнтів обох дослідних групах через 6 місяців після проведеного хірургічного лікування, що вказує на функціональну ефективність проведеної мініінвазивної тимпанотомії з закриттям ПЛФ із використанням оптимальної комбінованої візуалізації.
Цель работы: провести оценку эффективности лечения пациентов со спонтанными и приобретенными ПЛФ при ХГСО с холестеатомой путем исследования клинико-аудиологических результатов после использования малоинвазивных микрохирургических методов оперативного лечения с оптимальной комбинированной визуализацией пораженного участка. Обследовано 33 пациента с ПЛФ разного генеза в возрасте от 20 до 62 лет, которые находились на лечении в отделении микрохирургии уха. Пациенты были разделены на группы в зависимости от этиологического фактора возникновения ПЛФ. В I группу вошли пациенты со спонтанной ПЛФ (n=13), во II группу – пациенты с холестеатомной формой ХГСО и приобретенной ПЛФ (n=20). Всем пациентам проводили: отомикроскопию, тональную пороговую аудиометрию, импедансометрию, компьютерную томографию височных костей (КТ) и магнитно-резонансную томографию головного мозга (МРТ). Всем пациентам были проведены оперативные вмешательства – малоинвазивная тимпанотомия с использованием комбинированной микроскопической и эндоскопической визуализации области ПЛФ и пластики области фистулы пломбировочным материалом. Статистический анализ полученных результатов проводили используя лицензионный пакет “MSExсel 2010 и “Statisticav-8.0 с использованием соответствующих методов статистической обработки данных. При значениях p0,05 отличия считались достоверными. У пациентов обеих исследуемых групп определялось уменьшение порогов восприятия звуков по КП на всех исследуемых частотах в сроки 6 месяцев после хирургического лечения. У пациентов I группы до хирургического лечения пороги восприятия звуков по КП определялись от 29,2,0 до 58,8 дБ, а у пациентов II группы составили от 6,3 до 25,0 дБ.В сроке 6 месяцев после операции определялась тенденция к уменьшению порогов восприятия звуков по КП у пациентов обеих групп, а у пациентов II группы – достоверное уменьшение выше указанных порогов на всех исследуемых частотах от 4,5 до 21,8 дБ. Уменьшение порогов восприятия ВП определялось во всех исследуемых группах пациентов, с более выраженными значениями на частотах 500 Гц – 1 кГц у пациентов II группы и с тенденцией к уменьшению на всех исследуемых частотах у пациентов I группы. Также установлено достоверное уменьшение КВИ у пациентов обеих исследуемых групп через 6 месяцев после проведенного хирургического лечения, что указывает на функциональную эффективность проведенной малоинвазивной тимпанотомии с закрытием ПЛФ с использованием оптимальной комбинированной визуализации.

Доп.точки доступа:
Шербул, О. В.; Сребняк, І. А.; Борисенко, О. М.; Шевченко, Т. О.
Экз-ры:
Найти похожие

15.

Псевдомембранозний коліт, ускладнений гострою токсичною дилатацією товстої кишки [] / В. В. Керничний [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 90-94
MeSH-главная:
ЭНТЕРОКОЛИТ ПСЕВДОМЕМБРАНОЗНЫЙ -- ENTEROCOLITIS, PSEUDOMEMBRANOUS (осложнения)
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патология)
ДИЛАТАЦИЯ ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ (этиология)
Аннотация: Мета роботи: демонстрування клінічного випадку гострої токсичної дилатації товстої кишки як ускладнення фульмінантної форми псевдомембранозного коліту. Псевдомембранозний коліт, асоційований з Clostridium difficile, є тяжким наслідком застосування антибактеріальних препаратів. Токсичний мегаколон – рідкісне і вкрай тяжке, незворотне, інвалідизуюче ускладнення псевдомембранозного коліту, що зустрічається у 0,4 – 3 % випадків та у 35 – 80 % випадків призводить до летальних наслідків. Дане ускладнення вимагає хірургічного лікування, зволікання призводить до тяжкої системної інтоксикації, виснаження пацієнта та летального наслідку. Обструктивна тотальна/субтотальна колектомія – єдиний рекомендований об’єм операційного втручання, що може забезпечити позитивний прогноз для життя пацієнта. Виконання операційних втручань в інших об’ємах асоційоване з високим ризиком пов торних операцій та летальних наслідків.
Цель роботы: демонстрирование клинического случая острой токсической дилатации толстой кишки как осложнения фульминантной формы псевдомембранозного колита. Псевдомембранозный колит, ассоциированный с Clostridium difficile, является тяжелым последствием применения антибакте-риальных препаратов. Токсический мегаколон – редкое и крайне тяжелое, необратимое, инвалидизирующее осложнение псевдомембранозного колита, которое встречается в 0,4 – 3 % случаев и в 35–80 % случаев приводит к летальным последствиям. Данное осложнение требует хирургического лечения, промедление с которым приводит к тяжелой системной интоксикации, истощению пациента и летальному исходу. Обструктивная тотальная/субтотальная колэктомия является единственным рекомендованным объёмом оперативного вмешательства, который может обеспечить позитивный прогноз для жизни пациента. Проведение оперативных вмешательств в других объёмах ассоциировано с высоким риском повторных операций и летальными последствиями.

Доп.точки доступа:
Керничний, В. В.; Синчишена, Л. В.; Балицький, В. В.; Кирик, Р. В.; Янчук, М. А.; Галушко, В. М.; Сідорук, С. С.; Лі, Б. Е.
Экз-ры:
Найти похожие

16.

Клінічний випадок синдрому Бадда-Кіарі в хірургічній практиці [] / В. А. Ковтонюк [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 95-98
MeSH-главная:
БАДДА-КИАРИ СИНДРОМ -- BUDD-CHIARI SYNDROME (патофизиология, хирургия)
Аннотация: Мета роботи: наведено рідкісний випадок синдрому Бадда – Кіарі в хірургічній практиці, його ускладнення та труднощі діагностики. При ретроспективному аналізі хвороби запідозрити у пацієнтки наявність синдрому Бадда – Кіарі можливо було лише при детальному зборі анамнезу захворювання, ретельному клінічному нагляді за перебігом хвороби з використанням комплексу лабораторних методів дослідження та сучасної діагностичної техніки. Це дає можливість своєчасно розпізнати і встановити до операції правильний діагноз: синдром Бадда – Кіарі. Незважаючи на проведену автопсію істинного етіологічного фактора виникнення синдрому Бадда – Кіарі встановити не вдалося.
Цель работы: описан редкий случай синдрома Бадда – Киари в хирургической практике, его осложнения и трудности диагностики. При ретроспективном анализе заболевания заподозрить у пациентки наличие синдрома Бадда – Киари возможно было лишь при детальном сборе анамнеза заболевания, тщательном клиническом наблюдении с использованием современной диагностической техники. Это дает возможность своевременно распознать и поставить до операции правильный диагноз: синдром Бадда – Киари. Несмотря на проведенную аутопсию истинного этиологического фактора возникновения синдрома Бадда – Киари установить не удалось.

Доп.точки доступа:
Ковтонюк, В. А.; Савенко, В. А.; Самарець, Е. Ф.; Лук'яненко, В. М.; Федюшкін, С. О.; Єльчанінова, Т. І.
Экз-ры:
Найти похожие

17.

Позалобкова простатектомія зі симультанною передочеревинною протезною герніопластикою у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози та пахвинною грижею (огляд літератури) [] / B. О. Шапринський [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 99-109
MeSH-главная:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (хирургия)
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
ГЕРНИОПЛАСТИКА -- HERNIOPLASTY (использование, методы)
Аннотация: З метою дослідження показань для одномоментного усунення пахвинної грижі з передочеревинного доступу при виконанні як симультанної операції, так і основного хірургічного етапу позалобкової аденомектомії з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози, проаналізовано 62 наукові праці з даної проблем як провідних вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів, за останні 10 років. Науковцями проведений пошук клінічних рекомендацій (Clinical guidelines) за ключовими словами “Combined inguinal hernia repair and transurethral resection of the prostate” і “Combined transurethral prostatectomy and inguinal hernioplasty” в таких авторитетних міжнародних доказових базах даних, як: AHRQ Clinical Practice Guidelines; Clinical Evidence; Cochrane Library; Evidence-Based Medicine Guideline]; National Guideline Clearinghous]; NHS Evidence / NICE Guidance; UpToDate тощо, де доведено вплив доброякісної гіперплазії передміхурової залози на формування і рецидивування пахвинних гриж у чоловіків старших вікових груп. Було встановлено, що більшість авторів підтримує дану методику і наводить достатньо гарні результати у своїх роботах, а саме: зменшення загальної кількості днів перебування в лікарні, покращення якості життя хворих після операції та уникнення ще одного хірургічного втручання. Проте висвітились ряд таких проблем: з яким діаметром грижових воріт можлива преперитонеальна протезна герніопластика (до 3 см2 чи більше), об’єм крововтрати, чи дійсно має місце збільшення кількості інфікування рани, з яких доступів краще виконувати дану поєднану процедуру як при відкритих способах, так і при використанні сучасної мініінвазивної та роботизованої техніки. Це диктує необхідність проведення цілеспрямованих досліджень клінічної ефективності, безпеки та економічної доступності симультанних операцій при поєднанні пахвинних гриж із доброякісною гіперплазією передміхурової залози в умовах сучасної практичної медицини.
С целью изучения показаний к одномоментному устранению паховой грыжи с предбрюшинного доступа при выполнении как симультанной операции, так и при основном хирургическом этапе позадилонной аденомэктомии по поводу доброкачественной гиперплазии предстательной железы, проанализированы 62 научные работы по данной проблеме ведущих как отечественных, так и зарубежных специалистов, за последние 10 лет. Ученными был проведен поиск клинических рекомендаций (Clinical guidelines) по ключевым словам “Combined inguinal hernia repair and transurethral resection of the prostate” и “Combined transurethral prostatectomy and inguinal hernioplasty” в таких авторитетных международных доказательных базах данных как: AHRQ Clinical Practice Guidelines; Clinical Evidence; Cochrane Library; Evidence-Based Medicine Guideline]; National Guideline Clearinghous]; NHS Evidence / NICE Guidance; UpToDate и т. п., где доказано влияние доброкачественной гиперплазии предстательной железы на формирование и рецидивирование паховых грыж у мужчин старших возрастных групп. Было установлено, что большинство авторов поддерживают данную методику и показывают достаточно хорошие результаты в своих работах, а именно: уменьшение общего количества дней пребывания в больнице, улучшение качества жизни больных после операции и избежания еще одного хирургического вмешательства. Однако высветились ряд проблем такие, как: с каким диаметром грыжевых ворот возможна преперитонеальная протезная герниопластика (до 3 см2 или более), объем кровопотери, действительно ли имеет место увеличение количества инфицирования раны, из каких доступов лучше выполнять данную совмещенную процедуру как при открытых способах, так и при использовании современной миниинвазивной и роботизированной техники. Это диктует необходимость проведения целенаправленных исследований клинической эффективности, безопасности и экономической доступности симультанных операций при сочетании паховых грыж с доброкачественной гиперплазией предстательной железы в условиях современной практической медицины.

Доп.точки доступа:
Шапринський, B. О.; Горовий, В. І.; Воровський, О. О.; Барало, І. В.; Капшук, О. М.
Экз-ры:
Найти похожие

18.

До 70-ліття від Дня народження професора Ігоря Яковича Дзюбановського [] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 110-111
MeSH-главная:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (история)

Доп.точки доступа:
Дзюбановський, Ігор Якович (18.02.1951)
Экз-ры:
Найти похожие

19.

65 років Шапринському Володимиру Олександровичу - хірургу України, видатному педагогу, професору, академіку академії наук вищої освіти України [] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 1. - С. 112-113
MeSH-главная:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (история)

Доп.точки доступа:
Шапринський, Володимир Олександрович (7.04.1956)
Экз-ры:
Найти похожие

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)